Категорії навчальної дисципліни “розміщення продуктивних сил”
Серед багатьох проблем навчальної дисципліни “Розміщення продуктивних
сил” (РПС) є й проблема уточнення дефініцій її основних понять, оскільки
нечітке визначення категорій ускладнює розуміння сутності як
безпосередньо даних категорій, так і всієї дисципліни загалом. Тобто
виникає необхідність певного уточнення дефініцій окремих категорій РПС.
Виходячи з цих міркувань, хочемо запропонувати своє ставлення щодо
дефініції зазначених вище категорій.
Не поодинокі випадки, коли в літературі з РПС “географічне середовище”
ототожнюють з “економіко-географічним простором”, а
“економіко-географічний простір” -з “географічним простором” [1] – [3],
що є методологічно помилковим, оскільки відбувається неправомірна
підміна однієї категорії (“простір”) іншою нерівнозначною категорією
(“територія”) внаслідок двоякого розуміння сутності третьої категорії
(“середовище”).
Слово “середовище” має два основних значення. Це може бути речовина чи
фізичні тіла з певними властивостями, що заповнюють простір навколо
відповідного матеріального об’єкта, або сукупність природних,
соціально-побутових та інших умов, у яких проходить життя людини [4,
т.3, С.265]. Саме останнє значення, на думку СІ. Ожегова, найкраще
відповідає поняттю -“географічне середовище” [5, С.620], під яким
розуміють сукупність природних ресурсів і природних умов, що властиві
певній частині території Землі, де здійснює свою життєдіяльність людина.
Тому цю категорію слід розглядати у вигляді частини земного природного
оточення, зі всіма властивими для неї природно-географічними умовами, з
якою суспільство в даний момент часу перебуває у безпосередній
взаємодії.
В сучасній українській мові під “територією” розуміють двомірне
зображення частини земної кулі, країни чи частини світу, на якій
поширені певні явища [4, т.3, С.523-524].
У свою чергу, “простір” – це форма існування матерії, що відображається
у тримірній системі координат, має певну протяжність та обсяг і виражає
порядок розташування, співіснування та відокремленість речей одна від
одної [4, т.3, С.53]. Звідси під “географічним простором” слід розуміти
сукупність географічних об’єктів у тримірному відображенні, розташованих
на певній конкретній території, що постійно розвиваються у часі й
пов’язані між собою щільними взаємозв’язками.
Що стосується економічного простору, то він, суворо кажучи, не є
простором у звичайному розумінні такого слова, оскільки цей термін
означає сукупність економічних стосунків між об’єктами
соціально-економічної сфери, розташованих на певній території, які
виявляються через систему управління між згаданими вище об’єктами за
принципом щільності організаційно-економічних зв’язків.
З категорією “економічний простір” тісно пов’язане інше поняття –
“економіко-географічний простір”, під яким розуміють сукупність об’єктів
соціально-економічної сфери, що розміщені на певній території, але у
тримірному відображенні, мають щільні взаємозв’язки між собою і
розвиваються у часі.
Кількісно економіко-географічний простір визначається певним
потенціалом, під яким розуміють національний дохід, випуск продукції та
інші економічні показники в перерахунку надушу населення, що є
характеристикою цих об’єктів.
Найчастіше економіко-географічний простір не збігається з економічним
простором, оскільки в останньому зв’язок між виробництвом, соціумом і
оточуючим середовищем має мінливий характер і здійснюється на підставі
виробничо-економічних стосунків, що склалися в даний момент часу, без
чіткої прив’язки до території. Але чим більше економічний простір
наближується до економіко-географічного простору, тим більше є
можливостей для оптимального розміщення виробництва на даній території.
З фізичної точки зору, економіко-географічний простір є суцільним
статичним полем у вигляді множини різних господарських об’єктів
(виробничих підприємств, промислових центрів, вузлів, виробничих і
територіально-виробничих комплексів і таке інше), які формуються у часі
за рахунок міцних економічних зв ’язків та взаємного впливу на
навколишню територію кожного окремого підприємства у трьох
взаємопов’язаних напрямах:
– виробництво;
– населення;
– оточуюче середовище.
Між складовими об’єктами економіко-географічного простору діє сила
тяжіння (аналог силі Кулона для електростатичного поля), розмір якої
визначається загальновідомим законом Рейлі[1,С166]:
(1)
деде АРАВ де – різниця потенціалів між об’єктами А та В; RAB –
мінімальна відстань між об’єктами А і В.
Слід зауважити, що у формулі (1) є суттєва методологічна помилка, яка
обумовлена невірним розумінням геометричної форми просторової взаємодії
складових елементів національно-господарського комплексу країни між
собою. Так, в класичній теорії “центральних місць” Кристалера-Льоша
вважається, що просторовою формою територіально-виробничого комплексу є
певна геометрична фігура, проекція якої на площу (територію країни,
регіону) має вигляд шестикутника. Відповідно національно-господарський
комплекс країни розглядається прихильниками цієї теорії як сукупність
шестикутників у вигляді “бджолиних стільників”.
Такий погляд є помилковим. Оптимальною формою просторової дії сил
тяжіння між вузловими точками (місцями зосередження економічних
потенціалів – складових національно-господарського комплексу країни) є
куля, яка у свою чергу проектується на площині (території
країни,регіону) не у шестикутник, а у коло.
Тобто закон Рейлі повинен мати наступний математичний запис:
(2)
де – К коефіцієнт пропорційності, який враховує вид проекції форми
просторової взаємодії між об’єктами А і В на площу (територію країни,
регіону).
,
.
ue
th
????eiooe
j
n
.
th
Література 1. Розміщення продуктивних сил: Підручник /Заред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. - К.: Знання, 1998. - 546 с. 2. Розміщення продуктивних сил України: Підручник/ За ред. Є.П. Качана.-К.: Вища школа, 1999. - 375 с 3. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил ірегіоналістика: Навч. посібник. –К.: Вікар, 2001. - 377 с 4. Новий тлумачний словник української мови. У 3-х томах / Укладачі: В. Яременко, О. Сліпушко. -К: Аконіт, 2001. - Т.1. - 928 с, т.2. - 928 с, т.3. - 864 с 5. Ожегов СИ. Словарь русского языка. –М.: Рус. язык, 1988. - 750 с. 6. Советский энциклопедический словарь /Гл. ред. A.M. Прохоров. –М.: Сов. энциклопедия, 1982. - 1600 с. 7. Кочетов О.П., Гарват А.А., Торгов О.Ю., Торгова Л.В. Оцінка ефективності розміщення виробництва за допомогою методу потенціалів // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2002. –№ 2. – С 312– 322.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
