UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРепресії щодо польського учительства на Поділлі (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1394
Скачало112
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Репресії щодо польського учительства на поділлі

 

в X роках XX століття

 

Зміна в СРСР внутріполітичного курсу в другій половині 20-х pp. XX

століття призвела до надзвичайного загострення ситуації в цілому. Це був

час посилення в країні репресивної політики з метою знищення будь-якої

політичної опозиції. Після введення в дію Кримінального кодексу УСРР

1927 р. було додатково прийнято 56 законодавчих актів з питань

кримінального права, що дали можливість партійним і державним органам

підготувати необхідну законодавчу базу для проведення масових репресій.

Провідну роль в цих процесах мали відіграти органи ДПУ, які з червня

1927 року отримали право розглядати в позасудовому порядку справи

колишніх учасників білого руху, шпигунів та інших "контрреволюціонерів",

застосовуючи проти них й навіть вищу міру покарання.

 

Новий етап війни з власним народом розпочався в 1929 р. з проголошенням

політики "великого перелому". Поштовхом до репресій серед національних

меншин стали провали у здійсненні колективізації, інших заходів

сталінського керівництва, вину за які покладали на "шкідників",

"дворушників", "замаскованих ворогів", "класово-ворожі елементи",

"націоналістів" і т.д. Постанова ЦК ВКП(б) та РНК СРСР від 14 грудня

1932 р. містила вимоги репресій, аж до вищої міри покарання, щодо

контрреволюційних елементів. Допущені помилки при проведенні

національної політики розцінювалися як одна з причин провалів у

сільському господарстві .

 

В урядових колах викликало невдоволення відверте небажання громадян

польської, німецької та чеської національностей вступати в колгоспи,

задовольнятися при цьому мізерною оплатою за їх копітку працю. Це

призвело до того, що цілі групи населення на початку 30-х років почали

звинувачуватися в активній антирадянській діяльності або прагненні до

неї. Серед національних меншин України ворожими вважалися ті, які

уособлювали держави, що проводили антирадянську політику, мали спільні з

СРСР кордони.

 

Були розпочаті масові "чистки" установ, які працювали серед польської

меншини. Починає згортатися політика "українізації". Шовіністичні

тенденції особливо посилилися після переїзду в Україну сталінських

емісарів П.П. Постишева та В.А. Балицького. Першого постановою ЦК ВКП(б)

від 24 січня 1933 р. було призначено другим секретарем ЦК КП(б)У без

звільнення від обов'язків секретаря ЦК ВКП(б), другий - знову очолив

НКВС і ДПУ.

 

До посилення репресій, зокрема серед інтелігенції національних меншин,

постійно підштовхували постанови ЦК ВКП(б), комітетів місцевих

парторганізацій. У постанові листопадового 1933 р. об'єднаного пленуму

ЦК і ЦКК КП(б)У "Підсумки і найближчі завдання проведення національної

політики на Україні" поряд з критикою "націоналістичного ухилу"

колишнього наркома освіти УСРР М.О. Скрипника вказувалося на

"послаблення більшовицької пильності партійних організацій у роботі

серед трудящих національних меншостей, особливо серед польської та

німецької людності", що призвело до засмічення колгоспів, шкіл, клубів,

інститутів та ін. польськими й німецькими фашистськими елементами, деякі

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ