UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПоділ права на приватне та публічне: теоретичні питання (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1351
Скачало142
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Поділ права на приватне та публічне: теоретичні питання

 

Розподіл права на приватне та публічне ще з часів Стародавнього Риму

грунтується, головним чином, на двох відомих постулатах: сентенції

Ульпіана “Publicum jus est, quod ad statum rei romanae spectat,

privatum quod ad singulorum utilitatem pertinet”, що виходить з

відмінностей цілей та інтересів, що підлягають правовій охороні, і

принципі неприпустимості зміни публічно-правових норм приватними

угодами: “Publicum jus pactis privatorum mutari non potest”, що враховує

різницю у характері та юридичній значимості норм у приватній та

публічній сферах.

 

Поділ права на публічне і приватне у сучасній юриспруденції має важливе

значення для класифікації правових явищ, особливо під час формування

системи права, але вимагає застереження щодо двох важливих моментів.

 

По-перше, хоча право в цілому має офіційний, державний і у цьому сенсі

публічний характер, слід мати на увазі, що поняття “публічне” може

застосовуватися у юриспруденції також і в більш вузькому значенні. У

цьому значенні поняття “публічне” стосується лише тієї частини права,

котра має відношення до функціонування держави як суб’єкта

правовідносин.

 

По-друге, публічне та приватне право - це не галузі, а сфери, зони

права, котрі іноді називають “надгалузями”. Вони охоплюють групу

галузей: до публічного права відносять адміністративне, фінансове,

кримінальне, процесуальне право та ін.; до приватного - цивільне та

деякі інші галузі права.

 

Приватне право можна визначити як сукупність правил і норм, що

стосуються визначення статусу і захисту інтересів окремих осіб, котрі не

є фігурантами держави, не знаходяться у взаєминах влади та

підпорядкування одне щодо одного, рівноправно і вільно встановлюють собі

права і обов’язки у відносинах, що виникають з їх ініціативи1.

 

Характерними рисами приватного права є рівність учасників відповідних

відносин, їхня ініціативність при встановлені правовідносин, вільний

розсуд при обрані правил поведінки, прямо не заборонених законодавством,

позовний порядок захисту інтересів його суб’єктів у суді тощо. Значною

мірою ці риси визначаються сутністю приватного права, як такої частини

об’єктивного права, де через відповідні інститути втілюється у зовнішніх

відносинах природне “право свободи”2.

 

Щодо визначення публічного права, слід враховувати, що однією з

визначальних його рис є імперативний метод регулювання відповідних

відносин, складовими частинами якого є: жорстка окресленість поведінки

суб’єктів, застосування так званого “позитивного зобов’язування”,

застосування заборони дій як методу формування поведінки громадян і

організацій, використання таких стимулів, як примус і переконання.

 

Крім того, публічне право - це така правова сфера, в основі якої лежать

державні інтереси, тобто сама побудова і діяльність держави як публічної

влади, регламентація діяльності державного апарату, посадових осіб,

державної служби, кримінальне переслідування правопорушників,

кримінальна та адміністративна відповідальність тощо - інститути, що

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ