UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПравова природа оспорюваних правочинів (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3590
Скачало152
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Правова природа оспорюваних правочинів

 

В Україні гарантується єдність економічного простору, вільне пересування

товарів, послуг і фінансових засобів, підтримка конкуренції, свобода

економічної діяльності. Кожен має право на вільне використання своїх

здібностей і майна в підприємницькій та іншій не забороненій законом

діяльності. Однак здійснення принципу “свободи економічної діяльності”

не повинно порушувати права, свободи і законні інтереси інших осіб. З

цією ціллю законом передбачаються певні обмеження при здійсненні

будь-якої економічної діяльності. Право чини в момент їх вчинення

повинні чітко відповідати зазначеним законом вимогам, а інакше виникають

підстави для визнання їх недійсними [8].

 

Коли правочин відповідає всім вимогам закону та всім тим умовам, які

самі учасники правочину передбачають для його дійсності, тоді він

визнається дійсним і вносить ті зміни в юридичні відносини, на які

спрямований, а також встановлює відповідні обов’язки. Не дивлячись на

те, що при вчиненні правочину, на думку його учасників, ними

дотримуються всі вимоги законодавства та умови дійсності правочину,

виникають питання чи в повній мірі правочин відповідає умовам свого

існування. Таким чином розглядається дійсність чи недійсність правочину.

 

Недійсність - це правова категорія, тобто право не визнає юридичної сили

за певними діями чи документами. Недійсність правочину виявляється в

тому що правочин недійсний від моменту самого існування правочину; або

він стає недійсним з часом, тоді як спочатку був дійсним; або ж він сам

по собі дійсний, але може бути оскаржений в суді.

 

В першому випадку недійсність правочину від початку - нікчемність

виникає, коли при вчиненні правочину порушують будь-яку суттєву

належність до ознак дійсності правочину. В цьому випадку недійсність

правочину співпадає з моментом його виникнення і судового рішення про

визнання його недійсності не потрібно (п.2 ст.216 ЦК України).

Нікчемними називаються такі правочини, які з моменту їх вчинення не

породжують, передбачених ними, правових наслідків. На нікчемність

правочину можуть посилатися і вимагати в судовому порядку застосування

наслідків його недійсності будь-які зацікавлені особи.

 

В другому випадку недійсність правочину наступає внаслідок виникнення

обставин, що несумісні з існуванням правочину. Нікчемний правочин,

виконання якого не почато ні однією зі сторін, не веде до юридичних

наслідків. Разом з цим, якщо сторони мають намір виконувати нікчемний

правочин, будь-яка зацікавлена особа, правам якої здійснення цього

правочину може скласти загрозу, має право пред’явити позов на заборону

вчинення правочину як дії, що порушує його права. Закон передбачає

можливість визнання судом, у виключних випадках, нікчемний правочин

дійсним (п.2 ст.216 ЦК України).

 

В третьому випадку недійсність правочину доводиться в судовому порядку,

якщо не було порушено ознак дійсності правочину при його вчиненні, а

особа бажає переконатись в протилежному, то їй надається право оскаржити

це в суді. Іншими словами, якщо недійсність правочину прямо не

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ