UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОбмеження особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування особи (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2319
Скачало139
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Обмеження особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування

особи

 

Досліджуючи питання обмеження особистих немайнових прав, необхідно,

насамперед, уяснити чітку відмінність між поняттями “межі права”

(об’єктивні межі) та “обмеження права” (суб’єктивні межі). На нашу

думку, межами права є об’єктивно визначена і закріплена в нормах права

можлива поведінка чи заборона дій правомочного суб’єкта. Обмеженням прав

уповноваженої особи слід вважати правомірні дії третіх осіб, які

направлені на здійснення їх прав і при цьому унеможливлюють реалізацію

права правомочною особою у повному обсязі.

 

Необхідно зазначити, що встановлення меж здійснення суб’єктивного права

не є обмеженням самих цих прав, а є лише закріпленням принципу про

рівність усіх людей у своїх правах (ст. 21 Конституції України), а отже,

усім людям повинна надаватись рівна можливість для здійснення своїх

прав. Обмеження не виключає окремі правомочності права, а лише стримує

уповноважену особу в здійсненні свого права. Стримує в часі, місці,

просторі та за деякими іншими ознаками.

 

Особливу увагу в контексті даного питання слід приділити межам та

обмеженням особистих немайнових прав, за допомогою яких людина здатна в

повній мірі реалізувати свою внутрішню духовну сферу. Пріоритетними по

відношенню до інших є особисті немайнові права, що забезпечують природне

існування фізичної особи (ст. 3 Конституції України). Саме тому вони

знаходять своє закріплення не лише в національному, а й міжнародному

праві. Так, згідно зі ст. 3 Загальної декларації прав людини кожна

людина має право на життя, свободу та особисту недоторканість. Ці, як

найбільш важливі, та ще ціла низка прав були закріплені і у проекті

цивільного кодексу у главі 21 як особисті немайнові права, що

забезпечують природне існування фізичної особи. Такими правами є: право

на життя, право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров’ю,

право на охорону здоров’я, право на медичну допомогу, право на

інформацію про стан свого здоров’я, право на таємницю про стан здоров’я,

права фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні у закладі

охорони здоров ’я, право на свободу, право на особисту недоторканність,

право на донорство, право на сім’ю, право на опіку або піклування, право

на безпечне для життя і здоров’я довкілля.

 

Реалізовуючи особисті немайнові права, що забезпечують природне

існування фізичних осіб, не можна об’єктивно вийти за межі, встановлені

законодавством (в зв’язку із відсутність правових норм, які б

регламентували порядок їх реалізації, так званий “позитивний аспект” цих

прав). Не можливо, зокрема, порушити права інших осіб, або ж зловживати

такими немайновими правами. При всьому цьому такі права, як, наприклад,

право на життя, здоров’я, свободу та особисту недоторканість можуть бути

обмеженими іншими суб’єктами.

 

Особливу увагу хотілось би звернути саме на право на життя, здоров’я,

свободу та особисту недоторканість як на основні права, що забезпечують

природне існування фізичної особи і з яких випливають усі інші.

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ