UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПравова природа застави (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1886
Скачало116
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Правова природа застави

 

Полеміка щодо правової природи інституту застави як способу забезпечення

виконання зобов’язань триває вже не одне століття. Наріжним каменем цієї

дискусії є визнання речевого або зобов’язального характеру заставних

правовідносин. З становленням в цивілістичній науці поділу правовідносин

на абсолютні та відносні1 в літературі зустрічаються також твердження

про абсолютність або відносність правовідносин, що виникають при

заставі2.

 

Оскільки при науковому дослідженні будь-якої проблеми термінологія має

виключно важливе значення, то слід чітко визначити, в межах якої

класифікації цивільних правовідносин ми будемо визначати правову природу

застави.

 

Критерієм поділу правовідносин на абсолютні та відносні є суб’єктний

склад правовідношення. В абсолютних правовідносинах коло зобов’язаних

осіб не визначене і абсолютному праву особи відповідає обов’язок всіх і

кожного утримуватися від порушення цього права. У відносних

правовідносинах, навпаки, відносному праву особи відповідає обов’язок

суворо визначеного кола осіб. Класифікація правовідносин

наречевітазобов’язальні здійснюється на підставі такого критерію, як

спосіб реалізації права, що лежить в основі правовідношення.

Уповноважена особа в речевому правовідношенні “вправі здійснювати свої

повноваження без будь яких активних дій зі сторони зобов’язаних осіб, в

той час як реалізація зобов’язальних прав можлива лише за умови вчинення

активних дій зобов’язаними особами”3.

 

Речеві правовідносини за своєю природою є абсолютними, але це не є

підставою для їх ототожнення з останніми, оскільки до абсолютних

належать також такі немайнові права як право на ім’я, честь, гідність,

право авторства тощо. Відносні правовідносини є більш об’ємною

категорією ніж зобов’язальні, оскільки крім останніх до відносних

правовідносин можуть належати, наприклад, корпоративні правовідносини.

 

Зважаючи на вищевикладене найбільш доцільним вважаємо дослідження

правової природи застави саме в контексті поділу правовідносин на речеві

та зобов’язальні.

 

Законодавство визначає заставу як спосіб забезпечення виконання

зобов’язання в силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі

невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою

зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна

переважно перед іншими кредиторами (ст. 1 Закону України “Про заставу”).

 

Концепція речево-правової природи застави своїм корінням сягає витоків

римського приватного права, і виникнення її пов’язується з існуванням

такої історично першої форми застави як фідуція (від лат. “fides” -

довіра). В силу фідуціарної угоди боржник передавав кредитору

(заставодержателю) в забезпечення виконання свого зобов’язання узгоджену

між сторонами річ у власність, але з умовою, що у випадку виконання

боржником зобов’язання заставлена річ повинна бути йому повернута.

 

Слід погодитися з вченими, які стверджують, що “фідуціарна угода уявляла

собою не що інше, як продаж речі, що була предметом застави, з правом її

зворотного викупу” 4. Фактично при фідуції мали місце відносини

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ