.

Місце і структура інституту позадоговірних зобов\

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
143 1959
Скачать документ

Місце і структура інституту позадоговірних зобов’язань в зобов’язальному
праві України

З огляду на кодифікацію цивільного законодавства України підгалузь
“зобов’язальне право” зазнає значної трансформації, яка полягає,
зокрема, в тому що закріплюються нові види позадоговірних зобов’язань
або відомі наповнюються новим змістом. Зважаючи на те, що бажано мати
Цивільний кодекс, який працював би на далеку перспективу потрібно
ретельно виписати саме норми, що регулюють позадоговірні зобов’язання.
Такий підхід спричинений тим, що зміст позадоговірних зобов’язань
визначається не угодою сторін як в договірних зобов’язаннях, а
безпосередньо законом або законом і волею однієї з сторін в
зобов’язанні. Тому насамперед важливим є визначення місця інституту
позадоговірних зобов’язань в підгалузі зобов’язального права шляхом
встановлення сфери взаємодії договірних і позадоговірних зобов’язань, а
також з’ясування переліку останніх.

Як відзначається в юридичній літературі, договірні зобов’язання іноді
діють паралельно з позадоговірними, захищаючи їх або іншим чином
забезпечуючи їх цілі.1 Наприклад, п.2 ст. 335 проекту нового ЦК України
передбачає, що той, хто знайшов річ, має право вимагати від особи,
уповноваженої на одержання речі, винагороду за знахідку в розмірі до 20
відсотків вартості речі. У разі недосягнення домовленості про розмір
винагороди спір вирішується судом. Якщо особа, уповноважена вимагати
повернення знайденої речі, публічно обіцяла винагороду за знахідку,
винагорода виплачується на умовах публічної обіцянки винагороди. Тобто,
коли немає публічної обіцянки винагороди, розмір винагороди визначається
домовленістю сторін, їх договором. Таким чином, позадоговірне
зобов’язання реалізується завдяки договірному.

Наступним свідченням взаємодії договірних і позадоговірних зобов’язань є
виникнення тотожних правовідносин з різних підстав. Наприклад,
зобов’язання по відшкодуванню шкоди може виникнути як із порушення умов
договору, так із заподіяння шкоди (цивільно-правового делікту). М.Я.
Шимінова в зв’язку з цим відзначала, що у ряді випадків шкода, яка
виникла внаслідок неналежного виконання однією із сторін раніше
існуючого договірного обов’язку (договірна шкода), відшкодовується
відповідно з нормами, які регулюють позадоговірне заподіяння шкоди.
Наприклад, за договором перевезення найважливішим обов’язком перевізника
є забезпечення безпеки пасажира. Але у разі порушення цього договірного
обов’язку – пошкодження здоров’я пасажира або заподіяння смерті –
відносини по відшкодуванню договірної шкоди регулюються нормами, які
передбачають компенсацію позадоговірної шкоди. Далі вона відзначала, що
в одних випадках договірна шкода компенсується за правилами
відшкодування позадоговірної шкоди (перевезення), а в інших –
позадоговірна шкода компенсується за правилами, які регулюють договірні
відносини (страхування). В підсумку дійшла до висновку, що відмінності
між договірними і позадоговірними зобов’язаннями (і відповідно – між
договірною і позадоговірною шкодою) мають умовний, а не абсолютний
характер, атому не можуть слугувати непереборною перешкодою для
об’єднання зобов’язань із заподіяння шкоди, рятування, безпідставного
збагачення і страхування в одну групу – компенсаційних зобов’язань.2

о ретентор не видає річ, тобто вчиняє певні зусилля, направлені на те,
щоб річ не перейшла у володіння іншої особи.3

Норми, що регулюють договірні і позадоговірні зобов’язання конкурують у
разі виходу виконання за межі предмету зобов’язання. Це питання отримало
визначення: кондикційний позов і вимога сторони в зобов’язанні до другої
про повернення виконаного в зв’язку з цим зобов’язанням. Маються на
увазі такі випадки виконання, коли воно явно виходить за рамки змісту
зобов’язання, причому як договірного, так і позадоговірного.
Законодавець Росії передбачив субсидіарне застосування кондикційного
позову, оскільки цивільне законодавство містить прямі вказівки на
правові наслідки такого роду виконань для окремих видів зобов’язань.
Аналогічне положення закріплене в ст. 1265 проекту нового ЦК України.

Таким чином, інститут позадоговірних зобов’язань тісно взаємодіє з
інститутом договірних зобов’язань. Зважаючи на існування загальної
частини зобов’язального права: правових норм, які розповсюджуються як на
договірні, так і позадоговірні зобов’язання, зазначені інститути
складають підгалузь цивільного права.

Яку ж внутрішню структуру має інститут позадоговірних зобов’язань у
новому ЦК України? В побудові вказаного інституту використано розподіл
позадоговірних зобов’язань на зобов’язання з односторонніх угод і
охоронювані зобов’язання. В підрозділі “позадоговірні зобов’язання”
послідовно закріплені норми про:

1) публічне обіцяння нагороди;

2) ведення чужих справ без доручення;

3) запобігання загрозі шкоди чужому майну, рятування здоров’я та життя
іншій особі;

4) створення небезпеки (загрози) життю і здоров’ю фізичних осіб, а
також їхньому майну і майну юридичних осіб;

5) завдання шкоди;

6) безпідставне збагачення.

Три перших з них відносяться до зобов’язань, що виникають із
односторонніх угод, а останні – до охоронюваних.

На нашу думку, при структуруванні норм інституту позадоговірних
зобов‘язань класифікуючим фактором потрібно було б використати підставу
виникнення позадоговірного зобов’язання, а саме – односторонню угоду
(публічне обіцяння нагороди, ведення чужих справ без доручення,
запобігання загрозі шкоди чужому майну і рятування здоров’я та життя
іншій особі); делікт (заподіяння шкоди); квазі – делікт (створення
небезпеки (загрози) життю і здоров’ю фізичних осіб, а також їхньому
майну і майну юридичних осіб); інші підстави (безпідставне збагачення).
Тому що останній вид зобов’язання може виникнути як із односторонньої
угоди, так і з двосторонньої угоди, а також події.

Доцільним було б розширення переліку зобов’язань, що виникають із
односторонніх угод. В останній час широкого розповсюдження набули
відносини з проведення лотерей, ігор, парі, але регулювання на рівні
закону вони не мають. Тому слід було б закріпити такий вид зобов’язань
як проведення ігор і парі в Цивільному кодексі, що сприяло б захисту
прав осіб, які залучаються до цієї сфери.

Досвід законотворення Росії свідчить про негативне ставлення законодавця
до таких відносин в цілому. Про це свідчить відмова у судовому захисту
вимог громадян і юридичних осіб, пов‘язаних з організацією ігор та парі,
або з участю в них. Але такі вимоги підлягають судовому захисту у
випадках, передбачених законом, а саме, коли зазначені особи прийняли
участь в іграх, парі під впливом обману, насильства, погрози або
зловмисної угоди їх представника з організатором ігор або парі. В такому
ж порядку захищається вимога учасника, який виграв в лотереї,
тоталізаторі або інших іграх, до організатора гри про сплату виграшу а
також відшкодування збитків, заподіяних порушенням договору з боку
організатора (ст.ст. 1062, 1063 ЦК Росії).

Використана література

1. Брагинский И.И., Витрянский В.В. Договорное право. – Кн. 1: Общие
положения. – 2-е изд., испр. -М.: Статут, 1999. – 848 с.

2. Сарбаш СВ. Право удержания как способ обеспечения исполнения
обязательств. -М.: Статут, 1998. – 258 с.

3. Шиминова М.Я. Компенсация вреда гражданам: Гражданско-правовое
регулирование. -М.: Наука, 1979. – 183 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020