.

Створення правового інституту реєстрації громадян в Україні (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
134 1238
Скачать документ

Створення правового інституту реєстрації громадян в Україні

Право на свободу пересування і вибір місця проживання є одним з
найважливіших особистих прав, закріплених у міжнародних і
внутрішньодержавних нормативно-правових актах. В історичній
ретроспективі право на свободу пересування і вибір місця проживання має
величезне значення, оскільки воно найбільш жорстко регулювалося в
колишньому СРСР саме за допомогою інституту прописки.

Ст.2 Протоколу №2 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод
1950 p., ратифікованого Україною у 1997 p., закріплює право на свободу
пересування. Конституція України у ст.33 гарантує право на свободу
пересування, вибір місця проживання, право вільно залишати територію
України, за винятком обмежень, встановлених законом. Указом Президента
України від 15 червня 2001 р. «Про додаткові заходи щодо реалізації
права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання» з
1 липня 2001 р. реєстрація іноземців здійснюється тільки в пунктах
пропуску через державний кордон України органами Державного комітету зі
справ охорони державного кордону України [1].

Однак, для забезпечення інтересів держави і суспільства стало вкрай
необхідно ліквідувати систему прописки, що діяла, перенести частину
функцій на якісно інший інститут. Конституційний Суд України 14
листопада 2001 р. своїм рішенням визнав прописку неконституційною [2].
Крім того, на законодавчому рівні була скасована кримінальна
відповідальність за порушення паспортних правил, заборонено вимагати
дані про прописку при прийнятті на роботу, скасована адміністративна
відповідальність за прийом на роботу без прописки і проживання без
прописки.

Однак, реальним поштовхом до фактичної заміни прописки реєстрацією
фізичних осіб, зокрема єдиним державним реєстром, стане прийняття
відповідного закону. Зараз на розгляді у Верховній Раді України
знаходяться законопроекти «Про державний реєстр фізичних осіб», «Про
свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» і «Про
Єдиний реєстр фізичних осіб і державної реєстрації фізичних осіб по
місцю проживання і перебування», один із яких візьмуть за основу.

Основні задачі по збереженню персональних даних було запропоновано
здійснювати на базі реєстраційної системи, що могла б у майбутньому
частково замінити прописку, не порушуючи права людини. Такими задачами
є: а) захист прав фізичних осіб на свободу пересування, вільний вибір
місця проживання у межах території України; б) використання персональних
даних в інтересах захисту прав людини і національної безпеки держави; в)
впровадження автоматизованого персонального обліку фізичних осіб; г)
одержання громадянами гарантованих послуг по місцю реєстрації; д) аналіз
і прогнозування демографічних процесів у державі, проведення переписів
населення, виборів, референдумів і опитувань; є) спрощення процедури
оформлення документів, що засвідчують особу і підтверджують громадянство
України [3].

Проблематичність якнайшвидшого й остаточного скасування інституту
прописки полягає у здійсненні на її підставі прав і обов’язків
громадянина. Встановлена ще в колишньому СРСР соціальна інфраструктура
саме за місцем прописки громадянина частково збереглася дотепер,
зокрема: одержання пенсій, житлових субсидій, виділення місць у дитячих
садках і зарахування у школи, медичне обслуговування в поліклініках і
лікарнях, а також надання пільгового лікування. Крім того, по такому ж
принципу здійснюється призов на військову службу.

Важливою функціональною особливістю впроваджуваної системи реєстрації є
забезпечення умов для боротьби зі злочинністю, зокрема тероризмом і
нелегальною міграцією. Для України, розташованої у центрі міграційних
потоків з Азії в Європу, ця проблема особливо актуальна. В такому
випадку, система обов’язкової реєстрації іноземців і осіб без
громадянства повинна бути легкою і необтяжливою, але в той же час діючою
й функціональною.

Бачиться, що вона повинна зберегти за громадянином такі очевидні
переваги, як можливість користатися всім комплексом соціальних послуг.
Система реєстрації зробить їх зручнішими, оскільки буде надавати доступ
до даних за місцем реєстрації, тобто по місцю реального мешкання, а не
«номінальному» місцю проживання (прописки). Варто також врахувати, що
сама процедура реєстрації й обліку може стимулювати законослухняність
громадян.

Відповідно до пропонованої системи реєстрації штамп у паспорті
громадянина України буде проставлятися, але тільки про реєстрацію –
«зареєстрований» і «знятий з реєстраційного обліку». Громадяни, що мають
відмітку про прописку, автоматично будуть вважатися зареєстрованими по
місцю проживання, а підставою для реєстрації інших осіб стануть,
наприклад, документи про право власності на житлову площу чи дозвіл
власника на проживання.

Тому у даний час визнання права людини на свободу пересування і вибір
місця проживання є формальним, оскільки необхідно погодити
нормативно-правову базу (за даними Міністерства юстиції України близько
1000 нормативно-правових актів) і до прийняття закону розробити хоча б
тимчасове положення про реєстрацію. Більш того, проведений аналіз
свідчить, що повне визнання свободи пересування і вибору місця
проживання не погодиться з гарантуванням захисту, як цілого ряду прав,
так і обов’язків громадянина перед державою.

Однак у випадку прийняття без виправлень одного з вищезгаданих
законопроектів про свободу пересування і вибір місця проживання, до
реєстру фізичних осіб кожному громадянину необхідно буде повідомляти
занадто великий перелік даних. У такому випадку можна тільки уявити,
наскільки складною може стати процедура збору необхідних для реєстрації
документів. Наприклад: заява про реєстрацію, у якій вказується місце
проживання; паспорт громадянина України; свідоцтво про народження;
посвідчення про шлюб; військовий квиток чи приписне посвідчення; паспорт
громадянина України для виїзду за кордон (проїзний документ дитини),
необхідний у випадку виїзду за кордон на постійне місце проживання;
рішення суду (якщо таке є) про визнання громадянина недієздатним чи
частково недієздатним; довідку з місця роботи з вказівкою посади чи
довідку Державної служби зайнятості; довідку з місця навчання; пенсійне
посвідчення; документ про освіту, науковий ступінь чи вчене звання.

Крім того, в одному з законопроектів про створення єдиного реєстру
фізичних осіб передбачена добровільна фіксація національності,
віросповідання, групи крові, а в іншому -резус-фактора, псевдоніму,
політичної приналежності, а також про приналежність до категорії осіб з
визначеними захворюваннями, розшуку, судимості і зразок підпису.

Здається, що такий розгорнутий «мінімум» необхідної інформації про
людину може викликати негативну реакцію. Адже цілі групи людей з тих чи
інших причин не стануть повідомляти про себе таку інформацію, а тим
самим знизитися ефективність як системи, так і нормативно-правового
акта.

b

d

th

d

Використана література 1. Голос України. - 20 червня. 2.Урядовий кур’єр. - 2001. - 21 листопада. 3. Удовенко Г. Скасування прописки - гарантування прав людини //Голос України. - 2002.-20 березня. 4. Максименко С.В. Шенгенська конвенція і право людини на вільне пересування та вибір місця проживання //Право України. - 2000. - №5.- С 16.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020