.

Права та повноваження іудейського великого синедріону (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
116 891
Скачать документ

Права та повноваження іудейського великого синедріону

Політична форма іудейського народу являла собою теократію, яка набувала
різних форм. Виразом державної єдності Іудеї стала Велика Синагога чи
Кнезія як релігійно-родова колегія. Після повернення з Вавилонського
полону (538 р. до н.е.) скликано було перше народне зібрання пророком
Ездрою, членами якого були священики, левіти і начальники колін (відомі
імена 83 членів Кнезії). Велика Синагога продовжувала існувати через всю
історію Іудейської держави і, незважаючи на відновлення царської влади,
мала переважаюче значення. Біля 142 р. до н.е. вона із родового зібрання
перетворилась в общинне і стала називатись Синедріоном (Synedrium,
верховна влада).

З Іудейським Великим Синедріоном, як правило, пов’язується уявлення про
нього,як про вищу судову установу. Це справедливо, якщо не заперечувати
законодавчу і адміністративну діяльність Синедріону. Як судова установа
Синедріон вирішував лише найважливіші справи, переважно
загальнодержавного характеру.

Єрусалимський Синедріон був верховною політичною установою, якій
належала і судова влада. Керівними особами були першосвященики, другу
категорію членів Синедріону складали члени першосвященицьких сімей,
третю – так звані книжники. Перші два класи були аристократичними, –
третій – демократичний. Книжники належали до простого народу, інтереси
якого вони завжди підтримували і захищали.

Час виникнення Синедріону прямо зазначається тільки в Талмуді. За його
повідомленням, урядову колегію, владу якої успадкував прославлений
Єрусалимський Синедріон, заснував Мойсей під час подорожувань по
пустелі.

Історичне життя єврейського народу в період існування Синедріону було
особливо нестійким. Від перського володарювання іудеї переходять під
владу греків, спочатку Птоломеїв, потім Селевкидів, потім на деякий час
утворюють самостійну державу при пануванні дому Асмонеїв, і, накінець,
стають васалами Риму. І греки, і римляни мали свої принципи, якими вони
керувались у своїх відносинах до підкорених народів і, крім того,
властелини – царі, що слідували один за одним, мали різні уявлення про
кращий спосіб управління іудеями. Тому євреям довелось випробувати на
собі мало не всі форми міжнародних відносин. Відносно ж внутрішнього
життя іудеїв за цей період, то його можна назвати найкипучішим в історії
іудаїзму: утворюються школи, релігійні і політичні партії, йде швидкий
розвиток корінних начал іудаїзму, розробляються релігійно-моральні і
правові питання і т.д. Все це, звичайно, не могло залишитись без впливу
на установу, якій належало вище управління народом. Синедріону прийшлось
зазнати перетворень, але, головним чином, зміни стосувались компетенції.
Влада його то збільшувалась, то зменшувалась, то майже зовсім
знищувалась.

Кількісний склад Синедріону. Число його членів визначається в Талмуді,
але тут ми зустрічаємо деякі протиріччя, що дали привід вченим вказувати
різні цифри членів Синедріону, або зовсім заперечувати талмудичні
свідчення про це. Відомо, що Талмуд пов’язує Синедріон з так званою
колегією 70 старійшин, заснованій Мойсеєм у пустелі. Мішна категорично
заперечує: Великий Синедріон складався із 71. У Іосифа Флавія можна
знайти підтвердження так званої Мойсеевої колегії. Він називає цю
колегію словом “герусія”, тобто так, як позначався Синедріон на перших
етапах його існування. Рабини, що стверджують безперервне існування
Синедріону від часів Мойсея, разом з тим стверджують, що число членів
Синедріону завжди рівнялось 71.

Важко допустити, що число членів Синедріону в усі часи було однаковим. З
самого початку в його склад ввійшли найбільш знатні особи з духовної і
світської аристократії, і треба думати, що число їх не було обмежено
якоюсь нормою. Як право обрання, так і право виключення із числа членів
належало самому Синедріону: він судив своїх членів і ніхто інший не мав
на це повноважень.

b ‚ 8

N

P

R

d

h

?

?

?

I

i

i

?

0вноважень: права вищого адміністративного нагляду в справах церковних і
права розслідування всіх важливих злочинів, що здійснювались іудеями,
кримінальних і цивільних.

Законодавча влада Синедріону. Всі роз’яснення того чи іншого положення в
Законах користувались великим авторитетом і набули значення обов’язкових
постанов, з якими нижчі судді повинні рахуватися, як з юридичними
нормами. З цього ясно, що Синедріон видавав закони і був не тільки
адміністративним політичним органом, а і законодавчим, про що свідчить
Талмуд.

Іудейські царі епохи Другого Храму видавали від свого імені закони для
тих юридичних випадків, відносно яких в Мойсеевому законодавстві не було
ніяких визначень. А цар Ірод видавав навіть закони, що протирічили
Законам П’ятикнижжя. Але укази царів мали лише тимчасове значення і не
ввійшли в кодекс іудейського права. Напроти, визначення Великого
Синедріону стали в усі часи законом для всіх іудеїв. Вони ретельно
зберігались через передання одного покоління до іншого як усна традиція,
поки не були систематизовані рабинами в кінці II ст.

Церковні права Синедріону. Ретельно оберігати священні книги, їх
цілісність, не допускати вставок і змішання з книгами більш пізнього
походження, не богодухновеними чи такими, походження і істинність яких
вважались сумнівними, тобто, він оберігав канони священних книг.
Синедріон слідкував, щоб вчення канонічних книг сповідувалось всіма як
єдино істинне вчення, щоб ніхто не наважився тлумачити їх чи вчити
інакше, ніж вчать вони. Синедріон ретельно спостерігав за всіляким новим
релігійним вченням, за всіма пропагандистами нових думок і засновниками
релігійних сект. За свідченням Талмуда, Синедріон спостерігав за
діяльністю пророків і народних спокутників.

Синедріон мав виключне право визначати календар свят і час святкування.
В той час, за відсутністю точних астрономічних розрахунків, календар у
євреїв вимагав робити кожен раз особливі визначення для кожного окремого
свята.

Крім визначення часу святкування вже існуючих свят, Синедріон мав право
встановлювати і дійсно встановлював нові свята. В синедріональний період
буди введені деякі нові святкові дні, або як вони називались, “дні
спогадів” – наприклад, День освячення Храму, День тріумфу фарисеїв над
саддукеями, День поставлення дров священиками та інші. Всі ці свята були
введені за згодою і утвердженні Синедріоном. Цій установі належав вищий
нагляд за самим храмом. Тільки з його дозволу могли бути запроваджені
храмові будови. Відбувались вони зазвичай за рахунок храмової скарбниці,
яка знаходилась у віданні Синедріону. Вона складалась із обов’язкового
щорічного податку, що покладався на кожного єврея і його добровільних
пожертвувань. Розмір податку і час сплати визначались Великим
Синедріоном.

Адміністративна діяльність Синедріону простягалась не тільки на
релігійні справи, але і на світські. В усіх повідомленнях Іосифа Флавія
Синедріон уявляється саме органом політичної влади, а не духовної
тільки. Про політичну діяльність Синедріону свідчать і книги
Маккавейські і Талмуд. В давні часи першосвященики і князі укладали союз
з іншими державами тільки з відома Синедріону. Навіть при римському
пануванні, в період управління Іудеєю прокураторами, римляни вважали
Синедріон представником влади єврейського народу і до нього звертались з
розпорядженнями. Як представник держави, Синедріон являвся посередником
між іноземними правителями і іудейським народом.

Такою є історія в загальних рисах відомого Єрусалимського Синедріону.

Література

1. Арфаксадов О. Иерусалимский Синедрион. – Казань, 1903

2. Лубський В.І. Релігієзнавство. – К: Віл бор, 1997

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020