Питання визначення розміру компенсації моральної (немайнової) шкоди
На порозі третього тисячоліття Україна здобула незалежність, свободу та
можливість визначити пріоритети щодо побудови правової незалежної
держави. У зв’язку з цим відбулася зміна відносин, які існували в нашій
державі за часів її належності до Союзу. На сьогодні пріоритетними
визнаються проголошені Конституцією України (1996р.) права та свободи
людини і громадянина. Останнім часом важливе місце посідає інститут
відшкодування моральної шкоди, який за радянських часів не визнавався.
Незважаючи на те, що з часу узаконення поняття “відшкодування моральної
шкоди” в ЦК України (це відбулося в 1993 році, коли кодекс було
доповнено статтею 440-1 “Відшкодування моральної (немайнової) шкоди”)
минуло майже дев’ять років, на сьогоднішній день все ж таки залишилося
багато проблем, пов’язаних з цим питанням. Як на законодавчому рівні так
і в судовій практиці.
За ці роки написано достатньо наукових статей в журналах, газетах,
розділів в підручниках, проведено багато семінарів. Також Верховний Суд
України та Вищий Арбітражний Суд прийняли постанови для поліпшення
розгляду судами справ зазначеної категорії, Верховний Суд України провів
декілька узагальнень з судової практики по цивільних та кримінальних
справах, в яких теж розглядалося питання відшкодування моральної шкоди.
В Україні існує більше 30 законодавчих актів, які регулюються різні види
відносин та передбачають право на відшкодування моральної (немайнової)
шкоди.
Такий інтерес до моральної шкоди зумовлений тим, що цей інститут у науці
цивільного права є ще недостатньо розробленим на сьогоднішній день.
Моральна шкода – надзвичайно спірна в правозастосуванні категорія,
породжує безліч різноманітних тлумачень і безліч різноманітних за своєю
суттю судових рішень.
При розгляді питання відшкодування моральної шкоди найбільш складною є
проблема визначення розміру її відшкодування в грошовій чи іншій
матеріальній формі.
Так, однією з основних проблем, з якою стикаються юристи при складанні
позовних заяв для своїх клієнтів, є зазначення в них розміру
відшкодування моральної шкоди, а також обґрунтування того, чому вказана
саме ця сума. Дійсно, іноді в позовах про відшкодування моральної шкоди
вказуються необгрунтовані, інколи астрономічні суми. Наприклад,
нещодавно в Одеський обласний суд був поданий позов громадянина на
захист честі та гідності до судді, який його образив. Позивач оцінив
свою “образу” в 1 мільярд 500 мільйонів гривень. Абсурдність позовної
суми є очевидною і без юридичного обґрунтування. Подібних випадків в
останній час дуже багато.
Таку складність породжують колізії чинного законодавства, підтвердженням
яких є порівняння положень ЦК України та Постанови Кабінету Міністрів
України, Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної
громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства,
прокуратури та суду”.
¶ ? RT??iooeue”
–
ож зазначено, що при цьому суд має виходити із засад розумності,
виваженості і справедливості) та в Роз’ясненні Президії Вищого
Арбітражного Суду України №02-5/95 від 29.02.1996р. “Про деякі питання
практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди”,
в якому зазначено, що розмір компенсації моральної шкоди залежить від
діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через
порушення немайнових прав позивача.
Прогалини в законодавстві, яке регулює ці правовідносини, пов’язані з
нещодавнім введенням поняття “моральна шкода”, а також з нетривалою
практикою захисту особистих немайнових прав громадян.
Тому для усунення недоліків в чинному законодавстві при вирішенні питань
відшкодування моральної шкоди автори проекту запровадили відмову від
правил встановлення максимальної та мінімальної межі розміру компенсації
за моральну шкоду, визначивше це статтею 1263.
Новим є і частина 3 цієї статті, яка передбачає, що у разі смерті
фізичної особи моральна шкода компенсується також і членам її сім‘ї.
Незважаючи на те, що проект нового ЦКУ є позитивним вкладом до розвитку
інституту відшкодування моральної шкоди, на мій погляд в ньому є суттєві
недоліки. Наприклад, що стосуються зняття нижньої межі розміру
компенсації – це для нашої країни є передчасним.
Сьогодні судова практика вже має непоодинокі випадки розгляду позовів
зазначеної категорії, хоча судовий захист особи по відшкодуванню
моральної шкоди поки що не набув достатнього рівня, оскільки зазначені
справи, як правило, розглядаються в доповненні по відшкодуванню
матеріальної шкоди. Також суд, при винесенні рішення, не наводить
мотивів, якими він керується при визначенні розміру відшкодування.
Аналізуючи судову практику, необґрунтованість рішень можна
проілюструвати і за допомогою порівняння у визначенні розміру моральної
шкоди, завданої вбивством, у 50 тис. гривень та у 1 тисячу гривень.
На мою думку, навіть абсурдно оцінювати моральну шкоду, заподіяну
вбивством, у одну тисячу гривень. Лишити життя людину – це найтяжчий
злочин. Людину вже не повернеш. Звичайно, грішми взагалі не компенсуєш
таку втрату, але, все ж таки, потрібно взагалі не мати такої якості, як
людяність, щоб призначати в таких випадках вищезгадану суму. Бувають
випадки, коли за моральну шкоду, спричиненою порушенням майнових прав
(наприклад викраденням автомобіля), присуджують відшкодування у сумах,
набагато більших цієї однієї тисячі гривень. Вбивство людини – 1 тисяча
гривень компенсації за моральну шкоду викрадення автомобіля – 15 тисяч
гривень. Невже ж викраденням автомобіля, чи будь-яким іншим порушенням
майнових прав можна завдати моральну шкоду в 15 раз більше, ніж
вбивством людини? На мою думку, порушення майнових прав і особистих
немайнових прав – зовсім різні речі, тим більше коли йдеться про таку
категорію особистих прав, як людське життя.
До такої несправедливості призводить те, що, не зважаючи на тривале
існування інституту відшкодування моральної шкоди, ще не склалося єдиної
судової практики у визначенні її розмірів.
Вважаю, що є слушною думка про необхідність розробити рекомендації щодо
стягнень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної при окремих
обставинах.
Ще однією моєю пропозицією є те, що саме в позові про компенсацію
моральної шкоди мають бути заявлені обґрунтовані вимоги, позивач повинен
вказувати, з яких міркувань він виходить, встановлюючи розмір заподіяної
моральної шкоди. Обґрунтовання вимог повинно базуватись на висновках
фахівців-експертів і консультантів в галузі психології.
Отже, інститут, про який йшла мова у моїй доповіді, має велике значення,
яке важко переоцінити, і врегулювання якого суттєво впливає на
додержання гарантованих Конституцією України прав і законних інтересів
громадян.
Література
Д. Ландо, студентка 5 курса юридического факультета Белорусского
государственного университета, г. Минск
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
