Учасники правовідносин з надання міжнародної технічної допомоги
На сучасному етапі розвитку української економіки зростає роль і
значення договорів як засобів правового регулювання майнових відносин.
Але і до цього часу договори мали неабияке значення і досить широко
застосовувалися в цивільному обороті. Що стосується правового
регулювання відносин в сфері надання міжнародної технічної допомоги та
науково-технічної діяльності, то цей договір є новизною в нашому
законодавстві і майже не застосовується як правовий регулятор.
Відсутність договірно-правового регулювання суспільних відносин у сфері
надання міжнародної технічної допомоги зумовило настання негативних
наслідків в цій сфері. Вдосконалення правового становища учасників
(суб’єктів) з надання міжнародної технічної допомоги, вміле використання
досвіду і знань в сфері використання міжнародної технічної допомоги,
наявність стабільного національного законодавства про міжнародну
технічну допомогу буде сприяти здійсненню реформ, структурній перебудові
економіки та іншим ринковим перетворенням. Тому нам необхідно дати
аналіз договору про надання міжнародної технічної допомоги та з’ясувати
коло суб’єктів договірних правовідносин.
Учасниками правовідносин з надання міжнародної технічної допомоги можуть
бути як юридичні особи, фізичні особи, так і держава зокрема.
Двосторонній характер договору про надання міжнародної технічної
допомоги зумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та
обов’язків.
Сторонами в договорі про надання міжнародної технічної допомоги є донор
і реципієнт. Відповідно до Указу Президента України “Про міжнародну
технічну допомогу”(чинності не набув) та проекту Закону України “Про
міжнародну технічну допомогу” донор – це держава, уряд іноземної
держави, а також організація, установа, фонд, уповноважені урядом
іноземної держави, міжнародна організація, що надає міжнародну технічну
допомогу Україні. Виходячи з даного визначення, перелік є вичерпним.
Що стосується іншої сторони (реципієнта), котра безоплатно отримує
міжнародну технічну допомогу згідно з договором, то відповідно до Указу
Президента України “Про міжнародну технічну допомогу” та проекту Закону
України “Про міжнародну технічну допомогу” – це резидент України, що
отримує міжнародну технічну допомогу, який визначений у програмі або
проекті міжнародної технічної допомоги. Більш спрощене визначення є в
спільному наказі Національного Агентства з реконструкції та розвитку і
Державної митної служби України “Про порядок контролю та митного
оформлення вантажів міжнародної технічної допомоги” від 15 жовтня 1997
р. № 42/505. Відповідно до п 1.1. Загальних положень реципієнт —
резидент України, визнаний таким згідно з чинним законодавством України.
Дане визначення є неточним, оскільки:
1. проект міжнародної технічної допомоги – це лише певні заходи, які
повинні бути реалізовані через програму. В даному випадку реципієнт
повинен визначатися або програмою або договором;
2. поняття резидент є досить широким за змістом.
Коло реципієнтів в чинному законодавстві про міжнародну технічну
допомогу не є чітко визначеним. В Декреті Кабінету Міністрів України
“Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993
року міститься вичерпний перелік осіб, які відносяться до резидентів.
Відповідно до ч.5 ст1 даного Декрету до резидентів відносяться:
– фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без
громадянства), які мають постійне місце проживання на території України,
у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;
що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з
місцем знаходження на території України, які здійснюють свою діяльність
на підставі законів України;
– дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні
представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні
привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій
України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.
Тому якщо реципієнт – це резидент України, то сюди ми можемо віднести
всі ці види резидентів, що передбачає названий Декрет. Тим самим, щоб не
завдавати шкоди державі і суспільству незаконним використанням
реципієнтами пільг і привілеїв, що надаються в рамках міжнародної
технічної допомоги, необхідно в законодавстві чітко передбачити, хто
саме може бути одержувачем міжнародної технічної допомоги.
Відповідно до чинного законодавства до фізичних осіб відносяться
громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства.
Відповідно до Конституції України громадяни мають рівні конституційні
права і свободи та є рівними перед законом. А іноземці та особи без
громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах,
користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі
обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими
Конституцією, законами чи міжнародними договорами.
На нашу думку, на фізичну особу не може бути покладено проведення реформ
та реалізацію програм соціально -економічного розвитку України. Тому,
визначення “реципієнт”, на нашу думку, необхідно уточнити. Але фізичні
особи, з іншої сторони, можуть працювати в рамках проектів міжнародної
технічної допомоги. Тобто вони можуть надавати професійні послуги чи
інші види діяльності незалежного характеру, зокрема, наукової,
літературної, освітньої, викладацької, технічної, або іншої діяльності в
рамках міжнародних проектів.
Положення про порядок подання, проведення експертизи та обліку запитів
на одержання міжнародної технічної допомоги, затверджене наказом
Агентства координації міжнародної технічної допомоги від 19 вересня 1995
року № 6, встановлює порядок подання запитів для одержання міжнародної
технічної допомоги потенційними реципієнтами. До реципієнтів в положенні
відносять міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві
органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства,
установи, організації. В ч. 6 п 2 Указу Президента України “Про
міжнародну технічну допомогу” зазначено, що спеціально уповноважений
орган — це центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну
політику в сфері міжнародної технічної допомоги. Отже:
1. до переліку спеціальних уповноважених органів необхідно включити
місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування;
2. уточнити коло реципієнтів, котрі можуть бути учасниками відносин з
одержання міжнародної технічної допомоги. Враховуючи вищезазначене,
реципієнт — це визначена в договорі про міжнародну технічну допомогу
фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності без створення
юридичної особи, юридична особа — резиденти України, які є одержувачами
міжнародної технічної допомоги.
Література
А. Минина, студентка 3 курса юридического факультета Днепропетровского
национального университета
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
