Захист інтелектуальної власності в Україні: недоліки нормативного
регулювання та шляхи їх усунення
У контексті інтеграції України в світове співтовариство актуальності
набуває захист права інтелектуальної власності.
Для збереження та збагачення науково-технічного потенціалу держави,
розвитку зовнішньої торгівлі, міжнародного обміну сучасними
технологіями, залучення в економіку країни іноземних інвестицій держава
має надійно гарантувати охорону та захист інтелектуальної власності.
У зв’язку з цим в Україні було здійснено цілий ряд наступних заходів:
– створено законодавчу базу охорони інтелектуальної власності, яка в
цілому забезпечує нагальні потреби з цих питань. Прийнято ряд законів,
які врегульовують питання щодо інтелектуальної власності: Закони України
“Про авторське право і суміжні права” в редакції від 16 липня 1999 p.,
“Про основи державної політики в сфері науки і науково – технічної
діяльності” в редакції від 1 грудня 1998 р., “Про науково – технічну
інформацію” від 25 червня 1993 р., “Про охорону прав на винаходи і
корисні моделі” від 15 грудня 1993 р., “Про охорону прав на сорти
рослин” від 21 квітня 1993 р., “Про племінне тваринництво” від 15 грудня
1993 р. та інші.
проводиться постійна робота у напрямку розвитку міжнародного
співробітництва у сфері промислової власності. Україна є членом ВОІВ та
учасницею дев’яти важливих міжнародних угод і договорів у цій сфері.
Підписано міждержавні угоди про співробітництво у сфері промислової
власності з Російською Федерацією, республіками Беларусь, Узбекистан,
Киргизстан. Здійснюється обмін патентною інформацією з 42 країнами
світу;
– для підготовки та перепідготовки кадрів у сфері охорони
інтелектуальної власності створені Міжгалузевий інститут підвищення
кваліфікації кадрів при Харківському політехнічному університеті
(1993р.) та Інститут інтелектуальної власності і права (1997р.) у Києві;
– запроваджено нову для України інституцію – представників у справах
інтелектуальної власності (патентних повірених). Крім того, через
посилення відповідальності за порушення прав особи, що володіє охоронним
документом, здійснюються
заходи що до імплементації Тимчасової угоди про торгівлю й питання,
пов’язані з торгівлею між Україною та Європейським Союзом про взаємне
забезпечення охорони інтелектуальної власності та відповідних положень
Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) та його складової –
Договору про торгові аспекти прав інтелектуальної власності (TRIPS).
Все вищезазначене дозволяє вважати Україну державою, яка займає гідне
місце у світовій системі інтелектуальної власності.
Однак з метою фундаменталізації її становища й визнання на міжнародному
рівні її авторитету, важливим є усунення тих негативів, які
перешкоджають Україні вважатися взірцем правової держави.
Поняття інтелектуальної власності охоплює крім інших і поняття
індивідуалізації суб’єктів цивільного права, а також товарів і послуг,
які ними виробляються (надаються), оскільки вони також є об’єктами
творчої діяльності.
® ° E
E
O
O
° E
,их фірм зустрічається доволі часто не тільки в різних регіонах України,
а навіть й в одному. Це породжує плутанину в ідентифікації виробника і
вводить в оману споживача. Використання однакових найменувань різними
підприємствами, організаціями, установами та іншими підприємницькими
структурами, крім таких негативних наслідків як омана споживача, може
також завдати помітних матеріальних і моральних збитків окремим
користувачам одного і того самого найменування.
Нормативно-правове регулювання питань, пов’язаних з вартісною оцінкою
інтелектуальної власності, практично відсутнє. Відсутній також дієвий
захист прав на об’єкти інтелектуальної власності з боку держави. Суди
загальної юрисдикції, господарський чи третейський суди згідно із
законодавством та відповідно до своєї компетенції розглядають спори про:
авторство; встановлення власника охоронного документа і (або) порушення
його майнових прав; встановлення факту використання об’єкту
інтелектуальної власності; право попереднього користування; укладання та
виконання ліцензійного договору; винагороду або компенсацію автору
об’єкту інтелектуальної власності; визнання охоронного документа
недійсним та інше, що стосується питань захисту інтелектуальної
власності. Практика розгляду цієї категорії справ у судах загальної
юрисдикції виявила певні труднощі, пов’язані з відсутністю відповідного
рівня кваліфікації суддів та досвіду у вирішені таких питань.
Належний захист інтелектуальної власності є передумовою успішного
розвитку ринкової економіки (інакше навряд чи хто-небудь інвестуватиме
створення та реалізацію новітніх технологій, нової конкурентноздатньої
продукції). Вже сьогодні гостро постає питання про необхідність
створення в Україні спеціалізованого (патентного) суду для вирішення
спірних питань у сфері інтелектуальної власності, що повною мірою
відповідало б положенням Конституції України.
Крім того, не вирішеними є питання врегулювання правовідносин щодо
охорони об’єктів інтелектуальної власності, створених на держзамовлення
та за державні кошти; в державі відсутній орган, який здійснював би
функції особи, що володіє патентом від імені держави. Потребують також
детальнішої розробки норми законодавства, які стосуються набуття та
реалізації прав на об’єкти інтелектуальної власності, створені у зв’язку
з виконанням службових обов’язків (так звані “службові” об’єкти
інтелектуальної власності). Чинне законодавство України з питань
оподаткування та кредитування не містить прямих пільгових норм для
авторів об’єктів інтелектуальної власності та таких, що їх
використовують.
Для ефективної реалізації прав на об’єкти інтелектуальної власності
необхідним є дійовий механізм проведення оцінки вартості інтелектуальної
власності, тобто належить забезпечити нормативно-правове регулювання цих
питань. .
Вирішення зазначених питань та усунення існуючих недоліків сприятиме
стимулюванню авторів об’єктів інтелектуальної власності, зацікавленості
підприємців у впровадженні таки об’єктів у виробництво, розвитку в
Україні інноваційних процесів, надходженню інвестицій, підвищенню
ефективності економіки нашої країни в цілому і, як результат, зростанню
добробуту членів суспільства.
Література
М. Стефанчук, студент 4 курсу юридичного факультету Хмельницького
інституту регіонального управління та права
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
