UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПитання про суб\'єктний склад сервітутних правовідносин (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1439
Скачало116
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Питання про суб'єктний склад сервітутних правовідносин

 

До суб’єктного складу сервітутного правовідношення за Земельним Кодексом

України від 25 жовтня 2001р. (надалі -ЗК) відносяться власники і

користувачі (орендарі) земельних ділянок, на користь яких встановлюється

земельний сервітут та власники і користувачі (орендарі) обтяжених

сервітутом земельних ділянок.

 

Кодекс чітко визначає, що, якщо земельні ділянки перебувають у власності

зацікавлених у встановленні сервітуту суб’єктів, сервітут встановлюється

за домовленістю між такими власниками, або рішенням суду (ч.2 ст.100

ЗК). На противагу цьому Кодекс не дає чіткої відповіді на питання

допустимості участі користувача чи орендаря у встановленні, припиненні

сервітутного права при знаходженні вказаних земельних ділянок (або

однієї з них) на праві постійного користування або оренди, та не

визначає їх прав і обов’язків у співвідношенні з відповідними правами та

обов’язками власників цих земельних ділянок.

 

Що стосується уповноваженої сторони сервітутного правовідношення: а)

ст.98 вказує, що право земельного сервітуту може належати власнику

земельної ділянки або землекористувачу, ч.1 ст.100 ЗК за власником або

землекористувачем закріплює право вимагати встановлення земельного

сервітуту; б) з іншого боку, ч.2 ст.100 зазначає, що земельний сервітут

встановлюється за домовленістю між власниками земельних ділянок на

підставі договору або рішення суду. Очевидна неузгодженість між нормами

з приводу допустимості користувачу бути уповноваженою стороною

правовідношення та встановлювати сервітут.

 

Розглянемо випадки встановлення земельного сервітуту, у яких

користування земельною ділянкою, що отримує вигоди від сервітуту,

здійснюється не власником, а користувачем (орендарем).

 

У такому користуванні зацікавлена саме особа, якій належить

правомочність користування ділянкою, що потребує встановлення сервітуту,

і яка фактично це користування здійснює. В даному випадку - це

користувач (орендар), оскільки права постійного користування та оренди

передбачають передачу їм правомочності користування, - власник цієї

правомочності на час користування (оренди) позбавляється. Так,

користувач (орендар) може подавати негаторний позов до будь-яких осіб, у

тому числі власника земельної ділянки. Плату за встановлений сервітут

теж має вносити сервітуарій, тобто користувач (орендар) земельної

ділянки як особа, що фактично користується вигодами сервітуту.

 

Власник, який не здійснює фактичного користування земельною ділянкою,

зрозуміло, не може знати потреби користувача у встановленні тих чи інших

сервітутів, а тому не може виступати уповноваженою стороною сервітутного

правовідношення. Весь інтерес, пов’язаний із встановленням сервітутного

права, зосереджений у користувача (орендаря) земельної ділянки.

 

Керуючись наведеною аргументацією, вважаємо за доцільне на рівні ЗК

визнати право на встановлення сервітуту з боку уповноваженої сторони за

користувачем (орендарем) земельної ділянки, якщо вона передана у

постійне користування (оренд ). Саме такий підхід закріплений, зокрема,

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ