Міліція в системі державних суб’єктів, які здійснюють охорону
навколишнього природного середовища
Глибинні соціально – економічні перетворення в Україні відкрили факти,
які вказують на те, що збереження природних багатств держави стало
важливою проблемою, від вирішення якої залежить доля теперішніх та
майбутніх поколінь. У даному випадку постає питання про необхідність
розробки принципово нового відношення держави до проблеми охорони
навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної
безпеки.(1).
В даній ситуації екологічний фактор все більше здійснює певний вплив на
еволюцію держави. Незворотні зміни навколишнього природного середовища в
результаті господарської діяльності людини вийшли за межі окремих
територій і стали набирати глобальних масштабів. Ця діяльність
проявляється:
• у забруднені атмосферного повітря, води, земель;
• у забруднені територій радіоактивними та промисловими відходами;
• у виснаженні озонового шару;
• у накопиченні в атмосфері вуглекислого газу та інших речовин, які
ведуть до посилення природного парникового ефекту, що може призвести до
додаткового потепління, яке може несприятливо вплинути на природні
екосистеми і людство.
Екологічні причини здійснюють суттєвий вплив на зріст захворюваності та
смертності населення. Центральне місце у вирішені цієї проблеми займають
механізми управління природоохоронною діяльністю, які здійснюють
стабілізацію і покращують стан навколишнього природного середовища,
забезпечують екологічну безпеку та створюють умови для реалізації
концепції розвитку суспільства, яка проявляється в статтях Конференції
ООН “Про зміну клімату” прийнятої 11.06.1992 р. (м. Ріо – де -Жанейро,
Бразилія) та ратифікованою Законом України від 29.10.1996 р. Як
підкреслювалось на конференції, ”людство здатне зробити розвиток сталим
– забезпечити, щоби він задовольняв потреби сучасного, не піддаючи
ризику здатність наступних поколінь задовольняти свої потреби”.(2)
В теперішній час дієвість захисного механізму забезпечення екологічної
безпеки хоч і знаходить підтримку в нашій державі, однак, в силу ряду
економічних і соціальних умов в країні, вона низька. Відсутня єдина
система ефективного управління природними ресурсами, не існує надійної
правової і економічної основи охорони навколишнього природного
середовища і забезпечення екологічної безпеки.
Почався суттєвий зріст ступеня соціальних посягань на суспільні
екологічні відносини. Ускладнився характер заподіяння шкоди – його
об’єктивне проявлення стало більш багатогранним. В деяких випадках
фактичне настання матеріальних наслідків екологічно – негативної
поведінки може мати місце по проходженню достатньо довгого періоду часу
і на зовсім інший територіях. Недостатність координації дій
правоохоронних і природоохоронних органів, загублення частиною населення
легальних джерел існування, призвела до браконьєрської активності; а
також законодавчі упущення в сфері охорони навколишнього природного
середовища призвели до росту як масштабів, так і спектру екологічних
правопорушень.
Екологічна шкода може здійснювати негативний вплив на такі охоронювані
законом особисті, соціальні блага і цінності, як життя і здоров’я людей,
майно фізичних і юридичних осіб .
Одним з найбільш дієвих інструментів механізму правової охорони
навколишнього природного середовища виступають адміністративна
відповідальність та її підстава – адміністративно-екологічне
правопорушення (адміністративний екологічний проступок), які виконують
функції не тільки карального, а й превентивного впливу на суб’єктів
екологічних відносин.
в в процеси боротьби з екологічними правопорушеннями, постановка перед
ними завдань по виявленню, попередженню і припиненню екологічних
правопорушень передбачає посилення ролі міліції як функціональної
частини правоохоронної системи в цілому.
Таким чином, діючи в межах своєї компетенції, органи внутрішніх справ
користуються відносною юридичною самостійністю. їх компетенція знаходить
своє відображення і закріплюється в відповідних законах і підзаконних
актах. Наприклад, Законом України “Про міліцію” передбачені не тільки
завдання, а також обов’язки та права міліції. Тлумачення ст.2 Закону
України “Про міліцію” дає право стверджувати, що на міліцію також
покладені такі завдання, як:
• забезпечення екологічних прав громадян;
• попередження та припинення екологічних правопорушень;
• охорона суспільного екологічного правопорядку та екологічної
безпеки;
• допомога підприємствам, установам, організаціям, посадовим особам і
громадянам в захисті їх екологічних прав та інтересів.(3)
Для вдалого вирішення перерахованих завдань на міліцію покладені
обов’язки по забезпеченню особистої безпеки громадян, яка передбачає
також їх безпеку від негативного впливу навколишнього природного
середовища внаслідок будь – чиїх протиправних дій. Виконуючи свої
обов’язки, міліція здійснює загальну та індивідуальну профілактику і
веде безпосередню боротьбу з екологічними правопорушеннями, за які
передбачена юридична відповідальність у відповідних статтях КпАП
України. (4) Другим не менш важливим обов’язком міліції у сфері
суспільних відносин являється забезпечення екологічної безпеки. Таким
чином, основними напрямками діяльності міліції по охороні навколишнього
природного середовища являються:
• здійснення контрольно – наглядових функцій за дотриманням
природоохоронного, санітарно – епідеміологічного законодавства;
• профілактика екологічних правопорушень;
• участь в притягнені до юридичної відповідальності за скоєні екологічні
правопорушення, в межах відведеної компетенції. В теперішній час не
визначені об’єкти природи, які підлягають охороні міліцією, не має
систематизованої інформації про
оперативний стан, пов’язаний з охороною навколишнього природного
середовища, не має чітко визначеної статистики здійснених правопорушень
в даній сфері.
Аналіз діяльності міліції по забезпеченню екологічної функції держави
допоможе розробити ефективну і успішно -функціональну систему боротьби з
екологічними правопорушеннями.
Найбільш ефективне управління навколишнім природним середовищем і
раціональне використання природних ресурсів може бути досягнуто при
повній взаємодії усіх механізмів управління і боротьби з екологічними
правопорушеннями.
Література
1. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від
25.06.1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР.– 1991.–Ш HYPERLINK
“http://41.–Cm.546” 41.–Cm.546 .
2. Про зміну клімату Конференція ООН прийнята 11.06.1992 р. (м. Ріо
-де- Жанейро, Бразилія) та ратифікована Законом України від 29 жовтня
1996 року //Відомості Верховної Ради У країни.-1996.- №50.–Ст.277.
3. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року//Відомості
Верховної Ради України.- 1991.–№ 4.–Ст.20.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення //Відомості
Верховної Ради Української РСР.– 1984.–Додаток до № HYPERLINK
“http://51.–Cm.1122” 51.–Cm.1122 . (Із змінами і доповненнями станом на
1.06.1997 р.)
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
