Віктимологічний аспект запобігання торгівлі жінками
Однією з форм порушення прав людини в сучасному світі є торгівля людьми.
До тенет торговців живим товаром потрапляють жінки, чоловіки і діти.
Поширеною формою серед жертв є підлітки, зокрема, дівчатка. Ця ж
проблема торкнулась і українського суспільства.
За результатами проведених досліджень спеціалістами Міжнародного
жіночого правозахисного центру “Ла Страда-України” можна зробити
висновок про те, що в більшості випадків, як свідчить практика, торговці
вивозять жі1ок віком від 17 до 26 років з маленьких містечок, що є
безробітними чи неодруженими шляхом обману по газетних об’явах , через
шлюбні агентства, фірми, які пропонують роботу, різноманітні конкурси
краси тощо. А фактично їх використовують в інших цілях, зокрема в секс
бізнесі. Це тяжко відбивається на їх психологічному та фізичному станах,
тому дівчата, які повернулися з тенет торговців, потребують
психологічної, а інколи і хірургічної допомоги.
Українських жінок та дітей для їх сексуальної експлуатації продають
частіше всього до Турції, Чеської Республіки, Германії, Греції,
Югославії, Румунії, Литви, Латвії, Естонії, Росії, Ізраїлю, Сирії,
Китаю, в Об’єднані Арабські Емірати.
Українська держава вже зробила перші кроки у протистоянні цьому
жахливому злочину: у 1998 році Кримінальний кодекс України було
доповнено статтями 115-2 та 124-1, які стосуються покарання за незаконні
дії щодо усиновлення (удочеріння) та за торгівлю людьми, та у 1999 році
Прем’єр-міністром України підписано державну Програму запобігання
торгівлі жінками та дітьми, створено відділи по боротьбі з торгівлею
людьми у системі Міністерства внутрішніх справ.
Для вирішення цієї проблеми Верховна Рада України, приймаючи новий
Кримінальний кодекс, що вступив у законну силу з 1 вересня 2001 року у
ст. 149 передбачила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми або
іншу незаконну угоду щодо передачі людини, а саме продаж, іншу оплатну
передачу людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої
незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за
її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого
продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної
експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення в злочинну
діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в
комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатація її
праці. На мій погляд, торгівлю людьми слід визначати як навмисне з
корисливих спонукань викрадення чи захоплення людини шляхом насильства
чи введення в оману з метою продажу чи іншої її оплатної дійсної
передачі іншим особам у такий стан, в якому людина втрачає можливість
вільно розпоряджатися собою.
Станом на червень 2001 року по Україні порушено 34 кримінальні справи за
ст. 124-1 Кримінального кодексу УРСР 1960 року тоді коли реальні
масштаби торгівлі жінками та дітьми з метою їх сексуальної експлуатації
чи використання в порнобізнесі в багато раз більше. Це свідчить про
високий рівень латентності, що характерний для даного виду злочинів. Як
свідчить практика для успішної протидії цим злочинам, окрім інших
аспектів важливо впливати на потенційних потерпілих (так званий
віктимологічний аспект) запобігання торгівлі жінками. Більшість злочинів
цієї категорії вчинюються внаслідок необізнаності жінок та дівчат з
дійсними умовами роботи, що їм пропонується в інших державах та
наслідками, які можуть наступити в разі перевезення їх за кордон.
Тому для попередження віктимної поведінки жінок і дівчат в Україні
необхідна цілеспрямована правова освіта молоді, роз’яснення, до яких
негативних наслідків призводить переїзд за кордон на пропозицію
сумнівних фірм. Для цього необхідно створити розгалужену систему
органів, які повинні займатися правовою освітою молодих жінок і
неповнолітніх, це можуть бути неурядові організації, навчально-виховні
заклади освіти та батьківські збори.
&
(
„`„gdaae ргівлі жінками як через засоби масової інформації, так і через
лекційну роботу та неформальне спілкування. На сьогоднішній день
превентивну освітню діяльність проводять такі неурядові організації, як:
Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна»,
Феміністська організація «Жіноча громада» м. Харків, Донецька міська
громадська жіноча організація «Венера» та інші.
Розвиток світового співтовариства в останні десятиріччя все частіше
ставить перед системою освіти завдання розвивати в людині зі шкільного
віку почуття гідності, усвідомлення своїх прав та місця в суспільстві, а
також можливостей реалізації своїх прав та свобод у житті.
В закладах освіти повинна складатися певна система науково-методичної
роботи, яка включає масові, групові та індивідуальні форми. Масові форми
– цільові семінари, практикуми, педагогічні читання, науково-практичні
конференції, симпозіуми та ін. Групові форми – педагогічні та вчені
ради, методичні об’єднання, творчі групи, школи передового педагогічного
досвіду, педагогічної майстерності, практикуми та ін. Індивідуальні
форми роботи – самоосвіта, наставництво, стажування, наукові дослідження
та ін.
У процесі виховної роботи з учнівською та студентською молоддю має бути
відображена соціально-правова допомога молодій людині в розвитку її
творчої індивідуальності, почуття людської гідності, розуміння ролі
чинного законодавства як засобу забезпечення її законних інтересів.
Для цього необхідно посилити лекційну роботу, організацію конкурсів,
фестивалів, акцій, юридичних консультації, клубів, університетів
правових знань, лекторіїв (кіно, відео) правових знань, зустрічей із
працівниками правоохоронних органів, проведення вечорів запитань та
відповідей, олімпіад, конкурсів, тижнів та місячників правових знань у
галузі прав людини.
При проведенні виховної роботи з учнями та студентами необхідно:
підкреслювати, що торгівля людьми – одне з фундаментальних порушень прав
людини; наводити конкретні статистичні дані щодо статусу жінок України.
Для виконання поставлених завдань доцільно: насичувати інформацію
прикладами (відеофільм, періодична преса) про сутність та наслідки
торгівлі людьми; наводити приклади про фактичні тяжкі умови
повсякденного життя жінок та дівчат за кордоном; проводити аналіз
факторів, які впливають на торгівлю жінками та дівчатами в Україні та
регіонах, як одну із причин порушення прав людини й основних свобод
жінок та дівчат.
Слід поступово формувати знання у підлітків, що стосуються вирішення
вищезгаданих ситуацій, зокрема, про: порядок звернення за захистом до
органів державної виконавчої влади та прокуратури; порядок звернення за
судовим захистом; використання правової допомоги адвоката, звернення до
засобів масової інформації, неурядових організації; звернення за
захистом до міжнародних організацій.
Слід підкреслити, що робота по роз’ясненню та вивченню чинного
законодавства, міжнародних актів повинна проводиться з урахуванням
вікових, індивідуальних особливостей учнівської та студентської молоді.
Враховуючи, що батьки готують свою дитину для майбутнього самостійного
життя, яке несе у собі численні обов’язки як перед собою, так і перед
суспільством, навчально-виховні заклади повинні здійснювати
організаційно-практичну роботу по формуванню їх педагогічної культури.
Теоретична пропаганда серед батьків із проблеми запобігання торгівлі
жінками та дівчатами повинна здійснюватись різними шляхами: проведення
батьківських зборів, конференцій, перегляд і обговорення відео,
кінофільмів, телепередач, проведення індивідуальних консультацій та
зустрічей з юристами, представниками неурядових жіночих організацій. З
метою позитивного впливу родини та сім’ї на формування молоді слід
піднімати пріоритети родинного виховання, акцентувати увагу батьків на
відповідальності сім’ї за виховання й долю дитини (ст. 51 Конституції
України).
Література
Литвин Р. 16-летнюю Катю работорговцы перевозили через границу в…
стекловате // Сегодня-2001-13 вересня – С. 20.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
