.

Принципи адміністративного судочинства (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
253 3288
Скачать документ

Принципи адміністративного судочинства

Питання про необхідність створення адміністративних судів перейшло з
площини дискусійності до визнання такої необхідності на законодавчому
рівні. Новий Закон “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року
передбачає утворення протягом трьох років системи спеціалізованих
адміністративних судів, які б розглядали спори у сфері державного
управління та місцевого самоврядування. Спрямованість переважної
більшості таких спорів можна визначити словами “особа проти влади”.

У зв‘язку зі створенням адміністративних судів особливої актуальності
набуває питання про необхідність виділення з цивільного процесу норм, що
регулюють судове провадження в адміністративних справах. Це усі
категорії справ, що виникають з адміністративно-правових відносин
(підрозділ Б розділу III ЦПК), а також справи з приводу встановлення
неправильності в актах громадянського стану (глава 36 ЦПК), оскарження
нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні (глава39 ЦПК), які за своєю
природою є суто адміністративними. Адміністративний процес має бути
регламентований окремим кодексом. Це зумовлено насамперед тим, що,
виходячи з правової природи адміністративних спорів, діяльність
адміністративних судів має бути заснована на дещо інших принципах, ніж
ті, що існують у цивільному судочинстві.

З позицій de lege ferenda пропоную визначити в Адміністративному
процесуальному кодексі такі принципи адміністративного судочинства:

1) верховенство права й законність;

2) розподіл влади;

3) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

4) офіційність;

5) презумпція вини державного органу чи органу місцевого
самоврядування, дії (рішення) чи бездіяльність якого оскаржуються;

6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними
засобами;

7) забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення
адміністративного суду;

8) обов’язковість рішень адміністративного суду;

9) запобігання адміністративним судом заподіянню шкоди.

Принципи верховенства права й законності, рівності учасників, гласності
судового процесу та його фіксування технічними засобами, забезпечення
оскарження судових рішень є загальними засадами судочинства, тому
детально зупинятися на них нема потреби.

Але на принцип верховенства права хотілося б звернути увагу. В
адміністративному судочинстві він набуває особливої ваги, оскільки
предметом розгляду в адміністративних судах найчастіше будуть правові
акти. Відповідно до принципу верховенства права людина, її права та
свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і
спрямованість діяльності держави. А це означає, що адміністративний суд
не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону,
якщо його застосування суперечитиме конституційним принципам права чи
порушуватиме права та свободи людини і громадянина.

При визначенні принципів адміністративного судочинства важливо віднайти
правильну відповідь на питання: чи повинен адміністративний суд
перевіряти рішення державного органу чи органу місцевого самоврядування
на предмет його доцільності? Інакше кажучи, чи повинен суд втручатися у
вільний розсуд цих органів? На мій погляд, відповідь має бути
негативною, оскільки завдання правосуддя полягає не у забезпеченні
ефективності державного управління та місцевого самоврядування, а у
гарантуванні дотримання вимог права. Позитивна відповідь приводила б до
порушення принципу розподілу влади. У зв’язку з цим, необхідно на
законодавчому рівні визначити, що адміністративні суди не повинні
перевіряти рішення (дії чи бездіяльність) органів виконавчої влади та
місцевого самоврядування на предмет їхньої доцільності, якщо вони
прийняті (вчинені) на власний розсуд в межах повноважень, встановлених
Конституцією та законами України. У цьому полягає принцип розподілу
влади як засада адміністративного судочинства.

? ? ? 1/4 O

O

u

ue

ue

&ати активну роль у адміністративному процесі з тим, щоб посприяти особі
у захисті її прав. Для цього суд має допомогти громадянину визначитися з
доказами, що могли б ствердити обставини, на які він посилається; вжити
заходів, щоб особа знайшла і подала додаткову інформацію, яку суд може
врахувати при вирішенні справи; з власної ініціативи добувати докази,
яких, на думку суду, не вистачає. Отож, адміністративний суд, на відміну
від суто змагального цивільного процесу, де суд оперує виключно тим, на
що посилаються сторони, має повністю встановити обставини справи, щоб
ухвалити справедливе та об‘єктивне рішення. Така роль суду заснована на
принципі, який зветься розшуковим, або інквізиційним, чи принципом
офіційності.1 Суд має вжити заходів до примирення сторін, для чого він
повинен запропонувати сторонам варіанти мирової угоди, яка б компромісно
відповідала інтересам обох сторін. Зрозуміло, що умови мирової не
повинні суперечити вимогам права. Такі умови, як правило, можуть бути
виведені в межах дискреції (розсуду), які закон допускає для державного
органу чи органу місцевого самоврядування.

Виходячи з невисокого рівня правової обізнаності простого громадянина,
поганої орієнтації в юридичних тонкощах справи в літературі,
висловлюється слушна думка про необхідність запровадження премпції вини
державного органу чи органу місцевого самоврядування, дії (рішення) чи
бездіяльність якого оскаржуються. Презумпція вини покладала б на
адміністрацію обов‘язок аргументовано, посилаючись на докази, довести
правомірність її дій (рішень) чи бездіяльності та спростувати твердження
позивача про порушення його прав чи інтересів. Такий підхід значно би
посилив позиції громадянина, який має недостатньо правових знань, щоб
самостійно довести перед судом слушність своїх тверджень. Потенційний
обов‘язок державних органів та органів місцевого самоврядування довести
правомірність своїх дій (рішень) чи бездіяльності посилив би їхню
відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні
бездіяльності.

Певні особливості в адміністративному судочинстві повинен мати принцип
гласності. Відповідно до статті 9 нового Закону “Про судоустрій України”
кожен має право на отримання в суді усної або письмової інформації щодо
результатів розгляду його судової справи. Однак рішення адміністративних
судів є важливими не тільки для сторін, а й для населення, тому вони
мають бути доступними, у тому числі й для преси. Приватність тут не
порушується, оскільки розгляд справ є відкритим, рішення оголошуються
прилюдно, тому й доступ до них будь-кого у подальшому не має
обмежуватися. Тому пропонується передбачити у Адміністративному
процесуальному кодексі право кожного знайомитися в установленому порядку
з матеріалами будь-якої розглянутої у відкритому судовому засіданні
справи, рішення у якій набрало законної сили.

Специфіка адміністративних справ полягає у тому що нерідко зволікання з
їх розглядом та вирішенням зможе призвести до заподіяння значних збитків
особі, територіальній громаді, державі, зокрема внаслідок дії
незаконного акту. У зв‘язку з цим необхідно закріпити обов‘язок
адміністративного суду розглянути й вирішити справу в якомога коротший
строк, якщо це зумовлено необхідністю запобігти заподіянню великої шкоди
(збитків) або збільшенню наявної шкоди людині, юридичній особі,
територіальній громаді чи державі. Водночас скорочення строків розгляду
справи не має тягнути за собою порушення процесуальних прав осіб, які
беруть участь у справі. У цьому зміст принципу запобігання
адміністративним судом заподіянню шкоди.

Запропонований перелік принципів адміністративного судочинства є
орієнтовним і не виключає інших пропозицій щодо кола таких принципів.

Література

1 В.Шишкін, Змагальність – принцип судочинства в демократичному
суспільстві // Право України, 1999, №12, с.22

2 А. Демин, Понятие административного процесса и кодификация
административно-процессуального законодательства Российской Федерации //
Государство и право, 2000, №11, с.10

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020