UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМіжнародно-правова регламентація боротьби із захопленням заручників (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1348
Скачало111
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Міжнародно-правова регламентація боротьби із захопленням заручників

 

Міжнародне співробітництво на сучасному етапі характеризується значним

розмаїттям своїх форм і знаходить конкретне вираження у прийнятті

державами спільних рішень по найважливішим питанням (підтримання миру та

мирне співіснування, зовнішньоекономічні зв’язки та торгівля, охорона

довкілля та протидія злочинності). Однією із найбільш актуальних проблем

у міжнародній боротьбі зі злочинністю є протидія захопленню заручників.

 

Згідно ст. 3 Загальної декларації прав людини кожна людина має

невід’ємне право на життя, свободу та особисту безпеку. Наша держава

приєдналася до зазначеного міжнародно-правового акту, тому, згідно ст. 9

Конституції України, він є частиною національного законодавства і

реалізується саме через останнє. Серед інших соціальних цінностей, які

ст. 3 Конституції України проголошує найвищими, першими названі життя і

здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека людини. Утвердження

і забезпечення цих прав та свобод є обов’язком держави.

 

Перша спроба створити ефективний механізм боротьби з міжнародним

тероризмом взагалі і з захопленням заручників зокрема була здійснена ще

у 1937 році. Результатом трирічної роботи комісії експертів Ради Ліги

Націй стало прийняття Конвенції про попередження злочинів політичного

характеру, які визначаються як акти політичного тероризму, та про

встановлення покарання за них [1]. На жаль, у зв’язку із загостренням

політичної ситуації у світі напередодні Другої світової війни Конвенція

так і не набула чинності (з 23 держав-членів Ліги Націй, які її

підписали, ратифікувала її тільки Індія).

 

Незважаючи на це, зазначений міжнародно-правовий акт містив ряд цікавих

положень, які прямо стосуються питання, що розглядається. Наприклад,

згідно ст. 2 кожна держава-учасниця зобов’язувалась включити до

національного кримінального законодавства норми, які передбачали

відповідальність за умисні дії, спрямовані на позбавлення волі голів

держав, осіб, наділених повноваженнями голів держав, їх наступників (за

спадком або за призначенням), осіб, які виконують державні функції чи

обіймають державні посади на момент злочинного посягання, та їх

подружжя. Такі дії за змістом ст. 1 Конвенції є актом тероризму і їх, на

нашу думку, можна кваліфікувати як захоплення заручників.

 

У другій половині XX сторіччя терористичні організації широко

практикували захоплення як заручників (як для отримання викупу, так і у

політичних цілях) іноземних дипломатів, представників міжнародних

організацій (у Центральній та Південній, згодом у Північній Америці,

Європі, на Близькому Сході), державних та політичних діячів. Найбільшого

розголосу у Європі набули терористичні акти у Мюнхені у 1972 р.

(захоплення олімпійської збірної Ізраїлю), у Відні у 1975 р. (захоплення

делегатів засідання ОПЕК), викрадення прем’єр-міністра Італії Альдо Моро

у 1978 р.

 

Природно, що країни світу, які частіше за інших страждали від подібних

посягань, першими удалися до створення механізму міжнародного

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ