UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПроблеми законодавчого вдосконалення процесуального статусу підозрюваного в кримінальному процесі України (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2736
Скачало167
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Проблеми законодавчого вдосконалення процесуального статусу

підозрюваного в кримінальному процесі України

 

Питання процесуального статусу підозрюваного завжди привертали увагу

вчених-юристів та практиків. Своєї актуальності ці питання знову набули

в сучасний період підготовки проекту нового Кримінально-процесуального

кодексу України. В першу чергу це стосується таких питань як визначення

поняття підозрюваного, момент, з якого особа повинна набувати статусу

підозрюваного, підстави, що дозволяють притягнути особу як підозрюваного

в справі. Саме вони і складають предмет нашого дослідження.

 

В сучасний період цим питанням присвячені праці таких

вчених-процесуалістів як СП. Бекешко, Є.А. Матвієнко, Б.А. Денежкин,

А.А. Гриненко, Г.К. Кожевников, С.Ф. Шумилин, Л.Д. Кудинов, А.Р.

Михайленко, Р.І. Назаренко.

 

У відповідності із ст. 431 КПК України, особа визнається підозрюваним у

двох випадках: якщо вона затримана по підозрінню у вчиненні злочину і

якщо щодо неї застосовано запобіжний захід до винесення постанови про

притягнення її як обвинуваченого. В зв’язку із доповненням ст. 98 КПК

України вимогою порушувати кримінальну справу у відношенні конкретної

особи, в юридичній літературі постало питання процесуального статусу

такої особи, оскільки в чинному КПК України законодавець його не

визначив, що нерідко призводило на практиці до порушення прав та

законних інтересів таких осіб. Так, зокрема, мали місце випадки, коли на

таку особу покладався обов’язок давати показання щодо обставин, які

стали підставою для порушення щодо неї кримінальної справи. Вона

попереджалась про кримінальну відповідальність за відмову від дачі

показань і дачу завідомо неправдивих показань, а це, безумовно, є одним

з найбільш грубих порушень принципу забезпечення права на захист

законних інтересів цієї особи. У зв’язку з цим, обгрунтованим слід

визнати висловлені в юридичній літературі пропозиції

вчених-процесуалістів про необхідність розширення законодавчого

визначення поняття підозрюваного, поширивши статус цього учасника

процесу на особу, відносно якої порушена кримінальна справа з моменту

винесення постанови про порушення щодо неї кримінальної справи і з

наданням їй з цього моменту всіх передбачених ч.2 ст. 43 1 КПК України

прав [1, с 57-58; 2, с. 131; 3, с. 42]. Слід зазначити, що саме по

такому шляху пішли і автори проекту нового КПК України, які визначають

поняття підозрюваного як особи, до якої застосовано затримання за

підозрінням у вчиненні злочину, інший запобіжний захід до притягнення її

як обвинуваченого і особи, щодо якої порушено кримінальну справу.

 

Оскільки затримання особи за підозрінням у вчиненні злочину, чи

застосування до неї іншого запобіжного заходу або порушення кримінальної

справи щодо конкретної особи являють собою процесуальні рішення, то

процесуальним документом, який ставить особу в становище підозрюваного

повинна стати мотивована постанова, яка повинна відповідати всім

вимогам, що пред’являються до усіх процесуальних рішень, тобто вона

повинна відповідати вимогам законності та обгрунтованості.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ