UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПроблеми сучасної правової регламентації інституту видачі осіб, які вчинили злочини (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2687
Скачало160
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Проблеми сучасної правової регламентації інституту видачі осіб, які

вчинили злочини

 

Одним з напрямків сучасного міжнародного співробітництва у сфері

боротьби зі злочинністю, що забезпечує невідворотність кримінальної

відповідальності за вчинення злочинів, є екстрадиція. Враховуючи це, в

юридичній літературі справедливо зазначається, що інститут видачі як

центральний напрямок співробітництва держав у боротьбі з міжнародною

злочинністю визначає себе як системний елемент міжнародної кримінальної

юстиції [1].

 

Як правовий інститут видача має комплексний характер, оскільки

екстрадиційні відносини регулюються як відповідними нормами міжнародного

права, так і внутрішнім законодавством держав-суб’єктів договору. Це

обумовлює складність її правової регламентації та правореалізаційної

практики у цій сфері. На зв’язок видачі з інститутами інших галузей

права, які безпосередньо стосуються прав особи, - кримінального,

кримінально-процесуального, міжнародного, державного, громадянства,

держави, суверенітету, міждержавного співробітництва та іншими

справедливо вказує В. М. Волженкіна, зазначаючи при цьому, що в основу

видачі має бути покладена неупередженість правосуддя та дотримання прав

особи [2]. Як комплексний правовий інститут видача служить не тільки

боротьбі держав із злочинністю, а й забезпечує права осіб, видача яких

здійснюється.

 

Сказане дозволяє дійти висновку про особливу актуальність проблеми

видачі, її правової регламентації в нормах міжнародного права, їх

імплементації та подальшого розвитку в національному кримінальному та

кримінально-процесуальному законодавстві.

 

В сучасній правовій доктрині та договірній практиці відсутня єдина

термінологія щодо визначення поняття видачі. У спеціальній (особливо

навчальній) літературі досить поширеним є словосполучення

“видачазлочинців” [3], яке, як правильно зазначають фахівці, не

узгоджується ні з текстами нормативно-правових актів, ні з ситуаціями

видачі у більшості випадків, коли винність особи у вчиненні злочину ще

не встановленау передбаченому національним законом порядку [4].

 

Стаття 10 Кримінального Кодексу України називається “Видача особи, яка

обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена за вчинення

злочину”, тобто національний законодавець розмежував два види видачі

(залежно від правового статусу особи, видача якої запитується),

відмовившись від вжиття терміна “видача злочинців” і у тих випадках,

коли йдеться про видачу засудженого.

 

В міжнародних документах застосовується термін “видача винних”

(Конвенція про попередження злочину геноциду та покарання за нього), або

лаконічний термін “видача” (Єдина конвенція про наркотичні засоби;

Конвенція про психотропні засоби; Конвенція 00Н про боротьбу проти

незаконного обігу наркотичних і психотропних засобів; Мінська

конвенція), або “видача правопорушників” (Європейська конвенція про

видачу правопорушників), а також “видача осіб” (Договір між Україною і

Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та

кримінальних справах; Договір між Україною та Республікою Грузія про

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ