UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАктуальні питання імунітету свідків в кримінальному судочинстві (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1333
Скачало146
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Актуальні питання імунітету свідків в кримінальному судочинстві

 

У процесуальній літературі чимало авторів вказували на необхідність

розв’язання проблеми послідовного впровадження у кримінальному процесі

концепції імунітету свідків, зокрема забезпечення особі, яка має

процесуальний статус свідка, права не свідчити щодо членів сім’ї чи

близьких родичів. Різні аспекти цієї проблеми досліджували А.Ф. Коні,

Л.М. Карнєєва, В. Ніколюк, В. Кальницкий, В.П. Шибіко, С.М. Стахівський

та інші.

 

Впродовж тривалого часу, тобто з моменту прийняття у 1960 році і до

внесення недавніх змін і доповнень [ 1; 2], КПК України не містив

правової норми, яка б звільняла особу, що має процесуальний статус

свідка, від обов’язку давати показання щодо членів власної сім’ї і

близьких родичів.

 

Л.М. Карнєєвою була висловлена думка про те, що відмовляючись від

імунітету свідків, радянське законодавство і судова практика виходили з

того, що його введення може істотно утруднити встановлення істини, а

вплив завідомої зацікавленості на показання свідка можна врахувати при

їх оцінці. Таким чином, розглядався, однак, лише один бік питання -

інтереси досягнення істини в кримінальному процесі. Моральні вимоги,

пов’язані з обов’язком свідчити на шкоду своєму ближньому, до уваги не

бралися. При цьому відмова від імунітету далеко не в усіх випадках

забезпечувала одержання достовірних показань. У результаті суперечності,

що виникла, як показувала практика, збільшилася кількість неправдивих

свідчень, у тому числі з боку осіб, які в інших країнах користуються

імунітетом свідків, при загальному скороченні числа осіб, яких було

притягнуто за це до відповідальності. І це зрозуміло: важко карати,

наприклад, матір за те, що вона намагається неправдою врятувати сина,

нехай він і вчинив тяжкий злочин [8, 58].

 

Однак ситуація докорінно змінилася з прийняттям Конституції України, ч.

1 ст. 63 якої передбачає, що особа не несе відповідальності за відмову

давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких

родичів, коло яких визначається законом. Законом України від 13 січня

2000 року [1] КПК України було доповнено ст. 691,?. 6 якої передбачає

право свідка відмовитися давати показання щодо себе, членів сім’ї та

близьких родичів. Законом України від 21 червня 2001 року [2] ст. 69 КПК

України було доповнено ч. 2 такого змісту: “Відмовитися давати показання

як свідки мають право:

 

1) члени сім’ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного,

обвинуваченого, підсудного;

 

2) особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім’ї,

близьких родичів, усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.”

 

Звичайно, заслуговує на схвальну оцінку та увага, яку законодавець

приділяє проблемі врегулювання імунітету свідків, але в цьому разі слід

поставити таке питання: а в чому ж відмінність між наведеними вище

положеннями? В науці кримінального процесу прийнято вважати, що фактичні

дані, за допомогою яких встановлюються обставини, що викривають

обвинуваченого у вчиненні злочину або обтяжують його відповідальність,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ