Криміналістична техніка і теорія оперативно-розшукової діяльності
Усвідомлена суспільством потреба наукового обгрунтування системи таких
оперативно розшукових заходів, їх напрацювання й практичної реалізації
завади була і є залежною від досягнень науки і техніки. Це у кінцевому
рахунку і обумовило свого часу зародження криміналістики як науки.
Найбільш наочно така обумовленість прослідковується у сфері
криміналістичної техніки, суспільства і людини. Власне ці проблеми, а
точніше, закономірності, що проявляються у їх виникненні та вирішенні, й
зумовлюють потребу їх подальшого дослідження.
Саме в цьому і полягає постановка проблеми та її зв’язок із важливими
науковими чи практичними завданнями.
Аналіз останніх досліджень і публікацій Р.С. Бєлкіна, Г.К. Синилова,
В.П. Хомколова, І.Д. Галеніна показує, що на сьогоднішній день можна
констатувати доволі ґрунтовне дослідження у працях багатьох
криміналістів питань щодо характеру взаємозв’язків розвитку
криміналістичної техніки і теорії оперативно-розшукової діяльності.
Однак ця багатоаспектна проблема вимагає свого подальшого глибокого
системного вивчення. Зокрема, як видається, існує потреба комплексного
з’ясування питань, пов’язаних з аналізом взаємозв’язків криміналістичної
техніки і теорії оперативно-розшукової діяльності.
Потребують дослідження і вивчення питання правового і
науково-методичного забезпечення розвитку криміналістичної техніки,
шляхів ефективного використання її у процесі розкриття і розслідування
злочинів.
Завданням дослідження є питання застосування техніко-криміналістичних
засобів і положень теорії оперативно-розшукової діяльності (ОРД) у
процесі розкриття і розслідування злочинів, а також теоретичні
дослідження в цій сфері.
Мета, яка ставиться перед автором, полягає у дослідженні характеру і
напрямів взаємозв’язків криміналістичної техніки і теорії
оперативно-розшукової діяльності.
Важливо також відмітити історичні особливості розвитку цих наук, що
обумовили їх органічно тісні зв’язки навіть на методологічному рівні.
Теорія оперативно-розшукової діяльності, як відомо, зароджувалась в
надрах криміналістики і багато запозичила від неї, адаптуючи її
досягнення з урахуванням предмета своїх досліджень, в тому числі в
контексті проблем розвитку криміналістичної і оперативної техніки.
Оперативно-технічне забезпечення розкриття злочинів розглядається поряд
з техніко-криміналістичним забезпеченням як елемент в цілому
науково-технічного забезпечення.
Необхідно звернути увагу нате, що, поряд із обумовленістю і
продуктивністю такого підходу до розглядуваної проблеми, криміналістична
техніка виступає як одне із важливих джерел розвитку оперативної
техніки. Фактично в багатьох випадках відмінності між цими видами
техніки прослідковуютьсяутактиці її застосування. Необхідність
“технізації” розшукової діяльності, котра, на думку Р.С.Бєлкіна, сприяє
правосуддю протягом всієї його історії, завжди розглядалась
криміналістами як одна із важливих умов успішної боротьби із злочинністю
[1, 184].
Ще Г.І. Лебедев на початку XX століття писав, що успішну боротьбу із
сучасними злочинцями може вести лише та поліція, котра має на озброєнні
найновішу техніку, прикладні знання і майстерно ними володіє. Та ж думка
про необхідність технізації розшукової роботи обґрунтовується в працях
родоначальників радянської криміналістики: СМ. Потапова, П.С.
Семенівського, І.М. Якимова. “В наш час, – писав І.М. Якимов, – професія
агента є ні що інше, як мистецтво, засноване не лише на практичному
досвіді, але і на спеціальних знаннях. Теперішній агент повинен знати
дуже багато, і перш за все кримінальне матеріальне і процесуальне право,
судову медицину, елементарні курси фізики і хімії, фотографію,
дактилоскопію, вогнепальну зброю і вибухові речовини і, звичайно, досить
детально криміналістичну техніку і тактику” [10, 9].
Інакше кажучи, виникнувши як система наукових методів збирання і
дослідження доказів, криміналістика в своєму розвитку повинна була
звернутися до дослідження проблеми оперативно-розшукової діяльності як
допоміжної щодо розслідування. Це повинно було виникнути, по–перше,
внаслідок нерозривного зв’язку цих двох видів практики боротьби із
злочинністю, а по-друге, як результатах безпосередніх уявлень про
предмет криміналістики, закономірності застосування технічних засобів,
тактичних прийомів і методичних рекомендацій з розкриття й розслідування
злочинів. Криміналістика була єдиною науковою основою як для розшуку так
і для слідства. їх процесуальний та непроцесуальний характер до уваги не
брались. Це був своєрідний, об’єктивний і обумовлений етап розвитку і
криміналістики, і теорії оперативно-розшукової діяльності, який логічно
завершувався трансформацією криміналістики від “кримінальної техніки” до
“закономірностей науки”, від’єднанням від неї ОРД. Окрім цього,
необхідно наголосити, що криміналістика своїм зародженням безпосередньо
завдячує також ідентифікації злочинців. З цього приводу Р.С. Бєлкін
писав: “Відомо, що історично одним з перших напрямів розвитку
криміналістики було дослідження можливостей ідентифікації особи,
розробка методів і засобів криміналістичної реєстрації. Ці методи
застосовувались, перш за все, для забезпечення ефективності розшукової
діяльності, криміналістичного розшуку і були прийняті на озброєння саме
кримінальною поліцією” [3, 201].
В 60-ті роки XX століття це становище суттєво змінилось. Цьому сприяла,
по-перше, інтенсивна розробка всіх розділів теорії оперативно-розшукової
діяльності її провідними спеціалістами (А.Т. Лекарем, Д.В. Гребельським,
В.А. Лукашовим, В.Г. Самойловим, Б.Є. Богдановим, а надалі В.Г.
Бобровим, Г.К. Синиловим, Є.В. Токаревим, Б.П. Смагоринським, І.А.
Климовим, А.Б. Утевським, В.М. Омеліним і іншими). їх роботи слугували
побудові фундаменту теорії оперативно-розшукової діяльності і сприяли
формуванню самостійного предмета даної науки, відмінного від предмета
криміналістики, хоча й тісно пов’язаного з останнім. А саме, один з
видатних представників науки теорії оперативно-розшукової діяльності
Д.В. Гребельський писав: “Багаторічний досвід викладання цієї дисципліни
підтверджує, що найбільш сприятливі умови для її подальшого
вдосконалення створюються тоді, коли вона розвивається як самостійна
дисципліна, у тісному зв’язку з іншими науками і навчальними
дисциплінами, а саме, з криміналістикою” [7; 80]. В зв’язку з цим
поняття оперативно-розшукової діяльності визначене ним як “..
.обумовлена законодавчими і підзаконними аспектами система
розвідувальних (пошукових) заходів, що здійснюються переважно
спеціальними засобами і методами з метою попередження і розкриття
злочинів, а також розшуку злочинців” [11; 69].
По-друге, на той час в криміналістиці були розроблені фундаментальні
проблеми її методології, уточнено зміст її предмета як науки, що вивчає
специфічну групу об’єктивних закономірностей дійсності, які обумовлені
пізнанням цих закономірностей, засобів і методів судового дослідження
доказів і запобігання злочинам. В результаті цього стало більш очевидно,
що теорія оперативно-розшукової діяльності вивчає інші закономірності в
цілях розробки методів і засобів боротьби із злочинністю і вже не може
розглядатись як частина криміналістичної теорії. “Отже, пише Р.С.
Бєлкін, – процес відособлення оперативно-розшукової теорії йшов по двох
рівнях: “знизу” – шляхом розробки самої цієї теорії і “зверху” – як
наслідок перегляду предмета криміналістики. Відносини підлеглості, в
яких перебували криміналістика і теорія оперативно-розшукової
діяльності, змінились відносинами взаємодії двох рівноправних партнерів”
[3; 201]. Для сучасного етапу розвитку криміналістики характерним є
визнання існування теорії оперативно-розшукової діяльності як
самостійної навчальної дисципліни.
В криміналістичній літературі висловлена думка про односторонню
направленість зв’язків криміналістичної техніки і теорії
оперативно-розшукової діяльності. Так,Р.С. Бєлкін пише: “Якщо зв’язки
криміналістичної техніки з теорією оперативно-розшукової діяльності
мають, в основному, лише практичний характер і переважно односторонню
направленість, що полягає в безпосередньому використанні
криміналістичної техніки в оперативно-розшуковій діяльності, то зв’язки
криміналістичної тактики і методики взаємообумовлені і носять
двосторонній характер, а процес використання їх змісту взаємний” [2.10
].
Щодо правового регулювання допустимості використання науково-технічних
методів і засобів, в тому числі криміналістичних у практиці
оперативно-розшукової діяльності, більш точне вирішення цієї проблеми
подано в ст.8 ЗУ “Про оперативно-розшукову діяльність” (від 18 лютого
1992р.), в якому оперативні підрозділи для виконання завдань
оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6
цього Закону підстав мають право: опитувати осіб за їх згодою,
витребовувати, збирати і вивчати матеріали діяльності підприємств,
знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати фото-, кіно – і
відеозйомку, оптичні радіоприлади, інші технічні засоби. Гарантіями
допустимості оперативно-розшукових засобів є положення Закону про те, що
для одержання інформації забороняється застосовувати технічні засоби,
психотропні, хімічні та інші речовини, які пригнічують волю та завдають
шкоди здоров ’ю людей та навколишньому середовищу.
Відмічені в законодавстві в частині використання даних ОРД в процесі
доказування багато в чому були обумовлені потребами практики боротьби з
організованою злочинністю. Успішне розслідування злочинів, що вчиняються
організованими групами, не є можливим без “… широкого використання
науково-технічних засобів і спеціальних знань для виявлення, фіксації і
вивчення слідів і речових доказів” [13, 36]. У зв’язку з цим якісно
іншої форми набуває організація процесу розслідування злочинів,
взаємодії між слідчими, оперативними працівниками і
експерто-криміналістичними підрозділами. Саме у вказаному контексті
виникли і активно обговорюються як в криміналістиці, так і в теорії ОРД
проблеми оперативно-технічного і техніко-криміналістичного забезпечення
розкриття і розслідування злочинів, використання даних ОРД в процесі
доказування, оперативного забезпечення процесу розслідування від початку
порушення кримінальної справи і до закінчення судового процесу [12, 26;
12, 120].
¤¦
z
|
¦|
Jовідно до якої можливості техніко-криміналістичних методів і засобів
досить широко використовуються при вирішенні цілої низки практичних
проблем оперативно-розшукової діяльності, а саме це стосується:
– змісту і видів оперативно-розшукової діяльності, способів і прийомів
її проведення;
– зв’язків оперативної інформації з інформаційними процесами
доказування;
– шляхів і мети використання в оперативно-розшуковій діяльності
криміналістичних методів і засобів;
– поєднання гласних і негласних методів вказаної діяльності;
– завдань, напрямів і прийомів використання оперативним працівником
доказової інформації, наданої йому слідчим і т.д.
Засоби і методи криміналістичної техніки широко використовуються у ході
проведення всіх оперативно-розшукових заходів, вказаних у Законі України
“Про оперативно-розшукову діяльність”, зокрема під час здійснення
розшукової діяльності і пошуку об’єктів, що мають оперативний інтерес, в
організації функціонування та використання інформаційних систем. До
речі, в ОРД використовуються ті ж організаційні форми застосування
криміналістичної техніки, що і в кримінальному процесі, а саме:
– проведення спеціальних досліджень різноманітних об’єктів, отриманих
при проведенні оперативно-розшукових заходів (дослідження документів,
аудіо-, відеозйомка слідів рук, ніг, крові і т.д.);
– залучення спеціаліста-криміналіста для участі в оперативно-розшукових
заходах;
– надання консультативної допомоги оперативним працівникам в частині
застосування криміналістичної техніки, оцінки і використання отриманих з
її допомогою результатів [5, 80; 5, 34; 5, 45].
Успішність розшукової діяльності як оперативного працівника, так і
слідчого залежить від її техніко-криміналістичного забезпечення. Тому,
на думку Р.С. Бєлкіна, розглядаючи тенденції і перспективи розвитку
криміналістичного вчення про розшук, необхідно створювати “…
високоефективні пошукові техніко-криміналістичні засоби” [3, 243].
Робота в цьому напрямі повинна здійснюватись з врахуванням потреб
криміналістичної і оперативно-розшукової практики, тобто з урахуванням
особливостей техніко-криміналістичних і оперативно-технічних завдань, що
виникають в процесі розкриття і розслідування злочинів. На сьогодні ці
завдання суттєво змінились, що обумовило необхідність не лише
вдосконалення наявних технічних засобів, але і розробку принципово
нових.
Є.П. Іщенко вважає, що такі розробки здійснюються за напрямами:
– використання нових джерел енергії, процесів, форм руху матерії. А
саме, можна вказати на застосування голографії, випромінювачів коротких
ультрафіолетових променів, портативних рентгенівських установок,
інтроскопів і т. д.;
– збільшення параметрів роботи: застосування чутливих до інфрачервоних
променів термовізійних систем і пристроїв, що дозволяють проводити пошук
об’єктів і їх вилучення в напрямі і т.д.;
– якісна зміна елементів і структури технічних систем: в ряд
криміналістичних приладів запроваджено елементи підвищеної складності
(перетворювачі і т.п.) [8, 34].
Не заперечуючи в принципі проти такого групування основних напрямів
розробки засобів криміналістичної, а відповідно і оперативної техніки,
відмітимо, що в такому випадку основами її є: а) джерела розвитку
техніки (досягнення природничих і технічних наук); б) завдання її
розробки (збільшення параметрів роботи).
Таке групування повинно ґрунтуватись на практичних завданнях, для
вирішення яких ведеться напрацювання відповідних засобів [4, 118]. Такі
завдання кореспондуються з основними напрямами техніко-криміналістичної
роботи щодо збирання, дослідження і використання розшукової і доказової
інформації. Можна виділити три основні групи розробки технічних методів
і засобів: а) польової криміналістики; б) попереднього і експертного
лабораторного дослідження слідів злочину та інших речових доказів; в)
накопичення і використання розшукової і доказової інформації
(запровадження криміналістичних і оперативно-довідкових картотек).
Видається, що з урахуванням сучасного стану злочинності найбільш
плодотворні зусилля у взаємодії між спеціалістами в галузі
криміналістичної техніки і представниками науки теорії
оперативно-розшукової діяльності проявляються у сфері вирішення таких
проблем:
1. Вдосконалення наявних і організація нових видів обліків, а саме
алфавітні картотеки за прізвищами; обліки невпізнаних трупів; безвісно
зниклих осіб; обліки за даними про прикмети розшукуваних осіб і
способами вчинення ними злочинів; за графічними і композиційними
портретами розшукуваних осіб та черепом невпізнаних трупів з ознаками
насильницької смерті; за зразками для подальших генотипоскопічних
досліджень; усі види дактилоскопічних обліків і картотека для підвищення
ефективності встановлення розшукуваних осіб і невпізнаних трупів.
2. Створення інтегрованої інформаційно-пошукової системи, котра могла б
містити якомога більший об’єм інформації оперативно-розшукового і
криміналістичного призначення. Раніше значний об’єм інформації містився
в АІПС “Зона-М”, що була створена відповідно до наказу МВС СРСР №
492-1977 р. Розробка таких систем потребує об’єднання зусиль не лише
науковців в галузі криміналістики і теорії оперативно-розшукової
діяльності, але і в галузі теорії інформації, кібернетики та ін. [9,
18].
3. Активізація досліджень з метою створення АІПС єдиної державної
реєстрації населення країни, з використанням особистого коду. В таких
системах могла б зосередитись інформація, що становить інтерес для
різноманітних напрямів діяльності державних органів (охорони здоров’я,
соціального забезпечення, податкової служби і т.д.), в тому числі і
правоохоронних. Найбільш складними є науково-технічні,
соціально-економічні і правові аспекти цієї проблеми, що поєднані з
необхідністю залучення до її розробки спеціалістів різних галузей знань.
Однак очевидно, що пріоритетна роль в розробці такої системи належить
науковцям-криміналістам і представникам оперативно-розшукової
діяльності. Від їх зусиль залежить формування громадської думки про
можливість і необхідність створення і реалізації відповідного проекту.
4. Техніко-криміналістичне і оперативно-технічне забезпечення отримання
вербальної інформації. Наприклад, в сучасних умовах боротьби із
злочинністю з’явились слідчі дії і оперативно-розшукові заходи, зміст
яких обумовлює участь в них слідчих, оперативних працівників, і
спеціалістів-криміналістів (прослуховування і звукозапис розмов, що
ведуться з телефонів і інших переговорних пристроїв, а, у РФ ще й
опитування із використанням поліграфа та ін.). їх ефективність залежить
від наявності розробки як власне технічних засобів, так і методик їх
застосування. В літературі відмічається, що “прослуховування і
звукозапис переговорів – це дві самостійні частини однієї слідчої дії”
[6, 50]. З цього можна зробити висновок, що в його реалізації важлива
роль належить як слідчому, так і органу дізнання.
Дослідження взаємозв’язків криміналістичної техніки з галузями наукових
знань в системі правових наук свідчить про їх органічну єдність,
обумовлену єдністю об’єкта дослідження і його кінцевими цілями –
забезпечення законності і правопорядку в державі. Такі зв’язки стосовно
галузей правових знань різні за своїм об’ємом і змістом, за проміжними
цілями, за характером наукових і практичних завдань, за методами і
засобами їх вирішення. Але саме тому у своїй сукупності вони визначають
той методичний базис, котрий дозволяє більш успішно вирішувати проблеми
подальшого розвитку криміналістичної техніки.
Література
1. Белкин PC Курс криминалистики. -?., Юрист, 1977. – Т. 1. – С. 295.
2. Белкин Р. С. Криминалистика и научно-технический прогресс // Труды
ВШ МВД СССР. -М.: ВШМВД СССР, 1972. -№34. – С. 10.
3. Белкин PC Курс криминалистики. – М., :Юрист, 1997. – С. 315.
4. Волынский В.А., Сурычина Н.Е. О содержании и значении
тактико-технических задач ? процессе раскрытия и расследования
преступлений // Проблемы совершенствования деятельности следственных и
экспертных подразделений органов внутренних дел. -Волгоград: ВСШ МВД
СССР, 1989. – С. 185.
5. Галенин ИД. Некоторые особенности процессуального оформления
оперативно -розыскной деятельности //Информационный бюллетень СК МВД РФ.
– М.: СК МВД РФ, 1994. – № 3.
6. Гинзбург А.Я. Следственные действия.- Алма-Аты, 1998. – С. 106.
7Требелъский Д.В. Некоторые вопросы совершенствования курса
«Оперативно-розыскной деятельности органов охраны общественного порядка»
// Труды ВШ МООП СССР. – М.: НИО и РИО ВШ МООП СССР, 1967.
8. Ищенко Е.П. Использование современных научно-технических средств при
расследовании уголовных дел. – Свердловск: СЮИ, 1985. – С. 135.
9. Колдин В.Я. К вопросу о перспективах создания универсальной
криминалистической информационной системы и возможности ее использования
при раскрытии и расследовании преступлений // Повышение эффективности
использования криминалистических методов и средств расследования
преступлений: Труды Академии МВД СССР. – М.: Академия МВД СССР, 1985. –
С. 18–20. – № 16. – С. 80.
10. Лебедев В.И. Искусство раскрытия преступлений. 1: Дактилоскопия.
СПб., 1909. -С. 138.
11. Лузгин ИМ. О концепции криминалистической техники в курсе
криминалистики для вузов МВД СССР // Криминалистическая техника:
достижения науки и практики в учебный процесс: Тезисы выступлений на
научно-практическом семинаре. – Л., 1990. – С. 7–9.
12. Синилов Г.К Противодействие криминалистической среде как объект и
предмет исследования теории ОРД. Организованное противодействие
раскрытию и расследованию преступлений и меры по его нейтрализаци:
Материалы научно-практической конференции (29-30 октября 1996г., г.
Руза). – М.: ЮИ МВД РФ, 1997. – С. 20-26; Хомколов В.П. Организация
управления оперативно-розыскной деятельностью. Системный доход. –М.:
ЮНИТИ, 1999. – С. 70–120.
13. Яблоков Н.П. Основы методики расследования преступной деятельности
организ-ованных преступных формирований //Проблемы собирания
оперативно-розыскных данных об организованной преступной деятельности
//Преступность как угроза национальной безопасности. – Ульяновск, 1998.
– C. 34–36.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
