UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПроблеми термінології в законодавстві про інновації (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПравознавство (різне), реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1341
Скачало152
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Проблеми термінології в законодавстві про інновації

 

Як свідчить аналіз, серйозним недоліком національного законодавства, що

регулює інноваційну діяльність, можна вважати порушення вимог

законодавчої техніки до процесу формулювання нормативних дефініцій,

зокрема термінів, що використовуються. Адже їх головне призначення в

тексті законодавчого акту полягає в адекватному розкритті змісту того чи

іншого поняття, визначенні його родових чи видових ознак, включенні

нормативних характеристик в концентрованій і узагальненій формі1.

 

Особливість названих дефініцій полягає в тому що законодавець має давати

юридичному терміну одне-єдине визначення, яке повинне вбирати в себе всі

суттєві для застосування відповідного припису ознаки2. До того ж

формування понятійного апарату чинного законодавства має відбуватися

логічно і послідовно. Такий підхід в законотворчій діяльності дуже часто

ігнорується.

 

Це можна прослідкувати на прикладі визначення терміну “інновація”, який

з’явився у правовому полі нашої держави лише у 2002 році, а саме в

Законі України “Про інноваційну діяльність”3. Згідно з положеннями

названого Закону інновації - це новостворені (застосовані) і (або)

вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а

також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного,

комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та

якість виробництва і (або) соціальної сфери.

 

У вітчизняній економічній літературі саме поняття “інновація” з’явилося

не дуже давно. В загальних рисах цей термін означає процес впровадження

науково-технічних знань у виробництво. Зараз він широко використовується

як самостійно, так і для визначених інших споріднених понять:

“інноваційна діяльність”, “інноваційний процес” і т.п.

 

Уперше більш-менш чітке визначення цього терміну було введено в науковий

обіг відомим австрійським економістом Й. Шумпетером (1883-1950 pp.) у

праці “Теорія економічного розвитку” (1912 p.). Більш ґрунтовне

тлумачення його змісту можна знайти у фундаментальному дослідженні

“Капіталізм, соціалізм і демократія” (1942 р.). В названих роботах

австрійський вчений розглядає інновацію як сукупність дій, спрямованих

на:

 

• впровадження товару, з яким споживачі ще не знайомі, або нового

різновиду якогось товару;

 

• впровадження методу виробництва, який ще не випробуваний у відповідній

галузі;

 

• відкриття нового ринку, тобто ринку, на якому та чи інша галузь

національного виробництва не була присутня, незалежно від того, чи

існував до цього цей ринок або його не було;

 

• оволодіння нового джерела сировини або напівфабрикатів незалежно від

того, чи існувало вже це джерело або ж воно тільки було створене;

 

• проведення нової організації якої-небудь промисловості, наприклад

завоювання позицій монополіста або її втрати.

 

З часом назване поняття набуло більш широкого змісту. Якщо раніше воно

застосовувалося головним чином у галузі технології виробництва, то зараз

використовується для означення нових форм торгової політики, управляння

кадрами, використання функціональних структур тощо.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ