.

Екстракорпоральна гемокорекція із застосуванням магнітокерованого сорбенту в інтенсивній терапії синдрому інтоксикації у хворих з патологією органів г

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
126 5622
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

БІЛОУСОВ АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 616.61 –78:616-036.111/.12] –036.882-083.98

Екстракорпоральна гемокорекція із застосуванням магнітокерованого
сорбенту в інтенсивній терапії синдрому інтоксикації у хворих з
патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони
(експериментально-клінічне дослідження)

14.01.30 – анестезіологія та інтенсивна терапія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Дніпропетровськ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі медицини невідкладних станів та
анестезіології

Харківського державного медичного університету.

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор Оболєнцев Микола Іванович,

Харківський державний медичний університет, професор кафедри медицини
невідкладних станів та анестезіології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Чепкий Леонард Петрович, Національний
медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, лауреат Державної
премії України, професор кафедри анестезіології, реаніматології та
медицини катастроф.

доктор медичних наук, професор Мальцева Людмила Олексіївна,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри
анестезіології та інтенсивної терапії.

доктор медичних наук, Шейман Борис Семенович, УДСЛ “ОХМАТДИТ” МОЗ
України, завідуючий відділом токсикології та екстракорпоральних методів
детоксикації.

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ

України, кафедра анестезіології та інтенсивної терапії.

Захист відбудеться “28” травня 2004 р. о 13.00 годині в аудиторії №9
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 при
Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України (49044, м.
Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської
державної медичної академії МОЗ України (49044, м. Дніпропетровськ, вул.
Дзержинського, 9).

Автореферат розісланий “26” березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д.мед.н., доц.
Кобеляцький Ю. Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. У даний час поява нового напрямку у науці –
нанотехнології, дозволяє удосконалити методи патогенетичної терапії
синдрому ендогенної інтоксикації (СЕІ), створити новий клас біосумісних
сорбентів. Яскравим представником продукту нанотехнології є колоїдні
частки магнетиту (Fe3O4). На основі розрахунків, накопиченого досвіду
побудови математичних моделей науково обґрунтовано вивчення колоїдних
часток магнетиту не тільки в області техніки, але і для
медико-біологічних досліджень (Шалімов О.О. та ін.1981; Гвазава Е.А.,
1985; Франк В.А., 1986; Ахалая М.Г., Закарая К.А., Какіашвілі М.С. та
ін., 1993; Глущенко М.М. та ін., 2001; David A Roth., 1999; Jing Liu,
George Anthony Flores, 2001).

Теоретичні та експериментальні дослідження ряду авторів показали, що
колоїдні частки магнетиту (Fe3O4) можуть виступати в якості ефективного
біологічно сумісного гемосорбенту, який перевершує за своїми
адсорбційними властивостями традиційні вугільні та іонітні матеріали
(Пермичев О.М., Цибусов С.М., Буланов Г.А., 2001; Ахалая М.Г. та ін.,
1997; Буланов Д.Г. та ін., 2001. Глухоєдов М.П. та ін., 2001).

У цьому плані перспективним напрямком сорбційної технології є розробка
на основі хімічного синтезу колоїдних часток магнетиту –
магнітокерованих сорбентів (МКС) та їх застосування при
екстракорпоральних методах детоксикації біологічних рідин (Ахалая М.Г.
та ін., 1997).

Кожна частка магнетиту є субдоменний елементарний магнітик кулястої
форми розміром 6-12 нм. Наявність адсорбційного прошарку у колоїдних
частках МКС забезпечує їм високу сорбційну активність. Сумарна площа
сорбційної поверхні МКС у середньому складає від 800 до 1200 м2/г.

Проведені теоретичні та експериментальні дослідження сприяють
впровадженню магнітокерованих сорбентів (МКС) у клінічну практику.
Використання МКС дозволить наблизитись до вирішення існуючих проблем
раніш відомих методів терапії СЕІ, домогтися технічної простоти, безпеки
їх застосування, фінансово знизити вартість лікування.

Вищевикладеними обставинами обгрунтовується актуальність наукового
пошуку по розробці та впровадженню у клінічну практику анестезіології та
інтенсивної терапії нового методу екстракорпоральної гемокорекції із
застосуванням магнітокерованого сорбенту, вивчення його ефективності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи
Харківського державного медичного університету за участю кафедри
медицини невідкладних станів та анестезіології, кафедр хірургічного
профілю по темі “Екстракорпоральні методи гемокорекцій” (№01980002627).

Мета роботи – підвищити ефективність патогенетичної терапії синдрому
ендогенної інтоксикації у хворих з патологією органів
гепатопанкреатодуоденальної зони шляхом вивчення впливу на гомеостатичні
системи організму методу екстракорпоральної гемокорекції із
використанням магнітокерованого сорбенту.

Задачі дослідження:

Розробити ефективний метод терапії синдрому ендогенної інтоксикації
(СЕІ) у хворих з патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони.

В експерименті на практично здорових тваринах провести оцінку безпеки
методу екстракорпоральної гемокорекції із застосуванням
магнітокерованого сорбенту за допомогою дослідження основних
гомеостатичних систем організму: серцево-судинної, дихальної, травної,
видільної, нейроендокринної, імунної.

В експерименті на тваринах змоделювати синдром ендогенної інтоксикації
та оцінити ефективність його лікування запропонованим методом
гемокорекції шляхом дослідження основних гомеостатичних систем:
серцево-судинної, дихальної, травної, видільної, нейроендокринної,
імунної.

В експерименті провести електронно-мікроскопічні дослідження стану
органів ретикулоендотеліальної системи (печінки, нирок, легень) до та
після застосування методу екстракорпоральної гемокорекції.

Дослідити сорбційні властивості магнітокерованого сорбенту та їх роль у
формуванні саногенетичних ефектів при синдромі ендогенної інтоксикації.

Вивчити вплив магнітокерованого сорбенту на мікрофлору та його
сполучення з антибактеріальними препаратами.

У клінічній частині провести порівняльний аналіз ефективності
запропонованого методу з традиційною інтенсивною терапією шляхом
вивчення показників червоної крові, системи гемостазу, функції печінки,
білкового та ліпідного обміну, гормонального рівня, перекисного
окислення ліпідів (ПОЛ). Комплексно порівняти детоксикаційний ефект.

Дослідити вплив методу екстракорпоральної гемокорекції на показники
окисного стресу, процеси гліколізу в еритроцитах, стан
електрокінетичного заряду мембран еритроцитів, мікроциркуляцію.

Провести порівняльну оцінку загальної терапевтичної ефективності (за
даними всіх рівнів гомеостазу) лікування синдрому ендогенної
інтоксикації між запропонованим методом екстракорпоральної гемокорекції
та традиційним.

Визначити показання та можливі протипоказання до застосування нового
методу екстракорпоральної гемокорекції.

Установити ієрархію терапевтичного ефекту впливу методів інтенсивного
лікування на системи гомеостазу організму хворих.

У порівнянні представити дані комплексного терапевтичного ефекту
досліджуваних методів інтенсивного лікування у відношенні показників
імунної системи у хворих з синдромом ендогенної інтоксикації.

За допомогою методу кореляційних структур дослідити системну
ефективність запропонованого методу гемокорекції.

14. Скоротити термін перебування хворих із синдромом ендогенної
інтоксикації, обумовленим патологією органів
гепатопанкреатодуоденальної зони у відділенні анестезіології та
інтенсивної терапії, зменшити летальні випадки.

Об’єкт дослідження. Синдром ендогенної інтоксикації, обумовлений
патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони.

Предмет дослідження. Вплив методу екстракорпоральної гемокорекції із
застосуванням магнітокерованого сорбенту на різні рівні гомеостатичних
систем організму.

Методи дослідження. У роботі використані загальноклінічні та біохімічні
методики: вивчались анамнез, об’єктивні дані, результати загальних
аналізів крові та сечі, лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ),
токсичність плазми, молекули середньої маси (СМ), добовий діурез,
білковий і ліпідний спектри крові, коагулограма, вміст калію, хлору,
натрію та заліза в сироватці крові. Досліджувалися функціональні стани
печінки, підшлункової залози та нирок. Проводилися сканування печінки та
ренографія, радіоімунологічні дослідження рівня в крові Т3, Т4,
пролактину, кортизолу. Загальний імунний статус вивчався тестами I та II
рівнів. Визначалися лужний резерв венозної крові та рН, продукти
перекисного та вільнорадикального окислювання ліпідів (ВРПО), активність
антирадикальних ферментів (супероксиддисмутази та каталази).
Досліджувалися ферменти АТФ, 2,3 ДФГ та електрокінетичний заряд мембран
еритроцитів, їх функціональний стан, рухливість відносно один одного,
ступінь агрегації, стан мікроциркуляції. “In vitro” проводилися
мікробіологічні дослідження впливу магнітокерованого сорбенту на
патогенні мікроорганізми та його сполучення з антибактеріальними
препаратами.

Дослідження здійснювалися поетапно. На підставі клініко-лабораторних
даних виконувалася порівняльна оцінка ефективності методів інтенсивної
терапії синдрому ендогенної інтоксикації.

Наукова новизна отриманих результатів. Розроблено новий ефективний метод
терапії синдрому ендогенної інтоксикації на прикладі лікування хворих з
патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони, що включає
використання екстракорпоральної гемокорекції магнітокерованим сорбентом.

Автором вперше:

експериментально на тваринах доведена безпечність запропонованого методу
гемокорекції, що характеризувалася відсутністью порушень з боку основних
гомеостатичних систем організму: серцево-судинної, дихальної, травної,
видільної, нейроендокринної та імунної;

показано, що метод екстракорпоральної гемокорекції із застосуванням
магнітокерованого сорбенту позитивно впливає на ультраструктурні зміни у
тканинах органів ретикулоендотеліальної системи;

клінічно проведена порівняльна оцінка ефективності запропонованого
методу екстракорпоральної гемокорекції з традиційною інтенсивною
терапією у хворих з синдромом ендогенної інтоксикації, обумовленим
патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони;

розроблено новий патогенетично ефективний метод екстракорпоральної
гемокорекції у терапії синдрому ендогенної інтоксикації, який не
викликає гемічних, гемодинамічних, електролітних, білкових, гормональних
та імунологічних видів розладів;

встановлено, що показанням до застосування запропонованого методу є
наявність синдрому ендогенної інтоксикації;

показано, що метод екстракорпоральної гемокорекції з використанням
магнітокерованого сорбенту у порівнянні з традиційною терапією більш
ефективно покращує рівень маркерів синдрому ендогенної інтоксикації,
продукти перекисного окислювання ліпідів, активність антирадикальних
ферментів, процеси вільнорадикального окислювання ліпідів, показники
токсичності плазми;

показано, що запропонований метод усуває прояви окисного стресу у хворих
із синдромом ендогенної інтоксикації, сприяє активації процесу
дисоціації оксигемоглобіну, відновлює проникність і величину заряду
мембран еритроцитів, покращує мікроциркуляцію;

встановлено, що магнітокерований сорбент має селективну сорбцію стосовно
білків крові, ліпідів і гормонів, має бактеріостатичну та протигрибкову
дії, знижує мінімально-гнітюче дозування антибактеріальних препаратів;

доведена імунокоригуюча дія запропонованого методу екстракорпоральної
гемокорекції з використанням магнітокерованого сорбенту у хворих із
синдромом ендогенної інтоксикації.

представлена комплексна кількісна оцінка динаміки показників окремих
підсистем і гомеостазу хворих у результаті застосування запропонованого
методу гемокорекції;

визначена ієрархія терапевтичного ефекту впливу методів інтенсивної
терапії на системи гомеостазу організму хворих, виділені специфічні
особливості досліджуваних видів лікування;

на основі ранжирування терапевтичних ефектів, отриманих у результаті
застосування методу екстракорпоральної гемокорекції, запропонована схема
патогенетичних основ біологічної дії нового методу.

проведено системний аналіз ефективності нового методу екстракорпоральної
гемокорекції.

Практичне значення отриманих результатів. Висока ефективність і
безпечність методу екстракорпоральної гемокорекції з використанням
магнітокерованого сорбенту дозволяє його використовувати у хворих із
синдромом ендогенної інтоксикації у комплексі з традиційною інтенсивною
терапією, де є порушення білкового, електролітного, гормонального,
ліпідного обміну, системи згортання крові, анемія, тромбоцитопенія,
імунні розлади.

Використання запропонованого методу сприяє підвищенню ефективності
патогенетичної терапії хворих з синдромом ендогенної інтоксикації,
обумовленим патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони у плані
усунення гемічних, білкових, ліпідних, гормональних, електролітних,
імунологічних розладів. Простота і відсутність ускладнень розробленого
методу екстракорпоральної гемокорекції дозволили відносно швидко
забезпечити адекватну та ефективну терапію синдрому ендогенної
інтоксикації і впровадити метод у клінічну практику (Витяг з протоколу
засідання Вченої медичної ради МОЗ України від 22.12.2000 №48 про
дозвіл клінічного застосування методу екстракорпоральної гемокорекції з
використанням магнітокерованого сорбенту).

Результати досліджень знайшли своє відображення у розробленому
інформаційному листі (№33–2001. “Про нововведення у системі охорони
здоров’я”; випуск 1 з проблеми “Анестезіологія та реаніматологія”),
актах впровадження (Харківська ОКЛ від 17.03. 2002; Чугуївська РКЛ від
11.03.2002; Вовчанська РКЛ від 4.04.2002), патентах на винахід
(Держпатент України №24322А від 17.07.98.; Держпатент України №24183А
від 17.07.98.; Держпатент України №42132А від 15.10.01.; Держпатент
України №42123А від 15.12.00.; Держпатент України №31309А від 15.10.01);
наукових публікаціях; знято науковий фільм про актуальність нового
напрямку в науці – нанотехнології та перспектив його застосування в
області клінічної медицини. Матеріали роботи використовуються у
лекційному курсі, під час практичних занять з лікарями на базі
Харківської обласної клінічної лікарні, а також лікарів-інтернів кафедри
медицини невідкладних станів та анестезіології Харківського державного
медичного університету та Харківської медичної академії післядипломної
освіти лікарів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота була виконана здобувачем
на кафедрі медицини невідкладних станів та анестезіології Харківського
державного медичного університету. Набір хворих здійснювався у
відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Харківської обласної
клінічної лікарні. Проведено аналіз літературних джерел і виконано
патентний пошук, здійснено підбір тематичних хворих і наступне їх
всебічне обстеження. Розроблено та запатентовано новий метод хімічного
синтезу магнітокерованого сорбенту. Розроблено та запатентовано новий
метод екстракорпоральної детоксикації біологічних рідин із застосуванням
магнітокерованого сорбенту. Розроблені та запатентовані
оптимально-ефективні методи екстракорпоральної гемокорекції із
застосуванням магнітокерованого сорбенту у терапії захворювань
серцево-судинної, нейроендокринної та травної систем. Проведено
експериментально-клінічне дослідження безпеки та ефективності
запропонованого методу екстракорпоральної гемокорекції, його впливу на
основні біохімічні параметри гомеостатичних систем організму у нормі та
при синдромі ендогенної інтоксикації. Здійснено комплексне лікування
хворих із синдромом ендогенної інтоксикації, обумовленим патологією
органів гепатопанкреатодуоденальної зони. Проведено системний аналіз
отриманих результатів дослідження. Сформульовані всі положення та
висновки роботи. Розроблено інформаційний лист про нововведення у
системі охорони здоров’я.

Опубліковано 90 наукових праць, з яких 20 написані у співавторстві. У
спільних роботах автором виконані огляд і переклад іноземної літератури,
проведені експериментально-клінічні обстеження та лікування хворих з
синдромом ендогенної інтоксикації. Основні результати досліджень
самостійно опубліковані та викладені автором на конгресах, семінарах,
конференціях, з’їздах, симпозіумах фахівців. Ідеї на винахід і розробки
методу на 100% належать автору.

Апробація результатів дисертації. Апробація дисертаційної роботи
проведена на спільному засіданні кафедри госпітальної хірургії, медицини
невідкладних станів та анестезіології Харківського державного медичного
університету (2002 р.). Результати роботи повідомлені на YII Міжнародній
конференції з магнітних рідин, Пльос, Росія (1995 р.); II Національному
конгресі анестезіологів України, Харків (1996 р.); IY науково-практичній
конференції по створенню й апробації нових лікарських засобів, Москва,
Росія (1997 р.); науково-практичній конференції, присвяченій 45-річчю
кафедри анестезіології та інтенсивної терапії КДМУ (1998 р.); YIII
Міжнародній конференції з магнітних рідин, Пльос, Росія (1998 р.);
науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю кафедри
анестезіології та інтенсивної терапії ДДМА (1998 р.); Всесвітньому
конгресі з магнітних рідин, Тимішуара, Румунія (1998р.); Міжнародному
симпозіумі анестезіологів-реаніматологів, Москва, Росія (1999 р.); X
з’їзді педіатрів України, Київ (1999 р.); спільному засіданні кафедр
фізики, біофізики, нормальної та патологічної фізіології, гістології,
біохімії та неорганічної хімії ХДУ та ХДМУ (1998, 1999 рр.); науковому
товаристві імунологів, Харків (1999 р.); III Інтернаціональній
конференції з наукового та клінічного застосування магнітного
транспорту, адсорбційних технологій і процесів очищення крові, Росток,
Німеччина (2000 р.); III Національному конгресі анестезіологів України,
Одеса (2000 р.); засіданні секції анестезіологів-реаніматологів
Харківського наукового медичного товариства (2000 р.); конференції
молодих вчених Харківського державного медичного університету (2000 р.);
Всесвітньому конгресі комбінованих підходів по відкриттю нових
матеріалів, Сан Дієго, Каліфорнія, США (2000 р.); 12 Всесвітньому
конгресі анестезіологів, Монреаль, Канада (2000 р.); IX, Х Міжнародна
конференція нових інформаційних технологій у медицині та екології.
Україна, Крим, Гурзуф (2001, 2002 рр.), IX Міжнародній конференції з
магнітних рідин, Пльос, Росія (2002 р.); науково-практичній конференції,
присвяченій 30-річчю кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ДДМА
(2003 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 90 робіт. З них: 21 –
у спеціалізованих журналах і збірниках, рекомендованих ВАК України; 7
патентів на винахід; 14 – у збірниках наукових праць; 48 – в інших
виданнях і тезах доповідей на з’їздах і конгресах, у тому числі 25 – за
кордоном.

Об’єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 300 сторінках
машинописного тексту та складається із вступної частини, огляду
літератури, власних досліджень, представлених у п’ятьох розділах,
закінчення, висновків, практичних рекомендацій і списку використаної
літератури, що включає 314 джерел (32 повні сторінки), в тому числі 55
зарубіжних. Дисертація ілюстрована 58 малюнками та 59 таблицями, що
займають 79 повних сторінок.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Характеристика матеріалів та методів дослідження. Матеріалом дисертації

стали результати експериментальних і клінічних досліджень. Особливості
методологічного підходу полягали у тому, що мета дослідження
досягалась за допомогою послідовного рішення взаємозалежних задач. Для
втілення методу у клінічну практику в експерименті на тваринах необхідно
було довести її безпечність та ефективність. У клінічній частині
показати ефективність запропонованого методу в інтенсивній терапії
синдрому ендогенної інтоксикації, обумовленого патологією органів
гепатопанкреатодуоденальної зони, у порівнянні з сучасним альтернативним
методом.

Для повноти та завершеності експерименту кількість і видова
приналежність тварин здійснювалися відповідно до міжнародних вимог
системи GLP (Froud SJ., Luker., 1994; Stiles T., 1997). Експериментальні
дослідження проводилися на 82 тваринах. Серед них: 20 (24,4%)
різностатевих кроликів породи “Сірий велетень” (вік 12-15 місяців, вага
4-5 кг); 5 (6,1%) різностатевих свиней породи “Велика біла” (вік 3
місяці, вага від 35 до 40 кг); 14 (17%) безпородних різностатевих собак
(вік 2-3 роки, вага від 16 до 27 кг); 27 (33%) пацюків породи “Vistar”
(вік 3-5 місяців, вага 150-230 г.); 16 (19,5%) різностатевих морських
свинок (вік 6-12 місяців, вага 170-280 г.).

Обстежені тварини розділені на 2 групи:

I група – контрольна (практично здорові тварини) – 35 тварин. У даній
групі тварин проводився метод екстракорпоральної гемокорекції з
використанням магнітокерованого сорбенту та вивчалися зміни основних
показників гомеостазу.

II група – основна (тварини, яким класичними способами моделювалося
токсичне ураження органів гепатопанкреатодуоденальної зони) – 47 тварин.
Терапія синдрому ендогенної інтоксикації проводилася за допомогою
запропонованого методу екстракорпоральної гемокорекції.

Вибір на ураження органів гепатопанкреатодуоденальної зони став тому, що
печінка є одним з головних органів, який виконує знешкоджуючу функцію в
організмі. Тісне анатомічне розташування печінки з підшлунковою залозою
патофізіологічно завжди взаємозалежно. Отже, наявність порушень з боку
функціональної активності органів гепатопанкреатодуоденальної системи
завжди у більшому чи меншому ступені викликає напруженість систем
детоксикації організму та приводить до виникнення синдрому ендогенної
інтоксикації.

Запропонований метод екстракорпоральної гемокорекції здійснювався
фракційно. В експерименті на тваринах судинний доступ виконувався через
периферичні підшкірні вени. Об’єм забору венозної крові у кроликів,
морських свинок і пацюків склав 0,3-0,4 мл/0,1кг; у собак і свиней – 3-4
мл/кг. Кров гепаринізувалась. У подальшому у кров “in vitro” вводився
магнітокерований сорбент у кількісному співвідношенні 1:2 (одна частина
магнітокерованого сорбенту на дві частини венозної крові). Об’єм узятої
крові та кількісне співвідношення із магнітокерованим сорбентом
підібрані експериментально з урахуванням безпечності ефективності
запропонованого методу (Білоусов А.М., 1998).

За допомогою зовнішнього постійного магніту напруженістю 200-250 кА/м
(теслаамперметр Ф 4354/1; ДОСТ 5.1977-73) із крові екстракорпорально
протягом 4-5 хвилин виділявся магнітокерований сорбент (МКС). Вільна
від МКС венозна кров поверталася у судинне русло тварини.

Експериментальна частина доповнена мікробіологічними дослідженнями.
Методом дисків досліджувалися антимікробна дія магнітокерованого
сорбенту та ефективність антибактеріальних препаратів у сполученні з
МКС. Об’єкти дослідження: Staрhylocоccus aureus, Pseudomonas aeruginosa,
Corynebacterium dурhtheria, гриби роду Candida. Реєструвалися зміни
розмірів діаметрів зон затримки росту штамів мікроорганізмів, оброблених
магнітокерованим сорбентом, у порівнянні з “чистими” культурами.

В експериментальній частині всі тварини перед початком проведення методу
екстракорпоральної гемокорекції загальноклінічно обстежувалися.
Враховувалися вік і маса тварин, поведінкова реакція (агресивність,
млявість), функція зовнішнього дихання, стан шерсті (наявність блиску,
випадання).

Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) математично підраховувався за
методикою Я.Я. Кальф-Каліф, (1950).

Вивчення токсичності плазми крові проводилося парамеційним тестом по
методу Г.А.К. Джафарова, (1961).

Визначення середньомолекулярних речовин (СМ) у плазмі крові проводили за
методикою Габріелян М.І. та співавт., (1987).

Лужний резерв венозної крові (ВВ) та рН-метрія здійснювалися
титрометричним методом по Неводову А.В. у модифікації Дервіда Г.В.,
Виноградова І.Л., Сафарової А.О., (1969).

Аналіз показників клітинного та гуморального імунітету проводився
відповідно до методичних рекомендацій Петрова Р.В., (1976), Ковальчук
Л.В., Константинова І.О. (1985), Петрова Р.В., Михайленко А.О., (1990),
Bloom B. R. , Glade R. R., (1986).

Визначення рівня гормонів (кортизолу, пролактину, Т3 і Т4) у сироватці
крові здійснювалося радіоімунологічним методом, згідно рекомендацій
комісії з реактивів Комітету з нової медичної техніки, керуванню та
впровадженню нових лікарських засобів і медичної техніки МОЗ України
(протокол №4 від 29.06.1999 р.).

Кількість продуктів перекисного окислювання ліпідів (дієнових
кон’югантів і малонового діальдегіду) визначалася загальноприйнятим
біохімічним методом дослідження.

Інтенсивність вільнорадикального окислювання ліпідів вимірялася методом
хемілюмінесценції на квантометричній установці – хемілюмінометрі з
фотозбільшувачем ФЕУ-130, що працює в одноелектронному режимі.Біохімічне
визначення кількості кінцевих продуктів гліколізу (АТФ, 2,3 – ДФГ) в
еритроцитах здійснювалося за методикою Прохорова М.І., (1982).

Мікроциркуляційні зміни вивчалися методом дослідження судин бульбарної
кон’юнктиви та судин дна ока за допомогою пересувної оптичної установки
та ретинофоту (фірма “Carl Zeiss”, Німеччина). Методом прямої
мікроскопії досліджувався функціональний стан еритроцитів, їх
розмір, рухливість відносно один одного, ступінь агрегації. Показники
електрокінетичного заряду мембран еритроцитів вивчались методом
мікроелектроферезу.

Ультраструктурні дослідження виконувались за допомогою електронного
мікроскопу ЕМВ-100БР при напрузі, що прискорюється, 75 кВ. Для
ультраструктурного вивчення здійснювався забір тканин печінки, нирок і
легень. Контролем служили органи інтактних тварин. Досліджувані ділянки
зрізу фотографувалися на фотопластинки, з яких виготовляли
мікрофотографії.

Клінічну частину роботи склали дані, отримані у процесі спостереження за
137 пацієнтами. Набір хворих здійснювався у відділенні анестезіології та
інтенсивної терапії Харківської обласної клінічної лікарні. Вік
обстежених коливався від 35 до 75 років.

Всі обстежувані умовно були розділені на три групи:

I група – донори (практично здорові люди із чила добровільних) – 25
людей.

II група – порівняльна – 42 пацієнта. Хворі знаходились у відділенні
анестезіології та інтенсивної терапії з синдромом ендогенної
інтоксикації, обумовленим патологією органів гепатопанкреатодуоденальної
зони. Усім пацієнтам проводився комплекс традиційної інтенсивної
терапії. При цьому хірургічні хворі склали – 37 (88,1%) пацієнтів;
терапевтичні – 5 (11,9%).

Розподіл хворих з хірургічною патологією у залежності від діагнозу
хвороби був наступним:

1). Хірургічні хворі: Жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ). Гангренозний
холецистит – 22 (52,4%) пацієнти; киста підшлункової залози – 6 (14,3%)
пацієнтів; гострий геморагічний панкреонекроз – 4 (9,5%) пацієнти;
гострий гнійний панкреонекроз, ускладнений перитонітом – 5 (12%)
пацієнтів.

2). Терапевтичні хворі: Хронічний гепатит – 3 (7,1%) пацієнти; цироз
печінки I-II ступеня тяжкості – 2 (4,7%) пацієнта.

III група – основна – 70 пацієнтів. Контингент хворих був аналогічний
групі порівняння, за винятком того, що на фоні традиційної інтенсивної
терапії, по письмовій згоді, проводився метод екстракорпоральної
гемокорекції з використанням МКС.

Дану групу склали: хірургічні хворі – 59 (84,3%) пацієнтів;
терапевтичні – 11 (15,7%). Розподіл був наступним:

1). Хірургічні хворі: ЖКХ. Гангренозний холецистит – 35 (50%) пацієнтів;
киста підшлункової залози – 10 (14,3%) пацієнтів; гострий геморагічний
панкреонекроз – 7 (10%) пацієнтів; гострий гнійний панкреонекроз,
ускладнений перитонітом – 7 (10%) пацієнтів.

2). Терапевтичні хворі: хронічний гепатит – 7 (10%) пацієнтів; цироз
печінки I-II ступеня тяжкості – 4 (5,7%) пацієнта.

У клінічній частині дослідження враховувалися вік та маса хворого,
зверталася увага на скарги, активність, об’єктивні дані обстеження.
Вивчалась функція тих органів і систем, що з погляду патогенезу є
вузловими у порушенні гомеостазу при синдромі ендогенної інтоксикації.

Під час клініко-біохімічного аналізу фіксувався взаємозв’язок параметрів
не тільки усередині однієї системи чи органу, але і міжсистемно. Крім
цього використовувалися дані “in vitro”.

Слід зазначити, що у хірургічних хворих порівняльної й основної груп
комплекс клініко-біохімічних обстежень та інтенсивної терапії починав
проводитися у ранній післяопераційний період, а у терапевтичних хворих –
на першу добу після надходження у відділення анестезіології та
інтенсивної терапії.

Операції в усіх випадках у хірургічних хворих порівняльної та основної
груп виконувалися під багатокомпонентною анестезією з інтубацією трахеї
та штучною вентиляцією легень. Ризик загальної анестезії (по ASA)
відповідав III-IY ступеню.

При проведенні анестезіологічного забезпечення використовувалися
розповсюджені медикаментозні препарати у традиційних дозах. Всі
терапевтичні хворі порівняльної та основної груп до надходження у
відділення анестезіології та інтенсивної терапії знаходилися на
лікуванні у відділеннях терапевтичного профілю, де їм проводилося
всебічне обстеження та комплекс лікувальних заходів, спрямований на
зниження активності патологічного процесу. На момент надходження у
відділення анестезіології та інтенсивної терапії тяжкість обстежених
хворих, відповідно сучасній класифікації (Корячкін В.О., Страшнов В.І.,
2002) відповідала ендогенній інтоксикації стадії вираженої токсемії
(табл. 1).

Таблиця 1.

Клінічні ознаки Група

порівняння

кількість/% Основна

група

кількість/%

P

Свідомість:

– плутаність

– делірій

31/73,8

11/26,2

48/68,6

22/31,4

>0,05

>0,05

Дезорієнтація у часі та просторі 42/100 70/100 >0,05

Неспокій або байдужість 42/100 70/100 >0,05

Нервово-м’язові розлади:

– порушення м’язової координації, зниження сухожилових рефлексів

– підвищення рефлексів, ністагм

29/69

13/31

46/65,7

24/34,3

>0,05

>0,05

Температура тіла:

– субфебрилітет

– фебрилітет

30/71,4

12/28,6

47/67,1

23/32,9

>0,05

>0,05

Частота дихання, за хв.:

20-25

25-30

28/66,6

14/33,4

45/64,3

25/35,7

>0,05

>0,05

Аускультація легень:

– жорстке

– вологі хрипи

32/76,1

10/23,9

49/70

21/30

>0,05

>0,05

АТ, мм.рт.ст.:

– гіпертензія

42/100

70/100

>0,05

ЦВТ, см.вод.ст.:

10-7

7-5

31/73,8

11/26,2

48/68,6

22/31,4

>0,05

>0,05

ЧСС, за хв.:

90-110

110-120

31/73,8

11/26,2

48/68,6

22/31,4

>0,05

>0,05

Перистальтика кишечника:

– в’яла

– парез

29/69

13/31

46/65,7

24/34,3

>0,05

>0,05

Олігурія 42/100 70/100 >0,05

Метаболічний субкомпенсований ацидоз 25/59,5 42/60 >0,05

Коагулопатія споживання 42/100 70/100 >0,05

ЛІІ: >4,5 42/100 70/100 >0,05

Значне підвищення середніх молекул 42/100 70/100 >0,05

Клінічні ознаки ендогенної інтоксикації стадії вираженої токсемії у
хворих порівняльної та основної груп (Корячкін В.О., Страшнов В.І.,
2002).

Наявність на вихідному етапі у хворих гіпопротеінемії, анемії,
тромбоцитопенії, порушень системи, що згортає кров, стали підставою для
відмови від застосування у групі порівняння альтернативних методів
екстракорпоральної гемокорекції, які викликають дані порушення. З метою
порівняння клініко-лабораторної ефективності досліджуваних методів
інтенсивного лікування використовувалася проста рандомізація.
Ефективність проведеної рандомізації хворих оцінена об’єктивно шляхом
зіставлення розподілу у них основних клінічних симптомів та ознак.

Лабораторні методики, що входили у загальноклінічне обстеження,
дублювали методи, що використовувалися в експерименті. Однак вони були
доповнені ЕКГ, дослідженням показників гемодинаміки (АТ, ЧСС, ЦВТ),
визначенням активності ферментів антирадикального захисту
(супероксиддисмутази і каталази); сцинтиграфією печінки та
радіонуклідною ренографією.

ЕКГ дослідження здійснювалися за допомогою ЕК1Т-03 М.

Активність супероксиддисмустази (СОД) в еритроцитах визначали за
допомогою реакції окислювання кверцитину (Костюк В.О., Потапова А.І.,
Ковальова Т.В., 1990).Активність каталази в еритроцитах визначали по
швидкості відновлення перекису водню (Н2О2) (Мельніков В.В., 1987).

Сцинтиграфія (сканування) печінки проводилася за допомогою сканера
випромінювача “Сцинтикар-нумерік”. Оцінювалися форма, розміри,
положення органу щодо зовнішніх топографічних орієнтирів, рівень
нагромадження та характер розподілу препарату у клітинах
ретикулоендотеліальної системи.

Радіонуклідна ренографія здійснювалася методом реєстрації зміни у часі
рівня активності у легенях і крові нефротропного РФП. Для радіонуклідної
ренографії використовувався 131I-гіппуран. Радіонуклідна ренографія
проводилася на функціональній радіометричній установці “Ренограф”
(Угорщина) з 2-ма каналами.

Оцінка ефективності інтенсивної терапії базувалася на даних
клініко-біохімічних досліджень і включала 7 етапів: дані від донорів,
вихідні показники, показники “in vitro”, 1-2, 3-4, 7-8 доба. Дослідження
віддалених результатів лікування проводились на 30-32 добу
спостереження. Статистична обробка результатів
експериментально-клінічних досліджень здійснювалася за допомогою
комп’ютерного математичного комплексу “Statgraf”. Використано метод
варіаційної статистики порівняння середніх по t-критерію Стьюдента.
Процентне відношення у групах досліджувалося за допомогою кутового
перетворення Фішера – ? критерій. Усі математичні алгоритми реалізовані
у вигляді комплексу обчислювальних програм для ПЕВМ РС IТ 386 М.
Системний аналіз отриманих даних проводили методом кореляційних структур
по Зосімову А.М. (1993).

У результаті експериментального дослідження методу екстракорпоральної
гемокорекції з використанням магнітокерованого сорбенту побічних ефектів
і ускладнень не виявлено.

Рангове визначення ступеня достовірності (по t – критерію) всіх
досліджуваних показників гомеостазу організму практично здорових тварин
під впливом МКС “in vitro” показало, що магнітокерований сорбент поряд
із сорбційним ефектом мав і непрямий вплив на гомеостатичні функції
(рис.1).

У цьому плані найбільш достовірно виражений непрямий ефект дії МКС
відзначався стосовно активації процесів гліколізу в еритроцитах (2,3 ДФГ
– t = 10,8; АТФ – t = 8,4). Значно поступали йому по достовірності
покращення показники фагоцитарних функцій (завершеність фагоцитозу – t =
2,6; фагоцитарний індекс – t = 2,4; фагоцитарний показник – t = 2,3).

Найбільш достовірні сорбційні властивості МКС відзначені стосовно
кортизолу (t = 10,0), гетерофільних гемолізинів (t = 8,6), загального
білка плазми крові (t = 5,6), ? – ліпопротеідів (t = 5,1) і пролактину
(t = 4,3). Для таких показників, як середні молекули (t = 3,2), ДК (t =
3,1), альбумін (t = 2,9), лімфоцитотоксичні аутоантитіла (t = 2,9), ?1 –
глобуліни (t = 2,9), загальний білірубін (t = 2,8), вміст альбумінів до
глобулінів (t = 2,6) виявлені помірно достовірні сорбційні властивості
магнітокерованого сорбенту. Декілька менша достовірність сорбційної дії
МКС виявлена у відношенні: Ig G (t = 2,1), МДА (t = 2,1), Т4 (t = 2,1),
загальних ліпідів плазми крові (t = 2,0), ?2 – глобулінів (t = 2,0). І,
нарешті, для ряду показників сорбційна дія МКС була недостовірною. До
таких показників відносились: ( – глобуліни (t = 1,90); циркулюючі
імунні комплекси (ЦІК) (t = 1,90); ( – глобуліни (t = 1,7); Ig A (t =
1,6); Ig M (t = 1,3); загальний комплемент (t = 1,1); загальний
холестерин (t = 1,0), сечовина (t = 1,0).

Отже, магнітокерований сорбент має як специфічну (сорбційну), так і
неспецифічну (непряму) дії на показники гомеостазу організму практично
здорових тварин.

Встановлено, що у цілому достовірність сорбційного ефекту
магнітокерованого сорбенту (t = 4,2; p0,05), а в основній групі
комплексний показник достовірності (t = 3,74) в 1,9 рази перевищував
граничний (95%) рівень значимості. При цьому найбільш виразним вектором
покращення гемостазу став вплив запропонованого методу терапії на
динаміку фібриногену В. З огляду на той факт, що фібриноген Б одночасно
є і білком гострої фази, виявлена специфічність гемокорекції відносно
цього фактору гемостазу, імовірно, обумовлена наявністю протизапального
ефекту проведеної терапії.

При дослідженні функції печінки особливої специфіки впливу
запропонованого методу знайти не вдалося. В обох групах найвищий ефект
був отриманий стосовно покращення тимолової проби (білковий обмін) та
загального білірубіну (пігментний обмін). Однак незважаючи на
односпрямованість терапевтичного впливу обох режимів терапії, щодо
ферментативної функції печінки, виявлене принципове розходження.
Екстракорпоральна гемокорекція із застосуванням магнітокерованого
сорбенту сприяла більш достовірному покращенню показників АсАТ та АлАТ,
а традиційна терапія не викликала належну дію. Даний факт, на наш
погляд, обумовлений більш ефективним відновленням мікроциркуляції,
покращенням діяльності органів ретикулоендотеліальної системи,
активацією ферментів антиоксидантного захисту, інактивацію реакцій
утворення вільнорадикальних форм субстратів. Ці механізми забезпечують
запропонованому методу екстракорпоральної гемокорекції більш ефективну
гепатопротекторну дію, ніж представлений комплекс традиційної терапії.

При вивченні активності ферменту ?-амілази у 15 хворих групи порівняння
показник ?-амілази крові до 30-32-ї доби лікування перевищував норму на
15,0(3,1 г/л. У 9 хворих із деструктивними формами панкреатиту,
незважаючи на проведений комплекс інтенсивної терапії, значного
покращення рівня ?-амілази не було.

У результаті сеансу екстракорпоральної гемокорекції, який проводився на
фоні традиційної інтенсивної терапії, з 24 хворих основної групи, які
мали збільшення в крові ?-амілази у 10 хворих вже на 3-4 добу лікування
рівень вмісту в крові ?-амілази значно покращувався та залишався
стабільним.

Серед 14 хворих, із деструктивними формами панкреатиту, 2 пацієнтів не
мали позитивної динаміки рівня ?-амілази; у 7 – рівень ?-амілази
покращувався до 8-ї доби лікування, у 5 – до 32-ї доби.

Важливі дані, які доповнювали параметри ефективності запропонованого
методу терапії у даного контингенту хворих, звичайно були показники
білкового обміну. Порушення обміну білка у представлених хворих
насамперед пов’язано не тільки з розладом білково-синтетичної функції
печінки, але і є, як правило, наслідок побічного ефекту існуючих
сорбційних методів.

У результаті зіставлення у групах терапевтичного ефекту по покращенню
білкового обміну було встановлено, що в основній групі середня величина
динаміки параметрів була високодостовірною (t = 8,97; р0,05). Даний факт
зумовлений тим, що колоїдні частки магнітокерованого сорбенту індукують
постійне магнітне поле (Is = 2,15 кА/м), і ефект селективної сорбції
білкових фракцій крові пояснюється принципом магнітоферезу.

Слід зазначити, що на вихідному етапі спостереження поряд з порушеннями
білкового обміну у даного контингенту хворих патогенетично у більшій чи
меншій мірі мали місце електролітні та гормональні розлади. Крім того,
побічний ефект існуючих сорбційних методик завжди зумовлює електролітні
та гормональні розлади.

У результаті дослідження електролітного балансу крові було встановлено,
що МКС зовсім не володіє сорбційною активністю стосовно електролітів
крові, а отже запропонований метод гемокорекції не викликає
електролітних порушень.

Проведене лікування хворих в основній та порівняльній групах, яке
включало обов’язкове введення електролітних розчинів, вже на 1-2 добу
спостереження значно покращувало рівень електролітів. У подальшому
збалансована інфузійна терапія електроліними розчинами забезпечувала
стабільность електролітів крові.

Що стосується ступеня впливу представлених методів терапії на рівень
гормонів крові, то в основній групі ієрархія достовірності показників
мала такий вигляд: пролактин (t =1,7) T4 (t = 6,7) T3 (t
= 0,1). У групі з традиційною терапією достовірний ефект отримано лише
стосовно кортизолу (t = 6,1).

Отже, специфічною стороною методу екстракорпоральної гемокорекції з
застосуванням магнітокерованого сорбенту є ефект нейтралізації
активності пролактину та тироксину. Даний факт обумовлений: 1)
активацією антирадикальних ферментів, зокрема, каталази; 2) активацією
репаративних функцій клітин печінки та гепатопротекторною дією.

Крім кількісної сторони розходжень, в ефекті застосованих методів
терапії відзначені їх якісні особливості. Згідно Гаркаві Л.Х., 1990
зміни гормонального гомеостазу на вихідному етапі дослідження вкладалися
у рамки адаптаційної реакції стресу, що проявляється різким зниженням
резистентності організму. Після терапії з використанням
магнітокерованого сорбенту стрес-реакція трансформувалася у реакцію
тренування, для якої було характерно помірне підвищення реактивності
організму. У групі порівняння кардинальної якісної перебудови
адаптаційних реакцій організму хворих не спостерігалося. Як до, так і
після лікування мала місце стрес-реакція, що була істотним недоліком
традиційної терапії.

Навпаки, у хворих основної групи у результаті терапії запропонованим
методом було виявлено, що: 1) магнітокерований сорбент “in vitro”
проявляє сорбційну активність до кортизолу, Т4 та пролактину; 2) метод
екстракорпоральної гемокорекції активно покращує гормональний рівень
крові при вихідних ознаках його порушення; 3) у цілому, запропонований
метод не викликає порушення гормонально балансу.

Багато патологічних станів, зокрема, синдром ендогенної інтоксикації,
веде до різкого підвищення активності ПОЛ у клітинах. Стимуляція ПОЛ
може також наступити під впливом будь-якого стресорного агенту, зокрема,
оперативного втручання та інших методів ятрогенного впливу. Тому
дослідження ліпідного обміну, стану антиоксидантної системи та процесів
інтенсивності вільнорадикального перекисного окислювання ліпідів не
тільки з патогенетичної точки зору визначають ефективність
запропонованого методу терапії, але і вказують на ступінь його
ятрогенності.

Порівняння ступеня впливу досліджуваних режимів терапії на динаміку
параметрів оксидантно-антиоксидантної системи хворих показало, що в
основній групі відзначений більш достовірний ефект відновлення
активності антиоксидантного захисту (АОЗ): супероксиддисмутази (t =
45,4) та каталази (t = 13,9).

При цьому активність супероксиддисмутази після проведення сеансу
екстракорпоральної гемокорекції не тільки відновлювалася до нормального
рівня, але і перевищувала його значення (p p ° ??” A th l n p ° 468:>l?4

A

`„?

`„?

hCE\B*

??????????????

??????????????

?????

$

AE

??

??

??

$

??

??

??

??

??

??

??

??

??

??

t-¬$!‚6 8 I ? ???? & ????????? , . ??????????вірному підвищенню (t = 2,4; p0,05).

Отже, ефективність гемокорекції з використанням магнітокерованого
сорбенту на фоні комплексної інтенсивної терапії щодо покращення
параметрів системи перекисного окислювання ліпідів виявилася більш
достовірною у порівнянні з традиційним лікуванням.

Аналіз ступеня динаміки параметрів ліпідного обміну показав, що в
основній групі відзначалася приблизно рівна динаміка щодо зниження
ліпідів з деякою перевагою ( – ліпопротеїдів – на 14,9±2,3 од (t = 4,3;
p0,05).

Головні якісні розходження між досліджуваними методами терапії полягали
у нейтралізації середніх молекул різної величини. Якщо при традиційному
лікуванні ефект відзначений лише стосовно середніх молекул, обумовлених
довжиною хвилі 280 нм, то при застосуванні гемокорекції з використанням
магнітокерованого сорбенту достовірний ефект був отриманий стосовно обох
видів середніх молекул, однак він був більш достовірний щодо середніх
молекул при довжині хвилі 254 нм. Даний факт, на наш погляд,
характеризує позитивну специфіку запропонованого методу
екстракорпоральної гемокорекції.

Комплексний детоксикаційний ефект був достовірний в обох групах. Однак в
основній групі він був більш достовірний (t = 19,5), ніж у групі
порівняння (t = 5,68).

Таким чином, метод екстракорпоральної гемокорекції із застосуванням МКС
у комплексі з інтенсивною терапією активніше елімінує із крові середні
молекули, ніж проведене традиційне лікування. Даний факт находить своє
підтверження у більш швидкому клінічному покращенні об’єктивного стану
хворих, зменшенню проявів інтоксикаційного синдрому.

Цитолітичний синдром формує в організмі реакцію імунної відповіді
направленого захисту, насамперед – виробітку антитіл. Зростання в крові
лімфоцитотоксичних антитіл, ЦІК, зниження комплементарної активності,
порушення функцій факторів неспецифічного захисту сприяють розвитку
аутоімунного процесу, та імунодепресивного стану. Тому дослідження
імунної системи у даній роботі стало слідуючим логічним по важливості
вивченням ефективності впливу запропонованого методу екстракорпоральної
гемокорекції на рівень маркерів СЕІ.

У результаті вивчення ступеня динаміки гуморальних факторів
неспецифічної резистентності достовірно установлено, що в основній групі
найбільший терапевтичний ефект відзначений у відношенні гетерофільних
гемолізинів (0,4±0,01 од.опт.гус; t = 19,4; p0,05), завершеності фагоцитозу (0,7±0,4 од; t = 0,4; p>0,05),
фагоцитарного показника (6,4±0,5 од; t = 0,2; p>0,05).

Такі розходження порівнюваних методів лікування стосовно покращення
параметрів фагоцитозу обумовлені дією постійного магнітного поля, яке
індукується колоїдними частками магнітокерованого сорбенту та викликає
“priming” фагоцитів з виділенням оксиду азоту та вільнорадикальних форм
субстратів (Владимиров Ю.А., 1998).

Сумарний ефект у відношенні нормалізації неспецифічного захисту в
основній групі в 3,8 рази був більш достовірний ніж у групі порівняння.
Якщо запропонований метод з боку факторів неспецифічної резистентності
викликав позитивну динаміку, вірогідність якої в 5,0 разів перевищувала
граничний рівень значимості (t = 1,96), то традиційна терапія приводила
до позитивної динаміки фактори, достовірність яких усього лише на 32%
перевищувала 95% рівень надійності.

Визначення ступеня динаміки покращення параметрів гуморального імунітету
дозволило для основної групи установити наступний ранговий ланцюжок
достовірності: Ig A – 3,19±0,07 мг/мл (t = 29,1; p0,05).

Установлено, що комплексний терапевтичний ефект по середньому показнику
t – критерію в основній групі в 5,4 рази перевищував граничний 95%
рівень надійності, а у групі порівняння була виявлена лише тенденція до
позитивної достовірної динаміки, тому що середні значення t – критерію
(t = 1,72) не досягали навіть мінімального рівня значимості. Виходячи з
отриманий даних, середній показник достовірності покращення гуморального
імунітету при гемокорекції магнітокерованим сорбентом у 6,2 рази
перевершував відповідний показник у традиційній терапії.

Значні розходження виявлені й у плині динаміки параметрів клітинного
імунітету. Якщо у групі порівняння по жодному з показників не виявлено
достовірної динаміки, то в основній групі достовірна динаміка відзначена
стосовно Т- активних лімфоцитів – (66±2,8%; p0,05).

Без сумніву, одержані позитивні показники імунологічних досліджень
вказують на високі імуномодулюючі властивості запропонованого методу.
Однак не треба забувати, що ефективність дії імунної системи насамперед
залежить від роботи функцій життєвоважливих органів і систем, а саме
серцево-судинної та мікроциркуляторної.

Слід зазначити, що у всіх хворих основної групи під час проведення
сеансу екстракорпоральної гемокорекції показники гемодинаміки й ЕКГ
даних змін не зазнавали, що, безумовно, свідчило про атравматичність
методики.

У результаті дослідження мікроциркуляції на прикладі стану картини судин
дна ока перші позитивні ознаки покращення мікроциркуляції у хворих групи
порівняння відзначені лише на 30-32 добу терапії: незначне зменшення
периваскулярного набряку та сладж-синдрому, однак усе ще зберігалися
звивистість і дилатація венул.

Навпаки, в усіх обстежених хворих основної групи вже на 1-2 добу терапії
зменшувався периваскулярний набряк, зменшувалися звивистість, дилатація
венул і сладж-синдром, прискорювався кровоток. До 7-8 доби спостереження
в усіх обстежених хворих при дослідженні дна ока були відсутні
сладж-синдром, периваскулярний набряк, звивистість і дилатація венул,
відзначено покращення кровотоку. Дані зміни залишалися стабільними до
30-32-ї доби спостереження. Представлені позитивні зміни у
мікроциркулярному руслі, без сумніву, обумовлені покращенням реологічних
властивостей колоїдно-суспензійної системи крові, що у свою чергу
визначається станом величини електрокінетичного заряду мембран
еритроцитів. У результаті вивчення електрокінетичного заряду мембран
еритроцитів було встановлено, що традиційна інтенсивна терапія у цілому
не забезпечує його стабілізацію.

Навпаки, у результаті застосування запропонованого методу було
відзначено покращення величини електрокінетичного заряду мембран
еритроцитів. Характерною рисою було те, що електрокінетичний заряд
мембран еритроцитів на етапах “in vivo” був значно вищий, ніж “in
vitro”. Так вихідні показники даної групи хворих склали: V = 0,83(0,02
В; I = 225,0(13,3 мА. Після проведеного сеансу екстракорпоральної
гемокорекції на етапі “in vіtrо” дані склали: V = 0,80(0,05 В; I =
140,0(12,7 мА (p0,05). Унаслідок цього загальний сумарний
ефект гемокорекції з використанням магнітокерованого сорбенту був
достовірний (t = 5,80; p0,05). Збільшення АТФ і 2,3 ДФГ пов’язано з активацією
процесів гліколізу постійним магнітним полем, що індукується колоїдними
частками магнітокерованого сорбенту. У свою чергу збільшення в
еритроцитах АТФ покращує функціональну активність мембрани, а
відновлення її проникності для аніонів Cl-, іонів Na+, Са++, К+ зумовлює
нормалізацію електрокінетичного заряду мембрани. Ріст 2,3 ДФГ неминуче
призводить до активації процесів дисоціації оксигемоглобіну. Тому,
по-перше, корекція рН і ВВ венозної крові обумовлена зміною стану
гемоглобінового буферу. По-друге, процесами відновлення детоксикаційних
функцій печінки, легень, нирок (Ткаченко Б.І., 1994).

Отримані дані радіоізотопних досліджень не тільки об’єктивно довели
ефективність запропонованого методу лікування, але і показали прямий
зв’язок між темпом позитивної динаміки клінічного стану хворих і
швидкістю нормалізації фізіологічних процесів у печінці та нирках
(відновлення екскреції печінки, підвищення ниркового кровотоку,
збільшення об’єму функціонуючої паренхіми, відновлення функціональної
діяльності нефрону). Проведене дослідження та зіставлення у групах
комплексного достовірного терапевтичного ефекту по кожному з рівнів
гомеостазу дозволило встановити рангову ієрархію лікувальної дії
порівнюваних методів лікування (табл. 2).

Таблиця 2.

Рангова ієрархія терапевтичної дії порівнюваних методів лікування.

Рівень гомеостазу Номер рангів Різниця

рангів

основна група група

порівняння

СЕІ 1 2 1

Оксидантно-антиоксидантна система 2 11 9

Гормональна ланка 3 5 2

Гуморальний імунітет 5 4 1

Фактори неспецифічного захисту 4 8 4

Функція печінки 6 3 3

Білковий обмін 7 6 1

Клітинний імунітет 8 10 2

Енергетика еритроцитів 9 12 3

Червона кров 10 7 3

Функція нирок 11 1 10

Гемостаз 12 9 3

Ліпідний обмін 13 13 0

Із табл.2 видно, що найвищий достовірний ефект запропонований метод
проявляє стосовно усунення синдрому ендогенної інтоксикації, потім
нормалізації процесів перекисного окислювання ліпідів, гормонального
гомеостазу, гуморального імунітету, факторів неспецифічного захисту та
функції печінки. Щодо інших рівнів гомеостазу, достовірність
терапевтичного ефекту екстракорпоральної гемокорекції із використанням
магнітокерованого сорбенту була менш виражена.

У групі традиційної терапії рангова ієрархія достовірності
терапевтичного ефекту була інша. Перше рангове місце зайняло покращення
функції нирок, потім по ієрархії йшли зменшення синдрому ендогенної
інтоксикації, покращення функції печінки, факторів неспецифічного
захисту, гормональної ланки та білкового обміну.

Таким чином, традиційна терапія проявляє більш достовірну саногенетичну
дію відносно функції нирок, а гемокорекція з використанням
магнітокерованого сорбенту найбільш достовірно диференційований
терапевтичний ефект проявляє стосовно системи вільнорадикального
окислювання ліпідів. На інших рівнях гомеостазу відзначена незначна
різниця у рангах. Тільки щодо покращення факторів неспецифічного захисту
відзначена помірна різниця у рангах, що вказує на специфічність впливу
магнітокерованого сорбенту на цей рівень гомеостазу.

Отриманий диференційний вплив досліджуваних методів лікування
пояснюється тим, що в основі одного з головних механізмів дії
екстракорпоральної гемокорекції лежить здатність магнітокерованого
сорбенту запобігати окисній модифікації білків шляхом стабілізації
активних груп і покращення стану мембранних рецепторів, а також
активності мембранозв’язаних ферментів. Це підтверджено останніми
науковими дослідженнями (Білоусов А.М., Білоусова К.Ю., 2002).

Навпаки, традиційна інтенсивна терапія синдрому ендогенної інтоксикації,
що застосовувалася у групі порівняння, забезпечувала максимальний
лікувальний ефект щодо покращення функції нирок, що збігається з даними
ряду авторів (Лаптєв В. В., Дадаєв В. О., 1994; Маят В. С., Нестеренко
Ю. А., 1998).

Визначення середньосумарного (за даними всіх рівнів гомеостазу)
терапевтичного ефекту показало (рис. 3), що у цілому достовірність
показників в основній групі (t = 7,25) в 3,4 рази була вище, ніж у групі
порівняння (t = 2,14).

Рис. 3. Cередньосумарна достовірність терапевтичного ефекту за даними
рівнів гомеостазу.

Хоча у групі порівняння і був отриманий достовірний загальносумарний
ефект, однак він лише на 9,1% перевершував мінімальний рівень (95%)
надійності.

В основній групі достовірність лікувального ефекту на 270% перевершувала
граничний рівень надійності, що підтверджує значну перевагу
запропонованого методу терапії.

Таким чином, у результаті порівняльної оцінки достовірності
клініко-біохімічної ефективності методів інтенсивної терапії синдрому
ендогенної інтоксикації встановлено, що традиційна інтенсивна терапія у
цілому забезпечує достовірну позитивну клініко-лабораторну динаміку по
відновленню показників життєво важливих органів і систем, сприяє
покращенню функціональної активності організму в основному через
активацію детоксикаційної функції нирок. Однак до 30-32 доби терапії
більшість гомеостатичних систем повністю не встигають нормалізуватися.

Навпаки, в результаті застосування запропонованого методу у комплексі з
традиційною інтенсивною терапією вже до 7-8 доби швидко й ефективно
усуваються клінічні прояви синдрому ендогенної інтоксикації. На
біохімічному рівні клітини блокується інтенсивність цитолітичного
синдрому. До 7-8 доби терапії покращується ферментативна функція печінки
та підшлункової залози. Активно відновлюється реологія крові, знижуються
показники токсичності плазми, зменшується окисний стрес, покращується
функціональний стан клітинних і мембранних структур через процеси
регуляції перекисного окислювання ліпідів. При застосуванні нового
методу не відзначено побічного ефекту.

Важливою перевагою запропонованого методу є те, що його сорбційні
властивості МКС високо специфічні (селективні) та мають найбільшу
спорідненість до молекулярних компонентів плазми крові, що сприяють
розвитку синдрому ендогенної інтоксикації. Така селективність
магнітокерованого сорбенту створює передумови для виникнення у процесі
терапії непрямих саногенетичних ефектів.

Доказом високих селективних сорбційних властивостей магнітокерованого
сорбенту може бути зіставлення сорбційних і непрямих його ефектів,
виявленних в експерименті на етапі “in vitro” (рис. 4).

Рис. 4. Сумарний сорбційний і непрямий ефекти МКС у хворих тварин із СЕІ
та у практично здорових. _____ хворі тварини; _ _ _ практично здорові.

Якщо у практично здорових тварин перевага сорбційних властивостей
магнітокерованого сорбенту над його непрямим ефектом склала 35%, то у
хворих тварин диференціація між ефектами зростає до 110%.

Отже, із зростанням у плазмі крові міжмолекулярних асоціацій
проінтоксикаційної спрямованості різко підсилюються сорбційні
властивості магнітокерованого сорбенту саме проти цих речовин. Ці
дослідження є продовженням останніх наукових досліджень по вивченню
стану антитоксичних компенсаційних систем плазми крові, де антитоксичні
компенсаційні системи плазми крові проявляли реакції декомпенсації у
відношенні токсинів, що мають найбільш виразні пошкоджуючі властивості
(Шейман Б.С., 2002).

Слід зазначити, що характеpною рисою представленого методу із
застосуванням магнітокерованого сорбенту є те, що перш за все метод
альтернативний не по детоксикаційному ефекту, а по системній
неспецифічній біологічній модуляції (рис. 5).

Відновлення метаболічних зрушень гомеостазу, фізико-хімічних
властивостей тканинних структур, рівноваги між антирадикальними та
прорадикальними продуктами характеризують прямий вплив магнітокерованого
сорбенту на процеси вільнорадикального окислювання ліпідів.

Даний факт зумовлює головну патогенетичну особливість та відмінність
запропонованого методу від комплексного традиційного інтенсивного
лікування, яке проводилося у хворих групи порівняння.

Проведений системний аналіз виявив особливості системного ефекту
запропонованого методу екстракорпоральної гемокорекції. Системний ефект
полягав у зменшенні числа та сили зв’язків між елементами функціональної
системи організму хворих, тобто переходу на більш ощадливий режим її
функціонування, а також кардинальному руйнуванні патогенетичної матриці
кореляцій і формуванні на 98,7% нової функціональної системи. Збільшення
ступеня волі кожного елемента знову сформованої функціональної системи,
надає їй широкі можливості у виборі оптимального формату компенсаційних
механізмів.

Виявлені розходження у системогенезі саногенетичних механізмів
терапевтичних ефектів досліджуваних видів лікування є доказом на
системному рівні тих розходжень, що були отримані за допомогою
аналітичного дослідження.

Введення у комплексну інтенсивну терапію методу екстракорпоральної
гемокорекції із застосуванням магнітокерованого сорбенту, у порівнянні з
традиційним варіантом лікування, дозволило зменшити термін перебування
хворих у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії на 4±1
ліжко-дні, а у цілому у стаціонарі – на 11±2 ліжко-днів. Серед хворих з
ЖКХ та хронічним ураженням печінки обох груп летальних випадків не було.
Летальні випадки серед хворих з гострими формами панкреатиту в основній
групі становили 3%, а у групі порівняння –14%.

Аналіз досліджень вказує, що новий метод екстракорпоральної гемокорекції
– перспективний і високоефективний. Він має широкі терапевтичні
можливості, що торкають патогенетичні ланки синдрому ендогенної
інтоксикації. Запропонований метод технічно простий і надійний в
обслуговуванні. Відсутність побічних ефектів (гемічних, гемодинамічних,
білкових, гормональних, електролітних, імунологічних)

Рис. 5. Біологічна дія методу екстракорпоральної гемокорекції із
застосуванням магнітокерованого сорбенту при синдромі ендогенної
інтоксикації.

створюють реальні передумови для його застосування в інтенсивній терапії
різного виду хворих із клінікою синдрому ендогенної інтоксикації.

Запропонований метод не є панацея і не протиставляється іншим методам
лікування, але є важливим патогенетично виправданим засобом
гемокорекції, що припускає рівнобіжне використання всього арсеналу
засобів і методів впливу на патологічний процес при СЕІ.

При застосуванні зазначеного методу не відзначено жодного смертельного
випадку пов’язаного з методом. Рішенням засідання Президії Вченої
медичної ради МОЗ України метод екстракорпоральної гемокорекції з
використанням магнітокерованого сорбенту рекомендований до клінічного
застосування у варіанті гемосорбції (Протокол № 48 від 22.12.00).
Розроблено інформаційний лист №33–2001. Про нововведення у системі
охорони здоров’я: “Метод екстракорпоральної детоксикації з використанням
магнітокерованого сорбенту – магнетиту (Fe3O4)”, (випуск 1 з проблеми
“Анестезіологія та реаніматологія”).

ВИСНОВКИ

1. Робота вирішує нову наукову проблему – підвищення ефективності
сучасної патогенетичної терапії хворих з синдромом ендогенної
інтоксикації, обумовленим патологією органів гепатопанкреатодуоденальної
зони, за допомогою розробленого методу екстракорпоральної гемокорекції
із застосуванням магнітокерованого сорбенту.

2. Розроблено новий ефективний метод терапії синдрому ендогенної
інтоксикації на прикладі лікування хворих з патологією органів
гепатопанкреатодуоденальної зони, що включає використання
екстракорпоральної гемокорекції магнітокерованим сорбентом.

Експериментально на практично здорових тваринах доведена безпека
запропонованого методу. Виявлено, що метод не викликає гемічні,
гемодинамічні, білкові, електролітні, гормональні та імунні розлади.

В експерименті на тваринах з синдромом ендогенної інтоксикації,
обумовленим патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони, у
порівнянні з даними літератури, де використовувалися загальноприйняті
методи лікування виявлена висока ефективність нового методу
екстракорпоральної гемокорекції, що полягала у нормалізації до 7-8 доби
спостереження серцево-судинної, дихальної, травної, видільної,
нейроендокринної та імунної систем.

Установлено, що метод екстракорпоральної гемокорекції із застосуванням
магнітокерованого сорбенту впливає на субмікроскопічну архітектоніку
клітин печінки, нирок і легень у експериментальних тварин з синдромом
ендогенної інтоксикації, що ультраструктуpно виражалося активацією
репаративних внутрішньоклітинних процесів.

Виявлено, що магнітокерований сорбент володіє специфічними
(селективними) сорбційними властивостями і проявляє найбільшу
спорідненість до молекулярних компонентів плазми крові, які сприяють
розвитку синдрому ендогенної інтоксикації. Механізм такої селективності
ґрунтується на принципі магнітоферезу і створює передумови для
виникнення у процесі терапії непрямих саногенетичних ефектів. Проведене
порівняння за допомогою середніх значень t – критерію cорбційних і
непрямих терапевтичних ефектів магнітокерованого сорбенту показало, що
його сорбційний механізм дії в 2,1 рази перевершує непрямий його ефект.

Магнітокерований сорбент у відношенні патогенних мікроорганізмів “in
vitro” проявляє бактеріостатичну та протигрибкову дії, не викликає
зниження росткових якостей нормофлори, в 2-3 рази знижує
мінімально-гнітюче дозування антибактеріальних препаратів.

Встановлено, що запропонований метод у порівнянні з традиційною терапією
за ступенем достовірності значно покращує комплексний показник динаміки
червоної крові (t = 5,05; p0,05), системи
гемостазу (t = 3,74; p0,05), функції печінки (t
= 9,6; p0,05); гормонального рівня (t = 13,8; p0,05), ліпідного обміну (t = 3,6; p0,05).
Комплексний детоксикаційний ефект в основній групі в 3,4 рази був більш
достовірний, ніж у групі порівняння.

Запропонований метод екстракорпоральної гемокорекції до 7-8 доби
спостереження значно зменшує прояв окисного стресу у хворих із синдромом
ендогенної інтоксикації, в 2,5±0,5 рази активізує процес дисоціації
оксигемоглобіну на фоні прямопропорційного збільшення АТФ, покращує
електрокінетичний заряд мембран еритроцитів і мікроциркуляцію.

На основі одержаних даних клініко-лабораторного дослідження виявлено,
що у цілому середньосумарний (за даними рівнів гомеостазу) терапевтичний
ефект в основній групі (t = 7,25; p0,05).
Аналогічним був і комплексний ефект гемокорекції магнітокерованим
сорбентом відносно нормалізації Т-клітинного імунітету, де t = 4,78;
p0,05. У цілому сумарний терапевтичний ефект
щодо покращення показників імунної системи в основній групі був
достовірний, а у групі порівняння – не достовірний, де середні значення
t – критерію не досягали навіть мінімального рівня значимості (t =
1,72).

Системна ефективність запропонованого методу полягає не тільки у
зменшені числа та сили зв’язків між порушеними елементами функціональної
системи організму хворих і переходу на більш ощадливий режим її
функціонування, а також кардинальному руйнуванні патогенетичної матриці
кореляцій, що в остаточному підсумку призводить до формування у
більшості випадків нової функціональної системи.

У результаті використання запропонованого методу встановлено, що
характерною особливістю його біологічної дії є, насамперед, не процес
штучної детоксикації, а активація механізмів природної детоксикації
організму, завдяки компенсаційно-пристосувальним і репаративним
процесам.

Введення у комплексну інтенсивну терапію методу екстракорпоральної
гемокорекції із застосуванням магнітокерованого сорбенту, у порівнянні з
традиційним варіантом лікування, дозволило зменшити термін перебування
хворих у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії на 4±1
ліжко-дні, а в цілому у стаціонарі – на 11±2 ліжко-днів. Летальні
випадки в основній групі склали 3%, а у групі порівняння –14%.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Рекомендовано запропонований метод екстракорпоральної гемокорекції
магнітокерованим сорбентом використовувати у хворих із синдромом
ендогенної інтоксикації у комплексі з традиційною інтенсивною терапією,
де є порушення білкового, електролітного, гормонального, ліпідного
обміну, системи згортання крові, анемія, тромбоцитопенія, імунні
розлади.

Враховуючи технічну простоту і безпечність, відсутність ускладнень у
процесі виконання методики запропонований метод може бути використаний
без спеціальної підготовки.

Розроблений метод екстракорпоральної гемокорекції з використанням
магнітокерованого сорбенту рекомендовано проводити так: у стерильний
гепаринізований флакон (доза гепарину 5-10 тис. од) здійснюється забір
венозної крові з розрахунку 3-4 мл/кг ваги. У подальшому у даний флакон
у співвідношенні 1:2, (одна частина магнітокерованого сорбенту на дві
частини венозної крові) вводиться стерильний магнітокерований сорбент
(сумарна площа поверхні Sп = 800-1000 м2/г; намагніченість насичення Is
= 2,15 кА/м; об’ємна концентрація q = 0,00448; в’язкість ( = 1,0112
cSt). За допомогою зовнішнього магнітного поля з напруженістю 200-250
кА/м (теслаамперметр Ф 4354/1; ДОСТ 5.1977-73) із суміші рідин протягом
4-5 хвилин витягається й утримується магнітокерований сорбент. Очищена
від магнітокерованого сорбенту венозна кров із швидкістю 100-120 крап/хв
повертається у судинне русло хворого (Рішення засідання Президії Вченої
медичної ради МОЗ України. Протокол № 48 від 22.12.00; Інформаційний
лист №33–2001, випуск 1 з проблеми “Анестезіологія та реаніматологія”).

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

Белоусов А.Н. Влияние метода экстракорпоральной гемокоррекции с
использованием магнитоуправляемого сорбента на клинико-лабораторные
показатели интоксикации // Медицина сегодня и завтра, ХГМУ, 1999. –
№3-4. – С. 89-92.

Білоусов А.М. Дослідження впливу магнітокеруючого сорбенту на
хвороботворні мікроорганізми та імунний статус // Педіатрія, акушерство
та гінекологія. – Київ. – 1999. – №4. – С.174-175.

Белоусов А.Н. Влияние магнитоуправляемого сорбента на микроорганизмы //
Экспериментальная и клиническая медицина , ХГМУ, 2000. – №4. – С. 89-91.

Белоусов А.Н. Влияние магнитоуправляемого сорбента на параметры
кислотно-щелочного состояния крови и процессы гликолиза в эритроцитах //
Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. – Київ, 2000. – №2. С. 263-265.

Белоусов А.Н. Влияние нового метода экстракорпоральной гемокоррекции с
применением магнитоуправляемого сорбента Белоусова на систему
кровообращения у больных с синдромом интоксикации // Медицина сегодня и
завтра, ХГМУ, 2000. – №1. – С. 85-89.

Белоусов А.Н. Изучение влияния магнитоуправляемого сорбента на
кислотно-щелочное состояние крови // Медицина сегодня и завтра, ХГМУ,
2000. – №2. – С. 110-113.

Белоусов А.Н. Изучение влияния экстракорпоральной гемокоррекции с
применением магнитоуправляемого сорбента на параметры системы
кровообращения // Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. – Київ, 2000.
– №1. С. 244-246.

Белоусов А.Н. Особенности реакции иммунной системы на
экстракорпоральную гемокоррекцию с применением магнитоуправляяемого
сорбента // Медицина сегодня и завтра, ХГМУ, 2000. – №3. – С. 91-94.

Белоусов А.Н. Влияние экстракорпоральной гемокоррекции с применением
магнитоуправляемого сорбента на уровень продуктов перекисного окисления
липидов и липидные фракции крови // Медицина сегодня и завтра, ХГМУ,
2000. – №4. – С. 116-118.

Белоусов А.Н. Влияние экстракорпоральной гемокоррекции с применением
магнитоуправляемого сорбента на интенсивность свободнорадикального
перекисного окисления липидов // Экспериментальная и клиническая
медицина, ХГМУ, 2001. – №1. – С. 113-115.

Белоусов А.Н. Влияние метода экстракорпоральной гемокоррекции с
применением магнитоуправляемого сорбента на гормональный уровень крови
// Экспериментальная и клиническая медицина, ХГМУ, 2001. – №4. – С.
96-98.

Белоусов А.Н. Изменение гормонального уровня крови в результате
применения метода экстракорпоральной гемокоррекции с использованием
магнитоуправляемого сорбента // Медичні перспективи, ДДМА, 2001, т.6,
№3. – С.72-74.

Белоусов А.Н. Регуляция уровня продуктов перекисного окисления липидов и
липидных фракций крови методом экстракорпоральной гемокоррекции с
применением магнитоуправляемого сорбента у больных с сидромом эндогенной
интоксикации // Медичні перспективи, ДДМА, 2001, т.4, №1. – С.64-66.

Белоусов А.Н. Коррекция гормональных нарушений методом
экстракорпоральной гемокоррекции с использованием магнитоуправляемого
сорбента в эксперименте // Клиническая фармация, Харьков, 2001,
издательство НФАУ, т.5, №2. – С.37-39.

Белоусов А.Н., Белоусова Е.Ю., Оболенцев Н.И. Коррекция показателей
кислото-щелочного состояния крови и процессов гликолиза в эритроцитах
методом экстракорпоральной детоксикации с использованием
магнитоуправляемого сорбента // Вісник проблем біології і медицини,
Полтава, 2001. – №6. – С. 11-14. (Соискателем осуществлен подбор
больных, проведено лечение, исследованы процессы гликолиза в
эритроцитах, дана оценка полученных результатов).

Белоусов А.Н. Коррекция уровня продуктов перекисного окисления липидов и
липидных фракций крови методом экстракорпоральной гемокоррекции с
использованием магнитоуправляемого сорбента в эксперименте //
Клиническая фармация, Харков, 2001, издательство НФАУ, т.5, №3. –
С.42-45.

Белоусов А.Н., Белоусова Е.Ю., Оболенцев Н.И. Коррекция системы
кровообращения методом экстракорпоральной детоксикации с использованием
магнитоуправляемого сорбента // Вісник проблем біології і медицини,
Полтава, 2002. – №1. – С. 62-65. (Соискателем разработан метод
экстракорпоральной гемокоррекции, осуществлен подбор больных, проведено
лечение, сделаны выводы).

Белоусов А.Н. Изменение показателей интенсивности свободнорадикального
перекисного окисления липидов при использовании метода
экстракорпоральной гемокоррекции с использованием магнитоуправляемого
сорбента // Медичні перспективи, ДДМА, 2002, т. 7, №2. – С.76-78.

Белоусов А.Н., Оболенцев Н.И., Белоусова Е.Ю., Безкоровайная О.И.
Перспективы применения метода экстракорпоральной гемокоррекции с
использованием магнитоуправляемого сорбента в педиатрической практике //
Проблемы медицинской науки и образования, Харьков, 2002, издательство:
ФОЛИО, №1. – С. 43-44. (Соискателем проведен подбор литературы,
определена актуальность темы, предложен новый метод терапии, исследованы
основные гомеостатические системы).

Білоусов А.М. Вплив екстракорпоральної гемокорекції з використанням
магнітокерованого сорбенту на рівень середньомолекулярних речовин в
плазмі крові хворих // Вісник проблем біології і медицини, Полтава,
2003. – №6. – С. 33-34.

Белоусов А.Н. Влияние магнетита – препарата нанотехнологии на клеточный
метаболизм // Вісник проблем біології і медицини, Полтава, 2003. – №7.-
С. 36-37.

Белоусов А.Н., Оболенцев Н.И., Белоусова Е.Ю. Новые возможности и
перспективы применения магнитной жидкости (МЖ) в анестезиологической
практике // Материалы 2-го Национального конгресса анестезиологов
Украины. – Харьков, 1996. – С. 190. (Соискателем разработан химический
синтез коллоидного раствора магнетита, осуществлен подбор животных,
сделаны выводы).

Белоусов А.Н. Предпосылки использования магнитных липосом (МЛ) в
анестезиологии // Материалы 2-го Национального конгресса анестезиологов
Украины. – Харьков, 1996. – С. 35.

Белоусов А.Н., Невзоров В.П. Ультраструктура клеток печени после
введения магнетита // Международный сборник научных трудов 4
научно-практической конференции по созданию и апробации новых
лекарственных средств. – Москва, 1997, т.4. – С. 71-77. (Соискателем
осуществлен подбор животных, разработан метод терапии, сделаны выводы).

Белоусов А.Н. Использование нового сорбента в экстракорпоральной
детоксикации биологических жидкостей // Международный сборник научных
работ IY научно-практической конференции по созданию и апробации новых
лечебных средств. – Москва, 1997, т.4. – С. 65-70.

Белоусов А.Н., Оболенцев Н.И., Белоусова Е.Ю. Экспериментальное
исследование сорбционной активности магнитоуправляемого гемосорбента
относительно белковых комплексов крови. // Анестезиология и
реаниматология на рубеже XXI века. Проблемы, тенденции, перспективы. –
Днепропетровск, 1998. – С. 14-15. (Соискателем осуществлен подбор
больных, проведена статистическая обработка полученных данных, сделаны
выводы).

Белоусов А.Н., Оболенцев Н.И. Экспериментальное исследование сорбционной
активности магнитноуправляемого гемосорбента по отношению к липидам
крови // Анестезиология и реаниматология на рубеже XXI века. Проблемы,
тенденции, перспективы. – Днепропетровск, 1998. – С. 16-18. (Соискателем
осуществлен подбор больных, разработан метод терапии, проведено лечение,
исследованы основные гомеостатические системы, сделаны выводы).

Belousov A.N. Experimental study of activity of magnet-controlled
haemosorbent with respect to blood protein fractions. // Eighth
International Conference on magnetic fluids. – Timisoara, Romana. 1998.
– P. 478-479.

Белоусов А.Н., Оболенцев Н.И., Белоусова Е.Ю., Григорова И.А. Применение
нанотехнологического процесса при экстракорпоральной детоксикации в
эксперименте // Теоретические и клинические проблемы современной
реаниматологии. – Москва. – 1999. – С. 94-95. (Соискателем осуществлен
подбор экспериментальных животных, разработан метод терапии, проведено
лечение, сделаны выводы).

Belousov A.N. Application of products nanotechnology at creation of
devices “An Artificial Liver” // 12-th World Congress of
Anaesthesiologists. – Monreal, Canada. – 2000. – P.307.

Belousov A.N. Experimental study of effects of Belousov’s
magnet-controlled sorbent on parameters of acid-base equilibrium in
blood and processes of glycolysis in erythrocytes // Adsorption
technologies and blood purification procedures. – Germany. – 2000. – P.
45.

Belousov A.N. Ultrastructural reactivity of hepatic cells in response to
administration of the Belousov’s sorbent in experiment // The
International Conference on Ferrites, Kyoto, Japan, 2000. – P. 325-326.

Белоусов А.Н. Экспериментальное изучение влияния метода
экстракорпоральной гемокоррекции с применением магнитоуправляемого
сорбента на клинико-лабораторные показатели интоксикации: Сб. науч. тр.
– Плесс, Ивановский государственный энергетический университет, 2000. –
С.337-340.

Belousov A.N.Use of magnet-controlled sorbent as haemosorben of lipid
complexes in experiment // 8th Joint MMM-Intermag Conference San
Antonio, 2001. Texas USA – P.91-92.

Belousov A.N. Introduction of nanotechnological process to extracorporal
methods of haemocorrection // The International Thermal Spray.
Singapore, 2001. – P.97-98.

Belousov A.N. New trend in extracorporal detoxication of biological
fluids // The International Thermal Spray. Singapore, 2001. – P.484-485.

Белоусов А.Н., Оболенцев Н.И., Белоусова Е.Ю. Изучение интенсивности
свободнорадикальных процессов и продуктов перекисного окисления липидов
в результате применения метода экстракорпоральной гемокоррекции с
использованием магнитоуправляемого сорбента // Современные проблемы
анестезии, интенсивной терапии и реабилитации, Пенза, 2001 издательство
Приволжский дом знаний. – С.61-65. (Соискателем осуществлен подбор и
лечение больных, проведена статистическая обработка пролученных данных,
дана оценка полученных результатов).

Белоусов А.Н., Оболенцев Н.И., Белоусова Е.Ю. Перспективы использования
нового метода экстракорпоральной гемокоррекции с применением МУС-Б //
Тр. IX Международной конференции “Новые информационные технологии в
медицине и экологии”, Ялта-Гурзуф, 2001. – С.43-46. (Соискателем
осуществлен подбор и лечение больных, проведена статистическая
обработка пролученных данных, дана оценка полученных результатов).

Белоусов А.Н., Оболенцев Н.И., Белоусова Е.Ю. Влияние препаратов
нанотехнологии на клеточный метаболизм // Сб. науч. тр. “Достижения и
перспективы со-временной анестезиологии и интенсивной терапии”. –
Днепропетровск: АРТ-ПРЕСС. – 2003. – С.14-16. (Соискателем осуществлен
подбор больных, проведена статистическая обработка пролученных данных,
дана оценка полученных результатов).

Белоусов А.Н. Метод экстракорпоральной детоксикации с использованием
магнитоуправляемого сорбента (МУС-Б) – магнетита (Fe3O4)”. / Вып. 1.
“Анестезиология и реаниматология”. Информационное письмо №33–2001.

Госпатент №14817А UA A61N2/00. Cпособ получения магнитной жидкости для
транспорта и удержания лекарств в организме / (Украина) № 96062463.
Заявл. 21.06.96; Опубл. 18.02.97. Бюл. №2. – 3 с.

Госпатент №24322А UA A61N2/00. Сорбент для экстракорпоральной
детоксикации биологических жидкостей / Украина, № 97062918. Заявл.
19.06.97; Опубл. 17.07.98. Бюл. №7. – 4 с.

Госпатент №24183А UA A61N2/00. Способ экстракорпоральной детоксикации
биологических жидкостей / Украина, № 97062917. Заявл. 19.06.97; Опубл.
17.07.98. Бюл. №7. – 3 с.

АНОТАЦІЯ

Білоусов А.М. Екстракорпоральна гемокорекція із застосуванням
магнітокерованого сорбенту в інтенсивній терапії синдрому інтоксикації у
хворих з патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за фахом
14.01.30 – анестезіологія та інтенсивна терапія. Дніпропетровська
державна медична академія, 2004 р.

Дисертація присвячена питанням вивчення впливу нового методу
екстракорпоральної гемокорекції із застосуванням магнітокерованого
сорбенту на різні рівні гомеостатичних систем у хворих з синдромом
ендогенної інтоксикації, обумовленим патологією
гепатопанкреатодуоденальної зони.

У результаті застосування запропонованого методу екстракорпоральної
гемокорекції в усіх хворих основної групи відзначені ознаки покращення
метаболічного гомеостазу, рівноваги між антирадикальними та
прорадикальними продуктами, що підтверджується достовірним зниженням
токсичних форм кисню. Даний факт є основною патогенетичною відмінністю
запропонованого методу від комплексної традиційної інтенсивної терапії,
проведеної у хворих групи порівняння.

Характеpною рисою представленого методу із застосуванням
магнітокерованого сорбенту є те, що перш за все метод альтернативний не
по детоксикаційному ефекту, а по системній неспецифічній біологічній
модуляції.

Запропонований метод технічно простий і надійний в обслуговуванні.
Відсутність побічних ефектів (гемічних, гемодинамічних, білкових,
гормональних, електролітних, імунологічних) створюють реальні передумови
для його застосування в інтенсивній терапії різного виду хворих із
клінікою синдрому ендогенної інтоксикації.

Ключові слова: синдром ендогенної інтоксикації, екстракорпоральна
гемокорекція, магнітокерований сорбент, гепатопанкреатодуоденальна зона,
анестезіологія та інтенсивна терапія.

АННОТАЦИЯ

Белоусов А.Н. Экстракорпоральная гемокоррекция с применением
магнитоуправляемого сорбента в интенсивной терапии синдрома интоксикации
у больных с патологией органов гепатопанкреатодуоденальной зоны. –
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по
специальности 14.01.30 – анестезиология и интенсивная терапия.
Днепропетровская государственная медицинская академия, 2004 г.

Диссертация посвящена вопросам изучения влияния нового метода
экстракорпоральной гемокоррекции с применением магнитоуправляемого
сорбента на различные уровни гомеостатических систем у больных с
синдромом эндогенной интоксикации, обусловленным патологией органов
гепатопанкреатодуоденальной зоны.

В диссертации представлены экспериментально-клинические данные,
характеризующие эффективность различных методов интенсивной терапии
синдрома эндогенной интоксикации при заболеваниях органов
гепатопанкреатодуоденальной зоны в анестезиолого-реанимационной
практике. Экспериментальная часть охватывает 82 различных видов
животных, клиническая – 112 пациентов с синдромом эндогенной
интоксикации, обусловленным патологией органов
гепатопанкреатодуоденальной зоны.

В результате проводимых исследований установлено существенное
патогенетическое преимущество в эффективности метода экстракорпоральной
гемокоррекции с применением магнитоуправляемого сорбента над
традиционной комплексной интенсивной терапией.

Сравнения с помощью средних значений t – критерия сорбционных и
косвенных терапевтических эффектов магнитоуправляемого сорбента показало
преобладание в 2,1 раза достоверности сорбционного механизма действия
магнитоуправляемого сорбента (t = 9,85; p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020