.

Реактивність сполучних тканин суглобів (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
124 5124
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

БОНДАРЕНКО НАДІЯ МИКОЛАЇВНА

УДК 616.72–018.2: 612.017

Реактивність сполучних тканин суглобів

14.03.09 – гістологія, цитологія, ембріологія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

КИЇВ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті їм. М.
Горького, МОЗ України

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор Баринов Едуард Федорович, Донецький
державний медичний університет їм. М. Горького, МОЗ України, кафедра
гістології, цитології та ембріології, завідувач.

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор Стеченко Людмила Олександрівна,
Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, кафедра гістології
та ембріології, професор;

доктор медичних наук, професор Троценко Борис Вікторович, Кримський
державний медичний університет ім. С.І.Георгіївського, МОЗ України,
кафедра гістології, цитології та ембріології, професор;

доктор медичних наук, професор Сирцов Вадим Кирилович, Запорізький
державний медичний університет, МОЗ України, кафедра гістології,
цитології та ембріології, завідувач.

Провідна установа: Харківський державний медичний університет, МОЗ
України,

кафедра гістології, цитології та ембріології, м. Харків.

Захист дисертації відбудеться “_07_” _жовтня_ 2004 року о
_1330_________ на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.06 при
Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця (03057 , м.
Київ, пр-т Перемоги, 34).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О.Богомольця (03057 , м. Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розісланий “_06_” _вересня_ 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради Д 26.003.06

доктор медичних наук
Грабовий О.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дотепер залишається актуальною концепція академіка
О.О.Богомольця (1957) про взаємозв’язок індивідуальної реактивності
сполучних тканин з особливостями адаптаційних процесів організму
(Дударев В.П., 1979; Серов В.В., Шехтер А.Б., 1981; Березовский В.А. і
співавт., 1986). Наступний розвиток даний науковий напрямок одержало в
роботах вітчизняних морфологів, що вивчають реактивні властивості
органів серцево-судинної, нервовий, імунної систем (І.І.Бобрик, 2002,
Ю.Б.Чайковський та співавт., 1998, В.П.Яценко та співавт., 1999,
В.К.Сирцов і співавт, 2002; Л.А.Стеченко та співавт., 2003). Зростаючий
інтерес до проблеми реактивних властивостей сполучних тканин
локомоторного апарата викликаний ростом чисельності хворих з
дегенеративно-запальними захворюваннями суглобів, що призводить до
довгострокової втрати працездатності і високої інвалідізації
(О.В.Синяченко та співавт., 1997, Г.А.Ігнатенко, 1999; В.А.Насонова,
2001). Причому, розвиток у тканинах суглобів адаптаційних і
компенсаторних реакцій, що визначають результат захворювання, залежить
від численних факторів (стану навколишнього середовища, характеру праці
і харчування, імунного статусу і конституціональних особливостей
індивідуума тощо), що впливають на гомеостаз організму. Незважаючи на
значущі досягнення в області молекулярних досліджень властивостей клітин
мезенхімного генезу in vitro (M.Hatori і співавт., 1995; S.Kadiyala і
співавт., 1997; T.Kirsch, 2000; Q.Yao et al., 2000 ), закономірності
взаємодії синовіальної оболонки, суглобового хряща і підхрящової
кісткової пластинки в умовах зміненого гомеостазу організму залишаються
не з’ясованими (Т.Н.Копьева, 1979; В.Н.Павлова і співавт., 1988;
Н.В.Дедух і співавт., 1992; Г.И.Лаврищева, Г.А.Оноприенко, 1996;
A.I.Caplan і співавт., 1997). Однією з причин цього є обмежений спектр
кількісних показників, які використовують для оцінки
структурно-метаболічного стану сполучних тканин суглобів (П.А.Ревелл,
1993, Н.В.Корнілов, А.С.Аврунин, 2001; В.Г.Ковешніков і співавт., 2002;
В.П.Новак і співавт., 2002). Виявлений поліморфізм
морфо-конституціональних особливостей, компенсаторних реакцій кісткових
тканин хребта і суглобів (Н.Н.Сак, А.Е.Сак, 2002), а також багаторівнева
реалізація адаптаційних резервів організму – на рівні клітин, тканин,
органів-цілей і центральних регулюючих систем (Баринов Э.Ф. і співавт.,
1999; О.М.Грабовий, 2000) свідчить про необхідність дослідження тканин
локомоторного апарата з позицій індивідуальної реактивності організму.
Сукупність представлених фактів дозволяє вважати дослідження
закономірностей морфологічних реакцій сполучних тканин суглобів при
змінах гомеостазу організму перспективною науковою проблемою сучасної
морфології.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є
фрагментом науково-дослідних тем кафедри гістології, цитології та
ембріології Донецького державного медичного університету ім. М.
Горького: “Розробити і провести апробацію системи морфологічних
критеріїв для прогнозування перебігу морфогенетичних процесів в
організмі з різними типами індивідуальної реактивності”, № 0100U006364,
2001-2003 р., відповідальний виконавець; “Структурно-функціональні
взаємовідношення тканин епітеліо-мезенхімного походження при адаптації
організму до змін оточуючого і внутрішнього середовища”, № 0103U007869,
2004-2006 р., відповідальний виконавець.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – виявити реактивні властивості
сполучних тканин суглобів на основі дослідження їх морфогенезу при
змінах гомеостазу організму у тварин з різними типами індивідуальної
реактивності.

Досягнення мети ґрунтувалося на рішенні таких задач:

1. Визначити критерії індивідуальної реактивності організму шляхом
дослідження чутливості адренорецепторів тромбоцитів крові і перевірити
інформативність критеріїв за особливостями функції моноцитів крові і
метаболізму центральних відділів нейро-ендокринної регуляції.

2. Вивчити структурно-метаболічні особливості сполучних тканин суглобів
у інтактних тварин з різним станом індивідуальної реактивності
організма.

3. Встановити характер і зональні особливості адаптаційних і
компенсаторних морфологічних реакцій синовіальної оболонки суглобів, що
формуються під час дії чинників різного генезу.

4. Оцінити ступінь розвитку і регіональну специфіку адаптаційних і
компенсаторних структурно-метаболічних реакцій суглобового хрящу при
змінах гомеостазу організма, викликаних впливом ендо- і екзогенних
чинників.

5. Визначити закономірності адаптації та ремоделювання підхрящової
кісткової пластинки за умов функціонального навантаження і дії
альтеративних чинників оточуючого середовища.

6. Виявити морфологічні закономірності адаптаційних і компенсаторних
реакцій сполучних тканин суглобів, встановити їх залежність від стану
центральної нейро-ендокринної і локальної паракринної регуляції у тварин
з різним станом адренореактивності організма.

7. Розробити комплекс інформативних кількісних показників для оцінки
адаптаційних і компенсаторних реакцій сполучних тканин суглобів.

Предмет дослідження: морфологічні реакції сполучних тканин колінних
суглобів, що формуються при змінах гомеостазу організму з різною
адренореактивністю.

Об’єкт дослідження: синовіальна оболонка, суглобовий хрящ, підхрящова
кісткова пластинка, моноцити крові щурів, у яких моделювали
функціональне навантаження на суглоби і зміни гомеостазу організму.

Методи дослідження: гістологічні, цитологічні, гістохімічні, біохімічні,
імунологічні, радіоімунні, статистичний.

Наукова новизна отриманих результатів. В роботі вперше проведено
комплексне вивчення структурно-метаболічних реакцій сполучних тканин
суглобів при змінах гомеостазу, викликаних ендо- і екзогенними впливами.
Вперше науково обґрунтовані й апробовані критерії адренореактивності
організму, засновані на відмінах чутливості рецепторного апарата і
внутрішньоклітинних ефекторних систем формених елементів крові
(тромбоцитів, моноцитів). Вперше описані кількісні особливості
індивідуального морфогенезу сполучних тканин суглобів у зіставленні з
особливостями метаболізму різних відділів головного мозку, що здійснюють
нейро-ендокринний контроль органів локомоторного апарата, а також
функціональним станом моноцитів крові, що модулюють локальні тканинні
реакції суглобів. Встановлено паралелі між різними типами індивідуальної
реактивності організму й структурно-метаболічними особливостями будови
сполучних тканин суглобів. Вперше представлена кількісна характеристика
залежних від адренореактивності і зональних реакцій структурних
елементів суглобів. Вперше на основі кореляційного аналізу визначені
закономірності структурно-функціональної взаємодії сполучних тканин
суглобів, спрямованої на підтримку гомеостазу синовіального середовища
органа. Встановлено морфологічні критерії адаптаційних і компенсаторних
реакцій синовіальної оболонки, суглобового хряща і підхрящової кісткової
пластинки, що формуються при змінах гомеостазу організму.

Практичне значення отриманих результатів. На підставі морфологічних,
гістоензимологічних, біохімічних і радіоімунологічних методів
дослідження розроблено спосіб оцінки індивідуальної реактивності
організму, заснований на оцінці функціонального стану тромбоцитів і/чи
моноцитів крові, що дозволяє швидко і вірогідно визначати стан
адренореактивності організму. Сформульовані в роботі критерії реактивних
змін тканин суглобів є теоретичною передумовою для розробки
діагностичного алгоритму вивчення біоптатів суглобів, що може бути
використаний у лікувально-діагностичних установах для морфологічної
експрес-діагностики ступеня адаптаційних і компенсаторних резервів
тканин органа, прогнозу перебігу саногенетичних і патологічних процесів
в них. Вперше розроблені нові теоретичні підходи до кількісної оцінки
індивідуальної реактивності сполучних тканин суглобів, встановлені
закономірності їх реагування при порушеннях гомеостазу організму різного
генезу, що дозволить розкрити механізми патогенезу артропатій і
розробити ефективні способи своєчасної терапії. Отримані нові факти, які
поглиблюють уявлення про гістофізіологію суглобів.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проводились вивчення
наукової літератури, виконання експериментів, забір матеріалу у
піддослідних тварин, гістологічна обробка експериментального матеріалу,
морфологічні, біохімічні і морфометричні дослідження, статистична
обробка отриманих цифрових даних, аналіз та узагальнення результатів,
формулювання висновків, розроблено спосіб визначення індивідуальної
реактивності організму, підготовлені праці до друку. В наукових
публікаціях результатів дослідження за участю співавторів дисертанту
належить основна частина внеску. Підготовка тексту дисертації та
ілюстративного матеріалу виконані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації.

Матеріали дисертації були представлені на Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Актуальные вопросы гигиены труда,
профпатологии и медицинского обеспечения трудящихся промышленных
предприятий на современном этапе развития хозяйственного комплекса
Донбасса” (Донецьк, 1995), наукових конференціях “Актуальні питання
морфогенезу” (Тернопіль, 1996), “Актуальні питання теоретичної та
клінічної медицини на сучасному рівні” (Полтава, 1996), “Актуальні
питання морфогенезу” (Чернівці, 1996), III Міжнародній конференції
“Колосовские чтения-97” (Санкт-Петербург, 1997), міжнародній
науково-практичній конференції “Актуальні питання морфології і клінічної
медицини” (Дніпропетровськ, 1998), II Національному конгресі анатомів,
гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Луганськ, 1998), II
Українській науковій конференції з міжнародною участю “Мікроциркуляція
та її вікові зміни” (Київ, 1999), II Російському конгресі з
патофізіології “Патофизиология органов и систем. Типовые патологические
процессы” (Москва, 2000), II Міжнародній конференції “Мікроциркуляція та
її вікові зміни” (Київ, 2002), III Національному конгресі анатомів,
гістологів “Актуальні питання морфології” (Тернопіль, 2002), III
Всеросійській конференції “Гипоксия. Механизмы, адаптация, коррекция”
(Москва, 2002), ІІІ з’їзді біохіміків України (Чернівці, 2003),
Установчому з’їзді Українського товариства клітинної біології (Львів,
2004).

Матеріали дисертаційної роботи впроваджені в учбовий процес на кафедрах
гістології та цитології Вінницького національного медичного університету
ім.М.І.Пирогова, Івано-Франківської державної медичної академії,
Запорізького медичного університету, Львівського національного
медичного університету ім.Данила Галицького; в учбовий процес на
кафедрах нормальної анатомії, патологічної анатомії, фізіології,
патологічної фізіології, внутрішніх хвороб, ревматології, травматології
й ортопедії, роботу ЦНДЛ і морфологічну лабораторію НДІ ортопедії і
травматології Донецького державного медичного університету ім. М.
Горького.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 53 роботи: 22 статті у
фахових наукових журналах (5 в моноавторстві); отримано 3 Патенти
України на винаходи, 8 статей в збірках і 20 тез доповідей.

Об’єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 369 сторінках
машинописного тексту (об’єм тексту основної частини – 296 с.), Робота
включає вступ, огляд літератури, матеріал і методи дослідження, 5
розділів з результатами власних досліджень, аналіз і узагальнення
отриманих результатів, висновків, списку використаних джерел, який
містить 332 найменування (232 – кирилицею, 100 – латиницею). Дисертація
ілюстрована 168 мікрофотографіями, 15 таблицями і 18 графіками, які
повністю займають площу 73 цілих сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Всі експерименти проводилися у
весняно-літній період на 433 щурах-самцях лінії Вістар масою 220-260 г,
яких утримували на звичайному раціоні віварію. Вивчення реактивних
властивостей сполучних тканин суглобів проведено на 15 експериментальних
групах щурів, яким моделювали інтенсивне фізичне навантаження (4-6
групи, n=90), загальну тривалу гіпертермію (7-9 групи, n=96),
гіперурикемію (10-12 групи, n=90) і ад’ювантний артрит (13-15 групи,
n=93). 1-3-я групи були контрольними і включали 64 інтактних щурів
відповідно з нормо- (n=21), гіпер- (n=15) і гіпореактивним (n=28) станом
організму. Інтенсивне фізичне навантаження (ІФН) тварин виконували на
тредбані (швидкість бігу складала 10 м/хв) протягом 30-ти днів з
поступовим щоденним збільшенням часу бігу. Тривале загальне перегрівання
моделювали протягом 30 діб шляхом щоденного перебування щурів у
вентильованій термокамері при t?=39,0-39,6?З протягом 40 хв.
Гіперурикемію моделювали за розробленим нами способом (Баринов Э.Ф. і
співавт., 1999) шляхом ін’єкції повного ад’юванта Фрейнда і порушення
пуринового обміну in vivo у результаті щоденного згодовування тваринам
аутолізату дріжджів з молібдатом амонію і інозином. Ад’ювантний артрит
(АА) відтворювали традиційним способом (М.М.Дейл, Дж.К.Формен, 1998)
шляхом інокуляції 200 мкл повного ад’юванта Фрейнда під апоневроз правої
задньої лапи. Виведення тварин з експерименту здійснювали під
тіопенталовим наркозом (50 мг/кг маси тіла) відповідно до норм роботи з
експериментальними тваринами (наказ № 755 від 12.08.77 р. “О мерах по
дальнейшему соврешенствованию организационних форм работы с
использованием экспериментальных животных”).

Стан хемосенситивності клітинних рецепторів крові у інтактних і
експериментальних тварин оцінювали за змінами функціональної відповіді
тромбоцитів (АДФ-індукованої агрегації) і моноцитів (фагоцитарна і
секреторна активність) після інкубації суспензії формених елементів
крові з агоністом ?2-адренорецепторів (ізопропілнорадреналіном, ІПНА) і
холінорецепторів (карбахоліном), кінцева концентрація яких складала 10,
25, 50 і 100 мкМ. Агрегацію і дезагрегацію тромбоцитів реєстрували після
8-9 хв інкубації при 37?С модифікованим методом Born і Howard на
спектрофотометрі СФ-46 (Росія) при довжині хвилі 540 нм. В якості
критерію інтенсивності біосинтезу простагландинів у моноцитах
використано середній цитохімічний коефіцієнт вмісту ліпідних гранул –
метаболітів арахідонової кислоти, у цитоплазмі моноцитів крові,
виявлених під час цитохімічного дослідження із застосуванням тетраоксиду
осмію і ?-нафтиламіну за Адамсом (Д.С. Саркисов, Ю.Л. Перов, 1996).
Суспензію моноцитів виділяли з крові, отриманої з хвостової вени, шляхом
концентрування клітин в інтерфазі, що включає фікол-верографін
(щільність 1,077). Моноцити суспензували в повному живильному середовищі
до концентрації 106 клітин в 1 мл. На мазках клітин, фіксованих
метанолом і пофарбованих азуром і еозином, підраховували фагоцитарне
число (ФЧ, середнє число бактерій, поглинених одним активним моноцитом)
і фагоцитарний індекс (ФІ, відсоток фагоцитарно активних клітин) в 200
клітинах від кожної тварини (Р.М.Хаитов і співавт., 1995). Вміст
цитокінів (ІЛ-1?, ІЛ-4, ІЛ-6, ФНО?), простаноїдів (ПГЕ2 і ПГF2a),
циклічних нуклеотидів (цАМФ і цГМФ) в суспензії моноцитів, а також
кортизолу в плазмі крові виявляли радіоімунологічними методами з
використанням стандартних комерційних наборів реактивів “Amerscham
Farmacia Biotech UK Limited” (Англія), “International Cis” (Франція).

По закінченні експериментів на 10-у, 20-у і 30-у добу під тіопенталовим
наркозом у тварин виділяли колінні суглоби, фіксували їх у 10% розчині
формаліну на фосфатному буфері (p=7,4) і рідині Карнуа, декальцинували в
розчинах Трилону-В зростаючої концентрації (С.Г. Никоноров, Т.А.
Козлова, 1986). З парафінових блоків виготовляли зрізи товщиною 5±1 мкм,
які забарвлювали гематоксиліном і еозином, за Ван Гізоном, за Браше,
ставили ШЙК-реакцію в модифікації Шабадаша, толуїдиновим чи альциановим
синім із рН = 2,5 і 5,8 (М.Г.Шубич, Г.М.Могильная, 1979). Об’ємний і
лінійний показники структурних елементів сполучних тканин суглобів
вимірювали за допомогою крапкових і лінійних тестових систем (Автандилов
Г.Г., 1990) на мікрофотографіях 10 полів зору оптичного мікроскопа при
кінцевому збільшенні ?80 і ?160, відібраних випадковим методом на 5
гістологічних зрізах від кожної тварини. В межах кожного суглоба
відповідно до розробленого алгоритму, що включає специфічні
морфометричні показники, здійснювали морфометрію гладенької і
ворсинчастої частин синовіальної оболонки, центральних і периферійних
ділянок суглобового хряща і підхрящової кісткової пластинки суглобів.
Абсолютні значення розмірів структур визначали за допомогою
окуляра-мікрометра. Метаболізм хондроцитів суглобів досліджували за
допомогою цитохімічних методів виявлення активності основних
окислювально-відновних ферментів на кріостатних зрізах (З.Лойда,
Р.Госсрау, 1982). Для контролю частину зрізів інкубували за умов
відсутності субстратів у середовищі. Кількісну оцінку продукту
гістохімічних реакцій проводили шляхом денситометрії зрізів на
мікроскопі “Olympus” з використанням тестуючої системи Fotoshop 95 і
виражали в ум. од. оптичної щільності.

Активність ферментів метаболізму аденозину (51-нуклеотидази й
аденозиндезамінази) в різних відділах головного мозку оцінювали за
біохімічним методом. У сироватці крові щурів, що підлягали дії
загальної гіпертермії, за допомогою стандартних наборів визначали вміст
загального кальцію.

Отриманий цифровий матеріал обробляли статистично за допомогою
стандартного пакету прикладних ліцензійних програм “Office Professional
97” фірми “Microsoft Corporation”.

Результати дослідження і їх обговорення. Оцінка хемосенситивності
??-адренорецепторів тромбоцитів інтактних (контрольних) щурів в тесті in
vitro з ізадрином продемонструвала значущі індивідуальні відміни
ефективної концентрації ліганду (ЕС50), яка у 21-го щура складала в
середньому 55,36±4,12 мкМ (1-а група), у 15-ти –22,12±1,76 мкМ (2-а
група), а 28-ти – 78,63±3,54 мкМ (3-я група). Отримані дані
віддзеркалюють різний стан індивідуальної адренореактивності організму,
що дозволило в подальшому розподіляти тварин відповідно на нормо-,
гіпер- і гіпореактивні групи.

В рамках концепції про генетичну детермінацію і рецептор-залежний
характер відмін метаболізму і функцій клітин зіставили особливості
фагоцитарної (ФІ та ФЧ), окисної (тест із НСТ) і секреторної (вміст
цитокінів) активності моноцитів нормо-, гіпер- і гіпореактивних щурів.
За значеннями ФЧ (поглинаючої здатності) моноцитів крові
експериментальні тварини розподілилися таким чином: гіпореактивні >
нормореактивні > гіперреактивні, тоді як кількість активних клітин (ФІ)
носила протилежний характер. ФІ щурів з гіперреактивним станом організму
в 2,98 рази перевищував такий у щурів 1-ї групи, а у гіпореактивних
тварин склав лише 49,36% від ФІ в 1-й групі. Зіставлення фагоцитарної
активності клітин з їхніми окисними можливостями дозволив встановити
тісну пряму залежність між значеннями ФЧ і спонтанного НСТ-тесту (для
1-ї, 2-ї і 3-ї груп відповідно r=+0,926, r=+0,809 і r=+0,791).
Результати співставлення функціональної відповіді (фагоцитарної
активності) і внутрішньоклітинні рівні циклічних нуклеотидів (цАМФ і
цГМФ) моноцитів після попередньої інкубації з ІПНА і КХ показали, що у
щурів зі зміненою адренореактивністю фагоцитарна активність клітин
визначається співвідношенням двох внутрішньоклітинних регуляторних
механізмів, один із яких опосередкований сигнальним шляхом цАМФ –
протеїнкіназа А, а інший – сигнальним шляхом Са2+, діацилгліцерин –
протеїнкіназа С.

За вмістом ІЛ-1? щурі зі зміненою реактивністю вірогідно відрізнялися
від нормореактивних – у 2-й і 3-й групах його рівень відповідно у 4,82 і
3,99 рази перевищував аналогічний у 1-й групі. Продукція ІЛ-6 моноцитами
була вищою у тварин 2-ї групи в 4,28 рази (р 1-а група > 3-я група), що підтверджено результатами
кореляційного аналізу. Виявлені кількісні особливості даного шару СО
можуть сформуватися в результаті різного спектра паракринних
регуляторів, які секретують периваскулярні клітини, а також специфічних
нервових і гуморальних сигналів, що мають місце в різних частинах СО.

Глибокий КЕШ ворсинчастої частини СО щурів всіх груп включав 2 типи
сполучних тканин: білу жирову і волокнисту, співвідношення питомої площі
яких значно варіювало серед груп. Значуща залежність від
адренореактивності в даному шарі проявилася для ОЩ фібробластів (ОЩФБ)
(r=+0,742), адипоцитів ОЩАдЦ (r=-0,851) і чисельної щільності тучних
клітин (ТК) (r=-0,804) і ЕК (r=-0,633). Пряму залежність від
реактивності організму встановили для відношення ОЩОАР/ОЩАдЦ, яке у 2-й
групі було максимальним і склало 2,45-2,28, а в 3-й – 0,31 і 0,28
відповідно в гладенькій і ворсинчастій частині СО. Зональне домінування
у ворсинчастій частині СО було виявлено для внутрішнього діаметра венул,
причому приріст показника у щурів зі зміненою реактивністю був подібним,
склавши в 2-й групі – 13,69%, у 3-й – 13,13% (проти 34,67% у 1-й групі).
У щурів 2-ї групи всі морфометричні показники СО вірогідно відрізнялися
від таких у 1-й групі, тоді як в 3-й групі майже половина їх мала
подібні значення. Таким чином, кількісний аналіз СО дозволив виявити
значущі кореляційні зв’язки кількісних показників від стану
адренореактивності організму (прямі і зворотні), а також зональну
специфічність структурних елементів синовії, властиву всім групам
тварин.

З огляду на факт активації адаптаційних механізмів тканин і органів за
умов фізіологічного стресу, яким для опорно-рухового апарата є фізичне
навантаження (Г.Н.Крыжановский, 2001), зміни морфометричних показників,
залежних від адренореактивності, у нормореактивних щурів (4-а група) в
цих умовах були визначені як адаптаційні.

При виконанні інтенсивного фізичного навантаження (ІФН) адаптаційною
реакцією на навантаження у нормореактивних щурів виявлялась збільшенням
на 30-у добу в гладенькій частині СО середнього обсягу ВК і їх ядер у
порівнянні з ворсинчастою частиною, а також зростанням питомої ваги ВК
типу В в обох частинах СО. Середній обсяг ВК у щурів 5-ї групи проявляв
протилежну тенденцію, а у щурів 6-ї групи –середній обсяг ВК і їх ядер
залишався на рівні контрольних значень. У щурів 4-ї групи питома вага
ВК типу А в гладенькій частині СО прогресивно знижувалася до 30-ї доби і
досягла мінімальних значень у порівнянні з 5-ю і 6-ю групою. На відміну
від незначного зменшення питомої ваги ВК типу А в 6-й групі, у щурів 5-ї
групи спостерігали значуще підвищення показника, що зберігало його
залежність від адренореактивності, але протилежність змін за знаком до
таких у нормореактивних тварин віддзеркалювало зрив адаптаційної
реакції. Схожі зміни спостерігали у ворсинчастій частині СО – у тварин
5-ї групи з 10-ї доби підвищувалася питома вага ВК типу А у порівнянні з
контролем, в 6-ї групі показник знижувався і на 30-у добу ІФН склав
45,45% від контрольного рівня, завдяки чому зберігалася пряма залежність
питомої ваги ВК типу А від реактивності організму. Виявлена у інтактних
щурів зворотна залежність між адренореактивністю і товщиною шару ВК у
гладенькій частині СО зберігалася у щурів всіх груп до 30-ї доби. До
кінця експерименту товщина шару ВК у тварин 4-ї групи досягала
контролю, у 5-й групі знижувалася на 32,95% (p 1-я > 3-я, що демонструвало пряму
залежність від стану адренореактивності організму. У гіперреактивних
щурів (2-а група) товщина суглобового хряща на 31,34±1,27% (р ?-ГФДГ > МДГ-НАД > ЛДГ > ГДГ-НАД, що віддзеркалювало
перевагу мітохондріального окислення над гліколітичними процесами
енергоутворення в цитоплазмі ХЦ. У щурів з гіперреактивним типом
адренореактивності спостерігали більш високу активність СДГ, МДГ-НАД і
НАД?Н2-дегідрогенази у порівнянні з 1-ю групою. Активність ЛДГ і
ферментів човникових механізмів (?-ГФДГ, МДГ-НАДФ, ГДГ-НАД) практично не
відрізнялася від аналогічних у щурів 1-ї групи. У тварин 3-ї групи мала
місце висока активність Г-6-ФДГ, ЛДГ і МДГ-НАДФ, тоді як активність СДГ,
? -ГФДГ, МДГ-НАД і ГДГ-НАД була нижче рівня таких у 1-й групі.
Встановити роль виявлених міжгрупових відмін активності ключових
окислювально-відновних ферментів у формуванні конкретних механізмів
підтримки енергозабезпечення ХЦ дозволив тест з інкубацією in vitro
зрізів суглобового хряща з ізадрином. Отримані результати
продемонстрували існування значущих відмін серед 1-3-ї груп під час
індукції енергозабезпечення. У нормореактивних тварин адаптаційні
реакції забезпечуються інтенсифікацією гліцерофосфатного, малатного
човникових механізмів і пентозофосфатного шляху. У щурів 2-ї групи
адреностимуляція in vitro призводила до завантаження 2-ї ділянки
сполучення ланцюга транспорту електронів, яке забезпечувалося високою
активністю ГДГ-НАД і СДГ, а також було резервним механізмом залучення
додаткових субстратів окислювання для підтримання гліколізу. У щурів 3-ї
групи інтенсифікація пентозофосфатного шляху при зниженні утилізації
пирувата в циклі Кребса створювала передумови для відновлення НАДФ і
зниження вмісту НАД?Н2 у цитоплазмі, що забезпечувало ефективне
функціонування анаэробного гліколізу. Зниження вмісту глікогену на
63,5±2,8% (p 6-а > 4-а. Кількісні і
якісні показники у тварин зі зміненою реактивністю відрізнялись від
таких у 1-й групі: в периферійних ділянках суглоба на 10-у добу досліду
у гіпереактивних щурів (5-а група) показник зростав відповідно на
39,71±1,30% (р0„A6 ` ¤ a ’ ” A 4 6 ` dh`„? 7|8&:?;?=?>?>I?XA

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020