.

Ефективність інтерфероніндукуючої терапії у дітей, хворих на рецидивуючий та хронічний бронхіти (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
116 2906
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

БОРДІЙ Тіна Андріївна

УДК: 616.233-002-036.12-036.87-085.37-036.8-053.4/.5

Ефективність інтерфероніндукуючої терапії у дітей, хворих на
рецидивуючий та хронічний бронхіти

14.01.10 – педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України

Науковий керівник – доктор медичних наук, професор Больбот Юрій
Кононович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України,
завідувач кафедри госпітальної педіатрії № 2

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Одинець Юрій
Васильович, Харківський державний медичний університет МОЗ України,
завідувач кафедри факультетської педіатрії;

доктор медичних наук, професор Прохоров Євген Вікторович, Донецький
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри дитячих
хвороб № 1.

Провідна установа – Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця
МОЗ України, м.Київ, кафедра педіатрії № 4.

Захист дисертації відбудеться “ 15 „ грудня 2004 р. о 12.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.02 при Харківській
медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м.Харків,
вул. Корчагінців, 58).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної
академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м.Харків, вул.
Корчагінців, 58).

Автореферат розісланий “12”листопада 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент Савво В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За сучасних умов вирішування проблеми удосконалення
реабілітації дітей, хворих на рецидивуючий та хронічний бронхіт, набуває
важливого медико-соціального значення, що пов’язано, по-перше, зі
значною поширеністю вказаної патології в дитячому віці, а, по-друге, з
неоднозначністю прогнозу при даних захворюваннях. Відомо, що
рецидивуючий бронхіт (РБ) у частини дітей при тривалому перебігу може
трансформуватись в бронхіальну астму або хронічний бронхіт
(Р.Г.Артамонов, 1988; А.В.Богданова, 1990; А.М.Зосімов, 1993;
А.Ф.Мозалевський, 1994; А.В.Малахов, 1997; Ю.Г.Антипкін та спіавт.,
2003), а первинний хронічний бронхіт (ХБ), який сформувався у ранньому
віці, приблизно у п’ятої частини хворих має тяжкий прогредієнтний плин
та призводить до інвалідизації вже в дитячому віці (Е.П.Антонова, 1996;
П.П.Захаров, Н.Н.Розинова, 2001; С.Ю.Каганов, 2003).

Одним з провідних напрямків реабілітації дітей з рецидивуючим та
хронічним бронхітом є імунокорегуюча терапія, адже імунні порушення
відіграють значну роль у патогенезі даних захворювань (Н.В.Банадига,
1997; А.О.Андрущук, 2000; К.В.Несвітайлова та співавт., 2003). Однак, не
дивлячись на значні успіхи у вивченні імунних дисфункцій у хворих на
рецидивуючий та хронічний бронхіти, ще багато аспектів даної проблеми
залишаються не з’ясованими. В першу чергу це стосується стану системи
інтерферону, яка, як відомо, грає виключно важливу роль як у
забезпеченні неспецифічного захисту організму, так і у формуванні
імунної відповіді (Ф.И.Ершов, 1996; Кузнецов В.П., 1998; Хаитов Р.М.,
Пинегин Б.В., 2003).

Дослідженнями останніх років встановлено, що у часто та тривало
хворіючих дітей, а також у дітей з рецидивуючою та хронічною
бронхолегеневою патологією в гострому періоді захворювань виявляється
недостатність інтерфероноутворення, що дало підставу для широкого
застосування препаратів інтерферону в лікуванні даної категорії хворих
(И.Ю.Блинников, 1995; О.И.Пикуза и соавт., 1997; И.К.Волков и соавт.,
1999; М.Я.Співак, О.Л.Ковальчук, 2001). З огляду на виявлену
неадекватність реагування системи інтерферону під час загострень
рецидивуючого та хронічного бронхіту у дітей стає очевидною необхідність
дослідження процесів інтерфероноутворення в періоді ремісії захворювань,
вивчення взаємозв’язків між показниками інтерферонового, цитокінового та
імунного статусу з метою з’ясування ролі системи інтерферону в
патогенезі обговорюваної патології. Дотепер ця проблема не знайшла свого
вирішення.

В зв’язку з цим дискутабельним залишається питання про доцільність
застосування у дітей з рецидивуючою та хронічною бронхолегеневою
патологією індукторів інтерферону, зокрема – циклоферону. Цей препарат
стимулює виробку ендогенного інтерферону, має імуномодулюючі властивості
і виявив високу клінічну ефективність при застосуванні в лікувальних і
реабілітаційних комплексах у хворих з гострими, рецидивуючими та
хронічними вірусними інфекціями, а також у часто хворіючих дітей
(Н.А.Дидковский и соавт., 1998; М.Г.Романцов, 2000; Т.В.Починок, 2000;
І.Л.Височина, 2002). Зрозуміло, що вивчення характеру інтерферонової
відповіді в інтеркурентному періоді рецидивуючого та хронічного
бронхітів дозволить визначити місце індукторів інтерферону в
імунореабілітації хворих дітей, а розробка показань до застосування
циклоферону, вивчення його клінічної та імунологічної ефективності у
обговорюваного контингенту матиме важливе прикладне значення.

Отже, більш ясне розуміння механізмів імунних порушень у дітей, хворих
на рецидивуючий та хронічний бронхіт, сприятиме застосуванню більш
раціональних схем та засобів імунореабілітації, що дозволить
удосконалити стратегію вторинної профілактики та позитивно вплинути на
перебіг захворювань в цілому.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом НДР “Розробка диференційованих способів лікування та
реабілітації дітей з повторними гострими, рецидивуючими та хронічними
захворюваннями органів дихання” (державний реєстраційний № 0101U003252)
кафедри госпітальної педіатрії № 2 Дніпропетровської державної медичної
академії.

Мета роботи. Удосконалення методів імунореабілітації дітей з
рецидивуючим та хронічним бронхітами з використанням індуктора
інтерферону (циклоферону) на підставі комплексного вивчення порушень
імунного, інтерферонового статусу та продукції фактору некрозу пухлин.

Задачі дослідження:

Зіставити медико-біологічні та соціально-гігієнічні чинники формування,
а також клінічні особливості періоду ремісії рецидивуючого та хронічного
бронхітів у дітей.

Оцінити стан системного та місцевого імунітету у дітей з рецидивуючим та
хронічним бронхітами в періоді ремісії.

Вивчити інтерфероновий статус та особливості продукції фактору некрозу
пухлин у дітей, хворих на рецидивуючий та хронічний бронхіти в періоді
ремісії.

Дослідити особливості кореляційних взаємовідносин показників імунного та
цитокінового статусу дітей залежно від нозологічної форми.

Обґрунтувати доцільність призначення та оцінити клініко-імунологічну
ефективність застосування індуктора інтерферону циклоферону в комплексі
реабілітаційних заходів у дітей, хворих на рецидивуючий та хронічний
бронхіт.

Об’єкт дослідження. Діти, хворі на рецидивуючий та хронічний бронхіт

Предмет дослідження. Показники стану імунної, інтерферонової системи та
продукції фактору некрозу пухлин у дітей, хворих на рецидивуючий та
хронічний бронхіти в періоді ремісії, в динаміці інтерфероніндукуючої
терапії

Методи дослідження. В роботі використані клінічні, імунологічні та
статистичні методи. Основний метод дослідження – аналіз
клініко-лабораторних спостережень.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше показано, що для періоду
ремісії рецидивуючого та хронічного бронхіту у дітей характерним є
зниження інтерферонпродукуючої здатності клітин периферичної крові.

Вперше виявлено, що особливостями продукції фактору некрозу пухлин
клітинами периферійної крові у дітей в періоді ремісії рецидивуючого та
хронічного бронхітів є підвищення спонтанного та зниження індукованого
синтезу даного цитокіну.

Визначено характер кореляційних взаємовідносин між показниками імунного
та цитокінового статусу та внутрішню організацію системи
протиінфекційного захисту у дітей залежно від нозологічної форми,
показано різний ступень функціонального напруження імунної системи при
рецидивуючому та хронічному бронхіті.

Вперше науково обґрунтована доцільність застосування індуктора
інтерферону – циклоферону в комплексі імунореабілітаційних заходів при
рецидивуючому та хронічному бронхіті у дітей, вивчено його клінічну та
імунологічну ефективність.

Доповнені дані про чинники ризику формування рецидивуючого або
хронічного варіанту перебігу бронхітів в дитячому віці.

Практичне значення одержаних результатів. У дітей з рецидивуючим та
хронічним бронхітом в періоді ремісії продемонстрована доцільність
враховування при оцінці стану імунної системи показників інтерферонового
статусу: рівня сироваткового інтерферону, рівня вірус-індукованої
продукції ?-інтерферону та мітоген-стимульованої продукції
?-інтерферону.

Визначені клінічні та лабораторні критерії для призначення циклоферону в
комплексі реабілітаційних заходів у дітей, хворих на рецидивуючий та
хронічний бронхіти. Показано, що включення циклоферону в схеми
імунореабілітації даного контингенту хворих сприяє подовженню ремісії
захворювань, зменшенню частоти ГРВІ протягом наступного року, а також
зниженню тривалості загострень хронічного бронхіту.

Визначено найбільш інформативні критерії ризику розвитку хронічної
бронхолегеневої патології у дітей.

Впровадження результатів роботи в практику. Результати роботи
впроваджені в практику обласної та міських дитячих клінічних лікарень №
2 та № 6 м. Дніпропетровська, дитячої клінічної лікарні № 5 м. Києва,
Сумської та Луганської обласних дитячих клінічних лікарень, центральної
міської клінічної лікарні № 3 та обласного спеціалізованого будинку
дитини м. Донецька, міських дитячих клінічних лікарень м. Полтави та м.
Чернівців.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено аналіз наукової
та патентної літератури за проблемою, що вивчалась, визначено мету та
задачі дослідження. Автором проведено клінічне обстеження, аналіз
лабораторних показників хворих та здорових дітей, а також результатів
лікування дітей з рецидивуючим та хронічним бронхітами. Самостійно
проведено статистичний аналіз результатів дослідження, написано текст
дисертації, сформульовані висновки та практичні рекомендації, проведено
впровадження отриманих результатів в лікувальну практику.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
представлені на науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми
педіатрії”, присвячених пам’яті проф. В.М.Сідельникова (Київ, 2000,
2002), І Всеукраїнській конференції з питань імунології в педіатрії
(Київ, 2001), Конгресі педіатрів з міжнародною участю “Ребенок и
общество: проблемы здоровья, воспитания и образования” (Київ, 2001), ІІ
Національному з’їзді фармакологів України (Дніпропетровськ, 2001), 11-м
Национальном конгрессе по болезням органов дыхания (Москва, 2001), 3-й
та 4-й науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми
фармакотерапії в педіатрії (Луганськ, 2002; Харків, 2003), VI
Українській науково-практичній конференції з актуальних питань клінічної
і лабораторної імунології, алергології та імунореабілітації (Київ,
2002), науково-практичній конференції „Наукові та практичні питання
педіатрії та шляхи їх вирішення” (Київ, 2003), Конгресі педіатрів
України “Актуальні проблеми та напрямки розвитку педіатрії на сучасному
етапі” (Київ, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, з яких 4
– статті у виданнях, що входять до переліку видань, затверджених ВАК
України, 10 – тези доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 144
сторінках машинопису і складається зі вступу, огляду літератури, опису
матеріалів та методів досліджень, трьох розділів власних спостережень,
аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій,
списку літератури. Робота ілюстрована 28 таблицями та 3 рисунками.
Бібліографія складає 267 джерел і займає 27 сторінок.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. В основу роботи покладені результати
спостереження за 74 дітьми, хворими на рецидивуючий бронхіт (РБ), та 70
дітьми, хворими на хронічний бронхіт (ХБ), віком від 4 до 15 років, які
обстежувались та лікувались в період з 1999 до 2003 рр. в
пульмонологічних відділеннях обласної дитячої лікарні та 6-ї міської
дитячої лікарні, кардіопульмонологічному відділенні 2-ї міської дитячої
лікарні та дитячому санаторії № 1 м.Дніпропетровська. Катамнестичне
спостереження проводилось протягом 1 року після виписки з
лікувально-профілактичних закладів у 84 пацієнтів. В якості контрольної
групи обстежено 18 практично здорових дітей однакового з хворими віку.

Діагноз РБ та ХБ встановлювався на підставі анамнезу, даних клінічних,
лабораторних та інструментальних методів дослідження згідно з
критеріями, наведеними в класифікації найбільш розповсюджених
неспецифічних бронхолегеневих захворювань у дітей, прийнятій на Пленумі
педіатрів України (Київ, 1998). Діагноз ХБ у всіх випадках був
веріфікований за даними бронхографії. У всіх хворих на РБ та ХБ за
результатами комплексного обстеження були виключені спадкові
захворювання органів дихання (муковісцидоз, синдром Картагенера), вади
розвитку бронхів та легень, бронхоектази, туберкульоз органів дихання,
природжені імунодефіцитні захворювання, бронхіальна астма та інші
хронічні захворювання легень.

Для оцінки стану системного імунітету визначали вміст імунокомпетентних
клітин CD3+, CD4+, CD8+, CD22+ CD16+ за допомогою імунофлуоресцентного
методу (В.Х. Хавинсон и соавт., 1989), вміст імуноглобулінів класів A,
M, G в сироватці крові за G. Manchini et al. (1965), рівень циркулюючих
імунних комплексів за V.Haskova et al. (1978). Фагоцитарну активність
нейтрофілів та фагоцитарне число визначали з використанням тест-наборів
НВО “Реакомплекс” (м.Чита). Функціональну активність нейтрофілів
периферійної крові визначали за реакцією відновлення нітросинього
тетразолія (НСТ-тест) з використанням капілярної крові (С.М.Гордієнко,
1983). Для визначення резервних можливостей фагоцитарної системи та
індивідуальної чутливості до циклоферону реакцію ставили у двох
варіантах – спонтанний та стимульований циклофероном НСТ-тест.
Стимуляція циклофероном проводилась у кінцевих концентраціях препарату
0,0005 %, 0,001 % та 0,002 %. Для оцінки стану місцевого імунітету
слизових оболонок верхніх дихальних шляхів вивчали вміст секреторного
імуноглобуліну А, імуноглобулінів класів A та G в змішаному секреті
ротової порожнини (G.Manchini et al., 1965) методом радіальної
імунодифузії в агарі Difko. Інтерфероновий статус вивчали макрометодом
за методикою С.С.Григорян та співавт. (1989). Визначали концентрацію
сироваткового ІФН, рівень продукції ІФН-? лейкоцитами периферійної
крові in vitro у відповідь на вірусну індукцію (в якості індуктора
використовувався вірус хвороби Ньюкасла, штам Канзас) та рівень
продукції лімфоцитами периферійної крові ІФН-? in vitro після індукції
мітогеном (фітогемаглютинін, ФГА). Продукцію ФНП досліджували шляхом
визначення його сироваткової концентрації, рівня спонтанного та
індукованого синтезу даного цитокіну. Для індукції синтезу ФНП
використовували ліпополісахарид (ЛПС) E. сoli (у кінцевій концентрації 2
мкг/мл) (Е.Г.Исаченко и соавт., 1999). Біологічну активність ФНП
визначали за допомогою цитотоксичного тесту (A.Meager et al., 1989).

Статистична обробка отриманих результатів проводилась з використанням
параметричних та непараметричних методів. Для виявлення відмінностей між
порівнюваними показниками використовували t-критерій Стьюдента,
U-критерій Уілкоксона-Манна-Уітні, ?-критерій Фішера, одновибірковий
Т-критерій Уілкоксона. Для виявлення зв’язку між досліджуваними
параметрами розраховували показник лінійної кореляції Пірсона або
показник рангової кореляції Кендалла. Крім традиційного аналіза
одномірних розподілів проводився факторний аналіз. Статистичний аналіз
здійснювали з використанням пакету прикладних програм “Matstat” для ПК,
а також за допомогою інтегрованого інструментального середовища Excel
for Windows’ 2000.

Результати досліджень та їх обговорення. Рецидивуючий характер бронхіту
більшою мірою був властивий дітям дошкільного (31,1 %) та молодшого
шкільного віку (48,6 %), тоді як в групі ХБ спостерігалось чітке
зростання частоти захворювання з віком: пацієнти 4-6 років, 7-11 років
та 12-15 років складали відповідно 12,9 %, 22,9 % та 64,2 % від
загального числа обстежених. В обох групах помірно переважали хлопчики
(РБ – 59,5 %, ХБ – 55,7 %).

В роботі проведено порівняльний аналіз ендогенних та екзогенних чинників
розвитку РБ та ХБ у дітей. Обтяжену спадковість мали 62 (83,8 %) дитини,
хворі на РБ та 46 (65,7 %) дітей, хворих на ХБ (контроль – 33,3 %). В
структурі захворювань родичів дітей, хворих на РБ та ХБ, переважали
алергічні захворювання та хронічні запальні захворювання дихальних
шляхів. Хронічні захворювання органів дихання в структурі виявлених
сімейних захворювань складали 26,1 % в групі РБ та 28,3 % в групі ХБ
(контроль – 14,3 %, p n

2e4ue6&7ooooooooooiiaaaaaOOC

??????????

??????

dha$

??

J

J

??????

N J

N J

N J

N J

N J

N J

??????

N J

N J

??????

????’?

•kdI

????’?

????’?

????’?

•kd¤

????’?

????’?

????’?

??????

????l?????, од/мл 6,98 ± 0,471 8,91 ± 0,551,2* 50,67 ± 4,14

Рівень мітоген-стимульованої продукції ІФН-?, од/мл 4,7 ± 0,291 5,4 ±
0,291,2* 18,22 ± 1,56

Рівень сироваткового ФНП (ІЦ), % 7,18 ± 0,79 7,36 ± 0,84 9,06 ± 2,22

Спонтанна продукція ФНП, (ІЦ), % 18,66 ± 0,841 18,2 ± 1,031 9,75 ± 0,63

ЛПС-індукована продукція ФНП, (ІЦ), % 22,09 ± 0,831 24,39 ± 0,921,2*
38,33 ± 1,79

sIgA в слині, г/л 0,31 ± 0,0211* 0,281 ± 0,0292* 0,266 ± 0,03

IgA в слині, г/л 0,144 ± 0,0121 0,159 ± 0,0131 0,027 ± 0,004

IgG в слині, г/л 0,188 ± 0,0191 0,178 ± 0,0271,2* 0,006 ± 0,004

Примітки:

1. 1 – вірогідність відмінностей від показників контрольної групи більше
99,9 % (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020