.

Підвищення ефективності лікування безпліддя методом екстракорпорального запліднення з урахуванням імунологічних змін в організмі жінки (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
132 2340
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. М. ГОРЬКОГО

Науково-дослідний інститут медичних проблем сім’ї

Чернишова Людмила Євгенівна

УДК 618.177–089.888.11–097–036.8

Підвищення ефективності лікування безпліддя методом екстракорпорального
запліднення з урахуванням імунологічних змін в організмі жінки

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк – 2004Дисертацією

є рукопис

Робота виконана

в Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ
України

Науковий керівник

член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор

Чайка Володимир Кирилович,

Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України,

завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету
післядипломної освіти

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Луценко Наталія Степанівна,

Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України,

завідувач кафедри акушерства та гінекології

доктор медичних наук, професор

Грищенко Ольга Валентинівна,

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України,

завідувач кафедри перинатології та гінекології

Провідна

установа Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика
МОЗ України, кафедра акушерства, гінекології та перинатології, м. Київ

Захист відбудеться 06.10. 2004 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 11.600.03 при Науково-дослідному інституті
медичних проблем сім’ї Донецького державного медичного університету
ім. М. Горького (83114, м. Донецьк, просп. Панфілова, 3).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького (83003, м. Донецьк, просп.
Ілліча, 16).

Автореферат розісланий 03.09.2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент О.М. РоговаЗагальна характеристика
роботи

Актуальність теми. Відновлення фертильності є пріоритетним напрямком в
сучасній медицині, оскільки частота безпліддя в шлюбі досягає 18–20 %,
що створює соціально-демографічні проблеми державного масштабу
(Ф.В. Дахно, 1997; В.И. Кулаков и соавт., 1998; Г.В. Стрєлко, 1998).
Проблема безплідного шлюбу дуже актуальна для України, де з 1990 року
спостерігається негативний приріст населення.

Останні десятиріччя характеризуються все більшим розповсюдженням
допоміжних репродуктивних технологій для лікування безплідних пар в
нашій країні та у всьому світі (І.Є. Ільїн та співавт., 1996;
Б.В. Леонов, В.И. Кулаков, 1998; В.М. Здановский, И.И. Витязева, 2000).
Екстракорпоральне запліднення і перенос ембріонів (ЕКЗ і ПЕ)
розглядається як один з найбільш перспективних методів лікування
жіночого безпліддя трубно-перитонеального генезу (Т.В. Овсянникова,
И.Е. Корнеева, 1996; О.А. Воробьева, В.С. Корсак, 1997). Однак,
незважаючи на сучасне лабораторне і медикаментозне забезпечення
програми, успішна імплантація ембріонів з розрахунку на один перенос в
матку матері не перевищує 20–35 %, і відсоток втрат під час вагітностей,
що настали, залишається відносно високим (В.С. Корсак и соавт., 1998;
Международный регистр результатов лечения методами вспомогательной
репродукции, 1998). Можна припустити, що це пов’язано з недоврахуванням
імунних порушень в організмі жінки. Імунна і репродуктивна системи тісно
пов’язані між собою. Вирішальною силою імунопатологічних процесів є
змінена імунна реакція, яка виникає внаслідок появи антигенів і
утворення на них антитіл (И.В. Зорина, 1997; Г.Н. Дранник, 1999). Між
тим, за даними літератури, у 10–69 % жінок з безпліддям зустрічається
підвищення рівня антиспермальних антитіл (В.С. Корсак и соавт., 1999;
О.В. Курбацька, 2002). Також слід враховувати, що для нормальної
реалізації репродуктивної функції жінок необхідно адекватне імунологічне
розпізнання антигенів ембріона і плода. Оскільки вагітність — це процес
алотрансплантації наполовину генетично чужорідного організму плода в
організм матері, то важливу роль в розпізнанні чужорідних агентів при
будь-якій трансплантації відіграють антигени гістосумісності HLA (Human
Leukocyte Antigens).

В наш час в діагностиці та лікуванні пацієнток, які увійшли до програми
ЕКЗ і ПЕ, залишається ряд проблемних питань. Практично відсутні дані про
вплив антиспермальних антитіл на імплантацію ембріонів після ЕКЗ, а
також ідентичності антигенів за HLA-системою у цього подружжя. Надто
нечисленні роботи, в яких розглядаються проблеми імунних взаємозв’язків
та імунних порушень в організмі жінок, які увійшли до програми ЕКЗ.

Вищевикладене підтверджує актуальність проведення досліджень,
спрямованих на розробку лікувально-діагностичних заходів, які дозволять
підвищити відсоток успішних спроб ЕКЗ у жінок з імунними порушеннями.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
випливає з науково-дослідницької роботи Донецького державного медичного
університету ім. М. Горького МОЗ України “Рання профілактика безпліддя
шляхом вивчення епідеміології та структури бездітності у промислових
регіонах України” (№ держ. реєстрації 0100U000027, шифр теми
МК 00.06.06). Автор є співвиконавцем теми.

Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування безпліддя в програмі
екстракорпорального запліднення шляхом розробки та впровадження науково
обґрунтованих схем імунодіагностики та імунокорекції для поліпшення
імплантації ембріонів.

Завдання дослідження

Провести ретроспективний аналіз амбулаторних карт подружжя з безпліддям
для виявлення пацієнток з наявністю антиспермальних антитіл.

Вивчити показники клітинного та гуморального імунітету у пацієнток з
безпліддям, які увійшли до програми ЕКЗ.

Провести дослідження за системою HLA у подружжів, які в анамнезі мали
невдалі спроби ЕКЗ та антенатальні втрати.

Оцінити стан гормонального статусу у жінок, які увійшли до програми ЕКЗ.

Визначити взаємозв’язок вивчених показників у жінок з імунними
порушеннями.

Дослідити рівень сенсибілізації до ембріонального антигену і наявність
блокуючих антитіл у жінок в програмі ЕКЗ за допомогою реакції
пригнічення прилипання лімфоцитів та обґрунтувати її інформативність.

Розробити і впровадити схеми імунодіагностики та імунокорекції у жінок з
безпліддям, які увійшли до програми ЕКЗ, і оцінити їх ефективність.

Об’єкт дослідження — безпліддя у жінок з імунологічними змінами, які
увійшли до програми ЕКЗ.

Предмет дослідження — імунологічні й гормональні показники у пацієнток,
які увійшли до програми ЕКЗ.

Методи дослідження: клінічні, лабораторні, інструментальні та
статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів

Вивчена частота виявлення антиспермальних антитіл у пацієнток з
безпліддям, яка за нашими даними склала 16,2 %.

Вперше вивчено показники Т- і В-ланки імунної системи у жінок з
антиспермальними антитілами, які увійшли до програми ЕКЗ.

Застосування реакції пригнічення прилипання лімфоцитів дозволило вперше
впровадити її як тест визначення настання вагітності й обґрунтувати
необхідність проведення імунокорекції для пацієнток з імунними
порушеннями, які увійшли до програми ЕКЗ.

Вперше розроблено та впроваджено схеми діагностики та лікування для
пацієнток з імунними порушеннями, які увійшли до програми ЕКЗ, та
доведена їх ефективність.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведених
досліджень розроблено схеми імунодіагностики та імунокорекції для
лікування безпліддя у жінок з імунними порушеннями, які увійшли до
програми ЕКЗ, що дозволило збільшити частоту імплантації та настання
вагітності до 48,1 % та народити дитину в 38,9 % випадках.

Результати дослідження впроваджено в Донецькому регіональному центрі
охорони материнства та дитинства, українсько-французькому центрі
репродуктивних функцій людини “Сім’я”, Ризькому центрі репродукції.
Результати наукових досліджень за матеріалами дисертації
використовуються в навчальному процесі на кафедрі акушерства,
гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Донецького
державного медичного університету ім. М. Горького.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведений патентний
пошук, обґрунтовано мету та завдання дослідження. Проведено
ретроспективний аналіз амбулаторних карт подружжів з безпліддям, які
увійшли до програми ЕКЗ, зроблено підбір пацієнток з імунними
порушеннями в організмі, а також здорових жінок, які увійшли до
контрольної групи. Проведено детальний клінічний аналіз анамнестичних
даних пацієнток з безпліддям. Вибрано адекватні методи дослідження.
Вивчено показники імунологічного та гормонального стану, на підставі
яких особисто дисертантом розроблено та впроваджено схеми
імунодіагностики та імунокорекції на етапі підготовки і після проведення
ЕКЗ щодо підвищення частоти імплантації ембріонів. Самостійно описані
результати дослідження, сформульовані висновки. Розроблені практичні
рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи
оприлюднено на Міжнародних симпозіумах “Імунологія та репродукція”
(Київ, 1996), “Імунопатогенез хламідійної інфекції” (США, 1996), XI
з’їзді Асоціації акушерів-гінекологів України “Репродуктивне здоров’я
населення України: проблеми та шляхи їх рішення” (Київ, 2001),
I Міжнародній конференції “Ранние сроки беременности: проблемы, пути
решения, перспективы” (Москва, 2002), науково-практичній конференції
“Актуальні питання сучасного акушерства” (Тернопіль, 2002), 5-му
конгресі “Современные проблемы аллергологии, иммунологии и
иммунофармакологии” (Москва, 2002); науково-практичній конференції та
Пленумі Асоціації акушерів-гінекологів України “Питання
амбулаторно-поліклінічної допомоги та реабілітації в акушерстві та
гінекології” (Очаків, 2003) та на об’єднаному засіданні вченої ради НДІ
медичних проблем сім’ї і кафедри акушерства, гінекології та
перинатології ФПО ДонДМУ (Донецьк, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових робіт, з них:
9 статей у часописах, затверджених ВАК України, 4 тези, отриманий патент
на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 142 сторінках
друкованого тексту і складається із вступу, огляду літератури, розділу
матеріалу, методів дослідження та лікування, трьох розділів власних
досліджень, аналізу отриманих даних та їхнього обговорення, висновків,
практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел, який
включає 131 українсько- та російськомовних, а також 65 зарубіжних
джерел. Дисертація ілюстрована 17 таблицями та 12 рисунками.

Основний зміст РоБОТИ

Об’єкт та методи дослідження. Для досягнення мети і рішення поставлених
задач був проведений ретроспективний аналіз 630 амбулаторних карт
подружжів, які перебували на обліку з приводу безпліддя та увійшли до
програми ЕКЗ. Оскільки традиційно імунозалежним вважається безпліддя, в
основі якого лежить антиспермальний конфлікт, були виявлені 102
пацієнтки з наявністю антиспермальних антитіл, що склало 16,2 %.

Всі пацієнтки з антиспермальними антитілами були поділені на дві групи.
Основну групу склали 54 жінки, діагностика і лікування яким проводилися
за розробленою нами схемою, до групи порівняння увійшли 48 пацієнток,
які отримували лікування за традиційною методикою. Контрольна група — 30
жінок з нормальною репродуктивною функцією, які звернулися до кабінету
планування сім’ї.

Нами була розроблена схема комплексного обстеження пацієнток з
безпліддям, яка включала як загальнообов’язкові, так і спеціальні методи
дослідження. Обстеження проводилося на етапі підготовки до процедури ЕКЗ
і після ПЕ.

Визначення титру антиспермальних антитіл у сироватці крові проводилося
за допомогою імуноферментного аналізу з використанням тест систем
ASA-ELISA SP 110 (США). Проби вважали позитивними при концентрації
антиспермальних антитіл більше 76 Од/мл.

Визначення рівня сенсибілізації організму жінки до ембріонального
антигену, наявність блокуючих антитіл проводили за допомогою реакції
пригнічення прилипання лімфоцитів (РППЛ). В роботі вперше запропоновано
використання методу РППЛ як діагностичного тесту настання вагітності
через 7–8 днів після переносу ембріонів (Патент України 43266 А).

При вивченні ідентичності антигенів за HLA-системою використовували
лімфоцитотоксичний тест в модифікації Пауля Терасаки. Типування
проводилося на панелях гістотипуючих сироваток АТЗТ “Гисанс”
(Санкт-Петербург, Росія), як комплемент використовували нормальну
кролячу сироватку.

Кількість Т- і В-лімфоцитів та їх основні субпопуляції (хелпери/
індуктори і супресори/цитотоксичні клітини) досліджували за допомогою
прямої імунофлюоресценції із застосуванням моноклональних антитіл фірми
ORTHO Diagnostics systems (США). Ідентифікували лімфоцити з фенотипами
CD3+ (тотальна популяція Т-клітин), CD4+ (Т-хелпери/індуктори), CD8+
(Т-супресори/цитотоксичні клітини), CD16+ (натуральні кілери), CD22+
(В-лімфоцити). Розраховували імунорегуляторний індекс (CD4+/CD8+) як
співвідношення регуляторних субпопуляцій мононуклеарів. Концентрацію
імуноглобулінів (Ig) класів А, М і G досліджено методом радіальної
імунодифузії за G. Mancini. Рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК)
визначали методом преципітації за допомогою поліетиленгліколю
молекулярною масою 6 000 дальтон.

Гормональний статус жінок визначали методом імуноферментного аналізу
стандартними сироватками “БиоРАД” (США) на аналізаторі “Stat-fax 110”
(США): вміст лютеїнізуючого та фолікулостимулюючого гормонів,
естрадіолу, пролактину, тестостерону на 3-й день менструального циклу,
прогестерону — на 21-й день; хоріонічного гонадотропіну людини (ХГЛ),
пролактину, тестостерону, прогестерону — на 14–15-й день після ПЕ.

Ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого тазу проводилося за
допомогою апарату Kranzbuehler(sonoscope(20 (Німеччина) з використанням
піхвового вимірювального приладу.

Статистичну обробку отриманих даних проводили методами варіаційної
статистики й кореляційного аналізу за допомогою пакета прикладних
програм “Microsoft Excel for Windows 2000” на персональному комп’ютері
“Pentium 4”. Статистичний аналіз проводили за узвичаєними методами з
використанням критеріїв Фішера та Ст’юдента.

Результати дослідження та їх обговорення. При клініко-анамнестичному
обстеженні жінок зазначено, що поєднання імунних порушень з
трубно-перитонеальною формою безпліддя спостерігалося у 81,5 % жінок
основної групи і у 89,6 % — групи порівняння, причому сальпінгоектомія
була у 38,9 і 39,6 %, а повна непрохідність маткових труб — у 42,6 і
50,0 % відповідно. Тільки імунологічне безпліддя зареєстровано у 18,5 %
пацієнток основної групи і у 10,4 % — групи порівняння. Тривалість
безпліддя у всіх подружніх пар була більше за три роки. Як в основній
групі, так і в групі порівняння вторинне безпліддя зустрічалося
достовірно частіше (63,0 і 62,5 %), ніж первинне (37,0 і 37,5 %
відповідно). Вік пацієнток складав від 23 до 43 років.

При аналізі акушерського анамнезу помічено, що у пацієнток з безпліддям
були: завмерла вагітність (основна група — у 7,4 %, група порівняння — у
10,4 %), самовільний аборт (13,0 і 12,5 %) і позаматкова вагітність
(33,3 і 31,3 % відповідно). В структурі гінекологічних захворювань
найбільш часто зустрічалися запальні захворювання, що виникли внаслідок
перенесеної урогенітальної інфекції, яка мала місце у 57,4 % пацієнток
основної групи і у 52,1 % групи порівняння.

У 61,1 % пацієнток основної групи і у 45,8 % групи порівняння в анамнезі
були невдалі спроби ЕКЗ, а відповідно у 38,9 і 54,2 % воно проводилося
вперше.

У обстежених нами жінок з безпліддям рівень антиспермальних антитіл
коливався від 76 до 660 Од/мл, в той час як в контрольній групі
показники були в межах 4,1–43,1 Од/мл. При розподілі пацієнток з
безпліддям в залежності від рівня даного показника зазначено, що в
24,1 % випадків у пацієнток основної групи і в 14,6 % — групи порівняння
показники антиспермальних антитіл склали від 76 до 100 Од/мл, в 72,2 і
77,1 % — були в межах 101–350 Од/мл і найбільші цифри, тобто 351 Од/мл і
вище — в 3,7 і 8,3 % випадків відповідно. Середнє значення в основній
групі та групі порівняння було в 10,7 і 11,5 раза вище, ніж у здорових
жінок (табл. 1). Таким чином, вміст антиспермальних антитіл у пацієнток
з безпліддям значно перевищував значення, які мали жінки з нормальною
репродуктивною функцією.

При вивченні показників Т- і В-клітинної ланки імунітету у жінок з
антиспермальними антитілами в крові виявлені зміни кількісного складу
різних субпопуляцій лімфоцитів у порівнянні з контрольною групою (табл.
1). Показники CD3+ в основній групі і групі порівняння були достовірно
нижчими по відношенню до контрольної групи. Абсолютна кількість CD4+
також була значно меншою порівняно із здоровими жінками. При вивченні
CD8+ виявлено аналогічну закономірність. В результаті означених змін,
тобто більш істотного дефіциту хелперів/індукторів, у жінок з безпліддям
мало місце достовірне (P Таблиця 1 Деякі показники імунного стану у пацієнток з безпліддям, які увійшли до програми ЕКЗ, до та після лікування (M±m) Група Антиспермальні антитіла, Од/мл CD3+, (109/л CD4+, (109/л CD8+, (109/л CD16+, (109/л CD22+, (109/л ЦІК, Од Основна (n=54) до лікування 172,67±13,91 1 1,42±0,09 1 0,59±0,03 1 0,48±0,03 1 0,45±0,02 1 0,40±0,02 1 107,54±5,74 1 після лікування 57,44±2,02 1,3 1,74±0,05 3 0,85±0,03 3 0,56±0,02 3 0,31±0,01 3 0,31±0,02 3 58,54±2,13 3 Порівняння (n=48) до лікування 185,73±13,85 1 1,54±0,08 1 0,56±0,03 1 0,46±0,03 1 0,42±0,02 1 0,38±0,01 1 98,96±5,62 1 після лікування 96,21±3,37 1,2,3 1,58±0,06 1,2 0,64±0,02 1,2 0,50±0,02 1,2 0,37±0,02 1,2 0,36±0,01 1,2 86,75±3,17 1,2 Контрольна (n=30) 16,12±1,80 1,76±0,02 0,86±0,02 0,56±0,02 0,28±0,01 0,29±0,01 55,13±1,73 Примітки: 1 — різниця достовірна (PПри порівнянні показників імуноглобулінів зафіксовано, що вміст Ig M у пацієнток основної групи (1,39±0,07 г/л) і групи порівняння (1,41±0,07 г/л) був вищим (PТаблиця 2 Показники гормонального стану у пацієнток з безпліддям, які увійшли до програми ЕКЗ, до та після лікування (M±m) Група Тестостерон, нмоль/л Пролактин, нг/мл Прогестерон, нмоль/л Основна (n=54) до лікування 0,73±0,06 23,81±1,60 1 3,37±0,48 1 після лікування 0,63±0,05 8,24±0,31 2 8,03±0,66 2 Порівняння (n=48) до лікування 0,72±0,06 22,41±1,69 1 2,70±0,57 1 після лікування 0,62±0,04 8,25±0,33 2 7,85±0,64 2 Контрольна (n=30) 0,64±0,05 7,50±0,44 6,88±0,25 Примітки: 1 — різниця достовірна (Pef ? ? z ? ¬ ® ° ? ?? ? ¶ ? ? 1/4 U o ,AAeef ? ? ?Таким чином, звертають на себе увагу позитивні зміни показників клітинного імунітету у пацієнток основної групи, в той час як в групі порівняння вони залишалися практично не зміненими (табл. 1). Вміст ЦІК в крові у пацієнток основної групи знизився в 1,8 раза і практично не відрізнявся від контролю, а в групі порівняння зниження було незначним, в результаті якого показники достовірно відрізнялися від основної і контрольної груп (табл. 1). При аналізі показників вмісту основних класів імуноглобулінів зафіксована їх достовірна (P0,05) різниці з контрольною
групою не помічено. Таким чином, проведення лікувальних заходів сприяло
корекції гормональних порушень і призвело до нормалізації показників, що
вивчалися (табл. 2).

Після переносу ембріонів ми вперше використали для прогнозування
настання вагітності РППЛ. При застосуванні даної методики у пацієнток
основної групи на 7–8-й день після ЕКЗ і ПЕ зафіксовано, що у 20,4 %
жінок тест був позитивним, що дозволило припустити сприятливе завершення
ЕКЗ, у 38,9 % жінок спостерігалася сумнівна реакція, яка свідчила про
необхідність проведення імунокорекції, у 40,7 % — тест був негативним,
що говорило про відсутність імплантації ембріонів і також вказувало на
необхідність проведення лімфоцитотерапії.

При визначенні рівня ХГЛ через 14–15 днів після ЕКЗ позитивний результат
(вище 15 МО/л), тобто наявність вагітності, зареєстровано у 33 (61,1 %)
пацієнток основної групи, що було в 1,8 раза вище, ніж в групі
порівняння — у 16 (33,3 %). У цих жінок на 21–23-й день після ЕКЗ у 26
(78,8 %) випадках основної групи і у 13 (81,3 %) — групи порівняння в
порожнині матки визначалося плідне яйце, що свідчило про наявність у них
клінічної вагітності, яка розвивалася, у інших жінок відповідно у 7
(21,2 %) і 3 (18,8 %) зафіксовано “біохімічну” вагітність.

Таким чином, клінічна вагітність настала у 48,1 % з 54 жінок основної
групи, що було в 1,8 раза вище, ніж в групі порівняння — у 27,1 % з 48
пацієнток (рис. 1).

Для підтвердження інформативності запропонованого нами діагностичного
методу — РППЛ, пацієнтки були поділені в залежності від прогнозу тесту
та завершення ЕКЗ. Так, із 11 (20,4 %) пацієнток, які мали позитивний
прогноз, клінічна вагітність настала у всіх цих жінок. З 21 (38,9 %)
пацієнтки з сумнівним тестом клінічна вагітність була зареєстрована у 15
(27,8 %), “біохімічна” — у 6 (11,1 %), негативний ХГЛ — не зафіксований.
Звертає на себе увагу оцінка завершення ЕКЗ у 22 (40,7 %) пацієнток, які
мали негативний діагностичний тест, клінічна вагітність не настала у
жодної жінки, в одному випадку — 1,9 % зафіксована “біохімічна”
вагітність, у інших 21 (38,9 %) жінок значення ХГЛ були негативними.

Таким чином, при порівнянні частоти настання вагітності після ЕКЗ з
прогностичним значенням РППЛ звертає на себе увагу достовірна
інформативність запропонованої нами методики.

Оскільки пацієнтки з безпліддям до реабілітаційних заходів мали
підвищений рівень антиспермальних антитіл, ми визнали доцільним
визначити їх рівень після ПЕ і встановити зв’язок із завершенням ЕКЗ,
для чого відповідно було поділено пацієнток основної групи та групи
порівняння.

В основній групі середнє значення антиспермальних антитіл при клінічній
вагітності склало 50,38±4,39 Од/мл та було в 1,5 раза нижче порівняно із
цифрами при “біохімічній” вагітності (77,71±7,05 Од/мл) і в 1,6 раза —
при негативному ХГЛ (80,33±4,63 Од/мл). В групі порівняння
спостерігалася подібна динаміка, середній показник у пацієнток з
клінічною вагітністю склав 79,23±7,97 Од/мл, а у жінок з “біохімічною”
вагітністю і негативним ХГЛ був в 1,3 раза вищим (106,33±26,18 і
106,38±4,57 Од/мл відповідно). Рівень ХГЛ у пацієнток з матковою
вагітністю, яка розвивалася, в основній групі склав 141,62±13,96 мМО/л,
в групі порівняння — 144,08±25,36 мМО/л, що було значно вище, ніж у
жінок з “біохімічною” вагітністю (104,33±45,79 і 50,33±10,40 мМО/л) і
відсутністю вагітності (4,40±0,50 і 5,69±0,44 мМО/л).

.

Рис. 1. Завершення ЕКЗ і ПЕ у пацієнток

основної групи і групи порівняння

При дослідженні гормонального стану зазначено, що середні значення
тестостерону достовірної (P>0,05) різниці як між групами, так і між
завершенням ЕКЗ не мали. Після ЕКЗ у пацієнток з клінічною вагітністю,
яка розвивалася, рівень пролактину був достовірно нижче (P Підписано до друку 25.06.2004. Формат 60*84 1/16. Умовн. друк. арк. 0,9. Замовлення № 145. Тираж 100 примірників Надруковано на обладнанні Rank Xerox DocuTech 135 ТОВ “Комп’ютер Норд” Адреса: б. Пушкіна, 23, м. Донецьк, 83000 Телефон: (062)337–43–06 PAGE 6 PAGE 21 49

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020