.

Радіоекологічна безпека населення, що зазнає тривалої дії радіаційного фактора (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
208 5269
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ДРОЗД ІВАН ПЕТРОВИЧ

УДК 616-001.28; 623.454.86

Радіоекологічна безпека населення, що зазнає тривалої дії радіаційного
фактора

03.00.16 – екологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському інституті досліджень навколишнього
середовища і ресурсів при Раді національної безпеки і оборони України

Науковий консультант: доктор біологічних наук

Завідувач відділу науково-технологічної безпеки Українського інституту
досліджень навколишнього середовища і ресурсів при Раді національної
безпеки і оборони України, Заслужений діяч науки і техніки України

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент
НАНУ Ємельянов Ігор Георгійович, завідувач відділу популяційної
екології та біогеографії Інституту зоології ім.. І.І.Шмальгаузена НАН
України

доктор біологічних наук, професор

Руденко Світлана Степанівна,

професор кафедри загальної та експериментальної екології Чернівецького
національного університету ім. Ю. Федьковича Міністерства освіти і науки
України

доктор біологічних наук, старший науковий співробітник

Чумак Вадим Віталійович,

керівник лабораторії дозиметрії зовнішнього опромінення Наукового центру
радіаційної медицини АМН України

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет
Міністерства освіти і науки України, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться “27” вересня 2004 року о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.001.24 Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03127, м. Київ, проспект
Академіка Глушкова 2, корпус 12, біологічний факультет, ауд. 433

Поштова адреса: 01033, Київ-33, вул. Володимирська, 64, біологічний
факультет; спеціалізована вчена рада Д 26.001.24

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного
університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Київ-33, вул..
Володимирська, 58

Автореферат розісланий “ 20 ” 2004 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

к.б.н.
Андрійчук Т.Р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Антропоекологія або екологія людини (ecology of man),
це комплексний міждисциплінарний науковий напрямок, що досліджує
закономірності взаємодії популяції людини з навколишнім середовищем,
проблеми розвитку народонаселення у процесі цієї взаємодії, проблеми
цілеспрямованого управління збереженням та розвитком здоров’я населення,
вдосконалення виду Homo sapiens [Казначеев, 1997]. Ця взаємодія завжди і
безперервно пов’язана з певним ризиком. Екологічний ризик, це
імовірність наслідків будь-яких (специфічних чи випадкових, поступових
чи катастрофічних) природно-антропогенних змін природних об’єктів і
факторів [Реймерс, 1990]. З екологічним ризиком пов’язані екологічна
безпека та небезпека. Ці дві альтернативних категорії мають відношення
до населення, як реципієнта впливу навколишнього середовища при його
відповідно сприятливому чи несприятливому статусі. На сьогодні немає
єдиного визначення поняття “екологічна безпека”. На наш погляд
екологічну безпеку можна визначити, як стан захищеності життєво важливих
інтересів особистості, суспільства, людства, навколишнього середовища
від загроз, що виникають внаслідок природних і антропогенних впливів на
навколишнє середовище. Її рівень характеризується комплексом станів,
явищ і дій, що забезпечують екологічний баланс на Землі та у її окремих
регіонах на рівні, до якого фізично, економічно, технологічно і
політично готове без серйозних ускладнень пристосуватися людство.

Для населення, що мешкає на забруднених радіонуклідами внаслідок аварії
на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС) територіях, екологічну небезпеку (реальну
та потенційну) являє, у першу чергу, радіаційний фактор. З огляду на
масове радіаційне ураження населення декількох областей України і
радіоактивне забруднення великих густонаселених територій стан і рівень
радіоекологічної безпеки для потерпілого населення до цього часу
залишається надзвичайно актуальною проблемою.

Рівень радіоекологічної небезпеки для зазначеного контингенту
характеризується таким інтегральним показником, як стан здоров’я,
найбільш показовим критерієм якого є захворюваність. Дослідження цього
показника є дуже важливим як для виявлення факторів, відповідальних за
зростання рівня радіоекологічної небезпеки, так і для реалізації
практичних контрзаходів, спрямованих на його зниження, тобто на
профілактику несприятливих наслідків і створення умов для реабілітації
потерпілих, а також на наукове обґрунтування нормативно-правових актів
щодо протирадіаційного захисту населення, що зазнало надфонового
радіаційного впливу.

Із аналізу наукових публікацій cтосовно наслідків антропоекологічного
впливу чорнобильської катастрофи випливає, що для мешканців радіаційно
забруднених територій (РЗТ) вони є дуже суттєвими. Спостерігається
стрімке зростання захворюваності ендокринної, імунної, кровотворної,
серцево-судинної і нервової систем проміж різних груп потерпілих
[Національна доповідь України, 1996, 1998, 2001, Бурлакова, 1996,
Киндзельский и др., 1998, Пономаренко та ін., 1998, Бузунов, 1999,
Бирюков и др., 2000, Ivanov at al., 2000]. При цьому у виникненні
захворювань спостерігається етапність. У перші післяаварійні роки
достовірного зростання захворюваності серед потерпілих виявлено не було
[МАГАТЕ, 1992], хоча окремі автори повідомляли про загальне погіршення
стану здоров’я потерпілих дітей [Кошель и др., 1991, Романенко, 1992,
Verenich, 1992]. У наступні роки з’явилися публікації, у яких
повідомлялося про зростання захворювань щитоподібної залози (ЩЗ) у
дітей, в тому числі і раку [Авраменко та ін., 1993, Baverstock, 1993],
Перші повідомлення про достовірне зростання загальносоматичної
захворюваності серед усіх категорій потерпілих з’явилися після 1993 року
[Коваленко и др., 1993, Чебан, 1994, Подпалов, 1994]. Такі наслідки
викликають у фахівців низку запитань, оскільки часто суперечать
класичним уявленням радіобіології. Основним протиріччям є
невідповідність ефектів, що спостерігаються, отриманим дозам
опромінення. Тому, природно, у першу чергу виникає питання: чи пов’язане
зростання загальносоматичної захворюваності, що спостерігається на РЗТ,
з дією радіаційного фактора? Очевидно, відповідь на це запитання має
ключове значення для розуміння процесів, що спостерігаються в потерпілих
від аварії районах України, Бєларусі і Росії. При цьому слід пам’ятати,
що населення зазначених регіонів зазнає, крім радіаційного, впливу низки
інших несприятливих факторів, які найчастіше мають соціально-економічне
підґрунтя і кожний з яких може істотно впливати на якість життя і стан
здоров’я.

Щоб знайти відповідь на поставлене запитання, необхідно з’ясувати
наступне:

яка частка додаткових захворювань, що виявлені серед потерпілого
населення, спричинена дією радіаційного фактора;

чи коректно реконструйовано дози опромінення населення;

чи впливає локалізація опромінення на величину ризику виникнення
негативних ефектів;

які чисельні значення мають ризики виникнення того чи іншого радіаційно
індукованого захворювання, нормовані на одиницю поглиненої дози.

З цією метою доцільно провести антропоекологічні дослідження у контексті
визначення ступеня негативного впливу радіаційно забрудненого
навколишнього середовища на населення. Надзвичайно важливою й актуальною
задачею при цьому слід вважати розробку і застосування методу, який би
дозволив виокремити із несприятливих для людини змін, що спостерігаються
на РЗТ, радіаційно зумовлену складову, без чого досягти кінцевої мети
досліджень неможливо. Іншою, не менш актуальною проблемою є ефективне
управління радіоекологічними ризиками, сутність якого полягає в
обґрунтуванні і впровадженні в практику оптимальних і ефективних
захисних контрзаходів, спрямованих на зниження рівня радіоекологічної
небезпеки серед потерпілого населення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до планів наукових досліджень, що проводилися
в МНТЦ “Укриття” НАН України і складали фрагмент теми “Розробка
технологій і технічних заходів для безпечного поводження з
радіоактивними матеріалами при перетворенні об’єкту “Укриття” на
екологічно безпечну систему” (1993-1995 рр., № державної реєстрації
0195U003874) та в Інституті експериментальної патології, онкології і
радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України за темою “Визначити ризики
віддалених наслідків впливу сукупності радіонуклідів чорнобильського
походження на ссавців”, яка була складовою частиною Національної
програми України з мінімізації наслідків чорнобильської катастрофи
(1998-2000 рр., № державної реєстрації O198U007925).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було дослідити дозозалежні
антропоекологічні ефекти серед населення, що мешкає на радіаційно
забруднених територіях, визначити їх генез та оптимальні методи
управління радіоекологічними ризиками.

У задачі дослідження входило:

Обґрунтувати вибір сукупності об’єктів дослідження.

Виконати реконструкцію референтних доз у мешканців населених пунктів
досліджуваних регіонів за щільністю забруднення ґрунтів ізотопами 137Cs
і 90Sr+90Y.

Розробити і застосувати в досліджуваних регіонах метод ретроспективного
відновлення вік-залежних середніх індивідуальних і колективних доз
опромінення щитоподібної залози серед основних груп населення.

Прийнявши рівень захворюваності за основний показник радіоекологічної
небезпеки в досліджуваних регіонах та використовуючи дані щорічної
статистичної звітності медичних установ, проаналізувати його динаміку за
усіма класами хвороб і нозологічними формами серед дорослого та дитячого
населення за період 1977 – 1996 рр. і створити відповідний банк даних.

Розробити методику, яка би дозволила виокремлювати радіаційну складову
із суми негативних ефектів, викликаних дією різних шкідливих факторів,
що спостерігаються серед потерпілого від аварії на ЧАЕС населення, та
визначити особливості й умови її застосування.

За допомогою розробленої методики виконати якісний і кількісний аналіз
показників радіоекологічної небезпеки серед різних вікових груп
населення, що мешкає на радіаційно забруднених територіях.

Визначити основний фактор (фактори), відповідальний за зростання рівня
радіоекологічної небезпеки серед населення, що зазнало радіаційного
впливу внаслідок аварії на ЧАЕС.

Оцінити радіоекологічні ризики, нормовані на одиницю дози опромінення,
для населення, що зазнало радіаційного впливу внаслідок аварії на ЧАЕС.

Визначити оптимальні методи управління радіоекологічними ризиками та
пріоритети їх застосування серед потерпілого населення.

Об’єкт дослідження – стан радіоекологічної безпеки населення, що мешкає
на забруднених радіонуклідами територіях.

Предмет дослідження – антропоекологічні ефекти, викликані дією
іонізуючої радіації та супутніх негативних факторів; радіоекологічні
ризики; методи управління ризиками.

Методи дослідження – статистичний аналіз показників антропогенного
впливу несприятливих факторів довкілля на популяційному рівні;
розрахунки та аналіз поглинених доз радіації від зовнішніх та внутрішніх
випромінювачів; розрахунки та аналіз радіоекологічних ризиків для
мешканців радіаційно забруднених територій; оптимізаційний аналіз
захисних контрзаходів; статистична обробка результатів досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше кількісно визначені рівні
радіоекологічної небезпеки для різних груп населення, що мешкає на РЗТ.
Вперше визначено критичний орган, опромінення якого призвело до
виникнення негативних ефектів. Вперше розроблено методику, що дозволяє
виокремлювати радіаційну складову із негативних ефектів, які
спостерігаються серед населення радіаційно забруднених регіонів та
викликані сумісною дією різних шкідливих факторів. Вперше кількісно
визначено радіоекологічні ризики для населення, що зазнало радіаційного
впливу внаслідок аварії на ЧАЕС. Вперше виконано аналіз діючих на
радіаційно забруднених територіях і можливих захисних контрзаходів.
Визначено найбільш ефективні з них і оптимальні з точки зору
протирадіаційного захисту населення та найбільш прийнятні для держави за
величиною витрат.

Практичне значення отриманих результатів. Виявлено фактор,
відповідальний за високий рівень радіоекологічної небезпеки серед
населення, яке мешкає на РЗТ (опромінення щитоподібної залози ізотопами
йоду в аварійний період), що може слугувати основою для корекції системи
захисних контрзаходів, які застосовуються в радіаційно забруднених
регіонах. Розроблені пропозиції щодо оптимального застосування
контрзаходів можуть бути використані для їх впровадження в практику
захисту потерпілого населення, а також враховуватися у випадках інших
масштабних ядерних та радіаційних інцидентів з надходженням
радіоактивних речовин у навколишнє середовище. Розроблена методика
виокремлення радіаційної складової із негативних ефектів, що виявлені
серед потерпілого населення, може бути застосована для визначення рівня
радіоекологічної небезпеки серед населення, яке мешкає у будь-яких
регіонах, забруднених радіонуклідами, а також у випадках потенційно
можливих інцидентів, що можуть призвести до радіоактивного забруднення
навколишніх населених місць.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно здійснено
інформаційний пошук, аналіз і узагальнення літературних даних; виконано
добір первинних матеріалів для радіоекологічних досліджень; створено
банк даних за 20-річний період щодо щорічної захворюваності населення в
досліджуваних регіонах; здійснено інтерпретацію результатів досліджень;
сформульовано їх наукову і практичну новизну та висновки дисертації.

Усі наукові положення, які винесено на захист, отримані автором у
процесі багаторічної роботи відповідальним виконавцем та науковим
керівником науково-дослідних робіт. Наукові результати, отримані
дисертантом, знайшли відображення у 32 роботах, опублікованих у
монографіях, наукових журналах і збірниках наукових праць. У зазначених
роботах, переважна більшість яких опублікована у співавторстві, автору
належать: розробка моделей і методик розрахунків та ретроспективного
відновлення індивідуальних і колективних доз опромінення для різних
категорій потерпілих від аварії на Чорнобильській АЕС; експериментальні
дослідження з питань дозиметрії та вивчення кінетики радіонуклідів в
організмі; науково-дозиметричний супровід радіобіологічних та
радіоекологічних досліджень, що виконувалися іншими авторами; концепція
методу та розробка методики яка дозволяє виокремлювати радіаційну
складову із захворюваності за кожною нозологічною формою; спосіб
визначення фактора, відповідального за зростання рівня захворюваності
серед потерпілого населення; розрахунки конкретних значень ризиків для
різних вікових груп потерпілих за кожною радіогенною нозологічною формою
та їх аналіз; концептуальні засади управління ризиками на радіаційно
забруднених територіях; визначення переліку та пріоритетів застосування
захисних контрзаходів на потерпілих територіях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладено
та обговорено на наступних міжнародних і вітчизняних форумах:
Міжнародних конференціях “Итоги 10 лет работ по ликвидации последствий
аварии на ЧАЭС: Чернобыль-96” (Зелений Мис, 26-29 квітня 1996 р.), “One
decade after Chernobyl” (Відень, Австрія, 8-12 квітня 1996 р.),
“Radiation and Health” (Бір Шева, Ізраїль, 3-7 листопада 1996 р.),
“Віддалені медичні наслідки чорнобильської катастрофи” (Київ, 1-6 червня
1998 р.), “Актуальные и прогнозируемые нарушения психического здоровья
после ядерной катастрофы в Чернобыле” (Київ, 24-28 травня 1998 р.),
“Rіsk Analysіs: Facіng the New Mіllenіum” (Роттердам, Нідерланди, 10-13
жовтня 1999 р.), “ESREL 2000” (Едінбург, Великобританія, 15-17 травня
2000 р.), “П’ятнадцять років Чорнобильської катастрофи. Досвід
подолання” (Київ, 18-20 квітня 2001 р.), “Health effects of the
Chernobyl accіdent: results of 15-year follow-up studіes” (Київ, 4-8
червня 2001 р.), “Биологические эффекты малых доз ионизирующей радиации
и радиоактивное загрязнение среды” (Сиктивкар, 20-24 березня 2001 р.),
“Антропогенно змінене середовище України: ризики для здоров’я населення
й екологічних систем” (Київ, 25-29 березня 2003 р.); ІІІ з’їзді з
радіаційних досліджень (Москва, 14-17 жовтня 1997 р.); ІV з’їзді з
радіаційних досліджень (радіобіологія, радіоекологія, радіаційна
безпека) (Москва, 20-24 листопада 2001 р.), ІІІ Українському з’їзді з
радіаційних досліджень (радіобіологія і радіоекологія) (Київ, 21-25
травня 2003).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 62 наукових праці,
із них: 2 у колективних монографіях, 13 у наукових журналах, 17 у
збірниках наукових праць; опубліковані 2 методичні рекомендації, 2
нормативних документи державного рівня та 26 тез доповідей.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 297
сторінках друкованого тексту, складається зі вступу, трьох розділів
аналітичного огляду літератури, опису матеріалів та методів досліджень,
трьох розділів власних досліджень з обговоренням, узагальнення та
висновків. Робота містить 1 додаток. Текст ілюстровано 29 таблицями та
37 рисунками. Список використаної літератури містить 407 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Статистичні дослідження показників, що характеризують рівень екологічної
небезпеки, виконано на базі трьох територіальних структур: двох
лікарських дільниць, які відрізняються між собою рівнями радіаційного
забруднення грунтів, спричиненого аварією на ЧАЕС, та цілого району,
вільного від радіаційного забруднення (контроль). Аргументами для такого
вибору слугувало наступне:

Лікарська дільниця № 1 обслуговує 16 населених пунктів. Чисельність
дорослого населення на 1 січня 1986 року становила 13960 осіб, дитячого
– 2811 осіб. Практично усі населені пункти, що віднесені до цієї
лікарської дільниці, забруднені рівномірно і за даними дозиметричної
паспортизації [Лихтарев и др., 1995] мають щільність забруднення грунтів
137Cs 25(5 кБк/м2.

Лікарська дільниця № 2 обслуговує 37 населених пунктів з загальною
чисельністю дорослого населення на 1 січня 1986 року 17949 осіб,
дитячого – 4802 особи. Щільність забруднення грунтів радіоактивним
цезієм становить 14(6 кБк/м2 .

У чистому в радіаційному відношенні контрольному районі з чисельністю
дорослого населення 45355 осіб та дитячого – 8788 осіб, щільність
забруднення грунтів цезієм не перевищує 3,7 кБк/м2, що приблизно
відповідає рівням доаварійних значень, зумовлених глобальними
атмосферними випадіннями внаслідок ядерних випробувань у 50 – 60-ті роки
минулого століття [Коваль и др., 1994].

Показники, що відображають рівень негативного радіоекологічного впливу,
вивчали проміж двох контингентів населення: “діти” (до 14 років включно)
та “підлітки і дорослі” (15 років та старші). Населення вибраних
територіальних утворень є ідентичним за ментальністю та етнічним
складом. Для переважної більшості мешканців досліджуваних населених
пунктів міського типу традиційним є вживання продуктів харчування із
власних присадибних ділянок та ведення способу життя, характерного для
сільського населення. Умови життя на усіх трьох обстежуваних
територіальних утвореннях близькі за усіма показниками, у тому числі і
за дією хронічного стресу, викликаного як чорнобильською аварією, так і
соціально-економічними причинами. Забезпеченість лікарських дільниць
медичним персоналом є приблизно однаковою і за досліджуваний період не
зазнала суттєвих кількісних та якісних змін.

Вивчали рівні щорічної загальносоматичної захворюваності впродовж 20
років: 10 років до- та 10 після аварії на ЧАЕС. Епідеміологічний
моніторинг та розрахунки радіоекологічних ризиків здійснювали за
уніфікованою методикою [Бузунов и др., 1993].

Дози опромінення мешканців РЗТ розраховували за уніфікованою методикою
[Ліхтарев та ін., 1998] і порівнювали їх з розрахованими за уточненим
внаслідок анкетування фактичним раціоном харчування. При цьому
розрахунки виконували за камерними моделями, основу яких викладено у
роботі [Дрозд та ін., 2003]. Суть першої методики полягає у тому, що
доза визначається як добуток щільності випадінь того чи іншого
радіонукліду на референтну нормовану дозу від цього радіонукліду,
значення якої наводиться у спеціальних таблицях. Суть другої методики
полягає у наступному:

Процес формування поглиненої дози Dі(() в і-му органі при його
опроміненні ізотопом, що надходить до організму, визначається на базі
сучасних уявлень про модель кінетики радіонукліду, яка описується
системою диференційних рівнянь першого порядку, складених на основі
балансу активностей даного радіонукліду в системі взаємопов‘язаних
камер, що розглядаються у цьому процесі як представники реальних органів
.

(t)=0), пов‘язаний з розв‘язанням системи рівнянь

,

п – вектор, компоненти якого дорівнюють початковому вмісту радіонукліду
в органах.

Cуму поглинених доз в органах від певного виду іонізуючого
випромінювання для n-камерної моделі описує n-вимірний вектор

= kN( F,

(())i ( qi(()/mi -активність радіонукліду в і-му органі в момент часу (
((((t0, …, t(), віднесена до маси і-го органу, Бк/кг; F – матриця
розміром n(n з елементами Fij = F(j(i), (і,j=1,…,n), де F(j(i) –
середня фракція поглиненої енергії в камері-мішені і від випромінювання,
що створюється в камері-джерелі j; ( – середня енергія випромінювання
даного виду, МеВ/розпад; N – вихід даного виду випромінювання на 1
розпад; k =1,6(10-13 Дж/МеВ.

пов’язане з визначенням власних значень матриці системи (. Ця задача
вирішується методами лінійної алгебри.

Виокремлення радіоекологічної складової із суми несприятливих ефектів,
що спостерігаються серед населення постраждалих регіонів, викликаних
дією різних шкідливих факторів, та ретроспективне відновлення
вік-залежних середніх індивідуальних і колективних доз опромінення
щитоподібної залози здійснювали за власними методиками, суть яких
викладено нижче.

Математичну обробку первинних даних та статистичну обробку результатів
виконували стандартними методами [Яноши, 1968, Кремер, 2001] за
допомогою персонального комп’ютера з використанням пакетів прикладних
програм Microsoft Word, Microsoft Excel, Microsoft Maple 7.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Розробка методики ретроспективного відновлення вік-залежних середніх
індивідуальних і колективних доз опромінення ЩЗ для різних вікових груп
населення, що мешкає на РЗТ. Відправною точкою для ретроспективного
відновлення доз слугували результати прямих вимірювань вмісту
радіоактивних ізотопів у ЩЗ, які проводилися проміж дитячого контингенту
підрозділами радіологічних служб Міністерства охорони здоров’я України у
травні 1986 року. За цими даними, які є доступними для використання,
було виконано оцінку індивідуальних поглинених доз у ЩЗ. Однак їх пряме
застосування для дозиметричного супроводу антропоекологічних досліджень
у потерпілих регіонах є практично неможливим за декількох причин: а)
вимірювання проводилися лише серед дитячого контингенту; б) для частини
населених пунктів у звітних документах наведено лише дози опромінення
ЩЗ, що дорівнюють або перевищують 300 мГр; в) дози розраховували за
вік-залежною дозиметричною моделлю, де використовуються дискретні
значення розрахункових параметрів (маса ЩЗ, параметри метаболізму тощо)
для кожної із 4-х референтних вікових груп дітей [ICRP Publ. 67, 1993].
Це призвело до значних похибок у розрахунках індивідуальних доз,
оскільки в межах кожної з зазначених вікових груп суттєво змінювалися як
параметри кінетики радіонукліду, так і маса ЩЗ.

Для розробки методики відновлення доз було вибрано 2 населених пункти,
розташованих на РЗТ, що відрізняються рівнями радіаційного впливу, у
яких тиреорадіометричними обстеженнями у травні 1986 р. було охоплено
більшу частину дитячого населення (населені пункти №1 та №2).

Основна ідея методики зводиться до наступного:

На підставі наявних матеріалів прямих тиреорадіометричних вимірів
будували гістограми, які відображають середні дози опромінення ЩЗ для
кожної з 4-х вікових груп дитячого населення (рис. 1).

Вважали, що середня доза опромінення ЩЗ у дорослих складає 0,1 від дози
у дітей 1-річного віку, оскільки маса ЩЗ у дітей зазначеної вікової
групи приблизно у 10 разів менша, ніж у дорослих, період напіввиведення
131І із органу переважно визначається періодом його напіврозпаду і
приблизно дорівнює 8 добам, а надходження ізотопу до організму
(переважно з молоком) є приблизно однаковим (близько 1 л) [Публ. 23
МКРЗ, 1977].

Використовуючи середні значення доз опромінення для кожної з вікових
груп серед дитячого контингенту та враховуючи допущення, зроблене в п.
2, будували криві вікових залежностей середніх доз опромінення ЩЗ (рис.
2) та здійснювали їх математичну інтерпретацію.

Для осіб різного віку з кроком у 1 рік, розраховували середні
індивідуальні дози опромінення ЩЗ.

Визначали середню чисельність дітей одного віку. При цьому вважали, що
середня чисельність підлітків та молоді (до 19 років включно) одного
віку дорівнює середній чисельності дітей-однолітків.

nch = Nch/15,

де Nch – загальна чисельність дітей, віком від 0 до 14 років
включно.

6. Визначали колективну дозу опромінення ЩЗ:

а) для дітей, підлітків та молоді до 19 років включно сумарна колективна
доза опромінення ЩЗ складає:

,

– середня індивідуальна доза опромінення ЩЗ осіб одного віку;

б) для дорослих

= [Nad – (nch ( 5)] ( dad

– сумарна колективна доза опромінення ЩЗ дорослих (20 років і старші);
Nad – чисельність дорослих та підлітків; nch – середня чисельність
підлітків та молоді до 19 років включно одного віку; dad – середня доза
опромінення ЩЗ дорослих.

Розроблена методика дозволила на підставі наявних результатів
тиреорадіометричних вимірів, що проводилися проміж дитячого контингенту,
відновити індивідуальні та колективні дози опромінення щитоподібної
залози для усіх вікових груп населення (табл. 1).

Таблиця 1

Середні індивідуальні та колективні дози опромінення щитоподібної залози
мешканців населених пунктів № 1 та № 2 ізотопами йоду у залежності від
віку

Вік, роки; Населений пункт № 1; Населений пункт № 2

; Доза опромінення щитоподібної залози

; Індивідуальна, сГр; Колективна для однолітків,

л ( Гр; Колективна для вікових підгруп, л(Гр; Індивіду-альна, сГр;
Колективна для однолітків,

л ( Гр; Колективна для вікових підгруп, л(Гр

0; 203,0; 380,4;

2323,0

; 65,6; 210,4;

1282,5

1; 172,0; 322,3; ; 55,4; 177,7;

2; 145,0; 271,7; ; 46,7; 149,8;

3; 122,2; 229,0; ; 39,4; 126,3;

4; 103,2; 193,4; ; 33,3; 106,8;

5; 87,1; 163,2; ; 28,1; 90,1;

6; 73,5; 137,7; ; 23,7; 76,0;

7; 62,0; 116,2; ; 20,0; 64,1;

8; 52,3; 98,0; ; 16,9; 54,2;

9; 44,2; 82,8; ; 14,3; 45,9;

10; 41,3; 77,4; ; 13,3; 42,7;

11; 37,9; 71,0; ; 12,2; 39,1;

12; 34,8; 65,2; ; 11,2; 35,9;

13; 31,9; 59,8; ; 10,3; 33,0;

14; 29,3; 54,9; ; 9,5; 30,5;

15; 26,9; 50,4;

213,9; 8,7; 27,9;

118,4

16; 24,7; 46,3; ; 8,0; 25,7;

17; 22,6; 42,4; ; 7,3; 23,4;

18; 20,8; 39,0; ; 6,7; 21,5;

19; 19,1; 35,8; ; 6,2; 19,9;

20 та старші; 18,0; -; 2344,1; 5,8; -; 948,0

Порівняння доз опромінення населення, розрахованих за різними
методиками. Референтні дози внутрішнього опромінення населення без
урахування йодового компоненту, розраховані за уніфікованою методикою та
за камерними моделями з урахуванням фактичного раціону харчування
населення досліджуваних територіальних утворень, яке зазнає тривалої
радіаційної дії, наведено у табл. 2. Результати порівняння даних
показали, що значення доз внутрішнього опромінення, накопичених за 10
років, які минули після аварії, розрахованих за уточненим раціоном (із
застосуванням камерних моделей) та за уніфікованою методикою, задовільно
узгоджуються між собою, тобто особливості місцевого раціону досить добре
враховані при розробці уніфікованої методики.

Таблиця 2

Результати розрахунків доз внутрішнього опромінення населення без
урахування йодового компоненту, виконаних за двома різними методиками

Лікарська дільниця Термін, роки Ефективна доза, мЗв

За камерними моделями За уніфікованою методикою

№ 1 1995 0,10 0,06

1986-1995 2,73 2,39

№ 2 1995 0,03 0,02

1986-1995 0,91 0,78

Розробка методики, яка дозволяє виокремлювати радіаційну складову із
суми негативних ефектів, що спостерігаються серед населення потерпілих
регіонів. При розробці методики використовували результати
епідеміологічного моніторингу, що проводився в потерпілих регіонах
впродовж тривалого часу до і після аварії. Оптимальними при цьому
вважали відрізки часу, що відповідають основному циклу сонячної
активності, який становить 11±1 років. Такий підхід мінімізує похибку
для захворювань, пов’язаних із судинною і деякими іншими видами
патологій. Вважали, що для успішного вирішення задачі необхідно
дотримуватися певної послідовності та виконання наступних умов:

Вибрати однорідну групу населення, яка компактно проживає на території,
де щільність забруднення грунту довгоіснуючими радіонуклідами аварійного
викиду суттєво (у декілька разів) перевищує природній доаварійний фон.
При цьому радіоактивне забруднення у межах обстежуваного регіону має
бути рівномірним. Інша група (контроль) повинна мешкати на території,
вільній від додаткового радіонуклідного забруднення аварійного
походження, або таке забруднення має бути незначним, тобто перевищувати
доаварійні значення, зумовлені глобальними атмосферними випадіннями, не
більше, ніж на 50%.

2. При обстеженні декількох регіонів з різними рівнями радіаційного
забруднення грунту ізотопний склад та співвідношення між радіонуклідами,
що випали внаслідок аварії, на усіх обстежуваних територіях мають бути
однаковими.

3. Групи населення мають бути ідентичними за побутом, ментальністю,
умовами зовнішніх негативних впливів: стресогенних факторів, чинників
хімічної природи тощо, а також за кількісним та якісним рівнем медичного
обслуговування.

4. Групи населення доцільно розбити на підгрупи за віковою ознакою,
загальноприйнятою у формах статистичної звітності медичних установ, що
використовувалися до 1996 року, а саме: діти (до 14 років) та дорослі і
підлітки (старші 14 років).

5. Усі групи та підгрупи повинні бути достатньо представницькими, тобто
їх мінімальна чисельність має складати декілька тисяч осіб.

6. З метою зменшення похибки, значення щільності забруднення ґрунтів
радіонуклідами в населених пунктах, де мешкають обстежувані групи
населення, а також їх дози опромінення, слід брати з офіційних джерел
(при їх наявності).

Дослідження за даною методикою не рекомендується проводити на рівні
областей або районів, оскільки при цьому майже неможливо виконати
наведені вище умови. Найпоширенішим порушенням цих умов є значна
неоднорідність радіонуклідного забруднення за його щільністю та
ізотопним складом. Оптимальними об’єктами для аналізу є окремі лікарські
дільниці, до складу яких входять декілька (нерідко десятки) населених
пунктів.

Основна ідея методики полягає у наступному:

Будуються криві, що відображають динаміку захворюваності за окремими
нозологічними формами для усіх порівнюваних груп населення. Оскільки, як
правило, спостерігається значна варіабельність між щорічними показниками
захворюваності, отримані криві рекомендується згладити за методом
ковзного середнього з метою їх подальшого аналізу за допомогою
математичних засобів.

Проводяться лінійні тренди доаварійної (спонтанної) захворюваності, які
продовжуються на післяаварійний період.

Будуються криві “надлишкової” захворюваності. Для цього від значень
щорічної захворюваності (після зглажування) віднімаються відповідні
значення спонтанної захворюваності, що описуються її післяаварійним
трендом.

Виокремлюється радіаційний компонент захворюваності. Для цього від
щорічних значень “надлишкової” захворюваності у забрудненому районі
віднімаються відповідні значення контрольного району.

Отримана крива описуватиме зміну показників радіаційно зумовленого
компонента щорічної захворюваності і може бути використана для
подальшого аналізу закономірностей її формування та для виконання
прогнозних розрахунків, у тому числі ризиків виникнення захворювань.

Ілюстрацією виявлення надлишкової захворюваності може слугувати рис. 3.

Для урахування періодичних коливань спонтанної захворюваності,
викликаних зміною сонячної активності, зважаючи на те, що її
інтенсивність у максимумах, які спостерігалися у 1981 р. та 1991 р. була
однаковою, достатньо побудувати лінійний тренд за показниками
захворюваності 1976-1986 рр. і перенести його у наступний десятирічний
період, помістивши початок у точку, що відповідає значенню
захворюваності у 1986 році (рис.4 а, б).

Насамкінець, отриману криву радіаційно індукованої захворюваності слід
проаналізувати, застосовуючи пакети математичних прикладних програм, на
тип статистичного розподілу (нормальний, логнормальний) за мінімумом
суми квадратів нев’язок. Після вибору типу розподілу, який краще описує
отриману криву, визначається прогнозована кількість радіаційно
індукованих захворювань та термін їх повної реалізації (рис. 5). При
цьому за граничний термін реалізації достатньо вважати значення
захворюваності 1 особа за рік на 10000 осіб населення.

Радіоекологічні ризики серед населення, що постійно мешкає на радіаційно
забруднених територіях. Такому поняттю, як радіоекологічний ризик,
приділяється особлива увага, принаймні, за трьома причинами:

Визначення конкретних значень радіаційних ризиків для різних класів
хвороб і нозологічних форм дозволить кількісно вирішити задачу
“доза-ефект” для радіоіндукованих патологій.

Значення ризиків (нормованих на одиницю колективної дози) виникнення
певного (одного і того ж) захворювання для регіонів, які істотно
відрізняються за рівнями радіаційного впливу, можуть слугувати критерієм
перевірки коректності розробленої методики. Якщо ці значення співпадають
і це підтверджується для декількох нозологічних форм, то з великим
ступенем вірогідності можна стверджувати, що методика є коректною.

За динамікою реалізації ризику можна визначити фактор, що спричиняє
виникнення захворювання.

Для оцінки ризиків серед потерпілого населення необхідно визначити
перелік захворювань, спричинених радіаційною дією, та масштаби їх
проявів. Для цього використовували дані проведеного епідеміологічного
моніторингу, які обробляли, використовуючи розроблену методику. Як
з’ясувалося, до радіогенних захворювань належать (класи хвороб та
нозологічні форми за Міжнародним класифікатором хвороб 10-го перегляду):

А. Серед підлітків та дорослих

Хвороби ендокринної системи, розладу харчування, порушення обміну
речовин:

із них цукровий діабет.

Хвороби системи кровообігу:

із них гіпертонічна хвороба;

ішемічна хвороба серця (ІХС);

із хворих на ІХС:

стенокардія;

гострий інфаркт міокарда.

Хвороби органів травлення:

із них жовчно-кам’яна хвороба (ЖКХ), холецистит, холангіт.

Б. Серед дітей

Усі хвороби.

Хвороби крові, кровотворних органів та окремі порушення з залученням
імунного механізму:

із них анемії.

Хвороби ендокринної системи, розладу харчування, порушення обміну
речовин:

із них гіперплазія щитоподібної залози усіх ступенів.

Кількість радіаційно індукованих захворювань на 10000 осіб населення та
прогнозовані терміни їх реалізації наведено у табл. 3 та 4.

Ризики виникнення захворювань розраховували за трьома варіантами:

ризики на 1 людино-зіверт колективної дози тотального хронічного
опромінення довгоіснуючими радіонуклідами аварійного викиду;

ризики на 1 людино-грей колективної дози опромінення ЩЗ за умови, що
опромінюється усе населення;

ризики на 1 людино-грей колективної дози опромінення ЩЗ за умови, що
опромінюються лише діти, підлітки і молодь до 19 років включно (з огляду
на те, що вони поступово переходять у категорію “дорослі”).

Виходячи з лінійної залежності величини ризику від дози опромінення,
повинні виконуватися наступні умови:

Для регіонів з різними дозовими рівнями опромінення значення ризиків для
кожного з радіаційно зумовлених захворювань повинні співпадати (у межах
похибок).

При повній реалізації у населення захворюваності за певною радіаційно
зумовленою нозологічною формою, значення ризику досягає свого
максимального значення і стає постійною величиною.

Якщо ризик реалізувався не повністю, його значення з часом повинно
зростати.

Для ілюстрації процедури аналізу ризиків зручно розглянути
захворюваність на цукровий діабет серед дорослих і підлітків, яка
повністю реалізувалася до 1996 року. Рис. 6а, 6б, 6в ілюструють
результати розрахунків. Аналізуючи криві, що описують ризики виникнення
захворювання, ми бачимо, що тривале опромінення радіонуклідами
аварійного викиду (рис. 6а) не є причиною виникнення даної патології,
оскільки: а) уже при значенні індивідуальної дози 0,235 Зв імовірність
захворіти на цукровий діабет дорівнює 1, що суперечить численним даним
профілактичних і клінічних спостережень за особами, які професійно
працюють із джерелами іонізуючих випромінювань; б) ризики не співпадають
між собою для районів з різними рівнями радіаційного впливу; в) значення
ризиків з часом не стабілізується на певному рівні, а зменшується,
оскільки дозові навантаження продовжують зростати, а додаткові
захворювання повністю реалізувалися, тобто захворюваність повернулася до
фонового рівня. Разом з тим, криві, зображені на рис. 6б і 6в, у тій чи
іншій мірі відповідають зазначеним вище умовам (1) і (2) (рівність
ризиків для районів з різними величинами радіаційного впливу при їх
повній стабілізації на певному рівні). Однак для даного захворювання ці
умови краще виконуються у випадку, коли причиною його виникнення
вважається опромінення у аварійний період ЩЗ дітей і підлітків (рис.
6в).

Таблиця 3

Додаткова та радіаційно індукована захворюваність підлітків і дорослих

Нозологічні форми Кількість додаткових захворювань Кількість радіаційно
індукованих захворювань Термін реалізації, роки

На 10000 опромінених Абсолютна На 10000 опромінених Абсолютна

Лікарська дільниця № 1

Хвороби системи кровообігу 1849(193 2428(253 1462(152 1920(200 15(1

Гіпертензія 752(49 987(64 648(42 851(55 15(1

Ішемічна хвороба серця 717(179 1190(298 724(181 951(238 15(1

Інфаркт міокарда 56(4 73(5 56(4 73(5 11(1

Стенокардія 336(149 441(195 317(140 416(184 12(2

Цукровий діабет 181(13 238(17 181(13 238(17 10(1

ЖКХ, холецистит, холангіт 213(22 280(28 113(11 148(15 16±2

Лікарська дільниця № 2

Хвороби системи кровообігу 840(122 1518(220 453(66 819(119 13(1

Гіпертензія 298(34 539(61 194(22 351(40 12(2

Ішемічна хвороба серця 338(85 611(154 156(39 282(71 12(2

Інфаркт міокарда – – – – –

Стенокардія 70(28 126(50 51(20 92(37 12(2

Цукровий діабет 102(11 134(14 102(11 134(14 10(1

ЖКХ, холецистит, холангіт 149(22 269(39 49(7 89(13 12(2

Контрольний район

Хвороби системи кровообігу 387(55 1595(227 – – 14(2

Гіпертензія 104(11 429(45 – – 12(2

Ішемічна хвороба серця 182(43 750(177 – – 12(2

Інфаркт міокарду – – – – –

Стенокардія 19(11 78(44 – – 12(2

Цукровий діабет – – – – –

ЖКХ, холецистит, холангіт 100(20 412(82 – – 15(1

Таблиця 4

Додаткова та радіаційно індукована захворюваність дітей

Нозологічні форми Кількість додаткових захворювань Кількість радіаційно
індукованих захворювань Термін реалізації, роки

На 10000 опромінених Абсолютна На 10000 опромінених Абсолютна

Лікарська дільниця № 1

Загальна захворюваність 16767(2347 4713(660 16005(2240 4499(591 15(1

Гіперплазія щитоподібної залози

7076(921

1989(259

6636(864

1865(242

15(1

Анемії 7405(1754 2081(493 7249(1740 2038(489 15(1

Лікарська дільниця № 2

Загальна захворюваність 5234(628 2513(302 4472(626 2147(300 15(1

Гіперплазія щитоподібної залози

4207(789

2020(379

3767(716

1809(343

15(1

Анемії 708(144 340(69 552(119 265(57 15(1

Контрольний район

Загальна захворюваність 762(122 670(107 – – 16(2

Гіперплазія щитоподібної залози

440(44

387(39

16(2

Анемії 156(30 137(26 – – 16(2

Аналогічний аналіз проводили за кожною нозологічною формою, для якої
раніше було виявлено наявність радіаційно індукованої складової.
Результати аналізу для категорії “дорослі і підлітки” наведено у табл. 5
і 6 (значення ризиків, що краще співпадають між собою для лікарських
дільниць з різними рівнями радіаційного впливу, виділені жирним
шрифтом). Порівняння значень ризиків для кожного з радіаційно
індукованих захворювань на обох обстежуваних лікарських дільницях
показало, що вони у межах похибок співпадають між собою, причому
виникнення захворювань системи кровообігу корелює з дозами опромінення
ЩЗ усього населення, а ендокринної системи та системи травлення – із
дозами опромінення ЩЗ дітей і підлітків.

Таблиця 5

Ризики виникнення радіоіндукованих захворювань проміж дорослих та
підлітків за середньозваженими за віком дозами опромінення ЩЗ усього
населення

Нозологічні форми Чисель-ність населення, осіб Кількість
радіоіндукованих захворювань, абсолютна Доза Ризики на 1 л·Гр
колективної дози опромінення ЩЗ

Середньо зважена, Гр Колективна, л·Гр

Лікарська дільниця № 1

Цукровий діабет 16590 238(17 0,320 5308,8 0,045(0,003

ЖКХ, холецистит, холангіт 148(15 0,028(0,003

Хвороби системи кровообігу 1920(200 0,362(0,038

Гіпертензія 851(55 0,160(0,010

Ішемічна хвороба серця 951(238 0,179(0,045

Стенокардія 416(184 0,078(0,035

Лікарська дільниця № 2

Цукровий діабет 22930 134(14 0,104 2384,7 0,056(0,006

ЖКХ, холецистит, холангіт 89(13 0,037(0,005

Хвороби системи кровообігу 819(119 0,343(0,050

Гіпертензія 351(40 0,147(0,017

Ішемічна хвороба серця 282(71 0,118(0,030

Стенокардія 92(39 0,039(0,016

Таблиця 6

Ризики виникнення радіоіндукованих захворювань проміж дорослих та
підлітків за середньозваженими за віком дозами опромінення ЩЗ дітей,
підлітків та молоді

Нозологічні форми Чисель-ність населення, осіб Кількість
радіоіндукованих захворювань, абсолютна Доза Ризики на 1 л·Гр
колективної дози опромінення ЩЗ

Середньо зважена, Гр Колективна, л·Гр

Лікарська дільниця № 1

Цукровий діабет 3747 238(17 0,677 2536,2 0,094(0,007

ЖКХ, холецистит, холангіт 148(15 0,058(0,006

Хвороби системи кровообігу 1920(200 0,757(0,079

Гіпертензія 851(55 0,335(0,022

Ішемічна хвороба серця 951(238 0,375(0,094

Стенокардія 416(184 0,164(0,072

Лікарська дільниця № 2

Цукровий діабет 6414 134(14 0,218 1400,8 0,096(0,010

ЖКХ, холецистит, холангіт 89(13 0,063(0,009

Хвороби системи кровообігу 819(119 0,585(0,085

Гіпертензія 351(40 0,251(0,028

Ішемічна хвороба серця 282(71 0,201(0,050

Стенокардія 92(39 0,066(0,029

† ? ? ?

O

O

Oe

u

I

?

O

2O

O

Oe

Oe

j

hE~i/eOeOiOiO?O„OOOOeOpOtOA*Oe*U”U$UpUrUaUaU.U0Udaexae?a”ebu†u ue>uez

UUU6UZUhU?U–UOU

?

z

?$

?$

?%

?біжностей щодо ГЩЗ є гіпердіагностика, оскільки серед усіх виявлених
випадків ГЩЗ на лікарській дільниці № 2 переважають гіперплазії 1
ступеня, які досить важко діагностувати, особливо при відсутності
ультразвукової діагностичної апаратури. Що стосується анемій, то
розбіжності зникають, якщо припустити, що вони виникають при досягненні
певної порогової дози при опроміненні ЩЗ, а саме: 0,50 ± 0,05 Гр. При
цьому ризик на 1 людино-грей колективної дози опромінення ЩЗ
дорівнюватиме 0,7 ± 0,1, що задовільно узгоджується з даними табл. 7.

Таким чином, виходячи із розрахунків і аналізу ризиків виникнення
додаткових до спонтанних загальносоматичних захворювань у регіонах з
різними рівнями радіаційного впливу, можна стверджувати наступне:

Розроблена методика виокремлення із захворюваності радіаційно
індукованої складової є коректною.

Першопричиною виникнення радіаційно індукованих захворювань є
опромінення щитоподібної залози (особливо у дітей і підлітків) ізотопами
йоду та їх дочірними продуктами у аварійний період.

Крім цього, отримано чисельні значення імовірності виникнення
загальносоматичних захворювань різної нозології на одиницю дози
опромінення щитоподібної залози, тобто кількісні показники зв’язку
“доза-ефект” для кожного захворювання.

Таблиця 7

Ризики виникнення радіаційно індукованих захворювань у дітей за
середньозваженими за віком дозами опромінення ЩЗ

Нозологічні форми Чисель-ність опромінених, осіб Кількість
радіоіндукованих захворювань, абсолютна Доза Ризики на 1 л·Гр
колективної дози опромінення ЩЗ

Середньо зважена, Гр Колек тивна, л·Гр

Лікарська дільниця № 1

Загальна захворюваність 2810 4499(591 0,826 2323,0 2.12(0.28

Гіперплазія щитоподібної залози

1865(242 0.88(0.11

Анемії 2038(489 0.96(0.23

Лікарська дільниця № 2

Загальна захворюваність 4810 2147(300 0,267 1282,5 1.67(0.23

Гіперплазія щитоподібної залози

1809(343 1.41(0.27

Анемії 265(57 0.21(0.04

Управління ризиками на радіаційно забруднених територіях. Зменшення
екологічного ризику здійснюється у два етапи: оцінка ризику і управління
ним. Оцінка ризику, це аналіз причин його виникнення і масштабів прояву
у даній конкретній ситуації. Можна виділити основні етапи оцінки ризику:
виявлення реальної чи потенційної небезпеки; визначення його рівня та
динаміки реалізації за станом захворюваності серед населення. Оцінку
радіоекологічних ризиків на РЗТ було здійснено вище. Управління ризиком
це розробка і впровадження комплексу заходів, спрямованих на його
зменшення, на підставі аналізу несприятливої ситуації, що виникла, чи
може потенційно виникнути і їх правове забезпечення. При цьому, на
територіях з високими рівнями ризиків, на яких вводиться режим обмежень
і заборон, необхідно здійснювати заходи щодо збереження і зміцнення
здоров’я населення, застосовувати різні компенсації за ризик тощо. Базою
для розробки заходів щодо управління ризиками є результати їх оцінки.

Одним із важливих елементів управління ризиками є втручання. Метою
втручання є створення для потенційно чи реально опромінюваних людей (у
випадку радіоекологічних ризиків) кращих умов у тому відношенні, що
досягаються менші сукупні ризики при прийнятних фінансових та соціальних
витратах. Хоча ця задача є зрозумілою і концептуально простою, на
практиці не завжди вдається легко визначити, який вид та рівень
втручання найкраще відповідає тим чи іншим обставинам. Їх вибір вимагає
ретельного врахування великої кількості критеріїв, які часто знаходяться
у протиріччі один з одним (рис. 7) (наприклад, ризики радіаційного
опромінення, ризики як наслідок втручання, прямі та непрямі витрати,
пов’язані з втручанням, занепокоєність населення тощо), роль яких може з
часом змінюватися і відносна важливість яких залежить від їх соціального
значення. На РЗТ втручання забезпечує протирадіаційний захист населення,
який за умов радіаційної аварії реалізується шляхом застосування прямих
та непрямих контрзаходів. Прямі контрзаходи спрямовані на зменшення чи
запобігання індивідуальних та колективних доз опромінення і майже завжди
є втручанням у нормальну життєдіяльність людей та у сферу
соціально-побутового, господарського чи культурного функціонування
певного регіону. Вони проводяться в період інтенсивної дії радіаційного
фактору. До непрямих контрзаходів слід віднести ті, які не призводять до
попередження індивідуальних та колективних доз опромінення, але
зменшують чи компенсують величину збитку для здоров’я, пов’язаного з
аварійним опроміненням. Вони можуть проводитися як під час, так і після
дії радіаційного фактору.

Основою для прийняття рішень щодо доцільності впровадження того чи
іншого контрзаходу є:

для прямих контрзаходів – оцінка і порівняння загального збитку
(економічного, соціального, здоров’ю), завданого цим контрзаходом, з
користю для здоров’я за рахунок відвернутої цим контрзаходом дози
опромінення;

для непрямих контрзаходів – оцінка і порівняння збитку здоров’ю
(вираженого в економічних показниках), завданого радіаційним та
супутніми йому факторами з користю, яку отримає держава від попередження
захворювання чи повернення здоров’я постраждалому контингенту громадян.

Контрзахід можна вважати виправданим тоді, коли користь від його
застосування буде більшою, ніж загальний збиток, завданий його
впровадженням. Але це стверження не є настільки очевидним, як здається
на перший погляд. Так, стосовно прямих контрзаходів у випадку, коли
величина дози опромінення є меншою за таку, що викликає детерміністські
ефекти для здоров’я (променева хвороба), можуть бути випадки, коли
шкода, яка наноситься втручанням, перевищує шкоду від того, що люди
уникнуть опромінення. Крім цього, більшість засобів втручання порушує
звичний спосіб життя. Ці зміни викликають занепокоєння, яке може завдати
більшої шкоди здоров’ю людей, ніж дія іонізуючої радіації. З іншого
боку, якщо не застосовуються ніякі захисні засоби, то і у цьому випадку
серед населення може виникати занепокоєння, що призводить до хронічних
стресів з усіма їх негативними наслідками. Усе це суттєво ускладнює
процес прийняття рішень щодо застосування контрзаходів.

Основними контрзаходами, актуальними на сьогоднішній день на РЗТ, є
профілактика захворювань і реабілітація потерпілих (непрямі
контрзаходи). Це не виключає можливості застосування прямих контрзаходів
(наприклад, впровадження технологій, що призводять до зниження вмісту
радіонуклідів у сільськогосподарській продукції) з метою неперевищення
визначеного законом ліміту індивідуальної дози додаткового опромінення
(понад спонтанний рівень) у 1 мЗв/рік, однак лише у випадку їх низької
вартості. Концептуальну схему основних непрямих контрзаходів наведено на
рис. 8.

Після визначення переліку можливих контрзаходів вони повинні бути
оптимізованими. Контрзахід слід вважати оптимальним тоді, коли чиста
користь від його впровадження (різниця між загальною користю і загальним
збитком) буде максимальною.

Одним із найпростіших і найдоступніших методів для здійснення оцінок з
питань оптимізації втручання при плануванні мінімізації наслідків
радіаційних аварій є аналіз “витрати-користь”. Функція “витрати-користь”
із урахуванням наведеної на рис. 7 структури має вигляд:

B = (Y0 – Y1) + Bc – X – R – A,

де В – чиста користь, яку отримують при впровадженні захисного заходу;
Y0 – вартісний еквівалент радіаційної шкоди, якщо захисний захід не
застосовується; Y1 – вартісний еквівалент радіаційної шкоди, що
залишається при застосуванні захисного заходу; Bc – вартісний еквівалент
додаткових гарантій, що обумовлені застосуванням захисного заходу; Х –
грошові витрати на реалізацію захисного заходу; R – вартісний еквівалент
ризиків, що виникають при застосуванні захисного заходу; А – вартісний
еквівалент занепокоєності та зміни способу життя, що виникли внаслідок
застосування захисного заходу.

Аналізуючи контрзаходи, що є актуальними при аварійному опроміненні
населення, основним критерієм для порівняння їх ефективності вважали
частку річного валового продукту, яку створює один індивід, виходячи із
вікової структури населення. При цьому втрата річного валового
національного продукту (ВНП) для України у випадку загибелі людини чи
повної втрати нею працездатності, якщо умовно вважати його абсолютне
значення рівним 200 млрд. грн, а чисельність населення 50 млн. осіб,
становить:

ВНПвтр = = = 8000 грн ,

де 50/2 враховує, що працездатне населення у сільських районах
Українського Полісся складає близько 50% від усього населення.

Розглядали втрати держави при відсутності будь-яких контрзаходів на
радіаційно забруднених територіях, витрати при проведенні
реабілітаційних і профілактичних заходів, якщо аварійне опромінення
населення уже відбулися та витрати при проведенні деяких прямих
контрзаходів, що запобігають опроміненню. Розрахунки виконані для
лікарських дільниць №1 та №2, а також для гіпотетичної лікарської
дільниці, де усі діти, підлітки і молодь до 20 років

включно отримали дозу опромінення ЩЗ ( 2 Гр (за нашими даними ризик
реалізації радіогенних захворювань при цьому дорівнює 1).

На наш погляд, найкращим варіантом витрати коштів, призначених для
протирадіаційного захисту населення, на сьогоднішній день може бути
надання адресних компенсацій за реалізовані ризики і потенційну
реалізацію реальних ризиків, визначених за допомогою засобів ранньої
(доклінічної) діагностики захворювань. Пояснимо цю позицію,
проаналізувавши можливі захисні заходи, використовуючи елементи
процедури оптимізації і виходячи із розрахованих нами значень ризиків
виникнення радіогенних захворювань серед мешканців РЗТ.

Наведемо усі можливі варіанти застосування захисних контрзаходів.

Компенсації, спрямовані на поліпшення якості життя (п. 2 табл. 8).
Маються на увазі щомісячні грошові виплати опроміненому населенню
(довічно), покликані компенсувати придбання чистих у радіаційному
відношенні продуктів харчування. На даний час вони частково надаються
мешканцям ІІІ та ІІ зон (класифікація за Законом України “Про статус та
соціальний захист громадян … ”, 1991). Очевидно, максимальна сума, яку
може витратити держава на ці компенсації, виходячи із суто економічних
міркувань, не повинна перевищувати суми втрати ВНП внаслідок смерті
громадян, викликаної опроміненням, чи повної втрати ними працездатності.

Компенсації потерпілим за реалізовані ризики (п. 3 табл. 8): у випадку
смерті, викликаної опроміненням – грошові виплати родині за втрату
годувальника; при повній втраті працездатності – лікування і
реабілітація потерпілих за рахунок держави, виплата пенсій і надання
пільг.

Компенсації потерпілим за потенційні і реалізовані ризики (п. 4 табл.
8). Передбачають ранню (доклінічну) діагностику серед населення, під
якою мається на увазі застосування новітніх методів [Мукалов та ін.,
2001], що дозволяють виявляти захворювання на стадії, коли явні клінічні
ознаки ще відсутні. Це дає можливість попереджувати захворювання за
допомогою профілактичних заходів. Слід зазначити, що при цьому частина
потерпілих все-таки захворіє і їх потрібно буде лікувати. На них
поширюються компенсації, передбачені в п. 2.

Йодна профілактика серед населення в аварійний період (ранній
профілактичний захід). При цьому, з огляду на те, що хоча доза на ЩЗ
буде зменшена приблизно у 5 разів, частина людей все-таки може
захворіти. Чисельність їх можна визначити, використовуючи виявлену нами
залежність імовірності реалізації патологій від дози опромінення ЩЗ.
Стосовно цих людей контрзаходи можуть проводитися за двома варіантами:
4а) – компенсації за реалізовані ризики згідно з п. 2 (п. 5 табл. 8);
4б) – компенсації за потенційні і реалізовані ризики згідно з п. 3 (п. 6
табл. 8).

Евакуація дітей і підлітків віком до 18 років у незабруднену зону
відразу ж після аварії, терміном на 80 діб (ранній профілактичний захід)
(п. 7 табл. 8). При цьому, якщо вчасно, від моменту аварії до початку
евакуації максимально обмежити контакт з радіаційно забрудненим
середовищем, то можна майже уникнути опромінення ЩЗ, тобто усунути
фактор, який є основною причиною виникнення радіаційно індукованих
захворювань.

Витрати держави на впровадження усіх можливих варіантів захисних
контрзаходів і втрати від недоотриманого валового національного продукту
при їх відсутності відображено у табл. 8.

При оцінці суми потенційного збитку внаслідок відсутності контрзаходів
вважали, що будь-яке радіаційно індуковане хронічне захворювання через 3
роки призведе до повної втрати працездатності.

Аналіз показує, що ефективність компенсаційних виплат населенню (які
частково здійснюються на сьогоднішній день) є вкрай низькою, а витрати
держави – максимальними. Крім цього, кошти, розподілені на все
населення, не дають можливості особам, які втратили здоров’я, лікуватися
і здійснювати ефективну профілактику. При цьому слід пам’ятати, що
максимально можлива чисельність осіб, у яких можуть реалізуватися
ризики, становить 20-25% від

Таблиця 8

Витрати держави на впровадження захисних контрзаходів та втрата ВНП при
їх відсутності (на 10000 осіб), млн. грн.

N п/п Варіант контрзаходів Лікарська дільниця №2 Лікарська дільниця №1
Максимально можливі витрати

1. Контрзаходи не проводяться 113,600* 340,800* 631,000*

2. Компенсації, спрямовані на поліпшення якості життя 113,600

(379 грн/рік на 1 людину впродовж 30 років) 340,800

(1136 грн/рік на 1 людину впродовж 30 років) 631,000

(2102 грн/рік на 1 людину впродовж 30 років)

3. Компенсації за реалізовані ризики

22,548

67,585

124,014

4. Компенсації за потенційні і реалізовані ризики

11,472

29,200

51,211

5. Йодна профілактика і компенсації за реалізовані ризики

1,494

7,576

62,029

6. Йодна профілактика і компенсації за потенційні та реалізовані ризики

3,381

5,887

28,213

7. Евакуація дітей та підлітків до 18 років терміном на 80 діб

9,501

9,501

9,501

Примітка: * – втрати держави від недоотриманого ВНП

чисельності усього населення (частина дітей і підлітків у віковій
структурі населення).

Найефективнішими ранніми контрзаходами варто вважати евакуацію дітей і
підлітків на “йодний” період і проведення йодної профілактики.

Щодо пізніх заходів, перевагу, очевидно, слід надавати компенсаціям за
потенційні і реалізовані ризики (із застосуванням методів ранньої
діагностики захворювань). При цьому діагностувати потрібно усе
населення, що мешкає на РЗТ. Оскільки неможливо диференціювати
захворювання, викликані дією радіаційного фактора від аналогічних
захворювань іншого походження, необхідно визначити критерій, за яким
надавати адресні компенсації. Це можуть бути, наприклад, безпосередньо
виміряні чи розраховані значення доз опромінення щитоподібної залози у
аварійний період. На наш погляд, нижня межа доз має становити для осіб,
які перебували під час аварії у дитячому і юнацькому віці, 0,1 Гр, а для
дорослих – 0,3 Гр. Виходячи з термінів реалізації усіх радіаційно
індукованих захворювань, компенсації за реалізовані ризики необхідно
надавати усім, хто у зазначений термін захворів на відповідну хворобу і
хто задовольняє встановленому дозовому критерію опромінення щитоподібної
залози.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розв’язання
наукової проблеми в галузі екологічної безпеки, що полягає у виявленні
негативних дозозалежних ефектів антропогенного походження серед
населення, яке мешкає на радіаційно забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС
територіях, визначенні їх генезу та оптимальних методів управління
радіоекологічними ризиками. Проблему вирішено завдяки розробці та
застосуванню спеціальної методики, яка дає можливість із суми негативних
ефектів, що спостерігаються у когорті потерпілих, виокремлювати
радіогенну складову. Її вирішення дозволяє оптимізувати протирадіаційний
захист населення та персоналу у випадках масштабних ядерних та
радіаційних інцидентів з надходженням радіоактивних речовин у навколишнє
середовище.

Серед різних вікових груп населення, що мешкає на радіаційно забруднених
територіях, виявлено достовірне післяаварійне зростання основного
показника, який відображає рівень екологічної небезпеки – щорічної
захворюваності за окремими класами хвороб та їх нозологічними формами.
При цьому виявлено, що радіогенними можна вважати: для дитячого
контингенту – загальну захворюваність, хвороби крові (анемії),
патологічні стани ендокринної системи (гіперплазія щитоподібної залози);
для дорослих та підлітків – хвороби системи кровообігу (гіпертонічна
хвороба, ішемічна хвороба серця, стенокардія, інфаркт міокарда), хвороби
ендокринної системи (цукровий діабет) та хвороби системи травлення
(жовчно-кам’яна хвороба, холецистит, холангіт).

Розроблено нову методику, яка не має аналогів та дозволяє виокремлювати
радіаційно індуковану складову із суми негативних ефектів, викликаних
дією різних шкідливих факторів, що спостерігаються серед різних груп
потерпілих. За її допомогою доведено, що усі захворювання, для яких
виявлено зростання у післяаварійний період, мають радіаційний генез. Для
кожної вікової групи населення визначено перелік радіоіндукованих
захворювань та за кожною нозологічною формою їх кількість і аналітичний
вигляд функцій, що описують динаміку їх реалізації.

Установлено, що основним екологічним фактором антропогенного походження,
який є головною причиною виникнення негативних ефектів у населення, що
мешкає на радіаційно забруднених територіях, є опромінення щитоподібної
залози (у першу чергу дітей і підлітків) ізотопами йоду в аварійний
період.

Установлено, що хронічне низькоінтенсивне опромінення довгоіснуючими
радіонуклідами чорнобильського викиду (цезій, стронцій), яке
продовжується дотепер, не є значимою причиною виникнення негативних
ефектів у населення, що мешкає на радіаційно забруднених територіях.

Виконано розрахунки і порівняльний аналіз середньозважених референтних і
ефективних доз опромінення населення, що мешкає на територіях з різними
рівнями забруднення ґрунтів радіонуклідами, які вказують на те, що
особливості місцевих раціонів істотно не впливають на динаміку
формування доз внутрішнього опромінення, а основна складова частина
ефективної дози сформована у аварійний період і зумовлена радіоактивними
ізотопами йоду.

Розроблено метод і за його допомогою відновлено середні індивідуальні і
колективні дози опромінення щитоподібної залози ізотопами йоду у
потерпілого населення для районів з різними рівнями радіоекологічного
впливу із урахуванням вікових особливостей формування дозових
навантажень.

Визначено конкретні значення ризиків виникнення радіаційно індукованих
захворювань серед потерпілого населення на одиницю дози (1 грей)
опромінення щитоподібної залози. Вони становлять: для дітей – загальна
захворюваність ((1,00), анемії (0,96), гіперплазія щитоподібної залози
(0,88); для дорослих і підлітків – хвороби системи кровообігу (0,35),
хвороби ендокринної системи (цукровий діабет – 0,095), хвороби системи
травлення (жовчно-кам’яна хвороба, холецистит, холангіт – 0,06).
Установлено, що виникнення анемій серед дитячого контингенту потерпілих
є пороговим явищем. Нижня межа дози, що викликає анемії становить
(0,5±0,05) Гр.

Результати аналізу методів управління радіоекологічними ризиками на
радіаційно забруднених територіях дозволяють вважати оптимальними
наступні контрзаходи щодо протирадіаційного захисту населення:

а) у ранній (аварійний) період:

евакуація дітей і підлітків на “йодний” період (80 діб) у чистий в
радіаційному відношенні регіон;

проведення йодної профілактики серед усіх вікових груп населення;

б) у пізній період:

виплата компенсацій за потенційні та реалізовані ризики (із
застосуванням методів ранньої діагностики захворювань). При цьому
обстежувати потрібно усе населення, що мешкає на радіаційно забруднених
територіях. Оскільки неможливо диференціювати захворювання, викликані
дією радіаційного фактора від аналогічних захворювань іншого походження,
критерієм для адресної компенсації можуть бути безпосередньо виміряні чи
розраховані значення доз опромінення щитоподібної залози ізотопами йоду.
На наш погляд, нижня межа доз може становити для осіб, що перебували під
час аварії в дитячому і підлітковому віці – 0,1 Гр, а для дорослих – 0,3
Гр. При цьому, враховуючи терміни реалізації усіх радіаційно індукованих
захворювань, компенсації за реалізовані ризики необхідно надавати усім,
хто в зазначений термін захворів на відповідну хворобу і хто задовольняє
встановленому дозовому критерію опромінення щитоподібної залози.

Розроблені критерії оцінки стану екологічної безпеки та отримані
результати досліджень становлять методичну основу для коректної оцінки
екологічних ризиків при аварійних викидах у довкілля радіоактивних або
будь-яких інших шкідливих речовин і забрудненні ними навколишніх
населених місць, а також при постійному зростанні антропогенних
навантажень на різні категорії населення.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

Koval G.M., Drozd I.P., Svarychevs’ka O.V. Radioenvironmental Situation
on the contaminated Areas in the Pre-Assident Period // Chornobyl
Catastrophe.- Kyiv: Ed. House of Annual Issue “Export of Ukraine”,
1997.- P. 40-45. (Наукова інтерпретація радіоекологічних параметрів у
доаварійний період; розрахунки доз опромінення населення.)

Серкіз Я.І., Лавренчук Г.Й., Індик В.М., Родіонова Н.К., Липська А.І.,
Дрозд І.П., Гриджук М.Ю. Біологічна дія малих доз іонізуючої радіації.
// Шляхи та перспективи розвитку експериментальної онкології в Україні.-
Київ: ДІА, 2001.- С. 177-190. (Науково-дозиметричний супровід
експериментальних різнопланових досліджень.)

Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97): Держ. гігієнічні.
нормативи. Дрозд І.П. у складі авторського колективу.- К.: Відділ
поліграфії Укр. центру держсанепіднагляду МОЗ України, 1997.- 121 с.
(Наукове обгрунтування нормативів техногенного опромінення населення
(аварійного та неаварійного).

Основні санітарні правила протирадіаційного захисту України (ОСПУ)
Державні санітарні правила ДСП 6.074.120-01. Дрозд І.П. у складі
авторського колективу. – Київ: Чорнобильінтерінформ, 2001.- 136 с.
(Наукові засади санітарно-гігієнічного нормування серед населення, що
мешкає на радіаційно забруднених територіях.)

Визначення внеску радіаційно індукованої компоненти у захворюваність
населення, що мешкає на забруднених радіонуклідами територіях. Гриджук
М.Ю., Дрозд І.П., Серкіз Я.І.: Методичні рекомендації.- Київ, 2001.- 18
с. (Концептуальні засади та розробка основних положень методики
виокремлення із захворюваності радіаційно зумовленої складової.)

Автоматизированная экспресс-методика определения функционального
состояния сердечно-сосудистой системы и систем ее регуляции. Мукалов
И.О., Масальская С.А., Дрозд И.П., Серкиз Я.И., Гриджук М.Ю., Зазимко
Р.Н., Карплюк И.П., Янович И.А., Минчук Г.Я.: Методические
рекомендации.- Киев, 2001.- 32 с. (Концепція методу ранньої
(доклінічної) діагностики системи кровообігу та систем її регуляції.)

Коваль Г.Н., Сваричевская Е.В., Дрозд И.П., Бочманова Т.Д., Близнюкова
Л.В. Динамика параметров радиоэкологической ситуации в г. Киеве до и
после аварии на ЧАЭС // Доклады АН Украины.-1994.- №1.- С. 114-118.
(Аналіз та наукова інтерпретація досліджуваних параметрів.)

Пинчук Л.Б., Родионова Н.К., Серкиз Я.И., Коваль Г.Н., Пинчук В.Г.,
Пухова Г.Г., Бездробная Л.К., Дрозд И.П., Никитченко В.В., Гольдшмидт
Б.Я., Липская А.И., Масляный В.Н., Никитина И.В., Тришин В.В., Костюкова
Л.В., Телецкая С.В., Малинари С.Т. Изменения гематологических
показателей, частоты выявления новообразований и продолжительности жизни
у экспериментальных животных на протяжении 6 лет после аварии на ЧАЭС //
Доклады АН Украины.- 1993.- №1.- С. 148-153. (Науково-дозиметричний
супровід експериментальних досліджень.)

Pazukhin E.M., Drozd I.P., Tokarevskij V.V. Chernobyl accident and the
problem of 241Am // Radiochemistry.- 1994.- Vol.36, N6.- P.590-597.
(Наукові засади розрахунку доз опромінення потерпілого населення
америцієм. Конкретні розрахунки доз.)

Bezdrobnaia L.K., Romanova E.P., Drozd I.P., Fedyuk E.A., Koval G.N.
Micronuclear analysis of peripheral blood lymphocytes in Professionals
and Self-settilers of the exclusion zone of theChernobyl NPP // Cytology
and Genetics.- 1997.- Vol. 31.- P. 40-45. (Науково-дозиметричний
супровід цитогенетичних досліджень у потерпілих регіонах.)

Гриджук М.Ю., Карачев І.І., Мойсеєнко М.І., Серкіз Я.І., Дрозд І.П. Чи
збільшує радіація захворюваність на інфаркт міокарда у дорослого
населення? // Галицький лікарський вісник.- 2000.- Т.7, №4.- С. 32-36.
(Теоретичні засади та практичне застосування методу виокремлення
радіаційної складової із захворювання на інфаркт міокарду у потерпілих
від аварії регіонах. Інтерпретація результатів епідеміологічних та
факторологічних досліджень.)

Гриджук М.Ю., Мойсеєнко М.І., Дрозд І.П., Серкіз Я.І. Аналіз динаміки
захворюваності серед дитячого контингенту у Козелецькому районі
Чернігівської області в залежності від інтенсивності радіоактивного
забруднення населених пунктів // Буковинський медичний вісник.- 2000.-
Т.4, №3.- С. 236-241. (Теоретичні засади та практичне застосування
методу виокремлення радіаційної складової із захворювань, характерних
для дитячого контингенту потерпілих від аварії регіонів. Інтерпретація
результатів епідеміологічних та факторологічних досліджень.)

Гриджук М.Ю., Мойсеєнко М.І., Дрозд І.П., Серкіз Я.І. Демографічні
показники в Чернігівській області України, забрудненій внаслідок аварії
на Чорнобильській АЕС // Галицький лікарський вісник.- 2000.- Т.7, №3.-
С. 26-30. (Методичні засади та аналіз основних демографічних показників
у потерпілих регіонах.)

Гриджук М.Ю., Карачев І.І., Мойсеєнко М.І., Дрозд І.П., Серкіз Я.І.
Радіаційно ініційовані стенокардії у дорослого населення на територіях,
забруднених радіонуклідами // Буковинський медичний вісник.- 2001.- Т.5,
№1.- С. 33-39. (Теоретичні засади та практичне застосування методу
виокремлення радіаційної складової із захворювання на стенокардію у
потерпілих від аварії регіонах. Інтерпретація результатів
епідеміологічних та факторологічних досліджень.)

Гриджук М.Ю., Мойсеєнко М.І., Серкіз Я.І., Дрозд І.П. Динаміка
захворюваності на цукровий діабет населення, що проживає на забруднених
радіонуклідами територіях // Буковинський медичний вісник.- 2001.- Т.5,
№2.- С. 63-69. (Теоретичні засади та практичне застосування методу
виокремлення радіаційної складової із захворювання на цукровий діабет у
потерпілих від аварії регіонах. Інтерпретація результатів
епідеміологічних та факторологічних досліджень.)

Гриджук М.Ю., Мойсеєнко М.І., Серкіз Я.І., Дрозд І.П. Радіаційно
ініційовані гіпертензії у дорослого населення на забруднених
радіонуклідами територіях після аварії на Чорнобильській АЕС //
Галицький лікарський вісник.- 2001.- Т.8, №1.- С. 32-36. (Теоретичні
засади та практичне застосування методу виокремлення радіаційної
складової із захворювання на гіпертензію у потерпілих від аварії
регіонах. Інтерпретація результатів епідеміологічних та факторологічних
досліджень.)

Гриджук М.Ю., Дрозд І.П., Мойсеєнко М.І., Серкіз Я.І., Карачев І.І.
Аналіз ефективності профілактичних та реабілітаційних заходів при
масовому ураженні населення внаслідок аварії ядерного реактора //
Галицький лікарський вісник.- 2001.- Т.8, №4.- С. 34-41. (Удосконалення
концепції профілактики захворювань та реабілітації населення у
потерпілих регіонах. Науковий аналіз заходів.)

Романова О.П., Бездробна Л.К., Дрозд І.П. Біоіндикація надфонового
опромінення мешканців радіаційно забруднених територій за мікроядерним
тестом // Український радіологічний журнал.- 2001.- №9.- С. 63-68.
(Науково-дозиметричний супровід цитогенетичних досліджень у потерпілих
регіонах.)

Дрозд І.П., Серкіз Я.І. Радіаційно уражені регіони: антропоекологічні
ризики // Екологічний вісник.- Київ: Чорнобильінтерінформ.- 2003.- Спец.
випуск.- С. 153-166. (Концептуальні засади та практичне визначення
радіоекологічних ризиків серед населення, що мешкає на радіаційно
забруднених територіях.)

Дрозд І.П. Ретроспективне відновлення інтегральних доз зовнішнього та
внутрішнього опромінення мешканців деяких населених пунктів зони
відчуження в післяаварійний період // Віддалені радіобіологічні та
радіоекологічні наслідки Чорнобильської катастрофи.- Київ: УкрРНВФ
“Медицина-екологія”, 1996.- С. 44-51.

Мойсеєнко М.І., Серкіз Я.І., Дрозд І.П., Ліпська А.І., Індик В.М.
Динаміка дозових навантажень на органи і тканини тварин при тривалому
надходженні до організму радіонуклідів 137Cs та 90Sr+90Y // Проблеми
Чорнобильської зони відчуження.- К.: Наукова думка, 1998.- №5.- С.
167-173. (Створення моделі розрахунку доз опромінення експериментальних
тварин. Конкретні розрахунки доз.)

Індик В.М., Серкіз Я.І., Дрозд І.П., Липська А.І., Нікітіна І.Ю. Вплив
іонізуючого випромінювання у малих дозах на показники відтворення та
фізіологічний розвиток експериментальних тварин у ряді поколінь // Зб.
наукових праць Інституту ядерних досліджень.- Київ: ІЯД, 2000.- №1.- С.
125-135. (Науково-дозиметричний супровід експериментальних популяційних
досліджень.)

Гриджук М.Ю., Дрозд І.П. До питання про профілактику захворювань та
реабілітацію населення, що мешкає на забруднених радіонуклідами
територіях // Гигиена населенных мест.- Киев: Полимер, 2000.- Вып.36, Ч.
2.- С. 39-47. (Концептуальні засади профілактики захворювань та
реабілітації населення у потерпілих регіонах.)

Гриджук М.Ю., Дрозд І.П., Серкіз Я.І. Радіаційно-гігієнічні аспекти
впровадження протирадіонуклідних заходів у господарствах Чернігівської
області // Гигиена населенных мест.- Киев: Полимер, 2000.- Вып.37.- С.
381-385. (Аналіз ефективності прямих протирадіаційних контрзаходів, що
застосовуються в агропромисловому комплексі потерпілих від аварії
регіонів.)

Гриджук М.Ю., Карачев И.И., Дрозд И.П., Серкиз Я.И. Заболеваемость
взрослого населения Козелецкого района Черниговской области // Гигиена
населенных мест.- Киев: Полимер, 2001.- Вып. 38, Т.2.- С. 452-457.
(Теоретичні засади та практичне застосування методу виокремлення
радіаційної складової із захворювань, характерних для дорослого
контингенту потерпілих від аварії регіонів. Інтерпретація результатів
епідеміологічних та факторологічних досліджень.)

Гриджук М.Ю., Серкіз Я.І., Дрозд І.П. Методика виявлення
радіоіндукованих захворювань у населення // Чорнобиль. Зона відчуження.-
Київ: Наукова думка, 2001.- С. 292-298. (Концептуальні засади методики
виокремлення радіогенної складової із захворюваності населення
потерпілих від аварії регіонів. Конкретні розрахунки прогнозованої
кількості радіаційно зумовлених захворювань за різними нозологічними
формами.)

Гриджук М.Ю., Дрозд І.П. Ретроспективне відновлення доз опромінення
щитоподібної залози за даними прямих тиреодозиметричних вимірів //
Гигиена населенных мест.-Киев: Полимер, 2002.- Вып. 39.- С. 214-218.
(Концепція та розробка методики ретроспективного відновлення доз
аварійного опромінення щитоподібної залози ізотопами йоду у потерпілого
населення. Конкретні розрахунки доз за розробленою методикою.)

Дрозд І.П., Гриджук М.Ю., Серкіз Я.І. Наслідки опромінення щитоподібної
залози у мешканців територій, забруднених радіонуклідами // Проблеми
радіаційної медицини та радіобіології.- Київ: ІВЦ “Алкон”, 2003.- Вип.
9.- С. 33-38. (Метод виявлення фактора, відповідального за зростання
захворюваності серед населення потерпілих регіонів. Розрахунок
радіоекологічних ризиків.)

Дрозд І.П., Липська А.І., Мінчук Г.Я. Дослідження кінетики стронцію та
формування поглинених доз при одноразовому надходженні ізотопу до
організму щурів у модельному експерименті // Зб. наукових праць
Інституту ядерних досліджень.- Київ: ІЯД, 2003.- №1(9).- С. 97-104.
(Теоретичне дослідження можливості застосування теорії камерних моделей
для розрахунків доз внутрішнього опромінення ссавців. Експериментальне
визначення біокінетичних констант).

Дрозд І.П., Коваль Г.М. Радіоекологічні ризики на забруднених
радіонуклідами територіях // Екологія і ресурси.- Київ: УІДНСіР РНБОУ,
2003.- Вип.6.- С. 48-56.

Буравльов Є П., Дрозд І.П., Коваль Г.М. Класифікація і управління
техногенними ризиками // Екологія і ресурси.- Київ: УІДНСіР РНБОУ,
2003.- Вип 7.- С. 17-25. . (Створення концептуальної схеми (“дерева”)
техногенних ризиків. Аналітичне дослідження радіоекологічних ризиків.)

Гриневич Ю.П., Дрозд І.П., Серкіз Я.І., Телецька С.В., Ісаєнко В.І.
Особливості пероксидазної активності крові щурів за різних доз та
режимів опромінення // Зб. наукових праць Інституту ядерних досліджень.-
Київ: ІЯД, 2003.- №3(11).- С. 140-146. (Науково-дозиметричний супровід
радіобіологічних досліджень.)

Дрозд І.П. Аварійне опромінення населення: дози, наслідки, захисні
заходи (аналіз проблеми) // Бюлетень екологічного стану зони відчуження
та зони безумовного (обов’язкового) відселення.- Київ:
Чорнобильінтерінформ.- 2003.- №1 (21).- С. 75-86.

Drozd I.P., Bezdrobnaia L.K., Romanova E.P., Shovkun S.A. Limphocyte
genome indicators and independet settlers in the Chernobyl NPP exclusion
zone // Proc. Int. Conf. “One decade after Chernobyl: summing up the
consequences of the assident” Poster presentations, Austria, Vienna,
8-10 April 1996.- Vienna: IAEA, 1997.- Vol. 1.- P. 265-270.
(Науково-дозиметричний супровід цитогенетичних досліджень у потерпілих
регіонах.)

Serkiz Ya.I., Drozd I.P., Grеdghuk M.Yu. The long term effect risks
caused by the Chernobyl accident for men and animals // Proceedings 9th
Annual Conference “Risk analysis: Facing the New Millenium”, Rotterdam –
The Netherlands, October 10-13, 1999. – Delft: University Press, 1999.-
P.816-819. (Концептуальні засади щодо методу виокремлення із
захворюваності радіаційно зумовленої складової. Розрахунки
радіоекологічних ризиків.)

Indyk V.M., Drozd I.P., Serkiz Ya.I., Lipska A.I., Chupov A.
Reproduction of generations of permanently irradiated animals //
Proceedings of ESREL 2000, SARS and SRA-EUROPE annual Conference
“Foresight and Precaution”. Edinburg, Scotland, United Kingdom, 15-17
May 2000.- Rotterdam: Balkema, 2000.- P. 819-824. (Науково-дозиметричний
супровід експериментальних популяційних досліджень. Розрахунки
радіаційних ризиків.)

Дрозд И.П., Кузнецов Г.П., Мукалов И.О., Пилинская М.А., Сенюк О.Ф.
Изучение воздействия вредных факторов зоны отчуждения на персонал //
Тез. докл. ІІІ съезда по радиац. исследованиям, Москва, 14-17 окт. 1997
г.- Пущино: РАН.- 1997.- Т. 1.- С. 309-310.

Grydjuk M.Yu., Drozd I.P., Serkiz Ya.I. Working out of method for
estimation of radiation deposit in morbidity and analysis of population
living on the territories contaminated with radionuclides // Int. J.
Rad. Med..- 2001.- Special Issue.- Vol.3, No. 1-2.- P. 48-49.

Гриджук М.Ю., Дрозд І.П., Серкіз Я.І. Розробка та застосування методу
визначення кількості та термінів реалізації радіоіндукованих захворювань
у населення // Тези доповідей Міжнар. конф. “15 років Чорнобильської
катастрофи. Досвід подолання”, Київ, 18-20 квітня 2001 р.- Київ:
Чорнобильінтерінформ.- 2001.- С. 3-44.

Гриджук М.Ю., Дрозд И.П., Серкиз Я.И., Гриневич Ю.П. Чернобыль и
здоровье: новые аспекты проблемы // Тезисы докладов IV съезда по
радиационным исследованиям (радиобиология, радиоэкология, радиационная
безопасность), Москва, 20-24 ноября 2001 г.- М: Изд. Рос. унив. др.
народов.- 2001.- С. 179-180.

Анотація

Дрозд І.П. Радіоекологічна безпека населення, що зазнає тривалої дії
радіаційного фактора.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за
спеціальністю 03.00.16 – екологія.- Київський національний університет
імені Тараса Шевченка. Київ, 2004.

Дисертація присвячена вивченню дозозалежних антропоекологічних ефектів
серед населення, що зазнало радіаційного впливу внаслідок аварії на
Чорнобильській АЕС і постійно мешкає на радіаційно забруднених
територіях (РЗТ). Для проведення досліджень обрано регіони, що
відрізняються рівнями радіаційного забруднення при ідентичності усіх
інших діючих факторів і умов проживання. У якості контрольного слугував
регіон, вільний від радіонуклідного забруднення. Для населення, що
мешкає на РЗТ, реконструйовано усереднені індивідуальні і колективні
дози опромінення. Запропоновано і реалізовано принципово новий підхід
для оцінки негативного впливу радіаційної аварії на Чорнобильській АЕС
на здоров’я населення, який відображено у методиці, що дозволяє
виокремлювати із захворюваності радіаційно зумовлену складову для
будь-яких класів хвороб і нозологічних форм. За її допомогою визначено
радіоекологічні ризики, нормовані на одиницю дози опромінення, для
різних вікових категорій мешканців РЗТ. Установлено, що основним
фактором, відповідальним за зростання рівня радіоекологічної небезпеки
серед потерпілого населення є опромінення щитоподібної залози ізотопами
йоду у аварійний період. Проаналізовано методи управління
радіоекологічними ризиками у потерпілих від аварії регіонах.
Запропоновано концептуальний підхід до проведення серед потерпілих
контингентів населення профілактичних та реабілітаційних заходів. В
результаті оптимізаційного аналізу виявлено, що контрзаходи, спрямовані
на протирадіаційний захист населення і пом’якшення наслідків аварії на
ЧАЕС, які проводилися на РЗТ дотепер, є неефективними, оскільки витрати
держави при цьому є максимальними, а компенсації населенню за можливу
втрату здоров’я недостатні для ефективної профілактики захворювань і
реабілітації потерпілих. Визначено перелік та послідовність застосування
у потерпілих від аварії регіонах оптимальних контрзаходів, спрямованих
на протирадіаційний захист населення, для аварійного та післяаварійного
періодів.

Ключові слова: антропоекологія, аварія на ЧАЕС, радіоекологічні ризики,
захворюваність, управління ризиками.

Аннотация

Дрозд И.П. Радиоэкологическая безопасность населения, испытывающего
длительное воздействие радиационного фактора.- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора биологических наук по
специальности 03.00.16 – экология.- Киевский национальный университет
имени Тараса Шевченко. Киев, 2004.

Диссертация посвящена изучению дозозависимых антропоэкологических
эффектов среди населения, испытавшего радиационное воздействие
вследствие аварии на Чернобыльской АЭС и постоянно проживающего на
радиационно загрязненных территориях. Для проведения исследований
выбраны 2 териториальных образования (врачебных участка), отличающиеся
уровнями радиационного воздействия при идентичности всех других
действующих факторов и условий проживания. В качестве контрольного
принят чистый в радиационном отношении район. Население разбивали на 2
группы: “дети” и “взрослые и подростки”. Проводили эпидемиологические
исследования за 20-летний период: 10 лет до- и 10 после аварии. Изучали
динамику первичной заболеваемости для различных классов болезней и
нозологических форм, как основного показателя, характеризующего уровень
радиоэкологической безопасности. Для населения исследуемых регионов
реконструированы и проанализированы усредненные индивидуальные и
коллективные дозы тотального хронического облучения, а также облучения
щитовидной железы изотопами йода в аварийный период, для чего была
разработана и применена специальная методика. Предложен и реализован
принципиально новый подход к выяснению причин возникновения
неблагоприятных изменений в состоянии здоровья населения,
подвергающегося облучению, а также к определению количественных
показателей этих изменений, соотнесенных к дозе облучения. С этой целью
разработана новая методика, не имеющая аналогов и позволяющая вычленять
радиационно обусловленную составляющую для любых классов болезней и
нозологических форм, определять количество, динамику и периоды
реализации радиационно обусловленных заболеваний. С ее помощью
определены радиоэкологические риски, нормированные на единицу дозы, при
различных вариантах облучения для исследуемых возрастных категорий лиц,
проживающих на радиационно загрязненных территориях (РЗТ). Доказано, что
главным фактором, ответственным за возрастание уровня радиоэкологической
опасности среди пострадавшего населения было облучение щитовидной железы
изотопами йода в аварийный период. Также доказано, что продолжающееся до
сих пор низкоинтенсивное хроническое облучение долгоживущими
радионуклидами чернобыльского выброса (цезий, стронций) не являются
значимым фактором радиоэкологической опасности для населения.
Проанализированы методы управления радиоэкологическими рисками в
пострадавших вследствие аварии регионах. В результате оптимизационного
анализа выявлено, что контрмеры, направленные на радиационную защиту
населения и смягчение последствий аварии на ЧАЭС, проводившиеся на РЗТ
до настоящего времени, являются неэффективными, поскольку затраты
государства при этом являются максимальными, а компенсации населению за
возможную потерю здоровья недостаточны для эффективной профилактики
заболеваний и реабилитаци пострадавших. Определены перечень и
последовательность применения в пострадавших регионах оптимальных
контрмер, касающихся радиационной защиты населения, для аварийного и
послеаварийного периодов. В аварийный период наиболее эффективными
контрмерами являются вывоз детей, подростков и молодежи в возрасте до 19
лет включительно на период действия радиоактивного йода в безопасный
регион, а также йодная профилактика среди всех категорий и возрастных
групп населения. В поздний послеаварийный период оптимальной контрмерой
можно считать выплату адресных компенсаций за потерю здоровья,
достаточных для осуществления эффективной профилактики и реабилитации,
всем, получившим в детском или юношеском возрасте дозу облучения
щитовидной железы, превышающую 0,1 Гр (0,3 Гр для взрослых) и у которых
обнаружено заболевание, занесенное в перечень радиационно обусловленных.

Ключевые слова: антропоэкология, авария на ЧАЭС, радиоэкологические
риски, заболеваемость, управление рисками.

Summary

I.P.Drozd. Radioecological Safety of Population under Continuous
Influence of Radiation Factor. Manuscript.

Dissertation for receiving of biological science doctor’s degree,
speciality 03.00.16 – ecology, National Taras Shevchenko University of
Kyiv, Kyiv, 2004

Dissertation is devoted to investigations of dose-dependent
anthropoecological effects among inhabitants that suffered the radiation
effects of Chornobyl disaster and are living on the radioactive
contaminated territory (RCT). The regions selected for research are
distinguished by the territory radioactive contamination levels at the
identity of all another active factors and living conditions. The region
free of radionuclide contamination was served as control. An average
individual and collective irradiate doses were reconstructed for living
on RCT population. The new on principle approach to evaluation of
Chornobyl negative effect on the human’s health was proposed and
realized. It is reflected in methods that enable to separate from
morbidity the radioactive-determined component for any types of disease
and nosological forms. By means of this methods the radio-ecological
risks that was rationed for irradiate dose unit was identified for
various age categories of RCT population. It was defined that the main
cause of radio-gene diseases is sharp irradiation of thyroid gland by
iodine isotopes in disaster and early after-disaster periods. The
radio-ecological risks control methods in suffered a disaster regions
was analyzed. The conceptual approach to carrying out prophylactic and
rehabilitation measures among the suffered groups of population was
proposed. Optimization analysis has shown that contra-measures directed
to population anti-radiation protection and mitigation of Chornobyl
disaster consequences and conducted on RCT till present day are not
effective because of maximum costs but damages to population for
possible loss of health are insufficient for effective prophylactics of
diseases and rehabilitation of victims. The list and sequence an optimal
contra-measures application for disaster and early after-disaster
periods within suffered regions.

Key words: anthropoecology, Chornobyl accident, radioecological risks,
morbidity, risks control.

Коваль Григорій Миколайович

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020