.

Інформаційний розвиток сучасної україни у світовому контексті: політологічний аналіз (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
203 3442
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ

І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ДУБАС Олексій Павлович

УДК 32.019.5

Інформаційний розвиток сучасної україни у світовому контексті:
політологічний аналіз

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі етнополітології Інституту політичних і
етнонаціональних досліджень НАН України.

Науковий керівник –

доктор політичних наук, професор

ГОРБАТЕНКО Володимир Павлович,

Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, завідувач
Центру енциклопедичних юридичних видань, провідний науковий
співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор політичних наук

ЗЕРНЕЦЬКА Ольга Василівна,

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України,
провідний науковий співробітник

кандидат історичних наук, професор

БІЛОУС Василь Стефанович,

Київський національний економічний університет,

професор кафедри політології і соціології

Провідна установа –

Південноукраїнський державний педагогічний університет ім.
К.Д.Ушинського, кафедра політичних наук.

Захист відбудеться “ 06 ” липня 2004 р. о 1400 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.181.01 по захисту дисертацій на
здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) політичних наук в
Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України: (01011,
м Київ, вул. Кутузова, 8).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту політичних і
етнонаціональних досліджень НАН України.

Автореферат розісланий “ 04 ” липня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор політичних наук

Ю.А. Левенець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Починаючи з другої половини ХХ століття
динаміку суспільно-політичного життя людства значною мірою визначає
інформаційний розвиток. Глобальні структурно-функціональні зрушення, що
пов’язані з його утвердженням в сучасному світі, зумовлюють поширення
інформації на всі сфери життєдіяльності сучасної України. У рамках
інформаційного суспільства формується так званий соціальний інтелект,
який реалізується через інформаційне поле, утворене засобами масової
інформації та комунікації. Поряд з цим формується нова соціальна
верства, основу якої становлять фахівці, котрі володіють комп’ютерними
технологіями, формують інтелектуальний ринок, продукують обмін ідеями та
інформацією. Все це забезпечує безперервну циркуляцію нового
інтелектуального спілкування у просторі культури, виробництва та
суспільного життя.

Зростання ролі та обсягів інформації перебуває в тісному взаємозв’язку з
політичною складовою суспільного розвитку. Процес демократизації
українського суспільства потребує детального аналізу цінностей, небезпек
і реальних можливостей “інформаційної демократії”. Розвиток нових
інформаційних технологій та практика їхнього застосування в Україні, з
одного боку, таїть у собі небезпеку спотворення суспільної свідомості,
але, з іншого, — відкриває широкі можливості для втілення основоположних
цінностей громадянського суспільства, зокрема, задіяння через мережу
“Інтернет”, електронну пошту та інші сучасні комунікаційні засоби
механізмів прямої участі громадян у процесах обговорення важливих
політичних проблем, голосування, діяльності електронного уряду з
мобільним зворотнім зв’язком, забезпечення адекватних суспільним
потребам політичних рішень. Отже, всебічне вивчення можливостей, потреб
і специфіки інформаційного розвитку в сучасному світі та в Україні
покликане слугувати збереженню національних культурно-політичних
особливостей, сприяти зміцненню діалогу культур, підготовки на рівні
національної держави відповіді, адекватної викликам і соціальним
небезпекам, які таїть у собі глобалізація.

На думку автора, актуальними для дослідження інформаційного розвитку
сучасної України є проблеми виявлення реального інтелектуального
потенціалу українського суспільства та больових точок його
самовідтворення, що значною мірою пов’язано з утвердженням інформаційної
незалежності України; з’ясування конструктивних і соціально небезпечних
чинників інформації як суспільної цінності та джерела політичної влади;
розкриття сутності й особливостей втілення у політичному процесі нових
інформаційних технологій; визначення взаємозв’язку інформації з
реалізацією суспільної та особистісної свободи; моделювання і
прогнозування суспільно-політичної діяльності через розвиток нових
засобів масової інформації та комунікації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана в рамках науково-дослідницької роботи Інституту політичних і
етнонаціональних досліджень НАН України й безпосередньо пов’язана з
розробкою на базі відділу етнополітології теми “Національна інтеграція в
полікультурному суспільстві” (№ держ. реєстрації 0100U004974).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження
ролі й специфіки інформаційного розвитку сучасної України на широкому
тлі загальносвітового процесу інформатизації. Досягнення поставленої
мети передбачає вирішення таких завдань:

– систематизувати наявні наукові здобутки і політологічні підходи, що
включають аналіз основних складових інформаційного розвитку;

– визначити та уточнити понятійно-категоріальну основу політологічного
дослідження інформаційного розвитку сучасної України;

– з’ясувати реальний стан та обґрунтувати основні напрями інформаційного
розвитку в умовах політичної трансформації українського суспільства;

– виявити проблеми взаємодії суспільства і влади, з’ясувати їхні
можливості і перспективи щодо формування цілісної суспільно корисної
інформаційної політики;

– визначити основні напрями забезпечення політичного процесу шляхом
застосування нових інформаційних технологій;

– показати вплив інформаційного розвитку на підвищення ступеня
відкритості суспільства і свободи особистості;

– об(рунтувати підхід до розуміння процесу інформатизації як основи
моделювання та прогнозування суспільно-політичної діяльності.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є інформаційний розвиток,
причини і наслідки його впливу в сучасному світі та особливості проявів
в умовах суспільно-політичних трансформацій.

Предмет дослідження – основні напрями і тенденції інформаційного
розвитку сучасної України у взаємозв’язку з трансформацією політичної
системи і демократизацією суспільства в контексті загальносвітового
процесу інформатизації.

Методи дослідження. У дисертації застосовано критично-конструктивний,
ціннісний та системний підходи. Через осмислення теоретичних здобутків
та емпіричного матеріалу досягається єдність теорії і практики.
Критично-конструктивний підхід забезпечив поєднання об’єктивності
викладення матеріалу з проблемно-цільовим та позитивно-творчим
осмисленням досліджуваної проблеми. Ціннісний підхід дозволив виявити
вплив процесу інформатизації на переорієнтацію політичної культури та
підвищення ступеня відкритості суспільства і свободи особистості в
Україні. Системний підхід дав змогу втілити сучасну орієнтацію на
цілісне вивчення об’єкта, тобто врахування всіх ознак, які визначають
його якісну і кількісну специфіку, а також вийти за рамки власне
політичної сфери й відповідно врахувати здобутки інформаційного розвитку
в інших суспільних сферах, ступінь їхнього впливу на політичний розвиток
українського суспільства.

В дисертації використані сучасні методи політологічних досліджень, які
дозволили врахувати складність досліджуваного явища, поєднати
інституціональний і процесуальний аналіз. Застосування історичного
методу дало можливість розглянути досліджувану проблему в її
часово-просторовому розвитку, виявити взаємозв’язок минулого, сьогодення
і майбутнього. Порівняльно-політологічний метод сприяв використанню
багатоманітності світового досвіду осмислення та практичного втілення
інформаційного розвитку, дозволив більш виразно показати специфіку
інформатизації в Україні. Структурно-функціональний метод дав змогу
розглянути проблему інформаційного розвитку як складний феномен, що
сприяє пошуку взаємозалежності різних суспільно-політичних явищ і
процесів. Синергетичний метод визначив урахування нелінійної динаміки
світового процесу інформатизації, спонтанних і цілеспрямованих чинників
інформаційного розвитку сучасної України. Прогностичний метод дозволив
виявити тенденції і перспективи подальшого розгортання процесу
інформатизації в Україні, обгрунтувати його зв’язок з демократизацією
суспільства і характером діяльності основних суб’єктів політики.

Джерельною базою дослідження послугували: концепції й наукові підходи
щодо інформаційного розвитку представників світової і вітчизняної науки;
законодавство України про інформацію; матеріали періодичної преси,
спеціалізованих видань, Інтернету; дані Держкомстату України, Комітету
Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, Державного
комітету телебачення і радіомовлення України, інших державних установ і
недержавних організацій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у створенні на основі
політологічного аналізу загальноцивілізаційного процесу інформатизації
та специфіки інформаційних процесів концепції інформаційного розвитку
сучасної України, що полягає у визначенні та розкритті останнього як
системного, цілеспрямованого вдосконалення засобами державної
інформаційної політики інституційної, процесуальної та соціокультурної
складових функціонування держави і громадянського суспільства з метою
забезпечення і захисту національних інтересів в умовах становлення
інформаційного суспільства та визначального впливу процесів
глобалізації.

В межах здійсненого автором дослідження одержано результати, які
відзначаються науковою новизною.

1. З’ясовано ступінь впливу визначальних характеристик і елементів
“інформаційного суспільства” на характер інформаційного розвитку
сучасної України. Визначено важливі динамічні елементи, що зумовлюють
здатність особистості мислити, аналізувати і використовувати інформацію
у своїх власних інтересах та на користь суспільству (інформаційна
відкритість, конкурентоспроможність інформаційних пропозицій на
міжнародному рівні та ін.). Доведено, що для України інформаційний
розвиток, поряд з іншим, означає подолання негативних наслідків
глобалізації.

2. Виявлено, що в Україні наявні наукові традиції, економічні й
технологічні передумови для інтелектуального та практичного забезпечення
процесу інформатизації. З’ясовано, що національну специфіку
інформаційного розвитку в Україні найбільш адекватно відображають (та
потребують відповідного практично-політичного забезпечення) такі
поняття, як “інформаційний простір України”, “інформаційний суверенітет
України”, “національні інформаційні ресурси України”, “інформаційна
безпека України”. Ці поняття мають слугувати основою для розробки
наукових концепцій, вироблення стратегії і тактики у різних галузях
інформаційної політики держави, розробки законодавства щодо
інформаційної сфери.

3. Визначено стан і основні напрями інформаційного розвитку в умовах
політичної трансформації українського суспільства. До останніх
віднесені: 1) правова формалізація і стандартизація суспільних
інформаційних відносин; 2) вдосконалення і демократизація засобів
масової інформації; 3) розвиток українського сегмента Інтернету як
визначального засобу сучасного суспільно-політичного впливу на масову
свідомість; 4) інформаційне забезпечення системи національної освіти; 5)
становлення розвиненої національної системи книговидавництва; 6)
формування інформаційної політики як механізму втілення органічної
взаємодії суспільства і влади; 7) утвердження і поширення нових
інформаційних технологій як чинника забезпечення і моделювання
політичного процесу; 8) підвищення інформаційними засобами ступеня
відкритості суспільства і свободи особистості; 9) залучення механізмів
інформатизації в якості основи моделювання та прогнозування
суспільно-політичної діяльності. Доведено, що зазначені напрями
уособлюють важливі сегменти життя сучасного суспільства і справляють
визначальний вплив на формування світогляду народу й утвердження
політичного іміджу країни серед світової спільноти.

4. На основі дослідження процесу інформатизації з’ясовано, що в Україні
він поступово опосередковує процеси передачі політичної інформації та
обміну нею, структурує політичну діяльність, зумовлює й забезпечує
процес демократизації суспільства. Стверджується, що інформатизація
потребує кардинальної зміни стилю політичної діяльності, орієнтує на
вдосконалення механізмів безпосередньої демократії, що дасть змогу
задіяти механізми контролю за діяльністю державної влади, відкриє нові
можливості активного продукування інформації, а не тільки її споживання.
Основним шляхом до подолання домінування стихійного розвитку
інформаційних процесів і включення механізмів цілеспрямованого задіяння
інформаційного потенціалу є реалізація ефективної національної
інформаційної політики.

5. Доведено, що в умовах зміни характеру функціонування суспільства у
зв’язку з переходом від індустріального до постіндустріального типу
соціальних відносин нагальною вимогою є синхронність інституційного
оформлення й природного поступу становлення інформаційно-соціальних
структур (розвиненої системи правового захисту журналістів, наповнення
реклами національним та соціальним змістом, технічний захист інформації,
оптимізація управління інформаційною діяльністю та ін.). Забезпечення
вільного доступу до інформації та можливостей щодо її поширення,
сприяння адекватності відображення суспільних реалій є суттєвим
стабілізаційним чинником у процесі економічного, правового та
суспільно-політичного поступу українського суспільства.

6. Проаналізовано функціонування засобів масової інформації в Україні,
що дало можливість визначити основні складові, які характеризують
зазначений інститут як систему засобів і механізмів владного впливу на
суспільство: “дифузний” вплив на масову свідомість, що зумовлює
непередбачуваність зворотної реакції соціуму; націленість на перегляд
зусиль владних структур у процесі здійснення реформ, розв’язання
нагальних політичних проблем; здатність до реального громадського,
суспільного контролю за діяльністю влади, всіх її гілок, установ,
посадових осіб через можливості оперативної мобілізації громадської
думки на боротьбу проти негативних явищ.

7. Показано, що нові інформаційні технології забезпечують на динамічній
основі багатофункціональність політичного життя, яка втілюється,
зокрема, через розширення політичної участі населення, політичної
інтеграції суспільства, через роз’яснення і підтримку реформаторських
зусиль, цілеспрямований відбір необхідної інформації, системне
моделювання політичної реальності. Доведено, що нові інформаційні
технології мають подвійну природу: з одного боку, вони відкривають нові
можливості для вдосконалення демократії, а з другого – існує небезпека
жорсткого інформаційного контролю за суспільством і свідомістю людини,
зокрема, через поширення впливу технологій, зорієнтованих на
підсвідомість людини (політична реклама, нейролінгвістичне
програмування, еріксоніанський гіпноз та ін.).

8. Виявлено, що експансія нових інформаційних технологій
зумовлюєпостійну розробку заходів щодо захисту людини від втручання
інформації в її особисте життя. До таких заходів, зокрема, віднесено:
вдосконалення законодавства в галузі персональних даних та створення
відповідної національної служби, що потребує налагодження правового
механізму реалізації проголошеного права громадян на доступ до
інформації, яка стосується їх особисто; реального забезпечення заборони
збору інформації без попередньої її згоди; впровадження національної
мережі, що має забезпечити належне зберігання відомостей про громадян.

9. З’ясовано, що ступінь відкритості суспільства і свободи особистості у
процесі політичної комунікації залежать від рівня розвитку
громадянського суспільства. Виходячи з того, що інформація та
комунікація на сьогодні постали як найважливіші критерії глобального та
локального розвитку, визначено, що належне функціонування і ефективна
реалізація прогностичних можливостей інформаційно-комунікативної системи
можливі лише на основі комунікативної багатоманітності: комунікації
через засоби масової інформації, комунікації через політичні та
громадські організації, комунікації через неформальні контакти.

Теоретичне і практичне значення результатів дослідження полягає в тому,
що ідеї і висновки дисертації розширюють простір для подальшого
наукового дослідження впливу інформації, а також пов’язаних з її
розвитком технологій на цілеспрямований розвиток політичної сфери і
вдосконалення політичного процесу. Авторські концептуальні підходи можна
використовувати в законотворчій, практично-політичній діяльності, у тому
числі при експертних оцінках виборчого процесу, конфліктогенних
ситуацій, прогнозуванні ефективності впровадження державно-управлінських
рішень та ін. Систематизований матеріал доцільно використовувати при
підготовці загальних і спеціальних курсів у вищих навчальних закладах,
при написанні підручників і навчальних посібників.

Апробація та впровадження основних положень і результатів дослідження.
Основні положення дисертації апробовані автором у низці наукових праць,
у тому числі у виданнях з політичних наук, затверджених ВАК України; у
ряді конструктивних пропозицій як члена постійно діючої
експертно-аналітичної групи по розробці та супроводженні Закону України
“Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” (2003); у
виступах на наукових конференціях і семінарах, присвячених проблемам
розвитку національної книговидавничої справи, зокрема: “Видавнича галузь
і професійна освіта: національний досвід у європейському контексті”
(Львів, 12 грудня 2002 р.); у виступах та інтерв’ю на телебаченні й у
періодичній пресі (“Урядовий кур’єр”, “Освіта України”, “Книжковий
огляд”, “Книжник-ревю”, “День” та ін.); у підручнику з політології
(Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За
ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К.: Видавничий центр “Академія”,
2001. – 528 с.), а також у “Політологічному енциклопедичному словнику”,
ініційованому Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
та видавництвом “Генеза” (1997, 2004). Дисертація обговорювалася на
засіданнях відділу етнополітології Інституту політичних і
етнонаціональних досліджень НАН України.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною розробкою
здобувача, яка знайшла відображення у 10 наукових публікаціях. З них 6
опубліковані у фахових виданнях з політичних наук, затверджених ВАК
України. 2 праці (одна з них фахова) написані у співавторстві. При цьому
використано лише ті фрагменти зазначених публікацій, які належать
особисто авторові даної дисертації.

Структура дисертації зумовлена характером проблематики, постановкою мети
та завдань дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох
розділів, які включають: перший і третій розділи по два, а другий розділ
– три підрозділи, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг
дисертації 235 стор., у тому числі список використаних джерел 18
сторінок, що включає 223 найменування, з них 12 іноземними мовами та
додатки – 9 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, ступінь наукового
дослідження проблеми, визначаються об’єкт, предмет, мета і завдання
дослідження, методологічні засади дисертації, наукова новизна,
теоретичне і практичне значення роботи, подана характеристика її
апробації.

Перший розділ “Теоретико-методологічні аспекти осмислення процесу
інформатизації в сучасному світі та в Україні” присвячений аналізу
основних понять, концептуальних підходів щодо осмислення інформаційного
розвитку в масштабах світового співтовариства та в умовах перехідного
розвитку України.

У підрозділі 1.1. “Наукові здобутки і головні складові політичного
аналізу інформаційної сфери” розглянуто специфічні ознаки феномена
інформаційного суспільства. Стверджується, що інформаційне суспільство –
це суспільство, якому притаманні такі ознаки: розвиток нових
інформаційних технологій, перетворення інформації на один із
найважливіших продуктів для більшості людей; доступність інформації для
всіх бажаючих, окрім випадків, передбачених законодавством щодо
інформаційної безпеки; вирішальна роль здатності мислити, аналізувати та
використовувати інформацію; різноманітний, особистісно детермінований
характер інформаційного впливу та його наслідків.

В дисертації зазначається, що проблеми інформаційного розвитку
вивчаються в межах економічної теорії, соціології, філософії, державного
управління. Мають місце спроби систематизації досліджень інформаційної
сфери в рамках нового наукового напряму – інформаціології. З точки зору
аналізу політологічних аспектів досліджуваної проблеми особливу увагу
привертають теоретико-методологічні підвалини дослідження інформаційної
сфери, які відображені у працях Н. Вінера, Д. Белла, Д. Мангейма, Р.
Річа, О. Тоффлера, Ж. Гоне, М. Кастельса, Ж.-Ф. Ліотара, Р. Чілкота та
ін.

Теорії, концепції та напрями суспільно-політичної думки тяжіють до
економічного і культурного детермінізму. Зазначені визначальні чинники
пов’язані з особливостями цивілізаційного зламу кінця ХХ – початку
ХХІ ст. Системні підходи до ролі інформаційного розвитку поєднують
економічні, культурні та політичні елементи. До таких підходів можна
віднести ідеї А. Турена, З. Бжезінського, Д. Нейсбіта, А. Кінга, Б.
Ланв’є, Д. Плевника, Е. Шумахера, М. Маклюена, Дж. Гелбрейта, Е.
Гудмена, І. Масуди, Т. Стоуньєра та ін.

У пострадянських суспільствах, в тому числі і в Україні, інтерес до
інформаційної проблематики починаючи з кінця 80-х років ХХ ст. невпинно
зростає. Автори переважно зосереджують увагу на нових інформаційних
технологіях, ціннісних аспектах інформації та її складових, впливі
інформації на свідомість людини і процесі утвердження демократії. Серед
вітчизняних дослідників, які системно досліджують політологічні аспекти
інформаційної сфери, слід відзначити таких авторів, як: Р. Абдєєв, С.
Андрєєв, М. Анохін, В. Бебик, К. Бєляков, В. Білоус, Г. Вайнштейн, Н.
Власенко, С. Зорько, В. Горбатенко, Г. Грачов, А. Дєгтярьов, Л.
Землянова, О. Зернецька, С. Кащавцева, О. Кирбят’єв, В. Коляденко,
Н. Костенко, Т. Костецька, Б. Кретов, О. Литвиненко, С. Макєєв, В.
Машликін, М. Моїсеєв, І. Підлуська, Я. Підпригорщук, Г. Почепцов,
В. Пугачов, А. Ракітов, А. Роскошний, С. Рощин, Ф. Рудич, В.
Самохвалова, А. Сіленко, І. Слісаренко, А. Соловйов, О. Соснін,
М. Требін, О. Чубукова, Л. Чупрій, Ф. Шарков, Д. Швець, В. Щербина,
А. Юревич.

Безсумнівні здобутки названих авторів щодо з’ясування різноманітних
аспектів інформаційного розвитку залишають широке поле для наукового
пошуку, особливо, що стосується утвердження інформаційних структур і
механізмів в Україні.

У підрозділі 1.2. “Понятійна основа політологічного дослідження
інформаційного розвитку сучасної України” визначено або уточнено ключові
поняття досліджуваної проблеми. До таких понять автором віднесені:
“інформація”, “інформатизація”, “інформаційні технології”, “інформаційна
революція”. У контексті вищевказаних понять визначено три основні умови,
які дають країнам можливість підніматися вгору по технологічних
сходинках: політична стабільність, яка дає змогу інвесторам сподіватися
на отримання прибутку; наявність великого класу підприємців, інженерів,
техніків і кваліфікованих робітників, які розробляють і виробляють
товари; відповідна системна освіта для підготовки грамотних
спеціалістів, що мають знання, необхідні для застосування нових
інформаційних технологій.

Аналіз поняття “інформаційний простір” дав автору підстави визначити
його як середовище, в якому циркулюють інформаційні потоки і типологічні
властивості якого задаються інформаційною інфраструктурою. З’ясовано, що
в умовах глобалізації інформаційного простору жодна держава технічно не
в змозі ізолювати його від надходження інформації ззовні. З іншого боку,
багатоманітність каналів зв’язку ускладнює запобігання витоку за межі
країни необхідної для держави інформації – від державної таємниці до
подробиць здійснення політики, ускладнення ділових і політичних угод
тощо. Отже, постає проблема безпеки інформаційного простору. Ефективний
захист національного інформаційного простору здійснюється через
виробництво власного продукту та просування його на ринку, захист і
підготовку споживачів до сприйняття інформації через особливості освіти,
рекламні та пропагандистські кампанії, створення неповторних зразків
культурної поведінки; встановлення законних підстав, на яких певна
інформація не може бути допущена до обігу в національному інформаційному
просторі; створення державного режиму сприяння на ринку тому продукту,
який відповідає цілям і завданням національних програм.

“Інформаційна політика” визначається як надана державою можливість
реалізувати право громадян на доступ до інформації, на її поширення, на
захист інформації й на захист від інформації. Концептуальні засади
інформаційної політики мають визначати методи та форми впливу на об’єкти
інформаційної сфери, такі, як: система формування та використання
інформаційних ресурсів; інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура;
ринок інформаційних і телекомунікаційних засобів, інформаційних
продуктів і послуг; науково-технічні та виробничі кадри; системи
забезпечення інформаційної безпеки; система нормативно-правового
регулювання інформаційних відносин; освітні програми; міжнародне
співробітництво.

На основі здійсненого аналізу доведено, що національну специфіку
інформаційного чинника в Україні відображають насамперед такі поняття,
як: “інформаційний простір України”, “інформаційний суверенітет
України”, “національні інформаційні ресурси України”, “інформаційна
безпека України”.

Другий розділ “Формування інформаційного простору і утвердження нових
інформаційних технологій в Україні” розкриває проблеми становлення і
владного впливу засобів масової інформації та комунікації.

У підрозділі 2.1. “Стан та основні напрями інформаційного розвитку в
умовах політичної трансформації українського суспільства” визначено, що
в умовах підвищеної динаміки розвитку України назріла необхідність
поєднання процесів інформатизації та інтелектуалізації суспільства.
Потреба такого поєднання обумовлена об’єктивно й покликана сприяти
подоланню загрози інтелектуальній свободі, яка йде від негативного
впливу на людину технічного прогресу.

.

0

.

0

?

(,v?O

O

U

th

Oe0

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020