МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
ДОЛИННА ОЛЬГА ВІТАЛІЇВНА
УДК:
616.12-008.331.1-056.52:577.175.82:615.31
Стан дофамінового обміну та його корекція у хворих з артеріальною
гіпертензією та супутнім ожирінням
14.01.02. – внутрішні хвороби
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
КИЇВ-2004р.
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному медичному університеті ім.
О.О.Богомольця,
МОЗ України, м. Київ
Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор Лизогуб Віктор Григорович,
Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, завідувач кафедри
факультетської терапії №2.
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Парпалей Іван Олександрович, Національний
медичний університет ім. О.О.Богомольця, завідувач курсом професійних
захворювань кафедри гігієни праці та професійних захворювань;
доктор медичних наук, професор Швець Наталія Іванівна, Київська медична
академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, завідувач кафедри
терапії.
Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України.
Захист відбудеться “18” березня 2004 року о 13:30 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.26.003.04 Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця за адресою: 01003, м Київ, вул. О.
Толстого, 10.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця (01057, м Київ, вул. Зоологічна, 3).
Автореферат розісланий ____ __________2004 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор медичних наук, доцент
Кузьменко А.Я.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Артеріальну гіпертензію (АГ) відносять до числа
найбільш розповсюджених захворювань серцево-судинної системи. Частота
артеріальної гіпертензії серед населення становить від 15% до 45% людей
в різних вікових групах (Свіщенко Є.П., Коваленко В.Н., 2001).
Артеріальна гіпертензія є одним з факторів ризику ішемічної хвороби
серця (ІХС), атеросклерозу різних локалізацій, інсульту (Арабідзе Г.Г.,
1999, Горбась І., 2000), які є одними з основних причин інвалідності та
смертності від серцево-судинних хвороб. Одним з факторів ризику розвитку
артеріальної гіпертензії є ожиріння. В економічно розвинутих країнах
ожирінням страждають 20-30% населення (Ковальова О.М., 2000, Вейн А.М.,
2001, Мельніченко Г.А., 2001). За даними Фремінгемського дослідження АГ
комбінується з надлишковою вагою у 78% чоловіків та 64% жінок.
Встановлена прямо пропорційна залежність між рівнем АТ та масою тіла
(МТ) (Bray G.A.,2000). Незважаючи на численні дослідження в цьому
напрямку вплив нейрогуморального дисбалансу на функціонування
серцево-судинної системи за умов існування артеріальної гіпертензії і
супутнього ожиріння залишаються нез’ясованими. Традиційні препарати, що
застосовуються для лікування АГ з супутнім ожирінням не завжди
забезпечують необхідний рівень та тривалість ефекту від їх призначення.
Дофамінові рецептори (ДР) широко розповсюджені в ЦНС, ендокринних
органах, серцево-судинній системі та жировій тканині (Amenta F. et al,
2001, Атаджанов М., 2001). Обговорюється можливість застосування
препаратів, що впливають на дофамінові рецептори, у якості потенційних
гіпотензивних засобів (Emilien G. et al.,1999, Ярних Є.В., 2000). Але
питання залежності порушень нейро-гуморальної регуляції АТ,
внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих з АГ та ожирінням від стану
дофамінергічної системи потребують подальшого дослідження для розробки
більш ефективного лікування цієї поєднаної патології.
Зв’язок роботи з науковими темами. Робота є фрагментом наукової теми
кафедри факультетської терапії №2: “Метаболічні та гемодинамічні
особливості гіпертонічної хвороби у хворих з ожирінням” (№ державної
реєстрації 0101U003192).
Мета дослідження: Покращити результати лікування хворих з артеріальною
гіпертензією та супутнім ожирінням шляхом розробки схеми лікування таких
хворих з урахуванням стану дофамінового обміну.
Завдання дослідження:
Виявити особливості добової екскреції дофаміну з сечею в залежності від
ступеню артеріальної гіпертензії, ступеню ожиріння.
Виявити залежність концентрації пролактину, лептину та альдостерону в
плазмі крові в залежності від стану дофамінового обміну, ступеню
артеріальної гіпертензії, ступеню ожиріння.
Визначити залежність показників варіабельності ритму серця від добової
екскреції дофаміну, концентрації пролактину, лептину, альдостерону в
плазмі крові, ступеню ожиріння.
Уточнити патогенетичні механізми розвитку артеріальної гіпертензії у
хворих з ожирінням шляхом співставлення даних добового моніторингу
артеріального тиску з результатами дослідження варіабельності ритму
серця та добовою екскрецією дофаміну.
Проаналізувати зміни показників дофамінового обміну, концентрації
пролактину, лептину, альдостерону в плазмі крові, дані варіабельності
серцевого ритму, добового моніторингу артеріального тиску під впливом
лікування.
На підставі одержаних даних розробити спосіб лікування артеріальної
гіпертензії з супутнім ожирінням з урахуванням корекції стану
дофамінового обміну та оцінити його ефективність.
Об’єкт дослідження: 107 хворих з артеріальною гіпертензією, з них – 74 з
ожирінням та 33 без ожиріння; 22 хворих тільки з ожирінням та 20
здорових осіб.
Предмет дослідження: Стан дофамінового обміну у взаємозв’язку з тонусом
вегетативної нервової системи, показниками добового моніторингу
артеріального тиску, концентрацією в плазмі крові пролактину,
альдостерону, лептину.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше виділено дофамін-залежну
форму артеріальної гіпертензії у хворих з ожирінням зі зменшенням
добової екскреції дофаміну з сечею, встановлено обернено пропорційну
залежність вмісту дофаміну з рівнем АТ та індексом маси тіла.
Показано, що у хворих з АГ та ожирінням спостерігається більший вміст
норадреналіну в добовій сечі та пролактину, лептину, альдостерону в
плазмі крові, ніж у хворих з АГ без ожиріння. Встановлено обернено
пропорційну залежність між добовою екскрецією дофаміну з сечею та
концентрацією пролактину, альдостерону, лептину в плазмі крові.
У хворих з АГ та ожирінням у порівнянні з хворими без ожиріння
встановлено більш значні порушення вегетативної регуляції діяльності
серцево-судинної системи у вигляді зниження загальної потужності
коливань, особливо за рахунок парасимпатичного спектру, збільшення
відносної активності симпатичної нервової системи та порушення добової
ритміки варіабельності ритму серця, що веде до більш високих середніх
значень САТ та ДАТ, індексу часу, варіабельності АТ та недостатнього
зниження АТ вночі.
У хворих з АГ та ожирінням вивчено ефективність агоністу дофамінових
рецепторів – бромокриптину у якості гіпотензивного препарату.
На підставі отриманих результатів запропонований спосіб лікування
артеріальної гіпертензії з супутнім ожирінням з урахуванням корекції
стану дофамінового обміну Результати роботи ввійшли у винахід, що
захищений авторським свідоцтвом “Спосіб комбінованого лікування
артеріальної гіпертензії з супутнім ожирінням” (патент України №
2002086557 від 17.02.2003).
Практичне значення отриманих результатів.
Проведені дослідження дозволяють розширити існуючі уявлення про
патогенез АГ у хворих з ожирінням та запропонувати новий спосіб
лікування цієї поєднаної патології шляхом корекції стану дофамінового
обміну, що сприяє підвищенню ефективності лікування таких пацієнтів.
Результати роботи були впроваджені у відділенні кардіології та терапії
клінічної лікарні №12 м. Києва, на кафедрі факультетської терапії №2 НМУ
ім. О.О.Богомольця.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею
автора. Автором вибрано напрямок, обсяг та методи досліджень,
сформулювано мету та завдання роботи, проаналізовано наукову літературу.
Проведені всі клінічні спостереження, інструментальні та лабораторні
дослідження (дослідження добової екскреції катехоламінів під
керівництвом Кузьмінської Л.А – завідуючої гормональної лабораторії НДІ
ендокринології та обміну речовин ім. В.Комісаренка; встановлення
концентрації пролактину, лептину, альдостерону під керівництвом
Миронової О.В. – асистента кафедри медичної радіології та радіаційної
медицини, НМУ). Зроблений аналіз та зіставлення отриманих даних; оцінені
результати лікування; сформована комп’ютерна база даних; проведена
статистична обробка; написані всі розділи дисертації та сформульовані
висновки, на основі яких розроблено практичні рекомендації і забезпечено
впровадження їх у клінічну практику; підготовлені наукові праці до
друку.
Автор вдячний керівникам, колективам та окремим особам вищезазначених
установ за надану допомогу у роботі над дисертацією.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
повідомлені та обговорені на ІІІ (Київ, 28 січня, 2002), ІV (Київ, 24
січня, 2003), V (Київ, 23 січня, 2004) Українській конференції молодих
вчених, присвяченій пам’яті академіка В.В.Фролькіса; на
науково-практичній конференції “Профілактика та лікування артеріальної
гіпертензії в Україні в рамках реалізації Національної програми” (Київ,
квітень, 2002); на ІХ Конгресі світової федерації українських лікарських
товариств (Луганськ, 19-22 серпня, 2002); на І міжнародній науковій
конференції “Аналіз варіабельності ритму серця в клінічній практиці”
(Київ, 24-25 жовтня, 2002); на науково-практичному симпозіумі
“Варіабельність серцевого ритму: від найсміливіших ідей до
найпрактичнішого втілення”, (Харків, 2003); на VІІ З’їзді
Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ) (Тернопіль, 2003); на
науково-практичній конференції з міжнародною участю “Менопауза: гормони
і мозок, психіка і соматика” (Івано-Франківськ, 26-27 червня, 2003).
Апробація дисертації відбулася 20 травня 2003 року на засіданні
апробаційної ради Національного медичного університету ім.
О.О.Богомольця “Загальні питання терапії”.
Публікації. За матеріалам дисертації надруковано 12 наукових праць, із
них 8 тез в матеріалах наукових конгресів, конференцій та 4 статті у
фахових виданнях, рекомендованих ВАК України. Отриманий патент України
на винахід № 2002086557 від 17.02.2003.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду
літератури, характеристики осіб, що досліджувалися, методів обстеження,
результатів власних досліджень (5 глав), узагальнення результатів,
висновків, практичних рекомендацій; розділи займають 142 сторінки. Інші
сторінки – список літератури (342 вітчизняних та закордонних джерел).
Дисертація містить 31 таблиці та 22 рисунки.
ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал і методи дослідження. Обстежено 149 осіб віком від 36 до 78
років (в середньому 55,22±0,85), з них чоловічої статі 45 осіб (30,2%)
середнім віком 54,1±2,56 років, жіночої статі 104 особи (69,8%) середнім
віком 56,04±0,89 років. В дослідження були включені 107 (71,8%) хворих з
АГ, яких було поділено на три групи в залежності від індексу маси тіла
(ІМТ). ІМТ розраховували як співвідношення маси тіла (кг) до росту в
квадраті (м2). І групу склало 33 (22,1%) хворих з артеріальною
гіпертензією без ожиріння (ІМТ – 24,9±0,45 кг/м2). ІІ гр. склало 35
(23,5%) хворих з артеріальною гіпертензією та помірним ступенем ожиріння
(ІМТ – 33,1±0,19 кг/м2). ІІІ гр. склало 39 (26,2%) хворих з артеріальною
гіпертензією та вираженим ожирінням (ІМТ – 40,9±0,66 кг/м2). Отримані
результати порівнювали з даними у 22 (14,8%) хворих тільки на ожиріння
(ІМТ – 33,97±1,8 кг/м2, ІV гр.) та даними 20 (13,4%) здорових осіб.
В дослідження не включали хворих з патологією нирок, яку виключали за
аналізами сечі, вмістом креатиніну в плазмі крові та результатами
радіоізотопної ренографії з I131 гіпураном, пацієнтів з вторинним
ожирінням для чого хворі були консультовані у ендокринолога.
Тривалість артеріальної гіпертензії складала в середньому 9,9±1,1 років.
При визначенні добової екскреції катехоламінів з сечею використовували
флюорометричний метод за модифікацією Е.Ш. Матліної, З.М. Кисельової,
І.Е. Софієвської на спектрфлюориметрі CHITACHI МПФ-4.
Визначення концентрації пролактину, альдостерону, лептину в плазмі крові
проводили за допомогою радіоімунного методу. Альдостерон досліджували за
допомогою набору Aldosterone RIA (IMMUNOTECH, Прага), пролактин –
РІА-ПРОЛАКТИН-ПР (Інститут біоорганічної хімії, Мінськ), лептин – HUMAN
LEPTIN RIA KIT (USA). Радіометрію проводили на рідинній стинціляціонній
системі та на автоматичному гамма-лічильнику “GAMMA” (Венгрія).
Для аналізу варіабельності ритму серця (ВРС) здійснювали реєстрацію ЕКГ
протягом 18-24 годин (в середньому 22,1 години) за допомогою реєстратора
ЕКГ інтервалів “РР 101/24” (АОЗ “Сольвейг”, Україна). Аналіз ВРС
проводили при частоті вимірювання 500 Гц, після усунення з запису
артефактів та екстрасистол. Отримані дані оброблялися за допомогою
спеціальної комп’ютерної програми. Розраховувалися статистичні (SDNN,
RMSSD, PNN50) та спектральні (TP, ULF, LF, HF, LF/HF, індекс напруження
Баєвського) показники. За підходом Європейської та Північноамериканської
кардіологічних асоціацій проводили вимірювання VLF-, LF-, HF-
компонентів в абсолютних одиницях потужності (мс2), та у відносних
одиницях, що являють собою відсотковий вклад кожної коливальної
складової в загальну потужність спектру (за методикою
Н.Б.Хаспекової,1996).
Середня тривалість добового моніторингу артеріального тиску (ДМАТ)
склала 22,3±2,2 години. Проводили його на приборі UA-767PC (AND, Japan)
в якому використовується одночасно аускультативний та осцилометричний
методи з BNS класом точності А/А. Оцінювали – середні арифметичні
значення вимірювань АТ за добу, денний (700-2300) та нічний (2300-700)
час. За норму АТ брали показники – середньодений АТ( 135/85 мм рт. ст.,
середньонічний ( 120/75 мм рт.ст., середньодобовий ( 125/80 мм рт.ст.
Індекси навантаження тиском (розраховувалися автоматично за допомогою
спеціальної комп’ютерної програми) – індекс часу (ІЧ) для САТ та ДАТ. ІЧ
встановлювали як відсоток вимірювань, при яких АТ перевищував нормальні
значення. Варіабельність АТ розраховувалася автоматично як стандартне
відхилення АТ від середнього значення за добу, день, ніч окремо для САТ
та ДАТ. Добовий ритм АТ оцінювали по добовому індексу (ДІ) АТ – за
нормальний добовий ритм АТ брали ДІ САТ більше 10% та менше 20%.
Стан внутрішньосерцевої гемодинаміки вивчали за допомогою
ехокардіографії в М-та В – режимах за стандартною методикою на апараті
Biomedica (Італія). Оцінювали – КДР – кінцево-діастолічний розмір лівого
шлуночку, мм; КДС – кінцево-систолічний розмір лівого шлуночку, мм; ТЗС
– товщина міокарду задньої стінки лівого шлуночку в діастолу, мм; МШП –
товщина міокарду міжшлуночкової перетинки в діастолу, мм, КСО – об’єм ЛШ
в систолу, мл; КДО – об’єм ЛШ в діастолу, мл. УО – ударний об’єм, ХОК –
хвилинний об’єм крові; ММ – масу міокарду лівого шлуночку; ФВ – фракцію
викиду.
Для статистичної обробки даних була створена електронна база даних на
комп’ютері “Pentium II” з використанням пакету Microsoft Excel 2000 з
розрахунком середніх величин та їх похибок (M±m), середньоквадратичного
відхилення, t-критерію Ст’юдента та проведення кореляційного аналізу.
Достовірною вважали різницю при р1 у чоловіків та >0,8 у жінок. Так у хворих ІІ
гр. абдомінальний тип було визначено у 77,1% осіб, в ІІІ гр. – у 94,9%,
в ІV гр. – у 9 (40,9%) осіб.
Встановлено, що у хворих з АГ та ожирінням спостерігається зниження
активності дофамінергічної системи у вигляді зменшення добової екскреції
дофаміну з сечею, при чому у жінок більш значно, ніж у чоловіків. Добова
екскреція дофаміну з сечею була меншою у жінок з АГ та вираженим
ожирінням (ІІІ гр.), ніж в І гр. (p40 кг/м2 в порівнянні з пацієнтами з ІМТ 30-35 кг/м2 спостерігалися САТ
більший на 9,8% (p
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
