.

Вплив генотипічних та екзогенних факторів на клінічні прояви і перебіг цукрового діабету 1 типу у дітей (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
158 2899
Скачать документ

МIНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

ДІВІНСЬКА ВАЛЕНТИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 616.379-008.64-053.2/.6:612.6.05:614.876

Вплив генотипічних та екзогенних факторів на клінічні прояви і перебіг
цукрового діабету 1 типу у дітей

14.01.10 – педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Сімферополь – 2004

Дисертацiєю є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті

ім. С.І. Георгієвського МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Каладзе Микола Миколайович,

Кримський державний медичний університет

ім. С.І. Георгієвського МОЗ України,

завідувач кафедри педіатрії з курсом фізіотерапії

факультету пiслядипломної освiти

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Юліш Євген Ісаакович,

Донецький державний медичний університет

МОЗ України,

завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб

доктор медичних наук,

Кобець Тетяна Володимирівна,

Кримський державний медичний університет

ім. С.І. Георгієвського МОЗ України,

професор кафедри госпітальної педіатрії

Провідна установа:

Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця МОЗ України

кафедра педіатрії № 4, м. Київ

Захист відбудеться “ 27 ” квітня 2004 р. о 12 годинi на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 в Кримському державному
медичному університеті ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м.
Сімферополь, бул. Леніна 5/7).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кримського державного
медичного університету ім. С.І. Георгієвського МОЗ України (95006, м.
Сімферополь, бул. Леніна 5/7).

Автореферат розісланий “ 26 ”_березня_ 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради

О.А. Хренов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Цукровий діабет 1 типу (ЦД 1) є найважливішою
медико-соціальною проблемою, яка зумовлена високою поширеністю,
захворюваністю, що зростає, ранньою інвалідизацією, зниженням тривалості
життя та високою летальністю хворих, а також величезними матеріальними
витратами, які необхідні для довічної замісної інсулінотерапії (В.А.
Олейник, 1998; В.В. Полторак и соавт., 2001; Н.Д. Тронько и соавт.,
2002; Ю.I. Караченцев та співавт., 2002).

ЦД 1 відноситься до мультифакторіальним захворюванням аутоімунної
природи, суттєва роль у розвитку якого належить спадковій схильності
(I.Л. Дворник, 2002; Ю.I. Караченцев та співавт., 2003). Ідентифіковано
більше 18 діабетасоційованих локусів, серед яких пріоритетне значення
мають гени головного комплексу гістосумісності – система HLA II класа
(Е.И. Кондратьева и соавт., 2002; К.В. Савостьянов и соавт., 2002).
Маніфестація захворювання залежить від впливу тих чи інших екзогенних
факторів (В.Г. Майданник, 1999; К.П. Зак и соавт., 2001; Н.Т. Старкова,
2002). Встановлена патогенетична роль багатьох із них: вірусів,
токсинів, стресових впливів, характеру харчування. Разом з тим,
залишається відкритим питання чи достатньо для запуску хвороби дії
тільки одного із них за умови наявності генетичної схильності до ЦД 1
(В.А. Малыжев, 1998). Багатофакторна модель успадкування ЦД 1
передбачає, що більш висока оцінка ризику розвитку ЦД 1 може бути
отримана при урахуванні адитивного ефекту вказаних патогенетичних ланок,
оскільки відносна роль генетичних і середовищних факторів відрізняється
в кожному конкретному випадку (В.В. Носиков и соавт, 2002; Е.И.
Кондратьева и соавт., 2002; К.В. Савостьянов и соавт., 2002).

Актуальна і проблема виникнення пізніх ускладнень ЦД 1, закономірність
появи і прогресування яких, не завжди корелює з комплексом метаболічних
і гормональних порушень, оскільки також залежить від наявності
генетичної схильності до їх розвитку (А.С. Ефимов и соавт., 1999; С.Т.
Зубкова и соавт., 1999; М.И. Балаболкин, 2000; О.Е. Воронько и соавт.,
2001; Д.А. Чистяков и соавт., 2002; Н.В. Фiлiпова та співавт., 2003).

З огляду на те, що універсальні маркери ризику розвитку ЦД 1 та його
ускладнень до теперішнього часу практично не визначені, однією із задач
державної програми “Цукровий діабет”, яка прийнята в Україні в 1999
році, є зміни критеріїв відбору осіб з високим ризиком розвитку ЦД 1 та
впровадження в практику програми скринінгу населення (Н.Д. Тронько и
соавт., 1999).

Таким чином, верифікація нових генетичних маркерів та екзогенних
факторів дозволить підвищити ефективність прогнозування ризику розвитку
ЦД 1, визначити напрямок профілактичних заходів.

Зв(язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є складовою частиною комплексної науково-дослідної роботи
кафедри дитячих хвороб “Ефективність лікування розповсюджених
захворювань у дітей на різних етапах реабілітації” (номер державної
реєстрації 0102U006362).

Мета дослідження. Удосконалення системи прогнозування виникнення
цукрового діабету 1 типу та формування ускладненого перебігу хвороби у
дітей кримської популяції з використанням генетичних маркерів.

Задачі дослідження:

Вивчити особливості поліморфізму генного маркера D6S2414 у дітей, хворих
на цукровий діабет 1 типу та їх батьків.

Визначити характер спадкової обтяженості по мультифакторіальним
захворюванням у родинах хворих на цукровий діабет 1 типу та встановити
її значення в клінічних проявах хвороби.

Провести аналіз розподілу груп крові системи АВ0 у хворих на цукровий
діабет 1 типу та визначити частоту АВ0-фенотипів залежно від тяжкості
перебігу захворювання.

Вивчити фенотипічні прояви цукрового діабету 1 типу з урахуванням
імуногенетичних взаємовідносин “мати – хворий” за антигенами АВ0.

Оцінити особливості екзогенної ритмики, пов’язаної із сезоном народження
дітей, які страждають на цукровий діабет 1 типу і визначити її вплив на
маніфестацію захворювання.

Об’єкт дослідження – діти, які страждають на цукровий діабет 1 типу.

Предмет дослідження – генотипічні особливості хворих на цукровий діабет
1 типу і характер попередніх екзогенних факторів.

Методи дослідження. Молекулярно – генетичні (метод полімеразної
ланцюгової реакції), генеалогічні, імуногенетичні, інструментальні і
статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено генотипічні
особливості організму та екзогенні фактори, які збільшують ризик
розвитку ЦД 1 та визначають прогредієнтність перебігу захворювання.

Вперше вивчено поліморфізм генного маркера D6S2414 (6р21.31) у хворих на
ЦД 1 та їх батьків. Встановлені генотипи, які асоційовані з ЦД 1 та
алельні варіанти, що мають протективний ефект.

Доведено значення спадкової обтяженості по окремим мультифакторіальним
захворюванням у формуванні тяжкого перебігу ЦД 1 у пробандів. Показано
взаємозв’язок розвитку пізніх ускладнень ЦД 1 з фенотипом А.

Визначено і науково обгрунтовано залежність розвитку ЦД 1 та його
ускладнень від імуногенетичних взаємовідносин “мати – дитина” за
антигенами АВ0. Зазначено прогностичне значення сезонності народження
дітей у реалізації генетичної схильності до ЦД 1.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена та впроваджена в
клінічну практику удосконалена система прогнозування високого ризику
розвитку ЦД 1 з використанням ДНК-типування генного маркера D6S2414,
даних про характер спадкової обтяженості по мультифакторіальним
захворюванням і відомостей про імуногенетичні взаємовідносини “мати –
дитина” за антигенами АВ0.

Впровадження результатів роботи в практику. Результати дослідження
впроваджені в практичну діяльність I-го міського дитячого клінічного
об’єднання (м.Сімферополь), 2-ої міської дитячої клінічної лікарні
міста Сімферополя, Центра охорони здоров’я матері і дитини (м.
Севастополь), в педагогічний процес кафедри дитячих хвороб на циклі
“Медична генетика” Кримського державного медичного університету ім. С.І.
Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Автором виконано патентний пошук, результати
якого висвітлені в розділі “Огляд літератури”, що свідчить про
відсутність аналогів наукових розробок. Основні публікації за темою
дисертації носять пріоритетний характер. Автором самостійно проводився
відбір хворих, їх комплексне обстеження, динамічне спостереження і
лікування. Виконано також науковий аналіз одержаних результатів, їх
математична обробка, сформульовані основні положення, висновки і
практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження
доповідались на: Х з’їзді педіатрів України “Проблеми педіатрії на
сучасному етапі” (Київ, 1999); науково-практичній конференції генетиків
України “Сучасний стан медичної генетики в Україні” (Київ, 1999);
міжнародній науково-практичній конференції “Здорова дитина: рiст,
розвиток та проблеми норми в сучасних умовах” (Чернiвцi, 2002);
науково-практичній конференції “Сучаснi напрямки розвитку
ендокринології” (Третi Данилевськi читання) (Харків, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 праць у виданнях,
зареєстрованих ВАК України, 4 роботи – у вигляді тез доповідей у збірках
матеріалів конференцій і з’їздів. Отримано позитивне рішення на видачу
деклараційного патенту № 2003087699 від 26 лютого 2004 р. “Спосіб
прогнозування ймовірності виникнення ЦД 1”.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 204 сторінках
машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури,
матеріалу і методів дослідження, 3 розділів результатів власних
досліджень, обговорення одержаних результатів, закінчення, висновків,
практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 14 таблицями та 38
рисунками. Список літератури містить 310 робіт вітчизняних та іноземних
авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Матеріалом для представленої роботи
послужили результати комплексного обстеження 242 хворих на ЦД 1 (128
хлопчиків і 114 дівчаток) у віці від 1 року до 15 років кримського
регіону. Діагноз ЦД 1, ступінь компенсації метаболічних процесів
встановлювались з урахуванням критеріїв і класифікації, затверджених
ВООЗ у 1999 році.

Для досягнення поставленої мети використовувались
молекулярно-генетичні, генеалогічні, імуногенетичні, інструментальні і
статистичні методи дослідження.

Молекулярно-генетичне обстеження, виконане за допомогою полімеразної
ланцюгової реакції (ПЛР), заключалось у вивченні поліморфізму генного
маркера D6S2414, який складається із множинних копій повтору GATA з
хромосомною локалізацією 6р21.31, що займає гени HLA (Human Leukocyte
Antigen).

Дослідження проведені на базі центральної науково-дослідної лабораторії
(ЦНДЛ) Кримського державного медичного університету ім. С.І.
Георгієвського старшим науковим співробітником, доцентом кафедри
біохімії К.Д. Малим.

ДНК виділяли методом екстракції з фенолом і хлороформом із лейкоцитів
венозної крові, отриманих після лізису еритроцитів за допомогою
осмотичного шоку. ПЛР проводили на ампліфікаторі Терцик МС-2 за
наступною програмою: початкова стадія (1 цикл) – 95(С/1хвил., основна
стадія (35 циклів) – 55(С/1 хвил., кінцева стадія (1 цикл) –
72(С/1хвил. Ампліфікація проводилась з використанням праймерів D6S2414L
(5(-ААСТGGGCTGAGATGTACCA-3() і D6S2414R (5(-ААGGAGAGGAATGTGTGTGC-3() по
25 нг. Продукти ПЛР електрофоретично розділяли в 10% поліакриламідному
гелі і забарвлювали сріблом.

Дослідження варіабельності локуса D6S2414 при ЦД 1 проводилось в трьох
групах. Першу групу складали 35 дітей із ЦД 1 у віці від 5 до 15
років, серед яких 18 хлопчиків і 17 дівчаток. До другої групи
відносились батьки цих дітей – 56 осіб (33 матері і 23 батька) у віковій
категорії 22 – 45 років, без ознак ЦД 1. Групу популяційного контролю
складали 50 донорів із 14 районів Криму у віці 19 – 56 років (28
чоловіків і 22 жінки), у яких ЦД 1 також був відсутній.

Для вирішення питання щодо характеру спадкової обтяженості проведено
генеалогічне обстеження пробандів, у результаті якого отримані
відомості про 584 родичів I ступеня спорідненості (батьки і сибси
пробандів) та про 946 родичів II ступеня спорідненості (дідусі, бабусі,
тітки і дядьки пробандів). Для зіставлення з офіційною статистикою
(контрольні дані) використовувались відомості щодо поширеності різних
груп захворювань у популяції “Звіт Міністерства Охорони Здоров’я
України за 2002 рік”.

Імуногенетичні дослідження заключались у визначенні груп крові системи
АВ0 у дітей із ЦД 1 та їх матерів у реакції прямої аглютинації зі
стандартними ізогемаглютинуючими сироватками за загальноприйнятою
методикою. В якості контрольних даних використовували структуру
АВ0-належності 18633 донорів кримського регіону і результати
імунологічного обстеження 457 новонароджених та їх матерів отримані в
пологових будинках м. Сімферополя. Автор висловлює глибоку вдячність
професору кафедри психіатрії КДМУ А.Є. Двірському за надану
консультативну допомогу при аналізі результатів імуногенетичних
взаємовідносин “мати-дитина” за антигенами АВ0.

Процес вивчення впливу екзогенної ритмики на маніфестацію ЦД 1 включав
порівняльний аналіз частоти народження дітей із ЦД 1 і 350 дітей
рандомізованої групи без ознак ЦД 1, яку складали школяри у віці від 6
до 15 років та вихованці дитячих садочків від 3 до 7 років м.
Сімферополя.

††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††††
†††††††††††††††††

Результати досліджень оброблювались за допомогою параметричних критеріїв
відмінності Ст’юдента /t/ і критерію (2. Спостерігаємі частоти генотипів
локуса D6S2414 перевіряли на відхилення від рівноваги Харді-Вайнберга.

Результати дослідження та їх обговорення. Процес вивчення генотипічних
особливостей проводився по трьом напрямкам. Враховуючи, що гени
головного комплексу гістосумісності, які розташовані на короткому плечі
6 хромосоми, мають ключове значення у розвитку ЦД 1 – як аутоімунного
захворювання, для вивчення обрано поліморфний маркер D6S2414,
розташований в області, яку займають гени HLA та в безпосередній
близькості від гена TAP (transporter associated with antigen processing)
(рис.1).

Рис.1. Положення поліморфного маркера D6S2414 на хромосомі 6р21.31
відносно генів HLA-DQ і HLA-DQB (внизу наведена середня шкала генетичної
відстані в сМ, починаючи від q-кінця 6 хромосоми).

При електрофорезі в 10 % поліакриламідному гелі реєструвались зони в
області молекулярних мас 172-192 п.н. У хворих на ЦД 1 та їх батьків
виявлено всього 6 різних алелей локуса D6S2414, які включають від 8 до
13 повторів (табл.1).

Таблиця 1

Порівняння частот алелей локуса D6S2414 в контрольній групі (донори),

у дітей із ЦД 1 та їх батьків

Аллель Частота алелей Порівняння частот алелей

№№ Дов-жина

п.н. Донори

(n=50) Діти ЦД 1

(n=35) Батьки

(n=56) Донори/

ЦД 1

(?2) Донори/

батьки

(?2) ЦД 1/

батьки

(?2)

8 172 0 0,0143 0,0268 0,0143 0,0268 0,0058

9 176 0,0900 0,1143 0,0982 0,0052 0,0007 0,0026

10 180 0,1400 0,2286 0,2321 0,0343 0,0365 0,0001

11 184 0,3300 0,3714 0,3750 0,0046 0,0054 0,0001

12 188 0,3200 0,2286 0,2321 0,0365 0,0333 0,0001

13 192 0,1200 0,0429 0,0357 0,1386** 0,1991** 0,0015

1,0 1,0 1,0 0,2335*** 0,3018*** 0,0101

Примітки:

** – достовірність відмінностей р0,05).

Для з’ясування модифікуючого впливу генотипічних особливостей на
клінічні прояви ЦД 1 проведено порівняльний аналіз частоти вивчаємих
ознак (спадкової обтяженості) з урахуванням тяжкості перебігу ЦД 1 у
пробандів.

Виявилось, що у родоводах пробандів з тяжким, ускладненим перебігом
хвороби достовірно частіше, ніж у хворих із середньотяжким перебігом ЦД
1, зареєстровані такі ендокринні захворювання як ЦД 1 (14,9±2,9% і
6,4±2,5% відповідно) (р¶i@ ? o ??? a$ & & & dha$ dh`„aa$ @ ? ? ?? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? -У 94 пацієнтів, які мали середньотяжкий перебіг хвороби, відмінностей у розподілі АВ0-фенотипів не виявлено ((2=0,41 при k=3 р(0,05). Крім генотипічних особливостей, антигени АВ0 зумовлюють імуногенетичну несумісність організмів матері і плода при певних поєднаннях. Оскільки перебіг гетероспецифічної вагітності у більшості випадків супроводжується тими чи іншими ускладненнями, ми розглядали дане питання з точки зору екзогенних впливів на плод в антенатальному періоді. Процес вивчення імуногенетичних взаємовідносин заключався в аналізі сумарної частоти АВ0-несумісних і АВ0-сумісних комбінацій і процентного співвідношення кожного (із чотирнадцяти можливих) поєднань. Дослідження показали, що серед хворих на ЦД 1 кількість 38,8±3,1% дітей, народжених від гетероспецифічної вагітності в 1,5 рази перевищувала аналогічний показник у кримській популяції 25,2±2,0% (р(0,001) і відбувалося це, головним чином, за рахунок збільшення однієї (із шести можливих) комбінацій, а саме “мати 0 – дитина А”, (17,7±2,5%), величина якої була майже в два рази більше, порівняно з цією комбінацією в контрольній групі (8,9±1,3%) (р(0,01). Далі проведено порівняльний аналіз тяжкості перебігу ЦД 1 у дітей, народжених від гомо- і гетероспецифічної вагітності (табл.3). Таблиця 3 Структура імуногенетичних поєднань “мати - хворий” з урахуванням тяжкості перебігу ЦД 1 та в популяції Криму Імуногенетичні поєднання Тяжкість перебігу ЦД 1 Контрольна група Середньої тяжкості Тяжкий % ( m % ( m % ( m 0 – А 11,7 ( 3,3 21,6 ( 3,4** 8,9 ( 1,3 0 – В 5,3 ( 2,3 6,8 ( 2,1 6,5 ( 1,2 А – В 7,4 ( 2,7 4,7 ( 1,7 2,9 ( 0,8 А – АВ 3,2 ( 1,8 2,7 ( 1,3 2,7 ( 0,7 В – А 4,3 ( 2,1 3,4 ( 1,5 2,2 ( 0,7 В – АВ 2,1 ( 1,5 2,7 ( 1,3 2,0 ( 0,6 Всього несумісних 34,0 ( 4,8 41,9 ( 4,1*** 25,2 ( 2,0 0 – 0 21,3 ( 4,2 6,8 ( 2,1*** 19,0 ( 1,8 А – А 13,8 ( 3,5* 17,6 ( 3,1 23,6 ( 2,0 А – 0 6,4 ( 2,5 6,1 ( 2,0 7,2 ( 1,2 В – В 9,6 ( 3,0 9,4 ( 2,4 10,5 ( 1,4 В – 0 8,5 ( 2,9 9,4 ( 2,4 7,2 ( 1,2 АВ – А 3,2 ( 1,8 4,1 ( 1,6 3,1 ( 0,8 АВ – В 1,1 ( 1,1 2,7 ( 1,3 2,5 ( 0,7 АВ – АВ 2,1 ( 1,5 2,0 ( 1,2 1,7 ( 0,6 Всього сумісних 66,0 ( 4,8 58,1 ( 4,1*** 74,8 ( 2,0 Разом 100,0 100,0 100,0 Примітки: * - достовірність відмінностей р0,05). Ліпоїдний некробіоз
діагностовано у 2,5±1,0% хворих на ЦД 1 загальної групи, не
відрізняючись за частотою серед АВ0-несумісних та АВ0-сумісних дітей
(2,1±1,5% і 2,7±1,3% відповідно) (р>0,05). У 16 (6,6±1,6%) пацієнтів,
які страждають на ЦД 1, розвинувся жировий гепатоз (в I-й групі –
8,5±2,9%, у II-й групі –5,4±1,9%) (р>0,05).

У процесі аналізу віку в якому відбулася маніфестація ЦД 1 у обстежених
хворих з урахуванням імуногенетичних взаємовідносин “мати – дитина” за
антигенами АВ0 достовірні відмінності отримані в двох вікових
категоріях: в групі дітей раннього віку (1-3 роки) та в групі пацієнтів
дошкільного віку (3-7 років). Так, діти, що захворіли на ЦД 1 у віці до
3-х років, становили мінімальну кількість хворих 15 (6,2±1,5%), однак
народжених від гетероспецифічної вагітності було в 4,3 рази більше, ніж
дітей, народжених від гомоспецифічної (11,7±3,3% проти 2,7±1,3%)

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020