.

Соціальна девіантність у молодіжному середовищі: передумови, різновиди та регулятиви (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
175 4664
Скачать документ

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ (м. Одеса) ім. К.Д. УШИНСЬКОГО

Довгополюк Віктор Олександрович

УДК:316:54

Соціальна девіантність у молодіжному середовищі: передумови, різновиди
та регулятиви

Спеціальність 09.00.03 – соціальна філософія

та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Одеса – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі філософії та соціології Південноукраїнського
державного педагогічного університету (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського,
Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник – доктор філософських наук, професор

Кавалеров Анатолій Іванович,

Південноукраїнський державний

педагогічний університет (м.Одеса)

ім. К.Д.Ушинського,

завідувач кафедри філософії і

соціології

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Гансова Емма Августівна, Одеський

регіональний інститут державного

управління Української академії

державного управління при

Президентові України,

професор кафедри філософських та

соціально-політичних наук

кандидат філософських наук

Чурсов Микола Валентинович,

Одеський юридичний інститут

Національного університету

внутрішніх справ, проректор.

Провідна установа – Київський національний педагогічний університет ім.
М.П.Драгоманова.

Захист відбудеться “ 22 “ квітня 2004 року о 13.00
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.41.053.02. в
Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м. Одеса)
ім. К.Д.Ушинського за адресою: 65020, м.Одеса, вул.
Старопортофранківська, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Південноукраїнського
державного педагогічного університету (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського за
адресою: 65020, м.Одеса, вул.Старопортофранківська, 26.

Автореферат розіслано 10 березня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
І.Г.Мисик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Серед багатьох проблем, що виникли у
пострадянському суспільстві, є зростання злочинності, яка охопила усі
верстви населення і особливо глибоко проникла у молодіжне середовище.
Трансформаційні процеси, котрі відбуваються в Україні в усіх сферах
життєдіяльності людини, викликають значні зміни у суспільній структурі,
формах власності, виробничих і міжнаціональних відносинах, у свідомості
кожного члена суспільства, ламають ідеали людей, змінюють їх
переконання, потреби, інтереси, всю систему цінностей. Ще від початку ці
процеси набули рис “соціального божевілля”, залишаючись такими до цього
часу, супроводжуючись абсурдністю політичного життя, матеріальною
зубожілістю переважної частини суспільства, неефективністю економічних,
політичних реформ та іншими негативними явищами, які, в першу чергу,
впливають на характер соціального середовища, його структуру і соціальні
норми співжиття. Найбільш болюче вони позначаються на молодіжному
середовищі: зростання безробіття серед молоді, неможливість
працевлаштування за обраною професією, неспроможність матеріально
забезпечити себе і свою сім(ю. Цим самим створюються сприятливі умови
для зростання незадоволеності молоді своїм соціальним становищем,
розгубленості, втрати довіри до владних структур, що і є однією з причин
зростання злочинності, урізноманітнення девіантності у молодіжному
середовищі.

Як показало вивчення спеціальної літератури з даної проблематики,
питання злочинності взагалі і соціальної девіантності у молодіжному
середовищі, зокрема, досліджуються переважно представниками
юриспруденції, криміналістики, психології, соціальної психології,
соціології та інших галузей науки, об(єктом наукових інтересів яких є
людина. Однак, проблема девіантності, в тому числі і у молодіжному
середовищі, майже залишається поза увагою соціальних філософів, в той
час як вивчення її у соціально-філософському аспекті допомогло б
виявити скриті глибинні чинники даного соціального феномену.

Надзвичайна актуальність, соціальна значущість піднятої проблеми і її
недостатня дослідженість зумовлюють необхідність вирішення наукової
задачі, що виявляється в соціально-філософському осмисленні соціальної
девіантності в сучасному молодіжному середовищі та визначення теми
дисертаційного дослідження: “Соціальна девіантність у молодіжному
середовищі: передумови, різновиди та регулятиви”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження виконане у межах планової наукової тематики кафедри
філософії і соціології Південноукраїнського державного педагогічного
університету (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського “Інноваційність у методології
і технології наукового і соціального пізнання” (затверджена на засіданні
вченої ради університету, протокол № 5 від 25.12.1997 року і є одним із
аспектів соціально-філософського осмислення буття людини.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення
сутності, передумов формування, різновидів та регулятивів соціальної
девіантності у сучасному молодіжному середовищі.

Поставлена мета вимагала вирішення таких конкретних задач:

1.Розкрити соціально-філософську сутність поняття “соціальна
девіантність” як соціального феномена.

2.Проаналізувати основні передумови соціальної девіантності у
молодіжному середовищі.

3.Визначити місце сучасного молодіжного середовища у соціальній
структурі суспільства.

4.Диференціювати різновиди соціальної девіантності у молодіжному
середовищі.

5.Розглянути соціальні регулятиви девіантності молодіжного середовища та
особливості їх впливу в сучасних умовах.

Об(єкт дослідження – соціальна девіантність як суспільний феномен.

Предмет дослідження – передумови, різновиди та регулятиви соціальної
девіантності у молодіжному середовищі.

Методи дослідження: у процесі роботи над дисертацією використовувався
комплексний підхід, який базується на системному методі дослідження
суспільних явищ і містить у собі значні евристичні можливості, що дало
змогу прослідкувати соціальну девіантність у молодіжному середовищі не
як випадкове чи тимчасове явище, а як одну із закономірностей процесу
формування і функціонування складних систем, яким є суспільство. Такий
підхід містить у собі не тільки теоретичну, але й практичну значущість,
сутність якої полягає у розумінні законів розвитку людини і суспільства.
Метод порівняльного аналізу, історико-філософський та
конкретно-історичний методи сприяли виявленню особливостей сучасного
молодіжного середовища як сфери прояву соціальної девіантності.
Виявлення основних різновидів соціальної девіантності у сучасному
молодіжному середовищі вимагали використання загальновживаних методів
соціологічного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше здійснено аналіз
соціальної девіантності у молодіжному середовищі з позицій
соціально-філософського аспекту в умовах сучасного пострадянського
суспільства, яке характеризується нестабільністю економічного і
політичного розвитку, що, у свою чергу, викликає негативні явища у
соціальній сфері буття людини.

Знайшло подальшого розвитку положення про те, що передумовами соціальної
девіантності у молодіжному середовищі виступають: кризові явища в усіх
сферах життєдіяльності людини, які дезорганізують її відносини з
оточуючим середовищем, суперечності між потенційними можливостями
молодої особи і відсутністю умов для їх реалізації, між її життєвими
потребами і неможливістю їх задовольнити у сучасному суспільстві, а
також біо-соціо-психологічні особливості індивідів та соціальних груп,
котрі входять у структуру молодіжного середовища, їх взаємозв(язками та
взаємозалежностями.

Вперше здійснена диференціація різновидів соціальної девіантності у
молодіжному сучасному середовищі виявила, що серед чинників їх
виникнення і формування значну роль відіграють: дезорганізація
суспільного розвитку, маргіналізація значної частини індивідів, психічні
неврози, викликані внутрішніми і зовнішніми конфліктами особистості,
поширеність соціальної девіантності серед владних і політичних структур,
індивідуальні особливості індивіда, його психологічні установки тощо.

Результатом дослідження стали також положення, котрі мають наукову
новизну і значущість:

– соціальна девіантність являє собою відхилення у поведінці людини як у
негативному, так і у позитивному спрямуванні, що зумовлюються
соціальними і матеріальними умовами її життя, соціальним статусом,
характером і змістом діяльності, освітнім рівнем та особистісними
фізичними, психічними і духовними якостями;

– молодіжне середовище є однією з ланок соціальної структури суспільства
та компонент загального соціального макросередовища, одночасно
виступаючи окремим суспільним прошарком, до якого входять індивіди
певної вікової категорії; воно підпорядковується як загальним, так і
властивим лише для нього закономірностям суспільного функціонування і
розвитку;

– серед різновидів соціальної девіантності у сучасному молодіжному
середовищі, які зумовлюються його структурою, соціальним статусом його
членів, характером загального соціального середовища, складову частину
якого воно становить, найбільш характерними є: позитивні і негативні
відхилення від соціальних норм, прийнятих у суспільстві; різні види
соціальної девіантності, пов(язаної з моральними нормами, правилами
поведінки і дисципліни, які не наносять шкоди іншим членам суспільства
та різноманітні злочинні дії індивіда, що носять кримінальний характер і
вимагають покарань; основні тенденції характеризуються посиленням
негативних напрямків соціальної девіантності сучасного молодіжного
середовища в українському суспільстві;

– в сучасних кризових умовах трансформації українського суспільства
послаблюється сила впливу соціальних регулятивів девіантності, однак за
умови їх комплексного використання при вирішення цих проблем можна
досягти певної ефективності засобів запобігання негативних форм
соціальної девіантності у молодіжному середовищі та її регулювання.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні узагальнення,
доведені концептуальні положення та практичні рекомендації, представлені
в дисертаційній роботі, спрямовані на вирішення актуальної і соціально
значущої проблеми виявлення сутності соціальної девіантності у сучасному
молодіжному середовищі та можливостей запобігання її негативних
напрямків, що може сприяти започаткуванню нових аспектів дослідження
даної проблематики. Крім того, матеріали дисертаційного дослідження
можуть бути використані різними суспільними організаціями, в тому числі
і органами внутрішніх справ, при вирішенні проблем, пов(язаних з
девіантною поведінкою сучасної молоді, при розробці директивних
документів, спрямованих на боротьбу із злочинністю, різноманітних
заходів її попередження тощо. Одержані результати можуть бути
використані при підготовці методичних посібників, написанні наукових
доповідей, курсових і дипломних робіт та в інших формах
навчально-виховної роботи з молоддю, при читанні курсів соціальної
філософії, соціальної психології, соціології та інших дисциплін, які
сприяють формуванню свідомості та самосвідомості молоді і підготовці
майбутніх спеціалістів, чия діяльність буде пов(язана з вихованням
підростаючого покоління.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки
дисертаційної роботи доповідались автором на регіональній конференції
“Охорона праці та безпека життєдіяльності” (Рівне, жовтень 2002 року);
на міжнародній науковій конференції, присвяченій 10-літньому ювілею
кафедри філософії і соціології Південноукраїнського державного
педагогічного університету (м.Одеса) ім.К.Д.Ушинського “Інновації
наукового та соціального пізнання” (Одеса, жовтень 2002 року); у
виступах на методологічних семінарах кафедри філософії Рівненського
державного гуманітарного університету та кафедри філософії і соціології
Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) ім.
К.Д.Ушинського; в лекціях і семінарах, на студентських і
професорсько-викладацьких наукових конференціях.

Публікації. Основні ідеї і положення дисертації висвітлені у 3-х
наукових публікаціях, вміщених у фахових виданнях, затверджених ВАК
України, загальним обсягом 1,7 друк.арк.

Структура дисертації та її обсяг. Мета і задачі дослідження визначили
послідовність викладу матеріалу та структуру роботи, яка складається із
вступу, двох розділів, п(яти підрозділів, висновків та списку
використаних джерел. Загальний обсяг 167 сторінок. Список використаних
джерел – 239 найменувань, нараховує 20 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, мету, задачі,
об(єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну і
практичну значущість отриманих результатів, вказані апробація,
публікації, структура та обсяг роботи.

У першому розділі “Девіантність у молодіжному середовищі як соціальний
феномен” характеризується ступінь дослідженості проблеми девіантності
взагалі як соціального явища, котре у певній мірі притаманне усім
періодам суспільного розвитку, розкриваються різні аспекти його аналізу
у світовій науковій літературі, акцентується увага на сутності поняття
“соціальна девіантність у молодіжному середовищі” як однієї з
різновидностей соціальної девіантності, аналізуються особливості
сучасного періоду розвитку пострадянського українського суспільства, які
впливають на характер соціальної девіантності тощо.

У першому підрозділі “Поняття “соціальна девіантність” та його сутність”
простежується залежність соціальної девіантності і її сутності від рівня
розвитку суспільства, його суспільних відносин, структури, умов
життєдіяльності його членів. Відзначається, що поняття “девіантність”,
яке у перекладі з латинського “deviation” означає відхилення від
“основного напрямку руху”, від “правильної лінії”, вживається у різних
галузях науки – фізиці, хімії, біології, радіотехніці, психології,
соціології та ін. Поняття “соціальна девіантність” є категорією
соціальної філософії і відображає відхилення у суспільних відносинах, у
поведінці окремих індивідів, соціальних груп, певних вікових категорій,
а інколи і всього соціуму, що зумовлює різноаспектність дослідження
даної проблематики.

У зарубіжній філософії проблеми соціальної девіантності досліджуються
багатьма вченими (Г.Беккер, Е.Гофман, Р.Клоуард, А.Коен, Е.Лемберг та
ін.). Поширеною є теорія “оперативної поведінки” або так звана
“поведінкова інженерія” Б.Скінера, відповідно якої девіантна поведінка
особистості є реагуванням на зміни у суспільному бутті і може
модифікуватися спеціально розробленою системою заохочень і покарань.
Л.Х(єлл і Д.Зіглєр, розробляючи теорію особистості, дійшли висновку, що
девіантна поведінка людини є наслідком конфліктів, які їй довелося
пережити ще в дитинстві. Окремі зарубіжні вчені пояснюють девіантність
особистості, соціальної групи явищем аномії, вважаючи, що аномія – це
нормальний, постійний стан капіталістичного суспільства, яке пропагує
рівність цілей і цінностей для усіх своїх членів, однак не створює усім
однакових можливостей для їх досягнення.

У зарубіжній філософії існують й інші точки зору на сутність соціальної
девіантності.

В сучасній українській суспільній науці соціальна девіантність окремими
вченими (Є.Головаха, Н.Паніна, М.Михальченко, З.Самчук, М.Мокляк,
А.І.Кавалеров, А.Місуно, О.Донченко, О.Пунченко та інші) розглядається у
взаємозв(язку із соціальною дезорганізацією, яка “фіксує” факт порушення
нормального функціонування суспільної системи, загального відхилення від
традиційних норм, яке може бути двох типів – регресивним і прогресивним.
Соціальна девіантність розглядається українськими вченими як відхилення
від існуючих соціальних норм, а тому поняття “відхилення” має сенс лише
у зв(язку з поняттям “соціальна норма” (А.Ручка, В.Андрущенко,
І.Бойченко, В.Даниленко, І.Надольний та ін.). Для означення девіантних
явищ у поведінці окремої особистості чи соціальної групи часто
використовуються такі поняття як “антисоціальне”, “дисоціальне”,
“асоціальне” “нонконформне”, “деструктивне”.

Прояви соціальної девіантності серед молоді досліджуються у різних
аспектах і напрямках, зокрема: у контексті методологічних засад
попередження девіантної поведінки молоді досліджує дану проблему
С.Сибіряков; дотично до аналізу таких соціальних явищ як корупція,
хабарництво розглядає девіантність молоді М.Мельник; як соціальне явище,
його природу, детермінанти розглядають девіантну поведінку Н.Ківенко,
І.Лановенко, П.Мельник; через взаємозв(язок з явищем соціопатії
розглядають сутність соціальної девіантності Є.Головаха, Н.Паніна,
О.Донченко та інші вітчизняні вчені, відзначаючи при цьому відмінності
між ними – якщо девіантна поведінка є свідомо вибіркове відхилення від
соціальних норм, то соціопатія (соціальне божевілля) – це масова
дезорганізація в умовах ціннісно-нормативного хаосу; через
характеристику молодіжної субкультури і проявів у ній девіантності
дасліджують дану проблему Н.Побєда, Є.Борінштейн, А.А.Кавалеров,
О.Семашко, В.Підшивалкіна та ін.

Здійснений аналіз показав, що у рамках соціальної філософії ще не
сформувалося чітке уявлення про сутність соціальної девіантності взагалі
і її особливостей у сучасному молодіжному середовищі, зокрема, що
вимагало переосмислення набутих досягнень і шляхом виявлення сутнісних
її характеристик у сучасних умовах здійснення конкретизації змісту
відповідних понять.

У другому підрозділі “Передумови соціальної девіантності” проаналізовані
підходи до визначення особливостей різних соціальних явищ і ситуацій,
які або виступають детермінантами формування соціальної девіантності
особистості, або гальмують дані процеси. Вихідним положенням взято
визначення поняття “соціальне явище”, зроблене П.Сорокіним і здійснене
за принципами взаємодії і детермінізму, в основі яких лежить вчення про
причинність соціальних явищ та суперечливість зв(язку причини і
наслідку. Згідно з такими методологічними засадами соціальна
девіантність як суспільний феномен також перебуває у взаємозв(язках і
взаємозалежностях з іншими соціальними явищами, які за певних ситуацій
стають її передумовами. У світовій науці довгий час домінували концепції
біологічних та соціальних чинників поведінки людини. Передумовами
соціальної девіантності людини вважалися її природжені задатки. На таких
позиціях у різні часи стояли Гіппократ, Анаксагор, Ж.-Ж.Руссо, Д.Дідро
та ін. Були, як відомо, спроби класифікувати типи девіантності в
залежності від того, які спадкові якості могла наслідувати дитина від
своїх батьків. Так, у батьків-злодіїв, вважалося, обов(язково
народжуються діти, схильні до даного типу девіантності і т.д. У
кримінології були розроблені типи облич, за якими визначалися люди,
схильні до того чи іншого типу злочинів тощо. В сучасній науці
взаємозв(язок біологічного і соціального часто розглядається через
конфлікт людини і машинної цивілізації. Йдеться навіть про створення
своєрідного симбіозу ноосфери і техносфери як єдино можливого шляху до
утворення нейроелектронних систем, у яких поєднуватиметься
функціонування природних і штучних елементів. Розглядаючи людину як
біосоціальну цілісність, вчені дійшли висновку, що зв(язуючою ланкою між
біологічним і соціальним є психічне відображення людиною навколишнього
світу, а, значить, передумовами її соціальної девіантності слід
розглядати біопсихосоціальну єдність детермінант індивідуальних
особливостей. Психофізіологічна організація людини, як стверджували
українські вчені В.Данилевський, М.Холодний, В.Вернадський та інші,
перебуває у взаємовпливах з особливостями навколишнього середовища, з
еволюцією космічної енергії. Зарубіжні вчені Е.Уілсон і М.Р(юз,
вважають, що біологічна природа людини, проявляючись у її
самосвідомості, генетично впливає на її соціальну поведінку, отже, і на
її соціальну девіантність. У підрозділі подається думка, яка поширена
на усіх рівнях свідомості, що вроджених злочинців не буває, існують лише
особистісні риси людини, які виступають певними передумовами вчинків
особистості і роблять її більш чи менш схильною до різних форм
соціальної девіантності. До таких рис вчені відносять нестійкість
психіки, недостатність самоконтролю, нездатність об(єктивно оцінювати
свої вчинки, різного роду психози, неврози, психічні стреси,
невпевненість у своїх силах тощо.

Однією з передумов соціальної девіантності саме у молодіжному сучасному
середовищі, як доводиться у даному підрозділі дисертації, є відсутність
можливості молодій особі самореалізуватися, самоактуалізуватися. Дана
проблема настільки була і залишається актуальною, що її не обминули
дослідники, починаючи від давньогрецьких філософів до сучасних,
зарубіжних і вітчизняних. Останнім часом дана проблема була об(єктом
наукових пошуків В.Андрущенка, А.Бичко, М.Дмитрієвої, М.Михальченка,
М.Мокляка, Е.Гансової, Л.Сохань, І.Надольного, І.Мартинюк, В.Муляра,
М.Чурсова та ін. Процес самореалізації особистості складний і тривалий.
Неспроможність індивіда самореалізуватися іноді стає передумовою його
маргіналізації. До передумов соціальної девіантності у молодіжному
середовищі у підрозділі відносяться також: емоційні стани індивіда, його
свідомість і самосвідомість, підсвідомі прагнення, бажання, глибинно
приховані егоїстичні, заздрісні почуття й імпульси (за З.Фрейдом),
психічні аномалії – шизофренія, психопатія та ін. Особливо акцентується
увага на явищі депривації, яке стало швидко поширюватися у молодіжному
середовищі в період соціальних перетворень. Сутність її в тому, що
дитина, підліток, молода особа, будучи позбавлена можливості
задовольняти свої людські потреби (спілкування, душевної теплоти рідних
і близьких людей, батьківської турботи і любові і ін.), вимушена йти на
вулицю, поповнювати середовище бродяжництва, бездомності та інших
девіантних соціальних угрупувань.

У другому розділі дисертації “Молодіжне середовище – сфера прояву
соціальної девіантності” розкривається сутність поняття “молодіжне
середовище” як одного з компонентів соціальної структури суспільства,
диференціюються різновиди соціальної девіантності у молодіжному
середовищі, характеризуються соціальні регулятиви девіантності та
особливості їх впливу в сучасних умовах.

У першому підрозділі “Молодіжне середовище у структурі суспільства”
розглядається соціальна структура суспільства як загального соціального
середовища, у якому живе і діє людина. Відзначається, що проблема ролі
середовища у формуванні індивіда як особистості, у визначенні його
життєвих цілей, потреб, його поведінки і інших особистісних якостей,
завжди була серед тих, котрі займали центральне місце у філософських
дискусіях, що сприяло багатозначності і широкоаспектності його
визначень. В українській соціальній філософії під соціальним середовищем
взагалі переважно розуміється сукупність соціальних, матеріальних та
духовних умов, що оточують людину, забезпечують її існування, формування
та діяльність, воно виступає об(єктивним фактором, що визначає
спрямованість життєвих потреб, інтересів, цінностей, реальну поведінку
особи, процес її самовизначення і самореалізації (Т.І.Ящук ). У
підрозділі молодіжне середовище розглядається як невід(ємний компонент
соціальної структури суспільства, тобто загального соціального
середовища, сформованого і усталеного в тому чи іншому суспільстві чи
соціумі. Підпорядковуючись загальним об(єктивним закономірностям
суспільного розвитку, молодіжне середовище завжди має певні особливості,
котрі властиві лише для молодіжної категорії людства конкретного періоду
функціонування суспільства.

$

J

L

¨

Z

Ue

AE

$

AE

AE

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020