.

Клініко-експериментальне обґрунтування профілактики і консервативної терапії тазових перитонеальних спайок у жінок (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
122 2477
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Данила Галицького

ЄРЬОМЕНКО Максим Олександрович

УДК 618.12-002-08-039.71/,73

Клініко-експериментальне обґрунтування профілактики і консервативної
терапії тазових перитонеальних спайок у жінок

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ
України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

СІМРОК Василь Васильович,

Луганський державний медичний

університет МОЗ України,

професор кафедри акушерства і гінекології №2

Офіційні опоненти: кандидат медичних наук, доцент

ЖЕМЕЛА Олена Михайлівна,

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
МОЗ України, доцент кафедри акушерства та гінекології №1

доктор медичних наук, професор

ПАРАЩУК Юрій Степанович,

Харківський державний медичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри акушерства і

гінекології №2

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П.Л.Шупика МОЗ України

Захист дисертації відбудеться “11” вересня 2004 р. о 12 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.600.04 при Львівському
національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України
(79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного
медичного університету ім. Данила Галицького (79000, м. Львів,
вул. Січових стрільців, 6)

Автореферат розісланий “11” травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук А.І.Попович

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Частота перитонеальних спайок (ПС) у жінок
збільшується з кожним роком (Веропотвелян П.М. та співавт., 2001). За
повідомленнями В.І.Кулакова (2003); В.М.Стругацького та співавт.(2002)
зрощення І-ІІ ступеня у малому тазі трапляються у 39,2-44,0%, ІІІ-ІV
ступеня – у 56% жінок фертильного віку. Загальномедичне значення
проблеми зрощень пов’язано з тим, що на ПС натрапляють лікарі різних
спеціальностей, здебільшого акушери-гінекологи, хірурги, урологи,
терапевти тощо (Венцківський Б.М., Чурилов А.В.,2002; Запарожан В.М. та
співавт., 2000; Гойда Н.Г., 2000; Женчевський Р.А., 1988). Недостатньо
вирішеними залишаються питання етіології, патогенезу, класифікації,
діагностики, лікувальної тактики та профілактики ПС жіночого таза (ЖТ).

ПС стають причиною різноманітної гінекологічної патології (Дубосарська
З.М., Іванюта Л.І., 2002; Яроцька О.Л., 2002; Краснопольська К.В., 1999;
Щербакова В.В. та співавт., 1999, 1997; Хойме Ю.Б. та співавт., 1997).
Зокрема показано, що ПС, які є наслідком операційних втручань, хронічних
запальних захворювань органів малого таза, можуть бути причиною:
непліддя перитонеального генезу (Кулаков В.І. та співавт., 2003, 2002;
Міхалевич С.І., 2002; Калугіна А.С., 2000; Женчевський Р.А., 1988);
розвитку синдрому тазового болю (Іванюта Л.І., 2001; Степанківська Г.К.,
1999); зміни анатомічних співвідношень органів малого таза (Єлісеєва
М.Ю., Кущенко А.А., 2003; Кулаков В.І. та співавт., 2003; Савицький Г.А.
та співавт.,2000; Майбородін І.В. та співавт., 1999); втягнення у
патологічний процес суміжних органів – прямої кишки, сечового міхура та
інш., навіть розвитку кишкової непрохідності (Грищенко В.І., 2000;
Краснопольський В.І. та співавт., 1999; Мартинова Л.І., 2002; Щербакова
В.В. та співавт., 1999). У гінекологічній практиці група хворих з
наявністю ПС має високу питому вагу та розповсюдженість (Венцківський
Б.М., 2002; Грищенко В.І. та співавт., 2000; Запорожан В.М. та співавт.,
2000).

Особливість проблеми ПС у тому, що наявність навіть незначних за
розмірами або клінічними ознаками зрощувань, призводить до порушення
прохідності маткових труб, їх перистальтики, внаслідок того, появляються
перешкоди для просування сперматозоїдів або заплідненої яйцеклітини
вздовж труби (Мірович Д.Ю., 2001). Отож, 68,2% всіх жінок з непліддям в
анамнезі, хворіють на сальпінгоофорити (Кулаков В.І. та співавт., 2003,
2002; Паращук Ю.С.; Овчаренко Д.В., 2000). При цьому ефективність
лікування хронічного запалення у малому тазі та відновлення фертильності
жінок визначається нормалізацією анатомо-функціональної взаємодії
яєчників та маткових труб (Кулаков В.І. та співавт., 2003; Сметнік В.П.,
Туміловіч Л.Г., 2002; Адамян Л.В., 2000; Малєвіч К.І., Русакевіч П.С.,
1994). За повідомленням Данілової Л.М. та співавт., (2000), незважаючи
на численність наявних методів лікування трубно-перитонеального
непліддя, їх ефективність знаходиться у межах від 25% до 47%. Дотепер
відсутні ефективні методи профілактики та лікування тазових ПС у жінок
(ТПСЖ), пов’язаних з перивісцеритами, що і визначає актуальність цієї
проблеми.

Зважаючи на те, що підвищена схильність до утворення злук у жінок
нерідко супроводжується системною патологією сполучної тканини, з метою
запобігання їх розвиткові, нашу увагу привернув новий препарат купреніл,
який, як діючу речовину, містить D-пеніциламін, що відноситься до групи
комплексоутворювальних з’єднань.

Купреніл пригнічує синтез колагену та нормалізує співвідношення між його
розчинними та нерозчинними фракціями. Це сприяє гальмуванню розвитку
склерозувальних процесів у тканинах (Gigante A. et al., 2001; Schaff Z.
et al., 1995). Під впливом препарату знижується рівень патологічних
макроглобулінів – гострофазових протеїнів. Купреніл раніше не
використовувався у гінекологічній практиці.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота
виконувалася відповідно до основного плану НДР Луганського державного
медичного університету і представляє фрагменти теми „Репродуктивне
здоров’я жінок регіону” (№ держреєстрації 0100U001927).

Мета і завдання дослідження: вивчення деяких ланок патогенезу розвитку
ТПСЖ і розпрацювання на цій підставі ефективного методу їх профілактики
та лікування гінекологічних хворих з цією патологією.

Для реалізації означеної мети поставлені наступні конкретні задачі:

На підставі клінічно-статистичного аналізу виявити частоту та
особливості клініки перитонеальних зрощувань у жіночому тазі.

Визначити клінічно-анамнестичні та лабораторні чинники ризику щодо
утворення ТПСЖ.

Провести експериментальне дослідження впливу запального процесу на
виникнення та наростання ПС.

Описати морфологічні зміни при різних варіантах індукованих асептичних
спайок очеревини.

Вивчити протиспайкову дію препарату купреніл в умовах індукованих спайок
очеревини.

Встановити клінічно-лабораторну ефективність купренілу при лікуванні
жінок зі запальними захворюваннями внутрішних статевих органів і на цій
основі розпрацювати програму профілактики та лікування ТПСЖ групи ризику
щодо утворення зрощень.

Об’єкт дослідження: процес утворення спайок у жінок зі запальними
процесами внутрішніх статевих органів.

Предмет дослідження: а) особливості утворення спайок під впливом
диметилсульфоксиду у щурів; б) вплив купренілу на процес утворення ПС та
їх профілактику в експерименті й у клініці; в) особливості біохімічного
обміну метаболітів сполучної тканини у жінок із утворенням спайок та
запаленням внутрішніх статевих органів; г) визначення чинників ризику
щодо утворення спайок у малому тазі жінок.

Методи дослідження: клінічно-статистичний, клінічно-експериментальний,
клінічно-лабораторний, імунологічні, біохімічні, морфометрія,
математичний.

Наукова новизна. Робота є комплексним дослідженням, в якому виявлено
нові закономірності розвитку ТПСЖ. У роботі досконало визначено основні
чинники ризику утворення спайок у малому тазі жінок. Вперше розкрито
деякі сторони механізму утворення ПС у жінок зі запальними процесами
внутрішніх статевих органів, вперше цілеспрямовано вивчено морфологічні
особливості будови тканини спайок у щурів в умовах модельованого
асептичного запалення очеревини. В експерименті на моделі спайок
очеревини встановлено, що введення щурам купренілу забезпечує виражену
протизлукову дію, зокрема зменшує масу наявної сполучної тканини і
запобігає утворенню нової, внаслідок блокування активності фібробластів.
Вперше доведено ефективність і безпечність купренілу в профілактиці та
консервативній терапії ТПСЖ. Вперше встановлено взаємозв’язки між
утворенням спайок та обміном гідроксипроліну, який є метаболітом
сполучної тканини. На цій підставі вперше патогенетично обґрунтовано
доцільність залучення купренілу до комплексної терапії запальних
захворювань жіночого таза та профілактики утворення ТПСЖ.

Практичне значення одержаних результатів. На основі результатів
дослідження випрацювано та впроваджено у роботу гінекологічних клінік та
жіночих консультацій програму прогнозування розвитку, профілактики та
лікування хворих на ТПСЖ. Встановлено, що запропонована консервативна
терапія ТПСЖ забезпечує високий рівень ефективності, запобігає утворенню
та розповсюдженню спайок, скорочує тривалість лікування, забезпечує
досягнення стійкої клінічної ремісії захворювання. Результати
дослідження та розпрацьовані методи профілактики і лікування впроваджено
у роботу жіночих консультацій та гінекологічних стаціонарів Луганська та
Луганської області, мм. Донецька та Харкова.

Теоретичні положення і практичні рекомендації дисертаційної роботи
використовуються у навчальному процесі кафедр акушерства та гінекології
№№ 1,2 медичного факультету та факультету післядипломної освіти
Луганського державного медичного університету і Донецького державного
медичного університету ім.М.Горького.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно виконав пошук та аналіз
наукової літератури і патентної інформації з проблеми спайкової хвороби.
Дисертант самостійно провів експериментальне дослідження, а саме –
моделювання спайок очеревини у щурів, збір проб для досліджень, оцінив
вплив купренілу на процеси утворення спайок у щурів та рівень
гідроксипроліну. Випрацювано спеціальну карту обстеження жінок.
Самостійно провів поділ жінок на групи, залежно від методів лікування з
подальшим комплексним їх обстеженням та оцінкою отриманих результатів.
Особисто дисертант провів статистичний аналіз результатів дослідження,
написав всі розділи дисертації, сформулював висновки та практичні
рекомендації, забезпечив їх впровадження у медичну практику, навчальний
процес, відобразив в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації викладено і
обговорено на спільному засіданні кафедр акушерства та гінекології №№ 1
і 2 та факультету післядипломної освіти ЛугДМУ; ювілейній конференції
молодих вчених і спеціалістів ЛугДМУ (Луганськ, 1996); Пленумі
акушерів-гінекологів України (Київ, 2001); науковій конференції
„Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині” (Одеса,
2002); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та
молодих вчених „Актуальні проблеми клінічної, експериментальної,
профілактичної медицини та стоматології” (Донецьк, 2003); VI міжнародній
науково-практичній конференції „Наука і освіта” (Одеса, Харків, 2003);
засіданнях Луганської обласної ради рододопомоги (1999-2003).

Публікації. Результати дисертації викладено у 8 наукових статтях,
опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України (4 із них –
особисті, а також у 3 тезах; отримано патент на винахід; включені до
реєстру галузевих нововведень.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 168 сторінках машинопису
та включає вступ, огляд літератури, 5 розділів власних досліджень,
висновки, практичні рекомендації, аналіз і узагальнення результатів
дослідження. Список використаних джерел становить 222 назви, із них 51
робота авторів із далекого зарубіжжя. Матеріали дисертації ілюстровано
40 таблицями, 1 рисунком, 16 мікрофотографіями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Для розв’язання поставлених задач
дослідження проводилися декількома етапами. Перший етап містить
архівно-статистичний аналіз історій хвороби 767 жінок, яких лікували з
приводу запальних процесів органів малого таза, а також оперованих з
різних причин у гінекологічному відділенні клінічного пологового будинку
м.Луганська. Для вирішення основної задачі сформовано групу із 300
пацієнток з тазовими перитонеальними спайками. На другому етапі
дослідження вивчали профілактичний вплив купренілу на процеси утворення
спайок у хворих із запальними процесами у малому тазі. Третій напрямок
дослідження, зосереджений на вивченні лікувальних аспектів застосування
купренілу в жінок, у яких діагностовано ТПСЖ. У дослідження залучено 126
жінок зі запальними процесами органів малого таза – гострий
неспецифічний сальпінгоофорит (ГСО) і загострення хронічного
сальпінгоофориту (ХСО). Жінки різнилися за наявністю й відсутністю
спайкової хвороби.

Першу групу становила 31 жінка віком 18-32 років (середній вік 22,8(0,3
року), у яких запалення придатків матки діагностовано вперше. Жінки з
наявністю специфічної інфекції (гонококової, хламідійної, трихомонадної
та інш.) вилучалися з дослідження. У жінок цієї групи не визначалися
ТПСЖ. Хворі одержували протизапальну терапію, відповідно до
загальноприйнятих схем: антибактерійна терапія з використанням
цефалоспоринів першого і другого поколінь (цефазолін, цефуроксим,
цефаміксин); похідних метроімідазолів (метронідазол, метрогіл),
фторхінолонів (офлоксацин, ципрофлоксацин). Антибактерійну терапію
модифікували і комбінували залежно від клінічного ефекту та чутливості
збудника; протизапальну і знеболюючу – з використанням нестероїдних
протизапальних засобів групи індолових похідних (індометацин, метіндол),
фенілбутової кислоти (вольтарен, ортофен, диклофенак натрію), оксикаму
(піроксикам); аналгіну; селективного інгібітора циклооксигенази
(місулід); десенсибілізуючу з використанням антигістамінних засобів,
блокаторів Н1-рецепторів (дімедрол, супрастин, клімастин);
імуномодулювальну з використанням нового українського препарату
ербісолу.

Другу групу становило 32 жінки віком від 19 до 39 років (середній вік
20,5(0,3 року), у яких запалення придатків матки діагностовано вперше.
Всіх жінок цієї групи відібрано для дослідження за тими самими
критеріями, що і жінок першої групи. У них проведено такі самі
обстеження і лікування, що й у хворих першої групи, але додатково їм
призначали купреніл по 150 мг двічі на добу перорально протягом 14 діб.

До третьої групи ввійшли жінки із загостренням ХСО неспецифічної
етіології (30 осіб) віком від 17 до 39 років (середній вік становив
27,1(0,2 року). У всіх жінок цієї групи були наявні ТПСЖ. Клінічні вияви
мали характерні ознаки загострення ХСО та злукової хвороби. Жінок з
виявленою специфічною інфекцією вилучали із дослідження. Жінкам цієї
групи провели загально-прийняте протизапальне лікування.

Четверту групу склало 33 жінки віком від 18 до 37 років (середній вік
26,4(0,5 року) зі загостренням ХСО з перитонеальними спайками. Всі вони
одержували таку саму терапію, що і жінки третьої групи. Але додатково їм
призначали купреніл по 150 мг двічі на добу перорально протягом 14 діб.

У контрольну групу ввійшло 20 здорових жінок, які звернулися у жіночу
консультацію для проходження планового профілактичного огляду. У цю
групу ввійшли жінки без захворювань геніталій (з цервіко-вагінальними
мазками І-ІІ типів), які не використовували внутрішньоматкових та
оральних контрацептивів та були здорові соматично. В анамнезі цих жінок
були відсутні операційні втручання. Вік обстежених становив 18-37 років
(у середньому 28,1(0,5 року).

Обстеження та спостереження проводили в умовах жіночої консультації та
гінекологічного відділення міського пологового будинку м.Луганська, а
також у відділеннях ендоскопічної хірургії та гінекології лікарні УМВС.
Усі обстежені підлягали загальноклінічному, гінекологічному та
бактеріологічному обстеженню з ідентифікацією збудника як етіологічного
чинника запального процесу. Для з’ясування локалізації та поширення
патологічного процесу у хворих проводили трансабдомінальне та
трансвагінальне ехографічне дослідження органів малого таза з допомогою
апарата „Aloka SSD–630” (Японія). У 27 випадках з діагностичною метою
щодо ТПСЖ зроблено лапароскопію. Для встановлення ступеня
розповсюдженості ТПСЖ у малому тазі ми використали класифікацію J. Hulka
et al. та Американського товариства фертильності (AFS).

Поряд зі загальноприйнятим лабораторним обстеженням у хворих проводили
спеціальні біохімічні та імунологічні тести. Вивчили обмін сполучної
тканини – вміст білковозв’язаного гідроксипроліну (БЗГ) та вільного
гідроксипроліну (ВГ) у сироватці крові. Визначали вираженість
автоімунних реакцій до тканинних автоантигенів (тимусного – ТА, антигену
з тканини маткових труб – АМТ і ліпопротеїду печінки людини – ЛПЛ), а
також бактерійних алергенів (алергену Staph.aureus – АЗС i Str.
pyogenes – АГС з допомогою реакції гальмування міграції лімфоцитів
(РГМЛ) у капілярному тесті. Оцінку ефективності лікування проводили на
підставі повторного клінічно-лабораторного та інструментального
обстеження пацієнток – при надходженні у стаціонар, двічі під час
лікування та протягом 2-3-х років диспансерного спостереження.

Для підтвердження припущення про дію купренілу проти ТПСЖ, ми спочатку
провели експеримент на лабораторних тваринах – 60 самицях-щурах
фертильного віку вагою 220-240 гр. у стадії діеструса, яких як перед,
так і під час експерименту утримували на звичайному раціоні віварію.
Проведено три серії дослідів. У дослідах першої серії вивчали
ізольований вплив альтеративного та лікувального чинників на
макроорганізм щурів; у дослідах другої серії – профілактичну дію
купренілу на процес утворення зрощень в умовах гострого асептичного
запалення очеревини; у дослідах третьої серії – лікувальну дію купренілу
на вже наявні спайки очеревини в умовах підгострого та загострення
хронічного перитонеального запалення. Групи формували за принципом
рандомізації. Необхідні умови моделювали чергуванням впливу
альтеративного та лікувального чинників. Моделювання ПС проводили за
загальноприйнятим методом – внутрішньоочеревинним введенням
диметилсульфоксиду. Для гістологічного дослідження брали найбільше
макроскопічно змінені ділянки маткових труб, яєчників, нирок, печінки,
очеревини зі спайками. Загально токсичну дію введення диметилсульфоксиду
та D-пеніциламіну оцінювали методом мікроскопічного дослідження
гістологічних зрізів печінки та нирок. Мікрофотометричні досліди ми
проводили з допомогою окулярного гвинтового мікрометра МОВ-1-15*ГОСТ
7865-56 та окулярної вимірювальної сітки мікроскопа ППБ-3. Калібрування
вимірювальних приладів проводили з допомогою міліметрового відрізка ГОСТ
7513-55.

При розпрацюванні системи прогнозування утворення ТПСЖ у малому тазі
застосували точний метод Фішера, визначення міри інформаційност Кульбака
та сучасні комп’ютерні технології. Результатом цієї роботи була таблиця
у форматі DBF, а як інструмент використано систему управління базами
даних Microsoft FoxPro ”Statistica 5”. Математичне обчислення отриманих
показників проводили на комп’ютері Celeron 300 A з використанням
спеціалізованого банку даних, розрахованого на медичну інформацію з
використанням стандартного пакета прикладних програм.

Отримані результати та їх обговорення. Ретроспективний аналіз історій
хвороби 300 гінекологічних хворих, які були вперше оперовані, переважно
за ургентних показань (апоплексія яєчника, позаматкова вагітність,
тубооварійні утворення, пельвіоперитоніт), та лише 29%, з яких раніше
мали діагноз ХСО, показав, що частота інтраопераційного виявлення ТПСЖ
становила 45,7%. Лише у 40,2% з них раніше був встановлений діагноз ХСО,
натомість інші 59,8% жінок перед операцією вважалися здоровими. В інших
36,8% випадків із 87 жінок, яким перед операцією ставили діагноз ХСО,
незважаючи на запальний процес у малому тазі, інтраопераційно не
виявлено ТПСЖ.

Аналіз показав, що ризик виникнення ТПСЖ зростає зі збільшенням частоти
загострення ХСО та з вираженістю клінічної симптоматики кожного такого
загострення. Детальний аналіз засобів лікування, яких одержували
оперовані жінки з приводу загострення запальних процесів органів малого
таза, показав, що незважаючи на достатньо повний обсяг
загальноприйнятого лікування та реабілітаційних заходів, у них все одно
виникали ТПСЖ. Безсимптомні спайки у 27 (32,9%) із 82 стали причиною
трубного непліддя, у 52 (38,0%) із 137 – формування синдрому тазового
болю з втратою працездатності та соціальною дезадаптацією. Тобто,
наслідки ТПСЖ появляються пізніше від їх утворення, а перитонеальні
зрощення певний час можуть не виявлятися клінічно, перебігати без
больового синдрому.

У результаті експериментів встановлено, що щурі, які отримували лише
альтеративний чинник (диметилсульфоксид), ставали хворобливими: їх
загальний стан характеризувався зменшенням рухливості, кволістю,
відсутністю апетиту, що відобразилося у зменшенні маси тіла. Тварини,
які починали отримувати купреніл протягом перших трьох діб – відразу
після моделювання очеревинних спайок, мали задовільний загальний стан, у
порівнянні з групою тварин, яких не лікували. Але вже вкінці п’ятої доби
у них відзначено тенденцію до поліпшення загальної активності та
харчових реакцій. І вже на 20-ту добу за активністю поведінки та
харчовими реакціями вони не відрізнялися від інтактних тварин І групи.
При цьому, поліпшення загального стану не залежало від тривалості
приймання купренілу. Загальний стан тварин, які почали отримувати
препарат від 10-ї доби від початку індукованого запалення, не
відрізнявся від тварин ІІІ групи (тварини, яким у перший день
експерименту введено диметилсульфоксид). Але з початком його вживання у
них визначалася позитивна тенденція: вже на 20-ту добу лікування, щурі
цієї групи були активніші, ніж тварини ІІІ групи.

Встановлено, що під впливом індукованого запалення маткові труби
збільшувалися у діаметрі, їх стінка потовщувалася внаслідок лейкоцитної
інфільтрації, просвіт різко поширювався через накопичення ексудату,
складчастість слизової оболонки значно зменшувалася; визначалися також
вогнища десквамації епітелію. У підслизовому шарі виявлявся набряк з
розростанням пухкої сполучної тканини; значно потовщувалася м’язова
верства. У тварин, які отримували купреніл, відзначено чітку тенденцію
до зменшення вказаних змін. Експеримент показав, що застосування
купренілу при гострому та підгострій фазі запалення запобігає утворенню
та сприяє лізису наявних спайок.

@

F

J

V

p

?

DFhjl®°th

6

D

?

B

D

F

H

?H

J

L

N

P

R

T

V

p

 

F®6

°

????????

3/4

U^[2ac&fooooooooUUUUUUIIIIIIIIII

&

DР0,1). Рівень ВГ у обстежених
жінок майже не відрізнявся від такого у здорових та становив 52,1(3,5
мкмоль/л (Р>0,05). Таким чином, при ГСО та загостренні ХСО ми
спостерігали активування процесу утворення спайок.

Встановлено, що у жінок зі запальними процесами у придатках матки настає
зниження міграційного індексу РГМЛ з вивченими автоантигенами та
бактерійними алергенами, більше суттєве у пацієнток з наявністю ТПСЖ. Це
вказувало на підвищення рівня автосенсибілізації до автотканин та
патогенетичну значущість автоімунних реакцій у процесі утворення ТПСЖ та
їх наростанні. Отож, при нормі МІ РГМЛ з АМТ 0,98(0,02 цей показник у
жінок із ХСО, які мали ТПСЖ, становив 0,83(0,01 (РSUMMARY Yeryemenko M.A. Clinical and experimental reasoving of the protection and expectant treatment of peritoneal adhesions of the gynecoid pelvis. – Manuscript. Thes is candidates degree by speciality 14.01.01 – Obstetrics and Gynecology Lviv National Medical University by D. Halitsky Ministry for Health of Ukraine, Lviv, 2004. Thes is devoted to clinical and experimental reasoving of including the cuprenylum in the treatment of acute and chronical salpingoophoritis (SO) in woman, who suffer in the peritoneal adhesions of the gynecoid pelvis (PAGP). The frequency of PAGP in women of the gynecological profile of the fertile age was determined. The diagnostical value of ultrasonographical in addition to the bimanual gynecological method for making the diagnosis of PAGP was determined. The most informative clinical and laboratory factors of risk of formation of the adhesions in the women of fertile age were reveiled. The role of the autoimmune reactions and hydroxiprolium in the progress of adhesion process in small pelvis was determined. It was been proved to be adequate in the experiment, as well as clinical proved to add cuprenillum to the treatment of women with so for preventing the appearing and resolving PAGP. Key words: inflamation of the uterine appendages, peritoneal adhesions of the gynecoid pelvis, diagnostics, hydroxyprolynum, treatment, prevention, cuprenylum. Підписано до друку 07.05.2004. Формат 60х90/16. Папір офсетний. Друк різографія. Ум.друк.аркушів 0.9. Тираж 120 примірників. Замовлення №69. Надруковано ПП Пальчак Андрій Володимирович 91016, м.Луганськ, вул. Коцюбинського, 2/2, тел. (0642) 55-19-83 PAGE 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020