.

Вплив коротколанцюгових жирних кислот на шлункову секрецію (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
127 3174
Скачать документ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Фалалєєва Тетяна Михайлівна

УДК 612.323.014.46+615.243.3’2/’9

Вплив коротколанцюгових жирних кислот на шлункову секрецію

03.00.13 – фізіологія людини і тварин

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2004

Дисертація є рукопис.

Робота виконана у НДІ фізіології імені академіка Петра Богача

біологічного факультету Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор біологічних наук,

старший науковий співробітник

Берегова Тетяна Володимирівна

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач відділу фармако-фізіології біологічного факультету.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор, академік УААН

Коваленко Віктор Федорович

Інститут свинарства УААН

завідувач лабораторією фізіології

доктор медичних наук, професор, член-кор. АПН України

Шевчук Віктор Григорович,

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця,

завідувач кафедри нормальної фізіології.

Провідна установа: Львівський національний університет

імені Івана Франка (кафедра фізіології людини і тварин), м. Львів.

Захист відбудеться “__15__”_вересня__2004 р. о “_14__” годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 при Київському

національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

03022, Київ-22, пр. акад. Глушкова, 2, біологічний факультет.

Поштова адреса 01033, Київ, вул. Володимирська, 64, Київський

національний університет імені Тараса Шевченка, біологічний факультет

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного

університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “3” серпня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 О.В. Цимбалюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Коротколанцюгові жирні кислоти (КЛЖК) є головними
кінцевими продуктами, що утворюються в товстій кишці внаслідок
бактеріальної ферментації нерозщеплюваних полісахаридів, так званих
харчових волокон [Asp, 1992; Topping et al., 2001]. Лише недавно стало
зрозуміло, що КЛЖК є фізіологічно активними речовинами, які потрібні
організму для підтримання нормальної життєдіяльності. Вони впливають на
мікроекологію товстої кишки [Gibson et al., 1994, 1995, 2000; Tuohy et
al., 2002], васкулярну проникність слизової оболонки [Mortensen et al.,
1990], епітелій товстої кишки [D’Argenio et al., 1994; Hara et al.,
2000; Fuchs et al., 1999; Jacobs, 1986; Mariadason et al., 2001; Potter,
1996], моторику кишечнику [Cherbut et al., 1997; Cuche et al.,
1999-2001].

Значна кількість захворювань травного тракту викликана порушенням
утворення КЛЖК в товстій кишці та в цілому в організмі. У медичній
практиці широко використовують препарати лактулози, яка в товстій кишці
під впливом ?-галактозидази лактобацил і біфідобактерій розщеплюється до
КЛЖК [Ballongue et al., 1995, 1997; Сlausen et al., 1997; Harju, 1986].
Саме КЛЖК обумовлюють терапевтичний ефект лактулози. Вона
використовується в клінічній гастроентерології для лікування
портосистемної енцефалопатії [Виноградова и соавт., 1993; Weber, 1997],
цирозів [Дегтярева и соавт., 1990], гепатитів [Liehr et al., 1981],
жовчнокам’яної хвороби [Мансуров и соавт., 1993], дизбактеріозів
[Буторова и соавт., 2002; Kitler et al.,1992; Salminen et al.,1993,
1997], порушеннях моторики травного тракту [Мелехова и соавт., 1993;
Черпак и соавт., 1993], хронічних закрепів [Григорьева и соавт., 1993;
Логинов и соавт., 1990], колітів [Clausen et al., 1995], сальмонельозу
[Григорьев и соавт., 2000]. Але механізм дії лактулози на функції
травного тракту, а саме на секреторну активність шлунка, ще й досі не
з’ясований. Роботи, що існують [Губська, 1996; Зайцева и соавт., 1993;
Передерій та співавт., 1995], це переважно дослідження виконані в
клініці, і в них ставилось завдання дослідити конкретну лікувальну дію
препарату, а не вивчити фізіологію ефектів, які спостерігалися. Знання
про вплив лактулози на шлункову секрецію, а тим більше про механізм її
дії отримувались, як побічний наслідок дослідження.

Дослідження механізму впливу лактулози та КЛЖК на секреторну функцію
шлунка мають два аспекти. Перший – теоретичний, тому що одержані дані
дозволять розширити наші уявлення про третю, кишкову, фазу шлункової
секреції. Адже вважалось, що третя фаза закінчується після всмоктування
у кров з тонкої кишки продуктів гідролізу білків, жирів і вуглеводів
[Гроссман, 1981; Шлыгин, 2001; Johnson et al., 1981; Schubert, 2002] і
не враховувались дані щодо дії на шлункову секрецію продуктів гідролізу
харчових волокон з товстої кишки. Другий аспект – практичний. Так як
лактулоза широко застосовується в гастроентерологічній практиці та
харчовій промисловості як біологічно активна добавка, то вивчення
механізмів її дії розширить наші уявлення про роль КЛЖК в організмі і
дозволить більш широко та адекватно застосовувати лактулозу в клінічній
практиці з урахуванням її впливу на шлункову секрецію та дасть
можливість зробити рекомендації щодо вживання харчових волокон як
біологічно активної добавки та продуктів харчування, які містять
лактулозу.

Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційна робота виконана
в рамках наукової теми 02 БП 036-01 біологічного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка „Коротколанцюгові жирні
кислоти – фундаментальні та клінічні аспекти”, № держреєстрації
0102U002338. Тема дисертаційної роботи затверджена на засіданні Вченої
ради біологічного факультету Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, протокол № 4/549 від 11 листопада 2002 року.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було встановити феноменологію
та механізм дії КЛЖК на шлункову секрецію.

Відповідно до мети перед нами були визначені такі завдання:

дослідити вплив лактулози, як джерела КЛЖК, на базальну та стимульовану
інсуліном, карбахоліном, пентагастрином та гістаміном секрецію кислоти
шлунком у щурів з інтактною нервовою системою;

дослідити вплив лактулози на шлункову секрецію кислоти, стимульовану
пентагастрином та гістаміном у щурів після стовбурової ваготомії;

вивчити вплив лактулози на стимульовану інсуліном та гістаміном шлункову
секрецію у собак;

з’ясувати вплив лактулози та КЛЖК на концентрацію глюкози в крові у
щурів;

вивчити вплив КЛЖК на шлункову секрецію у щурів.

Об’єкт дослідження – механізми регуляції секреторної функції шлунка.

Предмет дослідження – рівень секреції шлункового соку та його основних
неорганічного (соляна кислота) та органічного (пепсин) компонентів,
концентрація глюкози в крові під впливом лактулози та КЛЖК.

Методи дослідження – В умовах гострого експерименту на 235-и білих
нелінійних щурах (181 – з інтактною нервовою системою, 54 – зі
стовбуровою ваготомією) методом перфузії ізольованого шлунку за Гхошем
та Шільдом [Ghosh et al., 1958] досліджували вплив лактулози та КЛЖК на
секрецію соляної кислоти шлунком. Було використано метод
фармакологічного аналізу: досліджували базальну секрецію та стимульовану
інсуліном, карбахоліном, гістаміном, пентагастрином секрецію соляної
кислоти. В умовах хронічного на 20-и та гострого експерименту на 69-и
білих нелінійних щурах визначали концентрацію глюкози в крові за
допомогою глюкометра Еліт 2000 (Bayer, Japan).

В умовах хронічного експерименту на 2-ох безпородних собаках з фістулами
фундального відділу шлунка та дванадцятипалої кишки за Басовим і
Павловим досліджували вплив лактулози на шлункову секрецію, стимульовану
інсуліном та гістаміном. Досліджували такі показники шлункової секреції:
інтенсивність соковиділення, кислотність шлункового соку та вміст в
ньому пепсину. Показником інтенсивності соковиділення був об’єм
виділеного шлункового соку. Кислотність шлункового соку у собак та щурів
визначали за допомогою методу автоматичного титрування [Гройсман и
соавт., 1988]. Концентрацію пепсину в шлунковому соку визначали за
методом Ханта [Hunt, 1948].

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше показано, що КЛЖК, які
утворюються в товстій кишці, беруть участь в регуляції секреторної
функції шлунка.

Вперше встановлено, що у щурів лактулоза справляє пригнічуючий вплив на
базальну та стимульовану інсуліном, пентагастрином, гістаміном шлункову
секрецію та не впливає на карбахолінову секрецію соляної кислоти.
Встановлено механізм гальмівного впливу лактулози на шлункову секрецію.
Він полягає в тому, що метаболіти лактулози, молочна та пропіонова
кислоти, після всмоктування з товстої кишки беруть участь в утворенні
глюкози в печінці, внаслідок чого підвищується концентрація глюкози в
крові, а сама гіперглікемія справляє пригнічуючий вплив на шлункову
секрецію за рахунок зменшення тонічної активності блукаючих нервів.
Лактулоза гальмує також шлункову секрецію у собак, що дозволяє зробити
висновок про відсутність видоспецифічності у її дії.

Вперше показано, що продукти гідролізу як лактулози, так і харчових
волокон пропіонова, молочна, оцтова, масляна кислоти пригнічують
секрецію кислоти в шлунку щурів, стимульовану пентагастрином.

Отримані дані розширюють наші уявлення щодо третьої, кишкової, фази
шлункової секреції, а саме: впливи на шлункову секрецію йдуть не лише з
тонкої кишки, але і з товстої за рахунок процесу гідролізу харчових
волокон та утворення з них КЛЖК, які справляють активний гальмівний
вплив на секреторний апарат шлунка через механізм описаний вище.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження мають
практичне значення в зв’язку з тим, що лактулоза широко застосовується в
гастроентерологічній клініці, а знання механізмів її дії дозволить більш
широко та адекватно застосовувати лактулозу в практиці, з урахуванням її
впливу на шлункову секрецію.

Одержані результати привернули до себе увагу хірургів, так як найбільш
поширеним ускладненням в післяопераційному періоді є парези і паралічі
травного тракту та гострі виразки шлунка та дванадцятипалої кишки.
Властивість лактулози стимулювати моторику травного тракту та
встановлений в даній роботі антисекреторний ефект при відсутності
побічних ефектів лактулози послужили основою для її включення в
комплексну терапію хворих в післяопераційному періоді. Вони впроваджені
в клінічну практику кафедри факультетської хірургії № 2 Національного
медичного університету імені О.О. Богомольця, яка функціонує на базі
Київського міського центру кровотеч, хірургічному відділенні
Хмельницької обласної лікарні. Включення лактулози в комплекс
міроприємств, що проводяться під час лікуванні хворих після оперативних
втручань на органах черевної порожнини, зменшує перебування хворих у
хірургічному стаціонарі в середньому на 2-3 дні. Пораховано економічний
ефект від впровадження лактулози в комплексну післяопераційну терапію
хворих. Враховуючи, що вартість перебування одного хворого в стаціонарі
становить близько 3 грн., а за місяць у цих закладах оперують приблизно
150 осіб, то економічний ефект за місяць становитиме 450 грн. За рік в
одній лікарні він становитиме близько 5400 грн.

Результати дисертаційної роботи впроваджені у навчальний процес кафедри
фізіології людини та тварин біологічного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто виконано весь обсяг
експериментальних досліджень в Інституті фізіології імені академіка
Петра Богача біологічного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, проведено статистичне опрацювання
одержаних результатів, самостійно підібрана та проаналізована наукова
література за темою дисертації. Планування напрямів досліджень,
обговорення їх результатів, формулювання висновків здійснено за участю
наукового керівника. Співавтори опублікованих наукових праць:
Миргородська Л.Н. – представник фірми Inalco S.p.a. Italy, яка надала
для досліджень хімічно чисту та сертифіковану лактулозу; дослідження
впливу лактулози на шлункову секрецію у собак виконано за участю
молодшого наукового співробітника Кухарського В.М.; студентка 3-го курсу
Васильєва А.О. брала участь в експериментах по визначенню концентрації
глюкози в крові у щурів; Мегрин М.В. – оперував та обстежував хворих з
приводу геморою та тріщин прямої кишки в відділені гнійної хірургії
Бердичівської міської лікарні, яким в комплекс післяопераційних заходів
була включена лактулоза.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались та обговорювались на: Міжнародній конференції „Інформаційна
та негентропійна терапія” (Київ, Україна, 2000); XI-й Європейській
студентській конференції для студентів-медиків та молодих лікарів
(Берлін, Німеччина, 2000); Міжнародній конференції, присвяченій 75-річчю
з дня народження О.М. Уголєва „Механізми функціонування вісцеральних
систем” (Санкт-Петербург, Росія, 2001); І-му Міжнародному медичному
самміті для студентів-медиків та молодих лікарів (Загреб, Хорватія,
2001); Всеукраїнській науковій конференції „Актуальні проблеми
гастроентерології” (Київ, Україна, 2001); X-му Об’єднаному європейському
гастроентерологічному тижні (Женева, Швейцарія, 2002); Всеукраїнській
науковій конференції, присвяченій 160-річчю кафедри фізіології людини та
тварин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(Київ, Україна, 2002); VII-й Міжнародній конференції студентів-медиків
(Краків, Польща, 2003); X-й Студентській науковій конференції (Київ,
Україна, 2003); XІ-му Об’єднаному європейському гастроентерологічному
тижні (Мадрид, Іспанія, 2003); І-й Міжнародній конференції
„Нейрогуморальні та клітинні регуляторні механізми травних процесів”
(Львів, Україна, 2003).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 15 наукових праць (4
статті у фахових наукових виданнях України, 11 тез – у матеріалах
вітчизняних та міжнародних конференцій).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, методів досліджень, 3-х розділів з викладом отриманих
результатів, розділу присвяченому аналізу і узагальненню результатів,
практичних рекомендацій, висновків, списку використаних джерел, який
включає 276 посилань та додатків. Матеріали дисертаційної роботи
викладені на 146 сторінках (основна частина 114 сторінок), ілюстрована
26 рисунками і 7 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень

Дослідження шлункової секреції у щурів. В умовах гострого експерименту
на 235 білих нелінійних щурах-самцях масою 180-250 г дослідили вплив
лактулози та її метаболітів, молочної кислоти та КЛЖК, на шлункову
секрецію кислоти методом перфузії ізольованого шлунку за Гхошем та
Шільдом [Ghosh et al., 1958]. Щурів наркотизували уретаном (Sigma
Chemichal Co, St. Louis, USA) в дозі 1,1 г/кг ваги
(внутрішньоочеревинно). Дослідження проведені на двох групах щурів: І –
з інтактною нервовою системою, ІІ – щурі, яким була виконана операція
стовбурової ваготомії.

Вплив лактулози, молочної кислоти та КЛЖК здійснювали на фоні базальної
та стимульованої шлункової секреції кислоти у щурів. Секрецію шлунку
стимулювали внутрішньоочеревинним (в/о) введенням інсуліну в дозі 1,2
од/кг (Львівський м’ясокомбінат, Україна), гістаміну дигідрохлориду в
дозах 3 та 6 мг/кг (Фармацевтична фірма „Здоров’я”, Україна),
пентагастрину в дозах 0,23 мг/кг (хімфармфабрика „Санітар”, Каунас,
Литва), 0,016 і 0,032 мг/кг (Sigma Chemical Co, St. Louis, USA) та
карбахоліну в дозі 0,01 мг/кг (об’єднання „Лівівфарм”, Львів, Україна).
Впродовж всього періоду стимулюючої дії інсуліну (3-4 години), гістаміну
(2 години), пентагастрину (2 години) та карбахоліну (2 години) збирали
10-ти хвилині проби перфузату.

В зібраних пробах електротитрометрично визначали загальну кислотність
перфузату за допомогою іономіра ЭВ-74 [Гройсман и соавт., 1988] з
використанням 0,01 N розчину гідроокису натрію (NaOH). Кількість NaOH ,
що йшла на титрування перфузату в 10-хвній пробі, дорівнювала дебіту
соляної кислоти в титраційних одиницях, що виділялася в шлунку за даний
період часу.

Лактулозу (4-О-ss-Галактопіранозил-D-фруктофураноза) (Inalco S.p.a.,
Italy) вводили ректально в дозах 400 та 800 мг/кг. Метаболіти лактулози
у вигляді натрієвих солей молочної кислоти та КЛЖК вводили ректально за
10 хв до введення стимулятора в дозах: ацетат натрію – 336 мг/кг, лактат
натрію – 144 мг/кг, пропіонат натрію – 84 мг/кг та бутират натрію – 36
мг/кг.

Дослідження шлункової секреції у собак. Дослідження проводились в умовах
хронічного експерименту на 2 безпородних собаках масою 16 і 18 кг, яким
були накладені фістули на фундальний відділ шлунка та дванадцятипалу
кишку, 6-8 см дистальніше пілоричного сфінктера, за методом
Басова-Павлова. Всі оперативні втручання виконували під загальним
знечуленням з використанням нембуталу (35 мг/кг, внутрішньовенно).
Накладання фiстул на шлунок та дванадцятипалу кишку, а також
передопераційну підготовку та післяопераційний догляд за тваринами
здійснювали за схемами, описаними в посібнику Шалімова С.О. [1989].
Експерименти проводили вранці натщесерце, при відсутності базальної
секреції. Секрецію стимулювали підшкірним введенням гістаміну
дигідрохлориду в дозі 0,05 мг/кг (Хіміко-фармацевтичне об’єднання
„Здоров’я”, Україна) та інсуліну (0,5 од/кг) (Львівський м’ясокомбінат,
Україна). Протягом стимулюючої дії гістаміну (1,5 години) та інсуліну (4
години) в 30-ти хвилинних пробах визначали інтенсивність секреторного
процесу за об’ємом виділеного шлункового соку, автоелектротитрометрично
визначали кислотність [Гройсман и соавт., 1988] в титраційних одиницях
та концентрацію пепсину за Хантом [Hunt, 1948]. Після цього вираховували
об’єм шлункового соку, що виділився за весь дослід, обчислювали дебіт
кислоти і дебіт пепсину в кожній пробі та за весь дослід. За 2 години до
введення гістаміну та за 1,5 години до інсуліну собакам
внутрішньодуоденально вводили препарат нормазе (Inalco S.p.a., Italy),
який являє собою водний розчин лактулози (66,7%) з розрахунку 1,8 г/кг
лактулози.

Дослідження концентрації глюкози в крові. Дослідження проведені в умовах
хронічного експерименту на 20 та в умовах гострого експерименту на 69
білих нелінійних щурах-самцях масою 180-250 г. За добу до експерименту
тварини не отримували їжі, але мали вільний доступ до води. Концентрацію
глюкози в крові визначали за допомогою глюкометра Еліте 2000 (Bayer,
Japan). Концентрацію глюкози в крові визначали до та через 30 хв після
ректального введення лактулози (400 та 800 мг/кг) і через 10 хв –
пропіонату натрію (84 мг/кг), лактату натрію (144 мг/кг), ацетату натрію
(336 мг/кг), бутирату натрію (36 мг/кг).

Одержані результати досліджень перевіряли на нормальність розподілу за
допомогою W тест Шапіро-Уілксона. Оскільки наші дані виявилися нормально
розподілені ми розраховували середнє значення (М), похибку середнього
(m). Порівняння вибірок проводилося за допомогою t-критерію Стьюдента.
Статистичні розрахунки та побудову графіків та діаграм проводили за
допомогою комп’ютера типу IBM PC Pentium з використанням Microsoft Excel
Windows XP.

Результати досліджень та їх обговорення

Вплив лактулози на шлункову секрецію. Дослідження були розпочаті з
вивчення впливу лактулози на базальну секрецію кислоти в шлунку щурів.
Встановлено, що лактулоза в дозах 400 та 800 мг/кг зменшувала дебіт
соляної кислоти за 50 хв досліду на 40% (p0,05, n=20). Проте, в даній дозі вона достовірно
зменшувала дебіт кислоти шлункової секреції, стимульованої
пентагастрином, на 55% (p.?UI o \ A `?UN E I I I al., 1980; Sugden et al.,1984; Wolever et al.,1991] слугують субстратом для глюконеогенезу в печінці, в результаті чого виникає гіперглікемія, яка, як відомо, є одним з чинників центрального гальмування шлункової секреції за участю блукаючих нервів. Тому в наступних серіях експериментів ми перевіряли своє припущення. Для цього слід було, насамперед, дослідити вплив лактулози на шлункову секрецію у щурів в умовах повної парасимпатичної денервації шлунка, а також встановити концентрацію глюкози в крові до і після ваготомії. Встановлено, що через 30 хв після введення лактулози (800 мг/кг) концентрація глюкози в крові у неоперованих щурів з інтактною нервовою системою зростала з 3,38+0,27 ммоль/л до 5,10+0,22 ммоль/л, або на 51% (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020