.

Стан трансмембранного транспорту Na+,K+, Са2+ в еритроцитах крові хворих на хронічний гепатит В та шляхи його корекції (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
168 3194
Скачать документ

Aeaaeai?y iaaee/ieo iaoe Oe?a?ie

?inoeooo ai?aeai?ieia?? oa ?ioaeoe?eieo oai?ia

ім. Л.В. Громашевського

Oaaei?aiei Oaoyia Aanee?aia

УДК 616.36-002.2-092:577.4

Стан трансмембранного транспорту Na+,K+, Са2+ в еритроцитах крові хворих
на хронічний гепатит В та шляхи його корекції

14.01.13 – інфекційні хвороби

Aaoi?aoa?ao

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті
Міністерства охорони здоров’я України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор,

Сервецький Костянтин
Леонідович,

завідувач кафедри інфекційних
хвороб з

епідеміологією Одеського
державного медичного

університету МОЗ України

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

Вовк Алла Дмитрівна,

завідувач відділу вірусних
гепатитів і СНІДу

інституту епідеміології та
інфекційних хвороб

ім. Л.В.Громашевського АМН
України

доктор медичних наук, професор,

Шевченко Леонід Юрійович,

завідувач кафедри інфекційних
хвороб з епідеміологією

Львівського національного
медичного університету

ім. Данила Галицького

Провідна установа: Івано-Франківська державна медична академія

МОЗ України, кафедра інфекційних
хвороб з

епідеміологією

Захист відбудеться 23.12.2004р. о _15____годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради в інституті епідеміології та інфекційних
хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України 01015, м. Київ, вул.
Січневого повстання, 23.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці інституту
епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України
03038 м.Киів, вул.Амосова,5.

Автореферат розісланий 22.11.2004р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
В.В.Кононенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останнє десятиріччя характеризується ростом
захворюваності людей на хронічні вірусні гепатити, що обумовлює
актуальність цієї проблеми. На сьогодення в літературі існує значна
кількість робіт, присвячених проблемі хронічних вірусних гепатитів, в
яких доводиться про важливість аутоімуних та інших процесів, механізмів
цитолізу гепатоцитів, дисбалансу в системі ПОЛ-АОС, різного ступеня
гемо- та лімфодинамічних розладів, порушення процесів детоксикації та
обміну в сполучній тканині печінки. Значна кількість робіт також
присвячена розробці ефективних схем фармакотерапії хронічних гепатитів з
використанням препаратів як анти- вірусного характеру, так і
гепатопротекторів (Возианова Ж.И. и соавт.,1998; Terrault N.A.,1996).
Але використання зазначених препаратів не завжди призводить до
покращення перебігу хвороби, а і навпаки навіть сприяє рецидивам.
Важливою підставою для розробки питань фармакотерапії хронічних
гепатитів вірусної етіології на думку більшості авторів (Бабак
О.Я.,1998; Hoofnagle J.H.,1998) було базування на дослідженнях
механізмів патогенезу цього захворювання та визначення індивідуальних та
статевих властивостей організму (Коломиец М.Ю.и соавт.,1998). Відомо, що
однією з провідних теорій лізису гепатоцитів при хронічних вірусних
гепатитах є теорія пероксидації, що підтверджується сприятливим
перебігом хвороби при призначені хворим препаратів антиоксидантної дії
(Болдырев Н.А. и соавт.,1990; Halliwell B. et al.,1990). Однією з
важливих сторін цієї теорії є те, що провідну роль в деструкції
гепатоцитів відводять зрушенням їх мембрани, але при цьому практично
відсутні роботи, які б розкривали механізми порушення процесів
трансмембранного транспорту іонів Na+, K+, Ca2+ та взаємозв’язок їх з
регуляторними системами (Tolecova A.и соавт.,1999; Breiwieser G.E., 1996
).

На жаль, в усьому різноманітті літературних відомостей, які стосуються
патогенезу вірусного гепатиту відсутня цілісна уява про механізми
зрушень трансмембранного транспорту, взаємозв’язок його з енергетичним
обміном, що лежить в основі цитопатичних трансформацій в печінковій
клітині, недостатньо також досліджені механізми дезінтеграції мембран
гепатоцитів та дезорганізації клітинних ензимних систем, що визначають
функціональну спроможність паренхіми печінки при її хронічних вірусних
ураженнях.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до плану науково-дослідницьких праць
Одеського державного медичного університету, затвердженим МОЗ України,
та є фрагментом наукової праці кафедри інфекційних хвороб з курсом
епідеміології за темою: “Використання інтерфероногенів,
гепатопротекторів та антиоксидантів в лікуванні хворих на вірусні
гепатити “, № держреєстрації: г/р 0199U002024. Дисертант була
співвиконавцем цієї теми.

Мета дослідження. З’ясувати особливості механізмів порушення
активного трансмембранного транспорту в еритроцитах крові за умов
хронічного гепатиту В і розробити шляхи фармакотерапії виявлених
зрушень.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:

Дослідити активність Na+, K+-АТФази, Ca2+-АТФази в еритроцитах крові
хворих на хронічний гепатит В в залежності їх віку та статі.

Визначити вміст в еритроцитах крові хворих на хронічний гепатит В АМФ,
АДФ, АТФ та з’ясувати його особливості в залежності від віку та статі
хворих.

Вивчити стан системи циклічних нуклеотидів та з’ясувати його особливості
в залежності від віку та статі хворих.

Дослідити активність уроканінази та вміст 2,3-дифосфогліцерату у хворих
на хронічний гепатит В та встановити залежність їх змін від віку та
статі цих хворих.

Розробити схему використання гепа-мерцу та розторопші плямистої для
лікування хворих на хронічний гепатит В з врахуванням віку та статі
хворих.

Об’єкт дослідження – хворі на хронічний гепатит В, практично здорові
особи, еритроцити та плазма крові.

Предмет дослідження – клінічні дані, серологічні та вірусологічні тести,
активність ферментів трансмембранного транспорту, активність ферментів
біосинтезу циклічних нуклеотидів, вміст циклічних нуклеотидів,
активність уроканінази та вміст 2,3-дифосфогліцерату у хворих на
хронічний гепатит В.

Методи дослідження – клінічні, інструментальні, біохімічні, серологічні
вірусологічні та статистичні.

Наукова новизна роботи. В результаті проведених комплексних досліджень
вперше виявлена динаміка змін активності Na+,K+-АТФази та Ca2+-АТФази в
динаміці розвитку хронічного гепатиту В (ХГВ) та встановлена залежність
цих змін від віку, статі та часу перебування в стаціонарі. На підставі
проведених досліджень виявлена залежність активного трансмембранного
транспорту іонів Na+,K+ та Ca2+ від енергозабезпечення, виявлено, що
ХГВ супроводжується зниженням ендогенного пулу АМФ та АДФ, внаслідок
чого зменшується в еритроцитах крові вміст АТФ. Вперше встановлено, що
при ХГВ спостерігається зменшення вмісту цАМФ внаслідок пригнічення його
синтезу в аденілатциклазній реакції та різке збільшення вмісту цГМФ
внаслідок активації гуанілатциклази. На достатній кількості проведених
досліджень вперше встановлені досить істотні відмінності досліджених
процесів в залежності від віку хворих. В роботі висвітлена проблема
статевої диференціації функціональних властивостей печінки. Вперше
автором ґрунтовно доведено про існування статевих відмінностей в
механізмах функціонування трансмембранного транспорту,
енергозабезпечення та систем регуляції взаємовідносин між катаболізмом і
анаболізмом. Внаслідок проведених досліджень і на відміну від існуючих
робіт, вперше доведена діагностична цінність визначення активності
ферменту уроканінази в плазмі та вмісту в еритроцитах крові
2,3-дифосфогліцерату як показників ступеня морфофункціональних змін в
паренхімі печінки.

На підставі отриманих результатів вперше запропоноване використання
гепа-мерцу в комплексі з розторопшею плямистою для лікування хворих на
хронічний гепатит В, розроблена та запропонована схема їх введення.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність
роботи полягає в тому, що розкриті раніше невідомі ланки патогенезу
хронічних вірусних гепатитів та виявлена залежність їх від віку та статі
хворих.

Важливим внеском до практичної діяльності є розробка комплексного
лікування хворих на хронічний гепатит В.

Основні положення та висновки роботи впроваджені до практичної
діяльності кафедри шпитальної терапії, кафедри інфекційних хвороб з
курсом епідеміології, кафедри інфекційних хвороб дитячого віку ОДМУ, де
вони використовувались при читанні лекцій та проведені практичних занять
зі студентами. Крім того, ці положення втілені в практичну діяльність
Одеської міської інфекційної лікарні та гастроентерологічного відділення
Одеської обласної лікарні.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею
автора. Дисертація виконана на кафедрі інфекційних хвороб з курсом
епідеміології ОДМУ. Автором самостійно проведено патентно-інформаційний
пошук та аналіз наукової літератури. Здійснена постановка мети і задач
дослідження, обрані адекватні методи дослідження. Виконано комплексне
клінічне обстеження і лікування хворих на хронічний гепатит В.
Самостійно виконала комплексний аналіз, систематизацію, інтерпретацію
отриманих результатів та їх статистичну обробку, сформулювала основні
положення, висновки дисертації та практичні рекомендації. На підставі
цього автором самостійно написані та підготовлені до друку наукові
публікації та дисертація.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної
роботи були представлені на: VII Міжнародній науково-практичній
конференції “Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини”
(Одеса, 2001), VI з’їзді інфекціоністів України “Клінічні проблеми
боротьби з інфекційними хворобами”(Одеса, 2002), VI Російському з’їзді
лікарів – інфекціоністів (С.-Петербург,2003), науковій конференції
“Вікові аспекти чутливості організму до ксенобіотиків” (Чернівці, 2002),
на науково – практичних конференціях обласного товариства інфекціоністів
(Одеса,2000-2003).

Публікації за матеріалами дисертації. За матеріалами дисертації
опубліковані 9 наукових праць, з них 5 статей у фахових журналах
рекомендованих ВАК України та 4 тез доповідей-у збірниках конференцій,
з’їздів, отримано деклараційний патент на винахід.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 185
сторінках машинопису і складається із вступу, огляду літератури,
матеріалів та методів досліджень, 3-х розділів власних досліджень,
обговорення результатів власних досліджень, висновків, практичних
рекомендацій, списку використаних джерел, який містить 164 джерел
надрукованих кирилицею і 128 латиницею. Дисертація ілюстрована 22
таблицями та діаграмами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріали і методи дослідження. Проведено обстеження 160 хворих з
хронічним гепатитом В помірного ступеню активності. В відповідності до
віку всіх хворих було розподілено на слідуючи групи: 1) 20-39; 2) 40-49;
3) 50-59; 4) 60 і старіші. Крім цього кожна вікова група розподілялась
також за статтю, кожній віковій і статевій групі відповідала група
здорових донорів по n=10 у кількості 80 чоловік.

Діагноз хронічного гепатиту В встановлювали на підставі епідеміо-
логічних, клінічних, загальноприйнятих біохімічних показників і під
тверджували виявленням в крові хворих HВsAg, а також інших сироваткових
маркерів HBeAg, aHBe, aHBc класу IgM та IgG методом ІФА, а також якісне
визначення DNA-HBV в полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР), за допомогою
яких диференціюються фази реплікації та інтеграції. Обстеженю підлягали
хворі віднесені до класифікаційної групи хронічного гепатиту В з
помірним ступенем активності інфекційного процесу. Для спостереження
намагались вибирати в першу чергу хворих без супутніх захворювань, а
також осіб, у яких супутні захворювання клінічно себе не проявили.

У всіх хворих водночас з ретельними клінічними дослідженнями
загальновизнаними біохімічними методами у динаміці досліджували вміст
загального білірубіну крові і його фракції, активність
аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, загальний білок і
білкові фракції, тимолову пробу, активність екскретороних
ферментів-лужної фосфатази, ?-глутамілтранспеп- тидази та співставлення
отриманих результатів з опосередкованими морфологічними ознаками
фібротичних змін паренхіми печінки хворих ультразвуковим методом з
використанням апарату “Proxima LCM 2100”. Вказані показники досліджень
в хворих на хронічний гепатит В помірного ступеня активності, мали
характерні особливості для кожної вікової та статевої групи осіб, які
знаходились на лікуванні.

Стандартна (загальноприйнята) для хронічних вірусних гепатитів
терапія включала ліжковий режим, дієтичне харчування, сучасні засоби
етіотропної та патогенетичної терапії. В якості препаратів противірусної
дії в деяких випадках використовували інтерферони, що призначались
тільки в реплікативну фазу вірусної інфекції, провідним маркером якої
служило виявлення в крові нуклеїнових кислот вірусів. У відсутності
реплікації патогенетично обгрунтованим було використовування препаратів
мембраноностабілізуючої дії. Як контроль ефективності лікування
використовували загальноприйняті показники, що характеризують клінічний
статус хворого (повноту видужання), а також враховували динаміку
основних біохімічних показників, серологічний профіль сироваткових
маркерів та динамічне ультразвукове дослідження органів черевної
порожнини. Одержані дані порівнювали з аналогічними даними у хворих на
ХГВ, до базисної терапії яких додавали лікарський засіб
гепатопротекторної дії гепа – мерц та біологічно активну харчову добавку
розторопшу плямисту. Запропонована схема лікування хронічного гепатит В
помірної активності, що включає використання препарату
гепатопротекторної і антиоксидантної дії, яка відрізняється тим, що
використовують гепа-мерц спочатку внутрішньовенно краплинно в дозі 10г
на добу, який розчиняли в 200 мл фізіологічного розчину, на протязі 7-9
діб, потім – перорально 9г на добу в 3 прийоми за 30 хвилин до
приймання їжі на протязі 14 –17діб і водночас призначали ліофілізований
екстракт розторопші плямистої в добовій дозі 14,7 МЕ/кг триразово під
час приймання їжі.

Дослідження активністі Na+,К+-АТФази і Са2+-АТФази проводили методом
Скулачева В.П. (1962) по різниці активностей у відсутності уабаіна
(строфантину К) і при його додаванні.

Визначення вмісту аденілових нуклеотидів (АДФ,АМФ, АТФ) проводили за
допомогою наборів Test-Combination фірми Boechringer.

Визначення вмісту 2,3-дифосфогліцерату в еритроцитах проводили за
методом Ж.Ж. Рапопорта і Л.А. Михайлової (1978)

Дослідження активності уроканінази в плазмі крові були основані
на електрофотометричному визначенні уроканінової кислоти (Буробин В.А.,
1978).

Визначення вмісту циклічних нуклеотидів ( цАМФ, цГМФ ) проводили в
еритроцитах крові з використанням стандартних наборів Ria Kit фірми
“Amersham” ( Великобританія ).

Активність аденілатциклази визначали за допомогою методики, описаною
Гарновською М.Н. та співавт. (1990), а для визначення активності
гуанілатциклази використовували методику Чиркова Ю.Ю. та співавт. (1988)

Статистичну обробку даних проводили методом варіаційної статистики з
використанням пакету програм “Primer Biostatistics” Sigma Start (США,
1994).

Результати досліджень та їх обговорення. В результаті проведених
обстежень було встановлено, що під час госпіталізації хворих чоловіків
на хронічний гепатит В віком 20-39 років спостерігалось глибоке зниження
активності Na+,К+-АТФази і Са2+-АТФази в еритроцитах крові і при цьому
необхідно підкреслити, що більш істотних змін зазнавав активний
транспорт іонів Са2+, паралельно з цим спостерігалось і різке зниження
вмісту АМФ, АДФ, АТФ, нижчим від рівня контролю на цей час був вміст
цАМФ в еритроцитах крові та на 40,3% збільшувалась кількість цГМФ
(р0,05). Ці факти свідчили про те, що в паренхімі
печінки спостерігались досить істотні деструктивні зміни і враховуючи
таку високу активність ферменту в плазмі супроводжувались цитолізом
гепатоцитів.

*) Дослідження проведені при консультативній допомозі професора
В.К.Напханюка на базі гістобіохімічної лабораторії ОДМУ.

При обстежені хворих жінок на хронічний гепатит В віком 20-39 років під
час госпіталізації були також виявлені досить істотні зміни усіх
досліджених процесів і вони мали такий же напрямок як і в хворих
чоловіків цієї вікової групи, але при цьому необхідно підкреслити, що в
усіх випадках виявлені зрушення були достовірно нижчими ніж у чоловіків.

Встановлено, що на 10 день перебування в стаціонарі та використання
загальновизнаної схеми лікування хворих на хронічний гепатит В чоловіків
віком 20-39 років (Рис.1) спостерігались позитивні зміни в усіх
досліджених метаболічних процесах. Так, наприклад, на 10 день лікування
активність Na+,К+-АТФази, Са2+-АТФази в еритроцитах крові хворих
чоловіків віком 20-39 років достовірно посилювалась по відношенню до
показників на час госпіталізації, але при цьому залишалась нижчою від
одновікових донорів відповідно на 21,3% та 35,6% (р>0,05). Виявлені
позитивні зміни активності трансмембранного транспорту, очевидно, були
обумовлені збільшенням вмісту в еритроцитах крові макроергічних сполук (
АМФ, АДФ, АТФ). Безумовно, що такі позитивні зміни супроводжувались
значним посиленням активності аденілатциклази і відповідним зниженням
гуанілатциклази та ростом кількості цАМФ і зменшенням цГМФ. Що
стосується маркерного ферменту уроканінази, то її активність на 10 день
в плазмі крові хворих чоловіків посилювалась на 16,6%, а вміст
2,3-дифосфогліцерату дещо збільшувався, але також був достовірно нижчим
від контролю.

Рис.1 Активність Na+,K+-АТФази в еритроцитах крові хворих на ХГВ
чоловіків при використані загальновизнаної терапії (в % до контролю)

Обстеження хворих на хронічний гепатит В чоловіків віком 20-39 років по
завершені лікування показало, що активність Na+,К+-АТФази, Са2+-АТФази
залишалась достовірно нижчою від рівня одновікових здорових донорів
незважаючи на те, що досить чітко відслідковувалось достовірне посилення
активності цих ферментів порівняно з їх значеннями на час
госпіталізації. На даному етапі дослідження також спостерігалось
достовірне збільшення вмісту макроергічних сполук, активності
аденілатциклази та кількості цАМФ і навпаки зниження вмісту цГМФ та
активності гуанілатциклази, але всі зазначені показники мали достовірні
відмінності від фізіологічного рівня. По завершені лікування в плазмі
крові залишалась на досить високому рівні і активність уроканінази та
низькі показники 2,3-дифосфогліцерату. Обстеження хворих жінок цієї
вікової групи по завершені лікування показало, що ефективність
загальновизнаної терапії у них була значно вищою, особливо це
стосувалось Na+,К+-АТФази, Са2+-АТФази, вмісту макроергічних сполук,
показники яких практично відновлювались до фізіологічного рівня (Рис.2).
Слід також наголосити, що під впливом проведеного лікування значно
кращими у жінок були і показники системи циклічних нуклеотидів, вмісту
2,3-дифосфогліцерату і активності уроканінази, але і у даному випадку є
всі підстави вважати, що у печінковій тканині не спостерігалось повної
репарації. Відзначено також, що вказані метаболічні зсуви корелювали з
повільним регресом клінічних проявів та синдромів, кількісним
поліпшенням біохімічних показників, що відображають ступінь печінкової
клітинної недостатності у хворих на ХГВ.

Проведені обстеження під час госпіталізації хворих на ХГВ помірної
активності чоловіків віком 40-49 років показали, що активність
Na+,K+-АТФази, Ca2+-АТФази досить істотно відрізнялась від таких
показників попередньої вікової групи хворих і стосовно до контролю
відповідно дорівнювала 52,2 % та 33,3 %. Паралельно з зазначеними
змінами у цій віковій групі хворих чоловіків спостерігалось також різке
падіння вмісту АМФ, АДФ, та АТФ в еритроцитах крові, як по відношенню до
показників у попередніх групах так і контролю і стосовно останнього він
дорівнював відповідно 59,9 % , 61,7% та 56,7 %.

Рис.2. Активність Na+,K+-АТФази в еритроцитах крові хворих на ХГВ жінок
при використані загальновизнаної терапії (в % до контролю).

Внаслідок проведених досліджень було також встановлено, що в еритроцитах
крові хворих чоловіків 40 – 49 років на момент госпіталізації
спостерігалось різке пригнічення активності аденілатциклази з одночасним
посиленням активності гуанілатциклази, як по відношенню до показників на
цей час у хворих чоловіків цієї вікової групи, так і стосовно
одновікового контролю. При цьому необхідно підкреслити, що активність
аденілатциклази стосовно одновікових донорів дорівнювала 53,7 %, а
гуанілатциклази 141,5 %. Безумовно, що такі зміни активності ферментів
синтезу циклічних нуклеотидів негативно впливали і на вміст цАМФ і цГМФ
в еритроцитах крові цих хворих. При цьому вміст вміст цАМФ в еритроцитах
крові був на 44,7 % нижчим, а вміст цГМФ на 40,2 % вищим за рівень
контролю і при цьому вони достовірно відрізнялись від аналогічних
показників 1 вікової групи хворих чоловіків. Виявлені зрушення вмісту та
співвідношення циклічних нуклеотидів і активності ферментів їх синтезу
було свідченням того, що спостерігались зсуви метаболічних процесів в
бік катаболізму, такі зміни досліджених процесів співпадали з клінічними
проявами та іншими лабораторними показниками хворих цієї вікової групи.
Характерною особливістю для даної вікової групи хворих чоловіків було
також те, що спостерігалось різке посилення активності уроканінази в
плазмі крові, при цьому вона переважала в 5,5 рази рівень контролю, а
також була достовірно вищою ніж в першій віковій групі хворих. Такі
зміни активності уроканінази супроводжувались різким зниженням вмісту
2,3-ДФГ в еритроцитах крові і стосовно контролю відповідно він
дорівнював 63,3%, що було також достовірно нижчим за аналогічні
показники попередньої вікової групи хворих. Звертає на себе увагу і той
факт, що виразність виявлених змін досліджених процесів у віковій групі
40-49 років хворих чоловіків носить більш виразний характер порівняно з
аналогічними змінами у хворих чоловіків 20-39 років. Істотні відмінності
виявлені при обстежені під час госпіталізації хворих жінок на ХГВ
помірного ступеню активності. Характерним було те, що активність
трансмембранного транспорту у цій віковій групі жінок була на момент
госпіталізації нижчою як за показники попередньої вікової групи, так і
контролю. Також істотно знижувався і вміст макроергічних сполук в
еритроцитах крові, але при цьому необхідно зазначити, що виявлені зміни
були значно нижчими ніж у хворих чоловіків цієї вікової межі. Досить
істотних змін у хворих жінок 40-49 років зазнавала і система циклічних
нуклеотидів та активність уроканінази і вміст 2,3-ДФГ, але і в даному
випадку ці показники зазнавали менших змін порівняно з аналогічними у
хворих чоловіків.

Проведені обстеження хворих чоловіків на ХГВ віком 40-49 років на
10 день перебування в стаціонарі та проведення лікування з використанням
загальновизнаних схем показали, що активність Na+,K+-АТФази,Ca2+-АТФази
та вміст АМФ, АДФ та АТФ достовірно збільшувалась порівняно з
аналогічними показниками на момент госпіталізації, але залишався нижчим
за рівень контролю в усіх випадках. Слід також підкреслити, що ці
показники були значно нижчими на цей час ніж в 1 віковій групі.
Проведене лікування на протязі 10 днів також позитивно впливало на стан
системи циклічних нуклеотидів, активність уроканінази і вміст 2,3-ДФГ в
плазмі крові порівняно з аналогічними показниками на час госпіталізації,
але виявлені позитивні зміни ще були далекими до нормалізації.

Проведений порівняльний аналіз 10-денного лікування хворих жінок
віком 40-49 років показав, що ефект використання загальновизнаної схеми
у них був дещо вищим порівняно з показниками цієї вікової групи хворих
чоловіків. Характерною особливістю цих змін було те, що особливо
позитивними були зміни активності трансмембранного транспорту іонів
Na+,K+,Ca2+ і вмісту макроергів, але при цьому зміни в системі циклічних
нуклеотидів, активності уроканінази та вмісту 2,3-ДФГ були незначними.
Отже наведені факти свідчать про те, що ефективність будь-яких
терапевтичних заходів в значній мірі залежить від стану неспецифічної
резистентності організму, віку та статі хворих.

Обстеження хворих чоловіків по завершенню лікування з
використанням загальновизнаної схеми показали, що активність
Na+,K+-АТФази,Ca2+-АТФази, вміст АМФ, АДФ та АТФ достовірно збільшувався
по відношенню до показників попереднього терміну, були також при цьому
достовірно нижчими ніж в 1 віковій групі і мали суттєві відмінності від
рівня здорових донорів. При цьому необхідно зазначити, що показники
інших лабораторних досліджень на даному етапі були близькими до
фізіологічного рівня, що співпадає з результатами отриманими іншими
авторами (Yokoyama T.et al.,1999; Кравцов В.В.,2000). Значно нижчим був
ефект використання загальновизнаної схеми лікування при досліджені стану
системи циклічних нуклеотидів, активності уроканінази і вмісту
2,3-дифосфогліцерату. Зазначені факти свідчать про то, що незважаючи на
деякі позитивні зміни після проведеного курсу лікування чоловіків цієї
вікової групи метаболічні процеси зсунені в бік катаболізму, а також
залишається в значній мірі наявність тканинної гіпоксії та ознаки
деструктивних зрушень в структурі гепатоцитів.

У хворих жінок 40-49 років після проведеного курсу лікування були
також виявлені позитивні зміни усіх досліджених процесів, і ще важливим
є, що вони були значно більшими ніж у хворих чоловіків цієї вікової
групи. Особливо позитивними були зміни трансмембранного транспорту,
вмісту макроергів, дещо нижчими вони були в системі циклічних
нуклеотидів, активність уроканінази залишалась на досить високому рівні
і низьким був вміст 2,3-ДФГ. Відзначається паралелізм між виразністю
морфофункціональних змін і клінічним статусом хворих в сполучені з
лабораторними показниками.

r

?

?

AE

E

h 2

h 2

h 2

B

r

t

v

x

z

|

~

?

?

AE

E

?

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

B*

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

B*

h 2

h 2

h 2

B*

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

h 2

8синтезу цАМФ в еритроцитах крові та одночасне зниження його
ендогенного пулу супроводжувалось активацією гуанілатциклази в
еритроцитах крові цих хворих, значення якої переважало рівень контролю
на 52,3%. Безумовно, що таке посилення активності гуанілатциклази
призводило до збільшення вмісту ендогенного цГМФ на 52,3 % порівняно з
показниками одновікового контролю. Необхідно підкреслити те, що
досліджені показники системи циклічних нуклеотидів у цих хворих носили
більш виразний характер і мали достовірні відмінності порівняно з
аналогічними даними цього етапу досліджень в 1 та 2 вікових групах
хворих чоловіків. Такі виразні зміни активності трансмембранного
транспорту, енергозабезпечення та стану системи циклічних нуклеотидів
свідчать про те, що ступінь зсувів метаболічних процесів в бік
катаболізму в цій віковій групі хворих на ХГВ мав більш глибокий
характер порівняно з аналогічними змінами в 1 та 2 вікових групах.
Останні факти можливо були ознакою того, що в даній віковій групі хворих
чоловіків спостерігались значно більші деструктивні зміни паренхіми
печінки. Підтвердженням цього припущення були дослідження активності
маркерного ферменту уроканінази. Внаслідок таких досліджень встановлено,
що активність уроканінази в плазмі крові хворих чоловіків на ХГВ віком
50 – 59 років під час госпіталізації була майже в 5 разів вищою від
рівня одновікових донорів. При цьому звертає на себе увагу той факт, що
у цій віковій групі чоловіків донорів також виявлялась в плазмі крові
активність уроканінази, що очевидно є ознакою інволюційно – дистрофічних
змін в тканині печінки в процесі фізіологічного старіння. Досить
показовими в цьому плані були також дослідження вмісту 2,3-ДФГ, які
показували, що його кількість в еритроцитах крові хворих чоловіків на
ХГВ 50–59 років на момент госпіталізації становили тільки 53,7%
порівняно з показниками одновікового контролю. Такі зміни вмісту 2,3-ДФГ
є підтвердженням того, що метаболічні процеси за умов даної патології
зсунені в сторону катаболізму з одного боку, і з іншого боку – зниження
спорідненості еритроцитів до кисню внаслідок низької кількості 2,3-ДФГ
показують на розвиток глибокої тканинної гіпоксії. Подібні зміни в
стані досліджуваних метаболічних процесів під час госпіталізації були
виявлені також і в хворих жінок віком 50–59 років, але при цьому
необхідно підкреслити, що глибина та виразність виявлених зрушень була
значно нижчою ніж у чоловіків. Необхідно також зазначити, що були і свої
характерні особливості виявлених зрушень метаболізму у хворих жінок цієї
вікової групи, це перш за все стосується стану системи циклічних
нуклеотидів та активності уроканінази і вмісту 2,3- ДФГ.

Проведене лікування на протязі 10 днів з використанням
загальновизнаної схеми викликало деякі позитивні зміни активності
трансмембранного транспорту, вмісту макроергічних сполук, стану системи
циклічних нуклеотидів у хворих чоловіків на ХГВ віком 50-59 років.
Виявлені позитивні зміни зазначених процесів носили достовірний характер
по відношенню до показників на час госпіталізації, але при цьому вони
також мали достовірні відмінності стосовно до аналогічних їх значень в
попередніх вікових групах.

Дещо кращими були показники досліджуваних процесів після 10-
денного лікування у хворих жінок цієї вікової групи, але і в даному
випадку позитивних змін з боку уроканінази не відзначалось. По
завершенні лікування під час виписки було встановлено, що в еритроцитах
крові хворих чоловіків віком 50-59 років активність Na+,K+-,Ca2+-АТФаз
була нижчою від рівня контролю відповідно на 29,1% та 35,6%. У цей же
час вміст АМФ, АДФ та АТФ незважаючи на проведене лікування стосовно до
контролю становив відповідно 67,2%, 69,8% та 67,7%. У хворих жінок
активність Na+,K+-АТФази,Ca2+-АТФази стосовно до контролю відповідно
дорівнювала 80,7% та 80,4%, а кількість АМФ, АДФ, та АТФ у них становила
відповідно 82,2%, 83,5% та 85,0 %. По завершені лікування було виявлено,
що у хворих чоловіків на хронічний гепатит В помірної активності віком
50-59 років активність аденілатциклази в еритроцитах була нижчою від
рівня контролю на 47,8%, а вміст цАМФ стосовно останнього 54,6%, що
стосується активності гуанілатциклази, то вона по завершені лікування у
цій віковій групі хворих чоловіків була вищою за контроль на 40,1% і
вміст цГМФ переважав показники донорів на 42,2%. Обстеження хворих жінок
цієї вікової групи показало, що активність аденілатциклази в еритроцитах
крові відносно одновікових донорів дорівнювала 63,2%, а вміст цАМФ у них
був нижчим від останнього на 35,3%, що стосується активності
гуанілатциклази, то її активність у хворих жінок по завершені лікування
переважала рівень контролю на 32,4%, а вміст цГМФ на 33,5%. Проведений
порівняльний аналіз результатів лікування обстежених чоловіків та жінок
показав, що по завершені курсу терапевтичних заходів у жінок виразність
виявлених клінічних проявів залишалась значно нижчою ніж у чоловіків, що
проявлялось довшим збереженням астеновегетативних і диспепсичних
симптомів, подовженням терміну гепатомегалії у останніх. Крім цього, у
жінок відзначалось і швидше відновлення біохімічних показників.

Дослідження активності уроканінази в плазмі крові хворих
чоловіків віком 50-59 років показали, що її активність майже в 4 рази
залишається вищою порівняно з контролем і практично не відрізняється від
показників попереднього терміну дослідження, тоді як з боку 2,3-ДФГ
спостерігалось достовірне збільшення його по відношенню до попередніх
показників, але він залишався нижчим від рівня контролю на 22,3%. Дещо
кращими були показники активності уроканінази та вмісту 2,3-ДФГ у хворих
жінок цієї вікової групи, але і в даному випадку вони мали достовірні
відмінності від рівню контролю.

Проведені обстеження під час госпіталізації хворих на ХГВ віком
60 років і старіших показали, що активність Na+,K+-АТФази,Ca2+-АТФази в
еритроцитах крові та вміст АМФ, АДФ та АТФ був достовірно нижчим від
показників усіх попередніх вікових груп на даному етапі досліджень та
одновікового контролю. Було встановлено також, що в цих хворих під час
госпіталізації стан системи циклічних нуклеотидів, активність
уроканінази та вміст 2,3- дифосфогліцерату мали достовірні відмінності і
носили більш глибокі зрушення ніж в усіх попередніх вікових групах
хворих та одновіковий контроль. У жінок цієї вікової групи під час
госпіталізації були виявлені дещо менші зміни досліджених процесів, але
порівняно з попередніми віковими групами та контролем вони мали більш
виразний характер. Таким чином, обстеження хворих на ХГВ віком 60-років
і старіших під час госпіталізації показав, що у даній віковій групі
хворих спостерігались глибокі зміни досліджених процесів, що, очевидно,
обумовлено інволюційно–дистрофічними зрушеннями як у печінці, так і в
організмі в цілому. Проведене лікування цих хворих на протязі 10 днів з
використанням загальновизнаної схеми призводило до деяких позитивних
змін в усіх досліджених процесах, але вони були значно нижчими ніж у
попередніх вікових групах та відносно контролю. Особливо вказане
стосується хворих чоловіків, в яких ефективність лікування на протязі 10
днів була дуже низькою.

Проведені дослідження показали, що введення до комплексної терапії
препаратів гепа-мерц та розторопші плямистої за запропонованою нами
схемою після 10-денного лікування 20-39 річних хворих чоловіків сприяло
значному посиленню активності Na+,K+-АТФази,Ca2+-АТФази та вмісту АМФ,
АДФ, АТФ порівняно з аналогічними показниками хворих, яким ці препарати
не вводились (Рис.3). Значно вищими ці показники були у хворих жінок
вказаної вікової групи. Клінічні прояви та зміни в рівні білірубіну,
АЛТ, тимолової проби, ЛФ, ?-ГТ також були більш виразні у хворих, яким
до базової терапії додавали гепа-мерц та розторопшу плямисту. Що
стосується стану системи циклічних нуклеотидів, то після 10-денного
введення запропонованих нами препаратів спостерігалось значне підвищення
активності аденілатциклази та вмісту цАМФ і напроти різко зменшувалась
активність гуанілатциклази та вмісту цГМФ по відношенню до хворих, яким
не вводились ці препарати.

Рис.3. Активність Na+,K+-АТФази в еритроцитах крові хворих на ХГВ
чоловіків при використані гепа-мерцу та розторопші плямистої (в % до
контролю).

Що стосується активності уроканінази, то вона і в чоловіків та в жінок
різко зменшувалась на фоні зростаючої кількості 2,3-дифосфогліцерату,
дещо більш позитивними були зміни у хворих жінок. По завершені лікування
під час виписки всі досліджені показники і в хворих чоловіків і в жінок
практично відновлювались до фізіологічного рівня.

Обстеження хворих на ХГВ віком 40-49 років показали, що на 10 день після
лікування з використанням гепа-мерцу та розторопші плямистої активність
Na+,K+-АТФази,Ca2+-АТФази та вміст АМФ, АДФ, АТФ достовірно
збільшувались як по відношенню до показників на момент госпіталізації
так і порівняно з їх значеннями у хворих, яким не використовували
запропоновані препарати. При цьому слід підкреслити, що більш позитивні
зміни були виявлені у хворих жінок цієї вікової групи (Рис.4). Що
стосується аденілатциклази та вмісту цАМФ в еритроцитах крові, то на 10
день після проведеного лікування спостерігалось зростання вмісту цАМФ та
активності ферменту, та різко зменшувалась при цьому активність
гуанілатциклази та вміст цГМФ. Позитивним також в цій віковій групі був
вплив гепа-мерцу та розторопші плямистої був на вміст
2,3-дифосфогліцерату та активність уроканінази. Під час виписки та по
завершені курсу лікування було встановлено, що активність
Na+,K+-,Ca2+-АТФази у хворих чоловіків та жінок, вміст макроергів, стан
системи циклічних нуклеотидів та активність уроканінази і вміст
2,3-дифосфогліцерату практично відновлювався до фізіологічних
показників. Досить позитивним на всіх етапах лікування було використання
гепа-мерцу та розторопші плямистої у вікових групах хворих 50-59 років
та 60 років і старіших групах хворих, але при цьому необхідно
підкреслити, що у даному випадку по завершені лікування значення
досліджених процесів були дуже близькими до фізіологічного стану, але
при цьому мали і деякі відмінності. Таким чином, аналіз отриманих
результатів в дослідженнях показує, що за умов ХГВ в організмі хворих
спостерігаються глибокі зміни активності трансмембранного транспорту
іонів Na+,K+,Ca2+, що обумовлено, на наш погляд, цілим рядом причин.
По-перше, різким зменшен-

Рис.4. Активність Na+,K+-АТФази в еритроцитах крові хворих на ХГВ жінок
при використані гепа-мерцу та розторопші плямистої (в % до контролю).

ням ендогенного пулу макроергів; по-друге, порушенням функціонального
стану системи циклічних нуклеотидів і зокрема цАМФ, що очевидно
негативно впливає на спроможність кальмодуліну (Kock-Kosicka D.et
al.,1997; Petrov V.et al.,1998) до транспорту іонів Са2+. По-третє,
низький рівень вмісту в еритроцитах 2,3-дифосфогліцерату показує на
появність кисневого голоду тканин, що в свою чергу, як відомо
(Локтионова С.А.и соавт.,2001;), сприяє роз’єднанню процесів
окислювального фосфорилювання, по-четверте, надмірна активація ферменту
уроканінази у плазмі крові таких хворих є ознакою про глибокі
дистрофічні зміни морфологічного стану гепатоцитів і як наслідок цього
ущільнення текучості їх поверхневого комплексу. Наведені факти надають
нам можливість висловити припущення, що визначення ступеню змін
активності трансмембранного транспорту іонів Na+,K+,Ca2+, враховуючи
простоту методик (Курский М.Д. и соавт.,1992; Скулачев В.П.,1962) може
бути одним з діагностичних критеріїв для експрес-діагностики ступеню
морфологічних зрушень паренхіми печінки. Використання в комплексній
терапії гепа-мерцу (L-?-орнітін, L-аспартат) та розторопші плямистої
сприяло нормалізації практично всіх досліджених процесів в перших двох
вікових групах і відновленню їх рівня майже до значення контролю в 3-4
вікових групах. Очевидно, що здібність L-?-орнітін, L-аспартату до
інгібування катаболічних білків та нормалізації співвідношення вмісту
амінокислот в еритроцитах крові і наявність антиоксидантного ефекту
сприяло стабілізації функціональної спроможності в першу чергу системи
циклічних нуклеотидів внаслідок чого відбувалось посилення анаболічних
процесів (Nilius R.et al.,1992; Васильева Е.М. и соавт.,1999).
Правомірність висловленого підтверджує редукція клінічних симптомів і
синдромів, зменшення проявів вірусної агресії, скорочення терміну
лікування при досягненні клінічної ремісії захворювання. Наведені вище
факти дають нам підставу для рекомендації запропонованої нами схеми до
комплексного лікування хворих на хронічний гепатит В, враховуючи при
цьому вік та стать хворих.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове рішення проблеми
патогенезу хронічний вірусних гепатитів та можливості регуляції
функціонального стану печінки з використанням гепа-мерцу і біологічно
активної харчової добавки розторопші плямистої, запропоновано схему
лікування цієї патології з врахуванням віку та статі хворих.

1. При обстежені донорів було встановлено, що активність Na+,K+- АТФази
та Ca2+-АТФази, вміст АМФ, АДФ, АТФ, стан системи циклічних нуклеотидів
та вміст 2,3-дифосфогліцерату в крові мають істотні відмінності в
залежності від віку та статі . Активність уроканінази в перших двох
вікових групах донорів не виявлялась, тоді як в 3 та 4 групах вона була
зареєстрована. Виявлені особливості свідчать про наявність
інволюційно-дистрофічних змін в організмі і відповідно в печінці.
Виявлені також відмінності досліджених процесів в залежності від статі.
Ступінь інволюційних змін більш виразний у чоловіків ніж у жінок.

2. Встановлено, що під час госпіталізації хворих на ХГВ спостерігалось
досить істотне пригнічення активності Na+,K+-АТФаз та Ca2+-АТФаз в
еритроцитах крові, яке незважаючи на проведену загальновизнану терапію
практично не підлягало корекції. Виразність виявлених змін в повній мірі
залежала від віку, статі та часу перебування в стаціонарі.

3. ХГВ супроводжувався різким зниженням вмісту в еритроцитах крові
хворих макроергічних сполук, таких як АМФ, АДФ, АТФ, що свідчить про
різке зниження енергозабезпечення клітин і в свою чергу впливало на
активний транспорт іонів Na+,K+ та Ca2+. Виразність виявлених змін
зростає з віком хворих і була більш глибокою у хворих чоловіків ніж у
жінок, і в даному випадку ефективність загальновизнаної терапії була
низькою.

4. Дослідження системи циклічних нуклеотидів в еритроцитах крові хворих
на ХГВ показали, що захворювання супроводжується пригніченням активності
аденілатциклази і відповідним зменшенням вмісту цАМФ та посиленням
активності гуанілатциклази і підвищенням вмісту цГМФ. Означені зміни
свідчать про те, що спостерігається зсув метаболічних процесів в сторону
катаболізму, а оскільки цАМФ є регулятором обміну іонів Са2+ ( через
каль- модулін), то зниження його вмісту негативно впливає на транспорт
іонів Са2+. Найбільш глибокі зрушення спостерігались у хворих 3 та 4
вікових груп, особливо чоловіків.

5. При обстежені хворих на ХГВ встановлено, що в плазмі крові
спостерігалось різке збільшення активності уроканінази, наявність якої є
ознакою ступеню деструктивних змін в гепатоцитах, а зменшення вмісту
2,3-дифосфогліцерату в еритроцитах крові показувало про ріст тканинної
гіпоксії, яка негативно впливала на процеси окислювального
фосфорилювання і як наслідок зниження вмісту макроергів. Більш виразними
виявлені зрушення відзначались у хворих чоловіків та хворих старших
вікових груп.

6. Використання в комплексній терапії ХГВ гепа-мерцу та розторопші
плямистої сприяло нормалізації досліджених процесів в 1 та 2 вікових
групах та в значній мірі покращувало показники цих процесів у 3 та 4
вікових групах порівняно з хворими, яким не вводились зазначені
препарати. Останнє було підставою для продовження терапії таких хворих
на 5-7 день до повної нормалізації досліджених процесів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Федоренко Т.В., Сервецький К.Л., Напханюк В.К. Активність Са2+-АТФази
еритроцитів крові хворих на хронічний вірусний гепатит В, як показник
ефективності лікування // Вісник проблем біології і
медицини.-2003.-№5.-С.95-98. (Внесок автора – провела комплексне
клінічне обстеження і лікування хворих на хронічний гепатит В,
самостійно виконала комплексний аналіз, систематизацію, інтерпретацію
отриманих результатів і їх статистичну обробку, сформулювала висновки
статті).

Федоренко Т.В., Сервецький К.Л., Напханюк В.К. Вплив гепа-мерцу на
активність уроканінази плазми крові хворих на хронічний вірусний гепатит
В // Інфекційні хвороби.-2003.-№3.-С.26-28. (Внесок автора – провела
комплексне клінічне обстеження і лікування хворих на хронічний гепатит
В, самостійно виконала комплексний аналіз, систематизацію, інтерпретацію
отриманих результатів і їх статистичну обробку, сформулювала висновки
статті).

Федоренко Т.В., Сервецький К.Л., Напханюк В.К. Активність уроканінази в
плазмі крові, як критерій діагностики порушення функціональної
спроможності печінки у хворих на хронічний гепатит В // Сучасні
інфекції.-2003.-№1.-С.25-27. (Внесок автора – провела комплексне
клінічне обстеження і лікування хворих на хронічний гепатит В,
самостійно виконала комплексний аналіз, систематизацію, інтерпретацію
отриманих результатів і їх статистичну обробку, сформулювала висновки
статті).

ФедоренкоТ.В. Механізми регуляції активності Na+,K+-АТФази в еритроцитах
крові хворих на хронічний гепатит В // Інфекційні
хвороби.-2003.-№1.-С.14-16. (Внесок автора – провела комплексне клінічне
обстеження і лікування хворих на хронічний гепатит В, самостійно
виконала комплексний аналіз, систематизацію, інтерпретацію отриманих
результатів і їх статистичну обробку, сформулювала висновки статті).

Федоренко Т.В., Сервецький К.Л., Напханюк В.К. Особливості змін
активності Са2+-АТФази в еритроцитах крові різновікових груп хворих на
хронічний гепатит В // Сучасні інфекції.-2003.-№4.-С.7-9 (Внесок автора
– провела комплексне клінічне обстеження і лікування хворих на хронічний
гепатит В, самостійно виконала комплексний аналіз, систематизацію,
інтерпретацію отриманих результатів і їх статистичну обробку,
сформулювала висновки статті).

Федоренко Т.В., Сервецький К.Л., Напханюк В.К. Энергетическое состояние
эритроцитов и возможности его фармакологической регуляции при
хроническом вирусном гепатите В // Материалы VI Российского съезда
врачей – инфекционистов.С.-Петербург.-2003.-С.399-400. (Внесок автора –
провела комплексне клінічне обстеження і лікування хворих на ХГВ,
самостійно виконала комплексний аналіз, систематизацію, інтерпретацію
отриманих результатів і їх статистичну обробку, написані тези).

UA Патент України № 66336 А. Заявка №2003109298, МПК7:А61К31/195.
Заявлено 15.10.2003, опубл. 15.04.04. Федоренко Т.В., Сервецький К.Л.,
Напханюк В.К., Совірда О.С., Одеський державний медичний університет.
Спосіб лікування хронічного вірусного гепатиту В.

Федоренко Т.В., Сервецький К.Л., Напханюк В.К. Вплив гепа-мерцу на вміст
2,3-дифосфогліцерата в еритроцитах крові хворих на хронічний вірусний
гепатит В // Тези доповідей наукової конференції “ Вікові аспекти
чутливості організму до ксенобіотиків”.Чернівці.-2002.-С.38. (Внесок
автора – провела комплексне клінічне обстеження і лікування ХГВ,
самостійно виконала комплексний аналіз, систематизацію, інтерпретацію
отриманих результатів і їх статистичну обробку, написані тези).

Федоренко Т.В., Сервецький К.Л., Напханюк В.К. Зміни вмісту 2,3 –
дифосфогліцерата в еритроцитах крові за умов хронічного перебігу
вірусного гепатиту В // Матеріали VI з’їзду інфекціоністів України
“Клінічні проблеми боротьби з інфекційними хворобами”.
Одеса.-2002.-С.208-209. (Внесок автора – провела комплексне клінічне
обстеження і лікування хворих на ХГВ, самостійно виконала комплексний
аналіз, систематизацію, інтерпретацію отриманих результатів і їх
статистичну обробку, написані тези).

Федоренко Т.В., Сервецький К.Л., Напханюк В.К. Механізми порушення
активності Na+,K+-АТФази в еритроцитах крові хворих на хронічний гепатит
// Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні
досягнення валеології та спортивної медицини”.Одеса.-2001.-С.114-115.
(Внесок автора – провела комплексне клінічне обстеження і лікування
хворих на ХГВ, самостійно виконала комплексний аналіз, систематизацію,
інтерпретацію отриманих результатів і їх статистичну обробку, написані
тези).

Анотація

Федоренко Т.В. Стан трансмембранного транспорту Na+, K+, Ca2+ в
еритроцитах крові хворих на хронічний гепатит В та шляхи його корекції.-
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.13 – інфекційні хвороби – Інститут епідеміології та
інфекційних хвороб АМН України, Київ, 2004.

В роботі на підставі комплексних досліджень вперше виявлена
динаміка змін активності Na+, K+-АТФази, Ca2+-АТФази в процесі розвитку
хронічного гепатиту В та виявлена залежність цих змін від часу
перебування в стаціонарі, віку та статі пацієнтів. Встановлена
залежність активності трансмембранного транспорту іонів Na+, K+, Ca2+
від енергозабезпечення та доведено, що хронічний гепатит В
супроводжується зниженням ендогенного пулу АМФ та АДФ наслідком чого
було зменшення в еритроцитах вмісту АТФ. В результаті проведених
досліджень також виявлено, що за умов хронічного гепатиту В відбувалося
зниження вмісту цАМФ внаслідок пригнічення його синтезу в
аденілатциклазній реакції та різке зростання кількості цГМФ в результаті
активації гуанілатциклази. Показано досить істотні відмінності
досліджених процесів у різних вікових групах хворих та на підставі
проведених досліджень ґрунтовно доведена діагностична цінність
визначення активності уроканінази та вмісту в еритроцитах крові 2,3 –
дифосфогліцерату, як показників функціонального стану печінки. В роботі
також висвітлена проблема статевої диференціації функціональних
особливостей печінки та виявлені особливості перебігу хронічного
гепатиту В у чоловіків та жінок. На підставі отриманих результатів
запропоновано схему комплексного лікування хронічного гепатиту В з
використанням гепа-мерцу та біологічно активної харчової добавки
розторопші плямистої.

Ключові слова: хронічний гепатит В, Na+,K+-АТФаза, Ca2+-АТФаза,
аденілові нуклеотиди, цАМФ, цГМФ, аденілатциклаза, гуанілатциклаза,
уроканіназа, 2,3 – дифосфогліцерат.

Annotation

Fedorenko T.V. State of the transmembrane transport Na+, K+, Ca2+ in the
red corpuscles of blood of patients with chronic hepatitis В and ways
of his correction.- Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of medical
sciences after speciality 14.01.13 are infectious diseases. Institute
epidemiology and infectious diseases the name of L.V.Gromashevsky AMS of
Ukraine , Кiеv,2004.

In work on the basis of complex researches first the exposed dynamics of
changes of the activity Na+, K+- АТPаsа, Ca2+-АТPаse in the process of
development of chronic hepatitis В the that exposed dependence of these
changes on time of stay in permanent establishment, age and floor of
patients. Set dependence of activity of transmembrane transport of the
ions Na+, K+, Ca2+ from energy ensuring and it is led to that chronic
hepatitis В is accompanied by the decline of endogenous pool by АMP and
АDP investigation what reduction in the red corpuscles of the АТP
maintenance was. It is also exposed as a result of the conducted
researches, that subject to the condition chronic hepatitis В there was
the decline of maintenance of cАМP as a result of oppression of his
synthesis in the adenylatcyclase reactions and sharp growth of amount of
cGМP as a result of activating of guanilatcyclase. The enough
substantial differences of research of processes are shown in different
age groups of patients and on the basis of the conducted researches
convincingly led to diagnostic value of determination of activity of
urocaninase and maintenance in the red corpuscles of blood 2,3
–diphosphoglycerat, as indexes of the functional state of liver. In work
also the lighted up problem of sexual differentiation of functional
features of liver and exposed features of motion of chronic viral
hepatitis In at men and women. On the basis of the got results the chart
of complex medical treatment of chronic viral hepatitis is offered In
with the use of hepa-merts and biologically active food addition of
silybum marianum.

Keywords: chronic hepatitis B, Na+,K+- АТPаsа, Ca2+-АТPаsа, adenylyl
nucleotides, cАМP,cGМP, adenylatcyclase, guanilatcyclase, urocaninase,
2,3 –diphosphoglycerat.

Аннотация

Федоренко Т.В. Состояние трансмембранного транспорта Na+, K+, Ca2+ в
эритроцитах крови больных хроническим гепатитом В и пути его коррекции.-
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.13 – инфекционные болезни. –Інститут эпидемиологии и
инфекционных болезней им.Л.В.Громашевского АМН Украины, Киев,2004.

В работе на основании комплексных исследований впервые выявлена
динамика изменений активности Na+,K+-АТФази, Ca2+-АТФази в процессе
развития хронического гепатита В и выявлена зависимость этих изменений
от времени пребывания в стационаре, возраста и пола пациентов.
Установлена зависимость активности трансмембранного транспорта ионов
Na+, K+, Ca2+ от энергообеспечения и доказано, что хронический гепатит В
сопровождается снижением эндогенного пула АМФ и АДФ, следствием чего
было уменьшение в эритроцитах содержания АТФ. В результате проведенных
исследований также установлено, что при хроническом гепатите В
происходило снижение содержания цАМФ в результате угнетения его синтеза
в аденилатциклазний реакции и резкое увеличение количества цГМФ за счет
активации гуанилатциклазы. Указанные изменения являются свидетельством
того, что у больных ХГВ наблюдалось смещение метаболических процессов в
сторону катаболизма, а так как цАМФ является регулятором обмена ионов
Са2+ через его влияние на кальмодулин, то снижение его содержания
отрицательно влияло на транспорт ионов Са2+, угнетая активность
Са2+-АТФазы. Наиболее глубокими выявленные изменения были у больных 3 и
4 возрастных групп и особенно у мужчин.

В результате обследования больных ХГВ установлено, что в плазме
крови наблюдается резкое увеличение активности уроканиназы, наличие
которой является свидетельством значительных нарушений структуры и
функции биологических мембран клеток печени. Выявленные изменения
активности уроканиназы сопровождаются резким снижением содержания 2,3
–дифосфоглицерата в эритроцитах крови, что свидетельствовало об усилении
тканевой гипоксии, которая в свою очередь отрицательно влияет на
сопряженность реакции окислительного фосфорилирования и как следствие
этого развивалось снижение эндогенного пула макроэргических соединений в
эритроцитах этих больных.

Проведенные исследования позволили установить достаточно
существенные отличия в состоянии исследованных процессов в различных
возрастных группах больных. Доказано, что с возрастом выраженность
исследованных процессов у больных ХГВ существенно увеличивается. В
работе также детально проанализированы вопросы половой дифференциации
функционального состояния печени и установлены особенности течения ХГВ у
мужчин и женщин.

На основании полученных результатов предложена схема комплексного
лечения хронического гепатита В с использованием гепа-мерца и
биологически активной пищевой добавки расторопши пятнистой.

Сделан вывод, что использование в комплексной терапии гепа-мерца и
биологически активной пищевой добавки расторопши пятнистой
способствовало нормализации исследованных метаболических процессов и
клинических проявлений болезни в 1 и 2 возрастных группах больных и
значительно улучшало отмеченные показатели в 3 и 4 возрастных группах
сравнительно с больными, которым не вводили указанные препараты.

Ключевые слова: хронический гепатит В, Na+,K+-АТФаза, Ca2+-АТФаза,
адениловые нуклеотиды, цАМФ, цГМФ, аденилатциклаза, гуанилатциклаза,
уроканиназа, 2,3 – дифосфоглицерат.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020