.

Ефективність ендоскопічних методик лікування кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу у хворих із портальною гіпертензією (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
124 2530
Скачать документ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

ГЕРАСИМОВ Дмитро Вадимович

УДК 617.55- 089:617.55-007.43-089.844

Ефективність ендоскопічних методик лікування кровотеч із варикозно
розширених вен стравоходу у хворих із портальною гіпертензією

14.01.03- хірургія

Автореферат

дисертація на здобуття

наукового ступеня кандидата

медичних наук

Львів- 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ
України

Науковий керівник доктор медичних наук, профессор Грубнік Володимир
Володимирович – завідувач кафедри хірургічних хвороб з післядипломною
підготовкою Одеського державного медичного університету МОЗ України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Русин Василь Іванович – завідувач кафедри
госпітальної хірургії Ужгородського національного університету МОН
України;

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Нікішаєв Володимир
Іванович – провідний науковий співробітник Українського науково-
практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ
України.

Провідна установа

Інститут хірургії та трансплантології АМН України

Захист відбудеться 2 липня 2004 р. о 13 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.600.01 у Львівському національному
медичному університеті ім.Данила Галицького МОЗ України (79010, м.
Львів, вул Пекарська, 69)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного
медичного університету ім.Данила Галицького МОЗ України (79010, м.Львів,
вул. Січових Стрільців, 6)

Автореферат розісланий 27 травня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Чуклін
С.М. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Згідно з даними ВООЗ, летальність, викликана цирозом
печінки (ЦП), ускладненим портальною гіпертензією, знаходиться на
восьмому місці серед причин смерті, а тривалість життя пацієнтів після
виникнення портальної гіпертензії оцінюється у 19 місяців (Madhotra R.
et al., 2002). При цьому ЦП займає четверте місце серед основних причин
смерті хворих у віці понад 40 років (Калита Н.Я. и соавт., 1998; Argonz
J. et al., 2000; Paquet K.J., 2000; Кондратюк В.А., 2001; Burroughs A.,
2001). У хворих, яким уперше встановлено діагноз ЦП, ускладнені форми
захворювання становлять більше 60% (Нікішин Н.Я. та співавт., 1996; Conn
H.O. et al., 1997; Spiegel B.M. et al., 2003).

За останні роки в усіх країнах світу відзначається зростання кількості
хворих на ЦП, що обумовлено збільшенням споживання алкоголю,
захворюваності вірусними гепатитами, споживання лікарських препаратів з
гепатотоксичним ефектом (Доценко О.П. та співавт., 1990; Михайлович
В.В., 1997; Нікішаєв В.І. та співавт., 1998; Русин В.І. та співавт.,
1998; Шерцингер А.Г., Киценко Е.А., 1998; Девятов А.В. и соавт., 1998;
Ерамишанцев А.К. и соавт., 1998; Калита Н.Я. и соавт., 1998; Bosch J.,
2000; Кондратюк В.А., 2001; Evrard S.et al., 2003; Matsuo M.et al.,
2003; Obara K., 2003; Oho K., Toyonaga A., 2003; Spiegel B.M. et al.,
2003). Кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу (КВРВС)
представляє найбільш небезпечне ускладнення, для якого характерні
рецидиви, прогресування печінкової недостатності з переходом у печінкову
кому. Із розвитком КВРВС пов’язана висока летальність хворих, яка при
першій кровотечі сягає 50-60%, при повторній – 80-90% (Armengol-Miro
J.R., 1996; Yamamoto M. et al., 1997; Акилов Х.А. и соавт., 1998;
Буланов К.И. и соавт., 1998; Борисов А.Е. и соавт., 1998, 2001;
Shigemitsu T. et al., 2000; Bohnacker S. et al., 2000; Kitano S., Baatar
D., 2000; Lo G.H. et al., 2000; Madhotra R. et al., 2003). При цьому
слід зазначити, що перша кровотеча в перші 2 роки з моменту встановлення
діагнозу виникає у 30%, а протягом наступного року рецидивні кровотечі
трапляються у 50- 90% хворих (Кошкин А.Б., 1992; Armengol-Miro J.R.,
1996; Binmoeller K.F. et al., 1996; Beglinger C. et al., 1999; Zuberi
B.F., Baloch Q., 2000).

Ступінь ризику порожнинної операції з приводу ЦП в стадії декомпенсації
украй великий: летальність при планових втручаннях сягає 30-50%, а при
невідкладних – 70-100% (Ерамишанцев А.К. и соавт., 1996; Шерцингер А.Г.,
Киценко Е.А., 1998; Uematsu M. et al., 2000; Bosch J., 2000; Huang Y.H.
et al., 2000; Chen W.C. et al., 2001; De Franchis R. еt al., 2001;
Tomikawa M.et al., 2002; Zargar S.A.et al., 2002; Celinska-Cedro D. еt
al., 2003; Thomopoulos K.C. et al., 2003). Таким чином, необхідність
застосування малоінвазійних хірургічних методів у пацієнтів із КВРВС
продиктована тим, що ці хворі погано переносять значні за обсягом
хірургічні втручання.

Сьогодні запропоновано різні технології ендоскопічних втручань, серед
яких слід виділити методики ендоскопічного склерозування (ЕС),
ендоскопічного лігування (ЕЛ) і ендоскопічного пломбування (ЕП)
розширених вен стравоходу (Мишин И.В. и соавт., 1998; Цыбырне К.А.,
Мишин И.В., 1998; Hou M.C. et al. 2000; Huang Y.H. et al., 2000; Russo
M.W. et al., 2000; Sheikh R.A., Trudeau W.L., 2000; Yoshida H.et al.,
2002; Datta A.et al., 2003; Dhiman R.K., Chawla Y.K., 2003,
Celinska-Cedro D. et al., 2003). Водночас залишаються невизначеними
показання до застосування названих методик, їх ефективність, відсутні
систематичні дослідження ускладнень окремих методик. Це пов`язано з
недостатньою поширеністю цих технологій, вичікувальною тактикою, в
основі якої головним чином знаходиться реалізація механізмів спонтанного
гемостазу (Михайлович В.В., 1997).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, програмами. Дисертація
виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри
хірургічних хвороб з післядипломною освітою Одеського державного
медичного університету і є фрагментом планової науково-дослідницької
теми: „Розробка нових способів лікування хворих із патологією органів
черевної порожнини, захворюваннями трахеї, бронхів і легень з
використанням ендоскопічних операцій і лазерного випромінювання”
(держреєстрація №0196U022932). Автор особисто виконав її розділ „Оцінка
ефективності ендоскопічних методик лікування пацієнтів, що страждають на
КВРВС”, причому самостійно виконав клінічне обґрунтування показань до
застосування ендоскопічних методик лікування хворих на КВРВС.

Мета і задачі дослідження. Підвищити ефективність комплексного лікування
хворих на КВРВС на основі використання удосконалених методів гемостазу,
вироблення оптимального алгоритму їх застосування.

Основні завдання дослідження:

Оцінити ефективність традиційного консервативного лікування (КЛ), у
залежності від початкової важкості стану пацієнтів із КВРВС.

Вивчити ефективність ендоскопічних методів лікування – ЕС, ЕЛ і ЕП, у
залежності від початкової важкості стану пацієнтів.

Проаналізувати структуру післяопераційних ускладнень – синдрому болю,
температурної реакції, дисфагії, місцевих змін слизової оболонки за умов
застосування різних методик ендоскопічного лікування хворих.

Провести оцінку ефективності ЕС у пацієнтів із КВРВС, як самостійного
методу лікування, так й у поєднанні з комплексною терапією.

Оцінити ризик розвитку ДВЗ-синдрому в різних умовах лікування пацієнтів
із КВРВС.

Дослідити у порівняльному аспекті динаміку показників функціонального
стану системи гемостазу і печінкової паренхіми у пацієнтів із КВРВС за
умов різних методів лікування.

Вивчити віддалені результати лікування хворих на КВРВС за умов
застосування різних методів.

Об’єкт дослідження – хворі з варикозно розширеними венами стравоходу
(ВРВС).

Предмет дослідження – ендоскопічні методи (склерозування, лігування,
пломбування) зупинки кровотеч із ВРВС.

Методи дослідження – загальноклінічні, ультразвукове, рентгенологічне
дослідження, вивчення показників системи зсідання крові, показників
функціональної активности паренхіми печінки. Весь масив показників
обчислений статистично із застосуванням адекватних критеріїв оцінки
розходжень між групами.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше порівняно ефективність
ендоскопічних методик лікування КВРВС у пацієнтів з однаковим початковим
станом, показано залежність ефективности ендоскопічного лікування КВРВС
від початкової важкості стану пацієнтів, оцінюваної кількісно за
модифікованим методом, що включає показники загального стану, функції
печінки і системи гемостазу пацієнта. Проведено порівняльний аналіз
загальноклінічних результатів лікування різними ендоскопічними
методиками, а також традиційним консервативним способом у пацієнтів із
КВРВС. Встановлено переваги ендоскопічних методик у порівнянні з
консервативними: ефективіша зупинка кровотечі, запобігання її рецидивів,
зниження летальності як від кровотечі, що триває, так і наростаючих
виявів печінково-ниркової недостатності.

Розпрацьовано і виготовлено оригінальні пристрої для ендоскопічного
лігування, що дозволяють ефективно накладати лігатури на розширені вени,
є багаторазовими, легко піддаються дезинфекції, що дозволило впровадити
методику лігування ВРВС в повсякденну практику. Отримано рішення про
видачу деклараційного патенту на винахід. Розпрацьовані і застосовуються
механічний ін’єктор і голка для ендоскопічного склерозування, що
дозволяють виконувати склерозування ВРВС без асистента, одночасно
скорочують час процедури (Посвідчення про раціоналізаторські пропозиції
№1128 від 09.04.85 та №1246 від 7.02.86). Запропоновано і
використовується двопросвітна голка власної конструкції для
ендоскопічного пломбування ВРВС і шлунка, що здешевлює виконання методу
(Посвідчення про раціоналізаторську пропозицію №2837 від 3.12.98р.).

Проведено дослідження структури ускладнень у пацієнтів із КВРВС у
післяопераційному періоді – синдрому болю, температурної реакції,
морфологічних змін слизової оболонки в зоні втручання, дисфагії. Уперше
встановлено фактори, від яких залежить розвиток окремих ускладнень, і на
цій підставі опрацьовані показання до застосування окремих методик
ендоскопічного лікування хворих на КВРВС. Показано, що ЕЛ варто
застосовувати при відсутності рубцьово-склеротичних змін слизової
оболонки, у той час як ЕС, навпаки – показано при значній компрометації
слизової оболонки, розсипному типі ВРВС, при поодиноких венозних вузлах.
Методика ЕП показана у найважчих хворих на КВРВС, при розширених венах
кардіального відділу шлунка.

Уперше розпрацьовано і застосовано у хворих із КВРВС вдосконалений
комплекс консервативної терапії (ВККТ) (Посвідчення про
раціоналізаторську пропозицію № 427 від 15.02.2004 р.), який включає:
інфузії свіжозамороженої плазми і кріопреципітату; препарати, що
захищають слизову оболонку від кислотно-пептичного фактору (альмагель,
сукральфат); препарати, що пригнічують вироблення соляної кислоти
(блокатори Н2-гістамінових рецепторів, блокатори протонної помпи);
препарати, що знижують портальний кровоплин ((-блокатори – пропранолол,
надолол, анаприлін); препарати, що знижують спланхнічний кровоплин
(сандостатин, октреотид, соматостатин). Встановлено підвищення
ефективності ЕС за умов використання ВККТ.

Уперше проведено порівняльний аналіз динаміки показників первинного
гемостазу, про- і антикоагулянтної, фібринолітичної активності крові у
пацієнтів, які отримували різні види ендоскопічного лікування з приводу
КВРВС. Встановлено, що ендоскопічний гемостаз сам по собі не може
забезпечити відновлення коагуляційного потенціалу крові, і лише в
поєднанні з комплексною медикаментною терапією за запропонованою нами
схемою досягав виразний позитивний ефект у відношенні механізмів
первинного гемостазу, показників фібринолітичної активності крові,
антикоагулянтної, а також прокоагулянтної активності; ймовірність
розвитку ДВЗ-синдрому при цьому знижувалася вдвічі. Вперше встановлено,
що під впливом ЕС і ВККТ у значній мірі нормалізуються показники функції
печінки (рівень білірубіну і його фракцій, амінотрансферазна
активність), причому відзначаються статистично істотні розходження
показників у порівнянні зі застосуванням одного методу ЕС.

Уперше вивчено віддалені результати лікування хворих із КВРВС зі
застосуванням різних методів. Показано, що хворі, які перенесли
кровотечу з ВРВС, мають потребу в динамічному спостереженні й лікуванні,
що дозволяє значно знизити ризик рецидивних кровотеч, поліпшити
показники виживання. Ефективність планомірної ендоскопічної облітерації
доводить доцільність виконання її у тих пацієнтів з ВРВС, які не мали
епізодів кровотечі в анамнезі, але з явними ознаками загрози її
розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Порівняльний аналіз клінічних
результатів застосування різних методів лікування пацієнтів із КВРВС
довів ефективність ендоскопічних методик у порівнянні з традиційним
консервативним лікуванням, дозволив виробити показання до застосування
конкретної ендоскопічної методики, в залежності від клінічної ситуації.
Розпрацьовано метод підвищення ефективности ЕС щодо припинення кровотеч,
запобігання їх рецидивам, зниження летальності, що полягає у поєднанні
ЕС з корекцією гемостазу з допомогою інфузій свіжозамороженої плазми, а
також застосування фармакологічного комплексу, який покращує місцеві
репараційні процеси. Розпрацьовано показання до застосування окремих
ендоскопічних методик лікування хворих на КВРВС.

Результати роботи впроваджено в лікувальний процес хірургічних відділень
районних, міських і обласних лікарень міста Одеси й Одеської області, у
навчальний процес кафедр загальної, факультетської, шпитальної хірургії
і кафедри хірургічних хвороб з післядипломною пвдготовкою Одеського
державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача. Мету і завдання дослідження визначив
автором, провів клінічні обстеження і здійснив комплексне лікування
хворих на КВРВС, здійснив усі ендоскопічні втручання, провів аналіз
отриманих вислідів, сформулював висновки і практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень повідомлено на:
республіканській конференції хірургів „Хирургическое лечение портальной
гипертензии” (Харків, 1986); республіканській науковій конференції з
ендоскопії (Кишинів, 1986); Всесоюзній конференції „Оперативная
эндоскопия пищеварительного тракта” (Москва, 1989); Міжнародному
симпозіумі „Диагностическая лечебная єндоскопия” (Гурзуф, 1998);
конференції, присвяченій 40-річчю кафедри торакоабдомінальної хірургії
ХМАПО, заснованої академіком О.О.Шалімовим (Харків, 1999); науково
практичній конференції „Шляхи оптимізації лікування хворих із
шлунково-кишковими кровотечами” (Львів, 2000); 6-му Московському
міжнародному конгресі з ендоскопічної хірургії (Москва, 2002).

Публікації. Матеріали дисертації висвітлено у 16 публікаціях, з яких 5
статей у спеціалізованих виданнях, рекомендованих ВАК України, 11 – у
матеріалах і тезах з’їздів і конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 194
сторінках машинописного тексту і складається з вступу, 5 розділів,
висновків, списку використаних літературних джерел, додатку. Праця
ілюстрована 31 таблицею і 12 малюнками. Бібліографічний покажчик включає
360 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи досліджень. Від 1988 до 2003 року лікування з приводу
КВРВС проведено у 313 пацієнтів. Із них 121 пацієнту проведено
традиційне КЛ. Ендоскопічні методики: ЕС виконана у 52 пацієнтів, ЕЛ – у
42 і ЕП – у 32 хворих. Крім того, у 66 хворих проводили комплексне
лікування – ЕС в поєднанні з ВККТ.

Вік пацієнтів був у межах від 17 до 82 років. Середній вік становив
49,5±3,5 року. Чоловіків було 211, жінок – 102.

Для порівняння груп з однаковим початковим станом, а також оцінки
прогнозу захворювання використовували модифіковану шкалу Михайловича
В.В. (1997). У відповідності зі значенням прогностичного індексу були
виділені наступні групи хворих: від 0 і вище – ((0) – 22,7% усіх
пацієнтів; від 0 до -1,0 – ((0) – 67,7%; від -1,0 і нижче – ((-1) –
9,6%.

Склерозування виконували як голками фірми Olympus, так і голками власної
конструкції (Посвідчення про раціоналізаторську пропозицію №1128 від
9.04.85), при цьому використовували ін’єктор власної конструкції
(Посвідчення про раціоналізаторську пропозицію №1246 від 7.02.86).
Застосовували склерозування з допомогою тромбовару, етаноламінолеату,
етоксисклеролу, етилового спирту (Paquet К.-J., 1982; Sauerbruch Т.,
1988, 1995; Yamamoto M., Sasuki H., 1997). Склерозанти вводили інтра- і
паравазально. ЕЛ здійснювали зі застосуванням лігаторів фірми „OLYMPUS”
HX-21L-1, лігаторів фірми СООК (типу Saeed), лігатора власної
конструкції. Пломбування робили застосовуючи двопросвітну голку власної
конструкції (Посвідчення про раціоналізаторську пропозицію № 2837 від
3.12.98 р.). Використовувався фібриновий клей Tissuсol фірми Immuno
(Австрія). У частини хворих використовували автофібриновий клей,
виготовлений за методом, розпрацьованим у нашій клініці (патент України
№1729 від 29.10.1993 р).

Із метою вивчення системи гемостазу в роботі застосовувалися методи, що
характеризують усі фази зсідання крові, а також антикоагулянтний
потенціал. Проводили дослідження загальноклінічних лабораторних
показників.

Всі отримані результати обчисляли з допомогою загальноприйнятих у
медико-біологічних дослідженнях параметричних і непараметричних методів
статистичного аналізу (Гyблер Е.В., Генкин А.А., 1973).

Результати дослідження.

Консервативне лікування (КЛ). У групі пацієнтів із КЛ, стан, що мав
прогностичний індекс (ПІ) більше 0 відзначався у 28 пацієнтів (23,1%);
від 0 до -1 у 82 пацієнтів (67,8%); ПІ менше -1 – у 11 пацієнтів (9,1%).
При ПІ більше 0 – припинення кровотечі досягали у 89,3% пацієнтів,
показники раннього і відтермінованого рецидивів кровотечі – 14,3% і
25,0%. Летальність від кровотечі, що триває, в цій групі – 7,1%, а від
печінкової недостатності – 3,6%. При ПІ від 0 до -1 припинення кровотечі
відзначали у 62 пацієнтів (75,6%). Показники раннього і відтермінованого
рецидивів кровотечі складали 39,0% і 52,4%. Летальний результат від
кровотечі, що триває, – становив 30,5%, а від печінкової недостатності
– 20,6%. При ПІ менше -1 припинення кровотечі досягали лише в 63,6%
випадків. Летальність від кровотечі, що триває, настала в 30,5% хворих,
від печінково-ниркової недостатності у 20,7%. У 81,8% пацієнтів виник
ранній і в 91,0% – пізній рецидив кровотечі. Кровотеча, що триває, стала
причиною летального наслідку майже у 45,4%, а печінково-ниркова
недостатність – ще у 36,4% пацієнтів.

У половини всіх пацієнтів кровотеча відновлювалася протягом 30 діб після
випису зі стаціонару і загальна летальність становила 44,6%.

Ендоскопічне склерозування (ЕС). При ПІ більше 0 у 10 пацієнтів (90%)
був досягнений гемостаз. При цьому тільки в одного хворого (9,1%)
відзначався ранній і у 18,2% – відтермінований рецидив кровотечі. У цій
підгрупі від печінкової недостатності загинув один хворий. При ПІ від 0
до -1 гемостаз досягнений у 79,4% хворих, у той час як ранні і
відтерміновані рецидиви кровотечі реєстрували відповідно у 41,2% і 44,1%
хворих. Від кровотечі, що триває загинуло 8 (23,5%) пацієнтів, від
печінково-ниркової недостатності- 9 (26,5%) хворих. При ПІ менше -1
припинення кровотечі досягнено у 5 (71,4%) пацієнтів. Від кровотечі, що
триває загинуло 2 (28,6%) хворих і ще 3 (42,9%) – від печінково-ниркової
недостатності. Ранній рецидив кровотечі настав у 6 (85,7%) пацієнтів. У
двох хворих, які вижили – були відтерміновані рецидиви кровотечі.

Загалом у групі пацієнтів, яких лікували методикою ЕС, припинення
кровотечі досягнено у 80,8%, а загальна летальність становила 44,2%.

ЕС у поєднанні із застосуванням комплексної терапії за вдосконаленою
схемою (ЕС+ВККТ). При ПІ більш 0 у всіх пацієнтів досягнено припинення
кровотечі. При цьому рецидиви кровотеч у ранньому і відтермінованому
періодах відзначалися відповідно у 6,2% і 18,7% хворих. При ПІ від 0 до
-1 припинення кровотечі досягнено в 37 (88,1%) хворих, ранній рецидив
кровотечі настав в 35,7%, відтермінований – у 40,5% пацієнтів. При ПІ
менше -1 повне припинення кровотечі було досягнено у 7 (87,5%) хворих.
При цьому як ранній, так і відтермінований рецидиви кровотечі настали в
75,0% хворих. Від кровотечі, що триває, загинуло 3 (37,5%) пацієнти, і
ще три – від печінково-ниркової недостатності.

У цілому у групі повне припинення кровотечі досягнено у 90,9% хворих,
натомість загальна летальність становила 30,0%.

Ендоскопічне лігування (ЕЛ). При ПІ більш 0 припинення кровотечі
досягнено у всіх 14 пацієнтів. Ранній рецидив кровотечі був відзначений
в одному випадку (7,1%), відстрочений – також в одного пацієнта. В
одного хворого настав летальний наслідок при виявах печінково-ниркової
недостатності. При ПІ від 0 до -1 припинення кровотечі досягли у 88,9%
усіх хворих, ранній і відтермінований рецидиви кровотечі стверджено у
38,9% усіх пацієнтів. Летальність від кровотечі, що триває, наступила в
16,7% усіх пацієнтів і ще в 16,7% хворих – від печінково- ниркової
недостатності. При ПІ менше -1 припинення кровотечі досягали в 80,0%
усіх хворих. Рецидив кровотечі як у ранньому так і відтермінованому
періодах відзначено в 7 (70,0%) пацієнтів. Летальність від кровотечі, що
триває, наступила в 3 (30,0%) пацієнтів, від печінково-ниркової
недостатності – у 4 (40,0%) пацієнтів.

$

*

,

.

P

^

l

v

x

?

 

¦

?

?

1/4

I

I

?

O

Oe

o

u

8:DFHJLNPR`bdfxz|

X

uuoiiioaaaUoooIIIoooooo

^„Aa$

@

O

Oe

r

?

? ??

?????

??????

iiaaaaaaOaaaaaaaCaaaaaa

`„7a$

kVУ цілому в цій групі припинення кровотечі досягнено в 90,5% хворих, а
загальна летальність становила 33,3%.

Ендоскопічне пломбування (ЕП). При ПІ від 0 до -1 припинення кровотечі
досягнено у 89,5% хворих. Ранній рецидив кровотечі виник у 6 (31,6%)
пацієнтів, а відтермінований у 15,8%. Летальність від кровотечі, що
триває, наступила в 3 (15,8%) пацієнтів і ще у 3 – від
печінково-ниркової недостатності. При ПІ менше -1, припинення кровотечі
досягнено у 84,6% хворих. У 69,2% пацієнтів відзначено ранні рецидиви
кровотечі й у 46,1% – відтерміновані. Летальність від кровотечі, що
триває, настала у 5 (38,5%) пацієнтів, від печінково-ниркової
недостатності – у 6 (46,2%) пацієнтів.

У цілому в групі припинення кровотечі було досягнено у 90,6% пацієнтів.
При цьому загальна летальність склала 53,1%.

Порівняльна оцінка ефективності різних методів лікування. Результати
порівняльного аналізу в групах, що включали тільки пацієнтів із
прогностичним індексом менше 0, показали, що припинення кровотечі
досягалося у найбільшій кількості хворих під впливом ЕП (табл.). Цей
показник був при цьому достеменно вищим, у порівнянні з іншими групами і
менше всього відрізнявся від групи, у якій проводили ЕС+ВККТ. Частота
раннього рецидиву кровотечі, а також летальність від кровотечі, що
триває, була найменша у групі ЕС+ВККТ (табл.).

У пацієнтів, які підлягали ендоскопічним методикам гемостазу, віддалені
рецидиви кровотечі виникали значно рідше, ніж у пацієнтів із КЛ.
Найбільш низьким був цей показник у групі із ЕП (табл.).

Таблиця

Порівняльна ефективність лікування хворих, які терплять від кровотеч із
ВРВС за результатами лікування пацієнтів з найважчими формами
захворювання (%, М±m)?

КЛ

(n=93) ЕС

(n=41) ЕС+ВККТ

(n=50) ЕЛ

(n=28) ЕП

(n=32)

Зупинка кровотечі 74,2±4,5 78,0±6,5* 88,0±4,6*# 85,7±6,6*# 90,6±5,2*#^

Ранній рецидив кровотечі (до випису зі стаціонару) 44,1±5,1 48,8±7,8*
42,0±7,0# 50,0±9,4^ 46,9±8,8^

Рецидив кровотечі відтермінований (до 30 доби після випису) 57,0±5,1
39,0±7,6* 46,0±7,1*# 50,0±9,4*#^ 28,1±7,4*#^

Рецидив кровотечі віддалений 86,0±3,6 29,3±7,1* 34,0±6,7*# 32,1±8,8*
28,1±7,4*^

Летальність, зумовлена кровотечею 32,2±4,8 24,4±6,7* 20,0±5,7*#
21,4±7,7* 25,0±7,6*^

Летальність, зумовлена печінково-нирковою недостатністю 22,6±4,3
29,3±7,1* 24,0±6,0# 25,0±8,2# 28,1±7,4*^

Примітка: * – р Підписано до друку 06.05.2004 р. Формат 60х84/16. Гарнітура Times. Друк різографічний. Умовний друк.аркуш 1,0 Наклад 100 прим. Замовлення № 15. ІП „СТІП” м.Львів, вул.Винниченка, 32 тел 79 77 65 PAGE 17

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020