.

Особливості стану фетоплацентарного комплексу та корекція його порушень у жінок з загибеллю плода в минулому (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
122 2841
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ(Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ім. П.Л.ШУПИКА

ГРЕБІНІЧЕНКО ГАННА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 616-053.1+618.36-059:615.2:618.333-071.1

Особливості стану фетоплацентарного комплексу та корекція його порушень
у жінок з загибеллю плода в минулому

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана

в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор

Коломійцева Антоніна Георгіївна,

Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, керівник
відділення патології вагітності та пологів

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Сенчук Анатолій Якович,

Медичний інститут Української асоціації народної медицини МОЗ України,
завідувач кафедри акушерства та гінекології

член-кореспондент НАН, АМН України, доктор медичних наук, професор

Степанківська Галина Костянтинівна,

Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України,
професор кафедри акушерства та гінекології №1

Провідна

установа Одеський державний медичний університет МОЗ України, кафедра
акушерства та гінекології №1, м. Одеса

Захист дисертації відбудеться “26”березня 2004 року о _12_ годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Київській
медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України
(04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9 ).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (04112, м.
Київ, вул. Дорогожицька, 9 ).

Автореферат розісланий “_24_”лютого__2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, доцент Т.Г. Романенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Частота ускладнень вагітності та пологів у
більшості країн світу неухильно зростає, що пов’язують із суцільним
погіршенням екологічної ситуації, прискоренням темпу життя,
психо-соціальним напруженням у суспільстві, а в Україні також
несприятливими економічними умовами (Астахов В.М., 1998; Лук’янова О.М.
і співавт., 1998; Богатирьова Р.В., 1999; Гойда Н.Г., 1999;
Степанковская Г.К., Венцковский Б.М. 2000; Москаленко В.Ф. і співавт.,
2001; Тимошенко Л.В., Вдовиченко Ю.П., 2001). Серед різноманітних
ускладнень вагітності найтяжчим і непоправним є внутрішньоутробна
загибель плода (ВЗП). В структурі мертвонароджень, що дорівнює в
Україні від 19 до 22 випадків на 1000 народжених живими і мертвими,
частота антенатальної загибелі плода становить від 40 до 60% (Шадлун
Д.Р. і співавт., 1999, 2000). Серед усіх випадків невиношування на
завмерлу вагітність припадає до 30% (Коломійцева А.Г. і співавт., 2002;
Fox H., 1997). Висока частота цього фатального ускладнення істотно
відбивається на показниках народжуваності та перинатальної смертності в
популяції. Оскільки соціальні умови не сприяють підвищенню рівня
народжуваності, зменшення репродуктивних втрат серед бажаних вагітностей
набуває особливого значення (Сердюк А.М., 1997).

Дослідження останнього десятиліття дозволили певною мірою розкрити
етіологію та патогенез ВЗП. Так, встановлено роль інфекції,
гормонального дисбалансу, імунних та, особливо, автоімунних порушень,
екстрагенітальних захворювань, віку, техногенних чинників, хронічного
стресу, тощо (Буткова О.І., 1997; Дмитриев Д.А., 2000; Діденко Л.В. і
співавт., 2001; Запорожан В.М., Міщенко В.П. 2001; Дубосарська Ю.О.,
Сенчук А.Я., 2003; Ahlenius I. Et al., 1995; Dahl L.B. et al., 2000;
Karin P. et al., 2002). Важливим здається наявність тісного зв’язку між
цими чинниками, їх взаємозалежність, здатність підсилювати негативний
вплив одне одного. Найбільш важливими патогенетичними механізмами
вважаються недостатність інвазії позаворсинчастого цитотрофобласта в
спіралеподібні артерії та реологічні порушення в межворсинковому
просторі (Милованов А.П., 1999; Fanaroff A.A., Martin J.R., 1997; Fox
H., 1997).

ВЗП не тільки стає вкрай болючою психоемоційною травмою для родини, але
й справляє довготривалий негативний вплив на репродуктивне здоров’я,
призводить до ускладненого перебігу наступних вагітностей (Коломійцева
А.Г. і співавт., 2002; Armstrong D., 2001; Cote-Arsenault D. et al.,
2001; Robson S. et al., 2001). Разом з тим, не вивчено патофізіологічні
механізми порушень стану плода під час наступної вагітності у жінок з
ВЗП в анамнезі. З позицій сучасного розуміння ролі різних ланок
кровотоку в системі мати-плацента-плід, рецептор-медіаторної та
рецептор-гормональної взаємодії у забезпеченні нормального утробного
розвитку логічно припустити, що порушення саме цих процесів лежать в
основі фетоплацентарної недостатності (ФПН) та інших ускладнень
вагітності у таких пацієнток. Якщо таке припущення виправдається, можна
чекати, що корекція виявлених порушень дозволить поліпшити стан плода і
зменшити перинатальні втрати у жінок із ВЗП в анамнезі.

Зв(язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана згідно плану НДР Інституту педіатрії, акушерства та гінекології
АМН України. Вона є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи
відділення патології вагітності та пологів „Вивчити материнсько-плодові
взаємовідносини у жінок групи ризику розвитку завмерлої вагітності і
розробити методи її прогнозування і профілактики” ( № держреєстрації
01.98. VІ 000726).

Мета дослідження – знизити частоту порушень стану плода і
новонародженого та перинатальну захворюваність у жінок з
внутрішньоутробною загибеллю плода в анамнезі шляхом вивчення у них
стану фетоплацентарного комплексу, уточнення деяких механізмів його
порушень та удосконалення діагностичних та лікувально-профілактичних
заходів для таких вагітних.

Завдання дослідження:

Встановити частоту фетоплацентарної недостатності та інших ускладнень
вагітності і пологів у жінок з внутрішньоутробною загибеллю плода в
анамнезі (клініко-статистичні розробки за даними архіву за останні 5
років).

У вагітних з внутрішньоутробною загибеллю плода в анамнезі вивчити
особливості функціонування системи мати-плацента-плід за даними
допплерометрії кровотоку в основних судинах та рівнів деяких гормонів.

Визначити особливості будови плаценти та пуповини у обстежених жінок за
даними морфологічних, морфометричних та імуногістохімічних досліджень.

Вивчити у даних вагітних стан нейроендокринної адаптації за даними
показників деяких гормонів (кортизол, серотонін, адреналін та
норадреналін) та анкетних методів (тест Спілбергера).

У здорових жінок та жінок з внутрішньоутробною загибеллю плода в
анамнезі, провести експериментальні дослідження з вивчення чутливості
адрено-, холіно-, серотоніно-, та простагландінових рецепторів
плацентарних судин до відповідних біологічних речовин, визначити
рецепторну чутливість цих судин до деяких спазмолітичних засобів шляхом
порівняння ефективних доз препаратів та використати отримані результати
при удосконаленні лікувально-профілактичного комплексу.

На підставі отриманих даних удосконалити комплекс
лікувально-профілактичних заходів для вагітних з внутрішньоутробною
загибеллю плода в минулому та показати його ефективність.

Об(єкт дослідження – фетоплацентарний комплекс у вагітних жінок з
загибеллю плода в минулому.

Предмет дослідження – фетоплацентарна система, система
материнсько-плодового кровообігу, психоемоційний стан вагітних,
стрес-асоційовані гормони.

Методи дослідження – клініко-статистичний, клінічні, анкетний,
ультразвукові, кардіотокографічний, гормональні, експериментальний,
морфологічні, імуногістохімічний, математико-статистичний аналіз
отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше у вагітних з ВЗП в минулому отримані дані про ранній розвиток ФПН
та затримку внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР) плода.

Показано, що у цих жінок має місце зв’язок між розвитком ускладнень
перебігу вагітності (загроза аборту, ФПН, ЗВУР плода) та порушеннями
нейроендокринної адаптації до довготривалого психоемоційного напруження.

За допомогою доплерометрії кровоплину в судинах мати-плацента-плід
показано наявність обмеженого кровотоку в маткових артеріях в другому і
третьому триместрах вагітності у жінок з ВЗП в минулому, та представлено
ознаки обумовленого гіпоксією перерозподілу кровообігу у плода.

Наведено характеристику патологічних змін в плаценті у вагітних з ВЗП в
минулому (порушення функціонування матково-плацентарного бар’єру на
макро- і мікрорівні, наявність ФПН) та продемонстровано наявність
компенсаторного ангіонеогенезу за даними імуногістохімічних досліджень
(збільшення експресії росткового фактору в ендотелії дрібних фетальних
судин).

Проведені експериментальні дослідження дали можливість оцінити зміни
чутливості рецепторного апарату плацентарних судин, які виникають
внаслідок ФПН, та дали напрямок для удосконалення
лікувально-профілактичного комплексу для вагітних з загибеллю плода в
анамнезі.

Уперше науково обґрунтовано застосування лікувально-профілактичних
заходів з використанням м’яких транквілізаторів рослинного походження
(Ново-пасит), препаратів, які впливають на мікроциркуляцію,
ангіонеогенез, внутрішньоклітинний метаболізм (актовегін) та препаратів
з антиоксидантною, мембранопротекторною дією (хофітол).

Практичне значення одержаних результатів.

Показано, що вагітні з ВЗП в минулому є групою високого ризику розвитку
ФПН. Удосконалено комплекс діагностичних заходів, щодо обстеження жінок
з ВЗП в минулому. З урахуванням результатів проведених клінічних,
патоморфологічних, імуногістохімічних та експериментальних досліджень
розроблено комплекс лікувально-профілактичних заходів для попередження
та терапії ФПН у цієї групи жінок, який проводиться тричі під час
вагітності (в 12-14, 24-26 та 32-34 тижні) та складається з препаратів,
спрямованих на нормалізацію психічного стану та систем нейроендокринної
адаптації (Ново-пасит), поліпшення мікроциркуляції, стимуляцію
ангіонеогенезу та внутрішньоклітинниого метаболізму (актовегін) та
препаратів з антиоксидантною, мембранопротекторною дією (хофітол).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно розроблена
методологія дослідження, проведено патентний пошук, вивчення літератури.
Проведено аналіз перебігу вагітності, пологів, перинатальної
захворюваності у жінок з ВЗП в анамнезі за даними клініки за останні 5
років. Самостійно проведено спостереження за станом внутрішньоутробного
плода в динаміці, оцінка психоемоційного стану вагітних, набір і
підготовка біологічного матеріалу, контроль за ефективністю лікування.
Експериментальні дослідження проведені сумісно з керівником лабораторії
патологічної фізіології та клінічної фармакології проф. А.Г.Ципкуном.
Аналіз отриманих результатів, їх статистична обробка, оформлення
дисертаційної роботи, практичні рекомендації для лікарів зроблено
самостійно.

Апробація роботи. Результати досліджень, що включені до дисертації. були
викладені на наукових конференціях молодих вчених Інституту педіатрії,
акушерства і гінекології (Київ, 2000, 2003), на пленумі асоціації
акушерів-гінекологів України (Івано-Франківськ, 2000), на ХІ з’їзді
асоціації акушерів-гінекологів України (Київ, 2001), на
науково-практичній конференції Інституту педіатрії, акушерства і
гінекології АМН України (Київ, 2001).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових робіт, з яких 6
– у журналах, затверджених переліком ВАК України та два деклараційні
патенти України на винахід.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 157 сторінках
друкованого тексту, що складається зі вступу, огляду літератури, розділу
матеріалів та методів досліджень, шести розділів власних досліджень та
розділу експериментальних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих
результатів, висновків і покажчика літератури, що включає 229
вітчизняних і зарубіжних джерел. Робота ілюстрована 45 таблицями, 6
рисунками і 7 мікрофото, які займають 24 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об(єкт, методи та методологія досліджень. Клініко-статистичний аналіз
проводився на базі архівного матеріалу акушерських клінік І ПАГ АМН
України за 1998-2002 роки. Вивчались історії вагітності та пологів всіх
жінок, які мали в анамнезі ВЗП в будь-якому терміні.

Для визначення поставлених у роботі задач було проведене комплексне
обстеження 170 жінок у динаміці вагітності, з них 120 з ВЗП в анамнезі
(основна група) та 50 здорових жінок з фізіологічним перебігом
вагітності та пологів (контрольна група). Основна група була поділена на
дві групи, використовуючи принцип рандомізації. Перша група (70
вагітних) отримувала симптоматичну терапію виявлених ускладнень
вагітності згідно загальноприйнятим методикам, в другій групі (50
вагітних) проводились розроблені нами комплексні
профілактично-лікувальні заходи. Обстеження проводились у жіночій
консультації та акушерських клініках І ПАГ АМН України. Критеріями
відбору жінок були: наявність в анамнезі ВЗП в будь-якому терміні,
відсутність грубої екстрагенітальної патології, спадкових захворювань
або значних вад статевих органів, які могли б призвести до ВЗП.

Поза загальноприйнятими клініко-лабораторними та інструментальними
дослідженнями проводились допплерометрія кровотоку в судинах плода і
плаценти (Медведев М.В., 1996), визначення рівнів гормонів
фетоплацентарного комплексу (ФПК), психоемоційного стану вагітних та
гормонів стресу, експериментальні дослідження.

Кардіотокографія проводилась антенатально після 32 тижнів вагітності за
допомогою кардіомонітору „Біомедіка” (Італія) та оцінювалась за шкалою
H. Krebs та співавт. (1978). Ультразвукове обстеження плода і плаценти
проводилось за допомогою апарату Aloka-630 SSD (Японія) з
допплерометричним датчиком. Рівень хоріонічного соматомамотропіну (ХМ)
визначали радіоімунним методом за допомогою діагностичних наборів ХОП
ІБОХ АНБ (Білорусь), рівень добової екскреції естріолу з сечею
визначався за методом Іттріха в модіфікіції С.Д.Булієнка та співавт.
(1973).

Психоемоційний стан вагітних вивчався за допомогою анкет Спілбергера.
Екскреція адреналіну та норадреналіну визначався флюорометричним методом
Е.М.Матліної та співавт. (1975), вміст серотоніну в сиворотці крові –
флюорометричним методом С.Юденфреда (1965).

Дослідження плацент проводилось за допомогою морфологічних методів
(забарвлення препаратів гематоксилін-еозіном та пікрофуксіном за
Ван-Гізон) та імуногістохімічних – виявлення рецепторів
васкулярно-ендотеліально росткового фактору (росткового фактору
ендотелію судин, vascular endothelial growth factor, VEGF) з
використанням первинного антитіла (І anti human VEGF monoclonal
antibody, mouse serum), ( Clark DE et al., 1996).

Експериментальні дослідження чутливості адрено-, холіно-, серотонінових
та простагландінових рецепторів плацентарних судин проводились на
ізольованих судинах плаценти методом „цукрового мостика” з використанням
відповідних концентрацій миметиків (адреналін, норадреналін, серотоніну
адипінат, простагландини Е2 та F2() та антагоністів (тропафен,
анаприлін, новокаїн, морфін, метилергометрин). Скоротливу активність
судинних препаратів вивчали в ізометричному режимі за допомогою
механотрона 6МХ1С.

Проводилась оцінка спазмолітичної активності препаратів еуфіліну,
партусистену та ніфедіпіну по відношенню до плацентарних судин,
попередньо тонізованих норадреналіна гідротартратом або простагландином
F2( в стандартній концентрації. Дослідження препаратів проводилось в
кількох концентраціях з подальшим розрахунком ЕД50 – середньої
ефективної дози, яка викликає ефект 50% від максимального.

Результати досліджень оброблено згідно правил медичної статистики
(О.П.Мінцер, 1991), з використанням програмного забезпечення Microsoft
Excel 7.0. Для оцінки вірогідності результатів використовувались
критерії Ст’юдента, Фішера.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведений
клініко-статистичний аналіз за даними 9763 історій вагітності та
пологів показав, що питома вага пацієнток з ВЗП в анамнезі становила від
5,9% до 7,9%. Цей контингент жінок виявився групою ризику щодо розвитку
загрози переривання вагітності (74,5%), ФПН (59,6%), гіпоксії (57,2%),
затримки розвитку (12,4%) та повторної загибелі плода (6,9%). Було
зареєстровано вірогідне зростання частоти розвитку ФПН, гіпоксії плода,
затримки його розвитку та повторної загибелі у вагітних з більшою
кількістю випадків ВЗП в анамнезі (рDn®o? O O o a$ o ?? ?? ?? ?? ?? ?? ?? ня прозору, наявність ендотеліальних клітин артерій з пікнотичними ядрами, що виступають в прозір судин, свідчать про існування у частини жінок з ВЗП в анамнезі хронічного ангіоспазму. Ознаки хронічного ангіоспазму були знайдені також в судинах стовбурових ворсин та ворсин середнього калібру плаценти (строма їх при пофарбуванні за ВанГізоном фуксінофільна, склерозована, стінка потовщена). Відбувається формування патологічного кола, коли гіпоксія призводить до спазму стовбурових фетальних судин, що обмежує приток крові до термінальних ворсин та ще більше погіршує надходження кисню до плода. Повнокров’я фетальних судин, з утворенням синусоїдів є компенсаторною перебудовою фетальних судин яка спрямована на покращення обміну між матір’ю та плодом. При електронно-мікроскопічному дослідженні плацент було знайдено спрасування мікроворсинок, зменшення кількості вільних та пов’язаних рибосом, дискомплектація цитоплазматичного ретикулуму та зміни в мітохондріях синцитіотрофобласту, що свідчать про зменшення абсорбційної поверхні трофобласту, зниження обмінних та пластичних процесів в плацентарному бар’єрі, порушення процесів енергоутворення та зниження поглинання кисню синцитієм. Спостерігалися зміни в ендотеліальних клітинах фетальних судин, які відповідають виснаженню компенсійно-пристосувальних реакцій (їх потоншення, зменшення розміру ядер, а також кількості цитоплазматичних органел). Виявленою компенсаторно-пристосувальною реакцією, за даними імуногісто-хімічного дослідження, було збільшення експресії рецепторів росткового фактору VEGF (vascular endothelial grows factor) в ендотелії дрібних фетальних судин, а також поблизу синцитіокапілярних мембран та вузликів росту в плацентах з вираженими змінами ворсинкового компоненту, що свідчіть про підсилення ангіонеогенезу внаслідок гіпоксії (Ahmed A. et al., 2000). При дослідженні психоемоційного стану у вагітних з ВЗП в анамнезі було знайдено значне підвищення рівнів ситуаційної і особистої тривожності на протязі всієї вагітності, що співпадає з даними Franche R.L. et al (2001) та Cote-Arsenault D. et al (2001), які свідчать, що жінки після попередніх перинатальних втрат ніколи не перестають турбуватись і нервувати, неспроможні відновити емоційну стабільність та мають високий рівень стресорного навантаження. Дослідження стрес-асоційованих гормонів показало наявність значних меж коливань їх рівнів у жінок з ВЗП в анамнезі, тому було проведено диференційований аналіз розподілу показників відносно рівня, визначеного в контрольній групі, окремо для кожного триместру вагітності. Аналіз рівнів кортизолу в крові показав наявність напруження функції кори наднирникових залоз у 50% жінок з ЗП в анамнезі в І триместрі. Починаючи з ІІ триместру, відбувається поступове зниження функції кори наднирникових залоз, яке реєструється в 38,9% випадків в ІІ та в у 52,6% вагітних в ІІІ триместрах (рис. 1). Рис. 1. Зміни вмісту кортизолу в крові вагітних з загибеллю плода в анамнезі При дослідженні рівнів добової екскреції адреналіну та норадреналіну (НА) було знайдено поступове зниження функціональної напруги симпато-адреналової системи (САС) у вагітних з ВЗП в анамнезі. При цьому, активність медіаторної ланки САС переважає над активністю її гормональної (адреналової) ланки, що може сприяти обмеженню притоку материнської крові до межворсинкового простору на рівні маткових артерій та їх гілок, оскільки вазопресивний ефект НА більш сильний та стійкий, ніж адреналіну. (рис. 2) Рис.2. Характер екскреції адреналіну та норадреналіну у вагітних з ВЗП в анамнезі Згідно роботам Ф.З.Меєрсона (1981, 1984), знайдені зміни функції САС та наднирникових залоз відповідають процесу адаптації організму до довготривалої стресорної ситуації, та, вірогідно, мають в групі обстежених вагітних протективне значення. В зв’язку з цим, привертає увагу підгрупа жінок в якій на протязі всієї вагітності зберігаються високі рівні екскреції катехоламінів. Було визначено, що частота народження плодів вагою 3000,0 грамів та менше складає в цій підгрупі 30%. При диференційному аналізі вмісту серотоніну в крові вагітних з ВЗП в минулому, було знайдено, що приблизно у половини цих жінок має місце постійно високое напруження функції стрес-лімітуючої серотонінергічної системи (рис. 3). Рис.3. Зміни вмісту серотоніну в крові вагітних з ВЗП в анамнезі У третини жінок з ВЗП в анамнезі на протязі всієї вагітності існує зниження даної функції, можливо внаслідок виснаження, або через вихідну фенотипічну неповноцінність даної системи захисту організму при стресі, яка проявляється відсутністю адаптації та звикання організму до довготривалого впливу стресогенного подразника та постійною надмірною реакцією на нього. Слід зазначити що у 50% жінок зі зниженим рівнем серотоніну в крові спостерігались дуже високі рівні екскреції катехоламінів з сечею. Відомо, що окрім лімітування стрес-реакції шляхом обмеження збудження адренергічних центрів, серотонін має безпосередній вплив на гладеньком’язові волокна судинної стінки і матки, та здатен підсилювати продукцію окситоцину (Анисимова М.И. и соавт., 1985). Ми вважаємо, що захисна гіперпродукція серотоніну в організмі вагітної жінки з ВЗП в анамнезі сприяє виникненню загрози переривання вагітності (Винницький О.И., 1981, Мискевич Н.И. и соавт., 1983) та обмеженню кровопостачання плода за рахунок констрикторної дії на маткові і плацентарні судини. При оцінці спазмолітичної активності еуфіліну, партусистену та ніфедіпіну по відношенню до плацентарних судин жінок з ВЗП в анамнезі, попередньо тонізованих норадреналіна гідротартратом або ПГ F2(, було знайдено, що у пацієнток з ФПН мало місце суттєве (на 1 порядок) зниження чутливості судин до спазмолітичної дії цих препаратів, при чому при дослідженні на судинах, попередньо тонізованих норадреналіна гідротартратом зниження чутливості зареєстровано для всіх досліджених речовин, а при тонізації простагландином F2( - лише по відношенню до еуфіліну та ніфедіпіну. Знайдене зниження здатності плацентарних судин до розслаблення у відповідь на стимулятори різного механізму дії (?-міметики, блокатори кальцієвих каналів, еуфілін), вірогідно, є наслідком гіпоксії та призводить до формування хронічного спазму судин пуповини та плаценти при ФПН у жінок з ВЗП в анамнез, що за даними літератури є частиною гіпоксичного перерозподілу кровообігу плода. Використання розробленого лікувально-профілактичного комплексу призвело до поліпшення психоемоційного стану вагітних, нормалізації материнсько-плодового кровообігу, зниження частоти порушень в ФПК та деяких ускладнень перебігу вагітності і пологів. При порівнянні психоемоційного стану в групах вагітних з ВЗП в анамнезі, які отримували розроблений лікувально-профілактичний комплекс (друга група) та загальноприйняту терапію (перша група), було визначено, що рівень особистої тривожності у них достовірно не відрізнявся на протязі всієї вагітності. Оскільки процес формування рівня особистої тривожності в залежності від інтенсивності дії стресорних чинників є тривалим і складним, корекція визначених змін у вагітних з ВЗП в минулому потребує втручання психолога. Але, було знайдено зниження ситуаційної тривожності в ІІІ триместрі у вагітних другої групи, що було розцінено як комплексний вплив використання рослинних транквілізаторів та зниження частоти ускладнень вагітності у цих жінок, що призвело до зменшення рівня стресогенних навантажень. Аналіз показників судинного опору в другій групі вагітних показав, що середні показники судинної резистентності маткових артерій та артерій стінки матки не відрізнялись від контролю. Лише в 10% відсотків випадків мали місце порушення маткового кровотоку та гемодинамічні порушення, обумовлені гіпоксією плода – підвищення індексів судинної резистентності в артеріях пуповини та аорті. Зниження судинного опору в середній мозковій артерії було зареєстровано в двох випадках, що призвело до зниження цефаліко-плацентарного індексу нижче одиниці і свідчить про перерозподіл кровоплину плода на користь мозку. Підвищення опору СМА, який обумовлений ацидотичними зрушеннями в крові плода внаслідок гіпоксії, знайдено не було. Найбільш частою патологічною знахідкою було підвищення максимальної швидкості крові в венозному протоці – у 50% вагітних другої групи, але в чверті випадків це не супроводжувалось змінами в інших судинах і не давало підстави думати про наявність вираженої гіпоксії плода у цих жінок. При аналізі рівню ХМ та екскреції естріолу з сечею у вагітних другої групи було відмічено достовірне зростання цих гормонів в ІІІ триместрі вагітності відносно показників першої групи (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020