МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦIОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ
IМЕНI О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
ГАЛІЄНКО ЛЮДМИЛА IВАНIВНА
УДК 614.2: 368.06: [615.859: 65.015.3]: 001.8
Наукове обгрунтування діяльності денних стацiонарiв загального профілю в
умовах переходу до сімейної медицини
14.02.03 – соцiальна медицина
Автореферат
дисертацiї на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 2004
Дисертацiєю є рукопис.
Робота виконана в Українському iнститутi громадського здоров’я МОЗ
України.
Науковий керiвник: доктор медичних наук, професор
Пономаренко Віктор Михайлович,
Український iнститут громадського здоров’я МОЗ України, директор.
Офiцiйнi опоненти:
доктор медичних наук, професор
Солоненко Іван Миколайович,
Національна Академія державного управління при Президентові України,
завідувач кафедри управління охороною здоров’я;
доктор медичних наук, професор
Шелюженко Анатолій Олексійович,
не працює.
Провiдна установа:
Дніпропетровська державна медична академія,
кафедра соціальної медицини, організації і управління охороною здоров’я,
МОЗ України,
м. Дніпропетровськ.
Захист вiдбудеться 23.12. 2004 р. о 14 годині на засiданнi
спецiалiзованої вченої ради Д.26.003.01 при Нацiональному медичному
унiверситетi імені О.О. Богомольця за адресою: 03057, м. Київ-57, пр.
Перемоги, 34, санітарно-гігієнічний корпус, аудиторiя № 2.
З дисертацiєю можна ознайомитись у бiблiотецi Нацiонального медичного
унiверситету iмені О.О. Богомольця за адресою: 03057, Київ-57, вул.
Зоологiчна, 1.
Автореферат розiсланий 22.11.2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
Войцеховський В.Г.ЗАГАЛЬНА
ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Сучасні несприятливі соціально-економічні і
екологічні умови в Україні (В.М. Пономаренко, 1999; А.Р. Уваренко, 1999;
А.М. Нагорна, 1999; Л.А. Чепелевська, 2001) значно загострили проблему
профілактики захворювань, збереження і зміцнення здоров’я населення,
посилили вимоги до якості та ефективності медичного обслуговування (А.О.
Шелюженко, 2000; Б.П. Криштопа, 2002; І.М. Солоненко, 2002; В.М.
Пономаренко, 2002; В.Ф. Москаленко, 2002). Розв’язання нагальних проблем
вітчизняної охорони здоров’я нерозривно пов’язано з переорієнтацією
галузі на пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги
(ПМСД), перехід до сімейної медицини (СМ), широке запровадження
стаціонарозамінних форм медичного обслуговування (О.П. Щепин, 2001; В.В.
Рудень, 2001; В.М. Лехан, 2002; В.М. Пономаренко, О.М. Ціборовський,
2002). Одним з реальних механізмів раціоналізації медичної допомоги,
підвищення її доступності та якості є розвиток різнопрофільних денних
стаціонарів (ДС), медико-соціальну та економічну ефективність яких
доведено вітчизняною та зарубіжною практикою (Н.Н.Батыров, 1992; В.І.
Бугро, 1994; К.Ш. Зиятдинов, М.И. Рыбкин, 2000; А.А. Калининская, 2001;
В.М. Пономаренко та співавт., 2001, 2003; J.M. Garsita-Barbero et al.,
1998; A. Bianco, 2002; R.H. Harwood, 2003).
Актуальність подальшого розвитку ДС в Україні підкреслено в Концепції
розвитку охорони здоров’я населення України (2000), Міжгалузевій
комплексній програмі “Здоров’я нації” на 2002–2011 роки (2002), інших
державних та галузевих документах. Широке їх запровадження в роботу
закладів, які функціонують на засадах СМ, дозволяє забезпечити
амбулаторне надання прикріпленому населенню квалiфiкованої медичної
допомоги, наближеної за рівнем та якістю до стаціонарної, що сприятиме
скороченню ресурсних витрат галузі за рахунок зміщення акцентів у
медичному обслуговуванні на рівень ПМСД та зменшення навантаження на
дороговартісний лікарняний сектор. Проте існуюча мережа ДС недостатньо
адаптована до сучасних тенденцій переходу до СМ, а організаційні аспекти
їх функціонування в складі закладів СМ не отримали належного
опрацювання. Практично немає робіт, присвячених науковій розробці
перспектив та прогнозу подальшого розвитку в Україні цих організаційних
форм. Таким чином, практична необхiднiсть i наукова значущість розробки
проблеми удосконалення діяльностi ДС загального профiлю в умовах
переходу ПМСД до СМ зумовили актуальнiсть проведеного дослiдження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є
фрагментами науково-дослiдних робіт, які виконувались в Українському
інституті громадського здоров’я МОЗ України (УІГЗ) за безпосередньою
участю дисертанта: “Обґрунтування, формування і наукове супроводження
програми оптимізації первинної медико-санітарної допомоги міському та
сільському населенню на засадах сімейної медицини, її
організаційно-методичного, інформаційного та нормативно-правового
забезпечення” (№ держреєстрації 197U015257); “Обґрунтувати та розробити
програму реформування галузі охорони здоров’я і забезпечити її наукове
супроводження” (№ держреєстрації 0197U015256); “Наукове супроводження
реорганізації первинної медико-санітарної допомоги населенню на засадах
загальної лікарської практики/сімейної медицини“ (№ держреєстрації
0101U000917); “Науково-методичне забезпечення моніторингу впровадження
сімейної медицини” (№ держреєстрації 0102U003113).
Мета дослiдження полягала в науковому обґрунтуванні шляхів удосконалення
діяльності ДС загального профілю в умовах переходу ПМСД на засади СМ.
Реалiзацiя мети здійснювалась шляхом вирiшення наступних завдань:
вивчити стан, проблеми і перспективи розвитку ДС в Україні та зарубіжних
країнах;
визначити тенденції розвитку ДС в Україні за 1991–2001 рр.;
вивчити стан організації роботи ДС загального профілю в охороні
здоров’я великого міста;
обґрунтувати прогноз розвитку ДС в Україні на період до 2005 р.;
розробити систему науково обґрунтованих організаційних заходів з
удосконалення діяльності ДС загального профілю в умовах переходу до СМ.
Об’єкт дослідження – сукупність ДС лікувально-профілактичних закладів
системи МОЗ України.
Предмет дослідження – організація медичної допомоги міському населенню в
умовах ДС загального профілю.
Методи дослідження: застосовано комплекс адекватних методів, зокрема
історичний, медико-статистичний, ретроспективний, структурно-логічний
аналіз, натурне спостереження, одноденний перепис, експертні оцiнки,
прогнозування, логіко-концептуальне моделювання та інші методи.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні на основі
комплексного медико-соціального дослідження здійснено:
ретроспективний аналіз динаміки розвитку ДС за 1991–2001 рр. та
прогнозування їх подальшого розвитку на період до 2005 р.;
наукове обгрунтування організаційних аспектів і комплексного
удосконалення діяльності ДС загального профілю в умовах переорієнтації
ПМСД на засади СМ;
розробку методичних підходів до відбору та направлення хворих на
лікування в ДС загального профілю закладів СМ, стандартизації
діагностично-лікувального процесу в ДС і комплексної оцінки їх
діяльності;
обгрунтування методичних аспектів визначення потреби населення в ліжках
денного лікування в умовах переходу до СМ.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони стали
основою для обґрунтування та розробки: Примірного положення про денний
стаціонар відділення (амбулаторії) сімейної медицини (додаток 4 до
наказу МОЗ України від 23.02.01 № 72 “Про затвердження окремих
документів з питань сімейної медицини”), переліку показань та
протипоказань для направлення хворих на лікування в ДС загального
профілю, стандартів медичної допомоги в ДС загального профілю, методики
розрахунку потреби в ліжках денного лікування, методики аналізу та
оцінки діяльності ДС загального профілю, прогнозу розвитку ДС в охороні
здоров’я України на період до 2005 року.
Впровадження результатів дослідження здійснено на державному,
галузевому та регіональному рівнях.
Державний рівень. Пропозиції щодо розвитку ДС враховано при розробці
Концепції розвитку охорони здоров’я населення України (2000), Концепції
розвитку сімейної медицини в Україні, схваленої Першим з’їздом сімейних
лікарів України (2001); включено до Міжгалузевої комплексної програми
“Здоров’я нації” на 2002–2011 роки (2002).
Галузевий рівень. Результати дослідження отримали застосування при
розробцi органiзацiйних заходiв з удосконалення системи медичної
допомоги, реорганізації ПМСД на засадах СМ, розвитку ДС. Зокрема,
матеріали роботи використано при підготовці Примірного положення про ДС
відділення (амбулаторії) СМ та інших документів, затверджених наказом
МОЗ України від 23.02.01 № 72, медичної облікової документації закладів
СМ (наказ МОЗ України від 12.07.01 № 283), положень, що регламентують
діяльність закладів сімейної медицини (наказ МОЗ України від 23.07.01 №
303). Показники забезпеченості населення ліжками денного лікування та
кількості хворих, пролікованих у ДС, в розрахунку на 10 тис. населення
включено до переліку інтегральних показників для рейтингової оцінки
стану здоров’я населення, діяльності та ресурсного забезпечення закладів
охорони здоров’я, запровадженої наказом МОЗ України від 06.07.01 № 272.
За результатами дослідження видано монографії: “Реорганізація первинної
медико-санітарної допомоги населенню на засадах загальної лікарської
практики/сімейної медицини: Інструктивно-методичні матеріали для
сімейного лікаря“ (Київ, 2001), “Організація роботи денних стаціонарів
загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини:
Науково-методичні рекомендації“ (Київ-Луганськ, 2003), методичні
рекомендації: “Порядок відбору та направлення хворих на лікування в
денні стаціонари загального профілю” (Київ, 2003), “Методика оцінки
організації діяльності денних стаціонарів загального профілю в умовах
переходу до сімейної медицини” (Київ, 2003).
На регіональному рівні. Матеріали дослідження у формі методичних
рекомендацій та інструктивно-методичних матеріалів для сімейних лікарів
запроваджено в медичну практику (Центр сімейної медицини медичного
комплексу “Сирець” м. Києва, центральна міська лікарня №2 м. Житомира)
та навчальний процес (кафедра сімейної медицини Київської медичної
академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України та кафедра
соціальної медицини та економіки охорони здоров’я медичного інституту
Української асоціації народної медицини).
Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведено пошук, критичний
аналіз та узагальнення науково-інформаційних потоків з проблеми
організації діяльності ДС, визначено мету, програму, методику
дослідження, здійснено збір, статистичну обробку та аналіз отриманих
матеріалів. Особисто здійснено інтерпретацію одержаної інформації,
написання та оформлення розділів роботи та висновків. Спільно з науковим
керівником, доктором медичних наук, професором Пономаренком В.М.
здійснено наукове обґрунтування стандартів медичної допомоги, переліку
показань та протипоказань для направлення хворих на лікування в ДС
загального профілю. Методику розрахунку потреби в ліжках денного
лікування в умовах переходу до СМ розроблено шляхом модифікації
висвітлених у науковій літературі методик розрахунку потреби населення в
стаціонарній допомозі та потреби в ліжках для ДС терапевтичного профілю.
Апробацiя результатів дисертації. Результати досліджень, включені до
дисертації, опубліковані в тезах та доповідались на:
Українсько-канадській конференції “Партнери в охороні здоров’я.
Ефективність реформи охорони здоров’я“ (Київ, 1997); П’ятому з’їзді
Всеукраїнського лікарського товариства (Київ, 1999); ІІІ Українській
науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальні питання
сімейної медицини” (Одеса, 2000); Першому з’їзді сімейних лікарів
України (Львів, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції
“Актуальні питання реформування системи охорони здоров’я на сучасному
етапі соціально-економічного розвитку суспільства” (Харків, 2002);
Всеукраїнській науково-практичній конференції ”Сімейна медицина –
досягнення і перспективи“ (Харків, 2002); науково-практичних
конференціях та засіданнях Вченої ради УІГЗ (Київ, 2001, 2002, 2003),
засіданні Апробаційної Ради (Національний медичний університет імені
О.О. Богомольця, 2003).
Публiкацiї. Результати дисертації опубліковані у 19 роботах, у т. ч. 4-х
монографіях, 2-х методичних рекомендаціях. В наукових фахових виданнях,
перелік яких затверджений ВАК України, опубліковано 5 робіт. Самостійних
робіт – 12.
Структура i обсяг дисертації. Дисертація викладена на 128 сторiнках
основного тексту, має 24 таблиці та 36 рисунків, складається із вступу,
основної частини, яка має 5 розділів, узагальнення результатів
досліджень, висновків, списку використаних джерел літератури, що включає
268 джерел, в тому числі 183 – кирилицею, 85 – латиницею, 10 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ
Програма, методи та обсяги дослідження. Програмно-цільову структуру,
обсяги дослідження, основні наукові розробки та їх впровадження
віддзеркалює таблиця 1.
Таблиця 1
Програмно-цільова структура дослідження
Завдання роботи Предмети дослідження Методи дослідження Обсяги
дослідження
1.Вивчити стан, проблеми та перспективи розвитку денних стаціонарів (ДС)
в Україні та зарубіжних країнах Організація
стаціонарозамінної медичної
допомоги
Історіографічний,
порівняльний 268 джерел вітчизняної та зарубіжної літератури
2.Визначити основні тенденції розвитку ДС в Україні за період
1991-2001 рр.
Динаміка розвитку
мережі, ліжкового фонду та обсягів діяльності ДС
Статистичний метод,
ретроспективний аналіз Статистичні матеріали Центру медстатистики МОЗ
України,
центру “Медінстат”за 1991-2001 рр.,
3.Вивчити стан організації
роботи ДС загального профілю в охороні здоров’я великого міста
Динаміка розвитку; організаційно-функціональна структура ДС; склад
пацієнтів; склад, організація праці медичного персоналу;
порядок госпіталізацїі; організація медичної допомоги
Структурно-логічний аналіз, статистичний, натурне спостереження,
одноденний перепис, експертна оцінка, хронометражні методи 75 звітів
АПЗ, звітів ДС,
192 карти хронометражних досліджень,
6601 карта хворого ДС,
243 карти одноденнного перепису
61 карта складу медичного персоналу
4.Обгрунтувати прогноз розвитку
ДС в Україні на період до 2005 р. Розвиток ДС в Україні на період до
2005 р.
Прогнозування Матеріали дослідження
5.Розробити систему науково обгрунтованих заходів з
удосконалення діяльності ДС загального профілю в умовах СМ Організація
діяльності
ДС загального профілю
в умовах СМ Аналіз та синтез отриманих матеріалів,
логіко-концептуальне моделювання
Матеріали дослідження
Розробки
Впровадження
Перспективні напрями розвитку та прогноз розвитку ДС в Україні на 2005
р.
Принципи організації стаціонарозамінної медичної допомоги.
Удосконалені організаційні моделі ДС загального профілю закладів СМ.
Методика розрахунку потреби в ліжках денного лікування.
Порядок госпіталізації хворих в ДС загального профілю.
Стандарти надання медичної допомоги в ДС загального профілю.
Методика оцінки діяльності ДС загального профілю.
Методичні рекомендації
Державний рівень. Пропозиції щодо розвитку ДС включено до Міжгалузевої
комплексної програми “Здоров’я нації”, враховано при розробці Концепції
розвитку охорони здоров’я населення України, Концепції розвитку сімейної
медицини в Україні.
Галузевий рівень. Матерiали дисертацiї використано МОЗ України при
розробцi органiзацiйних заходiв з удосконалення медичної допомоги,
реорганізації ПМСД на засадах СМ, розвитку мережі ДС, підготовці
нормативної бази ДС, закладів СМ.
Регіональний рівень. Матеріали дослідження у формі методичних
рекомендацій та інструктивно-методичних матеріалів запроваджено в
медичну практику та навчальний процес медичних вузів
Багатоаспектність досліджуваної проблеми і характер вирішуваних завдань
зумовили вибір та застосування при виконаннi роботи комплексної
методики, яка включала історичний, статистичний методи, ретроспективний,
порівняльний та структурно-логічний аналіз, натурне спостереження,
одноденний перепис, експертні оцінки, хронометражні дослідження,
логіко-концептуальне моделювання, прогнозування, методи математичної
статистики на основi застосування суцiльного, вибiркового та поточного
прийомiв спостереження.
Результати дослідження. Ретроспективним аналізом встановлено
поступальний характер розвитку ДС в охороні здоров’я України за
1991-2001 рр. і наявність тенденції до підвищення їх ролі в медичному
обслуговуванні, що підтверджують динамічні зміни інфраструктури та
обсягів діяльності ДС, зокрема зростання мережі закладів з розгорнутими
у їх складі ДС у 4,8 разу (на 2585 закладів), ліжкового фонду ДС – у 5,5
разу (на 32712 ліжок) та обсягів денного лікування хворих – у 4,4 разу (
на 926124 хворих). Хвилеподібні коливання річних темпів росту і приросту
мережі, ліжкових потужностей та обсягів діяльності ДС, з відставанням
середніх темпів росту (116,0%) та приросту (16,0%) обсягів денного
лікування від темпів росту (119,1%) та приросту (19,1%) кількості ліжок
денного лікування, а також нерівномірність запровадження ДС в охорону
здоров’я різних регіонів виявляють необхідність удосконалення управління
процесом їх розвитку. Завдяки розвитку інфраструктури та розширенню
обсягів діяльності ДС протягом 1991-2001 рр. у вітчизняній охороні
здоров’я намітилася тенденція до перерозподілу обсягів медичної допомоги
між амбулаторно-поліклінічним та стаціонарним секторами. На це вказує
динаміка змін співвідношень часток хворих, пролікованих у лікарнях,
денних та домашніх стаціонарах, у бік поступового збільшення частки
стаціонарозамінного лікування, в т.ч. в умовах ДС (рис. 1).
Зокрема, протягом досліджуваного періоду відбулося зростання питомої
ваги хворих, які отримали лікування в ДС, у 4,6 разу: від 2,6% в 1991 р.
до 11,9% у 2001 р.
Рис. 1. Динаміка співвідношень кількості хворих, пролікованих у
лікарнях, денних та домашніх стаціонарах України (1991, 2001)
Встановлено, що показники забезпеченості населення ліжками ДС, кількості
хворих, пролікованих у ДС (у розрахунку на 10 тис. населення) та питома
вага пацієнтів ДС у загальній кількості хворих, які отримали лікування в
лікарняних, денних та домашніх стаціонарах, є достатньо прийнятними
індикаторами для оцінки рівня розвитку ДС.
Здійснення рангового розподілу адміністративних територій України за
методом нормування цих показників дозволило класифікувати їх на
категорії з високим, середнім та низьким рівнем розвитку ДС. Зокрема, до
областей з високим рівнем розвитку ДС віднесено Житомирську, Вінницьку,
Донецьку, Кіровоградську та Миколаївську області (рис. 2).
Рис. 2. Регіональні особливості рівня розвитку
денних стаціонарів в Україні
Проте роль цих організаційних форм у медичному обслуговуванні населення
ще недостатня, про що, зокрема, свідчать результати аналізу матеріалів
моніторингу впровадження СМ у вітчизняну практику. Так, у більшості
областей лікарі закладів СМ віддають перевагу традиційному амбулаторному
лікуванню хворих і занадто обмежено використовують
лікувально-діагностичні можливості ДС. Це підтверджує показник питомої
ваги направлень хворих на денне лікування сімейними лікарями, який у
2002 р. становив лише 3,6%, від загальної кількості хворих, що
звернулись за медичною допомогою в разі захворювань і закінчили
лікування у сімейних лікарів (табл. 2).
Таблиця 2
Деякі показники діяльності сімейних лікарів закладів сімейної медицини
України у 2002 р.
Показники абс. число %
Загальна кількість хворих, що звернулись за медичною допомогою з приводу
захворювань до сімейних лікарів 3211934 100,0
З них закінчили лікування у сімейних лікарів 2730819 85,0
У т.ч. лікувались: амбулаторно 2453142 76,4
у денному стаціонарі 116415 3,6
у домашньому стаціонарі 131423 4,1
Встановлені тенденції розвитку ДС мають місце у більшості регіонів, у
т.ч. і в столиці України – м. Києві, де за період 1991-2001 рр.
спостерігається збільшення більше, ніж удвічі (2,1 разу) ліжкового фонду
та обсягів діяльності ДС.
Проте за індикаторами розвитку ДС м. Київ помітно відстає від багатьох
областей: забезпеченість населення міста ліжками денного лікування, що
становить 5,7 ліжка на 10 тис. населення, в 1,7 разу нижча від
середньоукраїнського показника – 9,7 ліжка на 10 тис. населення;
кількість хворих, пролікованих у ДС, в 1,3 разу нижча, ніж в середньому
в Україні : 236,1 хворих на 10 тис. населення проти 305,9 хворих на 10
тис. населення в Україні.
На тлі недостатнього запровадження у міській охороні здоров’я ДС, значно
більше поширення отримують домашні стаціонари. Це підтверджує
порівняльний аналіз обсягів лікування хворих у денних (70629 чол.) та
домашніх (140827 чол.) стаціонарах у 2002 р., який виявляє перевищення в
2,0 рази обсягів лікування хворих у домашніх стаціонарах. Отримані дані
дозволяють зробити висновок про доцільність підвищення ролі ДС у
медичному обслуговуванні, що потребує наукового обґрунтування їх
діяльності в сучасних умовах реформування галузі, в т.ч. в умовах
переходу ПМСД до СМ. Актуальність подальшого розвитку ДС у міській
охороні здоров’я підкреслено колегією Головного управління охорони
здоров’я м. Києва у 2002 р.
Проведений аналіз фактичного стану розвитку ДС у м. Києві показав, що ці
організаційні форми розгорнуто в складі 58 амбулаторно-поліклінічних
закладів. Загальна потужність ліжкового фонду ДС становить 1490 ліжок,
що на 105,2% більше, ніж у 1991 р. Профілізація ліжок денного лікування
здійснюється з урахуванням основних медико-демографічних тенденцій у
стані здоров’я та медичних потреб населення міста. Понад чверті ліжок
(25,5%) зосереджено в складі ДС загальнотерапевтичного профілю,
середньою потужнiстю 18,6±3,8 ліжка. Органiзацiйна структура ДС
представлена палатами для перебування хворих та процедурними кабiнетами
(100%); кабінетами лікаря/ординаторськими (75,0%); кімнатами відпочинку
хворих після лікування (28,6%); чверть ДС обладнана кабінетами
завідувачів (25,0%).
Проведеними дослідженнями виявлено особливості соціально-медичної
характеристики пацієнтів ДС, детерміновані специфікою цих організаційних
форм і діючим порядком відбору хворих на денне лікування. Зокрема,
переважну більшість пацієнтів ДС становлять особи з легкими та
середньотяжкими формами гострих та хронічних захворювань терапевтичного
профілю (94,2%), які мають медичні та соціальні показання для лікування
в ДС. Характерною є також значна питома вага осіб працездатного вiку
(75,2%), які мають неповнолiтнiх дiтей або членiв сiмей, що потребують
догляду й опікування (67,9%), в тому числі у нічний час. Це свідчить про
вплив на порядок направлення хворих на денне лікування не тільки суто
медичних, а й соціально-побутових обставин. У структурi хворих за
класами хвороб перші рангові місця посiдають пацiєнти з захворюваннями
органiв травлення (41,6%) i серцево-судинної системи (30,5%).
Діяльність ДС здійснюється в умовах незадовільного ресурсного
забезпечення (70,0%), що обмежує можливість повноцінної реалізації їх
функціональних завдань. Зокрема, робота ДС має, переважно, лікувальну
спрямованість: більшість пацієнтів (96,2%) отримує планове лікування з
приводу загострень хронічних захворювань за направленнями лікарів
поліклінічних закладів. Слід відмітити, що значна кількість пацієнтів
після проведення амбулаторного лікування на догоспітальному етапі
направляється в ДС недостатньо обстеженими (39,5%(2,3%) або без
обстеження (31,2(1,5%), що свідчить про недоліки в діагностичній роботі
лікарів поліклінік. На необхідність удосконалення організації діяльності
ДС вказують виявлені дефекти планування їх роботи (14,3%), надмірні
витрати робочого часу лікарів (30,0%) на роботу з медичною
документацією, недостатньо чіткий розподіл функціональних обов`язків
лікарів та медичних сестер (28,0%),
Аналізуючи роботу ДС загальнотерапевтичного профілю м. Києва за
1991-2001 рр., слід відмітити збільшення у 2001 р. кількості хворих, які
отримали лікування в ДС, на 24,2% проти даних 1991 р.(від 10492 до 13030
чол.). При цьому має місце зростання на 37,9% обігу ліжок денного
лікування (від 25,6 до 35,3), що свідчить про інтенсифікацію роботи ДС.
Порівняно з 1991 р. середній термін лiкування хворих у ДС скоротився на
10,4% і становить 13,8(1,9 дня. Мiж цим показником і тривалiстю
догоспiтального перiоду встановлено наявність помiрного зворотного
кореляційного зв’язку (r=-0,4), проте решта соціально-медичних чинників,
зокрема, стать, вiк, соцiальний та сiмейний стан пацієнтів, дiагноз,
кратнiсть госпiталiзацiї тощо не мають вагомого впливу на його величину
(r ( 0,05–0,15).
Організація лiкувально-дiагностичного процесу в ДС включає здійснення
об’єктивного огляду пацiєнтiв, проведення дiагностичних та лiкувальних
заходiв, експертизи тимчасової непрацездатностi. Лікарський огляд
пацієнтів вiдповiдає загальновизнаній у клiнiцi внутрiшнiх хвороб
методиці обстеження та огляду (100%) і має здебільшого (75,0%)
повноцiнний характер. З діагностичною метою пацієнтам ДС найчастіше
призначаються загальноклiнiчні аналiзи кровi (44,1%) та сечi (39,6%),
електрокардiографiчне дослiдження (29,6%), біохімічні аналізи: печiнкові
проби (20,4%), аналiз кровi на глюкозу (22,4%), ss-лiпопротеiди та
холестерин (17,8%) та інші дослідження. Середня кількість
лабораторно-iнструментальних дослiджень та консультативних оглядiв
становить 3,1 на одного хворого. Ефективність лікування хворих у ДС
забезпечується комплексним характером лікувального процесу, із
застосуванням, за показаннями, окрiм медикаментозного (100,0%) різних
видів фiзiотерапевтичного лікування (53,2%), лiкувальної фiзкультури
(27,2%), масажу (35,8%), психотерапiї, голко-рефлексотерапiї та iнших
доступних в умовах ДС, лiкувальних заходів (24,3%). Усiм пацієнтам
рекомендується вiдповiдне дiєтичне харчування, яке забезпечується в
домашнiх умовах. Медичну ефективність ДС підтверджують результати
лікування пацієнтів: абсолютна бiльшiсть хворих завершує лікування зi
значним полiпшенням загального стану (94,3%), у т.ч. в 5,9% випадків – з
одужанням (у разі гострих хвороб); питома вага випадків неефективного
лікування (відсутність динаміки, погіршення стану хворих та наступне
переведення до лікарняного стаціонару) не перевищує 6,0%. Показник
повторної госпiталiзацiї хворих у ДС протягом календарного року
становить 31,3%. У більшості випадків він зумовлюється загостреннями
(43,4%) або особливостями перебiгу хронiчних хвороб, сезонним характером
ряду захворювань (25,0%), зокрема, виразкової хвороби шлунку та 12-палої
кишки, хвороб органів дихання тощо
R
p
r
TH
a
i
?
8dUead f ’ " R T V X p 8:dcad ?????????????????d f h ’ O ?’ O & ?uooeTHTHeOIIIIE»OOOOOOO d d ?? ?? ???????????ь, що шляхом збільшення річних обсягів лікування хворих в ДС міських закладів СМ з доведенням показника кількості пролікованих на 10 тис. населення (85,2) до середньоміського рівня – 236,1 чол. на 10 тис. населення, можна досягти економічного ефекту в сумі 184,7 тис. грн. за рахунок зменшення витрат на стаціонарну допомогу. Збільшення річних обсягів лікування хворих в ДС закладів/підрозділів СМ України лише на 5% (81,92 тис. чол.) дозволяє досягти протягом року економічного ефекту в сумі 28 016,6 тис. грн. Таким чином, матеріали дослідження свідчать про доцільність подальшого розвитку в Україні ДС, спроможних за умов раціональної організації, забезпечити населення, безпосередньо в амбулаторних умовах, повноцінною медичною допомогою, наближеною за рівнем, якістю та ефективністю до лікарняної, та досягненням при цьому ресурсозберігального ефекту. Проте організація діяльності ДС потребує комплексного удосконалення, з урахуванням сучасних тенденцій реформування галузі. Зокрема, функціонування цих організаційних форм фактично обмежується плановим лікуванням окремих категорій хворих (96,2%), з недостатнім використанням їх широких лікувально-діагностичних можливостей для проведення діагностичних, профілактично-оздоровчих та реабілітаційних заходів, зокрема, превентивного лікування диспансерних контингентів, доліковування хворих, в т.ч. післяопераційних пацієнтів, після виписування з лікарні. Крім того при обгрунтованому у більшості випадків (94,2%(1,1%) відборі пацієнтів на лікування в ДС, діапазон медичних показань для застосування такої форми лікування потребує розширення, з урахуванням сучасних тенденцій переходу до сімейної медицини, зміни кола функціональних завдань лікарів первинного рівня, у т.ч. участі їх в наданні певних видів спеціалізованої медичної допомоги. Потребують опрацювання організаційні аспекти функціонування ДС загального профілю закладів сімейної медицини, принципи стандартизації медичної допомоги в ДС загального профілю. Результати прогнозування розвитку ДС в охороні здоров’я України виявили статистично вірогідну імовірність істотного збільшення їх ліжкових потужностей та обсягів діяльності на період до 2005 р. Встановлено, що за цей період ліжковий потенціал ДС може зрости на 65,6% (від 47367 до 78440 ліжок); кількість хворих, яким надаватиметься лікування в денних стаціонарах, – на 52,4% (від 1500110 в 2001 р. до 2286550 хворих у 2005 р.). Такі положення і висновки, що базуються на даних літератури і матеріалах проведених досліджень було покладено в основу обгрунтування нового підходу до вирішення актуального медико-соціального завдання – удосконалення діяльності денних стаціонарів загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини. В рамках комплексної програми удосконалення діяльності денних стаціонарів в умовах переходу до сімейної медицини: визначено перспективні напрями подальшого розвитку денних стаціонарів на сучасному етапі (рис. 3); обгрунтовано низку принципових вимог до організації їх діяльності; удосконалено організаційні моделі денних стаціонарів загального профілю закладів/підрозділів сімейної медицини; обгрунтовано перелік показань та протипоказань для лікування хворих в денних стаціонарах загального профілю за 122 клініко-нозологічними формами; опрацьовано методичні підходи до стандартизації медичних послуг та стандарти надання медичної допомоги в денних стаціонарах за 70 найпоширенішими нозологічними формами, які входять до компетенції сімейних лікарів; розроблено методики розрахунку потреби в ліжках денного лікування, аналізу та оцінки діяльності денних стаціонарів загального профілю. Рис. 3. Перспективні напрями удосконалення діяльності денних стаціонарів загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини ВИСНОВКИ У дисертації наведено наукове узагальнення та нове організаційне бачення шляхів вирішення актуальної медико-соціальної проблеми – обгрунтування системної оптимізації діяльності денних стаціонарів загального профілю в умовах становлення сімейної медицини. 1. Виявлено позитивні тенденції зростання протягом 1991-2001 рр. рольових функцій денних стаціонарів у системі медичного обслуговування населення України, що зумовило збільшення їх мережі у 4,8 разу (на 2585 закладів), ліжкового фонду – у 5,5 разу (на 33712 ліжок денного лікування), кількості хворих, пролікованих в денних стаціонарах, – у 4,4 разу (926124 хворих), зі зростанням у 4,6 разу їх питомої ваги у загальній сукупності хворих, пролікованих в умовах лікарняних, денних та домашніх стаціонарів (1991 р. – 2,6%; 2001 р. – 11,9%), що засвідчило реальність формування перерозподілу обсягів медичної допомоги в ланці “амбулаторно-поліклінічні – стаціонарні заклади” та перспективність використання цих організаційних форм у сучасних умовах функціонування галузі. 2. Здійснено прогностичну оцінку подальшого розвитку денних стаціонарів на період до 2005 р. з доведенням статистично вірогідної ймовірності істотного збільшення їх ліжкових потужностей та обсягів діяльності. Розрахункові прогнозні результати переконливо свідчать про реальну можливість зростання ліжкового фонду денних стаціонарів на 65,6% (на 31 тис. ліжок денного лікування), кількості хворих, що отримуватимуть стаціонарозамінне лікування в умовах денних стаціонарів, – на 52,4% (786440 хворих). Встановлені тенденції зумовлюють формування необхідності пріоритетного розвитку денних стаціонарів та посилення їх організаційної, нормативно-правової та ресурсної підтримки. 3. Аргументована доцільність забезпечення організаційної упорядкованості діяльності денних стаціонарів та адаптації їх роботи до умов сімейної медицини, оскільки результати досліджень свідчать про неузгодженість планування діяльності (14,3%; незадовільне ресурсне забезпечення денних стаціонарів (70,0%); нерегульований прийом хворих на планове лікування (75,0%), нераціональне використання праці лікарів (30,0%), порушення регламентації функціональних обов’язків лікарів і медичних сестер (28,0%); переважаючу лікувальну орієнтацію роботи денних стаціонарів з обмеженим використанням їх потенціалу для здійснення профілактичних і реабілітаційних заходів (96,2%). 4. Розроблена та запропонована система моніторингу рівня розвитку денних стаціонарів з застосуванням в якості інформативних індикаторів показників забезпеченості населення ліжками денного лікування, кількості хворих, пролікованих в денних стаціонарах (в розрахунку на 10 тис. населення) та відсоткових співвідношень часток хворих, які отримали стаціонарну та стаціонарозамінну медичну допомогу, що забезпечило перманентне відслідкування фактичного стану розвитку денних стаціонарів в системі медичного обслуговування. 5. Виявлено особливості медико-соціального складу пацієнтів денних стаціонарів, які доцільно враховувати при вирішенні питань перспективного розвитку цих організаційних форм. Зокрема, загальна структура госпіталізованих хворих характеризується переважанням осіб працездатного віку, позбавлених через сімейні обставини можливості цілодобового лікування (75,3%(2,8%), зі значною питомою вагою пацієнтів з легкими та середньотяжкими формами (94,2%(1,1%) провідних хронічних неінфекційних захворювань – захворювань органів травлення (41,6%( 2,1%) та кровообігу (30,5%(1,7%). 6. Оцінка обсягів та якості медичної допомоги, яка надається населенню в умовах денних стаціонарів, засвідчила її наближеність за ефективністю до лікарняної допомоги: 89,8%(3,3% пацієнтів отримують належне обстеження та комплексне повноцінне лікування, адекватне стаціонарному, що забезпечило більшості з них (94,3%(0,7%) можливість завершувати стаціонарозамінне лікування з “одужанням” та “покращанням” стану при питомій вазі малоефективних результатів не більше 5,7%(0,4%. 7. Проаналізовано залежність терміну лікування пацієнтів денних стаціонарів від основних соціально-медичних чинників, зокрема, статі, віку, соціального, сімейного стану, діагнозу, з визначенням відносно самостійної значущості показника тривалості лікування в денних стаціонарах, що зумовлює необхідність комплексного підходу до його оцінки, в т.ч. з обов’язковим урахуванням тривалості догоспітального етапу, оскільки зазначені фактори характеризуються статистично вірогідним взаємовпливом з помірним зворотним зв’язком середнього ступеня кореляції (r((0,4). Решта чинників майже не корелювали з терміном лікування хворих в денних стаціонарах, що підтверджено досить слабким прямим зв’язком з низьким ступенем кореляції між цими параметрами (r ((0,05–0,15). 8. Визначено перспективні напрями та основні принципи організації стаціонарозамінної медичної допомоги; удосконалено організаційні моделі денних стаціонарів загального профілю закладів/підрозділів сімейної медицини; розроблено технологію відбору та направлення хворих в денні стаціонари загального профілю на основі розширеного переліку показань та протипоказань для денного лікування за 122 клініко-нозологічними формами; опрацьовано методичні підходи до стандартизації медичних послуг і стандарти надання медичної допомоги в денних стаціонарах загального профілю за 70 найпоширенішими нозологічними формами, які знаходяться у компетенції сімейних лікарів; опрацьовано методику розрахунку потреби в ліжках денного лікування з урахуванням сучасних тенденцій переходу до сімейної медицини та реструктуризації медичної допомоги, методику аналізу та оцінки діяльності денних стаціонарів загального профілю та обгрунтовано шляхи оптимізації діяльності денних стаціонарів в умовах становлення сімейної медицини. 9. Доведено соціально-медичну та економічну ефективність та доцільність подальшого розвитку в країні денних стаціонарів, здатних в разі раціональної організації забезпечувати амбулаторне надання хворим належної медичної допомоги, наближеної за якістю до лікарняної, при одночасному досягненні ресурсозберігального змісту. За проведеними розрахунками збільшення річних обсягів лікування населення в денних стаціонарах медичних закладів, працюючих на засадах сімейної медицини, лише на 5% (81,92 тис. чол.) забезпечить протягом року орієнтовну економічну ефективність в сумі 28 016,6 тис. грн. за рахунок скорочення витрат на допомогу, що надавалась в умовах стаціонару. СПИСОК РОБIТ, ОПУБЛIКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Монографії: Охорона здоров’я в Україні: проблеми і перспективи / Р.В. Богатирьова, Г.Й. Близнюк-Ходоровська, Л.І. Галієнко, Н.Г. Гойда. В.В. Головченко, Є.М. Горбань, Т.С. Грузєва, Л.М. Грузова, Л.М. Губіна, Є.В. Доброштан, О.О. Дудіна, В.І. Євсєєв, Т.В. Єльчиць, Г.М. Жуков, В.В. Кальниш, Т.Н. Мазур, В.В. Маленко, Л.Ю. Меламент, В.О. Мовчанюк, А.М. Нагорна, П.Р. Петрашенко, В.М. Пономаренко, В.І. Польченко, Г.В. Рудь, А.В. Степаненко, Л.І. Ткач, О.М. Ціборовський, Л.А. Чепелевська / За заг. редакцією В.М. Пономаренка – Тернопіль: Укрмедкнига, – 1999. – 310 с. Дисертантом самостійно написано розділ “Стаціонарна і стаціонарозамінююча медична допомога” – С. 132-145. Охорона здоров’я України: результати діяльності (щорічна доповідь, 1999 рік.) / За заг. ред. В.Ф. Москаленка. – К.: Здоров’я. – 2000. – 512 с. Самостійно написано розділ “Організація роботи денних і домашніх стаціонарів” – С. 341-347. Реорганізація первинної медико-санітарної допомоги населенню на засадах загальної лікарської практики/сімейної медицини: інструктивно-методичні матеріали для сімейного лікаря / В.М. Пономаренко, О.М. Ціборовський, Л.І. Галієнко, В.С. Гуменний, О.О. Дудіна, Г.В. Курчатов, З.М. Парамонов, В.І. Польченко, С.М. Ханенко, Ю.А. Хунов, В.С. Швецов / За заг. ред. В.М. Пономаренка. – К., 2001. – 172 с. Дисертантом самостійно написано розділ “Організація надання стаціонарозамінних форм медичної допомоги в умовах реорганізації ПМСД на засадах загальної лікарської практики/сімейної медицини “ – С. 37-43, додатки 28-32 – С. 144-180. Організація роботи денних стаціонарів загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини: Науково-методичні рекомендації / В.М. Пономаренко, О.М. Ціборовський, Л.І. Галієнко, Ю.А. Хунов / За заг. ред. В.М. Пономаренка. – Київ-Луганськ: ЛОД, 2003. – 236 с. Дисертантом особисто проведено статистичне опрацювання матеріалу та аналіз отриманих даних, написано розділи 2-4. Періодичні фахові видання, затверджені ВАК України: Галієнко Л.І. Характеристика основних особливостей реформи первинної медико-санітарної допомоги в нових незалежних державах // Вісник соц. гігієни та орг. охорони здоров’я України. – 1999. – № 1. – С. 95-102. Галієнко Л.І. Порядок направлення хворих на лікування в умовах денних стаціонарів міських поліклінік // Вісник соц. гігієни та орг. охорони здоров’я України. – 1999. – № 2. – С. 170-171. Пономаренко В.М., Галієнко Л.І., Медведовська Н.В. Сучасний стан і перспективи розвитку стаціонарозамінних форм медичної допомоги // Вісник соц. гігієни та орг. охорони здоров’я України. – 2001. – № 3. – С. 39–42. Дисертантом особисто проведено статистичне опрацювання матеріалу та аналіз отриманих даних. Галієнко Л.І. Проблеми та перспективи розвитку денних стаціонарів загального профілю на сучасному етапі // Ліки України. – 2002. – № 2. – С. 12-13. № 3.– С. 13–15. Галієнко Л.І. Наукове обґрунтування створення стандартів надання стаціонарозамінної медичної допомоги в денних стаціонарах // Вісник соц. гігієни та орг. охорони здоров’я України. – 2002. – № 4. – С. 47-50. Інші наукові видання: Галієнко Л.І. Характеристика деяких аспектiв медичної допомоги особам старших вiкових груп в умовах денних стацiонарiв терапевтичного профiлю мiських полiклiнiк // Медичнi та соцiальнi проблеми iнвалiдiв Великої вiтчизняної вiйни та осiб похилого вiку. – Рiвне, 1996. – С. 71-72. Галієнко Л.І. До питання про оцінку діяльності денних і цілодобових стаціонарів // Матеріали Українсько-канадської конференції “Партнери в охороні здоров’я“. Ефективність реформи охорони здоров’я / Укр. мед. вісті. – 1997, Т. 1. – С. 28-29. Галієнко Л.І. Система регулювання використання ліжкового фонду денних стаціонарів // Матеріали УІІ Конгресу Світової федерації українських лікарських товариств / Укр. мед. вісті. – 1998. – Т. 2, № 1-2. – С. 27-28. Л.Галієнко, В. Гуменний, С. Любченко. Результати оцінки якості профілактичної роботи на первинному рівні // Матеріали У з’їзду Всеукраїнського лікарського товариства / Укр. мед. вісті. – 2000.– Т. 3. – С. 125-126. Дисертантом проведено статистичне опрацювання матеріалу та аналіз отриманих даних. Ціборовський О.М., Галієнко Л.І., Гуменний В.С. Шляхи удосконалення профілактичної роботи лікарів загальної практики – сімейних лікарів на сучасному етапі // Вибрані матеріали І з’їзду сімейних лікарів.– Київ-Львів, 2001. – С. 141-144. Дисертантом особисто проведено аналіз отриманих даних, опрацьовано методичні підходи до удосконалення профілактичної роботи лікарів первинної ланки. Пономаренко В.М, Галієнко Л.І. Перспективи розвитку стаціонарозамінних форм медичної допомоги в умовах переходу до сімейної медицини // Матеріали ІІІ Української науково-практичної конференції з міжнародною участю “Актуальні питання сімейної медицини”.– Одеса, 2000. – С. 39–40. Дисертантом особисто проведено статистичне опрацювання матеріалу та аналіз отриманих даних. Гуменний В.С., Галієнко Л.І., Ціборовський О.М. Розвиток стаціонарозамінних форм медичної допомоги в умовах переорієнтації первинної медико-санітарної допомоги на засади сімейної медицини // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Актуальні питання реформування системи охорони здоров’я на сучасному етапі соціально-економічного розвитку суспільства”. – Харків, 2002. – С. 67-68. Дисертантом особисто проведено статистичне опрацювання матеріалу та аналіз отриманих даних. Галієнко Л.І. Методичні аспекти створення стандартів стаціонарозамінної медичної допомоги в денних стаціонарах загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Сімейна медицина–досягнення і перспективи”. – Київ-Харків, 2002.– С. 18-19. Методичні рекомендації: Порядок відбору та направлення хворих на лікування в денні стаціонари загального профілю / В.М. Пономаренко, О.М. Ціборовський, Л.І. Галієнко, С.М. Ханенко: Метод. рекомендації. – К., 2003. – 21 с. Дисертантом особисто обгрунтовано технологію відбору і направлення хворих на лікування в денні стаціонари загального профілю. Методика оцінки організації діяльності денних стаціонарів загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини / В.М. Пономаренко, О.М. Ціборовський, Л.І. Галієнко, С.М. Ханенко: Метод. рекомендації. – К., 2003. – 21 с. Дисертантом особисто обгрунтовано методичні підходи до оцінки організації діяльності денних стаціонарів загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини та алгоритми розрахунку оціночних показників. АНОТАЦІЇ Галієнко Л.І. Наукове обгрунтування діяльності денних стацiонарiв загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.03 – соціальна медицина. – Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2004. Дисертацію присвячено науковому обґрунтуванню організаційних аспектів функціонування денних стаціонарів загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини. Вперше здійснено ретроспективний аналіз розвитку денних стаціонарів у вітчизняній охороні здоров’я за 1991-2001 рр., визначено прогнозні тенденції їх подальшого розвитку на період до 2005 р. Підтверджено медичну та економічну ефективність денних стаціонарів, визначено доцільність удосконалення та адаптації організації їх діяльності до умов сімейної медицини. З цією метою обгрунтовано комплексну програму удосконалення діяльності денних стаціонарів загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини. Ключові слова: сімейна медицина, денні стаціонари загального профілю, удосконалення діяльності, порядок госпіталізації, технологія лікувально-діагностичного процесу, стандарти стаціонарозамінної медичної допомоги, оцінка діяльності, потреба в ліжках денного лікування, прогнозування розвитку денних стаціонарів. Галиенко Л.И. Научное обоснование деятельности дневных стационаров общего профиля в условиях перехода к семейной медицине. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.03 – социальная медицина. – Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца МЗ Украины, Киев, 2004. Диссертация посвящена научному обоснованию организационных аспектов функционирования дневных стационаров общего профиля в условиях перехода к семейной медицине. Впервые осуществлен ретроспективный анализ развития дневных стационаров в отечественном здравоохранении за 1991-2001 гг., определены прогнозные тенденции их дальнейшего развития на период до 2005 г. Подтверждена медицинская и экономическая эффективность дневных стационаров, определена целесообразность совершенствования и адаптации организации их деятельности к условиям семейной медицины. С этой целью обоснована комплексная программа совершенствования деятельности дневных стационаров общего профиля в условиях перехода к семейной медицине. Ключевые слова: семейная медицина, дневные стационары общего профиля, совершенствование деятельности, порядок госпитализации, технология лечебно-диагностического процесса, стандарты медицинской помощи, оценка деятельности, потребность в койках дневного лечения, прогнозирование развития дневных стационаров. Galiyenko L.I. Scientific substantiation of Day general hospitals activities under conditions of tranzition to Family Medicine. – Manuscript. The thesis is to be submitted for a degree of Candidate of Medical Sciences in the speciality 14.02.03 - Social Medicine. – Ukraine, National Medical University named by O. Bogomoletz, Kyiv, 2004. The thesis was devoted to scientific elaboration of organizational aspects of Day general hospital activities under conditions of Family Medicine. For the first the retrospective research of dynamics of Day hospitals development in Ukraine during 1991-2001 years was carried out. The progressive character of development of these organization forms and the tendency to gradual increasing of their role in medical service had been determined. These facts were corroborated by dynamic changes of infrastructure and activities of Day hospitals, in particular, the extension of their network in 4,5 times, bed-space in 4,9 times and the increase of day patients number in 3,7 times in comparison with previous period. Such structure changes had been resulted in the optimization of distribution of medical care volumes between outpatient and hospital sectors. It was concluded that there is the necessity of introduction of monitoring of development Day hospitals in national public health on the basis of regular analysis and control of their activities on the regional level. The administrative territories of Ukraine were subdivided to categories with high, middle and low level of Day hospitals development by suggested indicators of their development, in particular the ratio day bed/population and the number day patients/population. The prognosis evaluation of subsequent development of Day hospitals in Ukraine to the year 2005 was carried out. The statistic reliable probability of increase of Day bed-space and volumes of Day treatment had been determined too. According to prognosis calculations the possibility of increase of Day hospitals bed-space by 65,60% (31000 of day treatment beds) and day patients number by 52,46% (786440 patients) had been revealed. As a result of research the necessity to improve and adaptive the organization of Day hospital activities to conditions of Family Medicine was grounded. It was made the conclusion about the expeciency of the elimination of organizational shortcomings in their work. They are: the planning defects (14,3%), unregulated admitting of patients on day treatment (75,0%), unsatisfactory resources base (70,0%), unsufficient professional level of physicians (26,0%) and medical nurses (65,6%), irrational organization of medical personnel work with excessive time expenditures of physicians (30,0%) for work with medical documentation, restriction of functions of these forms by treatment of patients with acute and chronic diseases (96,2%) etc. The correlation analysis of relation the social and medical factors on day treatment term had been revealed the reliable, although not very strong, inverse proportional dependence between the terms of day and prehospital treatment (r=-0,4). It had been also established the presence of very weak relation between day treatment term and such factors as sex, age, social and marital status of day patients, their diagnosis (r (- 0,05–- 0,15). There were revealed the peculiarities of social-medical characteristic of day patients, which are important to take into consideration while solving the questions of organization and planning of subsequent development of these organization forms. The results of efficiency evaluation of Day general hospitals activities have been also outlined: in particular, 89,8% of day patients had complex treatment, which was adequated by kinds and volumes of medical care to hospital one. As a result the majority of the patients (94,3%) finished the day treatment with improvement of their status and the part of unefficiency results was ( 5,7%. It was also determined the economic efficiency and the need of subsequent development of these organization forms because they make to receive the patients quality and efficient ambulatory care with achievement resources-saving effect. In particular it was determined that increase of annual number of Day patients in medical establishments, functioning on the principles of Family Medicine only to 5%, would achieve the economic effect by 28016 thous Grn. As result of complex multilateral study it had been worked the system of organization measures for improvement of Day general hospital activities under conditions of primary health care transition to Family medicine. The main principles of organization of hospital-substituting forms of medical care, improved organizational models of Day general hospital under conditions of Family Medicine, order of hospitalization, methods of calculation of need in Day care beds, methods of evaluation of Day general hospital activities and standards of medical care were elaborated. Key words: Family Medicine, general Day hospitals, improvement of the activities, order of the hospitalization, medical-diagnostic process, standards of medical care, evaluation of the activity, need in Day care beds, prognosis of development of Day hospitals. Підписано до друку 29.03.2004 р. Формат 60(84/16. Обсяг 1,25 друк. арк. Зам. 30. Наклад 100. Друкарня ПП “Принт-Сервіс” м. Київ-42, вул. П. Лумумби, 4а PAGE 10 5 Харківська Луганська Сумська Чернігівська Київ Полтавська Черкаська Кіровоградська Миколаївська Дніпропетровська Донецька Запорізька Херсонська Севастополь Житомирська Вінницька Одеська Тернопільська Волинська Рівненська Хмельницька Львівська Ів-Франківська Закарпатська Чернівецька Київська АР Крим низький середній високий розвитку ДС Створення державного реєстру та інтегрованої системи ліжкового фонду (лікарень та стаціонарозамінних форм медичної допомоги) Включення денних стаціонарів загального профілю в типові проекти медичних закладів різного типу Моніторинг медичних потреб і вивчення попиту населення на стаціонарозамінні форми медичної допомоги Запровадження системи акредитації діяльності денних стаціонарів загального профілю Розширення функціональних завдань денних стаціонарів загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини Перспективні напрями удосконалення діяльності денних стаціонарів загального профілю в умовах переходу до сімейної медицини Застосування економічних механізмів управління якістю медичної допомоги в денних стаціонарах загального профілю Запровадження системи регулювання використання ліжкового фонду денних стаціонарів загального профілю 12 Удосконалення взаємозв’язку та наступності в роботі денних стаціонарів, інших структурних підрозділів та медичних закладів Запровадження стандартів надання медичної допомоги населенню в денних стаціонарах загального профілю Удосконалення режиму роботи, організації праці персоналу та технології лікувально-діагностичногопроцесу в денних стаціонарах загального профілю Удосконалення відбору та направлення хворих на лікування в денних стаціонарах загального профілю Удосконалення організаційної структури та ресурсної бази денних стаціонарів загального профілю
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
