МIнiстерство охорони здоров’я україни
Кримський державний медичний унiверситет
iм. С.I. Георгiєвського
Гончарова Наталiя григорiвна
УДК 616-053.36-02:616.831-008.922.1]-085.37
Оптимiзацiя комплексної терапiї дiтей першого року життя з
перинатальними гiпоксичними ураженнями цнс шляхом iмунокорекцiї
14.01.10 – педіатрія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Сімферополь – 2004
Дисертацiєю є рукопис
Роботу виконано в Запорiзькому державному медичному унiверситетi МОЗ
України
Науковий керiвник: доктор медичних наук, професор
Ткаченко Юлій Петрович
, Запорiзький державний медичний унiверситет МОЗ України, завiдувач
кафедри госпiтальної педіатрії
Офiцiйнi опоненти: доктор медичних наук, професор
Кобець Тетяна Володимирiвна, Кримський державний медичний університет
iм.С.I.Георгiєвського МОЗ України, професор кафедри госпiтальної
педіатрії
доктор медичних наук, професор
Cорокман Тамiла Василiвна, Буковинська державна медична академiя МОЗ
України, завiдуюча кафедри факультетської педiатрiї та медичної
генетики, декан медичного факультету
Провiдна установа: Нацiональний медичний унiверситет iм. О.О. Богомольця
МОЗ України, кафедра госпiтальної педіатрії
Захист відбудеться 13.05.2004 р. о_12_годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 при Кримському державному
медичному унiверситетi iм. С.I.Георгiєвського МОЗ України за адресою
95006, м.Сiмферополь, вул. Ленiна 5/7.
З дисертацiєю можна ознайомитися в бiблiотецi Кримського державного
медичного унiверситету iм. С.I.Георгiєвського МОЗ України (95006,
м.Сiмферополь, вул. Ленiна 5/7).
Автореферат розiсланий 13.04. 2004 р.
Вчений секретар
спецiалiзованої вченої ради
д.мед.н., професор …………………………..Хрєнов О.А.
Загальна характеристика роботи
Актуальнiсть теми визначається поширенням та зростанням за останнi
десять рокiв частоти перинатальних гiпоксичних уражень центральної
нервової системи (ПГУ ЦНС) серед дiтей країн СНД і, зокрема, України
(Гойда Н.Г., Сулiма О.Г., 1999; Володiн М.М. і спiвавт., 2001).
Хвороба гальмує фізіологічний темп нервово-психічного розвитку дiтей
(Поморцев А.В. і співавт., 1998). В подальшому у 40-65% випадків такі
діти не справляються з вимогами програми початкової школи (Шевченко
С.Г., 1999; Бочарова Е.А. і співавт., 2003). Зазначене явище пов’язане
із складнiстю діагностики латентних форм ПГУ ЦНС, отож, з вiдсутнicтю
своєчасного лiкування нервово-психічних розладів у дітей грудного віку
(Галіна І.В., 1999; Weissenbom K., 1993). В зв’язку з цим, виникає
необхiднicть розробки нових пiдходiв клiнiчної вiзуалiзацiї
малосимптомних форм ПГУ ЦНС у дітей на першому роцi життя. Потребує
подальшого розшифрування вплив затримки моторного вiку хворих немовлят
на рiвень нервово-психічного розвитку.
Вiдомо, що у перiодi раннього дитинства хворi, якi перенесли ПГУ ЦНС,
схильні до частих респіраторних захворювань (Юлiш Е.I., 2000), які у
багатьох випадках носять ускладнений характер (Волчегорський І.А. і
співавт., 2001; Алієва Х.М., 2003). Дослiдження останнiх рокiв вказують
на тiсний взаємозв’язок у функціонуваннi нервової i iмунної систем
(Сепiашвiлi Р.I. і спiвавт., 1995; Драник Г.Н. 1999; Биков Ю.Н., 2001).
Викладене дає пiдставу припустити, що при ПГУ ЦНС змiнюється й
iмунологiчна реактивнiсть (Бiликова М.Э.,1996). У зв’язку з цим,
вивчення iмунопатофiзіологiчних механiзмiв частої респiраторної
захворюваностi дiтей з ПГУ ЦНС є прiоритетним напрямком дослiдницької
роботи.
За останнє десятирiччя вчення про ПГУ ЦНС поповнилося новими науковими
даними про стан iмунної системи дiтей в залежностi вiд тяжкостi
клінічної картини перинатального ураження мозку, але вони стосуються,
переважно, гострого перiоду захворювання (Нестеров I.В. i спiвавт.,
1994; Дубовська Н.Г. i спiвавт., 1995). Вiдомостi про характер імунних
порушень у вiдновлювальному перiодi ПГУ ЦНС виявилися нечисленними
(Голубкова А.А., 1995). Необхідність дослідження показників імунітету в
залежності від рівня моторного розвитку дітей з ПГУ ЦНС (за даними
моторного коефіцієнту) і ступеня тяжкості дилатації третього шлуночка
мозку (за даними нейросонографії) трактується нестачею знань у цій
галузі. Незважаючи на висновки про необхіднiсть проведення імунної
реабiлiтацiї хворим з ПГУ ЦНС (Алієва Х.М., 2003), залишаються
нерозробленими клініко-імунологічні критерії відбору дітей до
імунокорекції, не вивчена залежність клiнiчної ефективностi
імунокорекції вiд способу введення лiкiв, не запропоновано методiв
клінічної оцінки ефективностi імунореабiлiтацiї.
Таким чином, усе вищевикладене свiдчить про доцiльнiсть подальшого
вивчення особливостей iмунної системи у вiдновлювальному перiодi
захворювання i відзначає перспективнiсть розробки диференційованих
підходiв до імунокорекції дітей, які перенесли ПГУ ЦНС.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота проводилася у відповідності з темою науково-дослідної роботи
кафедри госпітальної педіатрії Запорізького державного медичного
університету МОЗ України “Оптимізація лікування токсоплазмозу у дітей”
(№ держреєстрації 0199U004266).
Мета дослідження: дати наукове обгрунтування використанню імунокорекції
у складі комплексної терапії дітей першого року життя з перинатальними
гіпоксичними ураженнями центральної нервової системи.
Задачі дослідження:
1. Вивчити динаміку становлення показників клітинного та гуморального
імунітету в перший рік життя і її залежність від ступеня тяжкості
дилатацiї третього шлуночка мозку (за даними нейросонографії) та рівня
моторного розвитку (за даними моторного коефіцієнту) у дітей з ПГУ ЦНС.
2. Дослідити рівень захворюваності та особливості фiзичного розвитку
дiтей, що перенесли ПГУ ЦНС у перiодi раннього віку.
3. Визначити показання до використовування препаратiв тимусу у лiкуваннi
дітей першого року життя, що перенесли ПГУ ЦНС.
4. Оцінити клiнiчну ефективнiсть застосування препаратiв тимусу для
зниження iндексу гостроi захворюваностi у дітей першого року життя з ПГУ
ЦНС.
Об’єкт дослідження– дiти першого року життя, що перенесли ПГУ ЦНС.
Предмет дослідження. Клінічно-нейросонографічні, моторні та імунологічні
показники, моторний розвиток, iндекс гострої захворюваностi у дітей
першого року життя з ПГУ ЦНС.
Наукова новизна одержаних результатів. Доведено, що у дітей грудного
віку з ПГУ ЦНС має місце відставання моторного віку (МВ) від
хронологічного, а також слабкий нормальний інтелектуальний розвиток (за
даними коефіцієнта психічного розвитку QD). Виявлено пряму залежність
між відставанням в моторному розвитку (за даними моторного коефіцієнту
МК) і низьким рівнем інтелектуального розвитку (за даними коефіцієнту
QD). У вiдновлювальному перiодi ПГП ЦНС у дiтей з низьким коефiцiентом
моторного развитку виявлено знижені показники клітинного та гуморального
імунітету i тяжка дилатацiя третього шлуночка мозку. Науково
обгрунтована доцільність диференцiйованого використання препаратiв
тимусу у лiкуваннi дітей першого року життя, які перенесли ПГУ ЦНС. З
метою зниження iндексу гострої захворюваностi розробленi
клiнiчно-лабораторнi показання для проведення iмуномодулюючої терапiї.
Доведена клінічна ефективнiсть застосування рiзних лiкарських форм
тимогену для зниження гострої респiраторної захворюваностi дітей першого
року життя, якi перенесли ПГУ ЦНС.
Практичне значення одержаних результатів Результати дослiдження
розширюють розумiння патогенетичної сутi ПГУ ЦНС, за рахунок розшифровки
залежностi дисбалансу у клiтинному i гуморальному iмунiтетi вiд ступеня
тяжкостi дилатації третього шлуночка мозку та низького рiвня моторного
развитку у хворих немовлят.
Виявлені найбільш інформативні анамнестичнi, моторні, імунологічні та
нейросонографічні показники, якi послужили пiдставою для розробки
головних та додаткових критеріїв відбору хворих до імунореабілітації.
Доповнений клінічний метод діагностики ПГУ ЦНС у дітей грудного віку за
рахунок оцінки показників моторного розвитку (МВ і МК).
Розроблений та впроваджений у клiнiчну практику метод зниження частої
респiраторної захворюваностi у ранньому вiцi серед дітей, якi перенесли
ПГУ ЦНС, шляхом використання препаратiв тимусу на першому роцi життя.
Впровадження результатів роботи в практику. Результати досліджень
впроваджені в практику роботи обласного неврологічного відділення
дитячої клінічної лікарні №2 м. Запоріжжя та міської дитячої клінічної
лікарні №1 м. Миколаїв, відділення дітей грудного віку дитячої клінічної
лікарні №1 м. Запоріжжя та Запорізької центральної районної лікарні,
імунологічного кабінету при дитячій поліклініці №2 м. Миколаїв і
Єланецькій центральній районній лікарні. Матеріали дисертації
використовуються в навчальному процесі кафедри нервових хвороб і
шпитальної педіатрії Запорізького державного медичного університету.
Особистий внесок здобувача. Автором роботи виконано патентний пошук,
сформульовано мету і задачі дослідження. Здобувач самостійно проводила
збір і аналіз біологічного анамнезу, клінічно обстежила 20 здорових і
130 хворих дітей з ПГУ ЦНС, досліджувала катамнез 30 хворих протягом 4-х
років, призначала імунотерапію, проводила динамічне спостереження за
хворими протягом одного року після імунокорекції. Автор особисто
визначала моторний вік дітей, оцінювала рівень нервово-психічного
розвитку, проводила антропометричні дослідження, визначала загальний
рівень і функціональну активність Т-лімфоцитів периферійної крові. При
безпосередній участі здобувача проведені лабораторні та
нейросонографічні обстеження. Самостійно виконана оцінка і статистичний
аналіз одержаних результатів, сформульовано висновки, практичні
рекомендації, підготовлено до друку публікації, оформлено рукопис
дисертаційної роботи. В публікаціях за матеріалами дисертаціі не
використовувалися дані співавторів.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались і
обговорювались на 10-му з’їзді педіатрів України, 1999 р. (Київ);
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Антибактеріальна,
протизапальна та імуноактивна терапія в педіатрії”, 2000 р.(Київ);
науково-практичній конференції педіатрів “Актуальні питання
перинатальної патології”, 2000 р. (Запоріжжя); Всеукраїнській
науково-практичній конференції “Довкілля і здоров’я”, 2003р.
(Тернопіль). Апробацію матеріалів дисертації проведено на спільному
засіданні кафедр шпитальної педіатрії, факультетської педіатрії,
пропедевтики дитячих хвороб, дитячих інфекційних хвороб, нормальної
фізіології Запорізького державного медичного університету МОЗ України,
кафедр педіатрії, сімейної медицини Запорізької академії післядипломної
освіти МОЗ України.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 друкованих робіт, у тому
числі 6 публікацій у зареєстрованих ВАК України виданнях.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 170 сторінках
машинописного тексту і складається зі вступу, шести розділів,
обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій.
Робота ілюстрована 7 клінічними прикладами, 35 таблицями, 9 малюнками.
Список літератури містить 246 робіт вітчизняних та іноземних авторів.
Зміст роботи
Матеріали і методи досліджень. Згідно з поставленими задачами, обстежено
130 дітей з ПГУ ЦНС. У групу спостереження війшло 100 хворих 1-го року
життя, які лікувалися у неврологічному відділенні дитячої клінічної
лікарні № 2 м. Запоріжжя. Вивчення катамнезу протягом 4-х років
проводилося серед 30 дітей, які перенесли ПГУ ЦНС і знаходилися під
спостереженням в умовах дитячої полікліники № 2 м. Запоріжжя. Групу
контролю склали 20 умовно здорових дітей грудного віку (I і II груп
здоров’я). Усі групи були рандомізовані за статтю i віком.
Група спостереження отримувала базисне лікування: амінокислотні
препарати (пірацетам, ноотропіл, глутамінова кислота, церебролізін та
інш.), седативні засоби (екстракт валеріани, настій собачої кропиви,
люмінал та інш.), діуретики (діакарб), вітамини (група В). Проводилася
лікувальна фізкультура і масаж. У стандартну схему терапії був включений
імуномодулятор – тимоген (1 мкг/кг маси тіла на добу, 1 раз у день,
тривалістю 7 днів). Десяти дітям препарат вводили внутрішньом’язово, 30
– у вигляді ректальних супозиторіїв. Для парентерального введення і
виготовлення супозиторіїв використовувався 0,01% розчин тимогену для
внутрішньом’язового введення, виробництва Державного медико-біологічного
та науково-виробничого комплексу ЦИТОМЕД (Санкт-Петербург). Ректальні
свічки з тимогеном виливалися індивідуально для кожної хворої дитини на
кафедрі технології ліків Запорізького державного медичного університету
(зав. кафедрою, професор, д.мед.н В.О. Головкін.) за технологією,
розробленою В.О. Головкіним і Ю.П. Ткаченком (1993), згідно з загальними
стандартами приготування і контролю якості. Результати імунокорекції
оцінювалися за змінами вихідних показників імунограм через тиждень після
імунотерапії. Через рік вивчалася клінічна ефективність проведеної
імунокорекції шляхом визначення індексу гострої захворюваності у 13
хворих дітей.
Верифікацію діагнозу ПГУ ЦНС проводили згідно з рекомендаціями
українсько-німецького з’їзду дитячих невропатологів (1995) та
класифікацією уражень нервової системи у новонароджених і дітей раннього
віку Якуніна Ю.О. (1979).
У всіх обстежених дітей аналізувалися данi біологічного анамнезу з
оцінкою здоров’я матерів. Вивчався акушерський та гінекологічний
анамнез, характер перебігу вагітності і пологів. За допомогою таблиць
центільного типу (Мощич П.С. і співавт., 1989) оцінювали соматотип та
гармонійність фізичного розвитку. Безумовні і транзиторні рухальні
автоматизми досліджували за стандартними методиками (Бадалян Л.О.,
1984). Для оцінки развитку моторної сфери визначали моторний вік (МВ) і
моторний коефіцієнт (МК) (Монтгомері Т.Р., 1993). За даними розрахунку
коефіцієнта інтелектуального развитку QD (Чоботарьова В.Д. і Майданник
В. Г., 1999) оцінювали рівень інтелекту.
Методом радіальної імунодифузії за Manchini (1968) визначали кількість
сивороткових імуноглобулінів A, M, G. Стан клітинної ланки імунітету
вивчали також стандартним методом звичайного розеткоутворювання.
Функціональну активність Т-лімфоцитів досліджували у “навантажувальних”
тестах з тимогеном (Закс А.С. і співавт., 1996). Функціональну
активність нейтрофілів визначали за здатністю відновлювати нітросиній
тетразолій. Активність комплементу вивчали за методом Рєзнікова Л.С.
(1967). Імунологічні дослідження проведені в лабораторії кафедри
шпитальної педіатрії Запорізького державного медичного університету
(завідувач кафедри д.мед.н., професор Ю.П.Ткаченко) і дитячій
імунологічній лабораторії м.Запоріжжя (завідуюча лабораторією –
Т.Д.Волкова ).
Нейросонографічне обстеження здійснювали за допомогою ехотомографа
700SFM “Chelenge” (Італія).
Отримані результати статистично оброблялися за допомогою програмного
пакету “Statistica 5.0” (StatSoftt Inc., США) з використанням
t-критерію Стьюдента і кореляційного аналізу.
Результати досліджень та їх обговорення.
Аналіз анамнестичних даних показав, що у 93% хворих перiод
внутрiшньоутробного розвитку проходив в умовах хронічної гiпоксiї
(р0,05).
Більшість хворих (87%) народилися у асфіксії, переважно легкого і
середнього ступеня (р0,05). У
ранньому віці “мезосоматотип” фізичного развитку зустрічався частіше,
ніж “мікро”- і “макросоматотип” (р0,05). В 4 роки, навпаки, у
багатьох дітей виявлялися крайні соматотипи розвитку (“мікро”- і
“макро”-) (р0,05). 20% хворих
1-го року життя, 16,6% – 2-го, 16,7% – 3-го, 9% – 4-го року мали
залізодефіцитну анемію легкого і середнього ступеня тяжкості (р>0,05),
яка підтримувала гіпоксемію на постнатальному етапі розвитку.
Ознаки зміненої імунологічної реактивності проявилися субкомпенсованою
формою дисбактеріозу кишечника (у 40,0% хворих 1-го року життя),
ексудативно-катаральним діатезом (у 23,3% дітей грудного віку, у 25%
дітей 2-го року життя), харчовою алергією (у 11,1% дітей 3-го року, у
27,3% дітей 4-го року життя) (р>0,05).
Структуру гострої захворюваності формувала рецидивуюча гнійно-запальна
патологія шкіри і слизових оболонок, яка найчастіше зустрічалася в
грудному (53,4%) і 3-річному віці (33,3%). У 6,7% дітей 1-го року життя
гнійно-запальні захворювання ускладнилися сепсисом. Гостра кишкова
інфекція (у 16,7% дітей 1-го і 2-го року життя) відзначалася тривалістю
і тяжким перебігом. Привертала увагу висока питома вага гострих
респіраторних захворювань (ГРЗ). На 1-му році життя ГРЗ зустрічалися у
96,7% хворих, на 2-му – у 79,2%, на 3-му – у 94,4%, на 4-му – у 72,7%,
що достовірно вище показників диспансерної групи часто хворіючих дітей
(ЧХД), отриманих Романцевим М. (1995). Поширеність ГРЗ ми пов’язуємо з
порушенням діяльності центральних механізмів регуляції імунітету при ПГУ
ЦНС. Серед хворих було виділено три групи. В 1-шу групу ввійшли діти,
які хворіли на ГРЗ від 4-х до 6-ти разів на рік. Практично цей
контингент хворих складав диспансерну групу ЧХД. На 1-му році життя
таких дітей було 50%; на 2-му – 31,5%; на 3-му – 47%; на 4-му – 37,5%.
Друга група сформована з дітей, які дуже часто хворіли, з різко
зниженими резистентними можливостями, які перенесли за рік 6 і більше
гострих захворювань. За отриманими даними, це 13,3% дітей 1-го року;
10,5% – 2-го; 23,5% – 3-го і 25% – 4-го року життя. Встановлено
залежність між кількісним накопиченням гіпоксигенних факторів ризику у
дитини і її схильністю до частих ГРЗ. У 83% випадків часто хворіючі діти
з ПГУ ЦНС у анамнезі мали два і більше факторів перинатального ризику.
Отримані результати узгоджуються із даними Ільєнко Л.І. і співавт.
(1996). У 3-тю групу ввійшли діти, які хворіли на ГРЗ не більше 4-х
разів на рік. Серед них було 36,7% хворих 1-го року життя, 57,8% –2-го,
29,5% – 3-го і 37,5% – 4-го. Ускладнений перебіг ГРЗ спостерігався у
60,0 % хворих 1-го року життя, 68,4 %, – 2-го, 64,7 % – 3-го, 75,0 % –
4-го року, що достовірно частіше, ніж у групі здорових дітей (32,3%)
(р0,05) дітей. Обмеження моторних можливостей дитини потенціює затримку
її психічного розвитку (Поморцев А.В. і співавт., 1998), в зв’язку з чим
оцінювалися показники інтелектуального развитку дітей з ПГУ ЦНС.
Встановлено відставання розвитку у 20% хворих (р>0,05), яке проявлялося
гальмуванням підготовчого етапу формування мови у 9% хворих, етапу
виникнення моторної мови – у 11%, що узгоджується з результатами
досліджень Клепікової Е. М. і співавт. (1995). Між тим, здатність дитини
пов’язувати слово з конкретним образом, предметом чи дією не страждала.
Отримані результати підтверджують висновки Клепацької Е. (1998) про
фізіологічний темп формування “сенсорної” мови у хворих з ПГУ ЦНС. З
огляду на вперше розрахований нами коефіцієнт інтелектуального развитку
(QD), ранній відновлювальний період хвороби проходив на фоні середнього
нормального развитку дітей (QD= 92,1(2,1). Пізній відновлювальний період
відрізнявся слабким рівнем нормального інтелектуального развитку
(QD=82,9(1,16). Встановлено у всіх дітей (21,5%) з низьким рівнем
інтелекту (QD= 70-79 і QD \ I??
?
3/4
th
@
B
D
F
H
J
L
r
?
8^? I?–
????$?????????$?–
?
?
A
th
0c1E1o3o4ae57’7e8oooeUUUUUUUUEE??¦¦
™oeeeeeTHTHTHoeoeOoeTHoeoeoeoeTHTHTHTHTHAE
dh`„a$
2вентрикулодилатації третього шлуночка мозку
n=35 Група 1;n =11 Група 2; n = 7 Група 3;n =17
Показники III шл. на НСГ
>5 ? 8 мм;
6,17 ( 0,27 мм III шл. на НСГ
>8 ? 12 мм;
10,57 ( 0,43 мм III шл. на НСГ
> 12 мм;
18,13 ( 0,85 мм
M m M m M m
лімф. (%) 63,29 3,13 58,83 4,53 61,38 2,53
лімф.(абс.) 3,45 0,74 4,14 0,83 4,83 0,48
Т- лімф. (%) 52,07 1,26 48,00 2,06 48,63 1,58
Тлімф.(абс.) 3,31 0,25 2,91 0,41 2,78 0,22
Тл. актив(%) 34,67 1,98 31,86 3,10 34,31 1,98
Тл.актив(абс) 2,14* 0,15 2,03* 0,38 2,05* 0,17
Т.т.р.(%) 31,00 1,42 31,43 1,90 34,44 1,29
Т.т.р.(абс.) 2,04 0,17 1,98 0,27 1,85 0,15
Т.т.ч.(%) 20,13 1,00 15,4* 1,07 16,31 0,99
Т.т.ч. (абс.) 1,29* 0,13 0,94 0,15 0,93 0,08
Т.т.р./Т.т.ч. 1,55* 0,16 2,14 0,20 2,18 0,16
В- лімф. (%) 33,87 1,42 33,57 2,66 34,63 1,22
Влімф.(абс.) 2,36* 0,21 1,78 0,26 1,95 0,15
0-лімф.(%) 15,21 2,29 16,57 4,10 12,25 1,67
0-лімф.(абс) 1,16 0,19 0,90 0,14 0,70 0,13
ФАН (%) 29,21 3,98 31,14 5,67 23,94 1,66
Продовження табл. №1
n=35 Група 1;n =11 Група 2; n = 7 Група 3;n =17
Показники III шл. на НСГ
>5 ? 8 мм;
6,17 ( 0,27 мм III шл. на НСГ
>8 ? 12 мм;
10,57 ( 0,43 мм III шл. на НСГ
> 12 мм;
18,13 ( 0,85 мм
M m M m M m
комплім. (%) 53,13 9,60 53,86 15,47 57,94 7,77
Ig G мг/мл 4,45 0,43 3,44* 0,47 4,29* 0,28
Ig А мг/мл 0,30* 0,04 0,19* 0,02 0,34* 0,05
Ig М мг/мл 0,63 0,07 0,66 0,08 0,72 0,10
фаг. число (%) 3,79 0,30 4,00 0,31 2,81 0,21
Примітки: 1 – жирним шрифтом відмічена достовірність різниць в сусідніх
групах (p= 60 % (2-а група)
(вік 5,11 ( 0,29 міс.)
показники n M m n M m
лейкоцити 29 9,24 0,55 53 9,31 0,37
эозінофіли 30 3,00 0,35 54 2,31 0,28
палочкояд. 30 3,47 0,33 54 4,02 0,31
сегмент.* 30 26,47 1,54 54 30,30 1,39
лімфоцити 28 63,14 1,78 54 62,65 1,55
моноцити 29 1,93 0,28 54 1,85 0,19
ШЗЭЭ 33 6,52 0,79 58 7,07 0,66
Т-лімф. ( %) 30 50,53 1,08 54 50,22 0,81
Т-лімф. (абс.) 30 2,97 0,16 54 2,92 0,12
Т-л.акт. (%) 30 34,7* 1,29* 54 32,85 1,09
Т-л.акт. (абс.) 30 2,01* 0,12* 54 1,91* 0,09*
Т.т.р. (%) 29 32,62 0,83 54 31,52 0,82
Т.т.р.(абс.) 30 1,87 0,10 54 1,83 0,08
Продовження табл. №2
MK= 60 % (2-а група)
(вік 5,11 ( 0,29 міс.)
Показники n M m n M m
Т.т.ч.(%) 30 17,70 0,81 54 18,96 0,58
Т.т.ч.(абс.) 30 1,03 0,07 54 1,08* 0,06*
Т.т.р./Т.т.ч. 30 1,91 0,12 54 1,78* 0,07*
В-лімф. (%) 30 34,13 1,08 54 33,13 0,80
В-лімф. (абс) 30 1,81 0,10 53 2,01 0,11
0-лімф.(%) 28 14,86 1,76 50 17,22 1,30
0-лімф.(абс.) 29 0,96 0,11 50 0,98 0,09
ФАН(%) 30 26,0* 2,09* 52 27,9* 1,28*
фаг.число(%) 30 3,33 0,19 53 3,58 0,12
комплімент 30 66,23 6,30 55 55,36 4,80
Ig G мг/мл 29 4,51* 0,28* 53 4,36* 0,20*
Ig A мг/мл 30 0,30* 0,02* 54 0,31* 0,02*
Ig M мг/мл 30 0,85 0,07 54 0,75 0,09
РГМЛ (%) 3 110,0 15,28 16 119,0 10,52
Примітка. ( – достовірна різниця з групою контролю (р0,05). Одна
дитина, що мала тяжкий наслідок ПГУ ЦНС (дитячий церебральний параліч),
хворіла 7 разів на рік. Кратність ГРЗ в загальній групі дітей склала
1,07 разу на рік.
Таким чином, включення імуномодулюючої терапії до протоколу лікування
дітей 1-го року життя з ПГУ ЦНС являє собою перспективний напрямок
покращення показника здоров’я маленьких пацієнтів, а, отже, і якості
їхнього щоденного життя.
Висновки
У роботі теоретично обґрунтувано вирішення задачі оптимізації способів
діагностики і лікування дітей 1-го року життя з ПГУ ЦНС .1.
Відновлювальний період ПГУ ЦНС відрізняється клінічним поліморфізмом, на
тлі якого достовірно домінують гіпертензійно-гідроцефальний синдром,
симптомокомплекс рухальних порушень і вентрикулодилатація третього
шлуночка мозку.
Нервово-психічний развиток хворих з ПГУ ЦНС відповідає слабкому
нормальному рівню. Моторний вік відстає від хронологічного на 1,63±0,17
місяця, коефіцієнт моторного развитку знижений на 26,3%. Груба
затримка моторного розвитку достовірно супроводжується низьким рівнем
інтелектуального развитку хворих.
Відновлювальний період ПГУ ЦНС проходить на фоні порушень адаптивного
імунітету. Недостатність клітинної ланки характеризується достовірним
підвищенням вмісту абсолютної кількості Т-лімфоцитів і чутливих до
теофіліну Т-лімфоцитів, достовірним зменшенням відсоткового вмісту
резистентних до теофіліну Т-лімфоцитів й імунорегулюючого індексу,
достовірним зростанням абсолютної і відсоткової кількості 0-лімфоцитів
у периферійній крові. Недостатність гуморального імунітету проявляється
достовірним зниженням рівня сивороткових імуноглобулінів класу G і А,
підвищенням абсолютного вмісту В-лімфоцитів.
Виникнення дизрегуляторних порушень адаптивного імунітету серед хворих з
ПГУ ЦНС достовірно залежить від тяжкості вентрикулодилатації третього
шлуночка мозку і рівня моторного розвитку дітей.
Низький рівень моторного развитку хворих з ПГУ ЦНС (МК11мм) і
низьким відсотковим вмістом Т-лімфоцитів периферійної крові (60) достовірно відповідає легкий ступінь
вентрикулодиатації (>5 59%).
У відновлювальному періоді ПГУ ЦНС 63,3% хворих входять до диспансерної
групи часто хворіючих дітей. Індекс гострої захворюваності у грудному
віці достовірно вищий за показники здорових дітей.
При тестуванні чутливості Т-лімфоцитів периферійної крові до препаратів
тимусу достовірно частіше зустрічається гіперреактивний тип реагування.
Імунокорегуючий ефект тимогену при парентеральному застосуванні у хворих
з ПГУ ЦНС, виражається достовірним підвищенням відсоткової кількості
Т-лімфоцитів і чутливих до теофіліну Т-лімфоцитів, зниженням абсолютного
вмісту 0-лімфоцитів периферійної крові. Достовірне зростання
фагоцитарного числа і рівня імуноглобуліну G, зменшення відсоткової
кількості моноцитів, антитіл класу А і активності компліменту
периферійної крові характерні для імунокорегуючого ефекту при
застосуванні тимогену в ректальних супозиторіях. При ректальному
використанні препарату відсотковий вміст лімфоцитів і фагоцитарне число
достовірно вище, ніж при парентеральному застосуванні.
Клінічний ефект імунокорекції тимогеном у хворих з ПГУ ЦНС грудного віку
проявляється достовірним зменшенням кратності гострих респіраторних
захворювань (до 1,07 разів на рік) і достовірним зниженням індексу
гострої захворюваності, порівняно з вихідним показником (на 78,9%) і
контрольною групою здорових дітей (на 65,2%) у періоді раннього
дитинства.
Практичні рекомендації
В диспансерну групу для клінічного спостереження, моніторингу й
імунокорекції необхідно відбирати хворих з ПГУ ЦНС, які мають головні
(ІГЗ 0,34 і вище, МК менший за 100, розміри III шл. мозку більші за 5
мм, кількість Т лімфоцитів периферійної крові нижча за 47%) і додаткові
критерії відбору (присутність в анамнезі факторів перинатального ризику,
крайні антропометричні показники, дисгармонійний тип фізичного розвитку,
пізня редукція або невчасна поява транзиторних автоматизмів, слабкий
нормальний або слабкий рівень інтелектуального розвитку, присутність
гіпертензійно-гідроцефального синдрому та синдрому рухальних порушень).
З діагностичною метою і для контролю ефективності лікування слід
проводити нейросонографічне обстеження і визначення коефіцієнту
моторного розвитку у дітей 1-го року життя з ПГУ ЦНС. При виявленні
дилатації третього шлуночка мозку (>5мм) і зниженого моторного
коефіцієнту (
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
