.

Обгрунтування застосування плацентарних препаратів у комплексному лікуванні генералізованого пародонтита (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
144 2635
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

ГЕРМАН СВІТЛАНА ІВАНІВНА

УДК 616.314.17.–008.1–085.361

Обгрунтування застосування плацентарних препаратів у комплексному
лікуванні генералізованого пародонтита

14.01.22 –стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Полтава – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному медичному університеті

МОЗ України (ректор – Заслужений діяч науки і техніки України, доктор
медичних наук,професор, академік А.Я. Циганенко).

Науковий керівник:

кандидат медичних наук, професор

КАТУРОВА Галина Федорівна,

Харківський державний медичний університет

МОЗ України, завідувачка кафедри терапевтичної стоматології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

МАЩЕНКО Ігор Сергійович,

Дніпропетровська державна медична академія

МОЗ України, завідувач кафедри терапевтичної стоматології;

доктор медичних наук, професор

ЯРОВА Світлана Павлівна,

Донецький державний медичний університет

ім. М. Горького МОЗ України,

завідувачка кафедри загальної стоматології факультета післядипломної
освіти

Провідна установа: Національний медичний університет ім О.О.Богомольця
МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології

Захист дисертації відбудеться “27” “квітня” 2004 року о1330 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при Українській
медичній стоматологічній академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул..
Шевченка 23.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Української медичної
стоматологічної академії за адресою:36024, м. Полтава, вул. Шевченка 23.

Автореферат розісланий “26” “березня” 2004р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Д 44.601.01

д. мед. н., професор Т.О.
Дев’яткіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Генералізований пародонтит, посідаючи ведуче місце в
структурі стоматологічних захворювань, залишається самою загадковою і
невирішеною проблемою стоматології. Не дивлячись на значні досягнення у
вивченні патогенезу, причини виникнення, діагностики й лікування цього
захворювання являються предметом сперечань до сьогодення (А.М. Політун,
1999; М.Ф. Данилевський,2000; Г.Ф. Білоклицька, 2000; А.В. Борисенко,
2000; І.С. Мащенко, 2001).

Розвиток мікробіології та імунології, розуміння їх ведучої ролі в
розвитку запально-деструктивного процесу в пародонті намітили нові шляхи
вивчення конкретних механізмів імунопатогенеза генералізованого
пародонтиту і нові підходи до його комплексного лікування (І.С. Мащенко,
2001; Л.А. Малиновська, 1987, 1993; Г.Ф. Білоклицька та ін., 1995;
А.П. Грохольський, 2000; К.М. Косенко, 2000; Т.П. Скрипнікова, 2000).

Завдяки розвитку клінічної імунології в стоматології, зокрема в
пародонтології, широко упроваджуються сучасні імунологічні методи
обстеження хворих, які дозволяють виявити дефекти імунної відповіді,
правильно оцінити стан гуморального і клітинного імунітету та їх роль в
генезі захворювань пародонту (Г.П. Іванюшко та ін., 1990; І.С. Мащенко,
1990; Ю.Г. Коленко, 2002).

Поряд з цим, використання в якості загальної терапії імуномодуляторів не
завжди сприяє швидкому усуненню запалення в тканинах пародонту. Тому
розробка і обгрунтування нових методів лікування хворих на пародонтит з
використанням імуномодулюючих та протизапальних препаратів очевидна.
Пошук лікарських засобів, що мають комбіновану дію, для комплексного
лікування пародонтита є актуальною задачею сучасної стоматології.

Нашу увагу привернули препарати плаценти, які використовуються як
протизапальні й імуностимулюючі засоби в різних галузях медицини (В.І.
Покришкін, 1989; А. Московчук, В. Ласкута, 1996; А.М. Гольцев та ін.,
1999;).

Усе це визначило інтерес автора до експериментального вивчення
плацентарних препаратів “Амніоцен” і “Біоглобін” та іх клінічної
ефективності при лікуванні пародонтита.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота пов’язана з плановою науковою темою кафедри
терапевтичної стоматології Харківського державного медичного
університету “Розробка, дослідження і впровадження методів лікування
хвороб зубів і слизової оболонки ротової порожнини” (шифр № 0180002619)
а також з плановою науковою темою Інституту мікробіології та імунології
ім. І.І. Мєчнікова АМН України “Визначити вплив препаратів плаценти на
показники імунітету при запальних захворюваннях
(клініко-експериментальні дослідження), № держреєстрації 0194014332.

Мета дослідження. Підвищити ефективність комплексного лікування
пародонтита шляхом застосування плацентарних препаратів – “Амніоцена” і
“Біоглобіна”. Для досягнення поставленої мети були визначені такі
завдання:

Порівняти імунотропні властивості “Амніоцена” і “Біоглобіна” в
експерименті.

Вивчити початковий стан клітинного й гуморального імунітету у хворих на
пародонтит з урахуванням тяжкості процесу.

Провести оцінку ефективності застосування вивчених в експерименті
препаратів “Амніоцена” і “Біоглобіна” при лікуванні хворих на пародонтит
(I, II, III ступеня тяжкості) .

Провести порівняльний аналіз ближчих та віддалених результатів
комплексного лікування хворих на пародонтит із застосуванням “Амніоцена”
і “Біоглобіна”.

На основі експериментальних і клінічних даних розробити ефективний
спосіб комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит з
застосуванням плацентарних препаратів “Амніоцена” і “Біоглобіна”.

Об’єкт дослідження – хворі на генералізований пародонтит I, II, III
ступеня тяжкості захворювання, комплексне лікування з використанням
плацентарних препаратів.

Предмет дослідження – імунний статус хворих на хронічний генералізований
пародонтит і його корекція у комплексному лікуванні. із застосуванням
імуномодуляторів “Амніоцена” і “Біоглобіна”.

Методи дослідження – імунологічні дослідження крові тварин в
експерименті з метою визначення імунотропних властивостей “Амніоцена” і
“Біоглобіна”, клінічні й імунологічні методи обстеження хворих на
пародонтит для оцінки ефективності запропонованого методу комплексного
лікування, рентгенологічний і статистичні методи для аналізу отриманих
результатів експериментально-клінічних досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше в умовах експерименту
порівняні імуномодулюючі властивості плацентарних препаратів “Амніоцена”
і “Біоглобіна”. Показано, що “Амніоцен” у більшій мірі ніж
“Біоглобін” має здатність активізувати Т-лімфоцити, нормалізувати
кількість В- лімфоцитів, клітини макрофагальної системи, а також
продукцію антитіл.

Уперше в клініці терапевтичної стоматології доведено, що плацентарні
препарати “Амніоцен” і “Біоглобін” мають імуномодулюючу та виражену
противозапальну дію на організм хворих на генералізований пародонтит,
для якого характерно пригнічення імунореактивності, в основному
клітинного імунітету.

Вперше розроблений спосіб комплексного патогенетичного лікування
генералізованого пародонтита з застосуванням препаратів “Амніоцен” і
“Біоглобін”, який відрізняється високою ефективністю. Формування груп
проведене залежно від індивідуальної чутливості до “Амніоцену” або
“Біоглобіну”.

Практична цінність результатів дослідження. В експериментальних
дослідженнях на тваринах встановлені імунотропні властивості препаратів
із тканини плаценти “Амніоцена” і “Біоглобіна”.

Розроблений і впроваджений у лікувальну практику стоматології новий
спосіб комплексного лікування пародонтита із застосуванням препаратів
“Амніоцена” й “Біоглобіна” (Патент на винахід “Спосіб комплексного
лікування пародонтита” 30696А від 15.12.2000, та патент на винахід
“Спосіб комплексного лікування пародонтита” 59111А від 15.08.2003), які
дають можливість в короткі терміни досягти усунення запалення в тканинах
пародонту та стійкої ремісії. Рекомендується перед призначенням
препаратів визначати індивідуальну чутливість до “Амніоцену” або
“Біоглобіну”.

Запропоновані нами способи лікування пародонтита впроваджені в клінічну
практику Харківської обласної стоматологічної поліклініки та
стоматологічних поліклінік № 6 і № 8 м. Харкова. Результати роботи
використовуються в практичній діяльності й навчальному процесі кафедри
терапевтичної стоматології Харківського державного медичного
університету та кафедри терапевтичної та дитячої стоматології
Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Внесок автора в отриманні наукових
результатів полягав у виборі напрямку, в аналізі наукової літератури з
проблеми, що вивчається, проведенні патентного пошуку, формулюванні мети
і завдань дослідження, виконанні експериментальних і клінічних
досліджень, у хворих на хронічний генералізований пародонтит.

Експериментальні й лабораторні дослідження виконані за участю автора в
лабораторії мікробних культур і поживних середовищ інституту
мікробіології і імунології АМН України ім. І.І. Мєчнікова. Статистична
обробка отриманих результатів проведена дисертантом, усі положення та
висновки сформульовані авторром.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
доповідалися на засіданні осередку Асоціації стоматологів м. Харкова
(2000); науково-практичних конференціях “Медицина третього тисячоліття”
(Харків, 2000); “Роль сучасних методів діагностики й лікування в
підготовці лікарів” (Харків, 2001); науковій сесії ХДМУ, присвяченій
196-й річниці його заснування (Харків, 2001;2002), на конференціях
“Сучасні аспекти стоматології та щелепно-лицевої хірургії” (Харків,
2003) і “Фундаментальні науки-клінічній стоматології” (Полтава, 2003),
на міжкафедральній нараді стоматологічних кафедр ХДМУ та ХМАПО ( Харків
2002), на засіданні апробаційної ради №2 “Стоматологія” при Українській
медичній стоматологічній академії (Полтава, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових робіт, з них 8
у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України (4- самостійно),
2 деклараційних патента України на винахід.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду
літератури, описання об’єктів і методів дослідження, трьох розділів
власних досліджень, обговорення результатів, висновків, практичних
рекомендацій, списку літературних джерел, який містить 208 найменувань
вітчизняних авторів і 73 закордонних. Робота викладена на 157 сторінках
принтерного тексту, проілюстрована 30 таблицями й 11 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Поставлені завдання обумовили
необхідність проведення експериментальних та клінічних досліджень.

Експериментальні дослідження проведені на 438 морських свинках, 2005
безпородних і лінійних мишах СBA, С57ВL, (СВАхС57ВL)F1. Як контрольні
препарати, які володіють імунотропними властивостями, використовували
Т-активін, і десенсибілізуючими – дімедрол. У частині дослідів
використовували тварин із зниженою антиінфекційною резистентністю, що
досягалося випроміненням або попереднім введенням їм циклофосфана.

З метою дослідження ролі клітинних елементів у механізмах
антиінфекційного захисту за експериментальну модель використовували
метод переносу інтактних та активованих in vitro досліджуваними
препаратами клітин тимуса, селезінки, лімфатичних вузлів,
перитонеального ексудату, лімфоцитів периферійної крові реціпієнтам зі
зниженою резистентністю.

Дослідження проведено в сингенній системі на мишах СВА і F1(CBAxG57BL),
масою 16-18 г. Донорами служили інтактні миші, із лімфоїдних органів
яких готували суміш з концентрацією 1×106-1×107 кл/мл і ділили її на 2
порції. Одну порцію обробляли однією з випробованих речовин, інкубували
1-2 години при 37 °С, потім відмивали двічі в 5-кратному об’ємі
середовища 199 і вводили внутрішньовенно або внутрішньочеревинно
реципієнтам, передчасно (за 4-24 години) оброблених циклофосфаном у дозі
200 мг/кг. Контрольні тварини отримували ту ж дозу необроблених
препаратами клітин.

Для оцінки імунотропної активності препаратів використовували методи
визначення антитіл у сироватці крові й антитілоутворюючих клітин у
селезінці, реакцію гіперчутливості сповільненого типу (ГСТ), визначення
фагоцитарної активності макрофагів, проліферації й кооперації Т- і
В-лімфоцитів, визначення мітостатичної і лімфотоксичної дії,
анафілактогенної активності. Усі дослідження проводили відповідно до
методичних рекомендацій щодо експериментального (фармакологічного)
вивчення імуномодулюючої дії фармакологічних засобів ( Петров Р.В.,
1984).

Характеристика препаратів, узятих для дослідження імуномодулюючої
активності:

“Амніоцен” (Amniocenum)- амніотична оболонка з плаценти людини (ТФД
42-1676-86); виробляє фірма “Екобінф”, м. Суми. “Біоглобін”
(Bioglobinum)- комплекс біохімічних сполук в окисленій формі, отриманих
з плацентарних тканин людини (ТФД 42 2386-94); випускає НПФ “Медбіоком,
ЛТД”, м. Київ. “Т-активін” (препарат-порівняння); виготовляє фірма
“Біомед” м. Москва.

Обстежено 170 хворих на генералізований пародонтит, соматично здорових
за висновками терапевта. Діагностику пародонтита проводили відповідно з
класифікацією М.Ф. Данилевського (1994) і відповідно з
загальноприйнятими діагностичними критеріями. Загальноприйняте клінічне
та рентгенологічне обстеження доповнювали лабораторними дослідженнями,
спеціальними індексами та пробами. Для визначення стійкості капілярів
ясен, як об’єктивного критерію, використовували метод дозованого вакууму
за В.І. Кулаженком (1960). Крім того, для оцінки стану тканин пародонту
використовували папілярно-маргінально-альвеолярний – ПМА (Parma, 1960),
пробу Писарєва-Шиллєра, пародонтальний за Russel A.(1956) і гігієнічний
за Ю.А. Федоровим і В.В. Володкіною (1976) індекси.

Спеціальні методи використовували для оцінки імунологічного стану за
реакціями, які характеризують гуморальний і клітинний імунітет. В усіх
хворих, яких лікували, проводили: кількісний аналіз основних класів
імуноглобулінів (G,A,М) у сироватці периферійної венозної крові з
ліктьової вени ; визначення IgG, IgA, IgМ, sIgА у змішаній нормальній
слині.

Кількісний склад імуноглобулінів визначали методом радіальної
імунодифузії на агарі (Маncini et al., 1964). У реакції використовували
моноспецифічні стандартні антисироватки до людських імуноглобулінів
класів G,A,М, які були отримані з науково-виробничого центру “Мед Біо
Спектр” (Москва) – набори “Статус-К” і “Статус-І”.

Проводили визначення процентного складу й абсолютної кількості Т- і
В-лімфоцитів у периферійній венозній крові з ліктьової вени. Лімфоцити
виділяли з гепаринизованої крові (50 ОД гепарину на 10 мл крові) методом
диференційованого центрифугування на градієнті фікол-верографін. Для
виділення Т-клітин користувалися методом спонтанного розеткоутворення
(Jondal et al., 1972).

У всіх обстежених реєстрували початковий рівень гігієни ротової
порожнини, проводили професійне видалення зубних відкладень та
полірування поверхонь зубів,також пацієнтів навчали методам гігієни
ротової порожнини.В залежності від глибини пародонтальних кишень
проводили хірургічне лікування (кюретаж). При необхідності видалення
зубів, збереження яких становилося неможливим, їх видаляли. Місцеве
медикаментозне протизапальне лікування включало рясне промивання
пародонтальних кишень 0,02% розчином хлоргексидина біглюконата,
аплікації метилурацилової пасти під парафінову пов’язку на 30 хвилин.
Рухливі зуби шинували з використанням стрічок “Fibersplint”, “Glass
Spen”. Крім цього хворим призначали вітамін С та дімедрол в
загальноприйнятих дозах.

Хворі на пародонтит у залежності від загальної терапії були поділені на
такі групи:

I група (контрольна) – хворі на пародонтит (44 особи), яким призначали
традиційне комплексне лікування з використанням препарату “Т-активін”
підшкірно в дозі 1 мл на добу протягом 10 діб.

В залежності від індивідуальної чутливості до “Амніоцену” або
“Біоглобіну” були сформовані дві наступні групи:

II групу склали хворі на пародонтит (56 осіб), які поряд з традиційними
місцевими втручаннями отримували “Біоглобін” в добовій дозі 2 мл
внутрім’язово протягом 10 діб (спосіб, розроблений нами, патент на
винахід 59111А від 15. 08.2003);

У III групу були включені хворі на пародонтит (70 осіб), яким проведено
комплексне лікування (спосіб, розроблений нами, патент на винахід 30696А
від 15. 12.2000), яке полягало в тому, що з метою імунокорекції хворі
додатково отримували “Амніоцен” по 1 мл підшкірно щодоби протягом 10
днів.

В кожній із груп була ідентична тяжкість захворювання.

Результати оцінювали після закінчення курсу лікування та у віддалені
терміни – через 6 міс- 1,5- 2 -3роки.

Отримані результати досліджень оброблені методом варіаційної статистики
з використанням критерію достовірності t Стьюдента.

Результати досліджень. Для виявлення побічних реакцій препаратів із
плаценти людини – “Амніоцена” і “Біоглобіна”, в першу чергу,
досліджували алергізуючі властивості препаратів у реакціях загальної й
кожної анафілаксії. Встановлено, що “Амніоцен” і “Біоглобін” у всіх
досліджуваних дозах не проявляють алергізуючих властивостей.

Для оцінки впливу препаратів на гуморальну ланку імунітету визначали
тітри антитіл і число антитілоутворюючих клітин (АУК) в селезінці.
Результати досліджень показали, що в низькореагуючої лінії мишей С57ВL
амніоцен у дозі 5,0 мг/кг і біоглобін у дозі 14,0 мг/кг достовірно
збільшували кількість АУК (контроль 61,0±7,2, дослід: амниіоцен-
91,0±10,1, біоглобін -108,0±11,1), у мишей лінії СВА збільшували
кількість АУК в усіх досліджуваних дозах, що свідчить про можливість
впливати на синтез антитіл. При безпосередньому визначенні рівня антитіл
в сироватці тварин ця тенденція збереглася.

При дослідженні впливу “Амніоцена” та “Біоглобіна” на клітинну імунну
відповідь вивчали ефекторну можливість лімфоцитів у реакції
трансплантаційного імунітету. Було встановлено, що препарати в
досліджуваному діапазоні доз не впливали на активність трансплантованих
лімфоцитів, що свідчить про відсутність впливу на реакцію “трансплантат
проти хазяїна”. Індекс інактивації колонієутворюючих одиниць (КУО) у
“Біоглобіна”- від 52,6 % до 33,7 %, у “Амніоцена”- від 53 % до 40,1 %, у
контролі – 56,0 %, у препарата порівняння “Т – активіна” – 40,6 %.

При вивченні впливу препаратів на кооперацію Т – і В – лімфоцитів
установлено, що “Амніоцен” у дозі 5 мг/кг і “Біоглобін” у дозі 14,0
мг/кг значно посилювали ефект взаємодії Т – і В – лімфоцитів, про що
свідчить збільшення кількості АУК в селезінці тварин (240,0±20,2 і
278,3± 18,3 відповідно). Дані про кількість АУК в цих дослідах фактично
відповідали кількості АУК в селезінці тварин, де застосовувався “Т-
активін” (244,6±30,1).

При індукції гіперчутливості сповільненого типу (ГСТ) у сенсібілізованих
еритроцитами барана (ЕБ) тварин після введення “Амніоцена” в дозах 2,5 і
5 мг/кг індекс реакції (ІР) підвищився до 31,6 % і 34,2 % відповідно.
Після введення “Біоглобіна” ІР підвищився в дозі 7,0 мг/кг – 33,4 %, а в
дозі 14 мг/кг-52,2 % (при контролі –8,8±0,89 %), що свідчить про
посилення активності формування ГСТ під впливом плацентарних препаратів.
Цей висновок підтверджується результатами, отриманими в наступному
досліді у сублетально випромінених (5Гр) мишей, коли порушується
імунологічна реактивність організму. Уведення тваринам “Амніоцену” в
дозі 5 мг/кг і “Біоглобіну” в дозі 14 мг/кг стимулювало формування ГСТ в
2,5 – 3 раза.

Було вивчено два найбільш важливих критерія оцінки специфічної
активності досліджуваних препаратів: пригнічення проліферації
стовбурових клітин (мітостатичний ефект) та відміну інактивації
ендогенних стовбурових клітин (лімфотоксична дія).

“Амніоцен” і “Біоглобін” у всіх визначених дозах не виявили
мітостатичного ефекту, про що свідчать середні числа КУО в досліджуваних
групах тварин, які не відрізнялися достовірно від середніх чисел КУО в
контрольній групі.. Обробка тварин препаратами не впливала на
гомотрансплантаційну активність пересаджених лімфоцитів, оскільки
процент КУО, які вижили, суттєво не відрізнявся від контрольного.
“Амніоцен” і “Біоглобін” в усіх досліджуваних дозах не чинили
інгібіруючого впливу на швидко проліферуючі клітини, не володіли
мітостатичною дією, не пригнічували функціональну активність лімфоцитів,
таким чином не володіли лімфотоксичною дією.

У реакції бласттрансформації лімфоцитів обробка лімфоцитів “Амніоценом”
і “Біоглобіном” у всіх випробуваних дозах не викликала суттєвого
підвищення кількості бластів у порівнянні з спонтанною
бласттрансформацією. Кількість бластів була суттєво нижче процента
бласттрансформації в культурах, оброблених фітогемаглютиніном (ФГА), що
підтверджує відсутність мітогенної активності препаратів (р0,05

Р>0,05

Р>0,05

Р1/4 4 " –1/4 8 1/4 unnaeaeaeaenaeaeaeaeOeOeOeOeOeE?® ? ? ???????#???Слід зазначити, що усунення запалення в тканинах пародонту мало місце за умов нормалізації лабораторних показників, які наступали під впливом імунокоригуючої терапії. Найбільші позитивні зміни резистентності капілярів і пародонтального індексу спостерігалися в групах хворих, які отримували “Амніоцен” і “Біоглобін”. Ступінь нормалізації імунологічної реактивності виявилася найбільшою у хворих, які отримували “Амніоцен”. У цьому випадку відмічалося поступове відновлення кількості лімфоцитів за реакцією Е-РОК (%) до межі умовної норми (безпосередньо після лікування при I ступені тяжкості пародонтита 54,21±1,0; при II ступені- 54,44±2,8; при III ступені- 52,35±1,8 у порівнянні з 50,8±0,8 при I ступені тяжкості, 40,3±0,8 при II ступені тяжкості, 36,1±1,3 при III ступені тяжкості захворювання до лікування, через 6-10 місяців відповідно 52,3±1,2 при I ступені, 51,32±1,2 при II, 48,8±4,1 при III ступені тяжкості пародонтита; р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020