.

Клініко-патогенетичне обґрунтуваннялікування патології шкіри та слизових оболонок у жінок з постоваріоектомічним синдромом (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
138 5700
Скачать документ

МIНIСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця

ГАЛНИКІНА Світлана Олександрівна

УДК 618.11-089.87.03-06:616.5-085-092

Клініко-патогенетичне обґрунтуваннялікування патології шкіри та слизових
оболонок у жінок з постоваріоектомічним синдромом

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі інфекційних хвороб з курсом
дерматовенерології Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.
Горбачевського МОЗ України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор, член-кореспондент
АПН України

КОЛЯДЕНКО ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ,

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

МОЗ України, завідувач кафедри шкірних та венеричних хвороб з курсом
проблем СНІДу

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

ФЕДОТОВ ВАЛЕРІЙ ПАВЛОВИЧ,

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач
кафедри шкірних та венеричних хвороб

доктор медичних наук, професор

БУЯНОВА ОЛЕКСАНДРА ВАСИЛІВНА,

Івано-Франківська державна медична академія МОЗ України, завідувач
кафедри шкірних та венеричних хвороб

доктор медичних наук, професор

АНДРАШКО ЮРІЙ Володимирович,

Ужгородський національний університет Міністерства освіти та науки
України, професор кафедри акушерства та гінекології з курсом
дерматовенерології

Провідна установа: Інститут дерматології і венерології Академії медичних
наук України (м. Харків)

Захист дисертації відбудеться 16 вересня 2004 року о 12 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 у Національному
медичному університеті ім. О.О. Богомольця МОЗ України (01030, м. Київ,
бульвар Шевченка, 17).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України (01057, м. Київ,
вул. Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий 14 серпня 2004 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор
С.Г. Свирид

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Фундаментальні дослідження, проведені науковцями в
останні роки, свідчать про те, що стан шкіри, волосся та слизова піхви
перебувають під контролем статевих гормонів протягом усього життя,
оскільки тут містяться специфічні естрогенні рецептори. Порушення
гормонального статусу призводять до суттєвих змін стану шкіри, її
придатків та слизових оболонок у жінок клімактеричного періоду
(Алиханова З.М., 1996; Проценко Г.В., 2001; Калюжная Л.Д., Бондаренко
И.Н., 2004; Возіанова С.В., Шармазан С.І., 2004; Sator P.-G., 1998).

Одним із найменш сприятливих етапів у житті жінки стосовно ризику
виникнення захворювань є клімактеричний період, коли всі системи та
органи зазнають гормональної та загальновікової перебудови, особливо
зміни відбуваються в шкірі, вони є не лише косметичним дефектом, а й
часто сприятливим фоном для розвитку дерматологічної патології:
клімактеричної екземи, ксерозу шкіри, андрогенної алопеції, рожевих
вугрів і целюліту (Головченко Д.Я., 1998; Шармазан С.І., 2003;
Цепколенко В.О., 2004; Калюжна Л.Д., 2004).

В останні роки намітилась тенденція до збільшення захворювань шкіри у
жінок у зв’язку із зростанням кількості пацієнток відносно молодого
віку, яким з тих чи інших причин видалено яєчники. Двобічна
оваріоектомія у репродуктивному віці й у пременопаузальний період
призводить до різкого зниження вмісту статевих гормонів в організмі
(Венцківський Б.М., 1998; Сольський Я.П., 1998; Нагорна В.Ф., 1998), що
є сприятливим фоном для розвитку різноманітної шкірної патології, а
також погіршення естетичного стану шкіри. Разом з тим ці патологічні
стани залишаються недостатньо вивченими.

Проблема має медико-соціальне значення тому, що в останні роки
відмічається тенденція до зростання активного періоду життя жінки.
Великої ваги набувають питання якості життя пацієнток менопаузального
віку, що пов’язано з різними медичними, естетичними та культурними
аспектами (Сметник В.П., 1995; Rosenbaum H., 1996).

D. Gruber (1998) повідомляє, що оваріальні гормони беруть участь у 2-х
головних біологічних функціях фібробластів: синтезі колагену і продукції
глюкозаміногліканів. Естрогени посилюють швидкість поділу клітин
базального шару, стимулюють синтез колагену, еластину та гіалуронової
кислоти, сприяють секреції сальних і потових залоз, покращують стан
мікроциркуляції (Schmidt J., 1994). Тому зміни рівня естрогенів
супроводжуються значним порушенням біосинтезу колагену та метаболічних
процесів у шкірі, що може сприяти виникненню дерматологічних
захворювань.

Дослідження цілого ряду авторів відзначають позитивну динаміку в стані
шкіри жінок із менопаузою, котрі одержували гормонозамісну терапію. Крім
цього, така терапія із застосуванням естрогенних препаратів у пацієнток
з проявами гіперандрогенемії широко використовується з метою покращання
естетичного стану шкіри (Фуржтек О.М., 1990; Копаница О.М., 2001;
Стасюк Г.М., 2004).

Крім природної, генетично запрограмованої менопаузи, існує так звана
штучна менопауза – “постоваріоектомічний синдром” (ПоеС), який має
прояви патологічних симптомів, що виникають після видалення яєчників, –
нейровегетативні, психоемоційні та обмінно-ендокринні порушення, в
основі яких лежить гіпоестрогенемія (Вихляева Е.М., 1997; Кулаков В.И.,
2001). Різке зниження рівня естрогенів призводить до деструктивних змін
у шкірі, її придатках та атрофії слизової піхви.

Неадекватна репродуктивна поведінка, несприятливі екологічні, складні
соціально-економічні умови в Україні сприяють збільшенню частоти
папіломавірусної інфекції, хламідіазу (Мавров И.И., 1994; Мавров Г.І.,
2002; Степаненко В.І. та співавт., 2004; Федотов В.П., 2004; Чернишов
П.В., 2004; C. Ginreaneanu, 2004). У жінок з хірургічною менопаузою
виникають урогенітальні розлади, фоном для яких є зміни в слизових
оболонках, а наслідком – глибокі порушення мікробіоценозу піхви. Все це
сприяє загостренню хронічних рецидивних вірусних та бактеріальних
інфекцій, які на сьогодні складають значну медико-соціальну проблему
(Глухенький Б.Т., 2002; Радионов В.Г., 2002; Коляденко В.Г., 2003;
Мавров Г.І., 2002).

До теперішнього часу проблема патологічних змін у шкірі та слизовій
піхви на тлі постоваріоектомічного синдрому залишається маловивченою.
Нами не знайдено інформації в жодному з наукових досліджень щодо
ультраструктурних змін шкіри в жінок на тлі постоваріоектомічного
синдрому, а також розробок нових ефективних методів профілактики та
лікування, особливо за умови застосування фітоестрогенів, які здатні
зв’язуватись з естрогенними рецепторами шкіри, в комбінації з
ензимотерапією.

Отже, актуальність обраної теми зумовлена значною поширеністю
постоваріоектомічного синдрому та змінами, які виникають у шкірі та
слизовій оболонці піхви. На сьогоднішній день невирішеним залишається
питання вибору методу лікування дерматологічних захворювань: ксерозу
шкіри, андрогенної алопеції, клімактеричної екземи, рожевих вугрів, а
також рецидивних секстрансмісивних захворювань, які уражують слизову
піхви (папіломавірусна інфекція людини, хламідіаз), на тлі атрофічного
кольпіту в жінок з постоваріоектомічним синдромом, що погіршує якість їх
життя та зумовлює актуальність нашої роботи. У зв’язку з цим потребують
подальшого вдосконалення методи профілактики та лікування патології
шкіри та слизової піхви пацієнток з штучним клімаксом.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації
затверджена вченою радою Тернопільської державної медичної академії ім.
І.Я. Горбачевського (протокол № 14 від 29.06.1999 р.) та Проблемною
комісією “Дерматологія та венерологія” (протокол № 8 від 20.12.2001 р.).

Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи курсу
шкірних та венеричних хвороб Тернопільської державної медичної академії
ім. І.Я. Горбачевського “Профілактика вторинного остеопорозу та
диференційований підхід до лікування”, терміни виконання – 2001-2003 рр.
Номер держреєстрації – 0100U001943. Дисертант є співвиконавцем теми. Нею
проведені дослідження стосовно взаємозв’язку посткастраційного синдрому
з корелятивними патологічними змінами в шкірі та розвитком остеопорозу.
Одночасно досліджувався стан шкірного покриву в пацієнток, хворих на
ксероз шкіри, клімактеричну екзему, андрогенну алопецію, з рожевими
вуграми, що стало підґрунтям для дисертаційної роботи.

Мета роботи: підвищити ефективність профілактики, діагностики, лікування
захворювань шкіри та слизової піхви у жінок з постоваріоектомічним
синдромом шляхом розробки адекватних патогенетично обґрунтованих методів
лікування ксерозу шкіри, андрогенної алопеції, клімактеричної екземи,
рожевих вугрів та папіломавірусної і хламідійної інфекцій на тлі
атрофічного кольпіту.

Для реалізації вказаної мети було поставлено такі завдання:

1. Провести порівняльно-морфологічне вивчення шкіри тварин з
посткастраційним синдромом.

2. Дослідити ультраструктурний стан шкіри в експериментальних тварин з
посткастраційним синдромом з використанням естрогенозамісної терапії та
“Вобензиму”.

3. На експериментальній моделі ксерозу шкіри та алопеції у білих щурів з
посткастраційним синдромом дослідити морфологічної зміни структури
шкіри, активності перекисного окиснення ліпідів, показників антиоксидної
системи, ендогенної інтоксикації, а також ефективності корекції їх
порушень естрогенами та ензимотерапією.

4. Дослідити взаємозв’язок дерматологічного статусу та ультраструктури
шкіри і гормонального фону в жінок з постоваріоектомічним синдромом.

5. Вивчити особливості перебігу ксерозу шкіри, клімактеричної екземи,
рожевих вугрів та андрогенної алопеції у жінок з постоваріоектомічним
синдромом.

6. Дослідити корелятивну залежність структурно-функціональних змін
кісткової тканини та шкіри у жінок з ксерозом шкіри, клімактеричною
екземою, рожевими вуграми та андрогенною алопецією на тлі хірургічної
менопаузи.

7. Дослідити активність окиснювальних процесів, функціональний стан
систем антиоксидного захисту та показники імунного статусу організму
жінок з ураженням шкіри на тлі постоваріоектомічного синдрому.

8. Розробити оптимальні методи корекції порушень гормонального статусу в
пацієнток з ксерозом шкіри, клімактеричною екземою, рожевими вуграми,
андрогенною алопецією, а також папіломавірусною і хламідійною інфекціями
на тлі атрофічного кольпіту в жінок з хірургічною менопаузою.

9. На основі сучасних уявлень про патогенетичні механізми розвитку
захворювань шкіри та слизової піхви у жінок з постоваріоектомічним
синдромом розробити й впровадити в медичну практику нові ефективні
підходи до профілактики, комплексного лікування ксерозу шкіри,
клімактеричної екземи, рожевих вугрів, андрогенної алопеції, а також
папіломавірусної, хламідійної інфекцій на тлі атрофічного кольпіту.

Об’єкт дослідження: жінки, хворі на ксероз шкіри, андрогенну алопецію,
рожеві вугри, клімактеричну екзему, атрофічний кольпіт з проявами
папіломавірусної інфекції людини.

Предмет дослідження: шкіра людей та тварин.

Методи дослідження:

– клінічні – для оцінки стану шкіри та слизової піхви на тлі
постоваріоектомічного синдрому;

– біохімічні, імунологічні, імуноферментні – для оцінки стану процесів
пероксидації ліпідів та антиоксидної системи організму, гормональної
функції яєчників, виявлення типу папіломавірусної інфекції людини;

– експериментальний – для вивчення змін у шкірі на моделі
посткастраційного синдрому;

– морфологічні – для вивчення структури шкіри;

– електронно-мікроскопічний – для вивчення ультраструктури шкіри;

– інструментальні – для визначення мінеральної щільності кісткової
тканини;

– статистичний – для оцінки достовірності отриманих даних.

Наукова новизна досліджень. На основі комплексного
клініко-експериментального дослідження уточнено і доповнено існуючі
уявлення про патоморфологічні ураження шкіри за умов
постоваріоектомічного синдрому та накреслено нові напрямки
патогенетичної їх корекції шляхом застосування гормонозамісної та
ензимотерапії.

Уперше експериментально та клінічно доведено ефективність застосування
“Естрожелю”, “Клімадинону” та “Вобензиму” з метою корекції порушень
метаболічних процесів за умов посткастраційного синдрому.

Уперше експериментально доведено, що у тварин з посткастраційним
синдромом дистрофічних змін зазнають як клітини епідермісу, так і
структурних компонентів дерми, що є підґрунтям виникнення шкірних
захворювань.

Уперше за допомогою електоронно-мікроскопічного дослідження шкіри
встановлено наявність значних деструктивно-структурних уражень
внутрішньоклітинних компонентів епітеліоцитів епідермісу та структур
дерми у тварин з посткастраційним синдромом.

Електронно-мікроскопічна характеристика стану шкіри у жінок з
постоваріоектомічним синдромом дала можливість встановити наявність
переважання атрофічних змін над регенераторними процесами, що знаходить
своє виявлення у порушенні функціональних властивостей шкіри.

Уперше комплексно досліджено активність ліпідної пероксидації та системи
антиоксидного захисту за умови посткастраційного синдрому. Встановлено
прояви активації ліпопереокиснення та фазові зміни ферментної і
неферментної ланок антиоксидної системи.

В експерименті та у клінічних умовах вивчено ступінь ендогенної
інтоксикації після хірургічного видалення матки з придатками.
Встановлено зростання концентрації та порушення фракційного складу
молекул середньої маси.

На основі вивчення особливостей клінічного перебігу та стану імунної
системи виявлено, що у жінок з папіломавірусною інфекцією на тлі
постоваріоектомічного синдрому, які отримували “Протефлазид” та
“Колламак”, зменшується надлишкове антигенне навантаження та
імунодефіцитний стан, що є патогенетично значимим.

Практичне значення. Уперше на основі комплексного вивчення патогенезу
запропоновано диференційовані схеми лікування, профілактики захворювань
шкіри у жінок з постоваріоектомічним синдромом, дерматологічними
проявами якого є андрогенна алопеція, рожеві вугри, клімактерична
екзема, ксероз та особливості перебігу папіломавірусної інфекції,
хламідіазу на тлі атрофічного кольпіту.

Уперше вивчено ефективність фітоестрогену “Клімадинон”, естрогену
“Естрожель” та препарату системної ензимотерапії “Вобензим” щодо
покращання ультраструктури гемокапілярів та структур сосочкового шару
дерми, зниження ступеня кератинізації епідермісу та сприяння зникненню
симптомів ксерозу шкіри.

Лікування ксерозу шкіри на тлі постоваріоектомічного синдрому за
допомогою фітоестрогену “Клімадинон”, естрогену “Естрожель” та засобу
системної ензимотерапії “Вобензим” сприяє зникненню сухості шкіри з
дрібнопластинчастим лущенням, відчуття загального дискомфорту,
“стягнутості” шкіри, а також покращанню її тургору (Патент на винахід
України „Спосіб лікування хворих на ксероз шкіри” 52553 А, 2002).
Відновились показники окисно-відновної функції та поліпшились
ультраструктура гемокапілярів, структура сосочкового шару дерми,
знизився ступінь кератинізації епідермісу.

Розроблено новий метод лікування папіломавірусної інфекції людини 6/11,
16/18, 31/33 типів у жінок на тлі атрофічного кольпіту з
постоваріоектомічним синдромом, що передбачає вплив препарату
цитодеструктивної дії “Колломак” у комбінації з противірусним засобом
“Протефлазид” (Патент на винахід України “Спосіб лікування хворих на
папіломавірусну інфекцію людини” 52544 А, 2002). Це дозволяє досягти
значного підвищення ефективності лікування, яке проявилося в тому, що
практично зникли гонстрокінцеві кондиломи, а також зовнішні прояви
запального процесу.

Доведено, що комплексне лікування хламідіазу на тлі атрофічного кольпіту
при постоваріоектомічному синдромі з використанням препарату естрогенної
дії “Овестин”, а також протимікробного імуномоделюючого засобу
“Флуренізид” сприяє підвищенню клінічної ефективності лікування та
ліквідації диспареунії, дизурії (Патент на винахід України “Спосіб
лікування хворих на атрофічний кольпіт” 52546 А, 2002).

Впровадження результатів дослідження в практику. Матеріали дисертаційної
роботи впроваджено в клінічну практику Тернопільського клінічного
обласного шкірно-венерологічного диспансеру, Чортківського міжрайонного
шкірно-венерологічного диспансеру, Львівського клінічного обласного
шкірно-венерологічного диспансеру та Івано-Франківького обласного
клінічного шкірно-венерологічного диспансеру, дерматологічного
відділення Сарненської центральної районної лікарні Рівненської області.

Отримані дані про методи лікування захворювань шкіри та слизової піхви
при постоваріоектомічному синдромі впроваджено в навчальний процес на
курсі шкірних та венеричних хвороб Тернопільської державної медичної
академії ім. І.Я. Горбачевського, кафедрі шкірних та венеричних хвороб
Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького,
кафедрі шкірних та венеричних хвороб Івано-Франківської державної
медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Автором розроблена ідея наукової праці,
сформульовані мета та завдання роботи, обрані методи дослідження та
здійснена їх реалізація. Самостійно проаналізовано літературу з проблеми
дисертації, проведено клініко-лабораторне обстеження та консервативне
лікування більшості хворих. Автором дисертаційної роботи проведена
статистична обробка досліджень, аналіз ефективності застосованих методик
лікування, а також вивчені їх побічні ефекти. Проведено експериментальні
дослідження моделі посткастраційного синдрому та забір матеріалу на
гістологічне дослідження.

Автором особисто написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки
і запропоновані практичні рекомендації, які впроваджено у практику
шкірно-венерологічних диспансерів.

У статтях, опублікованих у співавторстві, більшість ідей і фактичний
матеріал належать дисертантові. У тій частині актів впровадження (№ 3,
5, 6), що стосуються науково-практичної новизни, викладено фактичний
матеріал автора, оприлюднений у процесі дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
оприлюднено на науково-практичних конференціях Тернопільської державної
медичної академії ім. І.Я. Горбачевського (Тернопіль, 1998, 1999, 2000,
2001, 2002, 2003, 2004), I Конгресі Федерації Європейських Національних
Менопаузальних Об’єднань (Прага, 2000), Міжнародному конгресі “Менопауза
та репродуктивне здоров’я жінки” (Тернопіль, 2002), Всеукраїнській
науковій конференції “Актуальні питання акушерства та гінекології”
(Тернопіль, 2002), обласному засіданні товариства дерматовенерологів
Тернопільської області (Тернопіль, 2002, 2003), на ІІ Конгресі Федерації
Європейських Національних Менопаузальних Об’єднань “Менопауза та
гормонозамісна терапія” (Рим, 2002), ІІІ Конгресі Федерації Європейських
Національних Менопаузальних Об’єднань “Менопауза: як прийти до
консенсусу” (Афіни, 2003).

Дисертаційну роботу апробовано на спільному засіданні кафедр інфекційних
хвороб з курсом дерматовенерології, акушерства та гінекології № 1,
акушерства та гінекології № 2, мікробіології, гістології та ембріології,
патанатомії, кафедри акушерства та гінекології післядипломної освіти
Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського в
2004 році (витяг з протоколу № 9 від 19 квітня 2004 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 30 праць, з них 25 – у
наукових фахових виданнях, у тому числі 20 – самостійні роботи і 5 – у
співавторстві. За матеріалами роботи отримано 3 патенти на винахід
України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційну роботу викладено українською
мовою на 285 сторінках машинописного тексту, її основна частина займає
245 сторінок. Робота складається із вступу, огляду літератури, 10
розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих
результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних
джерел літератури (загальна кількість – 402).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Дисертаційна робота включає 2 частини –
експериментальну й клінічну. Експериментальні дослідження виконано у
центральній науково-дослідній лабораторії Тернопільської державної
медичної академії ім. І.Я. Горбачевського. Для створення моделі ксерозу
шкіри й алопеції при посткастраційному синдромі було проведено
дослідження на 186 статево зрілих щурах-самках віком 8–10 міс. масою
тіла 160-180 г., яких утримували на стандартному раціоні віварію із
дотриманням вимог Стразбурської Конвенції щодо використання і утримання
хребетних тварин в експериментальних дослідженнях. Усіх піддослідних
тварин поділили на такі групи: І – інтактні (6 щурів); ІІ – тварини з
посткастраційним синдромом, яким оперативним шляхом видалили матку з
придатками (30 щурів); ІІІ – тварини з посткастраційним синдромом, яким
проводили лікування “Eстрожелем” (30 щурів); IV – тварини з
посткастраційним синдромом, яким проводили лікування “Kлімадиноном” (30
щурів); V – тварини з посткастраційним синдромом, яким проводили
лікування “Клімадиноном” та “Естрожелем” (30 щурів); VI – тварини з
посткастраційним синдромом, яким проводили лікування “Клімадиноном”,
“Естрожелем” та “Вобензимом” (30 щурів), VІІ – тварини з
посткастраційним синдромом, яким проводили лікування “Овестином” та
“Флуренізидом” (30 щурів).

Препарат “Eстрожель” фірми “Besing-Iscoveco” наносили на шкіру спини, на
якій попередньо видаляли шерсть, у дозі 35 мкг/кг, що відповідає 0,021
мкг 17-b естрадіолу, з 8-ї доби післяопераційного періоду. Для
розрахунку щоденної дози використовували пластмасовий шпатель-дозатор,
який додається до препарату.

Препарат “Клімадинон” фірми “Bionorica” використовували у вигляді
розчину для приймання всередину. Спиртовий препарат розводили у 50 разів
дистильованою водою і вводили внутрішньошлунково зондом із розрахунку 1
мл/кг, що відповідає 0,4 мг/кг екстракту кореня цимицифуги, протягом
усього експерименту. Інтактнi тварини отримували ідентичний об’єм 0,9 %
розчину етанолу.

Препарат системної ензимотерапії “Вобензим” вводили внутрішньошлунково
зондом з розрахунку ј таблетки на 1 кг маси тіла щура протягом усього
терміну експерименту.

Препарат “Овестин” вводили інтравагінально в дозі, що відповідає 10
мкг/кг естріолу, з 14-ї доби після оперативного втручання протягом 15
днів, “Флуренізид” – з розрахунку 1,4 мг/кг з 20-ї доби протягом 10
днів.

Операція “екстирпація матки з придатками”: в асептичних умовах
здійснювали розріз черевної стінки пошарово довжиною 3–4 см, проводили
екстирпацію матки з трубами та яєчниками. Після цього рану черевної
стінки ушивали окремими вікриловими швами й обробляли 3 % спиртовим
розчином йоду.

Дослідження проводили через 24 год, 7, 14, 30 та 45 діб від моменту
виконання операції.

Клінічне обстеження хворих здійснювали на базі
лікувально-діагностичного центру при Тернопільській державній медичній
академії ім. І.Я. Горбачевського та Тернопільського обласного клінічного
шкірно-венерологічного диспансеру.

Формування контингенту обстежуваних проведено методом суцільного набору
хворих із патологічними станами шкіри (ксероз шкіри, клімактерична
екзема, андрогенна алопеція, рожеві вугри) та слизової оболонки піхви
(хламідійна і папіломавірусна інфекції) на тлі постоваріоектомічного
синдрому в кількості 356 жінок. Залежно від патології та методу
лікування хворих було поділено на 7 груп.

І групу – 62 жінки – склали хворі, які мали прояви шкірної патології
(ксероз шкіри, клімактеричну екзему, андрогенну алопецію, рожеві вугри)
на тлі постоваріоектомічного синдрому та отримували традиційне
лікування.

ІІ групу – 64 жінки – склали хворі, які мали прояви шкірної патології
(ксероз шкіри, клімактеричну екзему, андрогенну алопецію, рожеві вугри)
на тлі постоваріоектомічного синдрому й одержували лікування
“Клімадиноном”, “Естрожелем” та “Вобензимом”.

ІІІ група – 30 хворих з постоваріоектомічним синдромом без проявів
шкірної патології.

ІV група – 62 хворих, які мали прояви шкірної патології (ксероз шкіри,
клімактеричну екзему, андрогенну алопецію, рожеві вугри) на тлі
постоваріоектомічного синдрому з остеопенічними та остеопоротичними
змінами.

V група – 53 хворих з папіломавірусною інфекцією на тлі атрофічного
кольпіту з постоваріоектомічним синдромом.

VI група – 55 хворих на хламідіаз на тлі атрофічного кольпіту з
постоваріоектомічним синдромом.

VІІ група – контроль – 30 жінок менопаузального віку без проявів шкірної
патології.

У хворих І, ІІ, ІІІ, IV, V, VІ груп до і після лікування проведено
дослідження біохімічних показників, показників імунного та гормонального
статусів, стану перекисного окиснення ліпідів та антиоксидної системи,
полімеразно-ланцюгову реакцію для встановлення наявності й типу
папіломавірусу людини, виявлення хламідійної інфекції за допомогою
імуноферментного методу та денситометрію.

Для оцінки активності процесів ліпопероксидації визначали вміст дієнових
кон’югат (ДК), ненасичених вищих жирних кислот (Стальная И.Д., 1987),
гідроперекисів ліпідів (ГПЛ) за методом В.Б. Гаврилова, М.І.
Мишкорудної, (1983), концентрацію ТБК-активних продуктів за методом І.Д.
Стальної, М.Г. Гавришвілі (1987).

Для оцінки активності антиоксидної системи визначали активність
супероксиддисмутази (СОД) за методом С. Чеварі, І. Чаба, І. Секей
(1985), каталази за методом М.А. Королюка і співавт. (1988),
церулоплазміну (ЦП) за методом В.Г. Колба, В.С. Камишнікова (1986) і
відновленого глутатіону (GSH) (Тогайбаев А.А., 1988).

Для оцінки ендогенної інтоксикації визначали вміст молекул середньої
маси (МСМ) та їх фракційний склад. Концентрацію МСМ визначали за методом
Н.І. Габриеляна (1981) у модифікації В.К. Осиповича, З.А. Туликової та
І.М. Маркелова (1987).

Для проведення загальних морфологічних досліджень тканину шкіри, піхви
фіксували в 10 % розчині нейтрального формаліну, розчині Корнуа і
ущільнювали в парафіні. Підготовлені серійні зрізи фарбували:
гематоксиліном-еозином – для оглядового морфологічного дослідження, за
Ван-Гізон – для виявлення колагенових волокон і реактивом Шіффа – для
виявлення мукополісахаридів.

Для електронно-мікроскопічних досліджень маленькі шматочки шкіри
фіксували в 1 % розчині тетраоксиду осмію, зневоднювали та заливали в
суміш епоксидних смол з аралдитом за загальновизнаною схемою.
Ультратонкі зрізи виготовляли на ультрамікротомі УМТП-7, контрастували
за Рейнольдсом і вивчали під електронним мікроскопом ЕМВ-100ЛМ.

Для кількісної оцінки мінеральної щільності кісткової тканини
використовували двофотонну абсорбційну рентгенівську денситометрію, яку
проводили на денситометрі “DPX-A” фірми “LUNAR”.

Для дослідження стану імунної системи визначали кількість CD3 (%)
Т-лімфоцити, CD4 (%) Т-хелпери, CD8 (%) Т-кілери/супресори, CD16 (%)
Т-Nk, CD19 (%) В-лімфоцити. Для їх визначення використовували реакцію
непрямої поверхневої імунофлуоресценції за допомогою моноклональних
антитіл.

Ідентифікацію папіломавірусної інфекції проводили за допомогою методу
полімеразної ланцюгової реакції, що дозволяє виявити ДНК папіломавірусу
в досліджуваному матеріалі. Ідентифікували папіломавірус людини 6/11,
16/18, 31/33 типів.

Виявлення хламідійної інфекції проводили за допомогою методу
імуноферментного аналізу.

Для діагностики гормонального статусу визначали рівні естрадіолу та
прогестерону в крові за допомогою імуноферментного методу.

Отриманий цифровий матеріал було оброблено на персональному комп’ютері
за програмою Statgraphics методом варіаційної статистики з використанням
критерію Стьюдента (t) і рівня значущості (p). Розраховували середні
арифметичні величини, похибки середніх арифметичних, коефіцієнти
варіації, а також середні квадратичні відхилення.

Відмінності між середніми величинами вважали достовірними при
вірогідності альтернативної гіпотези не менше ніж 0,95. Зміни вважали
достовірними при px 3/4 ^„? ???– призначення таблетованих естрогенів у вигляді монотерапії є менш ефективним і супроводжується частим розвитком побічних ефектів, таких, як підвищення артеріального тиску, набрякання молочних залоз, диспепсичні прояви тощо. Для обґрунтування клінічної ефективності використання естрогенів та системної ензимотерапії у жінок, хворих на ксероз шкіри, клімактеричну екзему, рожеві вугри, андрогенну алопецію на тлі постоваріоектомічного синдрому, проведено вивчення імунного статусу та гормонального фону. Дослідження гормонального фону та імунологічних показників у пацієнток з постоваріоектомічним синдромом проводились до лікування та на 14, 30, 60 доби лікування. Нами встановлено, що у жінок з ПОЕС, які не мали шкірної патології, було відмічено дестабілізацію в периферичній крові Т-ланки імунітету. Склад загальних Т-лімфоцитів (CD3) до лікування був зниженим і складав (55,4+4,2) %, а також спостерігались зміни зі сторони Т-хелперів (CD4) – (31,6+3,0) %. Показники гуморального імунітету (В-лімфоцити – CD19, Ig G, Ig A, Ig M) суттєво не відрізнялись від показників здорових жінок. Відмічалась деяка тенденція щодо зменшення показників гуморального та клітинного імунітету. У жінок з ксерозом шкіри, клімактеричною екземою, рожевими вуграми, андрогенною алопецією на тлі постоваріоектомічного синдрому виникали стабільні зміни імунорегуляторних взаємозв’язків у системі гуморального та клітинного імунітету. Дефіцит циркулюючих Т-лімфоцитів (CD3), що виникав у крові цих жінок становив (51,5+3,8) %. При цьому несприятливим фактором можна вважати грубий дисбаланс у співвідношенні Т-хелперів і Т-супресорів/кілерів (CD4, CD8), про що свідчить регуляторний індекс, який дорівнює (1,08+0,90) ум. од. проти (1,63+0,10) ум. од. (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020