.

Психопатологічні порушення у хворих на аліментарно-обмінне ожиріння. (клініка, діагностика, принципи психотерапії) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
193 3141
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ГУМНИЦЬКА Тетяна Миколаївна

УДК 616-056.52

Психопатологічні порушення у хворих на аліментарно-обмінне ожиріння.
(клініка, діагностика, принципи психотерапії)

14.01.16 – психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України

Науковий керівник Доктор медичних наук, професор

Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної
освіти, завідувач кафедри психотерапії.

Офіційні опоненти Доктор медичних наук, професор

Марута Наталія Олександрівна, Інститут неврології, психіатрії та
наркології АМН України, керівник відділу неврозів та граничних станів

Доктор медичних наук, професор

Бабюк Ігор Олексійович,

Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України,
завідувач кафедри психіатрії, психотерапії, наркології, психотерапії та
медичної психології ФПО

Провідна установа Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця
МОЗ України, кафедра психіатрії, м. Київ

Захист відбудеться “_19_” _лютого__ 2004 р. о __10___ годині на
засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д 64.609.01 при Харківській
медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176,
м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної
академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків,
вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розісланий “_16_”___січня____2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої Ради

кандидат медичних наук, доцент В.Г. Марченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ожиріння відноситься до числа широко розповсюджених
хронічних захворювань, обумовлених фізичними, біохімічними,
метаболічними і поведінковими змінами, в результаті яких відбувається
підвищене відкладення жиру і, відповідно, збільшення ваги
(Александровський Ю.А., 1993, Коркіна М.В., Марилов В.В.,1995, Марута
Н.О., 1997). Так, на думку ряду авторів (Михайлов Б.В., Волошин П.В.,
Чугунов В.В., 1999, Табачников О.Є., 1999, Любан-Плоцца Б., Пельдингер
В., Крегер Ф., Ледерах-Хофман, 2000), надлишкова маса тіла відзначається
у 12% – 46% чоловіків і у 15% – 53% жінок. У жінок старше 40 років, що
живуть у містах, частота ожиріння досягає 64% (Козидубова В.М., 1992,
Волошин П.В., 1993, Павлов І.С., 1998, Александровський Ю.А., Панько
О.Л., Чехонін В.П., 2000, Бабюк І.О., 2003).

Загальновідомо, що надлишкова маса тіла відноситься до
найнесприятливіших медико-соціальних чинників, оскільки вона призводить
не тільки до раннього розвитку атеросклерозу, зниженню продуктивності
праці, але і до значного скорочення тривалості життя людей (Марута Н.О.,
Панько Т.В., Теренковський Д.І., 1996, Марута H.О., Панько Т.В., 1998).
Скорочення тривалості життя при ожирінні в літньому віці досягає в
середньому 10—12 років. Надлишок маси тіла на 20—35% зменшує тривалість
життя на 3,3 роки. Смертність серед людей старше 45 років, що страждають
на ожиріння, у два рази вище, ніж у людей такого ж віку з нормальною
вагою (Сухоруков В.І., Єзлов Ю.Л., 1985, Підкоритов B.C., 1992, Пшук
H.М., 1995, Рачкаускас Г.С., 2000)

У розвитку ожиріння одну з головних ролей відіграє сполучення
конституціональних і соціальних факторів, що сприяють зайвому вживанню
їжі та психологічних чинників. У певних осіб нерідко знижена самооцінка,
багато хто з них непевно почувають себе в суспільстві; є і інші ознаки
зниження соціальної адаптації.

Встановлено, що центри апетиту і голоду розташовуються в надсегментарних
структурах головного мозку в області межового мозку. Роздратування цих
структур веде до формування булімії, руйнування – до втрати апетиту і
можливого розвитку анорексії (Самохвалов В.П., 1998, Шелтон Герберт
М.Г., 1998, De Sarro G., Rotiroti D., Audio M. G. et al., 1994). На
думку ряду авторів (Свядощ О.М., 1997, Angst J., Wicki W., 1993),
розвитку ожиріння сприяє формування неправильного харчового стереотипу.

Ряд авторів (Кушнір С. M., Антонова Л. К., 1998, Марута Н.О., 1998,
Марута H.О., Явдак И.А., Козидубова С.М., Канцедал Т.В., Смольська Э.Л.,
1999) відзначають у хворих на ожиріння симптоми, характерні для поразки
гіпоталамічної області: порушення сну, підвищення апетиту, спрагу,
вегетативні порушення. У більшості обстежених хворих, що страждали
вираженим ожирінням, можуть відзначатися явища реактивного невротичного
стану з астено-невротичними скаргами.

Судячи з даних літератури (Кадирова Р.Х., Салаханов Б.А., 1989, Фільц
О.О., Кечур Р.В., 1995, Коркіна М.В., Марилов В.В.,1995), при усіх
формах ожиріння відзначаються ознаки ураження психічної сфери та
нервової системи. Безсумнівно, що зміни нервової системи при ожирінні не
є випадковими і відрізняються кількісно і якісно від таких при
захворюваннях внутрішніх органів (Волошин П.В., Міщенко Т.С., 1997,
Михайлов Б.В., Марута Н.О, Напрєєнко О.К. Чугунов В.В., 1999, Гнатюк
P.M., Чабан О.С., 1999).

Серед порушень психічної сфери у хворих на ожиріння ряд авторів (Абабков
В.А., Ісуріна Г.Л. 1992, Кискер К.П., Фрайбергер Г., Розі Г.К., Вульф
Э., 1999, Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф., Ледерах-Хофман,
2000) відзначають наявність депресивних і тривожно-фобічних розладів,
обумовлених, на їхню думку, порушенням соціально-психологічної
адаптації.

При аналізі літературних даних відносно лікування пацієнтів з легким
ступенем ожиріння (Крилов В.І., 1995, Jamblensky A., 1999) слід
зазначити, що вони, як правило, сконцентровані на дієти. Але
довгострокові результати усіх видів лікування, заснованих винятково на
зниженні енергоцінності раціону, розчаровують (Ялом Ірвін., 1999,
Houssian F., 1992). Рівень харчування може бути зв’язаний з афективними
симптомами (Houssian F., 1992). Ряд авторів (Houssian F., 1992, Панченко
Є.М., Казакова С.Є., Ромашова Т.І., 1999) пропонують використовувати
спеціальні групи, що поєднують тих, кому необхідно схуднути; проведені в
них лікувальні заходи приносять короткочасне поліпшення, але не
забезпечують стійкого, довгострокового ефекту. Те ж відноситься і до
лікарських засобів, що пригнічують апетит (Кушнір С. M., Антонова Л. К.,
1998, Krueger J.M., Toth L.A., Foloyd R et al., 1994).

Аналіз робіт присвячених проблемі терапевтичного підходу показує, що
вони, як правило, стосуються або медико-біологічних аспектів терапії з
позицій гіпоталамічної дисфункції, або психотерапевтичних аспектів
лікування невротичних розладів з урахуванням аліментарного фактору
(лікування голодуванням, спеціальні дієти і т.п.). Варто сказати, що в
розробці цієї проблеми не розкритий аспект формування харчової
залежності і, відповідно, не розроблено застосування обґрунтованих
терапевтичних підходів відносно цього контингенту хворих.

Аналіз викладених даних переконливо показує, що характеристика
психічних порушень які зустрічаються у осіб з надмірною вагою, а також
питання терапії недостатньо розроблені. Усе це викликає необхідність
подальшої розробки методів діагностики і комплексної терапії осіб, які
страждають надмірною вагою.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукова робота
виконана відповідно до науково-дослідної роботи Харківської медичної
академії післядипломної освіти “Соматоформні розлади (клініка,
діагностика, патогенетичні механізми, критерії прогнозу, принципи
відновлюваної терапії”. Номер держреєстрації: 0101U001866.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є на підставі вивчення клінічної
феноменології психопатологічних порушень у хворих, які страждають на
аліментарно-обмінне ожиріння, розробка принципів застосування
психотерапії і визначення ефективності у комплексній терапії цієї групи
хворих.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:

Вивчити клінічну структуру психопатологічних порушень у хворих на
аліментарно-обмінне ожиріння.

Встановити індивідуально-психологічні особливості хворих з надлишковою
масою тіла і їхній вплив на клінічну картину хвороби.

Дослідити особливості вегетативних порушень у даної категорії хворих.

Вивчити характер електрофізіологічних показників у хворих страждаючих на
аліментарно-обмінне ожиріння.

Розробити диференційовані методики емоційно-стресового
психотерапевтичного впливу в комплексному лікуванні при даній патології.

Оцінити ефективність впровадження психотерапії в комплекс лікувальних
заходів стосовно хворих на аліментарно-обмінне ожиріння.

Об’єкт дослідження – непсихотичні розлади психічної сфери у хворих, які
страждають на аліментарно-обмінне ожиріння.

Предмет дослідження – психопатологічні, особистісні, нейрофізіологічні
особливості змін психічної сфери у хворих, які страждають на
аліментарно-обмінну форму ожиріння.

Методи дослідження. Обстежено 112 хворих з аліментарно-обмінним
ожирінням з використанням клініко-анамнестичних даних, дослідження
психічного і неврологічного статусів, дослідження вегетативної нервової
системи, патопсихологічних методів, електрофізіологічного дослідження.
Отримані результати піддані математичному аналізу за загальноприйнятими
методами з дослідженням критеріїв вірогідності отриманих результатів.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі вперше проведене
комплексне клініко-психопатологічне, експериментально-психологічне та
нейрофізіологічне обстеження хворих з надлишковою масою тіла, яке
побудовано на єдиній методологічній основі та вивчено вплив
психопатологічних змін на клінічну картину ожиріння. Вперше вивчені і
співставлені особливості непсихотичних порушень психічної сфери у
вищезазначеної категорії хворих.

Виділено клініко-діагностичні критерії їх формування, перебігу,
розроблено оригінальну систему прогнозування скерованості непсихотичних
форм порушень психічної сфери у хворих на аліментарно-обмінне ожиріння,
їх диференціальної діагностики та визначення ступеню важкості.

Проведений кореляційний аналіз психопатологічних і
клініко-електрофізіологічних змін при аліментарно-обмінному ожирінні.
Вивчено значення надлишкової ваги в структурі психосоматичних розладів.

Розроблено систему етапної патогенетично обгрунтованої психотерапії,
побудовану на новій методичній основі, а також проведено комплексну
оцінку ефективності включення її до загального комплексу терапевтичних
заходів. Вивчена ефективність емоційно-стресової терапії при різних
формах надлишкової ваги в обстеженої категорії хворих.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведеного
дослідження розроблені критерії клінічної ідентифікації розладів
психічної сфери у хворих на аліментарно-обмінне ожиріння, а також
комплекс терапії з включенням емоційно-стресового психотерапевтичного
впливу, що на практиці дозволяє збільшити ефективність допомоги даній
категорії хворих.

Розроблено рекомендації для практикуючих лікарів психіатрів,
психотерапевтів, які дозволяють підвищити якість діагностики
непсихотичних порушень психічної сфери у даної категорії хворих та
забезпечити диференційований патогенетично скерований вплив на фактори,
що грають суттєву роль в їх формуванні та перебігу.

За результатами дослідження видано методичні рекомендації “Використання
психотерапії в комплексному лікуванні ожиріння” (Михайлов Б.В.,
Гумницька Т.М., Харків, 2002. – 39 с.)

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено комплексне
клініко-психопатологічне, експериментально-психологічне та
електрофізіологічне обстеження і лікування 112 хворих на
аліментарно-обмінне ожиріння з використанням психотерапії і 58 хворих з
аліментарно-обмінним ожирінням, яким проводилось традиційне лікування.
Проведено аналіз клінічних проявів, визначені причини та механізми їх
формування. Самостійно дисертантом проведена також статистична обробка
отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації докладені й
обговорені на II Національному конгресі неврологів, психіатрів і
наркологів України (2002), міжнародній науково-практичній конференції
“Біопсихосоціальна модель як нова парадигма розвитку психіатрії в
Україні (концептуальний напрямок)” (2002), засіданнях товариства
психотерапевтів м. Харкова (2001, 2002). Результати роботи впроваджені в
роботу поліклініки УВС у Харківській області, поліклініки УВС в Одеській
області, кафедр психотерапії та невропатології і дитячої неврології
Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Публікації. Зміст основних розділів дисертації відображено в 7
друкованих працях (у тому числі 4 у фахових наукових виданнях), з них
самостійних 5, у співавторстві 2.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 150 сторінках
друкованого тексту і містить введення, огляд літератури, характеристику
методів дослідження, результати власних досліджень, обговорення
отриманих даних і висновки. Текст ілюстрований 7 малюнками і 16
таблицями. Перелік літератури містить 271 найменувань, у тому числі 99
іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Нами проведене комплексне обстеження 112 хворих на аліментарно-обмінне
ожиріння, яким проводилася комплексна корекція з використанням
психотерапії, що склали основну групу. Як контроль обстежено 58 хворих з
цією же патологією, яким проводилася традиційна терапія.

Розподіл за віком і статтю представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Розподіл хворих за статтю та віком в обстеженій та контрольній групах

Вік

16-30 31-45 46-60 Більше 60 Всього

Груп. стать абс % абс % абс % абс % Абс %

Обст. Чол. 1 0,9 12 10,7 12 10,7 4 3,6 29 25,9

Жін. 15 13,4 36 32,1 24 21,4 8 7,1 83 74,1

Всього 16 14,3 48 42,9 36 32,1 12 10,7 112 100

Конт. Чол. – – 7 12,1 4 6,9 3 5,2 14 24,1

Жін. 9 15,5 25 43,1 6 10,3 4 6,9 44 75,9

Всього 9 15,5 32 55,2 10 17,2 7 12,1 58 100

Виходячи з мети і задач роботи, проведено комплексне клінічне,
експериментально-психологічне та нейрофізіологічне вивчення хворих до
лікування, безпосередньо після курсу лікування та катамнестичне
дослідження.

Для одержання показників для співставлення використовувалися
психіатричне і неврологічне клінічне дослідження, визначення показників
вегетативного тонусу, реактивності і скерованості вегетативної
діяльності, експериментально-психологічне дослідження,
електроенцефалографія.

Отримані результати з метою встановлення їхньої вірогідності були
піддані математичній обробці.

При вивченні антропометричних показників за допомогою індексу маси тіла
(ІМТ) всі пацієнти біли розподілені на три групи: з надлишковою масою
тіла (43%), ожирінням І ступеня (32%) та ожирінням ІІ ступеня (25%).

Було встановлено, що в обох групах переважаюча кількість хворих, які
звернулися за допомогою були жінки. Причому найбільша кількість що
звернулися знаходилося у віковій групі 31-45 років. Найменша кількість
пацієнтів, що звернулися за допомогою, які страждають ожирінням, було
зареєстровано у віковій групі старше 60 років.

У відношенні тривалості захворювання слід зазначити, що в 54%
надлишковою вагою пацієнти страждали з юнацького віку. У іншого
контингенту обстежених середня тривалість захворювання склала 8,6 (0,4
років.

Спадкоємна обтяженість нами була виявлена в 34% випадків. Наявність
шкідливих звичок – у 38%.

Нами проведений аналіз психопатологічних і неврологічних симптомів, що
зустрічаються при аліментарно-обмінному ожирінні з метою вироблення
найбільш адекватної лікувальної корекції цього захворювання.

Найбільш частими скаргами у хворих на ожиріння був головний біль і
порушення з боку роботи серця. Переважали ниючий головний біль частіше в
лобово-скроневій і тім’яній областях, що супроводжуються запамороченнями
несистемного характеру. Часто хворих турбували неприємні відчуття в
області серця. Порушення серцевого ритму характеризувалися лабільністю.
В ряді випадків хворі скаржилися на відчуття перебоїв у роботі серця.
Разом з тим, спостерігалися скарги на прискорене серцебиття. Загальний
стан характеризувався загальною слабкістю, млявістю, зниженням
працездатності, як розумової, так і фізичної. У хворих спостерігався
тривожний, поверхневий сон, що не приносив відчуття “відпочинку”. У
психопатологічних проявах переважали тривога, дратівливість, що частіше
виражалось в нестерпності різких звуків, яскравого світла, запальність
зі швидко виснажливістю емоційної реакції. Фон настрою було переважно
зниженим, подавленим.

Емоційна сфера характеризувалася наявністю вираженої дратівливості,
запальності з яскравими лакримальними реакціями. Висловлювалися страхи з
часто мінливою фабулою. Фон настрою у багатьох пацієнтів був знижений,
але разом з тим спостерігалася ситуаційна лабільність настрою. Порушення
сну характеризувалося розладом засипання, а також переривчастим,
короткочасним перебігом. Більшість пацієнтів відзначали зайве підвищення
апетиту при переживаннях.

У обстежених хворих основної та контрольної груп мали місце вкрай
незначні зміни в неврологічному статусі. З боку черепно-мозкової
іннервації мали місце деяке обмеження погляду при крайніх відведеннях
очних яблук вгору та в сторони, а також незначний біль у проекції виходу
трійчастого нерва. Причому, дані симптоми спостерігалися при наявності
цефалгічного синдрому. З боку рефлекторної сфери в ряді випадків мали
місце пожвавлення сухожильних і періостальних рефлексів. Значно рідше
відзначалося деяке зниження сухожильних рефлексів.

У цілому, оцінюючи характеристику неврологічних симптомів, необхідно
відзначити, що всі наявні зміни не носили виражений характер, що
свідчить про відсутність органічних поразок центральної нервової системи
в групі обстежених пацієнтів.

Аналіз синдромологічної структури змін психічної сфери показав, що
значний відсоток у структурі психопатологічної симптоматики займають
депресивні розлади. У групі обстежених хворих депресивні прояви частіше
виявлялися на фоні астенії. Іпохондричні переживання також мали
астенічне фарбування. При цьому астенічний синдром у чистому виді
виявлений у незначної кількості пацієнтів. Іпохондрично представлені
соматичні прояви активно використовувалися хворими для виправдання
пасивної поведінки як у відношенні яких-небудь трудових обов’язків, так
і у відношенні подолання симптомів. Аналогічна ситуація відзначалась й у
випадку соматоформних розладів. Однак, при соматоформних невротичних
розладах, астенічний компонент був незначний. Ведучими
психопатологічними проявами є тривога, депресія, іпохондричні розлади.
Нами виявлені мало систематизовані мінливі (у ситуаційному, тимчасовому
аспектах) фобії, що доповнюють ведучі перераховані вище синдроми.

Синдромологічна структура психопатологічних порушень представлена в
таблиці 2.

Таблиця 2

Характер психопатологічних синдромів у хворих на аліментарно-обмінне
ожиріння

Синдром Групи обстежених хворих

Досліджувана група Контрольна група

абс. %±m% абс. %±m%

1. Астенічний 12 10,71±6,31 2 3,45±4,63

2. Астено-депресивний 15 15,39±7,85 5 8,62±4,57

3. Астено-іпохондричний 10 8,93±4,63 6 10,34±3,33

4. Тривожно-депресивний 12 10,71±6,31 8 13,79±5,92

5. Тривожно-іпохондричний 10 8,93±4,63 5 8,62±4,57

6. Тривожно-фобічний 9 8,04±5,51 13 22,41±6,31

7. Депресивний 25 22,32±4,61 10 17,24±5,34

8. Іпохондричний 10 8,93±4,63 2 3,45±4,63

9. Обсесивно-фобічний 9 8,04±5,51 7 12,07±4,45

У групі пацієнтів із тривожно-фобічними розладами відповідно ведучими
були тривожно-фобічний і обсесивно-фобічний синдроми. Однак у більшості
випадків мав місце депресивний, астено-депресивний фон.

Відзначено песимістичне відношення до можливостей терапії, концентрація
інтересів на сфері власного здоров’я. Виявлено певний зв’язок між
суб’єктивними психопатологічними симптомами і сомато-вегетативними
проявами.

Аналіз соматоформних розладів, які спостерігались практично у всіх
обстежених хворих, показав їх певний розподіл за системно-органною
скерованістю. Розподіл цих даних представлено в таблиці 3.

Таблиця 3.

Представленість соматоформної симптоматики у обстежених хворих.

Досліджувана група

у % Контрольна група

у %

Серцево-судинна система 100 97,2

Дихальна система 73,6 65,8

Шлунково-кишкова система 80,0 59,5

Сечостатева система 23,3 31,3

Вивчення глибини астенічного стану (ступеня працездатності) за допомогою
методики рахунку за Крепеліном у хворих на аліментарно-обмінне ожиріння
виявило істотну їхню стомлюваність і виснажливість (кількість простих
арифметичних операцій знижувалося з 13,8 за перший тридцятисекундний
відрізок до 10,3 – за останній).

Різке падіння працездатності наставало вже на другому відрізку завдання,
потім (на третьому відрізку) хворі починали першу спробу концентрації
уваги, за якої працездатність прогресивно падала, знову з’являлися
помилки. На 7-м відрізку відзначалася друга спроба мобілізації
стеничного ресурсу, але вже менш успішна, ніж перша (12,8±0,09 операцій
проти 13,6±0,09 при першій), за якої наставав “обвал” працездатності
(10,3±0,08).

Хворі із астено-депресивним синдромом виявляли меншу працездатність
(87,8±1,3 операцій за 4 хв), ніж хворі із астенічним симптомокомплексом
(97.6±0,94), допускали більше помилок – 1,5±0,13 (проти 1,2±0,05 у
першій групі).

Результати методики рахунку за Крепеліном у хворих із
тривожно-депресивними і депресивними розладами свідчили про найбільшу
виразність у них астенічних явищ. Середнє число арифметичних операцій
було найнижчим – 85,1±6,29, а помилок – найбільшим – 1,8±0,31.

Крива працездатності за своїми характеристиками була ближче до хворих із
астенічним симптомокомплексом, ніж з тривожно-фобічними розладами, і
відображала спроби концентрації уваги, але вони лише підтверджували
відсутність ресурсу стенічности.

Показники самооцінки стану за методикою САН у пацієнтів з даними
порушеннями, у цілому, відповідали динаміці клінічного стану в процесі
лікування. Показники досліджуваних параметрів у хворих обстеженої групи
в порівнянні з показниками в контрольній групі були приблизно
однаковими. Самопочуття, оцінене в балах у зазначених групах, було
4,6±0,42 в обстеженій у порівнянні з 4,4±0,3 у контрольній. При цьому
пацієнти характеризували своє самопочуття як погане, з вираженою
слабістю, млявістю, розбитістю, постійною втомою. У більш значному
ступені відзначалося зниження активності, виражене у балах що склало
3,8±0,39 і 3,5±0,2 відповідно. Пацієнти відзначали неуважність, постійне
бажання відпочити, були пасивні, малорухомі. Крім того, відзначене
зниження показників настрою (4,6±0,28 і 4,3±0,3 балів відповідно).

Аналіз показників тесту самооцінки САН у періоді комплексної корекції з
використанням психотерапії, свідчив про значне поліпшення самопочуття,
активності і настрою у всіх категорій хворих. Але в групі пацієнтів, що
одержували традиційну терапію, збільшення цього показника виявилося
менше, що було статистично достовірним результатом (рH? ? , O O Oe u - & FfO           Стосовно погіршення взаємин у родині і на роботі, обмеження вільного часу і матеріального збитку виявлено, що в процентному відношенні ці показники в обстежуваній групі були виражені незначно і, найчастіше, були обумовлені психологічними проблемами поза суб’єктивним зв’язком з наявністю ожиріння. У контрольній групі ці показники були виражені більше, особливо щодо матеріального збитку і, в основному, у зв’язку з необхідністю витрачати визначені засоби на проведення медикаментозного лікування. У цілому можна сказати, що психопатологічні прояви мали чіткий взаємозв’язок з сомато-вегетативними соматоформними розладами, що у багатьох випадках витіснили актуальність психотравмуючих ситуацій, зайнявши їхнє місце. При аналізі вегето-судинних порушень у обстежених хворих ми одержали наступні дані. Оцінюючи показники вегетативної нервової системи, насамперед, вивчався вихідний вегетативний тонус. У хворих з надлишковою вагою та ожирінням переважання симпатичного тонусу, проявлялися порушеннями серцевого ритму у формі підвищення артеріального тиску, тахікардією (73,33±8,21%), хеканням (46,7±9,26%), блідістю, сухістю шкірних покривів (63,3±8,95%), загальною слабкістю, млявістю, поганою незадоволеністю жаркою погодою (70,0±8,51%), емоційною лабільністю у формі дратівливості, запальності, складності зосередитися, поверхневим сном, білим дермографізмом (63,3±8,95%). Перевага парасимпатичного тонусу проявилася в таких ознаках, як загальне зниження працездатності, як фізичної (80,0±7,43%), так і психічної (70,0±8,51%) у виді зайвої фіксації уваги, складності до переключення, уповільненому темпу мислення, відчуття тяжкості в кінцівках, гіпергідрозі (36,7±8,95%), відчуття припливів жару до обличчя, верхній половині тулуба, почервонінні шкіри (26,7±8,21%), підташнювання (23,3±7,85%), мерзлякуватості, нестерпності холодної погоди (20,0±7,43%), наявність вираженого червоного дермографізму (36,7±8,95%). У випадках переваги соматоформних розладів виразність симпатикотонічних проявів була значніше. Порушення серцевого ритму з частішанням до 95-100 ударів у хвилину (80,0±7,43%), схильність до гіпертонії тахіпное (56,7±9,20%), блідість (66,6±8,75%), складали перманентний фон, пароксизмально підсилюючи його. Причому, з огляду на особливості психопатологічних порушень у даної групи хворих, оформлення симпатоадреналових кризів у формі посилення серцево-судинних порушень, різкої блідості, ознобоподібного тремору, тахіпное, носило яскраво виражений емоційний характер із загостренням тривоги, фобічних розладів, з посиленням психомоторної активності. Разом з тим, у ряді випадків спостерігалася парасимпатична спрямованість тонусу з перевагою слабості, припливів тепла з гіперемією, тошнотами, що епізодично доходять до блювотних рефлексів, вираженою “грою вазомоторів” обличчя і шиї (46,7±9,26 %), емоційним спадом, а також зниженням рухової активності. В цілому, у хворих з перевагою соматоформних розладів відповідно вегетативні порушення носили чітко органну спрямованість, що виявлялася у формі порушень роботи кардиоваскулярної (100 % випадків), шлунково-кишкової (60,0 %), респіраторної (66,67 %), сечовивідної (23,3 %) систем. Таким чином, з огляду на вищевикладені дані, стан вегетативної нервової системи у хворих з надлишковою вагою тіла та ожирінням характеризувався, в цілому, переважно підвищенням тонусу вегетативної нервової системи та вегетативної реактивності. У більшості випадків мала місце перевага симпатичного відділу автономної нервової системи, причому найбільша активація виявлена в групі хворих з перевагою тривожно-фобічних порушень. Фонова активність ЕЕГ була представлена переважно альфа-діапазоном (83%). У частини хворих на фоновій кривій переважали хвилі тета-діапазону (17%). Однак у більшості обстежених (73,8%) значна кількість переважних хвиль на фоновій кривій носило дезорганізовану форму, що само по собі вказувало на функціональні порушення біоелектричної активності головного мозку. Така дезорганізація основного ритму сполучалася зі збільшенням вольтажу в 1,8 рази в порівнянні з нормальними показниками характерними для кожної групи, загостренням ритміки і наявністю пароксизмальної активності. Це сполучення розцінювалося нами як дифузійні зміни біоелектричної активності головного мозку різного ступеня вираженості. У більшості випадків величина міжпівкульної асиметрії по всіх діапазонах (76%) не перевищувала 10%, що за даними ряду авторів є припустимою межею для констатації відсутності локальності змін електроенцефалографічних характеристик (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020