.

Клініко-експериментальні аспекти терапії стеатогепатитів (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
141 4668
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П.Л.ШУПИКА

Гарник Тетяна Петрівна

УДК 616.36-002-08+616-056.52-08

Клініко-експериментальні аспекти терапії стеатогепатитів

14.01.02 – внутрішні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2004Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Медичному інституті Української асоціації народної
медицини.

Науковий консультант: – доктор медичних наук, професор Анохіна Галина
Анатоліївна, Київська медична академія післядипломної освіти ім.
П.Л.Шупика МОЗ України, професор кафедри гастроентерології і дієтології.

Офіційні опоненти: – доктор медичних наук, професор Заремба Євгенія
Хомівна, Львівський національний медичний університет імені Данила
Галицького МОЗ України, завідувачка кафедри сімейної медицини;

– доктор медичних наук, професор Степанов Юрій Миронович,
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач
кафедри гастроентерології і терапії факультету післядипломної освіти;

– доктор медичних наук, професор Ткач Сергій Михайлович, Національний
медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, професор кафедри
факультетської терапії №1.

Провідна установа: Інститут терапії АМН України, м. Харків.

Захист дисертації відбудеться “21” вересня 2004 р. об 11 год. на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.613.06 при Київській медичній
академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України, за адресою:
м.Київ, вул. Дорогожицька, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної
академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України, за адресою
(04112, м.Київ, вул. Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий “ 16 ” серпня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук

доцент Бенца Т.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Клінічна та соціальна важливість захворювань печінки
зумовлена тим, що питома вага хронічних гепатитів та цирозу печінки
невпинно збільшується, і вони, як причина смерті, посідають одне із
перших місць. В США і в деяких країнах Європи смертність від захворювань
печінки посідає 3-4-те місце, тоді як ще в 70-х роках минулого століття
вона була на 10-му місці (Подымова С.Д., 1998; Хазанов А.И. и соавт.,
1998; Бабак О.Я., 1999; Передерий В.Г. и соавт., 1999; Boyer I.Let et
al., 2000; Шерлок Ш., Дули Дж.1999; Москаленко В.Ф., Харченко Н.В.,
Голубчиков М.В., 2000; Массимо Пинцани, 2002).

Високі темпи хімізації промисловості, сільськогосподарського виробництва
та побуту, вживання алкоголю та медикаментів, поширення вірусних уражень
печінки в наступні 15-20 років призведуть до ще більшого зростання
захворюваності на хвороби печінки. В Україні за останні 5 років
захворюваність на хронічні гепатити зросла на 76,6 %, поширеність
хронічних гепатитів за цей період збільшилась в 2,2 рази (Вовк А.Д.,
Татьянко Н.В., 1999; Возианова Ж.И., 2000; Голубчиков М.В., 2000; Гураль
А.Л., 2001; Губергриц Н.Б., 2002).

Визнаючи велике значення етіологічної ролі вірусів в розвитку гепатитів,
слід відмітити важливу роль токсичного фактору та порушень обміну
речовин (Lee R.G., 1995; Танащук Е. і співав., 2000). Відомо більше 300
фармакологічних препаратів, які викликають патологічні зміни в печінці
(Пентюк А.А. і співав., 2001). Згідно з сучасними даними, медикаментозні
ураження печінки виявляються у 7-10% осіб, які використовують ліки
синтетичного походження (Бабак О.Я., 1999; Подымова С.Д. 1999;
Буеверов О.А., 2001, 2002).

Серед токсичних чинників, які пошкоджують печінку, важлива роль належить
алкоголю (Goss G.A.et al., 1992; Gresner A.M.et al., 1994, 1995; Gores
G.J., 2000), про що свідчить той факт, що в тих країнах світу, де
високий рівень вживання алкоголю населенням, спостерігається висока
частота уражень печінки (Lee R.G., 1995; Ивашкин В.Т., 1997; Бабак О.Я.,
1999; Харченко Н.В., 1999, 2000; Lieber C.S., 2000; Буеверов О.А.,
2002).

В останні роки спостерігається зростання частоти обмінних уражень
печінки, особливо стеатозу і пов’язаного з ним стеатогепатиту (СГ).
Розвиток стеатозу печінки у хворих може бути зумовлений багатьма
чинниками, включаючи токсичний, зокрема алкогольний, а також, як
наслідок ожиріння, цукрового діабету та інших захворювань, зумовлених
порушеннями ліпідного та вуглеводного обмінів (Пехташев С.Г. и соавт,
2002; Никитин И.Г. и соавт., 2002; Фадеенко Г.Д., 2003).

Широке розповсюдження обмінних захворювань, таких, як ожиріння та
цукровий діабет ІІ типу, нераціональне харчування, бідне на вітаміни та
ліпотропні речовини, зловживання алкоголем вважається однією із причин
уражень печінки різного ступеня важкості від гепатиту до розвитку
цирозу печінки (Friedman S.L., 1999, 2000; Абрагамович О.О. і
співав., 2002; Калинин А.В., 2003; Степанов Ю.М., Доценко М.Я., 2003).
Поширеність СГ неалкогольної етіології точно не встановлена. Найчастіше
СГ перебігають доброякісно, однак, в деяких випадках, особливо при
поєднанні з фіброзом печінки, виникає загроза розвитку цирозу залози
(Eriksson S. et al., 1986; Fletcher L.M. et al., 1991; Schenker S.,
1996; Шет С.Г. и соавт., 1998; Шерлок Ш., Дули Дж., 1999; Angulo P. et
al., 1999; Буеверов А.О., 2002). У зв’язку з цим значне поширення
стеатогепатозу та СГ викликає серед світової медичної громадськості
велику стурбованість у багатьох країнах світу (Eriksson S. et al.,
1986; Fletcher L.M. et al., 1991; Bacop B.R. et al., 1994; Basaranoglu M
et al., 2001).

Проблема лікування хронічних уражень печінки є однією із найбільш
актуальних в сучасній медицині, хоча арсенал фармацевтичних засобів, що
застосовуються в лікуванні хворих на виразкову хворобу, захворювання
серця, легень в десятки разів більший порівняно з таким в гепатології.
Недостатня ефективність терапії хворих на ураження печінки зумовлена
також функціональними її особливостями, зокрема еволюційним спрямуванням
на знешкодження ендогенних метаболітів, які в результаті метаболізму
можуть перетворитися в гепатотоксичні речовини (Оринчак М.А. і співав,
1996; Шульпекова Ю.О., 2000; Буеверов А.О., 2001; Харченко Н.В.,
2002, 2003; Вдовиченко В.І., 2004). Ці особливості печінки і є основною
причиною того, що в основі терапії хворих на хронічний гепатит, стеатоз
є засоби натурального походження – вітаміни, есенціальні фосфоліпіди та
рослинні гепатопротектори (Беляков Н.А., 1997, 1999; Звягинцева Т.Д. и
соавт, 1998, 2000; Бабак О.Я., 1998, 2001; Барабой В.А. і співав.
1999; Анохіна Г.А., Марченко В.В., 2001; Фролов В.М. и соавт., 2002).

Більшості сучасних рослинних поліфенольних гепатопротекторів властива
здатність підвищувати стійкість печінки до патологічних впливів,
підсилюючи її дезінтоксикаційну функцію шляхом активації ферментних
систем (цитохром Р-450 та інші мікросомальні ферменти), а також сприяючи
відновленню функцій при різних пошкодженнях, в тому числі і при
алкогольній інтоксикації (Шет С.Г. и соавт., 1998; Шерлок Ш., Дули Дж.,
1999; Чекман І.С., 2000, 2001; Харченко Н.В., 2001). Виявлена
антиоксидантна дія гепатопротекторів (Щуліпенко І.М., 1996; Філіппов
Ю.О. і співав., 1995; Ганич О.М., 1999; Барабой В.А. і співав. 1999;
Бабак О.Я. і співав., 2000; Нейко Є.М., Шевчук І.М, 2000; Оринчак М.А.,
Вірстюк Н.Г., 2000; Буеверов А.О., 2001).

Дотепер застосування рослинних засобів в гепатології обмежене у зв’язку
з відсутністю фундаментальних досліджень у галузі застосування
фітотерапевтичних засобів при захворюваннях гепатобіліарної системи.
Зокрема, навіть ті фітозасоби, які впродовж останніх десятиріч
традиційно застосовуються у гепатології як рослинні гепатопротектори,
вивчені недостатньо.

Все вищевикладене – медико-соціальна актуальність проблеми поширеності
СГ, недостатня ефективність існуючих методів їх лікування і вторинної
профілактики – визначили необхідність даного експериментального і
клінічного вивчення цієї патології з опрацюванням безпечних для
організму заходів і методів терапії із залученням фітозасобів, що стало
предметом і ціллю проведеного наукового дослідження та визначило
загальну мету і задачі дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана згідно плану науково-дослідних робіт Київської медичної
академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (шифр державної
реєстрації № 0198U008220). Дисертант є співвиконавцем фрагменту
науково-дослідної роботи Медичного інституту Української асоціації
народної медицини “Клінічне та експериментальне обґрунтування
ефективності деяких біологічно-активних речовин” (шифр державної
реєстрації № 0199U003850) і відповідальним виконавцем теми: “Вивчення
впливу та механізму дії фітопрепаратів у відновно-реабілітаційній
терапії захворювань гастродуоденальної та гепатобіліарної систем”.

Мета дослідження – на підставі клініко-експериментальних досліджень
розробити комплексну методику лікування СГ з використанням
немедикаментозних методів для підвищення ефективності терапії.

Задачі дослідження:

Оцінити мембранотропну активність гепахолу та фітозасобів (кореневище
аїру, коріння цикорію, трави деревію, трави та квіток ехінацеї) в
модельних умовах на штучних мембранах.

Встановити в експерименті вплив гепахолу на холесекреторну функцію
печінки і якісний склад жовчі, артеріальний тиск і тканинне дихання
печінки, морфологічний і гістохімічний стан паренхіми печінки та
активність ферментів крові: аланінамінотрасферази (АлАТ),
аспартатамінотрансферази (АсАТ), лужної фосфатази (ЛФ),
гамаглютамілтранспептидази (ГГТП), електрогенез і моторну функцію
тонкого кишечника.

Розробити метод комплексного лікування хворих на СГ із застосуванням
фітозасобу “Гепахол”.

Оцінити вплив гепахолу і диференційованої дієтотерапії на холесекреторну
функцію печінки у хворих на СГ.

Встановити вплив розробленого методу лікування на функціональний стан
гепатобіліарної системи, процеси перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та
глутатіонову систему антиоксидантного (АО) захисту у хворих на СГ.

Оцінити вплив гепахолу та дозованої нормобаричної гіпоксії на
функціональний стан позапечінкових жовчовивідних шляхів у хворих на СГ
на фоні уражень біліарної системи.

Оцінити вплив гепахолу в комбінації з голкорефлексотерапією на
клініко-біохімічні показники функцій печінки та стан жовчовидільних
шляхів у хворих на СГ.

Об’єкт дослідження – хворі на СГ різної етіології; піддослідні тварини
(собаки, морські свинки, щури).

Предмет дослідження – динаміка перебігу СГ у хворих і та моделях у
піддослідних тварин при лікуванні з застосуванням гепахолу; механізм
комплексної дії його складових на функцію печінки, електрогенез і
моторну функцію кишечника, проникність мембран, системний артеріальний
тиск, ліпідний обмін, тканинне дихання печінки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

в умовах експерименту встановлені лікувальні властивості запропонованого
фітозасобу “Гепахол” (мембранотропна, антиоксидантна дія, нормалізація
жирнокислотного спектра крові та тканини печінки, рівні амінокислот,
поліпшення холесекреторної функції печінки) при токсичному СГ у тварин;

в клінічних умовах доказана доцільність застосування гепахолу як
гепатопротективного фітозасобу при лікуванні хворих на алкогольний
стеатогепатит (АСГ), неалкогольний стеатогепатит (НАСГ), стеатогепатит
на фоні уражень жовчовивідних шляхів (СГЖВШ) і стеатогепатит у хворих,
які підлягли дії радіаційного фактору (СГРУ);

доказана ефективність розробленого методу лікування СГ різної етіології,
який включає диференційовану дієтотерапію, гепахол, силард, дозовану
нормобаричну гіпоксію та голкорефлексотерапію. Це проявлялося у
зменшенні клінічних проявів захворювання та досягненні ремісії,
нормалізації показників функціонального стану печінки, ПОЛ, підвищенні
рівня глутатіону відновленого та зменшенню активності ферментів
глутатіонової системи АО-захисту, підвищенні жовчоутворювальної функції
печінки.

вивчено вплив фітозасобів на функціональний стан органів травлення,
секреторну функцію шлунка, печінки, рухову функцію тонкої кишки,
морфологію печінки, її холесекреторну функцію, показники ліпідного,
білкового обміну за умов норми та при гострому СГ.

Практичне значення одержаних результатів. Доведена ефективність
розробленої диференційованої дієтотерапії, гепахолу, силарду,
нормобаричної гіпоксії та голкорефлексотерапії у хворих на СГ дозволяє
розширити арсенал середників та методів лікування, реабілітації та
профілактики як в стаціонарі, так і в умовах амбулаторії та
санаторно-курортних закладів.

Рекомендації по застосуванню розробленого методу лікування викладені в
інформаційному листі “Застосування фітозасобу “Гепахол”, адаптогену
“Силард” в комплексній терапії та реабілітації хворих на хронічні
дифузні захворювання печінки” (К., 2002) і широко використовуються в
практичній діяльності закладів охорони здоров’я.

Впровадження в практику результатів дослідження. Результати
дисертаційного дослідження впроваджені в лікувальний процес відділень
клінічної імунології, терапії Київської міської клінічної лікарні № 1,
гастроентерологічного відділення Медичного науково-виробничого
об’єднання “Київміськбуд”.

Основні положення дисертації використовуються у навчальному процесі
Медичного інституту Української асоціації народної медицини,
Ужгородського національного університету МОН України, Івано-Франківської
державної медичної академії, Запорізької медичної академії
післядипломної освіти, Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ
України.

Особистий внесок здобувача. Внесок автора полягає у виборі напрямку,
визначенні об’єму і методів дослідження, формулюванні мети і задач
роботи, спостереженні та лікуванні основної та контрольної групи хворих,
організації експериментальних досліджень і участі в їх проведенні.
Автором описані результати досліджень, їх обговорення і зроблені
узагальнення та висновки, проведена статистична обробка фактичного
матеріалу. Автором розроблені лікувальні комплекси для обстежених груп
хворих, проведено динамічне спостереження хворих на етапі стаціонару та
в амбулаторних умовах.

Апробація матеріалів дисертації. Основні положення дисертації
доповідались і схвалені на пленумі правління Українського товариства
геронтологів та геріатрів “Фізіологія і патологія органів травлення у
осіб похилого і старечого віку” (Чернівці, 1996), симпозіумі “Актуальні
проблеми обслуговування працюючих на залізничному транспорті” (Ужгород,
1996), науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю кафедри
терапії-1 КМАПО “Актуальні проблеми внутрішньої патології та
післядипломної підготовки лікарів-терапевтів” (Київ, 1996), IV
Міжнародній конференції з медичної ботаніки (Київ, 1997), конференції
“Про стан, перспективи етапного медичного забезпечення та нові
можливості в реабілітації дітей з хронічними захворюваннями органів
травлення” (Київ, 1998), конференції з міжнародною участю “Оздоровчі
ресурси Карпат і прилеглих регіонів” (Чернівці, 1999), V національному
з’їзді фармацевтів України “Досягнення сучасної фармації та перспективи
її розвитку в новому тисячолітті” (Харків, 1999), ІІІ національному
конгресі геронтологів і геріатрів України (Київ, 2000), міжнародній
науково-практичній конференції “Оздоровче природне харчування,
розвантажувальна дієтотерапія” (Ужгород, Поляна, 2000),
Науково-практичній конференції “Проблеми гепатобіліарної патології в
осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС” (Київ, 2000), ІІІ
республіканській науково-практичній конференції “Новое в клинической
фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов” (Харків,
2000), ІІ конгресі гепатологів України (Київ, 2000), науково-практичній
конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми застосування
мінеральних вод у медичній практиці” (Трускавець-Моршин, 2001), семінарі
для начмедів та головних лікарів корпорації “Сільгоспздравниця”
(Трускавець, санаторій “Карпати”, 2002), науково-практичному семінарі
“Современные аспекты интегральной медицины” (АР Крим, Судак, 2002),
Всеукраїнській науковій конференції “Психофізіологічні та вісцеральні
функції в нормі і патології” (Київ, 2002), ювілейній науково-практичній
конференції з міжнародною участю, присвяченій 25-річчю служби
рефлексотерапії в Україні “Актуальні питання рефлесотерапії” (Київ,
2002), Першому міжнародному конгресі “Медицина третього тисячоліття”
(Київ, 2003); науково-практичній конференції “Теоретичні і клінічні
аспекти рефлексотерапії і нетрадиційної медицини (Київ, 2003).

Публікації результатів дослідження. За темою дисертації опубліковано 40
наукових праць, серед яких 30 статей у наукових фахових виданнях,
рекомендованих ВАК України (14 статей одноосібних). Отримано 6 патентів,
запропоновано 3 нововведення, 1 інформаційний лист.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 348 сторінках
друкованого тексту, складається із вступу, огляду літератури, описання
об’єкту і методів дослідження, 4 розділів результатів власних
досліджень, аналізу та їх узагальнення, висновків, практичних
рекомендацій, списку використаних джерел. Дисертація ілюстрована 53
таблицями та 59 рисунками. Список використаних джерел включає 548
наукових робіт, з них 384 вітчизняних та 164 зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єм, об’єкти та методи дослідження. Методологічною особливістю
вирішення мети і завдань дослідження був комплексний підхід до оцінки
ефективності запропонованого фітозасобу “Гепахол” у комплексному
лікуванні хворих на СГ.

Згідно з метою програма дослідження виконувалась у наступні етапи:
вивчення мембранотропної активності окремих фітозасобів; клінічне
обстеження хворих на СГ різної етіології: НАСГ, АСГ, СГЖВШ, СГРУ; добір
рецептури фітозасобу “Гепахол” і обґрунтування комплексної методики
лікування хворих на СГ (гепахол, сорбент “Силард”, дієтотерапія,
дозована нормобарична гіпоксія, голкорефлексотерапія); експериментальні
дослідження на тваринах (собаки, морські свинки, щури) механізму дії
гепахолу – на клітинному та органному рівнях; клінічна оцінка
ефективності запропонованої методики лікування хворих на СГ, основним
компонентом якої було застосування гепахолу.

Широке коло завдань, що вирішувались у даній роботі, обумовило
необхідність проведення дослідження у декілька етапів і передбачало
використання різних методів дослідження.

Використані наступні групи методів:

теоретичні – аналіз літературних джерел стосовно епідеміології, клініки,
медикаментозного лікування;

клінічні – клінічне обстеження хворих, дієтотерапія, лікування
фітозасобами, медикаментами і фізметодами;

біохімічні – дослідження у хворих і експериментальних тварин біохімічних
показників функцій печінки і жовчовивідних шляхів;

фізико-хімічні – дослідження мембранотропної активності, електричної і
скоротливої активності гладеньких м’язів кишечника; нормобарична
гіпоксія, голкорефлексотерапія, ехохолецистографія;;

морфологічні – дослідження анатомічної і гістологічної структури печінки
при експериментальному токсичному СГ;

математичні методи варіаційної статистики (статистична обробка
матеріалів виконана за програмою Steel System Multifac).

Клінічні спостереження і обстеження хворих проводились впродовж
1993-2002 років в умовах відділень клінік м. Києва: МСЧ Київміськбуд
(поліклінічне та гастроентерологічне відділення), Київської клінічної
лікарні № 1 (поліклінічне відділення, терапевтичне відділення,
відділення клінічної імунології).

Вплив гепахолу та засобів рослинного походження (кореневище аїру,
коріння цикорію, трави деревію, трави та квіток ехінацеї) досліджували в
експерименті впродовж 1993-2000 р.р. в лабораторії мембранології, у
відділі регуляції травлення НДІ фізіології ім. акад. Петра Богача
Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка та в
лабораторії морфології та цитології інституту геронтології АМН України.

Використовували загальноклінічні методи обстеження: опитування, фізичне
обстеження, клінічні, лабораторні, біохімічні, інструментальні,
рентгенологічні дослідження, ультразвукове дослідження органів черевної
порожнини за допомогою приладів п’ятого покоління – HDI 5000 Philips,
HDI I 500 Philips. Розміри жовчного міхура (лінійні розміри, площа,
об’єм) та його функцію визначили методом ультразвукового дослідження
органів черевної порожнини за допомогою секторального (3,5 МГц) і
лінійного (5МГц) датчиків на апараті Aloka SSD-260. Всім хворим
проводилась ендоскопія стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки з метою
виявлення супутньої патології та варикозно-розширених вен стравоходу.
Фіброгастродуоденоскопію виконували апаратами фірми “Olimpus” (Японія).

Кислотоутворюючу функцію шлунка вивчали методом внутрішньошлункової
рН-метрії за В.М. Чорнобровим на апараті ИКЖ-3. Для проведення
біохімічних досліджень у хворих відбирали пробу крові вранці із
ліктьової вени натще після 12-годинного голодування. В сироватці крові
визначали: активність АлАТ, АсАТ, коефіцієнт де Рітіса, ЛФ, тимолову
пробу, загальний та прямий білірубін, ГГТП, сечовину, креатинін,
загальний білок та його фракції (альбумін, (-глобулін), показники
коагулограми, холестерин (ХЛ), ліпопротеїди, тригліцериди (ТГ), цукор.

В жовчі визначали рівень загального білка, білірубіну, концентрацію і
спектр вільних амінокислот, а також основні інгредієнти спектру
загальних ліпідів, тобто холестерину і його ефірів, фосфоліпідів (ФЛ),
жирних кислот (ЖК) та вираховували холато-холестериновий (Х/Х)
коефіцієнт. Одночасно в кожній пробі жовчі спектрофотометричним методом
визначали загальну кількість компонентів аденілової системи, а саме:
аденозинмонофосфорної кислоти (АМФ), аденозиндифосфорної кислоти (АДФ),
аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ).

Внутрішньопечінковий холестаз оцінювали за результатами ультразвукової
діагностики (УЗД), а також за активністю ферментів ГГТП, ЛФ, рівнями ХЛ,
?- ліпопротеїдного холестерину ((-ЛПХ) в сироватці крові. Також в
сироватці крові визначали вміст ТГ, ?-ліпопротеїдний холестерин (?-ЛПХ)
та ЖК.

Рівень ПОЛ оцінювали за вмістом в сироватці крові малонового діальдегіду
(МДА) та дієнових кон’югатів (ДК), які визначали спектрофотометричним
методом та за резистентністю еритроцитів до перекисного впливу
(перокисна резистентність еритроцитів (ПРЕ). Стан АО- системи оцінювали
за активністю металовмістних ферментів церулоплазміну, трансферину та
показниками сульфгідрильних груп. Для оцінки найбільш потужної ланки
ферментного АО-захисту – глутатіонової системи – в крові визначали
рівень відновлений глутатіон (ВГ); активність ферментів в крові:
глутатіонпероксидази (ГП), глутатіонредуктази (ГР), глутатіонтрансферази
(ГТ), глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ).

Вірусну етіологію захворювання у всіх хворих виключали визначенням
серологічних маркерів вірусів гепатиту в сироватці крові імуноферментним
методом (ELISA), застосовуючи комерційні набори виробництва фірми
“Diagnosticum Pasteur” (Франція) на апараті фірми “Sanofi”: HBV (НвsAg,
HBeAg, анти-HBe, анти-HBc та IgG) і HCV (анти-HCV, HCV-РНК).

Вивчення динаміки парціального тиску кисню (рО2) артеріальної крові в
підшкірній клітковині передпліччя проводили за модифікованою методикою
рО2 – моніторування за допомогою апарата “Оксиметр” виробництва фірми
Елхім, Сонар, НАН України.

Визначалась активність амілази за методом Вольгемута, вміст у слині
хворих вільних амінокислот, ФЛ, ЖК, ТГ, ХЛ та його ефірів за допомогою
одномірної висхідної паперової хроматографії.

Мембранотропну активність фітозасобів і особливості їх взаємодії з
фосфоліпідними моношарами досліджували, вимірюючи поверхневий тиск (П)
на межі розподілу фаз “розчин електроліту – ліпідна мембрана” (мембрану
формували з розчину азолектину (“Sigma”, США) у хлороформі; початкова
щільність мембрани (По) становила 10,5 ( 0,5 мН) за методом Вільгельмі
за допомогою напівзануреної платинової пластинки. Чутливість методу
вимірювання – 0,1 мН/м. Всі досліди виконували у перерахунку на вміст
сухої речовини у фітозасобі, який визначали при висушуванні фільтратів.

Досліди проведено на білих щурах-самцях лінії Вістар, віком 6-8 місяців
(дорослі), масою 160-180 г, що утримувались в умовах віварію. Виділено
три групи тварин: І група – інтактні щурі, які слугували контролем; ІІ
група – щурі, яким з метою моделювання гострого токсичного СГ одноразово
внутрішньочеревно вводили 50% олійний розчин тетрахлорметану із
розрахунку 0,8 мл на 1 кг маси тварин. Тваринам ІІІ групи, після
введення тетрахлорметану, починаючи з наступного дня, впродовж 7 днів
вводили у шлунок через зонд екстракт гепахолу із розрахунку 900 мг
сухого фітозасобу на 1 кг маси 1 раз на добу.

Гістологічні зрізи завтовшки 5-6 мкм готувалися на ротаційному мікротомі
(фірми “Siemens”), фарбувались гематоксиліном і еозином, пікро-фуксином
за Ван Гізоном. Гістохімічно РНК виявляли за методом Браше (забарвлення
піроніном), глікоген – реактивом Шиффа після дії йодною кислотою
(реакція ШИК за Мак Манусом). Виготовлені препарати вивчали та
фотографували в мікроскопі Докувал (фірми “Karl Zeis”).

Для комплексної оцінки антиоксидантної дії гепахолу були використані
біохімічні методи визначення рівня ліпідної пероксидації,
жирнокислотного складу ліпідів печінки і ліпідів сироватки крові, а
також білоксинтезуючої функції печінки.

У печінці щурів спектрофотометрично оцінювали інтенсивність ПОЛ за
накопиченням тіобарбітурат-активних продуктів (ТБК-АП), основним із яких
є МДА, вторинний продукт вільнорадикального ПОЛ, як при спонтанному
неіндукованому (НІ), так і при індукованому ферментнозалежному процесі
(НАДФН-залежне), використовуючи прооксидантну систему Fe(II)-NADPH.

У сироватці крові щурів визначали рівень загального білка з
використанням стандартного набору реактивів фірми “Cormay” (Польша) і
активність ферментів АлАТ і АсАТ за допомогою стандартного набору
реактивів (“Купавна”, Росія) як маркерів цитолізу гепатоцитів.

Спектр ЖК ліпідів печінки і сироватки крові визначали методом газової
хроматографії. Ліпіди екстрагували за методом Фолча. Гідроліз і
метилювання вищих ЖК ліпідів здійснювали за методом К.М. Синяка. Спектр
ЖК ліпідів визначали на газовому хроматографі “Цвет-500” з
полум’яно-іонізаційним детектором в ізотермічному режимі. У спектрі
ліпідів сироватки і печінки було ідентифіковано 7 вищих ЖК: С15:0,
С16:0, С18:0, С18:1, С18:2, С18:3, С20:4. Піки ЖК ідентифіковані шляхом
порівняння із часом утримання стандартів ЖК. Кількісну оцінку ЖК ліпідів
здійснювали методом нормування площин піків метильованих похідних ЖК і
визначали їх вміст у відсотках.

Системний артеріальний тиск (АТ) реєстрували прямим методом через
катетер, введений в сонну або стегнову артерії щурів за допомогою
електроманометра ЕМТ 31 (Швеція). Напругу кисню (рО2) в паренхімі
печінки щурів вимірювали полярографічним методом за допомогою
полярографа LP 9 (Чехословаччина). Як індикаторний електрод
використовували платиновий електрод відкритого типу в скляній ізоляції.
Швидкість споживання кисню визначали за кривою падіння рО2 в печінці при
однохвилинній оклюзії печінкової артерії та ворітної вени.

Вивчення впливу фітозасобу на електричну та скоротливу активності
гладеньких м’язів кишечника проводили на ізольованих смужках
поздовжнього м’язу taenia coli морської свинки, реєструючи електричну
активність за допомогою методики подвійних цукрозних проміжків.
Скоротливу активність реєстрували за допомогою механотрону 6MX1C та
відповідної електрофізіологічної апаратури. В дослідах використовували
нормальний розчин Кребса (НРК). Контролем слугували показники
електричної і скоротливої активностей відрізків taenia coli морської
свинки в НРК, значення яких приймались за 100%.

Маючи на увазі, що настій гепахолу повинен вживатись людиною натщесерце
за півгодини до їжі і тричі на добу, ми вирішили дослідити вплив настою
на м’язи taenia coli в різних дозах 5, 10, 15, 25, 50, 100, 150, 300,
500 мікролітрів на 100 мл НРК, щоб встановити його безпосередню дію на
міоцити, та з’ясувати, як проявляється його дія впродовж довготривалого
часу.

Шлункову секрецію вивчали на голодних собаках з хронічними фістулами
шлунка за В.А.Басовим – І.П.Павловим. Досліди розпочинали через 20-25
днів після операції, тобто після повного одужання тварини і нормалізації
діяльності шлунково-кишкового тракту. Досліди проводили на голодних
(18-20 годин після останньої годівлі) собаках при лужній реакції
шлункового вмісту. Шлункове сокоутворення стимулювали гістаміном (0,01
мг/кг маси тварини, підшкірно). Шлунковий сік збирали кожні 15 хвилин
впродовж 60-75 хв секреції. Вимірювали об’єм кожної проби шлункового
соку, визначали в ньому концентрацію вільної соляної кислоти в
титрувальних одиницях, пепсину, ароматичних і сумарних амінокислот,
загального білка в мг в 1 мл, рівень ФЛ, ЖК, ТГ, ХЛ і його ефірів.

Досліджували вплив гепахолу за умов хронічного експерименту на
зовнішньосекреторну функцію печінки у собак. Досліди проведені на
голодних (18-20 годин після годівлі) собаках з вживленими за методом
П.С.Лященка (1975) комбінованими холецистодуоденальними фістульними
трубками. В дослідах враховували кількість жовчі, продукованої печінкою
тварин за кожні 30 хв впродовж 4 годин секреції.

В кожній відібраній пробі жовчі визначали концентрацію окремих жовчних
кислот та ХЛ. Тонкошарова хроматографія здійснювалась на фабрично
виготовлених пластинах Silufol в системі розчинників: аміловий ефір
оцтової кислоти : бутанол : толуол : оцтова кислота : вода у
співвідношенні 30:10:10:30:10 – за об’ємом. Кількості жовчних кислот та
ХЛ визначали за калібрувальними кривими, використовуючи при цьому
денситометр ДО-1М.

Таким чином, у кожного з 309 хворих проаналізовано 40 показників
сироватки крові, 15 показників жовчі; у піддослідних тварин (собаки,
морські свинки, щури – загальна кількість 70) проведено 5203 досліджень.

Результати дослідження та їх обговорення. Клінічним обстеженням було
охоплено 309 хворих, серед яких 87 хворих на АСГ, 58 хворих на НАСГ, 52
хворих на СГРУ, 112 хворих на СГЖВШ. Серед хворих на АСГ переважали
чоловіки (96,5%), що очевидно, зумовлено більш широким розповсюдженням
зловживання алкогольними напоями серед чоловічого населення. Серед
хворих на НАСГ, а також на СГЖВШ більшість складали жінки (77,5% та
84,5% відповідно). Серед хворих на АСГ переважали особи середнього віку
71,2%, на НАСГ частіше зустрічались у віці після 40 років, а на СГЖВШ –
у віці старше 50 років (28,6%). Тривалість захворювання у обстежених
нами хворих була різною. Аналіз анамнезу захворювання на НАСГ (на фоні
ожиріння, цукрового інсулінонезалежного діабету) показав, що найбільша
кількість хворих (41,4%) страждали на цю недугу впродовж 5-10 років.

Загальний стан хворих в більшості випадків при поступленні до клініки
оцінювався як задовільний. У хворих на АСГ (100%) мали місце ознаки
алкогольної хвороби. Всі хворі на АСГ скаржились на підвищену
втомлюваність, зниження працездатності, метеоризм, порушення сну, що
було зумовлено не тільки ураженням печінки, але й алкогольною хворобою.
Клінічна симптоматика у хворих на НАСГ була мінімальною, больовий
синдром маловираженим, переважали диспептичні явища та астенічний
синдром на фоні підвищеної маси тіла і булімії. Найбільш значними були
клінічні прояви захворювання у хворих на СГЖВШ. У всіх хворих (100%) мав
місце больовий синдром в ділянці правого підребер’я, значні порушення
процесів травлення, що проявлялись диспептичними розладами, лихоманкою.

У всіх хворих на СГРУ спостерігались ознаки астенічного синдрому:
підвищена втомлюваність, зниження працездатності, порушення сну. Серед
абдомінальних симптомів домінували метеоризм, нудота, диспептичний
синдром, непереносимість жирів, порушення функції кишечника.

При об’єктивному обстеженні хворих виявлено збільшення розмірів печінки:
у хворих на АСГ – від 2 до 6 см, а у 5 хворих розміри печінки були
збільшеними на 8-10 см від краю реберної дуги справа. У хворих на НАСГ
та СГЖВШ збільшення розмірів печінки були помірними. Слід відмітити
ущільнення нижнього краю печінки при пальпації у хворих на АСГ, що,
очевидно, було зумовлено фібротичними змінами печінки в результаті
тривалого зловживання алкоголем. При обстеженні хворих на СГЖВШ
відмічено наявність болю при пальпації в ділянці зони Шофара, позитивні
симптоми Кера, Ортнера у хворих на хронічний калькульозний холецистит.

У обстежених хворих не виявлено істотних змін клінічних показників крові
та сечі, за винятком хворих на АСГ, у яких спостерігалась помірна
анемія, помірна тромбоцитопенія, збільшення кількості паличкоядерних
лейкоцитів у формулі крові. В сечі 5,7% хворих на АСГ виявляли білок,
поодинокі циліндри, що вказувало на нефропатію. У 52,9% хворих на АСГ
мали місце ознаки стеатореї, що зумовлено супутнім ураженням
підшлункової залози, розвитком синдрому мальабсорбції, характерним для
алкогольної хвороби. Копрологічні зміни виявлені у 44,8 – 80,5% хворих в
залежності від етіології СГ. Високий відсоток порушень травлення у
хворих на СГЖВШ зумовлений тривало перебігаючими захворюваннями
жовчовивідних шляхів, супутнім включенням в патологічний процес
підшлункової залози і кишечника, порушеннями жовчоутворення і
жовчовиділення.

При УЗД органів черевної порожнини, крім збільшення розмірів печінки, у
хворих на АСГ була виявлена помірна спленомегалія. При прийомі великої
кількості алкоголю розвивається стеатоз не тільки тканини печінки, але
й інших органів, в тому числі і селезінки (Шет С.Г. и соавт., 1998;
Фадеенко Г.Д., 2001). Не виключено, що причиною збільшення селезінки у
хворих на АСГ є латентна стадія портальної гіпертензії. Відомо, що
стеатоз на фоні алкогольного фіброзу є вагомою причиною розвитку цирозу
печінки (Бабак О.Я., 1992; Nonomura A. et al., 1992; Буеверов А.О.,
2002).

Стеатоз печінки у хворих, що не вживали алкогольні напої, зумовлений
глибокими змінами ліпідного та вуглеводного обміну. У всіх 58 хворих на
НАСГ спостерігалось підвищення маси тіла: у 8,6% воно було незначним, у
37,9% мало місце ожиріння І ступеня, у 3,4% ожиріння ІІ ступеня, у 19%
ожиріння ІІІ ступеня. Серед хворих на СГЖВШ нормальна маса тіла була
лише у 28,5%, надлишок маси тіла мали 50%, у 16% діагностовано ожиріння
І ступеня, у 17,8% – другого ступеня.

Дослідження рівня цукру в крові у цих хворих виявило помірну
гіперглікемію у 13,8%, у 12,1% – гіперглікемія становила понад 8 ммоль/л
і виявлявся цукор в сечі, у 55,2% – виявлена патологічна цукрова крива
після навантаження глюкозою, яка характеризувалась тривалим підвищенням
рівня цукру в крові після навантаження більш як в 2 рази.

У хворих на СГЖВШ було також відмічено підвищення рівня жиру в печінці,
що пояснюється значними змінами ліпідного та вуглеводного обміну,
характерними для жовчнокам’яної хвороби, певне значення мав також той
факт, що у хворих на СГ, зумовленими ураженням жовчовивідних шляхів, був
високий відсоток осіб з підвищеною масою тіла.

Клініко-лабораторне обстеження хворих на СГ виявило, що до лікування
мали місце зміни деяких показників ліпідного, вуглеводного, білкового
обміну, стану жовчоутворення, секреторної функції шлунка,
зовнішньосекреторної функції печінки тощо, загальний характер яких добре
відомий з клініки хронічних гепатитів. В окремих виділених нами групах
хворих на СГ були виявлені наступні особливості.

Так, у хворих на НАСГ концентрація білірубіну в крові була у межах
норми, активність АлАТ вірогідно (р. b   I ? ? . h ////oeYYE??YYY™Y ?? ?????th???? ?????th???? ????? ????? ????? ??????ня рівня більшості ідентифікованих ліпідних фракцій. Результати ефективності застосування гепахолу при СГ різної етіології викладені стосовно окремих форм СГ. В результаті проведеного лікування в основній групі хворих на НАСГ спостерігалась нормалізація змінених показників. Активність АлАТ, АсАТ, ГГТП, лужної фосфатази та показники тімолової проби після лікування прийшли до норми і статистично вірогідно не відрізнялись від показників функцій печінки у здорових. У хворих контрольної групи спостерігалась тенденція до нормалізації біохімічних печінкових проб: активність АлАТ і АсАТ вірогідно зменшилась, а активність маркерів холестазу істотно не змінилась (табл. 1). Так, якщо у хворих основної групи активність ГГТП після лікування не відрізнялась від такої у здорових, у хворих контрольної групи після лікування активність ГГТП в крові вірогідно підвищилась. Подібна тенденція спостерігалась із показниками лужної фосфатази. Таблиця 1 Біохімічні показники функцій печінки у хворих на НАСГ та АСГ в залежності від проведеного лікування (M(m) Показники НАСГ Основна група, (n=30) Контрольна група, (n=28) до лікування після лікування до лікування після лікування Білірубін, мкмоль/л 22,2(1,4 19,7(1,5 20,3(1,0 18,5(0,9 АлАТ, мкмоль/г.л 0,86(0,08 0,50(0,07*** 0,84(0,09 0,60(0,06* АсАТ, мкмоль/г.л 0,78(0,05 0,42(0,04*** 0,73(0,05 0,50(0,03* ГГТП, мкмоль/л 64,3(5,5 45,4(2,2*** 62,4(6,2 57,3(2,0 Лужна фосфатаза, мккат/л 1,12(0,10 0,82(0,07* 1,15(0,14 0,93(0,05 Тімолова проба, од. 6,8(0,81 4,0(0,32*** 6,5(0,92 4,2(0,80 Альбумін, Г/л 47,4(1,0 49,3(1,1 46,9(1,2 47,2(1,10 ( -глобулін відносн, % 18,3(0,50 17,8(0,30 18,5(0,6 17,4(0,51 Показники АСГ Основна група, (n=47) Контрольна група, (n=40) до лікування після лікування до лікування після лікування Білірубін, мкмоль/л 37,4(2,30 24,5(1,5*** 35,4(2,23 29,8(1,86 АлАТ, мкмоль/г.л 3,41(0,36 1,12(0,09*** 3,25(0,29 2,32(0,12* АсАТ, мкмоль/г.л 2,78(0,30 1,43(0,07*** 2,60(0,22 1,84(0,14* ГГТП, мкмоль/л 250,9(7,34 64,5(3,21*** 277,8(7,2 97,8(2,46*** Лужна фосфатаза, мккат/л 2,80(0,30 1,37(0,18** 2,81(0,26 1,96(0,12* Тімолова проба, од. 7,4(0,92 4,5(0,72*** 7,6(0,85 5,80(0,79 Альбумін, Г/л 40,5(2,14 43,4(1,8 39,6(1,73 41,3(1,50 ( -глобулін відносн, % 26,2(0,70 23,4(0,60* 26,4(0,78 24,9(0,60 Примітка: відмінність величини показника до і після лікування вірогідна: * р0,05). Зовсім незначно в даній групі хворих знизилась в
крові концентрація ТГ.

Вивчення рівня глюкози в крові виявило, що у хворих основної групи на
фоні низьковуглеводної дієти та дії гепахолу спостерігається
нормалізація глікемії, в той час як у хворих контрольної групи на фоні
високовуглеводної дієти №5 та дії гепатофальку планта крива не сягає
такої динаміки, як у хворих основної групи.

Застосування гепахолу статистично вірогідно підвищує рівень насичення
жовчі ЖК. Концентрація ХЛ в жовчі хворих на НАСГ основної групи в
результаті лікування зменшилась в печінковій жовчі в 1,15 раза (р0,05). Вивчення вмісту альбуміну особливих змін не виявило.

Після лікування в основній групі хворих на СГЖВШ спостерігалась повна
нормалізація рівня ЖК в печінковій жовчі (рПісля лікування спостерігається підвищення Х/Х коефіцієнта (р Рис. 1 Механізм лікувального ефекту гепахолу при СГ В И С Н О В К И У дисертації наведене нове вирішення наукової проблеми, яке полягає у тому, що на підставі вивчення мембранотропної активності групи фітозасобів з відомою фармакологічною дією, запропонований гепатопротекторний фітозасіб “Гепахол”, клінічні і експериментальні дослідження застосування якого довели його високу ефективність у лікуванні СГ (НАСГ, АСГ, СГЖВШ, СГРУ). Встановлено, що фітозасіб “Гепахол” попереджує розвиток дистрофічних і деструктивних процесів у печінці, сприяє клітинній та внутрішньоклітинній регенерації, нормалізації порушених кисневозалежних метаболічних процесів, відновленню функціональної активності печінки, процесів жовчоутворення, жовчовиділення та властивостей жовчі. Доведено, що біологічно активні чинники гепахолу підвищують інтенсивність споживання кисню паренхімою печінки, що свідчить про підсилення кисневозалежних метаболічних процесів в печінці, спрямоване на забезпечення змінених фітозасобом її функцій. Гепахол збільшує об’єм жовчі, вміст в ній кон’югованих і вільних ЖК, нормалізує співвідношення триокси- та диоксихоланових кислот, Х/Х коефіцієнт, вміст пігментів, загального білка, що свідчить про вплив фітозасобу як на дифузійно-фільтраційні процеси в печінковій паренхімі, так і на біосинтез та транспорт її органічних складових. Показано, що гепахол стимулює електрогенез та моторну діяльність гладеньких м’язів травного тракту морської свинки без явищ десинситизації. Встановлено, що АСГ перебігає на фоні нутрієтивного дефіциту, спричиненого недостатнім вживанням всіх макро- та мікронутрієнтів. Для хворих на НАСГ та СГЖВШ характерний дисбаланс харчування, викликаний підвищеним вживанням вуглеводів, жирів, неповноцінних білків і недостатнім надходженням мікронутрієнтів. Диференційована дієта, збагачена білком, ФЛ, вітамінами, пектинами, мікроелементами в поєднанні з комплексними методами лікування сприяє нормалізації маси тіла хворих, зникненню астенічного синдрому, зменшенню сонографічних ознак стеатозу, нормалізації рівня глюкози та ліпідів в крові. Виявлено, що для різних нозологічних форм СГ провідним є переважне порушення окремих ланок метаболізму: для хворих на АСГ характерним є підвищення біохімічних показників цитолітичного синдрому; у хворих на НАСГ серед біохімічних змін переважають порушення рівня ліпідів та глюкози крові; у хворих на СГЖВШ переважають маркери холестазу. Доведено, що комплексна терапія з застосуванням гепахолу послаблює клінічну симтоматику, проявів цитолітичного, холестатичного синдромів, нормалізує трансаміназну активність крові, знижує рівень білірубіну, активність ЛФ, ГГТП, підвищує рівень альбуміну в крові хворих СГ, що свідчить про послаблення запального процесу в печінці і активацію регенерації органу. Гепахол зменшує ПОЛ і підвищує вміст ВГ та нормалізує показники ферментів глутатіонової системи АО-захисту у хворих на СГРУ. Встановлено, що холесекреторна функція печінки порушується при СГ алкогольної, обмінної та хологенної етіології. Найбільш виражені порушення характерні для СГ на фоні патології жовчовивідних шляхів. Гепахол позитивно впливає як на холатоутворюючу, так і на холестериновидільну функції печінки, нормалізуючи Х/Х коефіцієнт в жовчі. Гепахол нормалізує порушений функціональний стан позапечінкових жовчовивідних шляхів. Дозована нормобарична гіпоксія та голкорефлексотерапія в поєднанні з гепахолом та диференційованою дієтою нормалізують клінічні прояви захворювання, секреторну функцію шлунка, моторно-евакуаторну функцію жовчного міхура, холесекреторну функцію печінки, біохімічні показники сироватки крові у хворих на СГ. Більш висока, у порівнянні з традиційним лікуванням, ефективність комплексного методу терапії хворих на СГ полягає у зменшенні в сироватці крові вмісту білірубіну у 1,5 рази, активності АлАТ в 2 рази, АсАТ в 3 рази, ГГТП в 1,4-3,9 рази, ЛФ в 1,9-2 рази, показників тимолової проби в 1,6 рази; зниженні рівня ХЛ у печінковій жовчі – в 1,15 рази і міхуровій – в 1,3 рази, підвищенні вмісту жовчних кислот в печінковій жовчі в 1,3-1,5 рази і міхуровій – в 1,5 рази; зменшені об’єму жовчного міхура до 2 разів; зменшенні кількості хворих на стеатоз ІІ ступеня в 2,3 рази. Лікувальна ефективність науково обґрунтованої комплексної методики в терапії хворих на СГ підтверджена актами впровадження в ряді клінік, що дозволяє рекомендувати її для широкого застосування. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Комплексна методика застосування фітозасобу “Гепахол”, сорбенту “Силард”, диференційованої дієти, збагаченої харчовими волокнами та висівками може бути впроваджена в практику клінік терапевтичного, гастроентерологічного, реабілітаційного профілю та санаторно-курортних оздоровниць і поліклінік в терапії та реабілітації хворих на хронічні дифузні захворювання печінки, СГ. Фітозасіб “Гепахол” готується за наступним рецептом: безсмертника піщаного квітки – 15,0, кукурудзяні приймочки – 25,0, кульбаби корінь – 30,0, звіробою трава – 15,0, полину трава – 10,0, календули квітки – 20,0, материнки трава – 20,0. Для приготування настою 5г (1 столова ложка) збору поміщають в емальований (скляний, фарфоровий) посуд, заливають 250 мл холодної перевареної води і залишають на ніч. Ранком ставлять на водяну баню та кип’ятять протягом 15 хв, потім охолоджують упродовж 45-60 хв та проціджують. Зберігають настій у прохолодному місці (холодильнику) – 2 доби. Сорбент “Силард” готується у вигляді водної суспензії – 6 столових ложок препарату розчиняють у 250 мл води. Схема лікування: силард приймають по 50 мл суспензії 3-4 рази на добу упродовж 3-5 днів. Після закінчення прийому силарду призначають настій гепахолу, який приймають за 40-50 хвилин до їжі по 0,5 склянки 3 рази на день упродовж 25-30 днів. Потім знову приймають силард упродовж 3-5 днів, після чого призначають гепахол на 25-30 днів. Загальний курс лікування становить 2 місяці. Упродовж року курс комплексного лікування з метою реабілітації, профілактики повторюють 3-4 рази з перервою між курсами 15-30 днів. В процесі лікування не спостерігається негативної дії та взаємодії з іншими лікарськими засобами. При застосуванні даного методу негативних порушень на метаболічному рівні та випадків негативних клінічних реакцій не відмічено. Лікування гепахолом і силардом на фоні диференційованої дієти, збагаченої харчовими волокнами, пектинами і зкорегованою у відповідності з масою тіла і харчовим статусом хворих, сприяє нормалізації вуглеводного та ліпідного обміну речовин та виведенню з організму токсичних речовин, що утворюються при СГ, зокрема продуктів вільнорадикального окиснення, що утворюються при хронічних запальних процесах. Особливо показане застосування лікувального комплексу пацієнтами та мешканцями (з профілактичною метою) деяких регіонів України в післячорнобильський період. Застосування даного комплексу значно скорочує термін лікування та подовжує період ремісії. Доцільно використовувати у комплексній терапії хворих на СГ дозовану нормобаричну гіпоксію, яка може бути створена за допомогою установки штучного гірського клімату. Інтракорпоральну голкорефлексотерапію доцільно проводити індивідуально з використанням наступних біологічно активних точок: VB 20, VB 21, VB 24, VB 25, F 13, F 14, VB 37, F 11, F 3, V 18, V 19-V 25. У хворих на СГЖВШ, стан яких супроводжувався дискінезіями жовчовивідних шляхів, холестатичним синдромом, з метою покращення відтоку жовчі доцільно стимулювати наступні точки: VB 25, VB 34, VB 38, VB 40, V 18-V 25, F 2, E 3, E 36 по ІІ варіанту гальмівного методу. Застосування даного комплексного методу лікування СГ сприяє позитивній динаміці перебігу захворювання, покращання якості життя за суб’єктивними і об’єктивними критеріями. Лікування хворих на СГ повинно бути диференційованим з урахуванням етіології захворювання, особливостей харчування та функціонального стану печінки. При АСГ дієта повинна бути збалансована за енергетичною цінністю та всіма нутрієнтами; при НАСГ в харчуванні доцільне обмеження вуглеводів, а при змінах рівня глюкози крові – виключення легкозасвоюваних вуглеводів; при СГЖВШ - обмеження вуглеводів, та призначення харчових холеретиків та холекінетиків, харчової клітковини. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Гарник Т.П. Немедикаментозна відновно-реабілітаційна терапія хронічних гепатитів // Зб. наук. пр.- К., 1998.-С. 839-844. Гарник Т.П. Стан холесекреторної функції печінки і корекція її порушень у реабілітації хворих хронічними гепатитами // Зб. наук. пр.- К., 1998 р.-С. 844-849. Гарник Т.П. Фітотерапія у відновно-реабілітаційному лікуванні хворих хронічними гепатитами різної етіології // Укр.мед.вісті.- 1998.- ч. 1-2 (59-60), т. 2.- С. 190. Гарник Т.П. Імунологічні аспекти фітотерапії хронічних гепатитів // Наук. вісник Ужгородського університету.-1998.-В. 5.- С. 73-75. Гарник Т.П. Корекція порушень ліпідного обміну у хворих на хронічні гепатити // Мат. конф. з міжн. участю “Оздоровчі ресурси Карпат і прилеглих регіонів.-Чернівці, 1999 р.-С. 112-115. Гарник Т.П. Зміни показників імунної реактивності у хворих на хронічні гепатити під впливом комплексної терапії з застосуванням препаратів ехінацеї // Клін. фармація.-1999.-№ 2.-Т. 3.- С. 145-147. Гарник Т.П. Вплив деяких фітопрепаратів на показники малонового диальдегіду у хворих хронічними гепатитами // Врач. дело.- 1999.-№ 6.- С. 129-131. Гарник Т.П. Застосування препаратів рослинного походження при лікуванні та реабілітації хронічних гепатитів у осіб похилого віку // Врач. дело.- 1999.- № 7-8.- С. 168-170. Гарник Т.П., Островська Г.В., Рибальченко В.К. Характеристика мембранних властивостей спиртових настоянок фітопрепаратів // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика.-К., 2000, вип.9, кн.2.-С. 189-199. Дисертантом зібрано матеріал, підготовлено до друку. Гарник Т.П., Островська Г.В., Рибальченко В.К. Мембранотропна активність трав’яних зборів з гепатопротекторними властивостями // Міжвідомчий зб. “Гастроентерологія”.-Дніпропетровськ, 2000, вип. 31.- С. 375-380. Здобувач здійснила збір матеріалу, підготовку до друку. Гарник Т.П., Поканевич В.В., Лященко П.С., Весельський С.П., Білоусова І.В. Вплив фітозбору № 2 на процеси кон`югації та гідроксилювання жовчних кислот в печінці тварин // Мат. міжн. наук.-практ. конф. “Оздоровче природне харчування, розвантажувальна дієтотерапія.”-Ужгород, Поляна, 2000.- С. 186-191. Дисертантом проведено забір жовчі у тварин для біохімічних досліджень, статистичну обробку матеріалу, написання статті. Гарник Т.П., Весельський С.П., Поканевич В.В., Білоусова І.В., Лященко Т.П., Скачко Б.Г., Весельська Л.П., Титомир А.І. О возможной неизвестной функции печени в организме человека и животных. // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика.-К., 2000, вип.9, кн.4.- С. 24-28. Особистий внесок дисертанта – набір матеріалу, підготовка до друку. Гарник Т.П., Лященко П.С., Місан В.К., Майданюк А.В., Весельський С.П. Вплив гепатозахисного фітозбору (№ 2) на активність амілази та вміст амінокислот в слині людей // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика.- К.,2000, вип.9, кн.4.- С. 624-630. Здобувачем проведено забір матеріалу для біохімічних досліджень, статистичну обробку, написання статті. Гарник Т.П., Поканевич В.В., Лященко П.С., Весельський С.П., Каревіна Т.Г., Горенко З.А. Зовнішньосекреторна функція печінки у собак на фоні дії настою фітозбору № 2 // Зб. наук. пр. “Проблеми радіаційної медицини”.- К.,2000, вип.7.- С. 70-72. Дисертант провела забір матеріалу для біохімічних досліджень, статистичну обробку матеріалу, написання статті. Гарник Т.П. Тенденції розвитку фітотерапії як методу клінічної медицини // Мед. реабилитация, курортология, физиотерапия.-2000.- № 4 (24).-С. 46-48. Гарник Т.П., Диннік О.Б., Скачко Б.Г., Антюхов Р.В., Білоусова І.В. Наукове обґрунтування застосування лікарських засобів рослинного походження із лепехи болотної (Acorus calamus L., Araceae) у відновно-реабілітаційній терапії (огляд літератури) // Ліки України.- 2001.- № 9(50).- С. 67-71. Дисертантом зібрано матеріал, підготовлено до друку. Островська Г.В., Поканевич В.В., Гарник Т.П., Філінська О.М., Рибальчекно В.К. Мембранотропна активність фітопрепарату “Поліфітол-1” // Вісник Київського національного університету імені Т. Шевченка “Проблеми регуляції фізіологічних функцій”.- К.- 2001.- Вип. 7.- С. 41-44. Дисертантом здійснено аналіз, підготовку матеріалу до друку. Гарник Т.П., Лященко П.С., Пелюх П.Ф. Вплив настою фітозбору на електричну та скоротливу активність гладеньких м`язів кишечнику // Сучасна гастроентерологія.- 2001.- №3(5).- С. 55-58. Дисертант – ідея, набір матеріалу, статистична обробка, аналіз, друк. Гарник Т.П., Поканевич В.В., Лященко П.С., Гушинець Г.П., Куровська А.Ф. Вплив настою фітозбору №2 на шлункову секрецію // Український терапевтичний журнал.- 2001.- №3.- Т.3.- С. 67-69. Здобувачем проведено забір шлункового соку у тварин для біохімічних досліджень, статистичну обробку, аналіз, друк матеріалу. Гарник Т.П., Янчук П.І., Комаренко В.І. Вплив настою фітозбору на артеріальний тиск і тканинне дихання печінки // Зб. наук. пр. співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика.-К., 2001, кн.4, вип.10.- С. 1241-1245. Здобувач - ідея дослідження, збір, статистична обробка, аналіз та друк матеріалу. Поканевич В.В., Островська Г.В., Гарник Т.П., Рибальченко В.К. Характеристика мембранотропних властивостей спиртових екстрактів фітопрепаратів // Національна академія наук України.- 2001.- №8.- С. 152-156. Дисертантом проведено набір матеріалу, обговорення та підготовка до друку. Гарник Т.П., Лященко П.С., Весельський С.П., Гушинець Г.П., Майданюк А.В., Білоусова І.В. Співвідношення ліпідів у секретах травних залоз при дії гепатопротекторного фітозбору // Сучасна гастроентерологія.- 2002.- №1(7).- С. 42-48. Здобувач провела забір шлункового соку, жовчі у тварин для біохімічних досліджень, збір, статистичну обробку, аналіз і друк матеріалу. Гарник Т.П. Применение энтеросорбции в комплексной терапии и реабилитации больных хроническими гепатитами // Ліки України.- 2002.- №10.- С. 2-5. Гарник Т.П., Горбань Є.М., Юрженко Н.М. Вивчення дії фітозбору “Гепахол” на моделі гострого токсичного гепатиту // Одеський медичний журнал.- 2002.- №5(73).- С. 11-14. Дисертантом здійснено забір крові для біохімічних досліджень, статистичну обробку, аналіз, висновки, друк матеріалу. Гарник Т.П., Ступіна О.С., Горбань Є.М. Морфологія печінки при дії фітозасобу “Гепахолу” на моделі гострого токсичного гепатиту // Одеський медичний журнал.- 2002.- №6 (74).- С. 19-22. Здобувачем проведено годування тварин фітозасобами, забір біосубстратів печінки, морфологічне і гістохімічне дослідження, статистична обробка матеріалу, аналіз, друк матеріалу. Гарник Т.П. Гепатопротекторное действие фитосредств в комплексной терапии и реабилитации больных хроническим гепатитом // Ліки України.- 2002.- №11 (64).- С. 2-5. Гарник Т.П., Горбань Є.М., Динник О.Б., Сорокіна І.Г. Вплив фітозасобу “Гепахол” на функцію шлунка і гепатобіліарну систему у хворих із хронічними дифузними захворюваннями печінки // Одеський медичний журнал.- 2003.- № 2 (76).- С.27-31. Здобувач – ідея, забір, статистична обробка, аналіз, висновки, друк матеріалів. Гарник Т.П. Вплив фітозасобів на вільнорадикальне окислення ліпідів та систему антиоксидантного захисту організму при хронічних стеатогепатитах // Ліки України.- 2003.- № 3 (68).- С. 16-20. Гарник Т.П. Вплив диференційованої терапії на перебіг стеатогепатиту // Сучасна гастроентерологія.- 2004.- №2 (16).- С. 45-50. Гарник Т.П. Адаптированнная диета в лечении больных неалкогольним стеатогепатитом // Ліки України.- 2004.- № 5 - С. 41-45. Пат. 49296 А Україна, МПК 7 А61К35/78. “Гепахол” – жовчогінний, гепатопротекторний і радіопротекторний збір лікарських рослин // Гарник Т.П. - № 2001107223; Заявл. 23.10.2001; Опубл. 16.09.2002. Бюл.№9; Пат. 48858 А Україна, МПК 7 А61К35/78. Лікувально-омолоджуючий збір для профілактики передчасного старіння і лікування вікових патологій // Гришина В.С., Гарник Т.П., Фролов В.М. та інш.- № 2002010294; Заявл. 11.01.2002; Опубл. 15.08.2002.Бюл.№8; Пат. 49627 А Україна, МПК 7 А61К31/695. Суміш для профілактики й реабілітації при захворюваннях печінки // Гришина В.С., Гарник Т.П., Фролов В.М. та інш.- № 2002010293; Заявл. 11.01.2002; Опубл. 16.09.2002.Бюл.№9; Пат. 54875 А Україна, МПК 7 А61К35/78. Збір лікарських трав для лікування дискінезії жовчовивідних шляхів гіпертонічно-гіперкінетичної форми // Гарник Т.П.- № 2002043593; Заявл. 29.04.2002; Опубл. 17.03.2003.Бюл.№3; Пат. 54067 А Україна, МПК 7 А61К35/78. Збір лікарських трав для лікування дискінезії жовчовивідних шляхів гіпотонічно-гіпокінетичної форми // Гарник Т.П.- № 2002043592; Заявл. 29.04.2002; Опубл. 17.02.2003.Бюл.№2; Пат. 54068 А Україна, МПК 7 А61К35/78. Спосіб лікування хворих хронічним холестатичним гепатитом // Гарник Т.П., Поканевич В.В., Весельський С.П.- № 2002043594; Заявл. 29.04.2002; Опубл. 17.02.2003.Бюл.№2; Гарник Т.П., Горбань Є.М., Диннік О.Б., Поканевич В.В., Тен Е.О., Строкіна І.Г. Нові методики лікування, реабілітації та профілактики хронічних стеатогепатитів різної етіології: № 146/19/03 // Реєстр галузевих нововведень.- Київ:2003.- Вип. 18-19.- С. 100-101. Гарник Т.П., Горбань Є.М., Поканевич В.В., Білоусова І.В., Гришина В.С. Методика використання “Гепахолу” в комплексній терапії, реабілітації та профілактиці хронічних дифузних захворювань печінки: № 147/19/03 // Реєстр галузевих нововведень.- Київ:2003.- Вип. 18-19.- С. 101-102. Гарник Т.П., Островська Г.В., Рибальченко В.К., Рибальченко Т.В. Добір співвідношення компонентів фітозборів на основі їх мембранотропних властивостей: № 249/19/03 // Реєстр галузевих нововведень.- Київ:2003.- Вип. 18-19.- С. 174-175. Гарник Т.П., Горбань Є.М., Поканевич В.В., Білоусова І.В., Добровольський С.В. Застосування фітозасобу “Гепахол”, адаптогену “Силард” на тлі дієти 5, збагаченої харчовими волокнами, пектинами та висівками, в комплексній терапії та реабілітації хворих із хронічними дифузними захворюваннями печінки, хронічними гепатитами: № 178-2002 // Інф. лист.-Київ:2002.- 4 с. Анотація Гарник Т.П. Клініко-експериментальні аспекти терапії стеатогепатитів - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.02. – внутрішні хвороби.- Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, - Київ, 2004. У дисертаційній роботі представлені результати клініко-експериментального дослідження щодо підвищення ефективності терапії хворих на стеатогепатити різної етіології. На основі результатів експериментальних та клінічних досліджень, які розкрили механізми дії препарату рослинного походження “Гепахол”, диференційованої дієтотерапії, дозованої нормобаричної гіпоксії, голкорефлексотерапії, сформульована концепція підвищення ефективності лікування хворих стеатогепатитами. Доведена ефективність та безпечність застосування середників рослинного походження, дієти збагаченої незамінними факторами харчування, а також допоміжних фізичних методів – дозованої нормобаричної гіпоксії та голкорефлексотерапії при ураженнях печінки, в тому числі у осіб, які підлягли радіаційному впливу. Ключові слова: стеатогепатит, етіологія, клініка, мембранотропна активність, діагностика, лікування, дієта Аннотация Гарник Т.П. Клинико-экспериментальные аспекты терапии стеатогепатитов - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни.- Киевская медицинская академия последипломной подготовки им. П.Л. Шупика МЗ Украины, - Киев, 2004. В диссертационной работе представленны результаты клинико-экспериментального исследования повышения эффективности терапии больных стеатогепатитом. На основании обследования 309 пациентов – 87 (28,1 %) больных стеатогепатитом алкогольной этиологии, 58 (18,7 %) неалкогольной этиологии, 52 (16,8 %) больных стеатогепатитом на фоне радиационного воздействия и 112 (36,2 %) больных стеатогепатитом на фоне патологии желчевыводящих путей установлены нарушения липидного, углеводного, белкового обмена, состояния желчеобразования, внешнесекреторной функции печени. При этом течение алкогольного стеатогепатита характеризовалось превалированием цитолитического синдрома, неалкогольного - изменениями концентрации липидов крови и умеренным цитолитическим и холестатическим синдромом, стеатогепатит на фоне повреждения желчевыделительной системы – увеличением маркеров холестаза. Выявлено, что алкогольный стеатогепатит протекает на фоне нутриетивного дефицита, вызванного недостаточным потреблением всех макро- и микронутриентов; неалкогольный стеатогепатит и стеатогепатит на фоне поражения желчевыводящих путей характеризуется повышенным потреблением энергии за счет углеводов, жиров, неполноценных белков и недостаточным поступлением микронутриентов. Особенности клинического течения, биохимических показателей и пищевого статуса при различных формах стеатогепатита послужили основанием для разработки нового метода немедикаментозной терапии, включавшего дифференцированную диету, фитосредство “Гепахол”, в состав которого входят бессмертник песчаный цветки – 20,0, кукурузные рыльца – 25,0, одуванчика корень - 30,0, зверобоя трава – 15,0, полыни трава – 10,0, календулы цветки – 20,0, душицы трава – 20,0; сорбент “Силард”, дозированную нормобарическую гипоксию и иглорефлексотерапию. В эксперименте на животных доказано, что гепахол, биологически активные вещества которого обусловливают полифункциональное действие, а флавоноиды – мембранопротекторное, антиоксидантное, противовоспалительное и желчегонное действие, предупреждает развитие дистрофических и деструктивных процессов в печени, способствует нормализации метаболических процессов, влияет на диффузио-фильтрационные процессы в печеночной паренхиме, биосинтез и транспорт желчи, стимулирует электрогенез и моторную функцию гладких мышц пищеварительного тракта. Клинические исследования доказали, что на фоне диеты, обогащенной белком, фосфолипидами, витаминами, пектинами, микроэлементами, комплексная терапия с применением гепахола, силарда, нормобарической гипоксии и иглорефлексотерапии привели к более быстрой нормализации клинических проявлений стеатогепатита, статистически достоверному улучшению биохимических показателей, секреторной функции желудка, моторно-эвакуаторной функции желчного пузыря, холесекреторной функции печени, по сравнению с традиционными методами лечения. Высокая лечебная эффективность научно обснованной комплексной методики позволяет рекомендовать ее для широкого внедрения при терапии и профилактике стеатогепатита. Ключевые слова: стеатогепатит, этиология, клиника, мембранотропная активность, диагностика, лечение, диета. Annotation: Garnik T.P. Clinical and Experimental Aspects of Therapy of Steatohepatitis The Dissertation on competition of a scientific degree of the doctor of medical sciences. Specialty 14.01.02 – Internal diseases. – Kyiv Medical Academy for Postgraduate Education named after P.L.Shupik Ukraine Ministry of Public health , - Kyiv, 2004. The dissertation formulates clinical and experimental researches on increase effectiveness of the therapy of patients with diagnosis steatohepatitis of different etiology. The dissertation results the concepts on increase effectiveness of treatment patients with diagnosis steatohepatitis of different etiology which is developed on the basis of results of experimental and clinical researches which concept the effect of the herbal medicine “Hepahol”, differentiated alimentary therapy, dosed out normobaral hypoxia, reflex therapy. It is proved effectiveness and safety of application herbal medicines, diet enriched by indispensable factors of nutrition as well as additional physical methods – dosed out normobaral hypoxia, reflex therapy for patients with disorder of liver, including persons affected by radiological factor. Key words: steatohepatitis, etiology, clinic, membranotropal activity, diagnostics, treatment, diet. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АДФ - аденозиндифосфорна кислота АлАТ - аланінамінотрасфераза АМФ - аденозинмонофосфорна кислота Анти-НВс - антитіла до НВсАg Анти-НВе - антитіла до НВеАg Анти-НВs - антитіла до НВsg Анти-НCV - антитіла до НCV АО - антиоксидантна дія АП - амплітуда плато АсАТ - аспартатамінотрансфераза АСГ - алкогольний стеатогепатит АТ - артеріальний тиск АТФ - аденозинтрифосфорна кислота ВГ - відновлений глутатіон ГІІ - коефіцієнт адсорбції другої фази ГГТП - гамаглютамілтранспептидаза ГП - глутатіонпероксидаза ГР - глутатіонредуктаза ГТ - глутатіонтрансфераза Г-6-ФДГ - глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа ДК - дієнові кон’югати ЕХ - ефіри холестерину ЖК - жирні кислоти ЗХ - загальний холестерин ЛП - латентний період ЛФ - лужна фосфатаза МДА - малоновий диальдегід НАДФН2 - нікотинаміддинуклеотид фосфат НАСГ - неалкогольний стеатогепатит НЖК - насичені жирні кислоти ННЖК - ненасичені жирні кислоти П - поверхневий тиск ПОЛ - перекисне окиснення ліпідів ПРЕ - перокисна резистентність еритроцитів рО2 - парціальний тиск кисню РНК - рибонуклеїнова кислота СОД - супероксиддисмутаза СГ - стеатогепатит СГЖВШ - стеатогепатит на фоні уражень жовчовивідних шляхів СГРУ - стеатогепатит у хворих, які підлягли дії радіаційного фактору ТГ - тригліцериди ТБК-АП - тіобарбітурат-активні продукти ТХК - таурохолієва кислота УЗД - ультразвукова діагностика ФЛ - фосфоліпіди ХК - холанові кислоти Х/Х - холато-холестериновий коефіцієнт ЧАЕС - Чорнобильська атомна електростанція ЧВП - час виходу на плато IgG - імуноглобулін G ?-ЛПХ - ?-ліпопротеїдний холестерин ?-ЛПХ - ?- ліпопротеїдний холестерин HCV - вірусний гепатит С HBV - вірусний гепатит В С15:0 - пентодеканова кислота С16:0 - пальмітинова кислота С18:0 - стеаринова кислота С18:1 - олеїнова кислота С18:2 - лінолева кислота С18:3 - ліноленова кислота С20:4 - арахідонова кислота PAGE 33 18 Комплексна методика лікування СГ на основі застосування гепахолу Морфо-гістологічні функції Біохімічні функції Фізіологічні функції Нормалізація структури плазматичних мембран гепатоцитів Збільшення насиченості ліпідного комплексу; зниження активності вільнорадикальних процесів в печінці Зменшення мембранного потенціалу; збільшення амплітуди швидкого потенціалу дії гладеньких м’язів кишечника Активація клітинної регенерації в печінці Активація синтезу білків, жовчних кислот, етерифікації холестерину Збільшення споживання кисню тканинами Мембраностабілізуюча та антиоксидантна дія Активація біосинтетичних та енергетичних процесів Хворі СГ Оптимізація функціонального стану печінки Покращення якості життя Позитивна динаміка клінічного перебігу захворювання Нормалізація ліпідного обміну Зниження інтенсивності вільнорадикальних процесів

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020