.

Тритерпеновi глiкозиди аралiєвих: виділення, встановлення бу-дови, біологічна активність та хемотаксономічне значення (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
139 5810
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ФІЗИКО-ХІМІЧНИЙ ІНСТИТУТ ім. О.В. БОГАТСЬКОГО

ГРИШКОВЕЦЬ

Володимир Iванович

УДК 547.918:543.422:582.5/.9

Тритерпеновi глiкозиди аралiєвих: виділення, встановлення будови,
біологічна активність та хемотаксономічне значення

02.00.10 – біоорганічна хімія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора хімічних наук

Одеса – 2004Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі органічної хімії Таврійського національного

університету ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант:

доктор хімічних наук, професор

Чирва Василь Якович,

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського,

завідувач кафедри органічної хімії

Офіційні опоненти:

чл.-кор. НАН України, доктор хімічних наук, професор

Хиля Володимир Петрович,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка,

завідувач кафедри органічної хімії;

доктор хімічних наук, старший науковий співробітник

Макаєв Флюр Зайнутдинович,

Інститут хімії АН Республіки Молдова,

завідувач лабораторії органічного синтезу;

доктор хімічних наук, старший науковий співробітник

Іванов Едуард Іванович,

Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України,

провідний науковий співробітник.

Провідна установа:

Державний науковий центр лікарських засобів НАН та МОЗ України,

лабораторія хімії та технології фенольних препаратів, м. Харків.

Захист відбудеться “ 25 ” червня 2004 р. о 1000 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 41.219.02 при Фізико-хімічному інституті

ім. О.В. Богатського НАН України за адресою: 65080, м. Одеса,
Люстдорфська

дорога, 86.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці

Фізико-хімічного інституту ім. О.В. Богатського НАН України.

Автореферат розісланий “ 21 ” травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.х.н, с.н.с. Литвинова Л.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Тритерпенові глікозиди, або сапоніни, являють собою
один з чисельнних класів природних сполук, що належать до вторинних
метаболітів складного, інакше, сумішного біогенезу. Значний інтерес до
природних тритерпенових глікозидів обумовлений не тільки суто науковою
стороною питань вилучення та встановлення структур нових глікозидів,
часто з незвичайними структурами вуглеводних чи агліконних частин,
використання відомостей щодо розповсюдження визначених глікозидів для
рішення проблем відокремлення видів, родів, родин (тобто вирішення
хемотаксономічних питань), але й тим, що сапоніни виявляють дуже широкий
спектр біологічної активності. Більшість вивчених тритерпенових
глікозидів мають той чи інший вид дії на клітинному або організменому
рівні in vitro або in vivo. У сапонінів знайдені такі види біологічної
активності: антимікробна, фунгіцидна, антибактеріальна, антивірусна,
цитотоксична та антиракова, антимутагенна, іхтіотоксична, молюскоцидна,
сперміцидна та контрацептивна, інсектицидна, антигельмінтна, діуретична,
кардіоваскулярна, протизапальна, антиексудативна, анальгетична,
імуномодулююча, адаптогенна, седативна, гіпоглікемічна, антиалергенна та
інші, а також алелопатична активність у біоценозах.

Окрім того, сапоніни та екстракти сапоніноносних рослин в останній час
все ширше використовуються в комерційних масштабах у харчовій
промисловості, сільському господарстві та медицині. Особливе значення
для медицини мають знайдені у деяких тритерпенових глікозидів, особливо
з Південноамериканської рослини Quillaja saponaria, імуномодулюючі
властивості, що широко досліджуються з точки зору можливого використання
у вакцинах для людини.

Інтерес до тритерпенових глікозидів рослин родини аралієвих (Araliaceae)
значною мірою обумовлений фармакологічними, головним чином стимулюючими
центральну нервову систему, та адаптогенними властивостями препаратів на
основі женьшеня (Panax ginseng), елеутерококу (Eleutherococcus
senticosus), заманіхи (Oplopanax elatus), аралії (Aralia mandshurica),
що давно отримали світове визнання, та діючим фактором яких є
тритерпенові глікозиди. Розроблені в останній час препарати “Prospan” та
“Hedelix” на основі плюща звичайного Hedera helix успішно
використовуються при лікуванні гострих та хронічних запалень дихальних
шляхів, кашлю та як спазмолітичні засоби. Значний ряд інших рослин
родини аралієвих широко використовується у народній медицині при
лікуванні різноманітних захворювань, а також займає значне місце у
традиційній східній медицині.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження
глікозидів проведено у рамках науково-дослідної роботи кафедри
органічної хімії Таврійського національного університету ім. В.І.
Вернадського за програмами “Вивчення будови і біологічних властивостей
вуглеводів і вуглеводовмісних сполук та біополімерів” (№ держ.
реєстрації 0197U001964 – 1996–2000 рр.), за госбюджетними темами
“Отримання нових біологічно активних сполук на основі мурамоїлдипептиду
та природних тритерпеноїдів” (№ держ. реєстрації 0197U000423 – 1997–1999
рр.) і “Нові біологічно активні речовини на основі мурамоїлдипептиду та
природных тритерпеноїдів” (№ держ. реєстрації 234/03 – 2000-2005 гг.).
Дослідження виконані також і при частковій фінансовій підтримці
Міжнародної Науково-Освітньої Програми (ISEP) (грант № APU073024).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка
методів виділення, встановлення структури і біологічної активності
тритерпенових глікозидів рослин родини аралієвих (Araliaceae) та
встановлення можливості їх використання для вирішення хемотаксономічних
завдань в дослідженому ряду.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

оцінка вивченості тритерпенових глікозидів рослин родини аралієвих,
вибір об’єктів та методів дослідження;

розробка загальних варіантів попереднього ТШХ-аналізу для встановлення
груп присутніх тритерпенових глікозидів та методик виділення, очищення
та розподілу глікозидів залежно від їх природи;

виділення тритерпенових глікозидів з ряду видів та різновидностей роду
Hedera (H. canariensis, H. caucasigena, H. colchica, H. helix, H. helix
var. baltica, H. pastuchovii, H. scotica, H. taurica,), а також з видів
та різновидностей інших родів родини аралієвих (Acanthopanax, Aralia,
Arthrophyllum, Brassaia, Brassaiopsis, Cussonia, Delarbrea, Dizygotheca,
Fatsia, Kalopanax, Meryta, Neopanax, Oreopanax, Polyscias, Pseudopanax,
Schefflera, Tetrapanax, Trevesia, Tupidanthus);

встановлення будови виділених глікозидів комплексом хімічних та
фізико-хімічних методів;

порівняльна якісна та кількісна оцінка вмісту глікозидів у різних
органах рослин, у окремих тканинах органів, а також у вікових формах
рослин та окремих органів;

таксономічний аналіз стрівальності тритерпенових глікозидів на рівнях
підвидів (різновидностей), видів одного роду, родів та триб родів родини
аралієвих;

виведення хемотаксономічних висновків на основі структурних рис
тритерпенових глікозидів (структур вуглеводних та агліконних частин) на
рівнях підвидів (різновидностей), виду, родів, триб родів і родини у
цілому та порівняння отриманих результатів з існуючими ботанічними
системами окремих родів та всієї родини аралієвих;

порівняльний хемосистематичний аналіз розподілу тритерпенових глікозидів
на рівнях споріднених родин, порядків, підкласів та класів вищих рослин
з можливими хемотаксономічними та філогенетичними висновками;

оцінка можливих напрямків хімічної еволюції структур тритерпенових
глікозидів в межах родини на підставі аналізу розповсюдження глікозидів
у визначених таксонах з урахуванням даних по філогенії родини аралієвих;

вивчення різноманітних видів біологічної активності (гемолитичної,
іхтіотоксичної, цитостатичної, цитотоксичної та цитопротекторної,
нейротропної, сперміцидної, антигельмінтної, імуномодулюючої) та оцінка
структурних особливостей глікозидів відносно до виявляємих активностей.

Об’єкт дослідження: види рослин родини аралієвих.

Предмет дослідження: тритерпенові глікозиди.

Методи дослідження: одно- та двовимірна тонкошарова хроматографія,
препаративна хроматографія, хімічні методи (повний та частковий
кислотний гідролізи, лужний та м’який лужний гідролізи, метилування
діазометаном, ацетилювання та часткове ацетилювання, деацетилювання,
борогідридне відновлення, сульфатування), ферментативні гідролітичні
методи, методи спектроскопії ЯМР (1H-ЯМР, 13С-ЯМР, COSY, TOCSY, HSQC,
HMBC, ROESY), мас-спектрометрія, ІЧ-спектроскопія.

Наукова новизна отриманих результатів:

Вперше запропоновано та обгрунтовано використання двомірного ТШХ-анализу
та хроматографічних систем з різними рівнями рН для попереднього
встановлення груп присутніх тритерпенових глікозидів.

Вперше доведено ефективність використання оксиду та основного карбонату
магнію як ефективних сорбентів для розподілу глікозидів, що
відрізняються за кислотністю.

Вперше для агліконних і вуглеводних фрагментів глікозидів виконані повні
та однозначні віднесення сигналів у спектрах 1Н- та 13С-ЯМР.

Вивчено тритерпенові глікозиди 50 видів з 24 родів родини аралієвих, з
котрих 36 видів та 14 родів вивчалися вперше. З досліджених об’єктів
виділено та встановлено повні структури 146 нових тритерпенових
глікозидів, 16 раніше відомих глікозидів вперше знайдено у видах родини
аралієвих.

Встановлена структура нового тритерпеноїда –
23,27-дигідрокси-бетулінової кислоти, виділеної у вигляді її глікозида.
Вперше у рослинах знайдені глікозиди еритродіолу і 30-норхедерагеніну та
метилового естера хедерагеніну. У видах родини аралієвих вперше знайдені
глікозиди каулофілогеніну та 27-гідроксиурсолової кислоти. Вперше
встановлена широка розповсюдженість у родині аралієвих глікозидів
эхіноцистової кислоти та глікозидів урсолової кислоти поряд з ізомерними
глікозидами олеанолової кислоти.

Виявлена широка розповсюдженість у видах родини аралієвих ацетильних
похідних тритерпенових глікозидів, встановлені місця переважної
локалізації ацетильных груп у вуглеводних фрагментах. Вперше у рослинах
знайдено ацильний фрагмент транс-кофейної кислоти, а в діацильованих
глікозидах – одночасна при-сутність залишків транс-кофейної та оцтової
кислот. У видах деяких родів вперше знайдені 3-сульфати олеанолової та
ехіноцистової кислот, 23-сульфат хедерагеніну та їх 28-О-глікозиди.

У складі тритерпенових глікозидів вивчених рослин знайдені раніше не
відомі ди- , три-, тетра- та пентасахаридні фрагменти.

Запропоновані прості методики синтезу 3- и 23-сульфатів тритерпеноїдів
та тритерпенових глікозидів з частковоацетильованими первинноспиртовими
групами.

На підставі даних про структури тритерпенових глікозидів в окремих
випадках та аналізу таксономічного розподілу тритерпенових глікозидів
показана можливість вирішення таксономічних проблем на різних рівнях
(види, роди, триби родів) як родини аралієвих, так і на більш високих
таксономічних рівнях – порядків, надпорядків та підкласів квіткових
рослин.

Вперше для роду плющ (Hedera) та родини аралієвих у цілому виконані
хемотаксономічні розмежування на підставі структур вуглеводних і
агліконних частин глікозидів та проведено порівняння отриманих рішень з
ботанічними системами роду плющ і усієї родини аралієвих та показана
наявність лише слабких кореляцій між цими двома типами таксономічних
рішень.

Вперше виконана оцінка можливих напрямків еволюції елементів структур
тритерпенових глікозидів аралієвих.

Виявлено структурні элементи тритерпенових глікозидів, що відповідають
за наявність гемолитичної активністі, і встановлено зв’язок між
гемолітичною та іншими вивченими видами біологічної активності –
іхтіотоксичною, антибактеріальною, антифунгальною, антигельмінтною,
цитостатичною, сперміцидною, нейротропною, та знайдено найбільш активні
глікозиди у кожному виді активності.

У тритерпенових глікозидів з видів роду Hedera вперше знайдена
імуноад’ювантна активність та спроможність викликати як гуморальні, так
і клітинні імунні відповіді на різноманітні антигени, включаючи
глікопептидні фрагменти імуногенних білків ВІЛ-1, виявлено глікозиди
водночас з імуноад’ювантною та ВІЛ-інгібуючою активностями.

Практичне значення одержаних результатів:

Запатентовано засіб стимулювання гуморальної та клітинної імунних
відповідей на цільовий антиген з використанням тритерпенових глікозидів
з видів роду Hedera як імуноад’ювантів і показано, що цей винахід може
бути використаний для розробки вакцин.

Один із глікозидів
(3-сульфат-28-О-(-L-рамнопіранозил-(1(4)-О-(-D-глюкопіранозил-(1(6)-О-(-
D-глюкопіранозид олеанолової кислоти), що має як імуноад’ювантні, так і
ВІЛ-інгібуючі властивості, відібраний як найбільш перспективний ад’ювант
при розробці вакцин для ВІЛ-інфікованих людей. Одержанопозитивні
результати з проявом як гуморальної, так і клітинної проліферативної
імунних відповідей при дослідженні ад’ювантних властивостей цього
глікозиду у експериментальних ДНК-анти-ВІЛ-вакцинах.

Значний практичний інтерес являє виявлена антифунгальна активність ряду
тритерпенових глікозидів відносно до патогенних штамів кандид (Candida
spp.). Одержані результати та знайдені найбільш активні глікозиди
готуються до патентування як діючі речовини у засобах лікування
кандидозів у людей.

Практичний інтерес мають знайдені сперміцидні та антигельмінтні
активності деяких глікозидів, оскільки вони зможуть поширити коло
існуючих сперміцидних та антигельмінтних препаратів.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні наукового напрямку,
постановці мети та завдань дослідження і знаходження шляхів їх
здійснення. Основний об’єм экспериментальної роботи та обробка отриманих
результатів, а також узагальнення, заключення та висновки виконані
здобувачем особисто. У роботі дисертанта не використовувалися ідеї або
будь які розробки, що належать співавторам публікацій. Частина
експериментальної роботи з виділення та встановлення будови глікозидів
видів родів Hedera, Fatsia та Tetrapanax виконана спільно з власними
аспірантами Цветковим О.Я., Толкачовою Н.В., Яковішиним Л.О., Соболєвим
Є.О. та Стригуновим В.С.

Структурні дослідження методом ЯМР виконані спільно з д.х.н., проф.
Шашковим А.С. (Інститут органічної хімії ім. М.Д. Зелінського РАН, м.
Москва) та його аспірантом Качала В.В. Однак більша частина
інтерпретацій спектрів та отримання структурної інформації віконано
здобувачем особисто.

Оцінка антигельмінтної активності глікозидів виконана д.вет.н. проф.
Вишняускасом А. (Вільнюський відділ Інституту гельмінтології ім. К.І.
Скрябіна).

Вивчення антибактеріальної, антивірусної, антифунгальної та сперміцидної
активностей глікозидів проведено спільно з д.мед.н. Криворутченко Ю.Л.
(кафедра мікробіології Кримського державного медичного університету ім.
С.І. Георгієвського) та співробітниками кафедри.

Вплив тритерпенових глікозидів на електричну активність нейронів вивчено
спільно з д.б.н., проф. Коренюком І.І. (кафедра фізіології людини і
тварин Таврійського національного университету ім. В.І. Вернадського) і
аспіранткою Костюченко О.В.

Дослідження імунологічної активності глікозидів проведено спільно з
к.фарм.н., доц.. Дроздом Г.А (кафедра фармакогнозії Курського державного
медичного університету) і аспіранткою Горбачовою Л.О, з д.мед.н.
Криворутченко Ю.Л. (кафедра мікробіології Кримського державного
медичного університету ім. С.І. Георгієвського) та співробітниками
кафедри, зі співробітниками відділу вірусології Шведського інституту з
контролю над інфекційними захворюваннями (Швеція, Стокгольм, керівник
проекту –Wahren B.).

Вивчення гемолітичної, іхтіотоксичної та цитостатичної активностей
глікозидів виконано головним чином самостійно або за участю власних
аспірантів.

Автор висловлює глибоку вдячність своїм колегам, які брали участь у
проведенні експериментальних досліджень і в обговоренні їх результатів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації були представлені
на VIII Всесоюзній конференції з хімії та біохімії вуглеводів (Тбілісі,
1987); на XVI-XIX Українських конференціях з органічної хімії
(Тернопіль, 1992, Харків, 1995, Львів, 2001); на Міжнародному симпозіумі
з сапонінів у рамках 210-го національного форуму Американського
Хімічного Товариства, на Другому, Третьому, Четвертому та П’ятому
Міжнародних симпозіумах з хімії природних сполук (Эскішехір, Туреччина,
1996; Бухара, Республіка Узбекістан, 1998; Іспарта, Туреччина, 2001;
Ташкент, Узбекістан, 2003); Першому Міжнародному конгресі з алелопатії
(Кадіс, Іспанія, 1996); Першій Всеросійській конференції з ботанічного
ресурсознавства (Санкт-Петербург, Російська Федерація, 1996); Четвертій
Міжнародній конференції з медичної ботаніки (Київ, Україна, 1997); на
Міжнародній конференції з природних продуктів та фізіологічно активних
речовин (Новосибірськ, Російська Федерація, 1998); Десятому
Європейському симпозіумі з вуглеводів “Eurocarb X” (Голуей, Ірландія,
1999); Міжнародному симпозіумі “Сапоніни у їжі, кормах та медичних
рослинах” (Пулави, Польща, 1999); на XIII Міжнародній конференції зі
СНІДу (Дурбан, Південно-Африканська Республіка, 2000); на III
Всеросійській конференції “Нові досягнення ЯМР в структурних
дослідженнях (Казань, Російська Федерація, 2000); на 20-м и 21-м
Міжнародних симпозіумах з вуглеводів (Гамбург, Німеччина, 2000; Каирнс,
Австралія, 2002); на XIX Українській конференції з органичної хімії
(Львів, Україна, 2001); на 11-му Європейському симпозіумі з вуглеводів
(Лісабон, Португалія, 2001); на XVI Міжнародному симпозіумі з
глікокон’югатів (Гаага, Нідерланди, 2001); на Науково-практичних
семінарах “Пошук та розробка серцево-судинних засобів” (Алушта, Україна,
2001, Гурзуф, Україна, 2003); на Міжнародній науково-практичній
конференції “Нові технології отримання та використання біологічно
активних речовин (Алушта, Україна, 2002); на I Міжнародній конференції
Молдавського Хімічного Товариства “Досягнення та перспективи сучасної
хімії” (Кишинів, Молдова, 2003); на II Міжнародній конференції з
колоїдної хімії та фізико-хімічної механіки (Мінськ, Беларусь, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 58 статтей,
1 патент, 6 публікацій у матеріалах (працях) симпозіумів та конференцій,
79 тез доповідей на симпозіумах та конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертацыя складаеться з вступу, восьми
роздiлiв, висновкiв, списку використаних джелел, що налiчуе 461
найменування, та трьох додаткiв. Дисертацiя викладана 460 сторiнках
машинописного тексту, мiстить 106 таблиць та 19 рисункiв.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання
дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних
результатів.

У першому розділі (огляді літературних даних) розглянуті основні
принципи систематики (таксономії) рослин, основні принципи та обмеження
у хемотаксономії рослин, тобто у використанні хімічних ознак для
таксономічніх рішень. Дана загальна ботаніко-географічна характеристика
родини аралієвих та роду плющ. Виконаний порівняльний розгляд та
критичний аналіз основних існуючих систем родини аралієвих та роду плющ.
Систематизовані літературні дані щодо тритерпенових глікозидів аралієвих
за типами структур їх агліконних та вуглеводних частин та за
стрівальністю в межах як окремих родів, так і родині взагалі. Зроблений
висновок, що рівень таксономічної специфічності як агліконних, так і
вуглеводних частин глікозидів не є постійним та не характеризує якусь
визначену таксономічну категорію – вид, рід, триби родів або родину в
цілому, хоча структури вуглеводних частин глікозидів порівняльно з
агліконними мають більш високу специфічність та більшу діагностичну
цінність у якості ознак-індикаторів у вирішенні хемотаксономічних
завдань. Зроблений висновок в цілому про нерівномірну та недостатню
дослідженість тритерпенових глікозидів родини аралієвих, про
необхідність подальшого вивчення якнайбільшого кола як видів зовсім не
досліджених родів родини, так і вже частково вивчених видів з метою
отримання наукової інформації для хемотаксономічних робіт, а також з
метою пошуку нових джерел біологично активних речовин.

У другому розділі (експериментальній частині) вказані джерела отримання
рослинного матеріалу, наведені дані про прибори та методики
фізико-хімічних методів аналізу, про матеріали та методики аналітичного
ТШХ-аналізу та препаративного хроматографічного розподілу глікозидів.
Наведені загальні умови (методики) хімічних та біохімічних методів
аналізу (повний та частковий кислотний гідролізи, лужний та м’який
лужний гідролізи, ферментативні гідролізи, метилування діазометаном,
ацетилювання та часткове ацетилювання, деацетилювання, борогідридне
відновлення, сульфатування). Описані засоби підготовки рослинного
матеріалу, шляхи виділення, розподілу та очищення тритерпенових
глікозидів стосовно до їх хімічної природи. Наведені методики визначення
різноманітних видів біологічної активності глікозидів.

У третьому розділі розглянуті загальні методи аналізу, виділення та
встановлення будови тритерпенових глікозидів, що використовувалися у
роботі.Розглянуто запропоновані засоби первинної якісної оцінки
рослинного матеріалу щодо вмісту різних груп тритерпенових глікозидів
(моно- та бісдесмозидних, що містять уронові кислоти, сульфатні або
ацильні групи) за допомогою двовимірної ТШХ та цілеспрямованим
використанням хроматографічних систем з різними рН. Розглянуто
запропонований засіб напівкількісного визначення вмісту тритерпенових
глікозидів у екстрактах та рослинній сировині на підставі встановленої
залежності діаметру хроматографічної зони від маси проби.

Подано розгляд запропонованих оптимальних схем підготовки рослинної
сировини, екстракції баластних сполук, суми цільових глікозидів та її
очищення від фенольних сполук з урахуванням природи переважаючих
глікозидів, а також прийоми хроматографічного розподілу суми глікозидів
на вузькі фракцїї та індивідуальні сполуки з використанням різноманітних
хроматографічних систем або адсорбентів. Обгрунтовується вперше
запропоноване використання оксиду та основного карбонату магнію для
розділення тритерпенових глікозидів, які відрізняються за кислотністю.

Обговорюються схеми використання найменьшої кількості хімічних методів
(повні та часткові кислотні та лужні гідролізи вихідних глікозидів та їх
прогенінів, метилування діазометаном та ін.) для встановлення часткових
структур, що потребують мінімальної (декілька міліграмів) кількості
глікозидів. Розглянуті можливості використання високоспецифічних
ферментативних гідролітичних методів. На глікозидах з встановленою
будовою вивчено дію суми глікозидаз із гепато-панкреатичного соку
виноградного слимака та встановлена наявність не тільки відомих
екзо-глюкозидазної та екзо-глюкуронідазної, а й сульфатазної та
естеразної (до ацетильних груп) активностей. Досліджена дія
запропонованого ферментативного препарату з листя та насіння видів
плющу, що виявив значну та високоселективну активність відносно
розщеплення ацилглікозидних зв’язків у виділених з аралієвих
тритерпенових глікозидах та відсутність інших (зокрема естеразної до
ацетильних груп) видів активності, та показана висока корисність цього
препарату в структурних дослідженнях глікозидів при наявності нативиних
ацильних груп. Обговорюються можливі обмеження при використанні
ферментативних методів, які зумовлені специфічними структурними
факторами та числом моносахаридних залишків у вуглеводних ланцюгах.

Обговорюються підходи до встановлення структури тритерпенових глікозидів
на підставі одно- та двовимірної спектроскопії ЯМР (одновимірні 1Н і 13С
ЯМР-спектри, одновимірні 13С ЯМР спектры з методиками “редагування”,
одновимірні експерименти за гомо- та гетероядерним подвійним резонансам,
за спостереженням ЯЭО, двовимірні експерименти COSY-DQF, COSY+RCT,
COSY+2RCT, TOCSY, ROESY, HSQC, HMBC, одновимірний варіант TOCSY –
HOHAHA, одновимірний варіант ROESY – CAMELSPIN). На підставі накопичених
експериментальних спектральних даних та на конкретних прикладах
проаналізовано принципи отримання структурної інформації (числа,
природи моносахаридних залишків, природи та повної структури аглікону,
типів та конфігурацій глікозидних зв’язків, місць локалізації
вуглеводних ланцюгів у агліконній частині, абсолютної конфігурації
моносахаридних залишків, наявності, природи та місць локалізації
невуглеводних фрагментів) з одно- та двомірних методик, що
використовувалися.

Обговорюються труднощі та обмеження конкретних методик ЯМР у вилученні
структурної інформації, та схеми найбільш раціонального сполучення
мінімальної кількості одно- та двовимірних методик ЯМР при розв’язанні
різних структурних завдань (встановлення структури вуглеводних
фрагментів при відомому агліконі, встановлення структури
неідентифікованого аглікону, встановлення структури ацильних та інших
невуглеводних залишків).

У четвертому розділі розглянуті питання встановлення структур агліконних
частин вилучених глікозидів. На підставі попередніх хроматографічних і
хімічних методів, а також з використанням комплексу фізико-хімічних
методів (ІЧ-, Мас-спектрометрії і головним чином одно- та двовимірних
методик ЯМР) встановлено повну хімічну будову агліконних частин, що
представлені тритерпеноїдами (-аміринового ряду (олеанолова (1),
ехіноцистова (2) кислоти, еритродіол (3), хедерагенін (4),
каулофілогенін (5) та гіпсогенін (6)), 30-нор-(-аміринового ряду
(норолеанолова кислота (7) та норхедерагенін (8)), (-аміринового ряду
(урсолова кислота (9), 23-гідроксіурсолова (10) та 27-гідроксіурсолова
(11) кислоти) і лупанового ряду (23-гідроксибетулінова (12) та
23,27-дигідроксибетулінова (13) кислоти).

R1 R2

R

9 -CH3 -СН3 12 -H

10 -CH2OH -СН3 13 -OH

11 -CH3 -СН2ОH

Вперше для агліконних частин глікозидів виконані повні та однозначні
віднесення сигналів атомів 1Н в спектрах ПМР. Окрім того, для агліконних
частин з різним типом заміщення виконані повні та однозначні віднесення
сигналів атомів 13С в спектрах 13С-ЯМР, що дозволило уточнити або
суттєво виправити раніше відомі дані.

У ході роботи встановлена структура раніше не відомого тритерпеноїда –
23,27-дигідроксибетулінової кислоти, виділеного у вигляді його
28-О-(-L-рамнопіранозил-(1(4)-О-(-D-глюкопіранозил-(1(6)-О-(-D-глюкопіра
нозиду.

Рис. 1. Просторова структура тритерпеноїду та схема знайдених кореляцій
у спектрі ROESY.

Встановлення будови цього тритерпеноїду було виконано виключно на
підставі даних ЯМР-спектроскопії наступним чином. Наявність у
низькопольній області 13С-ЯМР спектра сигналів С-атомів карбоксильної
групи (175,4 м.ч.) та подвійного зв’язку (150 та 110 м.ч.) дозволило
припустити належність тритерпеноїду до лупанового ряду. Аналіз
ПМР-спектра у високопольній частині показав наявність у структурі
чотирьох метильних груп у четвертинних С-атомів (синглетні трьохпротонні
сигнали), а аналіз 13С-ЯМР спектра – трьох гідроксильованих С-атомів, з
яких на підставіданих спектра з АРТ-редагуванням (встановлення числа
безпосередньо зв’язаних атомів водню) та відомих величин хімічних зсувів
один є С-атомом вторинноспиртової групи (С-3), а два інших належать
С-атомам первинноспиртових груп. Зі спектру HSQC (С-Н кореляції через
один зв’язок) знайдено положення сигналу Н-3 (як і положення сигналів
усіх нижчезгаданих далі Н- або С-атомів за кореляціями с з відповідними
С- або Н-атомами). П’ять протонів при С-1, С-2 та С-3 становять замкнуту
спінову систему. Сумісний аналіз спектрів COSY (віцинальні Н-Н
кореляції) та TOCSY (повні кореляції у ізольованих спінових системах)
дозволив виконати повні віднесення сигналів цих Н-атомів. Наявність
великої КССВ у сигналі Н-3 (>10 Гц) свідчить про його аксіальну
орієнтацію у циклі А. Аналіз кореляційних піків від Н-3 у спектрах ROESY
(ядерні ефекти Оверхаузера на просторово близьких Н-атомах) та HMBC (С-Н
кореляції через три хімічних зв’язки) дозволив знайти усі С- та Н-атоми
у найближчому оточенні. Так, наявність кореляційного піка Н-3 з С-атомом
однієї з метильних груп дозволила ідентифікувати її як С-24. Наявність
кореляційних піків від знайденого таким чином С-24 з АВ-протонами однієї
з первинноспиртових груп дозволила ідентифікувати її як С-23 (СН2ОН). За
кореляційними піками від Н-24 знайдені сигнали С-4 та С-5. Наявність від
Н-5 кореляційного піка з Н-3 у спектрі ROESY свідчить про його аксіальну
орієнтацію у кільці А, а дублет-дублетне розщеплення з великою (>10 Гц)
та малою КССВ з протонами Н-6 – і про його аксіальну орієнтацію у кільці
В, та транс-з’єднання циклів А/В.

У спектрі НМВС від протону Н-5 спостерігаються кореляційні піки з С-4 і
С-24, а також з одним четвертинним С-атомом, С-атомом ще однієї
метильної групи та двома С-атомами метиленових груп, що були
ідентифіковані, відповідно, як С-10, С-25, С-6 та С-7. Відповідні
протони Н-6,6′ та Н-7,7′ були знайдені сумісним аналізом спектрів HSQC
та COSY (від протону Н-5). Ці протони також утворюють ізольовану спінову
систему, що додатково підтверджено спектром TOCSY. Протони метильної
групи (Н-25) у спектрі НМВС мають кореляційні піки з С-1, С-5 та
С-атомом метинової групи, що дозволяє віднести його як атом С-9. З цим
же атомом мають кореляційний пік протони іншої метильної групи, що
дозволяє ідентифікувати її як С-26. Це додатково підтверждується
кореляційним піком Н-26/С-7.

Метильні групи С-25 та С-26 займають у кільці В аксіальні положення, що
підтверджується наявністю кореляційних піків у спектрі ROESY між
протонами цих груп та протонами кожної з них і аксіальним протоном Н-6.
Для атомів Н-26 у спектрі НМВС спостерігаються також і кореляційні піки
з двома четвертинними С-атомами, для одного з яких є кореляційний пік з
екваторіальним Н-6. Останній, звісно, є атомом С-8, а перший – С-14. Для
цих атомів спостерігаються і кореляції з АВ-протонами другої
первинноспиртової групи, що дозволило ідентифікувати її як аксіальну
СН2ОН групу (С-27). Це додатково підтверджуется наявністю кореляційного
піку між одним з атомів Н-27 та аксіальним Н-7 у спектрі ROESY.

Повні віднесення сигналів С- та Н-атомів (11, 12, 13) у циклі С було
виконано аналізом спектрів COSY, TOCSY та HSQC, починаючи з протона Н-9.
Ключовим фактом для встановлення транс-з’єднання кілець С/D був доказ
аксіального положення протона Н-13, що доведено наявністю великої КССВ з
одним із Н-12, дуже інтенсивним кореляційним піком з С-27 у спектрі НМВС
завдяки великій трансоїдній (s-trans) КССВ та наявністю кореляційного
піка з протонами аксіальної метильної групи (С-26) у спектрі ROESY.

Для доказу транс-типу з’єднання кілець D/E було встановлено аксиальне
положення протона Н-18, що підтверджується наявністю великої КССВ
(>10Гц) з Н-13, та інтенсивного крос-піка з протонами Н-27 аксіальної
СН2ОН групи. З іншого боку, Н-18 має й велику КССВ з Н-19, що визначав
аксіальне положення Н-19 у циклі Е. Наявність лише одного протону у С-19
свідчить про імовірну присутність у цього атому ізопропенільної групи,
що було точно доведено наявністю крос-піка Н-19 у спектрі ROESY з
протонами останньої невіднесеної метильної групи (С-30) та одним з
протонів при sp2-гібридному С-атомі (С-29), та крос-піка у спектрі НМВС
між протонами Н-29 і С-19 та С-30. Далі аналізом спектрів COSY, TOCSY та
HSQC, починаючи з протона Н-19, було виконано віднесення сигналів інших
Н- та С-атомів кільця Е (21 та 22).

Оскільки атом С-28 карбоксильної групи у спектрі НМВС має кореляційні
піки лише з трьома протонами, з яких два є вищезнайденими протонами
Н-22, то протон, що залишився, належить до аксіального Н-16 з кільця D.
Він входить до чотирьохспінової системи Н-15,15’–Н-16,16′. Сигнали цих
атомів було віднесено аналізом спектрів COSY та TOCSY. Таким чином,
завершується повне віднесення сигналів усіх С-та Н-атомів та доказ
належності агликону до лупанового ряду, а саме, як
3(,23,27-тригідроксилуп-20(29)-єн-28-ова кислота, або
23,27-дигідроксибетулінова кислота, що є новим тритерпеноїдом.

Відомі тритерпеноїди – еритродіол та 30-норхедерагенін вперше у вигляді
глікозидів знайдені у рослинах. Каулофілогенін та 27-гідроксіурсолова
кислота у якості агліконів вперше знайдені у складі тритерпенових
глікозидів рослин родини аралієвих.

У п’ятому розділі розглянуті питання встановлення структур вуглеводних
частин глікозидів, структур невуглеводних фрагментів та повних структур
виділених глікозидів.

Встановлення структур вуглеводних частин виділених глікозидів та місць
їх приєднання до агліконних частин було здійснено за допомогою хімічних
методів та головним чином спектроскопії ЯМР. Хімічні гідролітичні методи
дозволяли встановити вуглеводний склад глікозидів (повний кислотний
гідролиз), послідовність з’єднання моносахаридних залишків (частковий
кислотний гідролиз), місця локалізації вуглеводних ланцюгів (лужний
гідролиз). Біохімічні (ферментативні) методи дозволяли встановити
наявність кінцевих залишків глюкопіранози, отримати нативні (з ацильними
групами) прогеніни та вуглеводні ланцюги, що приєднані до аглікону
ацилглікозидним зв’язком. Після використанняхімічних та біохімічних
методів різноманітні варианти спектроскопії ЯМР дозволяли встановити
повну структуру глікозидів. Вкажемо лише найбільш оптимальну
послідовність у використанні методик ЯМР при встановленні повних
структур вуглеводних фрагментів (та місць їх локалізації у агліконних
частинах):

а) встановлення загального числа моносахаридних залишків за числом
сигналів аномерних С-атомів в області 95-109 м.ч. спектра 13С-ЯМР;

б) знаходження дублетних сигналів аномерних атомів водню моносахаридних
залишків в області 4,6–6,3 м.ч. спектра 1Н-ЯМР;

в) аналіз двовимірного спектра HSQC та знаходження кореляцій між
відповідними аномерними протонами та атомами вуглецю;

г) аналіз двовимірного спектра TOCSY (від хімічних зсувів аномерних
протонів або протонів Н-6 залишків рамноз) и виявлення протонних
сигналів кожного моносахаридного залишку;

д) сумісний аналіз двовимірних спектрів TOCSY и COSY та виконання
віднесень сигналів скелетних протонів кожного моносахаридного залишку;

е) аналіз перетинів спектра TOCSY та встановлення мультиплетності і
величин КССВ сигналів протонів моносахаридніх залишків, та встановлення
на цій основі природи моносахаридних залишків і конфігурації глікозидних
зв’язків;

ж) сумісний аналіз спектрів HSQC і TOCSY та виконання віднесень сигналів
С-атомів моносахаридних залишків, аналіз величин хімічних зсувів
С-атомів у порівнянні з даними для незаміщених моносахаридних залишків
та виявлення ефектів заміщення, встановлення природи замісника завдяки
кількісній оцінці (- та (-ефектів заміщення;

з) сумісний аналіз спектрів ROESY і TOCSY та знаходження міжглікозидних
крос-піків від аномерних протонів Н-1 для підтвердження типів
глікозидних зв’язків та встановлення послідовності у з’єднанні
моносахаридних залишків;

и) сумісний аналіз спектрів HMBC та HSQC зі знаходженням у спектрі HMBC
міжглікозидних крос-піків через три зв’язки від аномерних Н-1 та
аномерних С-1 атомів для додаткового підтвердження типів глікозидних
зв’язків та послідовностей з’єднання моносахаридних залишків.

Встановлення місць приєднання вуглеводних ланцюгів до аглікону на основі
даних ЯМР-спектроскопії проводилось наступним чином:

а) аналіз спектра HSQC и встановлення ефектів глікозилювания на
агліконних С-атомах у порівнянні з незаміщеним агліконом;

б) сумісний аналіз спектрів ROESY і HSQC та знаходження крос-піка між
сигналом аномерного протону одного з моносахаридних залишків та протоном
Н-3 або Н-23 агліконної частини глікозиду;

г) сумісний аналіз спектрів HMBC і HSQC та знаходження крос-піків крізь
три зв’язки між сигналами аномерних протонів моносахаридних залишків та
атомами вуглецю (С-28, С-3 или С-23) агліконної частини глікозиду.

У таблиці 1 наведено встановлені структури вуглеводних частин
глікозидів та місця їх локалізації у агліконних частинах.

Таблиця 1

Структури вуглеводних фрагментів

у виділених глікозидах рослин родини Araliaceae

Вуглеводний

фрагмент Атом

аглікону Вуглеводний

фрагмент Атом

аглікону

Xyl( 3 Glc(4GlcUA( 3

Ara( 3 Glc(2GlcUA( 3

Glc( 3; 23; 28 Gal(2GlcUA( 3

GlcUA( 3 Xyl(3Rha(2Ara( 3

Rha(2Xyl( 3 Rha(4Glc(6Glc( 28

Rha(2Ara( 3 [Glc(4]-[Rha(2]-Ara( 3

Glc(2Ara( 3 [Glc(3]-[Gal(2]-Ara( 3

Gal(2Ara( 3 Glc(2Gal(2GlcUA( 3

Glc(3Ara( 3 [Araf(4]-[Gal(2]-GlcUA( 3

Rha(2Glc( 3 [Araf(4]-[Gal(2]-GlcUA( 3

Glc(2Glc( 3 [Araf(4]-[Gal(2]-GlcUA( 3

Gal(2Glc( 3 Glc(4Xyl(3Rha(2Ara( 3

Glc(6Glc( 28 [Rha(4Glc(4]-[Rha(2]-Ara( 3

Araf(4GlcUA( 3 Rha(4Glc(6Glc(4Rha(2Ara( 3

Xyl(4GlcUA( 3

Відомі вуглеводні фрагменти Rha(2Xyl(, Gal(2Ara(, Gal(2Glc( та
Glc(4Xyl(3Rha(2Ara( вперше знайдені у глікозидах рослин родини
аралієвих. У виділених глікозидах встановлені структури розгалужених
три- та тетрасахаридних фрагментів [Glc(3]-[Gal(2]-Ara( и
[Rha(4Glc(4]-[Rha(2]-Ara(, що раніше не зустрічалися, та лінійного
пентасахаридного фрагменту Rha(4Glc(6Glc(4Rha(2Ara(. Вперше у рослинах
родини аралієвих знайдені глікозиди з залишком глюкопіранози у
гідроксильній групі у С-23 атому залишка хедерагеніну.

У деяких виділених глікозидів встановлено наявність одного або двох
залишків карбонових кислот, що ацилюють вуглеводні ланцюги. За допомогою
хімічних, фер-

ментативних методів та ЯМР-спектроскопії встановлена будова ацильних
фрагментів, що є залишками оцтової та транс-кофейної кислот. Наявність
залишку кофейної кислоти у деяких виділених глікозидах було доведено
наступним чином. Глікозиди легко метилувалися ефірним розчином
діазометану з утворенням диметилових етерів фенолів за даними
інтегральної інтенсивності та величинами хімічних зсувів сигналів
метоксильних протонів у ПМР-спектрах. У спектрі 13С-ЯМР порівняно з
дезацетильованим глікозидом додатково спостерігалися сигнали одного
С-атома карбоксильної групи, що спряжена з кратним зв’язком або
ароматичним кільцем та сигнали ще восьми sp2-гібридних С-атомів. За
спектром 13С-ЯМР з АРТ-редагуванням три з цих атомів є четвертинними, а
решта – третинними (у складі СН-груп).

У ПМР-спектрі було знайдено два однопротонних дублетних сигнали при 6,63
и 7,97 м.ч. зі спільною КССВ 16 Гц. Аналіз спектра COSY підтвердив
наявність між ними спін-спинової взаємодії та те, що вони становлять
ізольовану спінову систему, оскільки не мають крос-піків з якимись
іншими протонами. На основі спектру HSQC знайдені і відповідні їм
сигнали вуглецевих атомів. Аналіз величин хімічних зсувів сигналів цих
С- та Н-атомів та величини КССВ дозволив вирішити, що вони становлять
несиметрично заміщений транс-олефіновый фрагмент R–СН=СН–R’, де
додатковими радикалами є карбоксильна група та ароматичне кільце з двома
фенольними гідроксильними групами.

Дві групи сигналів у ПМР-спектрі метилового ефіру глікозида при 7,19
(двопротонний мультиплет) та однопротонний дублет при 6,91 м.ч. з КССВ
9,0 Гц за даними спектра COSY мають спільний крос-пік та також
становлять ізольовану спинову систему. Оскільки усі ці протони за
величиною хімічного зсува безумовно належать ароматичним протонам, то
характер розщеплення протону при 6,91 м.д. та величина КССВ дозволяють
визначити, що один із протонів при 7,19 м.ч. розташований відносно до
нього у орто-положенні (Jорто 9,0 Гц), а другий – у пара-положені
(Jпара(0 Гц). Для остаточного встановлення структури ацильного фрагменту
було проаналізовано двовимірний спектр HMBC що дозволяє простежити
кореляції між вуглецевими та водневими атомами через три хімічних
зв’язки.

Від сигналу карбоксильного С-атома при 167,4 м.ч. у спектрі HMBC
простежено крос-піки з протонами при кратному зв’язку – інтенсивний з
протоном при 7,97 м.ч. та значно слабкіший – з протоном при 6,63 м.ч.,
що дозволило ідентифікувати їх як протони у (- та (-вуглецевих атомів,
відповідно, оскільки у спектрі HMBC найбільш ефективно спостерігаються
кореляції через три хімічних зв’язки. Від (-протона простежено
інтенсивний крос-пік з четвертинним С-атомом при 127,9 м.ч. , що
дозволяє ідентифікувати його як атом С-1 ароматичного кільця. Далі від
(-протона простежено інтенсивні крос-піки з третинними С-атомами при
111,1 та 123,3 м.ч., що є атомами С-2 и С-6 ароматичного кільця. Від
протонів при цих атомах (7,19 м.ч.) у спектрі HMBC спостерігається
крос-пік з одним четвертинним С-атомом при 152,1 м.ч., що, безумовно, є
атомом С-4 з фенольним гідроксилом. Далі від знайденого сигналу атома
С-1 ароматичного кільця спостерігається крос-пік з протоном при 6,91
м.ч., що є атомом Н-5. Від протону Н-5 знайдено крос-пік з четвертинним
С-атомом при 150,1 м.ч., що дозволяє ідентифікувати його як атом С-3 з
фенольним гідроксилом. Від протону Н-5 спостерігається також слабкий
крос-пік (через два зв’язки) з атомом С-6 при 123,3 м.ч. Це дозволило
уникнути первинної неоднозначності у взаємному віднесенні сигналів
атомів С-2 і С-6, що виникала завдяки близькості сигналів відповідних
протонів. Наявність крос-піиків через три з’язки від сигналів протонів
метоксильних груп (при 3,81 і 3,74 м.ч.) з четвертинними С-атомами при
150,1 і 152,1 м.ч. додатково підтверджує їх зв’язок з метоксильними
групами та їх віднесеня до атомів С-3 і С-4. Таким чином, метильований
ацильний фрагмент є залишком (Е)-3-(3,4-диметоксифеніл)-2-пропенової
кислоти, інакше транс-3,4-диметоксикоричної кислоти:

Оскільки у нативному неметильованому глікозиді не спостерігається сигнал
фенольної метоксильної групи, це виключає можливі версії про наявність
ферулової або ізоферулової кислот (монометилові ефіри коричної кислоти у
фенольних гідроксильних груп) та дозволяє однозначно встановити нативний
ацильний фрагмент як залишок транс-кофейної кислоти.

На підставі аналізу ефектів ацилювання у порівнянні з неацильованими
глікозидами (від +0,5 до +1,5 м.ч.на (-Н атомах, від +1,5 до +3,5 м.ч на
(-С-атомах. та від –2,0 до –3,5 м.ч.на (-С-атомах) та з огляду на
знаходження крос-піків у спектрі НМВС між сигналом карбонільного С-атому
залишку ацилюючої карбонової килоти та скелетним протоном С-атома, що
містить О-ацильну групу, встановлено місця приєднання ацильних груп до
вуглеводних частин – за гідроксильними групами у С-2, С-3 або С-4
залишку арабінопіранози, що зв’язана з С-3 атомом аглікону, за
гідроксильними групами у С-6 внутрішнього залишку глюкопіранози або за
гідроксильними групами у С-2, С-3 або С-4 кінцевого залишку
рамнопіранози у трисахаридному фрагменті (Glc6(Glc4(Rha у карбоксильній
групі аглікону для залишків оцтової кислоти та у гідроксильній групі С-6
кінцевого залишку глюкопіранози у тетрасахаридному фрагменті
Glc(4Xyl(3Rha(2Ara( для залишку кофейної кислоти.

У таблиці 2 наведено встановлені структури нативних частково ацильованих
вуглеводних частин глікозидів та місця їх локалізації у агліконних
частинах.

Таблиця 2

Структури ацильованих вуглеводних фрагментів

у виділених глікозидах рослин родини Araliaceae

Вуглеводний фрагмент Атом аглікону

AcO(2Ara( 3

AcO(3Ara( 3

AcO(4Ara( 3

CaffO(6Glc(4Xyl(3Rha(2Ara( 3

(Glc6((Glc6(OAc)4(Rha 28

(Glc6(Glc4(Rha2(OAc 28

(Glc6(Glc4(Rha3(OAc 28

(Glc6(Glc4(Rha4(OAc 28

(Glc6((Glc6(OAc)4(Rha2(OAc 28

(Glc6((Glc6(OAc)4(Rha3(OAc 28

(Glc6((Glc6(OAc)4(Rha4(OAc 28

Моноацетильовані AcO(3Ara(, (Glc6(Glc4(Rha4(OAc та діацетильований
(Glc6((Glc6(OAc)4(Rha4(OAc вуглеводні фрагменти вперше знайдені у
тритерпенових глікозидах, а моноацетильовані фрагменти
(Glc6(Glc4(Rha2(OAc та (Glc6(Glc4(Rha3(OAc – вперше у рослинах родини
аралієвих. Залишок кофейної кислоти у якості ацилюючого фрагменту вперше
знайдено у складі тритерпенових глікозидів.

У ході досліджень запропоновано засіб вибірного ацетилювання
первинноспиртових груп у вуглеводних залишках дією надлишку оцтової
кислоти при кімнатній температурі, що дозволяє у ряді випадків з
високими виходами одержати ідентичні природним моноацетильні похідні
глікозидів.

У ряді вилучених глікозидів у якості невуглеводних фрагментів,
приєднаних до агліконної частини, знайдені залишок метилового спирту, що
етерифікує карбоксильну группу (С-28), або залишок сірчаної кислоти, що
етерифікує агліконну гідроксильну групу при атомі С-3 (для олеанолової
та ехіноцистової кислот) або при С-23 (для хедерагеніну). Метильовані у
карбоксильну групу глікозиди вперше знайдені в природних джерелах.
Сульфатовані глікозиди ехіноцистової кислоти та хедерагеніну вперше
знайдені у видах родини аралієвих.

Усього в ході досліджень встановлені повні хімічні структури двохсот
семи виділених тритерпеновых глікозидів, з яких сто сорок шість є
новими. Шістнадцять раніше відомих глікозидів вперше знайдені у рослинах
родини аралієвих.

В шостому розділі розглянуті питання стрівальності тритерпенових
глікозидів у вивчених родах родини аралієвих, у окремих видах родів та в
ряді випадків у різновидностях видів. Проведений аналіз агліконних
складів глікозидів та структур вуглеводних фрагментів у переважаючих,
головних та мінорних компонентах. Встановлені зв’язки між родами на
підставі спільності структурних рис глікозидів.

Для Dizygotheca elegantissima показана наявність в листях глікозидів
олеанолової, урсолової та эхіноцистової кислот з неацетильованим або
моноацетильованим (у С-2, С-3 або С-4) залишком арабінопіранози у С-3
атому агліконів та 3-сульфатованих глікозидів олеанолової та
ехіноцистової кислот з трисахаридним фрагментом (Glc6(Glc4(Rha у
карбоксильній групі агліконів всіх глікозидів.

Для роду Hedera детально проаналізовано глікозидний склад листя вивчених
видів, котрі за спільними структурними рисами глікозидів розподілені на
два ряди – “Helix” (H. helix, H. taurica, H. caucasigena, H. scotica, H.
canariensis, H. chrysocarpa) і “Robustae” (H. colchica, H. pastuchovii).
Виявлено, що для листя видів з ряду “Helix” притаманно переважання
глікозидів хедерагеніну, наявність глікозидів ехіноцистової, олеанолової
кислот, а також каулофілогеніну та 30-норхедерагеніну (тільки для H.
canariensis), наявність у переважаючих глікозидах вуглеводного
фрагменту Rha(2Ara( (в мінорних глікозидах – Glc(2Ara( або Ara() у C-3
атомі агліконів та трисахаридного фрагменту (Glc6(Glc4(Rha у
карбоксильній групі агліконів. Для листя видів ряду “Robustae”
притаманно переважання глікозидів олеанолової кислоти, наявність
глікозидів хедерагеніну та розгалуженого вуглеводного фрагменту
[Glc(4]-[Rha(2]-Ara( у С-3 атому агліконів, а у карбоксильній групі – як
трисахаридного фрагменту (Glc6(Glc4(Rha, так і залишків гентіобіози або
глюкопіранози.

Показано, що глікозидний склад стебел видів роду Hedera близький до
складу листя відповідних видів. У стеблах видів ряду “Helix” додатково
присутні глікозиди із залишками глюкопіранози, глюкуронопіранози,
Gal(2GlcUA( або Glc(2Gal(2GlcUA( у С-3 атомі аглікону та з
трисахаридними фрагментами (Glc6(Glc4(Rha або (Glc6((6-OAc-Glc)4(Rha у
карбоксильній групі агліконів.

Знайдено, що глікозидний склад перикарпію плодів H. helix та H. taurica
подібний до складу листя цих видів при повній відсутності сульфатованих
глікозидів. Глікозидний склад перикарпію H. colchica близький до складу
перикарпію H. helix та H. taurica, але значно відрізняється від складу
листя H. colchica, та додатково містить кислі глікозиди з глюкуроновою
кислотою і має лише слідові кількості притаманних для листя глікозидів з
розгалуженим вуглеводним ланцюгом у С-3 атомі агліконів.Встановлено, що
глікозидний склад насіння видів H. helix, H. taurica та H. colchica
практично однаковий і представлений переважаючими глікозидами
хедерагеніну, глікозидами олеанолової кислоти та мінорними глікозидами
еритродіолу. Вуглеводні фрагменти у глікозидах насіння представлені
головним чином дисахаридним фрагментом Glc(2Glc( або одним залишком
глюкопіранози у С-3 атомі агліконів та головним чином залишком
гентіобіози або залишком глюкопіранози і карбоксильній групі агліконів.
У низці мінорних глікозидів насіння карбоксильна група хедерагеніну
етерифікована метиловим спиртом.

Для видів H. helix, H. taurica та H. colchica вивчені онтогенетичні
зміни у вмісті тритерпенових глікозидів у різних органах та тканинах.
Показано сумарне накопичення глікозидів у всіх органах із збільшенням
віку рослини або органа. У глікозидному складі насіння встановлений
природний перехід бісдесмозидних глікозидів у монодесмозидні в процесі
достигання насіння. Знайдено, що тритерпенові глікозиди переважно
локалізуються у мезофільній тканині листа, у корі стебла (зовнішні шари
флоеми) та у корі кореня, але відсутні у ксилемі стебла та центральному
циліндрі кореня.

Показано, що глікозидний склад листя Oreopanax capitatus дуже близький
до складу листя видів H. helix та H. taurica і відрізняється лише
наявністю значної кількості глікозидів з ацетильованим трисахаридним
фрагментом (Glc6((6-OAc-Glc)4(Rha, наявністю 23-сульфатованих глікозидів
хедерагеніну та відсутністю 3-сульфатованих глікозидів олеанолової та
ехіноцистової кислот.

6

U

6

d

f

o

O

U

– 1l3u3uuuuaaOI?±§™‹

“kdO

“kd`

`

`

`

`

¤d ¤d]„

cWJWW

cWJWW

cWJWW

@?

@?

?r

¤da$

?????????

?????????

????????????

‰}p

‰}p

‰}p

?????????

?????????

????????????

@?

@?

@?

@?

@?

@?

0 у С-3 атомі агліконів та з неацетильованим, моноацетильованим та
діацетильованими трисахаридними фрагментами (Glc6(Glc4(Rha,
(Glc6((6-OAc-Glc)4(Rha, (Glc6((6-OAc-Glc)4(Rha2(OAc і
(Glc6((6-OAc-Glc)4(Rha3(OAc у карбоксильній групі агліконів. Показано
значну відмінність глікозидного складу листя Trevesia burkii від іншого
виду цього роду – T. spherocarpa.

Досліджено тритерпенові глікозиди листя та стебел двох різновидностей
Kalopanax septemlobum – var. typicum та var. maximoviczii. Показано, що
глікозиди листя цих різновидностей при наявності спільних вуглеводних
фрагментів у С-3 атомі агліконів (Rha(2Ara(, Xyl(3Rha(2Ara(,
Glc(4Xyl(3Rha(2Ara() та у С-28 атомі агліконів ((Glc6(Glc4(Rha) мають
різний агліконний склад (суттєва перевага глікозидів хедерагеніну у K.
septemlobum var. maximoviczii та приблизно рівні кількості глікозидів
олеанолової кислоти та хедерагеніну у K. septemlobum var. typicum) і
характеризуються наявністю значних кількостей глікозидів з
моноацетильованим фрагментом (Glc6((6-OAc-Glc)4(Rha і кофеїльованим
фрагментом CaffO(6Glc(4Xyl(3Rha(2Ara( у K. septemlobum var. maximoviczii
та лише слідових кількостей ацетильованих глікозидів у K. septemlobum
var. typicum.

Вивчено глікозидний склад листя та стебел Acanthopanax sieboldianus, що
культивується на Україні та у Криму, і показано, що він практично не
відрізняється від складу A. sieboldianus з природного ареалу
розповсюдження. Вивчено глікозидний склад листя Acanthopanax
(=Eleutherococcus) senticosus, що культивується у м. Києві та у Криму, і
показано їх суттєві розбіжності у вмісті глікозидів 30-норолеанолової
кислоти. Висловлені припущення про наявність у A. senticosus хімічного
поліморфізму або політипізму.

Вивчено глікозидний склад листя та стебел Tupidanthus calyptratus, що
містить глікозиди олеанолової та урсолової кислот з вуглеводним
фрагментом Rha(2Ara( у переважаючих глікозидах, та з фрагментом
Glc(3Ara( або сульфатною групою у мінорних у С-3 атомі агліконів і
трисахаридним фрагментом (Glc6(Glc4(Rha у карбоксильній групі агліконів.

Досліджені глікозиди листя та стебел Scheffleropsis angkae, агліконами
яких є олеанолова та урсолова кислоти (у переважаючих глікозидах) і
27-гідроксіурсолова та 23,27-дигідроксибетулінова кислоти (у мінорних) з
вуглеводними фрагментами Glc(3Ara( або Ara( у С-3 атомі агліконів та
трисахаридним фрагментом (Glc6(Glc4(Rha у карбоксильній групі агліконів.

Досліджено глікозидний склад листя Neopanax colensoi, Pseudopanax
crassifolius та P. crassifolius var. trifoliatus. Показано, що листя N.
colensoi та P. crassifolius мають ідентичний глікозидний склад з суттєво
переважаючими глікозидами 30-норолеанолової кислоти та мінорними
глікозидами олеанолової кислоти з фрагментами Glc(3Ara( у С-3 атомі
агліконів та трисахаридним фрагментом (Glc6(Glc4(Rha по карбоксильній
групі агліконів. Знайдено, що у листях P. crassifolius var. trifoliatus
глікозиди 30-норолеанолової кислоти відсутні, тоді як глікозиди
олеанолової кислоти з вищеозначеними вуглеводними ланцюгами є в
наявності у значній кількості. Показано, що глікозидний склад перикарпію
плодів та насіння Pseudopanax crassifolius практично збігається із
складом листя цього виду.

Вивчено глікозидний склад коріння, стебел, листя, квіткових бутонів,
перикарпію плодів та насіння Fatsia japonica. Встановлено, що у близьких
за складом листя, стебел та коріння переважають глікозиди олеанолової
кислоти, а також присутні глікозиди хередагеніну та ехіноцистової
кислоти. Вуглеводні частини є залишками Glc(2Ara( або Ara( у С-3 атомі
агліконів та (Glc6(Glc4(Rha, (Glc6((6-OAc-Glc)4(Rha (у переважаючих
глікозидах), (Glc6((6-OAc-Glc)4(Rha2(OAc, (Glc6((6-OAc-Glc)4(Rha3(OAc
або (Glc6((6-OAc-Glc)4(Rha4(OAc у карбоксильній групі агліконів. У
деяких мінорних глікозидах листя замість залишків Glc(2Ara( або Ara(
знайдено залишок глюкопіранози у гідроксільній групі С-23 або С-3 атомі
хедерагеніну.

У квіткових бутонах Fatsia japonica переважають глікозиди хедерагеніну і
присутні глікозиди олеанолової та ехіноцистової кислот. Вони мають такі
ж само вуглеводні фрагменти, що й глікозиди листя, стебел та коріння
фатсії, за винятком того, що у мінорних діацетильованих глікозидах
ехіноцистової кислоти друга О-ацетильна група знаходиться не біля
кінцевого залишку рамнози трисахаридного фрагменту а при атомі С-3 або
С-4 кінцевого залишку арабінопіранози.

Показано, що глікозидний склад перикарпія плодів Fatsia japonica є
близьким до складу квіткових бутонів. У насінні F. japonica переважають
глікозиди хедерагеніну та присутні глікозиди олеанолової кислоти та
гіпсогеніну, вуглеводні фрагменти яких представлені переважно
дисахаридними фрагментами Glc(2Glc(, Gal(2Glc(, Glc(2Ara(, Gal(2Ara(,
або моносахаридними фрагментами Glc( і Ara( у С-3 атомі агліконів та
переважно залишком гентіобіози (або глюкопіранози) у карбоксильній групі
агліконів.

Вивчено глікозидний склад листя Cussonia paniculata, в якому знайдені
переважаючі глікозиди хедерагеніну та 23-гідроксіурсолової кислоти поряд
із глікозидами олеанолової, урсолової та 23-гідроксибетулінової кислот.
Встановлено, що вуглеводні фрагменти у С-3 атомі агліконів є Glc(2Ara(,
Ara( або зовсім відсутні, а у карбоксильній групі агліконів
–трисахаридний фрагмент (Glc6(Glc4(Rha та його моноацетильні похідні
(Glc6(Glc4(Rha2(OAc, (Glc6(Glc4(Rha3(OAc або (Glc6(Glc4( Rha4(OAc.
Знайдено, що у листях Cussonia spicata у порівнянні з

C. paniculata відсутні ацетильовані глікозиди, лише у слідових
кількостях присутні гликозиди з дисахаридним фрагментом Glc(2Ara(, а
переважаючими є 3-О-арабінопіранозиди ехіноцистової та олеанолової
кислот з трисахаридним фрагментом (Glc6(Glc4(Rha у карбоксильній групі
агліконів та ряд інших глікозидів з невстановленої будовою.

Досліджено глікозидний склад кори стебел Tetrapanax papyriferum та
показано, що переважаючими є глікозиди олеанолової кислоти, а мінорними
– ехіноцистової кислоти. У С-3 атомі агліконів у нейтральних глікозидах
знайдено розгалужений трисахаридний фрагмент [Glc(3]-[Gal(2]-Ara( та у
С-28 – головним чином ацетильований фрагмент (Glc6((6-OAc-Glc)4(Rha. У
кислих глікозидах у С-3 атомі залишку олеанолової кислоти присутні
розгалужений трисахаридний фрагмент [Araf(4]-[Gal(2]-GlcUA( або
дисахаридний фрагмент Araf(4GlcUA( та головним чином неацетильований
трисахаридный фрагмент (Glc6(Glc4(Rha у карбоксильній групі аглікону.

Встановлено глікозидний склад листя Brassaia actinophylla, в якому
переважають глікозиди олеанолової кислоти поряд з мінорними глікозидами
урсолової кислоти. Вуглеводними фрагментами глікозидів є GlcUA(,
Xyl(4GlcUA( або Glc(4GlcUA( у С-3 атому агліконів та один залишок
глюкопіранози у карбоксильній групі агліконів.

З листя Botryopanax paniculatus вилучений переважаючий монодесмозидний
глікозид олеанолової кислоти із фрагментом Glc(2GlcUA у С-3 атомі
аглікону. Показана практично повна відсутність бісдесмозидних глікозидів
у листях цього виду.

Вивчено глікозидний склад листя чотирьох видів роду Polyscias (P.
balfouriana, P. filicifolia, P. fruticosa var. plumata, P. guilfoylei)
та знайдено, що він представлений виключно глікозидами олеанолової
кислоти з вуглеводними фрагментами Glc(4GlcUA(, Glc(2GlcUA( та
[Glc(4]-[Glc(2]-GlcUA( у С-3 атомі і залишком глюкопіранози у
карбоксильній групі аглікону.

Здійснений попередній аналіз та оцінка наявності окремих груп
тритерпенових глікозидів у ряді видів родів Meryta, Schefflera, Aralia,
Arthrophyllum, Brassaiopsis та Delarbrea.

У сьомому розділі розглянуті питання хемотаксономічного значення
тритерпенових глікозидів щодо систематики родини аралієвих. На підставі
даних про структури рослинних тритерпенових глікозидів показана
можливість вирішення таксономічних проблем на різних рівнях – видовому,
родовому, рівні триб родів, на рівні родини та більш високих
таксономічних рівнях – порядків, надпорядків, підкласів та класу
квіткових рослин.

На видовому рівні проведено хемотаксономічний аналіз різновидностей виду
Hedera helix (H. helix var. hibernica (= H. helix var. scotica), H.
helix var. taurica, H. helix subsp. caucasigena та H. helix var.
baltica). Показано, що з хемотаксономічної точки зору відокремлення їх у
самостійні види не обгрунтовано, а невеликі кількісні відмінності у їх
глікозидному складі поряд з незначними зовнішньоморфологічними
відмінностями дозволяють класифікувати їх лише як підвиди або
різновидності виду Hedera helix.

Навпаки, хемотаксономічна оцінка різновидностей Kalоpanax septemlobum
(K. septemlobum var. typicum та K. septemlobum var. maximowiczii) і
різновидностей Pseudopanax crassifolius (P. crassifolius var. typicus та
P. crassifolius var. trifoliatus) чітко показала необхідність
відокремлення їх у самостійні види з урахуванням не тільки значних
якісних розбіжностей у їх глікозидних складах, але й суттєвих
зовнішньоморфологічних відмінностей між ними.

Оскільки для деяких видів роду Hedera (H. helix, H. chrysocarpa та H.
nepalensis або ж H. colchica та H. pastuchovii), роду Polyscias (P.
balfouriana, P. filicifolia, P. fruticosa var. plumata, P. guilfoylei)
та навіть видів різних родів (Neopanax colensoi та Pseudopanax
crassifolius), що безумовно відокремлються за зовнішньо-морфологічними,
признаками не знайдено якісних та суттєвих кількісних розбіжностей у
глікозидних складах, зроблено висновки, взагалі, про різну “чутливість”
хімічних ознак на видовому або родовому рівнях та про відсутність
кореляцій між хімічними та зовнішньоморфологічними відмінностями у
досліджених таксонах.

На родовому рівні виконано хемотаксономічний розподіл видів роду Hedera
на два ряди – “Helix” (H. helix, H. scotica, H. taurica, H. caucasigena,
H. chrysocarpa, H. nepalensis, H. canariensis, H. rhombea) і “Robustae”
(H. colchica, H. pastuchovii) та показано практично повну протилежність
з системою роду Hedera на підставі морфологічних ознак. Для вивчених
представників родів Cussonia, Trevesia, Acanthopanax, Schefflera
показана принципова можливість використання хемотаксономічного підходу
до відокремлення видів цих родів у секції (ряди, підроди) при подальшому
вивчанні більш широкого ряду видів кожного роду.

На рівні родини Araliaceae виконаний хемотаксономічний розподіл вивчених
дисертантом та іншими авторами родів на сім груп – I (Dizygotheca та
Nothopanax), II (Scheffleropsis, Pseudopanax та Neopanax), III (Cussonia
та Fatsia), IV (IV.1 – Tupidanthus; IV.2a – Trevesia, Oreopanax, Hedera;
IV.2б – Eleutherococcus, Acanthopanax, Kalopanax), V (Panax, частково
Oplopanax, Schefflera), VI (VI.1 – Botryopanax, Polyscias; VI.2 –
Brassaia, частково Aralia), VII (Tetrapanax, частково Oplopanax,
Schefflera, Heteropanax, Macropanax). У ролі провідних хімічних ознак
для відокремлення груп використовувалися перш за все елементи структур
вуглеводних фрагментов у С-3 атомі агліконів у основних глікозидах
листя. Під час відокремлення підгруп у великих групах враховувалися
елементи структур вуглеводних фрагментів у мінорних глікозидах, а також
структурні елементи глікозидів насіння.

Виконано порівняння зробленої хемотаксономічної класифікації родини
Araliaceae з існуючими системами родини (за Гармсом, Хатчинсоном та
Тахтаджяном) і показано, взагалі, суттєву відмінність отриманих
хемотаксономічних рішень від кожної з існуючих ботанічних систем. В
окремих питаннях показана значна корисність отриманих хемотаксономічних
відокремлень для вирішення суперечних питань положення деяких родів, що
виникають під час порівняння різних систем родини.

Виконане порівняння типових структурних рис тритерпенових глікозидів
представників родини Araliaceae та інших родин у межах порядку Araliales
(=Apiales), надпорядку Cornanae, підкласу Rosidae та класу Magnoliopsida
(Dicotyledones). Показана наявність лише невеликої кількості спільних
рис у Araliaceae із родиною Apiaceae (Umbelliferae) з одного порядку
Araliales (=Apiales). У межах надпорядку Cornanae виявлена наявність
значних спільних рис між Araliaceae та рядом родин порядку Dipsacales
(Caprifoliaceae, Valerianaceae та Dipsacaceae). У межах підкласу Rosidae
виявлений зв’язок Araliaceae з родинами надпорядків Rutanae (Sapindaceae
та Zygophyllaceae) та Celastranae (Aquifoliaceae). У межах класу
Magnoliopsida знайдені лише слабкі зв’язки з родинами підкласів
Caryophyllidae (Chenopodiaceae), Dilleniidae (Cucurbitaceae), Lamiidae
(Scrophulariaceae), Asteridae, але дуже значна близькість з підкласом
Ranunculidae (порядок Ranunculales – Lardizabalaceae, Ranunculaceae,
Berberidaceae). Зроблений висновок про можливу спільність походження
Araliaceae та родин порядку Ranunculales.

Виконана оцінка можливих напрямків еволюції структур тритерпенових
глікозидів у представників родини Araliaceae та у більш широких межах –
на рівнях підкласу Rosidae та класу Magnoliopsida з використанням двох
підходів – оцінки стрівальності структурних ознак глікозидів як у відомо
найбільш примітивних, так і у найбільш просунутих таксонах, та шляхом
порівняльної оцінки біологічної (мембранотропної) активності глікозидів
з урахуванням принципу “інтенсифікації функцій” в процесі еволюції.

Відносно структур агліконних частин глікозидів показана універсальність
розповсюдження похідних (-аміринового ряду, притаманність структур
(-аміринового та лупанового рядів до більш примітивних, а похідних
дамаранового ряду – до більш просунутих родів родини Araliaceae.
Зроблене припущення, що наявність додаткових кисневих замісників у
агліконних частинах глікозидів визначеного ряду має рівень ідіоадаптацій
та не пов’язана зі значними етапами еволюційних змін (ароморфозів).

Для структур вуглеводних ланцюгів у гідроксильній групі С-3 атома
агліконів запропонована можливість декількох ліній еволюційних змін –
від нейтральних фрагментів Rha(2Ara(, Glc(2Ara(, Glc(3Ara(, або Ara( у
більш примітивних родах до глікозидів з фрагментами Glс(2Glc( або Glс(
та далі до кислих вуглеводних фрагментів Glс(2GlcUA(, Xyl(4GlcUA(,
Glc(4GlcUA(, GlcUA( у більш просунутих родах, та перехід від вуглеводних
ланцюгів з чотирма-трьома моносахаридними залишками до ланцюгів з
двома-одним моносахаридним залишком або зі зміною вуглеводного фрагменту
на залишок сірчаної кислоти і навіть з повною відсутністю замісника при
С-3 атомі аглікону.

Для вуглеводних фрагментів у карбоксильній групі агліконів виявлений
напрямок еволюційних змін від трисахаридного фрагменту (Glc6(Glc4(Rha
через дисахаридні фрагменти (Glc6(Glc або (Glc6(Xyl до одного залишку
глюкопіранози та припущено, що наявність однієї чи двох ацетильних груп
у трисахаридному фрагменті має характер ідіоадаптацій.

У восьмому розділі розглянуті питання біологічної активності виділених
тритерпенових глікозидів. Перш за все вивчена гемолітична активність
широкого ряду глікозидів. Для глікозидів лупанового, (-аміринового,
30-нор-(-аміринового рядів та бісдесмозидних глікозидів (-аміринового
ряду показана відсутність гемолітичної активності. Для гемолітично
активних монодесмозидних глікозидів (-аміринового ряду встановлені
структурні фактори у агліконних та вуглеводних частинах, що
відповідальні за прояв активності, а саме: наявність п’ятого
шестичленного кільця Е з гем-диметильною групою при атомі С-20,
наявність вільної карбоксильної групи при атомі С-17 агліконної частни
та природа (сумарна полярність) моносахаридного залишку при С-3 атомі
аглікону. Знайдено, що наявність додаткових полярних груп як у
агліконній частині глікозиду, так і додаткових вуглеводних фрагментах у
вуглеводній частині, призводить до поступового зниження гемолітичної
активності поряд із збільшенням сумарної полярності додаткових груп.

На рибах гупіях (Poecilia reticulata) встановлена іхтіотоксична
активність глікозидів, що добре корелює з їх гемолітичною активністю.
Показана протекторна дія альбумінів крові у процесі гемолізу. На
бактеріях E. coli та Staphylococcus aureus встановлена низька
антибактеріальна активність глікозидів. На фотобактеріях Photobacterium
phosphoreum показана низька загальна токсичність тритерпенових
глікозидів у порівнянні з антисептиками хлоргексидином и мірамістином.

Проведене визначення антифунгальної активністі глікозидів на патогенних
для людини грибах роду Candida. Встановлено наявність зв’язку між
антифунгальною та гемолітичною активностями глікозидів. Для найбільш
активного 3-О-(-L-рамнопіранозил-(1(2)-О-(-L-арабінопіранозиду
хедерагеніну встановлені мінімальні інгібуючі концентрації відносно
штамів Candida spp. від здорових та хворих кандидозами людей, що є
порівняними або навіть меншими, ніж мінімальні інгібуючі концентрації
найчастіше застосовуваних антисептиків – хлоргексидину, мірамістину,
резорцину та йодоформу.

Визначена сперміцидна активність вилучених глікозидів та показаний її
чіткий зв’язок з гемолітичною активністю. Для наибільш активних
глікозидів встановлені концентрації 100%-го інгібування рухливості
сперматозоїдів, що дорівнюють діючим концентраціям найбільш активних
сперміцидних глікозидів, наведеним у літературі, та лише у декілька
разів перевищують діючу концентрацію ноноксинолу-9.

На моделі in vivo – білих щурах, інвазованих Nippostrongilus
brasiliensis, визначена антигельмінтна активність екстрактів та
індивідуальних глікозидів. Показана наявність антигельмінтної активності
як у моно-, так і у бісдесмозидних глікозидів. За визначеною активністю
деякі екстракти та глікозиди наближаються до стандартного антгельмінтику
– сантоніну.

Показано наявність у вилучених глікозидів цитостатичної активності in
vivo щодо здатності інгібувати кільчення насіння дводольних та
однодольних рослин. Зроблене припущення відносно фізіологічної ролі
тритерпенових глікозидів у насінні самої рослини-продуцента та про
можливу алелопатичну дію глікозидів у біоценозах.

Вивчено вплив тритерпенових глікозидів на імпульсну електричну
(нейротропну) активність ізольованих нейронів слимака Helix pomatia.
Встановлені мінімальні гіперполяризуючі концентрації глікозидів та
показана наявність зв’язку між гіперполяризуючою та гемолітичною
активностями глікозидів. Знайдена протекторна дія нейротропно неактивних
бісдесмозидних глікозидів відносно гіперполяризуючої дії монодесмозидних
глікозидів. В експериментах з використанням селективного калієвого
блокатора – тетраетиламонійхлориду – показано, що глікозиди обумовлюють
підвищення К+-проникності мембран нейронів, що призводить до стійкої
гіперполяризації.

Проведено розширене вивчення імунологічної активності екстрактів та
індивідуальних тритерпенових глікозидів. На мишах показано дозозалежний
вплив глікозидів на гуморальну імунну відповідь під час введення
антигену – імуностимуляція при низьких дозах та імуносупресія – при
високих. Встановлена наявність імуноад’ювантних властивостей у
28-О-(-L-рамнопіранозил-(1(4)-О-(-D-глюкопіранозил-(1(6)-О-(-D-глюкопіра
нозилових естерів 3-О-сульфату олеанолової кислоти,
3-О-(-D-глюкуронопіранозиду хедерагеніну та
3-О-(-L-рамнопіранозил-(1(2)-О-(-L-арабінопіранозиду хедерагеніну на
мишах, імунізованих антигенними глікопротеїнами ВІЛ-1 – rgp160 та
rgp120. Вивчені глікозиди розрізняються за здатністю стимулювати
клітинні та антитільні відповіді до різних глікопротеїнів, але усі
перспективні для подальших вивчань, оскільки за активністю порівнянні
або навіть переважають широко відомі ад’юванти – гель фосфата алюмінію
та мурамоїлдипептид.

Оцінений вплив вищеозначених глікозидів на репродукцію вірусу ВІЛ-1 у
культурі клітин. Знайдено, що глікозиди хедерагеніну помітно підсилюють
репродукцію вірусу, але глікозид олеанолової кислоти у широкому
діапазоні концентрацій досить ефективно інгібував репродукцію ВІЛ-1 та
був визнаний найбільш перспективним для подальших досліджень у якості
речовини з імуноад’ювантними та водночас ВІЛ-інгібуючими властивостями,
що може бути використано у розробці вакцин для ВІЛ-інфікованих людей.

Досліджені ад’ювантні властивості
3-О-сульфата-28-О-(-L-рамнопіранозил-(1(4)-О-(-D-глюкопіранозил-(1(6)-О-
(-D-глюкопіранозиду олеанолової кислоти у експериментальних ДНК-анти-ВІЛ
вакцинах на мишах та показана наявність як гуморальної, так і
Т-клітинної проліферативної відповіді на стимуляцію різними
ДНК-плазмідами з імуногенними пептидами, що копіюють імуногенні епітопи
Nef-білка ВІЛ-1. Показана здатність цього глікозида посилювати апоптоз у
лімфоцитах периферійної крові, що, можливо, є однією з причин посилення
Т-клітинної проліферативної відповіді при використанні ДНК-вакцин з цим
глікозидом у якості ад’юванту.

Встановлена наявність протекторного впливу
3-О-(-L-рамнопіранозил-(1(2)-О-(-L-арабінопіранозиду хедерагеніну на
перебіг летальної грипозної інфекції у мишей, наибільш ефективного при
ранній терапії.

Результати імунологічних досліджень лягли в основу винаходу, що був
захищений Патентом Російської Федерації № 2127605 “Способ стимулирования
гуморального и клеточного иммунного ответа на целевой антиген”, який
полягає в тому, що у якості ад’ювантів використовуються тритерпенові
глікозиди з різних органів рослин роду Hedera (плющ).

ВИСНОВКИ

1. Розроблені засоби якісної та кількісної первинної оцінки рослинного
матеріалу на вміст тритерпенових глікозидів, схеми підготовки рослинної
сировини, отримання глікозидних сум, та їх розподілу з урахуванням
хімічної природи груп вмісних глікозидів. Розроблені підходи до
встановлення структур на підставі хімічних, ферментативних методів
аналізу та одно- і двовимірних варіантів спектроскопії ЯМР.

2. Встановлені повні хімічні структури двохсот семи виділених
тритерпенових глікозидів, з яких сто сорок шість є новими, та виконані
повні і однозначні віднесення сигналів у спектрах ПМР і 13С-ЯМР для усіх
агліконних та вуглеводних частин глікозидів.

3. Встановлена структура раніше невідомого тритерпеноїда –
23,27-дигідроксибетулінової кислоти, виділеної як глікозид. Відомі
тритерпеноїди – еритродіол та 30-норхедерагенін вперше як глікозиди
знайдені у рослинах.

4. Встановлено структури деяких вуглеводних фрагментів, що раніше не
зустрічалися у тритерпенових глікозидах.

5. У широкому колі вилучених глікозидів встановлена наявність додаткових
невуглеводних залишків – карбонових кислот (оцтової та транс-кофейної),
метилового спирту і сірчаної кислоти. Кофейна кислота у якості
ацилюючого фрагменту вперше знайдена у складі тритерпенових глікозидів.

6. Встановлені зв’язки між видами та родами на підставі спільності
структурних фрагментів виділених глікозидів. На підставі цих даних
показана можливість вирішення таксономічних проблем на різних рівнях
родини аралієвих.

7. Оцінені ймовірні напрямки еволюції структур тритерпенових глікозидів
у межах родини Araliaceae.

8. Знайдено ряд глікозидів з високою гемолітичною, фунгіцидною,
сперміцидною, антгельмінтною, цитостатичною, нейротропною та
імуноад’ювантною активністю та встановлені структурні фактори, що
відповідають за прояв активностей.

9. Показано, що 3-О-(-L-рамнопіранозил-(1(2)-О-(-L-арабінопіранозид
хедерагенину є перспективним для розробки антикандидозних препаратів,
3-О-[(-L-рамнопіранозил-(1(2)]-[(-D-глюкопіранозил-(1(4)]-О-(-L-арабіноп
іранозиди оле-анолової кислоти та хедерагеніну – для сперміцидних
препаратів, а
3-сульфат-28-О-(-L-рамнопіранозил-(1(4)-О-(-D-глюкопіранозил-(1(6)-О-(-D
-глюкопіранозид олеанолової кислоти – у якості імуноад’юванту у
експериментальних ДНК-анти-ВІЛ-вакцинах.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Шашков А.С., Гришковец В.И., Лолойко А.А., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera taurica I. Строение таурозида Е из листьев Hedera
taurica // Химия природ. соедин. – 1987. – № 3. – С. 363-366. (Виділення
глікозиду, встановлення його будови).

Лолойко А.А., Гришковец В.И., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera taurica II. Строение таурозидов В и С из листьев плюща
крымского // Химия природ. соедин. – 1988. – № 3. – С. 379-382.
(Виділення глікозидів, встановлення їх будови, інтерпретація
спектральних даних).

Лолойко А.А., Гришковец В.И., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera taurica III. Строение таурозидов А3, В, Е4 и F из ягод
плюща крымского // Химия природ. соедин. – 1988. – № 5. – С. 721-726.
(Розподіл фракцій глікозидів, встановлення будови глікозидів,
інтерпретація спектральних даних).

Лолойко А.А., Гришковец В.И., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera taurica IV. Строение таурозидов А1, A2, D1 и D2 из ягод
плюща крымского // Химия природ. соедин. – 1990. – № 2. – С. 228-230.
(Розподіл фракцій глікозидів, встановлення будови глікозидів,
інтерпретація спектральних даних).

Гришковец В.И., Лолойко А.А., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera taurica V. Строение хедерозидов С и Е1 из ягод плюща
крымского // Химия природ. соедин. – 1990. – № 2. – С. 230-234.
(Виділення глікозидів, встановлення їх будови, інтерпретація
спектральних даних).

Гришковец В.И., Лолойко А.А., Чирва В.Я. Получение сорбентов для
обращенно-фазовой хроматографии алкилированием поверхности силикагеля
спиртами // Химия природ. соедин. – 1990. – № 3. – С. 376-378.
(Виконання синтетичної частини роботи, аналіз отриманих результатів).

Гришковец В.И., Лолойко А.А., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera taurica VI. Строение хедерозидов G, H1, H2 и I из ягод
плюща крымского // Химия природ. соедин. – 1990. – № 6. – С. 779-783.
(Виділення глікозидів, встановлення їх будови, інтерпретація
спектральних даних).

Чирва В.Я., Сергиенко Т.В., Гришковец В.И., Лолойко А.А. Тритерпеновые
гликозиды видов семейства Araliaceae // Растительные ресурсы. – 1990. –
Т. 26, Вып. 1. – С. 104-123. (Аналіз та узагальнення літературних
даних).

Гришковец В.И., Толкачева Н.В., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera taurica VII. Строение таурозидов А и D из листьев плюща
крымского // Химия природ. соедин. – 1991. – № 5. – С. 686-689.
(Виділення глікозидів, встановлення їх будови, інтерпретація
спектральних даних).

Гришковец В.И., Толкачева Н.В., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera taurica VIII. Таурозиды F1, F2, F3 и тритерпеноидный
сульфат // Химия природ. соедин. – 1991. – № 6. – С. 860-861. (Розподіл
фракцій глікозидів, встановлення будови глікозидів, інтерпретація
спектральних даних).Гришковец В.И., Толкачева Н.В., Шашков А.С., Чирва
В.Я. Тритерпеновые гликозиды Hedera taurica IX. Строение таурозидов G1,
G2, G3, H1 и H2 из листьев плюща крымского // Химия природ. соедин. –
1992. – № 5. – С.522-528. (Розподіл фракцій глікозидів, встановлення
будови глікозидів, інтерпретація спектральних даних).

Гришковец В.И., Толкачева Н.В., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera taurica X. Строение соединений F4, I и J из листьев
плюща крымского // Химия природ. соедин. – 1992. – № 6. – С. 683-686.
(Виділення глікозидів, встановлення їх будови, інтерпретація
спектральних даних).

Шашков А.С., Гришковец В.И., Цветков О.Я., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera taurica XI. Строение таурозидов St-G1, St-H1 и St-H2 из
стеблей плюща крымского // Химия природ. соедин. – 1993. – № 4. – С.
571-579. (Розподіл фракцій глікозидів, встановлення будови глікозидів,
інтерпретація спектральних даних).

Гришковец В.И., Кондратенко А.Е., Толкачева Н.В., Шашков А.С., Чирва
В.Я. Тритерпеновые гликозиды Hedera helix I. Строение гликозидов L-1,
L-2a, L-2b, L-3, L-4a, L-4b, L-6a, L-6b, L-6c, L-7a и L-7b из листьев
плюща обыкновенного // Химия природ. соедин. – 1994. – № 6. – С.
742-746. (Виділення глікозидів, встановлення їх будови, інтерпретація
спектральних даних).

Шашков А.С., Гришковец В.И., Кондратенко А.Е., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera helix II. Установление строения гликозида L-6d из
листьев плюща обыкновенного // Химия природ. соедин. – 1994. – № 6. – С.
746-752. (Виділення глікозиду, встановлення його будови).

Гришковец В.И., Цветков О.Я., Шашков А.С., Толкачева Н.В., Чирва В.Я.
Тритерпеновые гликозиды Hedera taurica XII. Строение таурозидов St-G0-1
, St-G2 и St-G3 из стеблей плюща крымского // Химия природ. соедин. –
1994. – № 6. – С. 826-828. (Розподіл фракції глікозидів, встановлення
будови глікозидів, інтерпретація спектральних даних).

Гришковец В.И., Цветков О.Я., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera taurica XIII. Строение таурозидов St-I1 и St-I2 из
стеблей плюща крымского // Биоорган. химия. – 1995. – Т. 21, № 6. – С.
468-473. (Розподіл фракції глікозидів, встановлення будови глікозидів,
інтерпретація спектральних даних).

Гришковец В.И., Горбачева Л.А. Количественное определение содержания
тритерпеновых гликозидов в плодах Sophora japonica // Химия природ.
соедин. – 1996, № 1. – С. 104-106. (Розробка методики, аналіз отриманих
результатів).

Гришковец В.И., Сидоров Д.Ю., Яковишин Л.А., Арнаутов Н.Н., Шашков А.С.,
Чирва В.Я. Тритерпеновые гликозиды Hedera canariensis I. Строение
таурозидов L-A, L-B1, L-B2, L-C, L-D, L-E1, L-G1, L-G2, L-G3, L-G4,
L-H1, L-H2 и L-I1 из листьев Hedera canariensis // Химия природ. соедин.
– 1996. – № 3. – С. 377-383. (Виділення глікозидів, встановлення їх
будови, інтерпретація спектральних даних).

Grishkovets V.I., Kondratenko A.E., Chirva V.Ya. New preparation of
triterpenoid-3-sulfates by the use of SO3-DMSO complex // Adv. Exp. Med.
Biol. – 1996. – Vol. 405. – P. 209-210. (Розробка методики синтезу,
синтез сульфатів тритерпеноїдів, аналіз отриманих результатів).

Гришковец В.И., Горбачева Л.А. Весовой и спектрофотометрический методы
количественного определения тритерпеновых гликозидов в плодах Sophora
japonica и других растениях // Химия природ. соедин. – 1997. – № 1. – С.
68-70. (Розробка методики, аналіз отриманих результатів).

Гришковец В.И., Цветков О.Я., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera taurica XIV. Строение гликозидов St-G2 , St-J и St-K
из стеблей плюща крымского // Химия природ. соедин. – 1997. – № 3. -С.
397-403. (Виділення глікозидів, встановлення їх будови, інтерпретація
спектральних даних).

Гришковец В.И., Цветков О.Я., Годин С.В., Шашков А.С., Чирва В.Я.
Тритерпеновые гликозиды Hedera taurica XV. Строение гликозидов St-I3,
St-I4а , St-I4b и St-I5 из стеблей плюща крымского // Химия природ.
соедин. – 1997. – № 3. – С. 404-410. (Розподіл фракції глікозидів,
встановлення будови глікозидів, інтерпретація спектральних даних).

Гришковец В.И., Годин С.В., Цветков О.Я., Шашков А.С., Чирва В.Я.
Тритерпеновые гликозиды Hedera taurica XVI. Строение гликозидов St-A,
St-B1, St-B2, St-C, St-D1, St-D2, St-E, St-F1 и St-F2 из стеблей плюща
крымского // Химия природ. соедин. – 1997. – № 3. – С. 411-416.
(Виділення глікозидів, розподіл фракцій, встановлення будови глікозидів,
інтерпретація спектральних даних).

Криворутченко Ю.Л., Андроновская И.Б., Чирва В.Я., Пертель С.С.,
Гришковец В.И., Земляков А.Е., Курьянов О.В., Кривошеин Ю.С. Влияние
сапонинов из Hedera taurica Carr. и модифицированных мурамилпептидов на
репродукцию вируса иммунодефицита человека in vitro // Вопросы
вирусологии. – 1977. – № 1. – С. 34-36. (Підготовка глікозидів до
біологічних випробувань, аналіз отриманих результатів).

Krivorutchenko Yu.L., Andronovskaja I.B., Hinkula J. Krivoshein Yu.S.,
Ljungdahl-Stahle E., Pertel S.S., Grishkovets V.I., Zemlyakov A.E.,
Wahren B. Study of the adjuvant activity of new MDP derivatives and
purified saponins and their influence on HIV-1 replication in vitro //
Vaccine. – 1997. – Vol. 15, № 12/13. – P. 1479-1486. (Підготовка
глікозидів до біологічних випробувань, аналіз отриманих результатів).

Шашков А.С., Гришковец В.И., Яковишин Л.А., Щипанова И.Н., Чирва В.Я.
Тритерпеновые гликозиды Hedera canariensis II. Установление структуры
гликозидов L-E2 и L-H3 из листьев плюща канарского // Химия природ.
соедин. – 1998. – № 6. – С. 772-776. (Виділення глікозидів, встановлення
їх будови, інтерпретація спектральних даних).

Гришковец В.И., Яковишин Л.А., Щипанова И.Н., Шашков А.С., Чирва В.Я.
Тритерпеновые гликозиды Hedera canariensis III. Установление структуры
гликозидов L-F1, L-F2 и L-I2 из листьев плюща канарского // Химия
природ. соедин. – 1998. – № 6. – С. 777-781. (Виділення глікозидів,
розподіл глікозидних фракцій, встановлення будови глікозидів,
інтерпретація спектральних даних).

Яковишин Л.А., Гришковец В.И., Щипанова И.Н., Шашков А.С., Чирва В.Я.
Тритерпеновые гликозиды Hedera canariensis IV. Строение гликозидов L-F3,
L-G0 и L-G1A из листьев плюща канарского // Химия природ. соедин. –
1999. – № 1. – С. 81-86. (Виділення глікозидів, встановлення їх будови,
інтерпретація спектральних даних).Гришковец В.И., Кондратенко А.Е.,
Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые гликозиды Hedera helix III.
Строение тритерпеновых сульфатов и их гликозидов // Химия природ.
соедин. – 1999. – № 1. – С. 87-90. (Виділення глікозидів, встановлення
їх будови, інтерпретація спектральних даних).

Гришковец В.И. Синтез сульфатов тритерпеноидов с использованием
комплекса SO3-диметилсульфоксид // Химия природ. соедин.- 1999. – № 1. –
С. 91-93. (Розробка методики синтезу, синтез сульфатів тритерпеноїдів,
аналіз отриманих результатів).

Яковишин Л.А., Гришковец В.И., Арнаутов Н.Н., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera canariensis V. Строение гликозидов из стеблей плюща
канарского // Химия природ. соедин. – 1999. – № 5. – С. 676-678.
(Встановлення будови глікозидів, інтерпретація спектральних даних).

Яковишин Л.А., Гришковец В.И., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Hedera canariensis VI. Строение гликозидов L-G1′ и L-G1b из
листьев плюща канарского // Химия природ. соедин. – 1999. – № 5. – С.
623-626. (Розподіл фракцій, встановлення будови глікозидів,
інтерпретація спектральних даних).

Гришковец В.И. Тритерпеновые гликозиды Tupidanthus calyptratus I.
Строение гликозидов В1, В2, F1 и F2 из листьев тупидантуса колпачкового
// Химия природ. соедин. – 1999. – № 5. – С. 627-633.

Гришковец В.И. Тритерпеновые гликозиды листьев Hedera caucasigena //
Химия природ. соедин. – 1999. – № 6. – С. 807-808.

Гришковец В.И. Тритерпеновые гликозиды листьев Hedera scotica // Химия
природ. соедин. – 1999. – № 6. – С. 809-810.

Гришковец В.И., Соболев Е.А., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Fatsia japonica I. Выделение и установление строения
гликозидов из семян Fatsia japonica // Химия природ. соедин. – 2000. – №
2. – С. 131-133. (Виділення глікозидів, встановлення їх будови,
інтерпретація спектральних даних).

Столяренко А.С., Гришковец В.И., Арнаутов Н.Н., Иксанова С.В., Чирва
В.Я. Тритерпеновые гликозиды Scheffleropsis angkae I. Строение
гликозидов L-B1, L-B2, L-H1 и L-H2 // Химия природ. соедин. – 2000. – №
2. – С. 136-138. (Розподіл фракцій, встановлення будови глікозидів,
інтерпретація спектральних даних).

Столяренко А.С., Гришковец В.И., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Scheffleropsis angkae II. Строение гликозидов L-E1, L-E2, L-K1
и L-K2 // Химия природ. соедин. – 2000. – № 3. – С. 239-241. (Розподіл
фракцій, встановлення будови глікозидів, інтерпретація спектральних
даних).

Гришковец В.И., Пятыгин А.М., Чирва В.Я. Тритерпеновые гликозиды листьев
Acanthopanax sieboldianus, интродуцированного на Украине и в Крыму //
Химия природ. соедин. – 2000. – № 3. – С. 263-264. (Виділення
глікозидів, встановлення їх будови).

Гришковец В.И., Соболев Е.А., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Fatsia japonica II. Выделение и установление строения
гликозидов из листьев фатсии японской // Химия природ. соедин. – 2000. –
№ 5. – С. 395-398. (Виділення глікозидів, встановлення їх будови,
інтерпретація спектральних даних).Качала В.В., Столяренко А.С.,
Гришковец В.И., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые гликозиды
Scheffleropsis angkae III. Строение гликозида L-I1 // Химия природ.
соедин. – 2000. – № 5. – С. 399-401. (Виділення глікозиду, встановлення
його будови, інтерпретація спектральних даних).

Соболев Е.А., Гришковец В.И., Шашков А.С., Толкачева Н.В., Чирва В.Я.
Тритерпеновые гликозиды Fatsia japonica III. Выделение и установление
строения гликозидов из перикарпия плодов фатсии японской // Химия
природ. соедин. – 2000. – № 5. – С. 426-427. (Виділення глікозидів,
встановлення їх будови).

Костюченко О.В., Гришковец В.И., Соболев Е.А., Коренюк И.И. Влияние
тритерпеновых гликозидов на изменение электрической активности
идентифицированных нейронов моллюска // Химия природ. соедин. – 2001. –
№ 1. – С. 39-42. (Підготовка глікозидів до біологічних випробувань,
аналіз отриманих результатів).

Гришковец В.И. Двумерная тонкослойная хроматография в анализе
тритерпеновых гликозидов // Химия природ. соедин. – 2001. – №1. – С.
53-55.

Гришковец В.И., Стригунов В.С., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Tetrapanax papyriferum. I. Выделение и установление строения
гликозидов St-H2 и St-I2 из коры стеблей тетрапанакса бумагоносного //
Химия природ. соедин. – 2001. – № 2. – С. 147-150. (Виділення
глікозидів, встановлення їх будови, інтерпретація спектральних даних).

Стригунов В.С., Гришковец В.И., Толкачева Н.В., Шашков А.С.
Тритерпеновые гликозиды Tetrapanax papyriferum II. Выделение и
определение строения гликозидов St-E2, St-F2, St-J2, и St-K2 из коры
стеблей тетрапанакса бумагоносного // Химия природ. соедин. – 2001. – №
2, с. 151-153. (Виділення глікозидів, встановлення їх будови,
інтерпретація спектральних даних).

Гришковец В.И. Использование оксида магния и основного карбоната магния
в качестве сорбентов в хроматографии тритерпеновых гликозидов // Химия
природ. соедин. – 2001. – № 2. – С. 171-172.

Соболев Е.А., Качала В.В., Гришковец В.И., Шашков А.С., Чирва В.Я.
Тритерпеновые гликозиды Fatsia japonica IV. Установление строения
гликозидов D1 и D2 из семян фатсии японской // Химия природ. соедин. –
2001. – № 3. – С. 221-222. (Розподіл фракції глікозидів, встановлення
будови глікозидів, інтерпретація спектральних даних).

Соболев Е.А., Гришковец В.И., Качала В.В., Шашков А.С., Чирва В.Я.
Тритерпеновые гликозиды Fatsia japonica V. Установление строения
гликозидов из цветочных бутонов фатсии японской // Химия природ. соедин.
– 2001. – № 3. – С. 248-249. (Виділення глікозидів, встановлення їх
будови).

Костюченко О.В., Гришковец В.I., Коренюк I.I. Особливостi дiї рослинних
глiкозидiв на нейрони слимака // Фiзiологiчний журнал. – 2001. – Т. 47,
№ 4. – С. 42-48. (Підготовка глікозидів до біологічних випробувань,
аналіз отриманих результатів).

Стригунов В.С., Гришковец В.И., Шашков А.С., Чирва В.Я. Тритерпеновые
гликозиды Tetrapanax papyriferum III. Минорные монодесмозидные гликозиды
из коры стеблей тетрапанакса бумагоносного // Химия природ. соедин. –
2001. – № 5. – С. 394-396. (Виділення глікозидів, встановлення їх
будови).

Качала В.В., Гришковец В.И., Столяренко А.С., Шашков А.С., Чирва В.Я.
Тритерпеновые гликозиды Scheffleropsis angkae IV. Строение гликозидов
L-C2 и L-I2 // Химия природ. соедин. – 2001. – № 6. – С. 445-447.
(Виділення глікозидів, встановлення їх будови).

Яковишин Л.А., Гришковец В.И., Толкачева Н.В. Тритерпеновые гликозиды
Hedera canariensis VII. Строение гликозидов из корней плюща канарского
// Химия природ. соедин. – 2001. – № 6.- С. 491-492. (Виділення
глікозидів, ідентифікація глікозидів).

Гришковец В.И.,Соболев Е.А., Качала В.В., Шашков А.С., Чирва В.Я.
Тритерпеновые гликозиды Fatsia japonica VI. Cтроение гликозидов D3а и
D3b // Химия природ. соедин. – 2002. – № 3. – С. 222-224. (Розподіл
фракції глікозидів, встановлення будови глікозидів, інтерпретація
спектральних даних).

Криворутченко Ю.Л., Кірсанова М.А., Мельниченко О.Г., Гришковець В.І.,
Чірва В.Я. Протикандидозна дія сапонінів з кримського плюща in vitro //
Вісник Вінницького державного медичного університету. – 2002. – Т. 6, №
2. – С. 299-300. (Підготовка глікозидів до біологічних випробувань,
аналіз отриманих результатів).

Андроновская И.Б., Криворутченко Ю.Л., Гришковец В.И., Чирва В.Я.,
Хинкула Й. Первичная оценка сапонинов как адъювантов для
экспериментальных вакцин против ВИЧ // Таврический Медико-Биологический
Вестник. – 2003. – Т. 6, № 1. – С. 8-11. (Підготовка глікозидів до
біологічних випробувань, аналіз отриманих результатів).

Малыгина В.Ю., Гришковец В.И., Криворутченко Ю.Л. Влияние таурозида Sx1
на летальную гриппозную инфекцию у мышей // Таврический
Медико-Биологический Вестник. – 2003. – Т. 6, № 1. – С. 47-50.
(Підготовка глікозидів до біологічних випробувань, аналіз отриманих
результатів).

Пат. РФ 2127605, МКИ 6 А 61 К 39/39, С 07 Н 15/256. Способ
стимулирования гуморального и клеточного иммунного ответа на целевой
антиген: Пат. РФ 2127605, МКИ 6 А 61 К 39/39, С 07 Н 15/256/ Авторы
изобретения: Ю.Л. Криворутченко (Украина), В.И. Гришковец (Украина),
И.Б. Андроновская (Украина), Ю.С. Кривошеин (Украина);
Патентообладатели: Ю.Л. Криворутченко (Украина), В.И. Гришковец
(Украина), И.Б. Андроновская (Украина), Ю.С. Кривошеин (Украина); Заявка
№ 96110272; Заявл. 22.05.96; Опубл. 20.03.99, Бюл. № 8. (Виділення
глікозидів, встановлення їх будови, підготовка глікозидів до біологічних
випробувань, аналіз отриманих результатів).

АНОТАЦІЇ

Гришковець В.І. Тритерпенові глікозиди аралієвих: виділення,
встановлення будови, біологічна активність та хемотаксономічне значення
– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора хімічних наук за
спеціальністю 02.00.10 – біоорганічна хімія. – Фізико-хімічний інститут
ім. О.В. Богатського НАН України, Одеса, 2004.

Дисертація присвячена розробці методів виділення та встановленню
хімічної будови тритерпенових глікозидів рослин родини аралієвих за
допомогою хроматографічних, хімічних, ферментативних та різноманітних
сучасних методик одно- та двовимірної спектроскопії ЯМР. З 50 видів, що
належать до 23 родів родини Araliaceae, виділені 207 глікозидів, з яких
146 є новими. У складі тритерпенових глікозидів знайдені нові агліконні,
вуглеводні частини та додаткові невуглеводні фрагменти – залишки
сірчаної, оцтової, транс-кофейної (вперше в рослинах) кислот та
метилового спирту. На підставі хемотаксономічних даних, тобто
стрівальності у видів визначених глікозидів показана можливість
вирішення таксономічних проблем на різних рівнях – від видового до
родинного. Дана оцінка можливих напрямків еволюції структур
трите-рпенових глікозидів. Вивчені різні види біологічної активності
глікозидів – гемолітична, антифунгальна, цитостатична, нейротропна,
сперміцидна, антигельмінтна, імуномодулююча та інші, а також виявлені
структурні фактори, що пов’язані з проявом активностей.

Ключові слова: тритерпенові глікозиди, хроматографія, ЯМР-спектроскопія,
родина Araliaceae, хемотаксономія, систематика рослин, еволюційна
біохімія, біологічно активні речовини.

Гришковец В.И. Тритерпеновые гликозиды аралиевых: выделение,
установление строения, биологическая активность и хемотаксономическое
значение. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора химических наук по
специальности 02.00.10 – биоорганическая химия. – Физико-химический
институт им. А.В. Богатского НАН Украины, Одесса, 2004.

Диссертационная работа посвящена установлению и сравнительному
биохимическому изучению структур тритерпеновых гликозидов широкого ряда
ранее не изучавшихся или фрагментарно изучавшихся растений семейства
аралиевых (Araliaceae) на различных уровнях – в пределах органов одного
вида, на подвидовом уровне, на видовом и надвидовых уровнях, определение
таксономической ценности структурных характеристик тритерпеновых
гликозидов и использование полученной структурной информации в решении
хемотаксономических задач на различных уровнях – от разновидностей видов
до семейства, а также рассмотрению вопросов эволюции структур
тритерпеновых гликозидов в пределах семейства и более широких границах
на основе сравнительной оценки их распространенности в таксонах
различной степени примитивности и продвинутости.

В ходе работы использовались современные хроматографические методы
анализа и разделения, наиболее надежные химических и ферментативные
методы для предварительного установления химических структур и
совокупность современных методик одно- и двумерной спектроскопии ЯМР для
установления полных химических структур гликозидов. Исследованы
тритерпеновые гликозиды 50 видов, относящихся к 23 родам семейства
аралиевых, из них 36 видов и 13 родов изучены впервые. Установлены
полные структуры 146 новых тритерпеновых гликозидов. Установлена
структура ранее не известного тритерпеноида –
23,27-дигидроксибетулиновой кислоты, выделенного в виде его
28-О-(-L-рамно-пиранозил-(1(4)-О-(-D-глюкопиранозил-(1(6)-О-(-D-глюкопир
анозида. Известные тритерпеноиды – эритродиол и 30-норхедерагенин
впервые в виде гликозидов обнаружены в растениях. Установлены структуры
ряда ранее не встречавшихся в тритерпеновых гликозидах разветвленных
три- и тетрасахаридных фрагментов, а также моно- и диацилированных
углеводных фрагментов. В широком ряде выделенных гликозидов найдены
дополнительные неуглеводные фрагменты – остатки карбоновых кислот
(уксусной и транс-кофейной), метилового спирта и серной кислоты.
Кофейная кислота в качестве ацилирующего фрагмента впервые обнаружена в
составе тритерпеновых гликозидов. Гликозиды, метилированные по
карбоксильной группе агликона также впервые обнаружены в природных
источниках.

Для изученных представителей семейства аралиевых на различных уровнях
(от разновидностей видов до семейства в целом) выполнены
хемотаксономические разграничения на основе структур углеводных и
агликонных частей тритерпеновых гликозидов и проведено сопоставление
полученных заключений с ботаническими (морфологическими) системами рода
плющ и всего семейства аралиевых. Показано наличие слабых корреляций
между этими двумя типами таксономических решений. Произведена оценка
возможных направлений эволюции элементов структур тритерпеновых
гликозидов в пределах семейства Araliaceae и в более широких границах –
на уровнях подкласса Rosidae и класса Magnoliopsida.

Изучены различные виды биологической активности выделенных тритерпеновых
гликозидов – гемолитическая, антибактериальная, антивирусная,
антифунгальная, спермицидная, антгельминтная, цитостатическаяи и
нейротропная. Детально исследованы структурные факторы, ответственные за
проявление гемолитической активности гликозидов. Подробно изучены
нейротропная активность и наиболее важные и интересные с практической
точки зрения антифунгальная активность в отношении патогенных для
человека грибов рода Candida и иммуномодуляторная активность в отношении
способности гликозидов стимулировать антительные и клеточные иммунные
ответы к различным антигенам, включая гликопротеины ВИЧ-1 и возможность
использования в качестве адъювантов в ДНК-анти-ВИЧ вакцинах.

Ключевые слова: тритерпеновые гликозиды, хроматография,
ЯМР-спектро-скопія, семейство Araliaceae, хемотаксономия, систематика
растений, эволюционная биохимия, биологически активные вещества.

Grishkovets V.I. Triterpene glycosides of Araliaceae: isolation,
structural elucidation, biological activity and chemotaxonomic
significance. – Manuscript.

Thesis for a Doctor’s degree by speciality 02.00.10 – bioorganic
chemistry. – A.V. Bogatsky Physico-Chemical Institute of National
Academy of Sciences of Ukraine, Odessa, 2004.

The dissertation is devoted to the isolation and structural elucidation
of triterpene glycosides from Araliaceous plants by use of
chromatographyc, chemical, fermentative and different modern one- and
two-dimensional methods of NMR-spectroscopy. Two hundred and seven
glycosides with 146 of them being novel ones have been isolated from 50
species belonging to 23 genera of Araliaceae family. New aglycone and
carbohydrate parts along with noncarbohydrate fragments – sulfuric,
acetic, trans-caffeic acids and methanol residues have been found in
triterpene glycosides composition. On the basis of chemotaxonomic data,
i.e. occurrence of the definite glycosides in species, the possibility
of taxonomic problems solution at different levels from species to
family was demonstrated. The probable trends in triterpene glycoside
structure evolutions were assessed. Different biological activities of
glycosides (haemolytic, fungicidal, spermicidal, anthelmintic,
pacemaker, immunomodulatory etc.) and causal structural features have
been studied.

Key words: triterpene glycosides, chromatography, NMR-spectroscopy,
Araliaceae, chemotaxonomy, plant systematics, evolutionary biochemistry,
biologically active substances.

Підписано до друку 20.05.2004 р

Формат 60(90 1/16. Ум. друк. арк. 1,9.

Тираж 100 прим. Зам. № 892

Надруковано з оригінал-макету

у інформаційно-видавницькому відділі Таврійського національного

університету ім. В.І. Вернадського

95007 м. Сімферополь, пр. Вернадського, 4

PAGE 36

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020