.

Функціональний стан печінки і її патологія у коней (етіологія, патогенез і діагностика) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
167 7035
Скачать документ

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 619: 616. 36-07/08: 631.1

ГОЛОВАХА ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

Функціональний стан печінки і її патологія у коней (етіологія, патогенез
і діагностика)

16.00.01 – діагностика і терапія тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

Біла Церква – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Білоцерківському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України

Науковий консультант – доктор ветеринарних наук, професор, академік

УААН Левченко Володимир Іванович,

Білоцерківський державний аграрний університет, завідувач кафедри
терапії та клінічної діагностики

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, академік УААН Малинін Олег Олексійович,

Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини,

завідувач Центру токсикологічних досліджень і сертифікації продукції

доктор ветеринарних наук, професор Павлов Михайло Єфремович,

Харківська державна зооветеринарна академія,

завідувач кафедри внутрішніх хвороб тварин

доктор біологічних наук, Заслужений працівник вищої школи України

Кононський Олексій Іванович,

Білоцерківський державний аграрний університет,

професор кафедри органічної і біологічної хімії

Провідна установа – Інститут ветеринарної медицини УААН,

лабораторії вірусології та ветсанекспертизи і зоогігієни, м.Київ

Захист відбудеться 27 січня 2005 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 в Білоцерківському державному
аграрному університеті за адресою: 09110, м.Біла Церква, вул.
Ставищанська, 126, навчальний корпус № 8, ауд. № 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Білоцерківського
державного аграрного університету за адресою: м.Біла Церква, Соборна
площа, 8/1 .

Автореферат розісланий 21.12.2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
Стадник П.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні десятиліття наука відійшла від проблем
конярства, що негативно позначилося на цій галузі. Значного поширення
набули такі небезпечні для коней хвороби, як ринопневмонія, інфекційний
енцефаломієліт, лептоспіроз, інфекційна анемія, лістеріоз, грип та
герпесвірусні інфекції, отруєння різними отруйними рослинами
(чорнокорінь лікарський), пестицидами та гербіцидами [Юров К.П., 1984,
1988, 2000; Старчеус А.П., 1996, 1997; Сюрин В.Н., 1998; Галатюк О.Є.,
1997, 1999, 2000; Хмельницький Г.О., 1998]. Перебіг цих захворювань
призводить до порушення функції гепатобіліарної системи, стан якої часто
є вирішальним у прогнозуванні закінчення хвороби. Проте, в Україні та
країнах близького зарубіжжя патологія печінки у коней, на відміну від
великої рогатої худоби, не вивчається. Очевидно, однією із основних
причин цього є неможливість діагностувати патологію печінки без знання
видових особливостей функціонального стану органа, оскільки клінічні
методи дослідження її неінформативні. Водночас, при
патолого-анатомічному розтині трупів коней, що загинули від хвороб чи
інтоксикацій, виявляють значні ураження печінки, але прижиттєва
діагностика їх не розроблена. Тому вивчення видових і вікових
особливостей функціонального стану печінки та її патології у коней є
актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом державної теми „Теоретичне та експериментальне
обґрунтування методів ранньої діагностики, профілактики і терапії хвороб
печінки, нирок, серця, передшлунків та обміну речовин (кетоз,
остеодистрофія, гіпокальціємія, гіпофосфатемія, мікроелементози, А- і
D-гіповітамінози) за множинної внутрішньої патології у
сільськогосподарських тварин (високопродуктивних корів, коней, свиней),
собак і птиці та впровадження їх у виробниц-

тво”, яка виконувалася на кафедрі терапії та клінічної діагностики
Білоцерківського державного аграрного університету протягом 2000–2004
років, включена до галузевої науково-технічної програми УААН на
2001–2005 роки „Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в
Україні” (завдання 13.113.09).

Мета і задачі досліджень. Мета роботи – розробка ранніх інформативних
методів діагностики патології печінки на основі вивчення видових
особливостей її функціонального стану у клінічно здорових і хворих
коней.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

а) дослідити видові особливості функціонального стану печінки у клінічно
здорових коней різного віку, статі та фізіологічного статусу;

б) вивчити симптоми і функціональний стан печінки у дорослих коней при
захворюваннях різного генезу;

в) вивчити симптоми і функціональний стан печінки у лошат і молодняку
коней при гастроентериті та А- і D-гіповітамінозах;

г) встановити інформативні тести для діагностики патології печінки у
коней при різних хворобах;

д) теоретично та експериментально обґрунтувати патогенетичні механізми
розвитку патології печінки у коней при хворобах різного генезу;

е) для профілактики і лікування патології печінки апробувати лікарський
препарат бджолиного обніжжя – “Бістим”.

Об?єкт дослідження – патологія печінки у коней.

Предмет дослідження – видові, вікові та породні особливості
функціо-нального стану печінки та її патологія у коней при хворобах
різної етіології, вивчення патогенезу, експериментальне і теоретичне
обґрунтування методів діагностики.

Методи дослідження – клінічні, аналіз морфологічного складу крові
(кількість еритроцитів, лейкоцитів, лейкограма) та біохімічні
(гемоглобін, загальний білок та білкові фракції, колоїдно-осадові проби,
сечовина, креатинін, глюкоза, холестерол, АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛФ, ХЕ,
?-амілаза, загальний і кон’югований білірубін), гістологічні,
бактеріологічні, серологічні, паразитологічні та токсикологічні.

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлені видові особливості
функціонального стану гепатобіліарної системи у клінічно здорових коней
різного віку, породи та фізіологічного стану, що є базисом для розробки
інформативних методів діагностики патології печінки. Вперше визначені
фізіологічні показники активності індикаторних ферментів печінки (АСТ,
АЛТ і ГГТ), холестеролу, білірубіну, колоїдно-осадових проб у коней
різних вікових груп та різного фізіологічного стану.

Встановлено, що у коней-продуцентів імунних сироваток виникають
необоротні зміни гепатоцитів, що спричинює розвиток гіперпротеїнемії,
синдромів цитолізу та функціональної недостатності, яка проявляється
гіпоальбумінемією та диспротеїнемією. Уперше встановлено схильність
коней з патологією печінки до розвитку ентералгії, виявлені механізми
розвитку патології печінки при метеоризмі кишечнику. Хронічний
гастроентерит у коней, спричинений асоціацією E. coli та Ps. аеrиgіnosa,
призводить до розвитку паренхіматозної жовтяниці, порушення структури
цитоплазматичної та мітохондріальної мембран гепатоцитів.

Уперше вивчено патогенез патології печінки при отруєнні коней
алкалоїдами чорнокореня лікарського та В1-афлатоксином. Патологія
печінки при хронічному перебізі стахіботріотоксикозу характеризується
гіперпротеїнемією і гіпоальбумінемією, порушенням дезінтоксикаційної
функції (внаслідок чого виникає енцефалопатія), розвитком синдрому
холестазу і цирозу.

Зміни функціонального стану і структури печінки при асоційованому
перебізі ІЕМ та лептоспірозу характерні для хронічного гепатиту і
початкових стадій цирозу, ринопневмонії та лептоспірозу – хронічного
гепатохолангіту.

Уперше вивчено функціональний стан печінки у коней, хворих на сетаріоз.
Він характеризується розвитком синдромів запалення, гепатоцелюлярної
недос-татності, холестазу, цитолізу і печінкової енцефалопатії, що у
сукупності можна діагностувати як хронічний гепатохолангіт.

Уперше апробовано для лікування і профілактики патології печінки у коней
препарат бджолиного обніжжя “Бістим”.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлені фізіологічні
ліміти показників функціонального стану гепатобіліарної системи у
клінічно здорових коней, ранні інформативні методи діагностики
гепатопатії у коней та впровадження цих методів при захворюваннях
різного генезу.

За матеріалами досліджень видано методичні рекомендації “Діагностика
патології печінки у коней”, які затверджені НМК Державного департаменту
ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (протокол №
2 від 20.12.2002 року). Матеріали досліджень увійшли до підручників
“Ветеринар-на клінічна біохімія” (2002) (розділи – “Клінічна
ферментологія” та “Біохімія і патобіохімія печінки”) і “Клінічна
діагностика внутрішніх хвороб тварин” (2004) (розділи – “Дослідження
печінки” та “Дослідження сечі”), затверджених Міністерством аграрної
політики України для підготовки фахівців вищих аграрних навчальних
закладів 3–4 рівнів акредитації за спеціальністю “Ветеринарна медицина”,
у методичні рекомендації “Біохімічні методи дослідження крові тварин” /
В.І.Левченко, Ю.М.Новожицька, В.В.Сахнюк та ін. – К.: 2004. – 105 с.,
затверджені наказом Державного департаменту ветеринарної медицини
Міністерства аграрної політики України № 115 від 07.10.2004 р.
Розроблено та експериментально обґрунтовано методику застосування
препарату “Бістим” у коней (патент на винахід № 2002086799).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано, проаналізовано
та узагальнено увесь обсяг експериментальних досліджень. Мікробіологічні
та серологічні дослідження проведені у лабораторіях хвороб коней
(завідувач – доктор ветеринарних наук Галатюк О.Є.) Інституту
епізоотології УААН м.Рівне та хвороб молодняку ІЕКВМ (завідувач – доктор
ветеринарних наук Ушкалов В.О.). Гістологічні дослідження проводилися в
лабораторії патоморфології (завідувач – доктор ветеринарних наук
Горальський Л.П. ) Інституту епізоотології УААН та на кафедрі
ветеринарно-санітарної експертизи і патологічної анатомії
Білоцерківського державного аграрного університету (доценти Утеченко
М.В. та Папченко І.В.). Визначення білкових фракцій методом
електрофорезу в поліакриламідному гелі проводилося на кафедрі клінічної
діагностики (завідувач – доцент Курдеко О.П.) Вітебської державної
академії ветеринарної медицини.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися та
обговорювалися на міжнародних конференціях: присвяченій 100-річчю від
дня народження С.З. Ґжицького (Львів, 2001); “До 120-річчя від часу
заснування Львівської ветеринарної школи” (Львів, 2001); “Сучасні
проблеми ветеринарної медицини з питань фізіології і патології
відтворення тварин” (Київ, 2000); “Проблеми неінфекційної патології
тварин” (Біла Церква, 2000 і 2003); присвяченій 150-річчю з дня
заснування Харківського зооветеринарного інституту (Харків, 2001);
“Досягнення та перспективи сучасної ветеринарної медицини” (Полтава,
2002); “ІЕКВМ – 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки”
(Харків, 2002); “Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах
сучасного ведення тваринництва” (Феодосія, 2003); “Ветеринарна медицина
– 2004” (Феодосія, 2004); „Забезпечення ветеринарно-санітарного
благополуччя тваринництва, якості і безпеки продукції” (Одеса, 2004); на
наукових конференціях науково-педагогічних працівників факультету
ветеринарної медицини (Біла Церква, 1999, 2003, 2004); конференції
молодих учених, докторантів, аспірантів “Наукові пошуки молоді на
початку 21 століття (Біла Церква, 2004).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 31 наукову працю,
з яких 26 статей у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України,
1 патент.

Структура дисертації. Дисертаційна робота включає вступ, огляд
літератури, вибір напрямів досліджень, матеріали та методи виконання
роботи, 12 розділів результатів власних досліджень, узагальнення
результатів досліджень та їх аналіз, висновки та пропозиції виробництву,
список використаних джерел і додатки. Робота викладена на 299 сторінках
комп’ютерного тексту, ілюстрована 117 таблицями та 52 рисунками. Список
використаних джерел включає 492 найменування, у тому числі 261 – авторів
із далекого зарубіжжя.

Вибір напрямів досліджень, МАТЕРІАЛИ

ТА МЕТОДИ виконання роботи

Робота виконувалася протягом 1997–2004 рр. на кафедрі терапії та
клінічної діагностики Білоцерківського державного аграрного
університету. Частина досліджень проводилася в Інституті
експериментальної та клінічної ветеринарної медицини (м. Харків),
Інституті епізоотології УААН (м. Рівне), Вітебській ордена „Знак Почета”
державній академії ветеринарної медицини (Республіка Білорусь).
Гістологічні дослідження виконувалися на кафедрі патанатомії та
ветеринарно-санітарної експертизи Білоцерківського державного аграрного
університету та в лабораторії патоморфології Інституту епізоотології
УААН.

Дослідна частина роботи виконувалася в кінних заводах України:
Олексан-дрійському, Деркульському, Онуфріївському,
Новоолександрівському, Ягільницькому, приватному кінному заводі
„Інкопмарк” м. Кіровоград та племінних фермах: ДП „Навчально-дослідне
господарство Білоцерківського ДАУ” (м. Біла Церква), СТОВ „Ківшовате”
Таращанського району, СРОВ „Храпачі” Білоцерківського району Київської
області, СТОВ „Нагірна” Жашківського району, СТОВ „Виноград” Лисянського
району Черкаської області, племінному об?єднанні „Компаніївка”
Кіровоградської області, приватній конефермі м. Луцька, Київському
державному іподромі та тваринах приватних осіб. Об’єктом досліджень були
конематки віком від 3 до 15 років, жеребці – від 1 до 20 років, лошата і
молодняк коней – від народження до однорічного віку чистокровної та
української верхової, орловської та російської рисистої, тракененської
і російської ваговозної порід та непородні коні.

У зв’язку з особливостями розміщення печінки у коней дослідження її
загальноклінічними методами є малоінформативним. Тому основне місце
відводиться біохімічному дослідженню крові. Проте, у ветеринарній
гепатології не розроблені діагностичні критерії найбільш показових
біохімічних тестів. Тому перший етап дослідної роботи полягав у вивченні
видових особливостей показників функціонального стану печінки у клінічно
здорових коней різних порід, віку та фізіологічного стану.

З цією метою були відібрані конематки, починаючи з 8–9-го місяця
жеребності. Кобил досліджували клінічно, кров відбирали на 8–9-му, 10- і
11-му місяцях жеребності, в першу декаду після пологів та через один і
три місяці після них.

Дослідження лошат проводили з дня народження і до річного віку. Кров
відбирали на 1-й, 5-, 10-, 20- і 30-й дні життя та в 3-х, 6-ти, 9-ти- і
в 12-місячному віці.

Для дослідження стану гемопоезу визначали: загальну кількість
еритроцитів і лейкоцитів (пробірочним методом), величину гематокриту
(мікрометодом у модифікації Й. Тодорова), уміст гемоглобіну
(геміглобінціанідним методом), лейкограму виводили за Філіпченком,
розраховували вміст гемоглобіну в еритроциті (ВГЕ), середній об?єм
еритроцитів (СОЕ). Кислотну резистентність еритроцитів визначали за
методом А.І. Терського та І.І. Гітельзона, популяційний склад –за
методом І. Сизової. Білоксинтезувальну функцію печінки вивчали за рівнем
у сироватці крові загального білка (рефрактометрично), його фракцій –
нефелометричним (турбідиметричним) методом, а також за результатами
сулемової, формолової і з міді сульфатом колоїдно-осадових проб.

Вуглеводну функцію печінки досліджували за вмістом у крові глюкози
(ортотолуїдиновим методом); ліпідну – за рівнем у сироватці крові
холестеролу (метод Златкіс-Зака); білірубіносинтезувальну – за умістом
загального та кон?ю-гованого білірубіну методом Єндрашика і Грофа (1939)
у модифікації В.І. Левченка і В.В. Влізла (1987), детоксикаційну – за
кількістю сечовини (кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом);
креатиніноутворювальну – за вмістом креатиніну (кольоровою реакцією Яффе
– метод Поппера). Функціональний стан і структуру мембран гепатоцитів
оцінювали за активністю в сироватці крові аспарагінової (АСТ) та
аланінової (АЛТ) амінотрансфераз (метод Рейтмана і Френкеля);
холінестерази (ХЕ) – з використанням ацетилхолінхлориду;
гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) – реакцією з
?-?-глутаміл-4-нітроаланіном (метод Szasz); амілолітичну функцію
підшлункової залози – за активністю альфа-амілази (метод Каравея).

На другому етапі проводили моніторинг функціонального стану печінки у
коней різного віку та статі. З цією метою відібрали 60 клінічно здорових
непородних коней, які поділили на 4 групи (перша – 1–4 роки; друга –
5–8; третя – 9–12 і четверта – старше 12 років). У тварин визначали
активність АСТ, АЛТ і ГГТ, стан білок- та білірубіносинтезувальної
функцій печінки. Оцінку білірубіносинтезувальної функції в залежності
від стану еритроцитопоезу вивчали на 108 тваринах, які були поділені на
кілька груп. Першу групу (вік – 1–4 роки) становили тварини з низьким
умістом гемоглобіну (87,4±7,7 г/л) та насиченістю еритроцитів (0,79±0,05
фмоль); другу – коні віком 5–8 років; третю – тварини 9–12-річного віку,
четверту – коні старше 12-річного віку.

Досліджували також стан гепатобіліарної системи у 30 клінічно здорових
жеребців чистокровної верхової, тракененської та аборигенної порід.
Функціональний стан печінки у них оцінювали за показниками білок- і
білірубіносинтезувальної функцій та активністю індикаторних ферментів –
АСТ, АЛТ, ГГТ, у сироватці крові досліджували вміст сечовини та
креатиніну.

Третій етап дослідної роботи був спрямований на вивчення змін
гепатобіліарної системи при різних захворюваннях як заразної, так і
неінфекційної етіології, що дало змогу визначити найбільш інформативні
показники для діагностики її патології і теоретично обґрунтувати
механізми розвитку ураження печінки при окремих хворобах. Вивчали
функціональний стан печінки при таких хворобах: а) амілоїдоз печінки (19
гол.); б) ентералгія і метеоризм кишечнику (відповідно 11 і 7 гол.); в)
гастроентерит, спричинений патогенними штамами E. сoli і Ps. аеrиgіnosa
(15 гол. молодняку 1–3-річного віку та 27 кобил; збудники хвороби
виділені в ІЕКВМ), та неінфекційними факторами (23 лошат 20–

30-денного віку); г) А- і D-гіповітамінози (18 гол.) та виснаження (15
гол.);

д) отруєння алкалоїдомікотоксинами (30 гол.; діагноз поставлений на
основі аналізу годівлі та визначення афлатоксину В1 в Інституті
епізоотології УААН, м.Рівне); е) стахіботріотоксикоз (6 коней); ж)
інфекційний енцефаломієліт (ІЕМ) в асоціації з лептоспірозом – у досліді
було 16 коней 2–7-річного віку. Діагноз поставлений на основі
епізоотологічних, клінічних, патолого-морфологічних, бактеріологічних та
серологічних досліджень у лабораторії з вивчення хвороб коней (завідувач
Галатюк О.Є.) та лабораторії патоморфології (завідувач Горальський Л.П.)
Інституту епізоотології УААН, м.Рівне (експертизи № 134–136). Тварин
досліджували 3 рази: хворих; через 2 та 6 місяців після клінічного
видужання; з) асоційований перебіг ринопневмонії та лептоспірозу.
Об’єктом дослідження були коні Новоолександрівської ваговозної породи,

3–15-річного віку, у яких ринопневмонія та лептоспіроз мали латентний
перебіг. Тварин розподілили на 3 групи. В першу групу (n=41) відібрали
коней, хворих на ринопневмонію (за РЗГА титр гемаглютинінів
1:128–1:512); у другу (n=22) – тварин з латентним перебігом
ринопневмонії (за РЗГА титр 1:128–1:526) та лептоспірозу (за РМА титр
1:200–1:800). Третю (n=12) становили коні з прихованим перебігом
ринопневмонії (за РЗГА титр 1:512) та лептоспірозу (за РМА титр
1:200–1:800). Діагностика ринопневмонії (за РЗГА) та лептоспірозу (за
РМА) проводилася в лабораторії хвороб коней (завідувач – Галатюк О.Є.)
Інституту епізоотології УААН, м.Рівне; і) гельмінтози коней – сетаріоз –
13 тварин 1–4-річного віку та 14 коней віком від 1 до 15 років,
спонтанно інвазованих параскарисами і стронгілятами. Яйця гельмінтів у
фекаліях виявляли комбінованим методом, стандартизованим Г.О.
Котельниковим та В.М. Хреновим. Культивування личинок проводили за П.А.
Величкіним та гельмінтоларвоскопію – за Берманом–Орловим. Для виявлення
мікросетарій використовували гемоларвоскопічний метод (доцент Антіпов
А.А., кафедра паразитології і фармакології). При
гельмінтокопроовоскопічному дослідженні екстенсивність інвазії в коней
параскарисами становила 41,7%, стронгілятами – 100%.

На основі проведених досліджень нами встановлені найбільш інформатив-ні
діагностичні критерії при окремих патологіях.

Аналіз результатів власних досліджень та урахування даних літератури
дали змогу теоретично узагальнити патогенез патології печінки при
окремих із перерахованих хвороб: амілоїдозі печінки, метеоризмі
кишечнику, гастро-ентериті, алкалоїдомікотоксикозі, асоційованому
перебізі ІЕМ і лептоспірозу та сетаріозі.

Для відновлення функціонального стану печінки у коней апробували
препарат “Бістим”.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

1. Функціональний стан печінки у клінічно здорових коней

Білковий обмін. Уміст загального білка і його фракцій залежить від віку
коней та фізіологічного стану (табл. 1). За декілька тижнів до пологів
уміст загального білка в сироватці крові кобил знижується, що пов’язано
зі збільшенням об’єму циркулюючої крові і використанням білка на
пластичні процеси у плода. Слід відзначити, що лошата, народжені від
кобил зі значною гіпопротеїнемією (концентрація білка менше 60 г/л), як
правило, нежиттєздатні.

У перші кілька тижнів після пологів уміст загального білка в сироватці
крові майже не відрізняється від його вмісту у глибокожеребних кобил
(табл. 1). Лише через три місяці кількість білка наближається до норми і
становить 65,8–92,0 г/л (75,7±3,3). Низький уміст білка після пологів
зумовлений, очевидно, його виділенням із молозивом і молоком.

Таблиця 1– Показники обміну білків у конематок української верхової
породи (г/л)

Показник 8–9-й місяці жеребності 10-й місяць жеребності 11-й місяць
жеребності 1–10-й день після пологів 1-й місяць після пологів

Загальний білок, lim

M±m

Альбуміни, lim

M±m

?1-глобуліни, lim

M±m

?2-глобуліни, lim

M±m

?-глобуліни, lim

M±m

?-глобуліни, lim

M±m

62,0–80,0

72,0±1,16

25,5–39,0

31,0±0,68

0,5–10,0

3,3±0,52

4,7–15,0

9,0±0,61

3,0–22,0

14,6±0,94

5,6–27,0

10,2±0,7

60,0–80,0

68,3±0,71

20,0–42,0

30,0±0,71

0,5–9,0

3,4±0,4

3,0–15,0

8,8±0,64

8,0–30,0

17,5±0,88

4,0–21,0

9,54±0,64

55,0–80,0

67,2±1,0

17,5–42,0

26,5±1,2

0,5–8,0

3,7±0,58

3,7–13,0

7,9±0,63

10,0–28,0

17,3±0,79

2,1–21,0

12,6±0,85

55,3–79,2

67,85±1,0

13,3–36,0

26,5±1,54

1,0–6,0

3,7±0,56

4,7–15,0

8,8±1,11

7,5–26,0

17,0±0,93

4,5–22,0

11,7±1,2

57,5–87,5

69,0±2,0

18,0–34,0

27,0±1,19

1,0–7,0

3,8±0,81

1,4–10,0

7,5±0,81

11,3–23,5

17,3±1,1

5,0–18,5

11,4±1,1

Зі збільшенням строку вагітності у сироватці крові знижується вміст
альбумінів, він низький в кінці 11-го місяця жеребності та в перший
місяць після пологів. Лише через три місяці концентрація альбумінів
відновлюється, і в середньому по групі становить 31,8 ± 2,2 г/л, або 42
% від загальної кількості білків. Низький уміст альбумінів у сироватці
крові в останні місяці жеребності вказує на інтенсивні метаболічні
процеси в організмі конематок, які зумовлені, передусім, швидким
розвитком і ростом плода. Ендоплазматичний ретикулум гепатоцитів
знаходиться в напруженому стані, і процес відновлення біосинтезу білка в
перші місяці після пологів проходить повільно.

В останні місяці вагітності та після пологів відбуваються певні зміни і
в глобуліновій фракції білка, але вони не є показовими. За два – три
місяці до пологів уміст гамма-глобулінів був стабільним і лише перед
пологами дещо зростав. Внаслідок цього у кобил порушувалося
співвідношення між альбумінами і глобулінами, що свідчить про розвиток
фізіологічної диспротеїнемії, можливість діагностики якої вивчали за
допомогою колоїдно-осадових реакцій.

Найбільш інформативною є сулемова проба. У конематок 8–9-го місяців
жереб-ності на встановлення флокуляційної здатності білків сироватки
крові витрачали в середньому 2,46±0,09 мл розчину сулеми. Слід
зазначити, що у кобил з низьким

рівнем альбумінів у сироватці крові (нижче 40 % від загального білка) на
виявлення преципітуючого помутніння витрачали більше 3 мл реактиву. З
наближенням до пологів колоїдна стійкість білків підвищується. Проте
корелятивної залежності між рівнем альбумінів і флокуляційною здатністю
сироватки крові не виявили (r = – 0,05). Дослідження показали, що в усіх
без винятку конематок на виникнення помутніння витрачали не менше 2,0 мл
реактиву, а це дає підстави твердити, що менша кількість розчину сулеми
для проведення реак-ції свідчить про диспротеїнемію.

При застосуванні проби з міді сульфатом у конематок на виникнення
помутніння витрачали майже однакову кількість розчину (2,76±0,12 мл на
8–9-му місяці жеребності і 2,89±0,09 перед пологами). Після пологів на
титрування проби сироватки витрати міді сульфату дещо збільшувалися, але
корелятивної залежності між рівнем альбумінів і кількістю розчину немає
(r = – 0,16).

Отже, в останні місяці вагітності і в перші – після пологів знижується
метаболічний статус організму кобил, що підтверджується низьким рівнем у
сироватці крові загального білка і зокрема альбумінів. Проте, це істотно
не впливає на здоров’я кобил-матерів і розвиток плода, очевидно, завдяки
високій колоїдній стійкості білків.

Вміст загального білка в сироватці крові лошат української верхової
породи в перші десять днів життя змінювався незначно і становив 44–72
г/л (табл. 2).

Таблиця 2 – Вміст загального білка та альбумінів у лошат української
верхової породи

Вік Загальний білок,

г/л Альбуміни

г/л у процентах

1-й день, lim

M±m

10 днів, lim

M±m

20 днів, lim

M±m

30 днів, lim

M±m

3 місяці, lim

M±m

6 місяців, lim

M±m

9 місяців, lim

M±m

12 місяців, lim

M±m 46,0–62,0

57,1±1,4

44,0–72,0

58,5±1,7

47,0–68,0

59,5±1,2

44,0–71,0

59,4±1,2

40,0–80,0

63,0±1,5

48,0–85,6

62,0±1,7

48,0–65,0

58,0±1,3

62,0–72,0

66,5±1,0 22,7–42,4

31,0±2,2

20,7–39,5

30,0±1,7

22,9–42,5

31,0±1,9

19,9–39,6

28,0±1,2

20,0–37,0

26,0±1,2

20,0–30,0

23,0±0,8

???????????????????????????????????????????????????????????????????????
??????????????????†??????????

Надалі, до тримісячного віку, рівень його підвищується, і в
шестимісячних лошат становить 48,0–85,6 г/л (62,0±1,7). У наступні три
місяці життя тварини кількість загального білка у крові знижується, що,
очевидно, зумовлено відлученням лошат та зміною годівлі, а в подальшому
– знову підвищується і у річних лошат становить 66,5±1,0 г/л. Таким
чином, білоксинтезувальна функція печінки у лошат починає
стабілізуватися лише з дев’ятимісячного віку.

Вміст альбумінів в одноденних лошат становить 31,0±2,2 г/л (59,0±4,7 %
від загального білка). Такий рівень альбумінів залишається до
тритижневого віку тварин. Починаючи з місячного віку, рівень альбумінів
поступово знижується. Зокрема, у тримісячних лошат української верхової
породи він становить 26,0±1,2 г/л або 43,0 % від загального білка. Але
найнижчий вміст альбумінів виявлено у шестимісячних лошат. У подальшому
вміст альбумінів у сироватці крові поступово підвищується до 28,0±1,6 у
дев’ятимісячних лошат і до 35,0±1,4 – у річних лошат, в останніх
відмічали більш швидку реакцію флокуляції (3,0±0,19 мл реактиву).

Формолова проба в усіх лошат була негативною, що вказує на її низьку
чутливість. Отже, проведені дослідження свідчать, що виявити
диспротеїнемію у лошат першого року життя за допомогою колоїдно-осадових
реакцій складно, а тому, очевидно, застосовувати їх у цей період
недоцільно (табл. 3).

Таблиця 3 – Показники колоїдно-осадових реакцій (мл) у лошат (n=73)

Вік Сулемова З міді сульфатом

1-й день

10 днів

20 днів

30 днів

3 місяці

6 місяців

9 місяців

12 місяців 3,57±0,66

4,03±0,45

5,4±0,45

5,4±0,53

4,2±0,29

4,1±0,38

3,2±0,1

2,6±0,19 2,9±0,45

2,7±0,15

3,4±0,26

4,0±0,29

5,4±0,6

4,3±0,3

4,2±0,2

3,0±0,19

Отже, у лошат першого року життя білоксинтезувальна функція печінки має
досить нестабільний характер. Пов’язано це зі значними фізіологічними
змінами ультраструктури гепатоцитів і, насамперед, ендоплазматичного
ретикулуму (особливо зернистого) як основного “водія” синтезу білків.
Крім того, негативно впливає на стан білоксинтезувальної функції
гепатоцитів недостатнє надходження білків з молоком (особливо після
тримісячного віку).

Вуглеводний обмін. Основна роль печінки у вуглеводному обміні полягає в
забезпеченні сталої концентрації глюкози в крові. У дорослих коней уміст
глюкози в сироватці крові мало залежить від змін фізіологічного стану і
коливається в межах від 1,57 до 3,72 ммоль/л (табл. 4).

Таблиця 4 – Стан вуглеводної та ліпідної функцій печінки у кобил

Показник 8–9-й місяці жеребності 10-й місяць жеребності 11-й місяць
жеребності 1–10 днів після пологів 1 місяць після пологів

Глюкоза, ммоль/л:

lim

М±m

Холестерол, ммоль/л:

lim

M±m

1,57–3,61

2,5±0,12

2,83–4,41

3,7±0,11

1,71–3,72

2,8±0,17

1,71–4,76

4,3±0,19*

1,55–3,72

2,63±0,29

3,21–8,76

5,0±0,26**

1,8–3,52

2,7±0,13

2,6–4,2

3,3±0,23

2,15–3,5

3,1±0,19

2,6–5,4

3,6±0,36

Примітка. * – р ?F H n o b d ? ? TH a F~F H l 3/4 ? E I E E ? ?$ ha" „ ??$ „ A-глобулінів зріс на 25,4 % (28,3±2,7 г/л). На нашу думку, гіпербетаглобулінемія є відповіддю організму на вплив токсичних чинників (трансферин та ?2-макроглобулін мають виражену антитоксичну дію). У хворих коней виявлений низький вміст сечовини (у половини тварин уміст її був менше 2,8 ммоль/л), що є прямим підтвердженням порушення детоксикаційної функції гепатоцитів. Це, очевидно, є наслідком значного руйнування гепатоцитів, які вже не можуть зв’язувати аміак при біосинтезі глутаміну та аспарагіну. Порушення сечовиноутворювальної функції печінки призводить до гальмування циклу Кребса та розвитку тканинної гіпоксії, що передусім позначається на стані центральної нервової системи. Аутоінтоксикація призводить до розвитку холестазу і змін жовчоутворювальної та жовчовидільної функцій гепатоцитів, що підтверджується гіпербілірубінемією (у 70 % коней рівень білірубіну був вище 16,0 мкмоль/л). На руйнування мембранних структур печінкових клітин вказує зростання активності АСТ, АЛТ і ГГТ. Так, активність АСТ, порівняно зі здоровими, підвищувалася на 22,8 % (1250,0±89,0 нкат/л), ; АЛТ – 27,7 % (179,0±21,2 нкат/л). Зростання активності АСТ було виявлено нами у 93 % тварин, АЛТ – у 78,4 %, що свідчить про високу інформативність цих показників для діагностики патології печінки у коней. Підвищену активність ГГТ виявили у 92,3 % тварин (4,5±0,7 мккат/л), що є свідченням внутрішньопечінкового холестазу (табл. 11). Біохімічні зміни функціонального стану гепатобіліарної системи були підтверджені гістологічно: руйнування балочної структури печінки, проліферація молодих клітин сполучнотканинного походження в зоні печінкових тріад, поява поодиноких гігантських клітин. Печінкові клітини в таких ділянках атрофувалися і піддавалися глибоким деструктивним змінам, що призводило до звуження жовчовидільних протоків і явищ холестазу. Отже, наведені результати досліджень вказують на виникнення гепатиту з наступним розвитком цирозу (рис. 3). За нашими дослідженнями, порушення гепатобіліарної системи потребують досить тривалого реабілітаційного періоду, оскільки ще протягом двох місяців після клінічного видужання стан гепатоцитів та їхніх субклітинних структур не відновлюється. Так, уміст загального білка у 57,8 % коней був нижче за мінімальну норму, а у тварин з тяжким перебігом хвороби навіть через два місяці все ще залишався високим (82,8–88,0 г/л). Концентрація ?-глобулінів знизилася на 25,2 % (19,9±1,1 г/л), але рівень ?-глобулінів залишався на тому самому рівні, що свідчить про подальший розвиток запально-дистрофічних процесів у гепатоцитах. Це підтверджується і високим умістом загального білірубіну у більшості перехворілих коней (18,2±1,77 мкмоль/л). Активність АСТ хоча і знижувалася, але в середньому по групі залишалася високою (978,0±19,4 нкат/л). Активність іншої амінотрансферази – аланінової, навпаки, зростала (р 65 г/л 84,2

– –

46,7 –

51,7 43,8

– 100 76,4

– 92,3

Гіпоальбумінемія 26 г/л – – – 62,5

50,0 –

Формолова проба +++

++++ 26,3

73,7 –

– –

– –

– –

100 –

– –

Сулемова проба 1000 кат/л

110 нкат/л

500 нкат/л 21,1 33,3 85,7 57,7 100 92,3 92,3

Білірубін: загальний

кон’югований > 14,5 мкмоль/л

> 3,5 мкмоль/л

10,5

66,7

100

71,4

13,8

37,9

70,0

38,5

Сечовина 7,0 ммоль/л –

– –

42,9 –

12,1 –

12,1

50,0

– 69,2

Діагностика патології печінки при сетаріозній інвазії має ґрунтуватися
на результатах визначення активності ГГТ, АСТ і АЛТ, вмісту загального і
кон’югованого білірубіну, загального білка та альбумінів.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації теоретично узагальнені механізми розвитку патології
печінки у коней при захворюваннях різного генезу та експериментально
обґрунтовані методи її лабораторної діагностики на основі вивчення
видових особливостей функціонального стану печінки у коней різного віку,
породи та фізіологічного статусу, що є новим розв’язанням наукової
проблеми у ветеринарній гепатології.

2. Встановлено норми біохімічних показників функціонального стану
печінки у коней: загального білка – 65,0–80,0 г/л; альбумінів –
26,0–40,0 г/л; білірубіну загального – 6,0–14,5 мкмоль/л, кон’югованого
– 0,6–3,5 мкмоль/л; сулемової проби – не менше 2,0 мл; активність АСТ –
у межах 750,0–1000,0 нкат/л

(2,7–3,6 ммоль/л); АЛТ – 50,0–110,0 нкат/л (0,18–0,40 ммоль/л); ГГТ – не
вище 0,5 мккат/л; холестеролу – 2,5–6,5 ммоль/л; сечовини – 3,0–7,0
ммоль/л; глюкози – 2,5–5,5 ммоль/л.

Оцінку результатів дослідження функцій печінки слід проводити з
урахуванням віку коней. У 18,2–21,4 % коней старше 9 років та 35,7 %
старше 12 років встановлено субклінічний перебіг гепаторенального
синдрому, який характеризується порушенням альбуміносинтезувальної
функції печінки, підвищенням активності АСТ, АЛТ, ГГТ та збільшенням
умісту сечовини.

3. В останні три місяці жеребності у кобил поступово розвивається
олігоцитемія, олігохромемія, зменшується частка молодих еритроцитів та
знижується їх кислотна резистентність. Характерними у цей період є
фізіологічна гіпопротеїнемія (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020