.

Теоретичні і методологічні засади формування культури здоров\’я школярів (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
313 8613
Скачать документ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. СКОВОРОДИ

ГОРАЩУК ВАЛЕРІЙ ПАВЛОВИЧ

УДК 371.71.001

Теоретичні і методологічні засади формування культури здоров’я школярів

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті
імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант: член-кореспондент АПН України , доктор
педагогічних наук, професор, Шевченко Галина Павлівна.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Гриньова Марина Вікторівна,

Полтавський державний педагогічний університет

ім.. В.Г. Короленка, завідувач кафедри педагогічної

майстерності, декан природничого факультету;

доктор педагогічних наук, професор

Дубогай Олександра Дмитрівна,

Київський національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри фізичного виховання і здоров’я;

доктор педагогічних наук, професор

Єрмаков Сергій Сидорович, Харківська державна академія дизайну і
мистецтв, проректор з наукової роботи.

Провідна установа: Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка, кафедра педагогіки,

м. Дрогобич, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться ” 25 ” січня 2005 року о _____ годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському
національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди за адресою
61002, м. Харків, вул. Артема 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного
педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (61168, м. Харків, вул.
Блюхера, 2, ауд. 215 В).

Автореферат розісланий “25” _січня_ 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради
Золотухіна С.Т.

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. У сучасному суспільстві життя й
здоров’я людини визначаються як найвищі людські цінності. Вони є
показником цивілізованості, що відбиває загальний рівень
соціально-економічного розвитку суспільства, головним критерієм
доцільності й ефективності всіх без винятку сфер державної діяльності
(резолюція ООН №38/54 від 1997 року).

Основу культури цивілізації складають насамперед її уявлення про
загальнопланетарну спільність людей, єдність людини, суспільства й
природи, їхню духовно-фізичну гармонію. Цього можна досягти тільки за
умови, що Людина змінить ціннісне ставлення до самої себе й
навколишнього світу на засадах ноосфери (В.Вернадський). Швидкі
перетворення в соціально-економічному розвитку суспільства й способі
життя людини чинять сильний вплив на особистість і призводять до
глибоких змін у її фізичному, психічному й духовному станах.

Несприятливі соціально-економічні умови сучасної України, важка
екологічна ситуація, інформаційне перенасичення та інтенсифікація
навчального процесу викликають тенденції до погіршення здоров’я дітей і
учнівської молоді. Здоров’я цієї вікової групи особливо важливе, тому
що, за оцінкою фахівців, приблизно 75% хвороб дорослих є наслідком умов
життя в дитячі та юнацькі роки. Майже 90 % дітей, учнів, студентів мають
відхилення в здоров’ї, а більше 50 % – незадовільну фізичну підготовку.

Сучасні умови розвитку українського суспільства висувають нові вимоги до
системи освіти та виховання підростаючого покоління. Діти й молодь
значно раніше інших категорій населення відчувають наслiдки деформації
суспільства, гостро переживають свою соціальну незахищеність, прискорене
падіння духовності, зростання психічної нестабільності та фізичної
слабкості. Перегляд стратегії, змісту, методичного забезпечення
навчально-виховного процесу, стану здоров’я дiтей і молодi, який
погiршується з кожним роком, вимагає змiни у ставленні шкільної системи
освіти до цієї проблеми.

Україні необхідне покоління з високим рівнем освіченості, культури й
здоров’я, здатне сприймати загальнолюдські цінності, творчо, продуктивно
та довго діяти в будь-якій галузі соціальної практики.

Національною доктриною розвитку освіти передбачено оперативну зміну
змісту освіти на основі новітніх педагогічних і технологічних досягнень.
Згідно з нею школа повинна виконувати освiтні, виховні, культуротворчі
та аксіологічні функції.

Культура особистості школяра відображає рівень його розвитку, який
вiдбивається у світогляді, системі цінностей, характері діяльності та
спілкування, поведінці й способі життя, багатстві здібностей і творчих
сил. Культура здоров’я є складовою частиною загальнокультурного розвитку
особистості й складається з духовного, психічного, фізичного
компонентів.

Наукові дослідження з формування культури здоров’я школярів у галузі
педагогічної, культурологічної й валеологiчної освіти та виховання, на
жаль, страждають обмеженістю, фрагментарністю, що не дає можливості
представити цілісну картину наукових поглядів на цю проблему.

Теоретичні пошуки шляхів розвитку шкільного фізкультурного й
валеологiчного навчання та виховання також недостатньо сприяли
ефективності формування культури здоров’я молоді.

Слід констатувати, що спеціальні психолого-педагогічні дослідження,
присвячені формуванню культури здоров’я школярів у процесi навчання, у
вітчизняній педагогіці не проводилися. Залишаються не з’ясованими багато
питань, розв’язання яких повинно сприяти формуванню культури здоров’я
школярів. Так, наприклад, не розроблена концепція валеологiчної освіти в
Україні, не визначено її зміст, структуру, основи організації
навчально-виховного процесу з валеології та її інтеграції з іншими
предметами шкільної освіти, можливості спеціальних предметів та iн.

У зв’язку з цим сьогодні від педагогічної науки вимагається глибоко
обґрунтоване поновлення теорії й практики навчання та виховання
учнiвської молоді, як бути здоровим у сучасних соцiальних умовах.

За останні роки інтерес учених – філософів, культурологів, соціологів,
психологів, педагогів та медиків – до проблем здоров’я людини значно
зростає. Вивчення проблеми здоров’я на методологічному, теоретичному й
практичному рівнях узагалі й формування культури здоров’я зокрема
висвітлені у вітчизняних і зарубіжних працях філософів і культурологів:
В.Казначеєва, В.Климової, В.Скуміна, Є.Спіріна, І.Фролова та ін.;
психологів: В.Леві, А.Маслоу та ін.; медиків: М.Амосова, Г.Апанасенка,
Т.Бойченко, В.Войтенка, Р.Герберда, М.Гончаренко, Ю.Лисицина, І.Мільман,
І.Муравова, В.Петленка, Л.Попової та ін.; педагогів-класиків: Я.
Коменського, Дж.Локка, А.Макаренка, Ж.-Ж.Руссо, Г.Сковороди,
В.Сухомлинського, К.Ушинського та ін.; сучасних педагогів: С.Васильєва,
С.Волкової, Г.Долинського, О.Дубогай, Л.Жаліло, С.Кириленко,
В.Оржеховської, Л.Татарнікової, Г.Шевченко та ін.; валеологів:
Ю.Андреєва, Б.Болотова, І.Брехмана, В.Зайцева, П.Іванова, В.Калбанова,
В.Лободіна, Г.Малахова, І.Невмивакіна, Т.Тихоплава та ін.

Аналіз філософської, соціологічної, психологічної, педагогічної,
культурологічної, медичної та валеологічної літератури дає пiдстави
стверджувати, що в цій проблемі не вивчена належним чином педагогічна
система формування культури здоров’я школярів, її методологічне,
теоретичне обґрунтування та практичне забезпечення. Така
науково-педагогічна інформація була отримана в процесi дослідної роботи
автором дисертацiї.

Розгляд проблем шкільної валеологiї та її інтеграції з предметами
фізичної культури й безпеки життєдіяльності, що спрямовані на формування
культури здоров’я школярів, дозволяє виявити ряд суперечностей:

– між соціокультурною важливістю здоров’я як інтеґративної
характеристики розвитку суспільства й особистості та методологічною й
теоретичною розробкою змісту та структури цього феномену;

– мiж об’єктивно існуючим педагогічним явищем та недостатньою розробкою
соціально-педагогічних механізмів формування культури здоров’я школярів;

– між вимогами, що висуваються суспільством до особи випускника школи,
та змістовим полем шкільної освіти, яке повинне забезпечити формування
високого рівня культури здоров’я школярів;

– між вимогами до навчально-виховного процесу в школі та станом здоров’я
школярів;

– між необхідністю формування високого рівня культури здоров’я школярів
та недостатньою розробкою програмно-методичного забезпечення
навчально-виховного процесу з питань здоров’я;

– між можливостями навчально-виховного процесу з формування культури
здоров’я школярів та недостатньою професійною підготовкою вчителів.

Ці суперечності зумовлюють постановку проблеми методологічного й
теоретичного обґрунтування формування культури здоров’я учнівської
молоді в навчально-виховному процесі.

Протиріччя між потребою в теоретичному осмисленні нової освітньої
стратегії на сучасному етапі й реальними можливостями нової наукової
галузі культури здоров’я складає головну проблему дисертаційного
дослідження. Розгляд теоретичних і методологічних питань формування
культури здоров’я є одним із шляхів подолання вищевказаних протиріч.

Вважаємо, що між рівнем валеологічної, фізкультурної освіти та фізичного
виховання школярів і станом їх здоров’я існує прямий і глибокий зв’язок.

Теоретичний аналіз проблеми та вивчення стану шкільної валеологічної й
фізкультурної практики, а також власний викладацький і науковий досвід
автора вказують на необхідність широкого дослiдження питання формування
культури здоров’я школярів, що забезпечить реальне покращення рівня
здоров’я у всіх аспектах. Особливу актуальність має аналіз складових
компонентів культури здоров’я, їх змісту й структури, виявлення основних
умов та шляхів їх формування в шкільної молоді.

Актуальність досліджуваної проблеми та необхідність методологічної й
теоретичної її дослiдженостi зумовили вибір теми дисертацiйного
дослідження „Теоретичні і методологічні засади формування культури
здоров’я школярів”.

Зв’язок теми дослідження з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконана в напрямку реалізації Закону України “Про загальну середню
освіту”, “Про фізичну культуру і спорт”, Національної доктрини розвитку
освіти, Цільової комплексної програми “Фізичне виховання – здоров’я
нації” та Національної програми “Діти України”, постанов Кабінету
Міністрів України “Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на
новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання” від 16.11.2000 р.
№1717. Обраний напрям дисертаційної роботи пов’язаний з темою наукового
дослідження, яке проводилося кафедрою педагогіки Луганського
національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка,
„Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва”.
Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради
Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка
(протокол № 9 від 27 квітня 2001 р.) і узгоджено Радою з координації
наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол
№ 8 від 30.10.2001 р.).

Об’єкт дослідження – процес формування культури здоров’я школярів.

Предмет дослідження – теоретичні і методологічні засади формування
культури здоров’я учнів середньої загальноосвітньої школи.

Мета дослідження – полягає в методологічному й теоретичному
обґрунтуванні системи формування культури здоров’я школярів та
визначенні перспективних шляхів їх реалізації.

Концепція дослідження

Концепція формування культури здоров’я школяра ґрунтується на положеннях
загальної теорії культури, здоров’я, культури здоров’я, на системних,
культурологічних, аксиологічних підходах. На підставі аналізу провідних
ідей і теорій формування здорового покоління, розроблених спеціалістами
з соціології, педагогіки, медицини, валеології, було створено
педагогічну систему формування культури здоров’я школярів.

Концепція дослідження базується на розумінні процесу формування культури
здоров’я школярів як цілісної, динамічної педагогічної системи, у якій
структура, зміст і методика спрямовуються на формування високого рівня
якості здоров’я.

Домінуючою ідеєю дослідження є розуміння здоров’я як найважливішої
життєвої цінності, а людини – як творця та захисника життя на Землі.
Феномен здоров’я школярів розглядається в контексті культуротворення та
культурозбереження особистості.

Виходячи з цілісності людської особистості в змісті дослідження
реалізована ідея ієрархічної побудови й тісної взаємодії духовного,
психічного й фізичного розвитку школярів. Процес формування культури
здоров’я здійснюється на принципах природовідповідності,
культуровідповідності та духовно-фізичної гармонії. Загалом, сукупність
теоретико-методичних положень і організаційно-методологічних заходів
дозволять забезпечити високу ефективність формування культури здоров’я
шкільної молоді.

Згідно з метою сформульовано завдання дослідження:

проаналізувати стан теоретичної розробки проблеми на міждисциплінарному
рівні;

визначити зміст понять „культура здоров’я особистості”, „культура
здоров’я школяра” та розкрити їх структурні компоненти;

теоретично обґрунтувати систему формування культури здоров’я школярів і
визначити її культурологічні, оздоровчі та психолого-педагогічні засади;

розробити Концепцію неперервної валеологічної освіти в Україні;

підготувати та запровадити в навчально-виховний процес нове програмне
забезпечення формування культури здоров’я школярів;

визначити тенденції подальшого науково-педагогічного дослідження
проблеми формування культури здоров’я школярів у нових соціоекономічних
умовах.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські ідеї про
пізнання світу, формування наукової картини світу, філософське вчення
про взаємозумовленість соціальних явищ і педагогічної діяльності; ідеї
діалектичного розвитку особистості в результаті включення в різноманітні
види діяльності; принципи системного й цілісного підходів до вивчення
педагогічних явищ; сучасні філософські, педагогічні, психологічні й
валеологічні положення про формування й розвиток особистості, їх
гуманістична спрямованість; концептуальні ідеї про зв’язок свідомості й
поведінки людини; концептуальні положення педагогічної та валеологічної
науки щодо формування здоров’я особистості в єдності духовного,
психічного та фізичного аспектів, пріоритету збереження й зміцнення
здоров’я дітей та учнівської молоді.

Нормативно-правову базу дослідження становлять основні положення щодо
розвитку освіти в Україні, викладені в законах України „Про освіту”,
„Про фізичну культуру і спорт”, „Про загальну середню освіту”;
Національній доктрині розвитку освіти, Державній національній програмі
„Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Цільовій комплексній програмі
„Фізичне виховання – здоров’я нації” та Національній програмі „Діти
України”, Державній програмі „Вчитель”, Державному стандарті загальної
середньої освіти.

Теоретичну основу дослідження становлять ідеї, концепції, положення та
висновки, що стосуються:

загальнотеоретичних проблем виховання, розкритих у працях філософів,
педагогів, психологів (В.Андрущенко, Г.Батищев, І.Бех, О.Бодалєв,
І.Ісаєв, В.Караковський, В.Кремінь, Б.Лихачов, А.Макаренко,
В.Сластьонін, В.Сухомлинський та ін);

системного підходу до сутності здоров’я та його формування (М.Амосов,
Г.Апанасенко, І.Брехман, В.Войтенко, М.Гриньова, О.Дубогай, В.Казначеєв,
С.Кириленко, В.Оржеховська, В.Петленко, Л.Попова, Е.Юдін та ін.);

аксіологічного підходу до формування здоров’я (Л.Жаліло, Е.Маркарян,
В.Межуєва, О.Научитель, І.Невмивакін, О.Савченко, В.Скумін, Т.Тихоплав,
В.Тюрін та ін.);

закономірностей, які розкривають соціально-педагогічні засади формування
особистості (І.Звєрєва, А.Капська, Л.Коваль, Л.Міщик, С.Харченко та
ін.);

формування окремих компонентів феномену здоров’я (Ю.Андреєв, О.Беседіна,
Б.Болотов, Е.Булич, М.Гончаренко, Г.Долинський, С.Єрмаков, І.Мільман,
І.Муравов, В.Скумін та ін.);

особистісно орієнтованого підходу до виховання (І.Бех, С.Подмазін,
В.Сєриков, І.Якиманська та ін.).

Методи дослідження. Досягнення мети й розв’язання поставлених завдань
сприяли використанню комплексу методів дослідження:

теоретичні: вивчення державних та міжнародних документів з питань
розвитку науки, культури, освіти й медицини щодо стратегічних цілей і
перспектив розв’язання проблеми формування здорового покоління з метою
теоретичного узагальнення проблеми формування культури здоров’я;
теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної,
культурологічної, медичної й валеологічної літератури й дисертаційних
досліджень з метою виявлення стану здоров’я школярів, шляхів його
формування та врахування позитивного досвіду з цього питання в
педагогіці;

емпіричні: педагогічне спостереження, анкетування, бесіди, інтерв’ю,
вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, що сприяли дослідженню
стану проблеми на практиці; метод моделювання, який сприяв визначенню й
структуруванню освітньої галузі, розробці програм, підручника,
посібника. Використано 34-річний педагогічний досвід роботи дисертанта.

Названі методи взаємодоповнюють один одного й забезпечують можливість
системного пізнання предмета дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

– упроваджено поняття „культура здоров’я школяра”, визначено його
сутність та структуру, які базуються на системному, культурологічному,
аксіологічному й особистісно орієнтованому підходах;

– подано науково-педагогічне обґрунтування взаємозв’язку між рівнем
культури школярів та станом їх здоров’я;

– теоретично обґрунтовано систему знань школярів з освітньої галузі
здоров’я і фізична культура;

– обґрунтовано доцільність інтеграції знань та вмінь з предметів
фізичної культури, валеології та безпеки життєдіяльності з метою
цілісного формування культури здоров’я школярів;

– запропоновано систему критеріїв оцінки рівня культури здоров’я
школярів;

– розроблено й теоретично обґрунтовано Концепцію неперервної
валеологічної освіти в Україні, педагогічну систему формування культури
здоров’я школярів, та вказано можливі шляхи їх практичної реалізації в
загальноосвітніх середніх закладах України.

Дістало подальшого розвитку поняття „здоров’я”, „валеологія”, „здоровий
спосіб життя”, „індивідуальна оздоровча система” тощо.

Теоретичне значення полягає в:

обґрунтуванні необхідності розробки нового педагогічного напряму –
формування культури здоров’я школярів;

визначенні мети, структури шкільної освіти з питань формування
здорового покоління відповідно до сучасних освітніх потреб;

обґрунтуванні теоретико-методологічних вимог до розробки Концепції
неперервної валеологічної освіти в Україні;

обґрунтовано теоретико-методологічні вимоги до створення нових програм,
підручників, посібників, навчально-методичного забезпечення освітньої
галузі здоров’я і фізична культура.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

розроблено та впроваджено авторські програми: програма курсу „Здоров’я
школярів” (1-11 класи, 183 (366) год.) (1994 р.); програма навчального
предмета „Основи валеології” для учнів загальноосвітніх шкіл (1994 р.);
програми навчальних предметів „Радість життя” та „Азбука здоров’я” для
учнів середньої загальноосвітньої школи (початкова школа) українською та
російською мовами (1996 р.); програми навчальних предметів „Пізнай себе”
та „Моє здоров’я” для учнів середньої загальноосвітньої школи (основна
школа) українською та російською мовами (1996 р.); програми навчального
предмета „Основи валеології” для учнів середньої загальноосвітньої школи
(старша школа) українською та російською мовами (1996 р.);
загальноуніверситетський спецкурс „Культура здоров’я” для студентів
педуніверситету (1996 р.);

отримано гриф: „Рекомендовано Міністерством освіти і науки України” на
впровадження навчального посібника „Організація навчально-виховного
процесу з валеології в загальноосвітній середній школі” для студентів
вищих педагогічних навчальних закладів (лист № 14 / 18. 2 – 1199 від 02.
06.20 04 р.); „Рекомендовано Міністерством освіти і науки України” на
впровадження навчальної програми дисципліни „Культура здоров’я” для
студентів вищих педагогічних навчальних закладів (лист № 14 / 18. 2 –
1197 від 02. 06.20 04 р.); „Рекомендовано Міністерством освіти і науки
України” на впровадження навчального посібника „Організація самостійної
роботи студентів зі спецкурсу „Культура здоров’я” для студентів вищих
педагогічних навчальних закладів (лист № 14 / 18. 2 – 1200 від 02.
06.2004 р.); „Рекомендовано Міністерством освіти і науки України” на
впровадження навчального посібника „Педагогічна практика студентів зі
спеціальності „Фізичне виховання і валеологія” для студентів вищих
педагогічних навчальних закладів (лист № 14 / 18. 2 – 1198 від 02. 06.20
04 р.);

підготовлено навчальний посібник „Організація навчально-виховного
процесу з валеології в загальноосвітній середній школі” (2002 р.);

підготовлено підручник „Валеологія” для 10-11 класів середньої
загальноосвітньої школи (1998 р.);

опубліковано монографию „Формування культури здоров’я школярів (теорія і
практика)” (2003 р.).

Матеріали дослідження реалізовані автором під час читання лекцій і
проведення практичних занять з предметів культура здоров’я, історія
валеології, теорія валеології, оздоровчі технології, методика викладання
валеології, валеологія в Луганському національному педагогічному
університеті імені Тараса Шевченка.

Результати дослідження можуть бути використані укладачами програм,
розробниками курсів і спецкурсів, авторами підручників, посібників для
учнів, студентів, учителів і слухачів інститутів післядипломної освіти
та викладачів педагогічних ВНЗ.

Особистий внесок автора в роботах, опублікованих у співавторстві
(Т.Бойченко, Н.Вадзюк, С.Волкова, М.Гончаренко, М.Гриньова, А.Драгнєв,
Л.Жаліло, Л.Животовська, В.Мовчанок, Л.Морозова-Хмарська, Б.Романюк,
С.Страшко, Т.Усатенко,

А.Царенко, В.Цьось, В.Шахненко), полягає у: розробці методологічних
засад Концепції неперервної валеологічної освіти в Україні (1994 р.);
обґрунтуванні ідеї системного та аксіологічного підходів до розробки
змісту Державного стандарту загальної середньої освіти в Україні.
Освітня галузь „Фізична культура і здоров’я”, „Валеологія” (1997 р.);
визначенні структури та змісту програми предмета шкільного компонента
„Основи валеології” для учнів 1-10 класів (1994 р.); змісту програми
навчального предмета „Основи валеології” для учнів ліцеїв, гімназій,
спеціалізованих шкіл гуманітарного й біолого-медичного профілю (1994
р.); визначенні структури та змісту Стандарту навчального
українознавчого інтегрованого курсу „Здоров’я (валеологія)”, для
української національної школи-родини (1995 р.); змісту програми
предмета „Основи здоров’я 10-11 клас” (17-34 год., 0,5 год. на тиждень)
(1996 р.); змісту навчальної програми загальноосвітнього курсу „Основи
валеології” для педагогічних ВНЗ (освітньо-кваліфікаційний рівень –
бакалавр) (2001 р.).

Апробація результатів дослідження здійснювалася на таких конференціях,
конгресах, семінарах, нарадах:

міжнародних: Мiжнародна конференцiя „Українознавство:
теоретико-методологiчні та організаційні проблеми” (м. Київ, 1994 р.);
Міжнародний педагогічний форум „Початкова школа XXI століття”
(м. Київ, 1996 р.); міжнародна науково-практична конференція „Вища
освiта в Українi: реалії, тенденції, перспективи розвитку”
(м. Київ, 1996 р.); україно-канадський семінар „Проблеми викладання
валеологiї в школах України та Канади” (за Канадсько-українською
програмою „Партнери в охоронi здоров’я”) (м. Київ, 1996 р.); Міжнародна
науково-практична конференція валеологiв „Формування, збереження i
змiцнення здоров’я пiдростаючого покоління як обов’язковий компонент
системи нацiональної освiти” (м. Дніпропетровськ, 1996 р.); Міжнародна
конференція „Виховання дітей i молоді здоровому способу життя в кінцi XX
століття” (м. Брно, Чехія, 1996 р.); Міжнародна науково-практична
конференція „Університет та регіон” (м. Луганськ, 1997 р.); Міжнародний
науково-практичний семінар: для координаторів Європейської мережі „Шкіл
здоров’я” в Україні „Здоров’я – через освіту” (м.Харків, 1997 р.);
Міжнародний науковий конгрес „Олімпійський спорт і спорт для всіх:
проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини і реабілітації”
(м. Київ, 2000 р.); Мiжнародна науково-практична конференцiя „Проблеми
валеології та медико-біологічної освіти в педагогічних вищих навчальних
закладах” (м. Київ, 2001 р.); Мiжнародна науково-практична конференцiя
„Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті” (м. Луганськ, 2003 р.);
українсько-російська наукова методична конференція „Дидактика спорту:
проблеми, тенденції, перспективи” (м. Донецьк, 2003 р.);

всеукраїнських: I Всеукраїнська науково-практична конференція „Здоров’я
і освіта” (м. Львів, 1993 р.); всеукраїнський семiнар голiв обласних
методоб’єднань, учителiв фiзичної культури з впровадження нової програми
з фiзичної культури для учнiв загальноосвiтнiх шкіл (м. Черкаси,
1993 р.); нарада-семінар „Здоров’я через освiту” (м. Київ, 1994 р.);
Всеукраїнський педагогічний ярмарок оригінальних ідей та методик
(м. Київ, 1995 р.); виїзне засідання бюро відділення „Теорія та історія
педагогіки” АПН України (м. Луганськ, 1995 р.); Всеукраїнська
науково-практична конференція: „Високі технології виховання” (м. Харків,
1995 р.); ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференцiя „Актуальнi
проблеми оздоровчої фiзкультури, спорту для інвалідів та валеології”
(м. Кіровоград, 1995 р.); республiканський семiнар – практикум з
фiзичного виховання для голiв обласних методичних об’єднань, викладачiв
фiзичного виховання вищих навчальних закладiв І – ІІ рiвнiв акредитацiй
i професійно-технічних училищ України (м. Луганськ, 1995 р.);
теоретико-методологiчний симпозіум „Концептуальні засади та понятiйний
апарат валеології” (м. Київ, 1996 р.); ІV Всеукраїнська
науково-практична конференція „Актуальні проблеми з валеології та
оздоровчої фізкультури в навчальних закладах України” (м. Кіровоград,
1996 р.); презентація досвіду роботи навчальних закладів Луганської
області з проблеми „Освіта Луганщини в контексті педагогіки
життєтворчості” (м. Київ, 1998 р.); Всеукраїнська науково-практична
конференція „Інновації в сучасному педагогічному процесі: теорія та
практика” (м. Луганськ, 1999 р.); VІІ Всеукраїнські педагогічні читання
„Василь Сухомлинський і сучасність” (Екологія дитинства), (м. Луганськ,
2000 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція „Безпека життя і
діяльності та здоров’я учнівської молоді” (м. Бердянськ, 2002 р.);

регіональних: постійно діюча конференцiя-семiнар „Валеология и
психология творчества в социально-экономической жизни Украины. Пути
выживания и развития” (типология человека в бизнесе, педагогике,
хрономедицине и астропсихологии) (м. Луганськ, 1995 р.); симпозіум
„Наука Луганщини в контексті розвитку регіону” (м. Луганськ, 1999 р.) ;

обласних: виставка „Сучасна освіта Луганщини” (м. Луганськ, 1999 р.);
обласна науково-методична конференція „Соціальні та медико-педагогічні
умови формування здорового способу життя учнівської молоді: досвід,
проблеми, шляхи вирішення” (м. Луганськ, 1999 р.), обласний
семінар-практикум викладачів фізичної культури профтехучилищ
(м. Луганськ, 2001 р.), науково-методична конференція викладачів
фізичної культури професіонально-технічних навчальних закладів
Луганської області „Вплив педагогічних засобів та фізичне
самовдосконалення учнівської молоді” (м. Луганськ, 2003 р.); обласних
науково-практичних конференціях, нарадах, семінарах педагогічних
працівників (м. Луганськ, 1988–2003 рр.); науково-практичних
конференціях професорсько-викладацького складу Луганського національного
педагогічного університету (1988–2003 рр.); науково-практичних
конференціях, семінарах обласного інституту післядипломної освіти
(м. Луганськ, 1990 – 1999 рр.).

Пошукувач входить до складу президії Науково-методичної ради
Міністерства освіти і науки України, Відділення вищої освіти та комісії
з вищої освіти, напрямок культура здоров’я, секція валеологія (Наказ №
220 від 26.03.2002 р.).

Кандидатська дисертація на тему „Дозування фізичних навантажень при
розвитку основних фізичних якостей у школярів 6 – 7 – річного віку” була
захищена у 1986 році, її матеріали в тексті докторської дисертації не
використовувалися.

Публікації. Основні результати дослідження відображені в 56 публікаціях,
у тому числі: 1 монографія (одноосібно), 1 підручник (одноосібно), 1
посібник (одноосібно), 20 фахових статей (19 – одноосібно), 10 програм
(5 – одноосібно), 7 статей (6 – одноосібно), 11 – матеріалів конференцій
(8 – одноосібно), 2 концепції, 1 державний стандарт, 2 методичні
розробки.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів,
висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел
(317 найменувань, з них 9 – іноземними мовами). Робота містить 2 таблиці
на 3 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 414 сторінки, обсяг
основного тексту – 385 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми і ступінь її дослідженості,
визначено об’єкт, предмет, мету, основні концептуальні ідеї, завдання,
методи дослідження. Розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне
значення дисертації, наведено відомості про апробацію та впровадження
результатів дослідження.

У першому розділі – „Методологічні засади формування культури здоров’я
школярів” – були досліджені соціальні, культурологічні, медичні,
валеологічні, педагогічні аспекти формування культури здоров’я
учнівської молоді, представлені результати аналізу літератури та
нормативних документів з проблеми стану здоров’я школярів,
проаналізована історико-педагогічна спадщина з питань формування
здоров’я школярів.

Нові підходи до здоров’я як категорії життєвої цінності знаменували
собою рішучу відмову від традиційних соматичних теорій формування
здоров’я людини. У зв’язку з цим на порядок денний поставлено питання
про конкретні аспекти формування здоров’я та сучасні шляхи його
формування.

Здоров’я особистості – це інтеґративна характеристика якості духовного,
психічного та фізичного розвитку індивіда, яка забезпечує його
повноцінну участь у різноманітних сферах соціального життя й діяльності
як суб’єкта праці, пізнання, спілкування й творчості.

На здоров’я сучасного школяра звертається увага в багатьох наукових
працях, але проблема як об’єкт системного дослідження все ще недостатньо
розроблена як у теоретичному, так і в методологічному планах. Останні
дослідження з питань здоров’я учнів надзвичайно різнопланові, хоч
частина з них відрізняється поверховістю суджень, внутрішньою
суперечливістю й не містить теоретичної цінності. У цілому ж поява
великого масиву наукової літератури за короткий час свідчить про
актуальність і неймовірну складність проблеми.

Очевидна недооцінка закладами освіти ролі культури у формуванні здоров’я
людини, що пояснюється розумінням сутності здоров’я і з точки зору
застарілих наукових концепцій.

У дисертації здійснено аналіз становлення процесу формування здоров’я
дітей та учнівської молоді, що дало змогу визначити її основні напрями:
культурологічний, оздоровчий, валеологічний, фізкультурний, які
відбивають досягнення в галузі культурології, педагогіки, медицини,
валеології, фізичного виховання.

Дослідження показало, що сьогодні формування культури здоров’я школярів
слід розглядати як:

а) складний процес набуття школярами людських властивостей і якостей,
спрямованість яких визначається сучасними знаннями феномену здоров’я;

б) явище, сутнісні характеристики якого забезпечують суб’єкт – суб’єктну
єдність особистості, що виражається в одночасному засвоєнні
гуманістичних цінностей і норм та ідеалу здоров’я;

в) педагогічний феномен, який має свої особливості в контексті
формування здоров’я особистості;

г) рушійну силу, що активізує процес самопізнання, самовиховання,
самовдосконалення, які відбиваються на фоні особистого зростання;

ґ) невід’ємну частину цілісного навчально-виховного процесу шкільної
освіти.

Системних досліджень, присвячених проблемі формування культури здоров’я
школярів, не проводилося, окремі аспекти культури здоров’я особистості
розглядалися вченими, зокрема: духовний – досліджували Б.Акчурін,
В.Климова, О.Команєва, В.Лободін, О.Савченко, В.Скумін, Л.Татарнікова та
ін., психічний – С.Волкова, С.Кириленко, В.Колбанов, В.Оржеховська,
Л.Попова та ін., фізичний – Г.Апанасенко, А.Беседіна, Т.Тойченко,
Е.Булич, І.Муравов та ін., питання єдності аспектів здоров’я та їх
ієрархії – Г.Апанасенко, Р.Герберт, І.Невмивакін, Л.Попова, Т.Тихоплав,
С.Шапіро та ін., питання культури здоров’я майбутніх фахівців –
В.Бобрицька, М.Гриньова, В.Горчакова, Г.Долинський, Л.Животовська,
В.Ірхін, В.Климова, Н.Кривошеєва, С.Лебедченко, В.Морозова, Ф.Собякін,
С.Страшко, О.Удод, В.Язловецький та ін.; розуміння змісту та структури –
І. Глинянова, Е.Вайнер, О.Мамаєва та ін.; необхідність формування
культури здоров’я школярів – Я.Бєлогурова, А.Видюк, Е.Дем’яненко,
Е.Дойнова, С.Савельєва та ін.. Загалом дослідники визначають лише деякі
напрями й аспекти. У той же час процес формування культури здоров’я
школярів як цілісна система вченими не розглядався. Відсутні також
міждисциплінарні дослідження теоретичних і методологічних засад
формування культури здоров’я школярів. У зв’язку з цим назріла
необхідність розробки та впровадження в навчальний процес школи
педагогічної системи формування культури здоров’я школярів.

Існуючій системі формування здоров’я школярів притаманна вузькопредметна
зорієнтованість, недооцінювання особистісного чинника в реалізації
навчальних завдань. Школярі не вміють встановлювати зв’язки між знаннями
з питань здоров’я та знаннями загальноосвітніх предметів, що не сприяє
ефективному формуванню їх валеологічної освіченності.

Основні напрями розвитку системи формування культури здоров’я школярів
визначають поліпшення теоретико-методологічних засад, посилення
оздоровчого, культурологічного та аксіологічного підходів у
навчально-виховному процесі.

Реформування школи, у свою чергу, висуває нові вимоги до підготовки
вчителя. Вивчення практики роботи вчителів засвідчує, що вони
відчувають труднощі у своїй професійній діяльності з питань формування
здоров’я через недосконалість їхньої професійної підготовки,
особливостей викладання нових предметів та необхідності здійснення
особистісно орієнтованого навчання й виховання школярів.

Аналіз реальної педагогічної практики засвідчив наявність суперечностей
між змістом освіти та соціальним запитом, необхідністю формування
високої культури здоров’я школярів та непідготовленістю шкільної освіти
до виконання цих завдань та ін..

Автором розглядаються методологічні проблеми педагогічного процесу
формування культури здоров’я школярів, його особливості, управління ним
та організаційно-педагогічні умови діяльності школи. Досліджуються
особливості технології навчання, спрямовані на підвищення ефективності
навчального процесу з питань здоров’я учнів у школі.

При розкритті особливостей шкільної освіти з питань здоров’я дається
характеристика стану здоров’я учнів, визначаються сучасні підходи до
формування в них культури здоров’я й тенденції методологічного й
теоретичного оновлення навчально-виховного процесу. Доводиться, що
поганий стан здоров’я школярів пов’язаний, переважно, з відсутністю
системного підходу до розв’язання завдань валеологічної освіти й
виховання.

Питанням прищеплення дітям гігієнічних навичок, профілактики розумової
стомлюваності, дотримання режиму праці (навчання) й відпочинку особливу
роль відводили Я.Коменський, П.Лесгафт, Й.Песталоцці, К.Ушинський,
А.Макаренко, В.Сухомлинський, але сучасній школі цього теоретичного
доробку недостатньо, щоб створити й реалізувати наукову систему
формування культури здоров’я молоді.

Аналіз літературних джерел свідчить, що культура здоров’я особистості як
наукова проблема вперше постала наприкінці ХХ століття (дослідження
І.Брехмана, В.Климової, В.Скуміна).

Взаємодія педагогіки, культури й медицини у розв’язанні питань
формування здоров’я людини має тривалу історію. Однак на переломних
етапах розвитку людського суспільства, у період створення нових
педагогічних парадигм взаємодія педагогіки, культури й медицини ставала
особливо помітною й продуктивною.

Огляд медичної, педагогічної, культурологічної літератури дозволяє
стверджувати, що сьогодні існує не тільки гостра необхідність у
педагогічному дослідженні процесу становлення й розвитку культури
здоров’я, але й можливість його проведення, обумовлена глибоким
теоретичним осмисленням проблеми й розробкою нових методологічних
підходів до вивчення процесу формування культури здоров’я школярів.

Такий стан досліджуваної проблеми в теорії й практиці шкільної освіти
визначив необхідність розробки системи формування культури здоров’я
школярів згідно з новою педагогічною парадигмою. Основою розробки й
удосконалення цієї системи є поєднання традиційних та сучасних
прогресивних поглядів на проблему. Сучасні підходи до формування
культури здоров’я школярів ґрунтуються на розумінні особливостей
феномену культури здоров’я школярів як важливої складової частини
загальної культури особистості.

Аналіз проблеми дослідження свідчить, що новому напряму в педагогіці –
формування культури здоров’я школяра – мало приділяється уваги в
сучасній українській педагогіці як на теоретичному, так і практичному
рівнях.

У другому розділі – „Теоретичні засади формування культури здоров’я
школярів” – розглядаються питання сутності культури взагалі й культури
особистості зокрема як основи культури здоров’я школярів, вивчається
здоров’я сучасної людини з позицій системного, культурологічного та
аксіологічного підходів і виділяється три його аспекти: духовний,
психічний і фізичний, розкривається сутність культури здоров’я
особистості та школярів з урахуванням сучасних поглядів на феномен
здоров’я.

На основі аналізу праць дослідників з різних галузей наук (філософів,
культурологів, медиків, педагогів, психологів, валеологів) визначено
взаємозв’язок і взаємообумовленість культури й здоров’я, розкрито
сутність понять „культура здоров’я особистості”, „культура здоров’я
школяра”, виділено критерії, показники та рівні сформованості культури
здоров’я.

Культура здоров’я – це специфічна якість динамічної структури
особистості. Нами було вивчено тенденції дослідження культури здоров’я
особистості й культури здоров’я школяра, які мають суттєве значення для
практичного формування цієї якості в учнів загальноосвітніх середніх
шкіл.

За теоретичну основу взято такі положення про культуру здоров’я:

багатогранний процес біосоціального розвитку особистості;

засвоєння особистістю досвіду з питань формування свого здоров’я;

засвоєння індивідом норм загальної культури людини і суспільства;

культура здоров’я як передумову формування високого рівня загальної
культури особистості;

культура здоров’я, яка постійно розвивається та вдосконалюється.

Ці теоретичні положення стали підґрунтям для розв’язання дослідницьких
завдань й розробки педагогічної системи формування культури здоров’я
школярів.

Нове вирішення наукової проблеми виявилося у визначенні змісту поняття
культури здоров’я особистості й школяра.

Визначення терміна „культура здоров’я” й розкриття його сутнісної
характеристики неоднозначно тлумачиться різними авторами. Термін
„культура здоров’я” було введено на початку 80-х років філософом
В.Климовою. Однак його змістове наповнення не було представлено.
В.Скумін розробляв проблеми, пов’язані з культурою здоров’я, у контексті
філософії М.Реріха. Освітня регіональна програма з пропаганди здорового
способу життя Фонду Сороса акцентувала увагу на питаннях боротьби зі
шкідливими звичками (уживання алкоголю, наркотичних речовин, паління та
СНІД), а також культури харчування. Такі погляди на феномен культури
здоров’я особистості не дозволяли здійснювати системний підхід до
питань формування культури здоров’я особистості.

На нашу думку, культура здоров’я особистості – це важливий складовий
компонент її загальної культури, обумовлений матеріальним і духовним
середовищем життєдіяльності суспільства, що виражається в системі
цінностей, знань, потреб, умінь і навичок щодо формування, збереження й
зміцнення її здоров’я.

Це визначення покладене в основу запропонованої нами концептуальної
моделі культури здоров’я особистості. Вона подана як сукупність трьох
компонентних блоків: програмно-змістовного, потребнісно-мотиваційного й
діяльнісно-практичного.

1. Програмно-змістовний блок включає всю систему знань щодо формування,
збереження й зміцнення здоров’я у всіх його аспектах: духовному,
психічному й фізичному. Він характеризує здатність людини грамотно
розробити й постійно вдосконалювати індивідуальну оздоровчу систему, а
також відбивається змістова сторона освіченості особистості в питаннях
здоров’я з урахуванням віку, статі тощо. Цей блок містить у собі
філософсько-культурологічні знання про культуру здоров’я особистості;
знання про духовний, психічний, фізичний аспекти здоров’я як феномену,
що поєднує всі аспекти здоров’я людини, та шляхи формування, збереження
й зміцнення здоров’я у всіх його аспектах; знання розробки
індивідуальної оздоровчої системи та пропагандистської роботи з
формування культури здоров’я особистості.

2. Потребнісно-мотиваційний блок відбиває світоглядний бік культури
здоров’я особистості, що характеризує високий рівень духовності людини,
розвиток гуманістичних ціннісних орієнтацій у їх цілісності, визначає
розуміння сенсу життя й усвідомлення його цінності, уявлення та
ставлення до себе як космопланетарної істоти. До його складу входить
світогляд, заснований на гуманістичних ціннісних орієнтаціях любові й
доброго ставлення до всього існуючого, насамперед живого, розуміння
мети й сенсу життя, усвідомлення його цінності, знання ідеалу
особистості, усвідомлення себе як цілісної духовно-фізичної системи,
сформованість свідомості в єдності космопланетарного, біосоціального,
національного й особистісного аспектів, а також оптимістичне
світовідчуття й високий рівень соціокультурної толерантності.

3. Діяльнісно-практичний блок характеризує результат оволодіння людиною,
з урахуванням віку, досвіду життєдіяльності й віросповідання, необхідним
обсягом умінь і навичок виконання оздоровчих технологій щодо здійснення
здорового способу життя, що відбиває практичну спрямованість особистості
на активну, плідну, довгу й щасливу життєдіяльність. Його зміст
передбачає володіння суб’єктом оздоровчими технологіями, спрямованими на
духовний, психічний і фізичний аспекти здоров’я; розуміння шкідливих
звичок та боротьба з ними; уміння розробляти й удосконалювати протягом
життя індивідуальну оздоровчу систему; ведення здорового способу життя з
урахуванням віку, статі, психофізичних особливостей тощо.

Зазначені структурні блоки культури здоров’я особистості існують у
єдності, внутрішньо взаємозалежні й у своїй сукупності складають цілісне
явище. Слід зазначити, що концептуальна модель культури здоров’я
особистості відбиває авторське розуміння теоретичних засад
фізкультурної, валеологічної, культурологічної, аксіологічної,
педагогічної освіти й виховання та навчання з питань безпеки
життєдіяльності. Вона забезпечує уявлення про цей процес на всіх етапах
дослідження, що будується з урахуванням теоретичних положень, наукових і
емпіричних даних.

На нашу думку, у структурі культури здоров’я школяра доцільно виділити
ті ж блоки, що й у культурі здоров’я особистості, але вони мають
наступні особливості:

1. Програмно-змістовний блок характеризує всі види знань і уявлень
школярів, що відбивають об’єктивні явища в процесі фізичного виховання
й валеологічної діяльності. Вони включають підготовку учнів до розробки,
аналізу й виконання індивідуальної оздоровчої системи на основі знання
валеологічних закономірностей і процесів фізичного розвитку, добору
індивідуальних оздоровчих технологій відповідно до вікових, статевих
особливостей і т.ін.

Успішне формування культури здоров’я школяра можна здійснювати лише за
умови оптимального програмно-змістового блоку моделі культури здоров’я
особистості. При визначенні структури й змістовного наповнення цього
блоку ми виходили, насамперед, із сутності поняття здоров’я, розглядали
людину і її здоров’я як систему з пірамідальним принципом побудови.
Спираючись на принципи системного підходу, були виділені три аспекти
змістової сторони культури здоров’я особистості – духовний, психічний і
фізичний, де перший відіграє роль системоутворюючої домінанти. Набуваючи
й засвоюючи знання з фізичного виховання, валеологіі й безпеки
життєдіяльності, людина може формувати, зберігати й зміцнювати своє
здоров’я з урахуванням вікових, статевих та інших чинників.

В основу сучасних поглядів на культуру здоров’я особистості школяра
покладена ідея, відповідно до якої навчальні предмети фізичне виховання,
валеологія, безпека життєдіяльності функціонують як соціально необхідне
змістове ціле, що забезпечує освіту й виховання здорової особистості.
Загалом особистість учня з гуманістичними ціннісними оpієнтаціями
повинна виступати результатом здійснення фізкультурної, валеологічної й
культурологічної освіти й виховання в школі. У змістовому наповненні
цього компонента культури здоров’я школяра великого значення набуває
оволодіння національними традиціями фізичного й валеологічного
виховання. Пpоникнення в духовну скарбницю народної медицини, фізичного
виховання і спорту має значний інтерес для вивчення не тільки
національних, але й світових оздоровчих систем. Це може стати основою
для формування національної самосвідомості й розвинути здатність
школярів до участі в діалозі різноманітних оздоровчих культур. Важливо
також, що теоретичний компонент знань школярів про культуру здоров’я
повинен бути особистісно орієнтованим і забарвленим емоційно-ціннісним
ставленням їх до всього комплексу культурологічних та валеологічних
проблем.

2. Потребнісно-мотиваційний блок включає такий суб’єктивний чинник, як
мотиви, що охоплюють прагнення, потреби й інтереси школяра. У ролі
стимулу формування культури здоров’я школяра можуть виступати зовнішні
обставини, але провідне значення тут мають мотиви, такі як любов до
людей, радість пізнання, бажання бути щасливим, участь у творчості,
прагнення бути здоровим, фізично дужим і гарним тощо.

Світогляд є однією з форм спрямованості особистості – системи її
поглядів на себе і своє місце у світі, які акумулюються в переконаннях,
ідеалах, принципах, ціннісних орієнтаціях і життєвих позиціях людини.
Він забезпечує основу змісту ціннісних орієнтацій у культурі здоров’я
особистості.

Виховувати культуру здоров’я школяра – це значить, насамперед, формувати
особистісні й суспільні ідеали, відповідно до яких духовно-моральне й
психофізичне здоров’я є вищою загальнолюдською цінністю. Виховання
культури здоров’я передбачає навчання людини практичних навичок фізично
привабливого, духовно здорового способу життя як еталону природного
поводження. Формування культури здоров’я повинне ґрунтуватися на такому
світогляді, при якому школяр усвідомить себе самостійним суб’єктом на
космопланетарному, біосоціальному, національному та особистісному
рівнях. Необхідно формувати в школярів системне розуміння сутності
людини, а для цього потрібне постійне осмислення цінності й змісту її
життя. Такий рівень сформованості світогляду дозволить школярам
домогтися високого духовного рівня здоров’я, що дозволить їм прожити
плідне й щасливе життя в гармонії з людьми, які оточують, і самими
собою.

3. Діяльнісно-практичний блок можна вважати найбільш значущим з позиції
системного підходу до формування культури здоров’я школяра. Відомо, що в
процесі навчальної діяльності школярів здійснюється засвоєння знань,
розвиток основних фізичних умінь і навичок, фізичних якостей,
розвивається його ціннісне ставлення до світу, формуються, інтегруються
й виявляються різноманітні якості особистості. Культуpа здоров’я набуває
свого змісту відповідно до результатів практичної фізкультурної
діяльності школярів.

Багатство й глибина особистості школяра, який володіє високим рівнем
культури здоров’я, визначається тим, що він може, використовуючи сучасні
методи теорії і практики фізичного виховання, прийоми, засоби
оздоровлення, розробити дійову індивідуальну оздоровчу систему. Така
особистість має можливість інтерпретувати, своєчасно коректувати зміст
індивідуальної оздоровчої системи протягом усього життя. Культура
здоров’я школяра виражається у глибині й системності знань, рівні
сформованості гуманістичних ціннісних орієнтацій, розвиненості різних
типів мислення, розумінні виховних можливостей національних
культуpно-істоpичних традицій, активності оздоровчої діяльності,
виявленні творчої ініціативи, в емоційно-ціннісному ставленні до
навчання й майбутньої професії, здатності до спілкування з валеологічної
тематики, умінні розробляти індивідуальну оздоровчу систему й вести
здоровий спосіб життя.

Твоpча позиція індивіда є вищим показником культури здоров’я й
виявляється в усвідомленні соціальної й особистісної значущості
фізкультурної й валеологічної освіти і виховання, умінні самостійно
знайти й визначити причини хвороби, аpгументовано й діалектично підійти
до вирішення цієї проблеми, змінювати в разі потреби оздоровчі
технології, види фізичних вправ індивідуальної оздоровчої системи тощо.

Варто підкреслити тісний взаємозв’язок теоретичного, мотиваційного й
практичного компонентів культури здоров’я. Вважаємо, що особистісна
позиція школяра, який має високий рівень культури здоров’я, – це свого
роду проекція на ідеал культури здоров’я в єдності всіх складових. Вона
розкриває цілісність культури здоров’я й синтезує її компоненти. Єдність
структурних компонентів культури здоров’я школяра характеризується
рівнем його загальної культури в цілому. Загальна культура школяра й
культура здоров’я функціонально пов’язані між собою й визначають
розвиток одна одної. Запропонована модель культури здоров’я школяра може
бути основою підготовки його до життя, спрямованості на загальний
розвиток особистості.

Культуpа здоров’я школяра виступає як єдність фізичних здібностей,
гуманістичних ціннісних орієнтацій, знань і навичок поведінки. Вона
виражається в наявності й ступені розвитку задатків і здібностей бути
здоровим: у змісті настанов на оздоровчу діяльність; системі й глибині
фізкультурних і валеологічних знань, що виявляється у володінні
оздоровчими технологіями; наявності високого рівня духовності, що
дозволяє орієнтуватися в різновидах цінностей і формувати через
механізми гуманістичних ціннісних орієнтацій сприйняття навколишнього
світу; в оздоровленні себе й оточуючих.

Формування культури здоров’я школярів насамперед варто розглядати як
умову внутрішнього духовного становлення особистості.

i

i

i

UUe„

ae

oe??aOeEEE3/43/43/4?¦???

„$/^„n`„$/

`„

¦OU

H

~

&

F

&

&

&

&

????????????ні наступні групи критеріїв сформованості культури здоров’я
школярів.

Теоретична група – це знання шкільних предметів валеологія, фізична
культура, основи безпеки життєдіяльності в повному обсязі, а також інших
гуманітарних дисциплін освітнього поля, що стосуються питань формування,
збереження й зміцнення здоров’я; валеологічна ерудованість на рівні
узагальнених знань і найважливіших понять науки валеології; розуміння
національної специфіки знань про здоров’я; знання оздоровчих технологій.

Практична група – це активне використання на практиці знань про
здоров’я, уміння розробляти індивідуальну оздоровчу систему, високий
рівень володіння вміннями й навичками виконувати оздоровчі технології в
повному обсязі, відсутність шкідливих звичок, ведення здорового способу
життя, уміння аналізувати й оцінювати показники здоров’я, уміння
поводитися безконфліктно з молодшими, однолітками й дорослими.

Мотиваційна група передбачає наявність гуманістичних ціннісних
орієнтацій, здатність виробляти й підтримувати в собі оптимістичне
світовідчуття, розуміння сенсу й мети життя, відповідальне ставлення до
його цінності, усвідомлення себе як цілісної особистості в будь-якому
віці, чітке уявлення свого ідеалу здорової особистості.

До інтегративних критеріїв, що узагальнюють ці групи, включаються
відсутність пропусків занять у школі через хворобу, майже завжди або
завжди піднесений настрій, відмінне самопочуття; присутність упевненості
в собі; розуміння вчинків і поведінки оточуючих й адекватна реакція на
них.

Зазначені критерії взаємопов’язані, мають прогностичний характер,
виступають своєрідними гуманітарними орієнтирами, які підлягають
піддаються корекції й удосконаленню.

Культура здоров’я школяра – це якісне утворення його особистості, що
виявляється в єдності духовних, біологічних і соціальних чинників, які
визначають її спосіб життя і гуманістичний смисл буття. Вона зумовлює
подальший розвиток усіх різновидів культур і передбачає формування
людини як цілісного індивіда, охоплюючи всі сторони її життя. Культура
здоров’я покликана перетворити будь-яку сферу діяльності школяра в засіб
духовного, психічного й фізичного самовдосконалення, самооздоровлення.

Таким чином, культуру здоров’я школярів ми розглядаємо як найвищу умову
їхньої найбільш повної самореалізації, активного життя, їхнього щастя.

У третьому розділі – „Формування культури здоров’я учнівської молоді в
контексті неперервної валеологічної освіти” – розроблено та
проаналізовано структуру й зміст Концепції валеологічної освіти в
Україні, розкрито й теоретично обґрунтовано особливості змісту освітньої
галузі здоров’я і фізична культура та процесу формування культури
здоров’я школярів.

При розробці системи формування культури здоров’я школярів ми
ґрунтувалися на взаємодії культурології й педагогіки. Однак це не
означає, що вказані галузі знань поглинають або підкоряють одна одну.
Кожна з них зберігає свою специфіку й використовує власні пізнавальні
засоби. Взаємодія відбувається на проблемному полі педагогіки.
Культурологія, включившись у дослідження педагогічних проблем, зовсім не
підміняє собою останню, а займається вивченням основ педагогічного
процесу. Це дає підставу стверджувати, що до культурології виховання
варто ставитися не як до самостійної науки, а як до особливої форми
педагогічного теоретизування.

Слід мати на увазі, що взаємодія культурологічного, валеологічного й
педагогічного знання має об’єктивну основу й існує завжди.

Тенденція оновлення змісту шкільної освіти здійснюється через
упровадження в навчально-виховний процес культурологічної, валеологічної
спрямованості як прогресивного явища сучасної освітньої парадигми.

Важливим завданням дослідження, згідно з новою парадигмою освіти, є
формування в школярів не лише комплексу знань та вмінь як бути здоровим,
а також формування в них мотивації бути здоровим.

Інтеграція загальноосвітньої, культурологічної, оздоровчої,
валеологічної й фізкультурної підготовки як засіб досягнення цілісності
та ефективності освіти з питань здоров’я школярів поки ще не знайшла
необхідні реалізації в шкільній практиці. Нами ще в 1996 році було
запропоновано наступну структуру змісту шкільної освіти з питань
здоров’я, що складається з трьох наступних блоків: 1 блок – фізична
культура (рухова активність) – це традиційний урок фізичної культури з
елементами валеологічного навчання та виховання; 2 блок – валеологія
(оздоровчі технології) – це традиційний урок валеології практичного
спрямування; 3 блок – урок з основ безпеки життєдіяльності, на якому
оволодівають знаннями та вміннями поводження в екстремальних ситуаціях.

Визначенню навчального матеріалу з питань формування здорового школяра
сприяє інтеграція матеріалу з трьох предметів шкільної освіти – фізичної
культури, безпеки життєдіяльності та валеології – в освітню галузь
здоров’я і фізична культура.

Інтеграція змісту освітньої галузі здоров’я і фізична культура
ґрунтується на холістичних тенденціях розуміння сутності здоров’я та
об’єктивної реальності життєдіяльності людини. Саме з цього приводу
сучасна шкільна освіта як засіб пізнання себе, свого здоров’я та Світу
повинна забезпечити різні способи пізнання й тим самим збільшити
творчий, культурологічний та оздоровчий потенціал школярів.

У дисертації теоретично обґрунтовуються положення щодо пріоритетності
культурологічної, особистісної та оздоровчої спрямованості змісту
шкільної освіти над вузькопредметним, у результаті чого загальний
культурологічний погляд випускника на своє здоров’я стає основою для
його подальшої щасливої життєдіяльності.

В основу реалізації змісту освіти галузі здоров’я і фізична культура
покладена ідея конструювання змісту навчального матеріалу для створення
навчально-методичного комплексу.

У дисертаційному дослідженні визначено сутність, мету, завдання й зміст
щодо формування культури здоров’я школярів, розкрито світоглядне
спрямування на основі культурологічних, валеологічних, педагогічних,
медичних концепцій, доведено можливість розвинути цілісні уявлення учнів
про феномен здоров’я в духовному, психічному та фізичному аспектах.

З метою вдосконалення процесу формування культури здоров’я школярів ми
створили й обґрунтували педагогічну систему формування культури здоров’я
школярів.

У четвертому розділі – „Педагогічна система формування культури здоров’я
школярів” – обґрунтовано розроблену педагогічну систему формування
культури здоров’я школярів, виявлено особливості формування культури
здоров’я у навчальному та позанавчальному процесах, розроблено заходи
щодо реалізації єдності педагогічної системи формування культури
здоров’я школярів із соціальним середовищем.

Зміни, що враховуються при створенні системи формування культури
здоров’я школярів, перш за все пов’язані з новою парадигмою шкільної
освіти, яка розглядає орієнтацію на інтереси особистості як пріоритет
сучасного суспільного розвитку України.

У наш час формування культури здоров’я учнів здійснюється трьома
шляхами: створення нових інтеґративних курсів, оновлення змісту
загальноосвітніх курсів шкільної освіти та вдосконалення методів і
засобів навчання та виховання.

Разом з тим вважаємо, що в процесі формування культури здоров’я школяра
особливого значення набуває врахування найкращого досвіду минулого,
усього позитивного, що було накопичено з питання навчання та виховання
здорового покоління.

Концептуальні положення про систему формування культури здоров’я
школярів розвиваються в межах загальних уявлень про системи взагалі й
педагогічної зокрема. Формування культури здоров’я школярів ґрунтується
на сутнісному аналізі культури здоров’я, її критеріях та показниках, а
також на вікових психолого-фізіологічних особливостях школярів. Його
основу складають визначені нами психолого-педагогічні умови, форми,
методи й засоби формування культури здоров’я.

Згідно з системним підходом для аналізу предмета свого дослідження ми
застосували комплекс критеріїв, що відбивають сукупність найсуттєвіших
характеристик культури здоров’я школярів.

Система формування культури здоров’я школярів перш за все повинна бути
зорієнтована на принципові положення науки валеології, предметом якої є
вивчення здоров’я, здорової людини та людини, яка знаходиться в третьому
стані. Валеологія сильно впливає на соціальну, економічну й культурну
галузі сучасного суспільства, що спричиняє радикальні зміни й в освіті.

Система формування культури здоров’я школярів виконує світоглядну
функцію, спираючись на концепцію здоров’я людини. Світоглядна функція
відповідає цільовому компоненту педагогічного процесу. Граничним
знанням, що стосується проблеми педагогічного цілепокладання, є знання
про підстави для визначення завдань освіти й виховання з питань здоров’я
учнів. Такою підставою й виступає загальне бачення, розуміння образу
світу й місця людини в ньому, тобто оздоровчий світогляд.

Гуманізація освіти полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної
цінності, розкритті здібностей учнів і задоволенні їхніх освітніх
потреб, забезпеченні пріоритету загальнолюдських цінностей, гармонії
стосунків людини й навколишнього середовища, суспільства й природи.
Гуманізація освіти покликана формувати цілісну картину світу,
духовність, культуру, здоров’я особистості.

Зміна авторитарно-дисциплінарної моделі навчання й виховання на
особистісноорієнтовану вимагає освоєння багатоваріантних методик, уміння
організувати навчальний процес на різних рівнях складності, утвердження
всіма засобами духовних цінностей та здоров’я як цілісності.

Найважливішою передумовою успіху системи формування культури здоров’я
школярів виступає формування усвідомленого сприйняття свого здоров’я як
цінності та себе як особистості.

У дисертації викладено зміст педагогічної системи формування культури
здоров’я школярів. Розкриваються особливості організації навчального
процесу з освітньої галузі здоров’я і фізична культура, указується на
необхідність і можливість інтеграції навчального матеріалу галузі з
матеріалом інших галузей шкільної освіти.

Крім цього, розкривається питання формування культури здоров’я школярів
у позакласній роботі, що дозволить у різноманітних формах її проведення
домогтися ефективного розширення й поглиблення знань, умінь і навичок
учнів, а також формування відповідного світогляду.

Педагогічна діяльність спрямована на формування здоров’я людини,
спроможної до дійсного пізнання навколишнього світу з метою забезпечення
власного щастя.

Цілком імовірно, що впровадження оновленої освітньої галузі як нового
курсу передбачає відповідну підготовку вчителя, який орієнтується на
сучасну шкільну практику.

У напрямку вдосконалення професійної підготовки до формування культури
здоров’я школярів розроблена кваліфікаційна характеристика вчителя
інтегрованого курсу валеологія.

Для підвищення ролі підручника у формуванні в учнів культурологічного та
оздоровчого мислення ми намагалися добирати тексти, у яких явища
представлені в діалектичному розвитку, звертали увагу на чинники, що
забезпечують такий розвиток.

У сучасній школі засвоєння теоретичних знань з питань здоров’я
поєднується з практичною підготовкою школярів до можливості їх
розробляти та виконувати індивідуальну оздоровчу систему й творчо
вдосконалювати її протягом життя.

Оздоровча та культурологічна парадигма освіти визначають створення
освітнього середовища для ефективного розкриття потенційних можливостей
кожної особистості як засобу реалізації інваріативних, варіативних та
індивідуальних освітніх програм, змістом яких є інтегративні
міждисциплінарні знання із загальноосвітніх, культурологічних і
оздоровчих дисциплін.

Педагогічна система формування культури здоров’я школярів – це
спеціально організований, цілеспрямований розвиток духовних, психічних і
фізичних сил і здібностей особистості в їх цілісності в результаті
спільної культурологічної, аксіологічної, валеологічної, фізкультурної
діяльності школи, сім’ї й громадськості на основі єдності навчального й
виховного процесів, повної реалізації валеологічного потенціалу всіх
навчальних дисциплін і видів діяльності школярів.

Характеризуючи педагогічну систему, ми розкрили її структурну й
функціональну організацію. Нами були висвітлені питання створення й
діяльності шкільного кабінету культури здоров’я, розроблено
кваліфікаційну характеристику вчителя освітньої галузі здоров’я і
фізична культура, підготовлено проект формування культури здоров’я
школярів засобами масової інформації, проект регіональної міжгалузевої
координаційної ради з питань формування культури здоров’я населення.

З метою ефективного формування культури здоров’я школярів нами написано
підручник, посібник та інші матеріали методичного забезпечення
навчально-виховного процесу. Особливе місце займали розробка концепції
неперервної валеологічної освіти в Україні, масове впровадження
матеріалів навчально-методичних комплексів, що пов’язані з освітньою
галуззю фізична культура і здоров’я як для середньої школи, так і для
вищих педагогічних навчальних закладів.

Оскільки вищезазначені матеріали знайшли схвалення Міністерства освіти і
науки України й одержали відповідні грифи щодо їх використання в
навчальному процесі, з’явилася можливість зібрати значний матеріал, який
дозволив уточнити ряд теоретичних та методологічних положень
розробленого підходу й викласти його в монографії „Формування культури
здоров’я школярів (теорія і практика)”.

Система формування культури здоров’я школярів дозволила забезпечити
більшу гармонійність інтересів особистості та суспільства, підвищити
науковість змісту освіти, здійснити перехід до інноваційних програм
навчання, підвищити рівень культуровідповідності змісту шкільної освіти,
зміцнити її зв’язки з національною культурою тощо.

Усі завдання дисертаційного дослідження виконані. Отже, отримані
результати можуть слугувати теоретико-практичною базою для ефективного
формування культури здоров’я школярів та загального вдосконалення цього
процесу в школі.

Результати проведеного дослідження дають підставу вважати, що вихідна
методологія правильна, поставлені мета та завдання реалізовані,
сукупність наукових положень має важливе теоретичне й практичне значення
для шкільної освіти.

Від ефективної роботи системи освіти багато в чому залежить успіх
соціально-економічних перетворень, здатність українського суспільства
переломити негативні тенденції в стані здоров’я школярів, відродити й
збагатити високодуховні ідеали й життєві гуманістичні пріоритети
сучасної молодої людини.

Висновки

Проведене дослідження дозволило сформулювати основні висновки:

1. У ході дослідження було здійснено теоретичне й методологічне
обґрунтування системи формування культури здоров’я учнів середньої
загальної освітньої школи. Базовим положенням дисертаційного
дослідження стало визнання того, що здоров’я особистості – це
інтеґративна характеристика якості духовного, психічного та фізичного
розвитку індивіда, яка забезпечує його повноцінну участь у різноманітних
сферах соціального життя й діяльності як суб’єкта праці, пізнання,
спілкування й творчості.

Проблема здоров’я, у широкому його розумінні, на особистісному й
суспільному рівнях сьогодні набула загальнопланетарного значення й
розглядається як така, що кардинальним чином впливає на подальший
розвиток людства.

Осмислення загального стану здоров’я школярів, аналіз сучасних процесів
навчання й виховання підростаючого покоління, урахування
соціально-економічних, психолого-педагогічних, медико-біологічних і
культурологічних чинників соціальної дезадаптації шкільної молоді
дозволили визначити вади у формуванні в неї культури здоров’я.

Формування здорового покоління – складний багатогранний процес, що
потребує величезних зусиль багатьох людей, організацій і насамперед
відповідальної державної політики в цій галузі.

Аналіз соціальної, педагогічної, медичної практики дозволяє
стверджувати, що, на жаль, заходи з формування здоров’я школярів не
дають бажаних результатів. Отже, виникає необхідність розробки нових
підходів до формування здоров’я учнів. Запобігти небезпеці, що
насувається, можна шляхом розробки ефективної педагогічної системи
формування культури здоров’я молодої особистості.

2. Виконане дослідження дозволяє констатувати, що перехідний період у
сучасному суспільстві характеризується економічною, соціальною та
організаційною непевністю. Система освіти й науки, охорони здоров’я
України втрачає належну фінансову підтримку, у ній відсутня стійка,
розвинута ідеологія здоров’я. Тому проблему освіти й виховання в новому
суспільстві необхідно розглядати в контексті тих соціально-економічних,
політичних і культурологічних перетворень, які повинні здійснитися.

Цілком природно й закономірно, що реалізація стратегічних планів
потребує реформування системи освіти й виховання, зміни державної
політики щодо формування культури здоров’я дітей і молоді в нових умовах
розвитку суспільства.

3. До останнього часу головною тенденцією розвитку системи освіти в
країні була її спрямованість на навчання, тобто набуття знань, умінь і
навичок, що далеко не завжди створювало умови для формування здорового
покоління. Сучасній школі поки що властиві такі риси, як бюрократична
підпорядкованість державним інтересам, жорстка ідеологічна
спрямованість, авторитарність взаємин учителя й учня, обмеження
фінансових і матеріальних можливостей школи, пасивне ставлення учнів до
навчання, орієнтація вчителів на механічну трансляцію матеріалу.
Педагогічні протиріччя навчально-виховного процесу – перш за все
невідповідність мети реальним результатам – актуалізують проблему
формування культури здоров’я школярів. Крім цього, треба вказати на
прорахунки в державній політиці відносно системи шкільної освіти, слабку
підготовку педагогічних кадрів до роботи з формування культури здоров’я
школярів, нескоординованість і безсистемність у взаємодії школи, сім’ї
та громадськості, засобів масової інформації, міністерств та відомств.

Відсутність належних педагогічних умов розвитку учнів і формування
їхнього здоров’я породжує зниження рівня соціального комфорту учнів як
узагальнюючого стану їх здоров’я, що часто стає причиною різноманітних
відхилень у їхньому поводженні, відчуженості від школи, втрати інтересу
до навчання, сімейних конфліктів тощо.

Необхідність і своєчасність проведенного дослідження зумовлені,
передусім, нагальною потребою вирішення проблеми покращення стану
здоров’я школярів. Рівень культури здоров’я випускників шкіл не
відповідає вимогам суспільства, і тому назріла необхідність перегляду
системи роботи з урахуванням сучасного стану освіти та основних
тенденцій розвитку науки про здоров’я.

4. Доведено, що використання історико-педагогічної спадщини,
педагогічних поглядів та досвіду з питань формування здорового школяра,
які належать видатним педагогам минулого – Я.Коменському, І.Песталоцці,
К.Ушинському, П.Лесгафту, А.Макаренку і В.Сухомлинському, дозволить
більш ефективно й послідовно розробляти соціально-педагогічну систему
роботи з цієї проблеми в сучасних умовах. Педагогічний досвід минулого
підтверджує думку про те, що позбавитися такого соціального явища, як
погіршення стану здоров’я населення, дітей і учнівської молоді, можна
лише загальними зусиллями всього суспільства.

Встановлено, що раніше виконані дослідження з питань формування культури
здоров’я школярів не відповідають сучасним вимогам прогресивного
розвитку шкільної освіти. Ця проблема є перспективним напрямом наукових
досліджень в українській педагогіці. Ефективність виховного впливу може
бути значною мірою підвищена в результаті комплексного наукового
обґрунтування соціального, культурологічного, педагогічного й
валеологічного аспектів даного напряму. Загалом, опубліковані роботи з
теми дослідження недостатньо характеризують зміст педагогічної системи
формування, збереження й зміцнення здоров’я школярів.

5. Доведено, що культура здоров’я особистості – це важливий складовий
компонент загальної культури людини, обумовлений матеріальним і духовним
середовищем життєдіяльності суспільства, що виражається в системі
цінностей, знань, потреб, умінь і навичок формування, збереження й
зміцнення її здоров’я.

Це визначення покладено в основу розробки авторської концептуальної
моделі культури здоров’я особистості, яка складається з трьох блоків:

– програмно-змістовний блок включає всю систему знань у галузі
формування, збереження й зміцнення здоров’я у всіх його аспектах:
духовному, психічному й фізичному. Цей блок характеризує спроможність
людини грамотно розробити й постійно вдосконалювати індивідуальну
оздоровчу систему. У ньому відбивається змістовний бік освіченості
особистості в питаннях здоров’я з урахуванням віку, статі й ін.;

– потребнісно-мотиваційний блок відбиває світоглядну складову культури
здоров’я особистості. Компоненти цього блоку характеризують високий
ступінь розвитку духовності, гуманістичних ціннісних орієнтацій індивіда
в їхній цілісності, виявляють розуміння ним сенсу життя й усвідомлення
його цінності, а також сприйняття своєї сутності як космопланетарної
істоти;

– діяльнісно-практичний блок відбиває результат оволодіння людиною
необхідним обсягом умінь і навичок виконання оздоровчих технологій з
ведення здорового способу життя, що відбиває практичну спрямованість на
активну, плідну й довгу життєдіяльність.

Авторська модель культури здоров’я особистості була покладена в основу
розробки моделі культури здоров’я школяра, що складає блоки:

– програмно-змістовий блок характеризує всі види знань і уявлень
школярів, що відбивають об’єктивні явища в процесі фізичного виховання й
валеологічної діяльності. Вони включають підготовку учнів до розробки,
аналізу й виконання індивідуальної оздоровчої системи на основі знання
валеологічних закономірностей і процесів фізичного розвитку, добору
індивідуальних оздоровчих технологій відповідно до вікових, статевих
особливостей і т.ін.

– потребнісно-мотиваційний включає такий суб’єктивний чинник, як мотиви,
що охоплюють прагнення, потреби й інтереси школяра. У ролі стимулу
формування культури здоров’я школяра можуть виступати зовнішні
обставини, але провідне значення тут мають мотиви, такі як: любов до
людей, радість пізнання, бажання бути щасливим, участь у творчості,
прагнення бути здоровим, фізично дужим і гарним тощо.

– діяльнісно-практичний блок можна вважати найбільш значущим з позиції
системного підходу до формування культури здоров’я школяра. Відомо, що в
процесі навчальної діяльності школярів здійснюється засвоєння знань,
розвиток основних фізичних умінь і навичок, фізичних якостей,
розвивається ціннісне ставлення до світу, формуються, інтегруються й
виявляються різноманітні якості особистості.

6. Методологічна основа для розуміння всього комплексу питань
формування, збереження й зміцнення здоров’я школярів складається з ідей
про те, що здоров’я людини необхідно розглядати як систему з
пірамідальним принципом побудови. Виходячи з цього, розроблено Концепцію
неперервної валеологічної освіти в Україні, яка будується на гуманізації
навчально-виховного процесу, комплексному, особистісно діяльнісному
підходах, що передбачають насамперед захист дитини і її здоров’я в
духовному, психічному й фізичному аспектах. Розробка вказаної концепції
дозволила в організаційному, теоретичному й методологічному планах
створити систему валеологічної освіти шляхом інтеграції фізкультурної й
валеологічної освіти із загальноосвітніми предметами навчального плану
сучасної школи.

7. Виявлено основні тенденції формування змісту шкільної валеологічної
освіти в соціокультурному контексті, а також обґрунтовано можливості
творчого використання зарубіжного й національного досвіду в сучасних
умовах. Освіта повинна бути засобом розвитку природних можливостей та
здібностей людини. Тому основне завдання школи – не передача великої
суми різноманітних знань, а формування розумових сил особистості,
задоволення її освітніх потреб, розвиток індивідуальності, духовного,
психічного й фізичного потенціалу.

Величезне значення в шкільній практиці приділяється навчальній роботі,
яка є основним джерелом одержання систематичних знань, вироблення вмінь
і навичок з питань формування, збереження й зміцнення здоров’я засобами
предметів освітньої галузі здоров’я і фізична культура, а також їх
інтеграції з іншими предметами навчального плану школи.

Вагомим доповненням до процесу шкільної освіти й виховання є позакласна
робота в її різноманітних формах, які сприяють формуванню культури
здоров’я школярів.

Автор дійшов висновку, що система формування культури здоров’я школярів
– це спеціально організований, цілеспрямований розвиток духовних,
психічних і фізичних сил і здібностей особистості в їх цілісності в
результаті спільної культурологічної, аксіологічної, валеологічної,
фізкультурної діяльності школи, сім’ї й громадськості на основі єдності
навчального й виховного процесів, повної реалізації валеологічного
потенціалу всіх навчальних дисциплін і видів діяльності школярів.

8. У результаті дослідження зроблено висновок, що педагогічну ідеологію
формування культури здоров’я молоді треба постійно поширювати в
суспільній свідомості. Основним середовищем, де може бути впроваджена
відповідна соціальна політика, орієнтована на формування культури
здоров’я населення, є насамперед система освіти.

Керівники освітньої галузі, які приймають рішення з питань формування
культури здоров’я молоді, для досягнення успіху повинні враховувати, що
школу необхідно забезпечити ідеологічним ресурсом – озброїти її метою й
перспективами задоволення вказаної соціокультурної потреби, визначити
етапи реалізації завдань; здійснити повноцінну фінансову підтримку,
доступ до інформації про напрями діяльності, у реалізації яких
зацікавлені навчальні заклади.

9. Виконане дослідження дозволило сформулювати рекомендації для широкого
кола науковців, учителів-практиків системи освіти з питань формування
культури здоров’я школярів.

Результати дисертаційного дослідження, опубліковані в монографії,
програмах, підручнику, посібниках та наукових статтях, можуть бути
використані в дослідницькій роботі науковців, практичній діяльності
викладачів, учителів та вихователів.

Основні висновки й положення дисертації будуть сприяти реалізації
Національної доктрини розвитку освіти, Концепції загальної середньої
освіти (12-річна школа), Цільової комплексної програми „Фізичне
виховання – здоров’я нації”, Національної програми „Діти України”. У
зв’язку з цим вважаємо за доцільне рекомендувати Міністерству освіти і
науки переглянути перелік спеціальностей і спеціалізацій фахової
підготовки та перепідготовки педагогів і ввести до навчального плану
сучасної школи предмет „Культура здоров’я”.

У подальшому вважаємо за доцільне спрямовувати зусилля вчених на
подальшу розробку теоретичних і практичних засад формування культури
здоров’я не лише школярів, а й студентської молоді, започаткування нових
науково-теоретичних напрямків фундаментальних досліджень цієї освітньої
галузі.

Перспективною є розробка теоретичних, методологічних і методичних засад
формування культури здоров’я школярів з орієнтацією на сучасні тенденції
освіти в демократичних країнах світу з метою формування культури
здоров’я школярів на рівні світових стандартів.

Ця робота може бути продовжена в таких напрямах, як подальше
вдосконалення програм різних типів шкільних закладів, підготовки
підручників для школярів різного віку, посібників для студентів,
учителів з питань культури здоров’я школярів.

Дисертаційне дослідження дає змогу сформулювати подальші напрями
впровадження ідей формування культури здоров’я школярів: доцільний
спосіб розробки й побудови змісту освітньої галузі здоров’я й фізична
культура – блочно-модульний спосіб структурування навчального матеріалу,
який уможливлює його систематизацію, дозволяє чітко визначити тезаурус
галузі, вести рейтинговий спосіб оцінки рівня знань, забезпечує
організацію самостійної діяльності учнів з питань культури здоров’я
школярів, гуманізації та гуманітаризації процесів навчання й виховання,
формування гуманістичних ціннісних орієнтацій школярів тощо.

Проблему формування культури здоров’я дітей та учнівської молоді
недостатньо розроблено з точки зору її глобальності й багатоаспектності.
Отже, удосконалення системи формування культури здоров’я школярів –
комплексна наукова проблема тривалого характеру.

Необхідність подальшої розробки нового напряму в педагогіці педагогічної
системи формування культури здоров’я школярів та учнівської молоді
зумовлено змінами в суспільстві й у системі освіти: створення
полікультурної ситуації, формування демократичних цінностей, збільшення
питомої ваги міжнародної інтеграції та ін.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії, підручники й посібники

Горащук В.П. Формирование культуры здоровья школьников (теория и
практика). – Луганск: Альма-матер, 2003. – 388 с.

Горащук В.П. Валеологія: Підручник для 10–11 класів cередньої
загальноосвітньої школи. – К.: Генеза, 1998. – 144 с.

Горащук В.П. Організація навчально-виховного процесу з валеології в
загальноосвітній середній школі: Навч. посіб. – Луганськ: Альма – матер,
2001.— 111 с.

Статті в наукових фахових виданнях

Горащук В.П. Роль ігр-естафет в фізичному розвитку учнів // Початк. шк.
– 1986. – № 1. – С . 55 – 58.

Горащук В.П. Валеологія: наука, навчальний предмет, культура здоров’я //
Освіта на Луганщині. – 1997. – № 12. – C. 92 – 95.

Горащук В.П. Здоров’я учнів. Від чого воно залежить? // Рідна шк. –
1997. – № 34. – C. 55 – 56.

Горащук В.П. Соціально педагогічний статус валеологічної науки // Рідна
шк. – 1998. – № 1. – С. 70 – 71.

Горащук В.П. Здоровье населения региона: проблемы, пути выхода // Вісн.
Луган. держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка. – 1999. – № 2(12). – С.
50 – 53.

Горащук В.П. Каким должен быть учитель валеологии // Вісн. Луган. держ.
пед. ун -ту ім. Тараса Шевченка. – 1999. – № 4(14). – С. 82 – 87.

Горащук В.П. Культура здоров’я – складова частина загальної духовної
культури школярів // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка.
– 1999. – № 8(18). – С. 106 – 109.

Горащук В.П., Окипнюк В.Т. Особенности преподавания предмета
„валеологія” в XІ классе // Вісн. Луган. держ. пед. ун – ту ім. Тараса
Шевченка. – 2000.  – № 2(22). – С. 49 – 55.

Горащук В.П. Взгляды В.А. Сухомлинского на формирование культуры
здоровья школьников // Вісн. Луган. держ. пед. ун – ту ім. Тараса.
Шевченка. – 2000. – № 7(27). – С. 40 – 48.

Горащук В.П. Основні поняття шкільного курсу „валеологія” // Фіз.
виховання в шк. – 2000. – № 4. – С. 47 – 49.

Горащук В.П. Валеологічні погляди В.О. Сухомлинського на
навчально-виховний процес у школі // Проблеми педагогічних технологій:
Зб. наук. пр. Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2000. – № 3.
– C. 4 – 10.

Горащук В.П. Сутнісна характеристика „культура здоров’я особистості” //
Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр. /
Редкол. Гузій Н.В.(відп. ред.) та ін. – К.: НПУ, 2000. – Вип. 4. – С.
23 – 28.

Горащук В.П. Концептуальні основи формування культури здоров’я школяра
// Нові технології навчання: Наук. – метод. зб. / Ред. кол.: Б.І. Холод
(голов. ред.), О.Я. Савченко, О.І. Ляшенко, А.М. Федяєва та ін. — К.:
НМЦВО, 2000.– Вип. 28. – С. 206 – 213.

Горащук В.П. Кваліфікаційна характеристика викладача інтегрованого курсу
освітньої галузі Фізична культура і здоров’я // Гуманізація
навчально-виховного процесу: Зб. наук. пр.- Вип. № ІX / За заг. ред.
Л. Льогенького та В.І. Сипченка. – Слов’янськ: ВЦ СДПІ, 2000. – С.
39 – 44.

Горащук В.П. Поняття „Культура здоров’я” у шкільному курсі „Валеологія”
// Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Тараса. Шевченка. – 2001. – № 9. –
С. 31 – 40.

Горащук В.П. Кабінет валеології в школі // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту
ім. Тараса Шевченка. – 2001. – № 1. – С. 49 – 53.

Горащук В.П. Розробка індивідуальної оздоровчої системи старшокласників
// Рідна шк. – 2001. – № 2. – С. 40 – 41.

Горащук В.П. Формування культури здоров’я студентів педагогічного
університету // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики:
Зб. наук. пр. / Редкол. Гузій Н.В. (відп. ред.) та інші. – К.: НПУ,
2001. – Вип. 5. – С.177 – 182.

Горащук В.П. Теоретичні підходи до формування культури здоров’я
школярів // Зб. наук. пр. Бердян. держ. пед. інституту ім. П.Д. Осипенка
(Педагогічні науки) У 2- х ч. / Редкол.: В.В. Крижко (відп. ред.) та ін.
– Бердянськ: БДПІ, 2002. – Ч. 1. – С. 128 – 136.

Горащук В.П. Культура здоровья спортсмена и ее сущность // Педагогіка,
психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту:
Зб. наук. пр. / За ред. Єрмакова С.С. – Х.  – Донецьк, 2004. – №1. – С.
64 – 72.

Статті

Горащук В.П. Формирование культуры здоровья у школьников // Актуальные
проблемы образования и воспитания учащейся молодежи. – Луганск, 1993. –
Ч.I. – С. 22 – 25.

Горащук В.П. Квалификационная характеристика учителя интегрированного
курса „Основы валеологии” // Актуальні проблеми оздоровчої фізкультури,
спорту для інвалідів та валеології: Зб. матеріалів третьої Всеукр.
наук.-практ. конф. – Кіровоград, 1995. – С. 22 – 27.

Горащук В.П. Формирование культуры здоровья школьников задача
современной школы: Сб. ст.: история, педагогика. – Луганск: ЛГПИ, 1996.
– Вып. 2. – Ч.2. – C. 82 – 92.

Горащук В.П. Основні поняття шкільного курсу „Основи валеології” //
Актуальні проблеми валеології та оздоровчої фізкультури в навчальних
закладах України: Зб. матеріалів четвертої наук.-практ. конф. –
Кіровоград, 1997. – C. 228 – 235.

Горащук В.П. Основные понятия школьного курса „Основы валеологии” //
Формування, збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління як
обов’язковий компонент системи національної освіти: Матеріали міжнар.
наук.-практ. конф. з валеології. – К.: Ін-т змісту і методів
навчання,1997. – C. 78 – 84.

Природні біологічно-активні комплекси: зв’язок з валеологією та активним
довголіттям / Горащук В.П. та ін. // Спорт для всіх. – 1998. – № 1. – С.
61 – 67.

Горащук В.П. Культура здоровья личности и ее сущность // Ціннісні
пріоритети освіти у ХХІ столітті: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.
11-13 листопада 2003 р., м. Луганськ. – Ч. 3. – Луганськ: Альма-матер,
2003. – С. 216  –  224.

Горащук В.П. Развитие силовой выносливости у учащихся 6-7 летнего
возраста // Науч. реферат. сб. – Вып. 2 (44). – М., 1986. – 24 с. //
Депон. в ОЦНИ. „Школа и педагогіка” МП СССР и АПН СССР № 20085.

Тези доповідей

Горащук В.П. Контроль за уровнем развития силовой выносливости у детей
6-7 лет // Комплексный контроль в подготовке юных спортсменов. – М.,
1984. – C. 9 – 10.

Горащук В.П. Методика воспитания скоростной выносливости у детей 6-7
летнего возраста // Исследование проблем дошкольного воспитания в
трудах молодых ученых. – М., 1985.  –  C. 57 – 58.

Горащук В.П., Карпенко И.М. Формирование у будущих учителей творческого
социального мышления // Формирование творческой личности
специалиста-учителя в условиях перестройки работы школы. – Николаев,
1990. – С. 124 – 126.

Горащук В.П., Карпенко И.М., Чернов Э.Г. Использование опыта искусства в
сознании катарсисной педагогики // Взаимодействие искусств в духовном
развитии школьников: Тез. докл. – Ворошиловград, 1990. – С. 138 – 140.

Горащук В.П., Драгнев А.М. Из опыта работы над программой „Здоровье
детей и учащейся молодежи” в Луганской области // Здоров’я і освіта:
Тез. І всеукр. наук.-практ. конф. – Луганськ, – 1993. – Ч. 1. – С.
81 – 84.

Горащук В.П. Формування культури здоров’я школяра як один з обов’язків
педагога // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи
розвитку: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф.  – Ч. ІV (продовження):
Інноваційні технології в навчально-виховному процесі вузу. – К., 1996. –
С. 75 – 76.

Горащук В.П. „Радість життя” та „Азбука здоров’я” Проекти шкільних
програм формування основ культури здоров’я у початковій школі //
Початкова школа ХХІ століття: Матеріали міжнар. пед. форуму Ч.І. – К.:
Гранд, 1996. – C. 185 – 186.

Горащук В.П. Концептуальні основи формування культури здоров’я школярів
// Четвертий Міжнародний науковий конгрес. Олімпійський спорт і спорт
для всіх: Проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та
реабілітації: Тез. доп. – К.: Олімпійська л-ра, 2000. – С.527.

Valerij Horascuk, Svetlana Vychor: Formovanі kultury zdravі masmedіі. //
Problematіka vychovy detі a mladeze ke zdravemu zpu sobu zіvota v
evropskych ze mіch. – Brno,1997. – C.152 – 153.

Valerij Horascuk, „Radost ze zі vota” a „Abeseda zdravі” jakoprogramy
formovanі zakldu kultury zdravі na ZS // Problematіka vychovy detі a
mladeze ke zdravemu zpu sobu zіvota v evropskych ze mіch. – Brno,1997. –
C. 206.

Концепція, державний стандарт, програми, методичні розробки

Концепція неперервної валеологічної освітив Україні [Проект] / Горащук
В.П. та ін. / М-во освіти України, Міністерство охорони здоров’я
України. – К., 1994. – 36 с.

Концепція неперервної валеологічної освіти в Україні, / Горащук В. та
ін. Шкільний курс „Валеологія”: Зб. матеріалів. – К.: Освіта, 1994. –
С.5 – 19.

Державний стандарт загальної середньої освіти в Україні: Проект /
Горащук В.П. та ін. / Освітня галузь „Фізична культура і здоров’я”.
Освітня галузь „Валеологія”. – К.: Генеза, 1997. – С. 31 – 54.

Програма предмета шкільного компонента „Основи валеології” для учнів
1-10 класів [Проект] / Горащук В. та ін. // Шкільний курс „Валеологія”:
Зб. матеріалів. – К.: Освіта, 1994. С. 73 – 86.

Горащук В.П. Програма курсу „Здоров’я школяра” (1 – 11 класів, 183(366)
год.) // Програми курсів основ природничих дисциплін за вибором для
загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій. – К.: Освіта, 1994. – С.
51 – 62.

Горащук В.П. Программа учебного предмета „Основы валеологии” для
учащихся общеобразовательных школ. – Луганск: ЛГПИ,1994. – 18 с.

Горащук В.П., Романюк Б.П., Драгнев А.М. Программа учебного предмета
„Основы валеологии” для учащихся лицеев, гимназий, специализированных
школ гуманитарного и биолого-медицинского профиля. – Луганск: ЛГПИ,
1994. – 14 с.

Здоров’я (валеологія) Стандарт навчального українознавчого інтегрованого
курсу для української національної школи-родини [Проект] / Горащук В.П.
та ін. // Ін-т Українознавства Київ. нац. – ім. Т. Шевченка. – К., 1995.
– 118 с.

Горащук В.П., Романюк Б.П., Драгнев А.М. Основи здоров’я 10-11 клас
(17-34 год.,0,51 год. на тиждень) // Програми курсів основ природничих
дисциплін за вибором для загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій. – К.:
Перун, 1996. – С. 20 – 28.

Горащук В.П. Програми учбових предметів „Радість життя” та „Азбука
здоров’я” для учнів середньої загальноосвітньої школи (початкова школа)
українською та російською мовами. – 2-ге вид. доп. та перероб. – 
Луганськ: Елтон 2, 1996. – 38 c.

Горащук В.П. Програми учбових предметів „Пізнай себе” та „Моє здоров’я”
для учнів середньої загальноосвітньої школи (основна школа) українською
та російською мовами. – 2-ге вид., доп. та перероб. –Луганськ: Елтон 2,
1996. – 36 c.

Горащук В.П. Програма учбового предмета „Основи валеології” для учнів
середньої загальноосвітньої школи (старша школа) українською та
російською мовами. – 2-ге вид., доп. та перероб. – Луганськ: Ельтон 2,
1996. – 24 c.

Основи валеології. Навч. програма загальноосвітнього курсу для студентів
пед. ВНЗ (освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр) / Горащук В.П. та
ін. // Інформ. вісн. „Вища освіта”. – 2001. – № 6. – С. 43 – 47.

Горащук В.П., Третьяк И.Е., Драгнев А.М. Формирование осанки у
школьников 6-7 летнего возраста: Метод. рекомендации / Ворошиловград.
ИУУ. – Ворошиловград, 1987. – 24 с.

Горащук В.П., Быстрюков В.А. Методические рекомендации по методике
физического воспитания для студентов-практикантов: (Студентам пед.
фак.).- Луганск: ЛГПИ, 1998. – 12 с.

Горащук В.П. Теоретичні і методологічні засади формування культури
здоров’я школярів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук із
спеціальності 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. –
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди.
– Х., 2004.

В основу дисертаційного дослідження покладені теоретичні й методологічні
засади формування культури здоров’я учнів у системі шкільної освіти.

Передумовою дослідження є входження України в освітню співдружність
розвинених європейських країн, реформування сучасної шкільної освіти,
підвищення в ній значення дисциплін культурологічного, гуманітарного й
оздоровчого напрямку.

Здійснено ретроспективний аналіз стану здоров’я школярів, а також
історію становлення й розвитку педагогічних поглядів на формування,
збереження та зміцнення здоров’я учнівської молоді.

Введено нове поняття „культура здоров’я школярів”, яке розглядається як
важливий складовий компонент культури його, що обумовлений матеріальним
і духовним середовищем життєдіяльності суспільства, який виражається в
системі цінностей, знань, потреб, умінь і навичок з формування,
збереження й зміцнення його здоров’я, завдяки чому шкільна система
освіти набуває культурологічної, гуманістичної й оздоровчої
спрямованості.

Теоретичне узагальнення наукових поглядів учених-педагогів, філософів,
медиків та ін. забезпечило визначення змісту базового поняття „культура
здоров’я”, дозволило розробити структурну модель культури здоров’я
школяра та її особливості функціонування на основі системного підходу.

Розроблено Концепцію неперервної валеологічної освіти в Україні, яка
дозволить більш ефективному формуванню культури здоров’я учнів як
культурологічного, аксіологічного й оздоровчого напрямку роботи
загальноосвітньої школи, що сприяє створенню й удосконаленню структури,
змісту, форм і методів організації педагогічного процесу формування
здорового покоління.

Розкрито культурологічну спрямованість змісту шкільної освіти з питань
здоров’я на підставі валеологічних і педагогічних концепцій, можливість
формування в школярів уявлень про цілісну картину світу й місце в ній
людини, про її здоров’я як систему з пірамідальним принципом побудови.

Обґрунтовано педагогічні умови формування культури здоров’я школярів,
які дозволяють здійснювати диференційований і особистісноорієнтований
підходи до виховання та навчання, що сприяють творчому розвитку
особистості.

Розроблено, підготовлено і впроваджено методичне забезпечення процесу
формування культури здоров’я учнів початкової, основної і старшої школи.
Воно спрямоване на розширення знань школярів про феномени: „здоров’я”,
„культура здоров’я”, на формування гуманістичних ціннісних орієнтацій,
накопичення вмінь і навичок здійснення оздоровчих технологій, уміння
вести здоровий спосіб життя. Крім цього, навчально-методичний комплекс
включає Концепцію неперервоної валеологічної освіти в Україні, Державний
стандарт загальної середньої освіти в Україні (освітня галузь
„Валеологія”), шкільні програми та програми для студентів, шкільний
підручник, методичний посібник для студентів і вчителів.

Коректність вихідних положень запропонованої педагогічної системи
формування культури здоров’я школярів підтверджена комплексом досліджень
і широкомасштабного впровадження в систему освіти України.

Ключові слова: культура здоров’я школяра, фізична культура, валеологія,
здоровий спосіб життя, зміст освіти, шкільна освіта, система,
педагогічна система.

Горащук В.П. Теоретические и методологические основы формирования
культуры здоровья школьников. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора педагогических наук по
специальности 13.00.01 – общая педагогика и история педагогики. –
Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С.Сковороды.
– Харьков, 2004.

В диссертационном исследовании раскрываются теоретические и
методологические основы формирования культуры здоровья учащихся в
системе школьного образования.

Предпосылкой исследования является вхождение Украины в образовательное
содружество развитых европейских стран, реформирование современного
школьного образования, повышение в нем значения дисциплин
культурологического, гуманытарного и оздоровительного направлений.

Осуществлён комплексный анализ состояния здоровья школьников, раскрыта
история становления и развития педагогических взглядов на формирование,
сохранение и укрепление здоровья учащейся молодежи.

Введено новое понятие „культура здоровья школьников”, которое
рассматривается как составной компонент его обшей культуры,
обусловленный материальной и духовной средой жизнедеятельности общества,
выражающийся в системе ценностей, знаний, потребностей, умений и навыков
по формированию, сохранению и укреплению его здоровья. Благодаря этому
школьная система образования и воспитания приобретает культурологическую
и оздоровительную направленность.

Теоретическое обобщение взглядов ученых-педагогов, философов, медиков и
др. обеспечило раскрытие содержания базового понятия „культура
здоровья”, позволило разработать структурную модель культуры здоровья
школьника и особенности её формировния на основе системного подхода.

Разработана Концепция непрерывного валеологического образования в
Украине, способствующая формированию культуры здоровья учащихся как
культурологического, аксиологического и оздоровительного направления
работы общеобразовательной школы. Она обеспечивает содействие созданию и
усовершенствованию структуры, содержания, форм и методов организации
учебно-воспитательного процесса по формированию здорового поколения.

Раскрыта культурологическая направленность содержания школьного
образования в аспекте формирования культуры здоровья на основе
валеологических и педагогических концепций, обоснована возможность
формирования у школьников представлений о целостной картине мира и месте
в ней человека, о его здоровье как системе с пирамидальным принципом
построения.

Обоснованы педагогические условия формирования культуры здоровья
школьников, позволяющие осуществлять дифференцированный и личностно
ориентированный подходы к воспитанию и обучению, которые оказывают
содействие в творческом развитии личности.

Разработано, подготовлено и внедрено методическое обеспечение процесса
формирования культуры здоровья учащихся начальной, основной и старшей
школы. Оно направлено на расширение знаний школьников о феноменах
„здоровье”, „культура здоровья”, на формирование гуманистических
ценностных ориентаций, накопление умений и навыков выполнения
оздоровительных технологий, выработку установок на ведение здорового
образа жизни. Учебно-методический комплекс включает Концепцию
непрерывного валеологического образования в Украине, Государственный
стандарт общеого среднего образования в Украине (образовательная отрасль
„Валеология”), школьные программы, программа для студентов, школьный
учебник, методическое пособие для студентов и учителей.

Корректность исходных положений предложенной педагогической системы
формирования культуры здоровья школьной молодежи подтверждена комплексом
исследований и широкомасштабным внедрением в систему школьного
образования Украины.

Ключевые слова: культура здоровья школьника, физическая культура,
валеология, здоровый образ жизни, содержание образования, школьное
образование, система, педагогическая система.

Goraschuk V.P. Theoretical and methodological principles of pupils’
health culture forming. – Manuscript.

Thesis for a Doctor’s degree on speciality 13.00.01 – general pedagogics
and history of pedagogics. Kharkiv National State Pedagogical University
named after G.S. Skovoroda. – Kharkiv, 2004.

The basis of thesis is theoretical and methodological principles of
pupils’ health culture forming in the system of secondary education.

The premise of this research is entering Ukraine into educational
commonwealth of developed European countries, the reform of contemporary
secondary education, raising the importance of culturalogical and
health-improvement direction in it.

The complex analysis of pupils’ health condition has been done and also
the history of foundation and development of pedagogical views on
pupils’ health culture forming have been reviewed.

The new definition „pupils’ health culture” has been introduced. This is
a very important component of their culture that is stimulated by
material and spiritual environment of social activity. This is expressed
in the system of values, knowledge, requirements, abilities and skills
which is used to form, to keep and to strengthen their health. Due to it
the school system acquires culturalogical, humanistic and
health-improvement direction.

Theoretical generalization the views of pedagogical scientists,
philosophers, medical scientists ensured the definition „health
culture”. It permitted to develop the structural model of „pupils’
health culture” and the peculiarities of its formation on the basis of
the system approach.

The author developed the conception of continuous valeological education
in Ukraine which helps to form more effective pupils’ health culture as
culturalogical and health-improvement direction at secondary school. It
assists to create and to improve the structure, the content, forms and
methods of organization of pedagogical process in the formation of
health generation.

It is revealed the culturalogical direction of secondary education
content on the items of health according to valeological and pedagogical
conceptions, the possibility to form pupils’ notion about the world and
about the man’s place in it, about his health as a system with the
pyramidal principle of building.

Pedagogical conditions of forming pupils’ health culture are based npon
the author’s arguments on facts which permit to realize differentiated
and person-oriented approaches in upbringing and education. They assist
in creative development of a personality.

It is prepared and inculcated the methodics ensuring of the process of
pupils’ health culture forming at elementary, basis and senior school.
It assists to improve pupils’ knowledge about phenomena: „health”,
„health culture”, forming humanistic values, gaining abilities and
skills to execute health-improvement technologies, the ability to behave
healthy way of life. Also the school methodics complex includes the
conception, the programme, the project of a standard for pupils, the
programme for students, the textbook, the textbook of methodics for
students and teachers.

The correctness of initial data of the pedagogical system of pupils’
health culture forming was confirmed by the complex of researches and by
the widespread adoption in the educational system of Ukraine.

Key words: health culture of a person, health culture of a pupil,
physical culture, valeology, healthy way of life, the content of
education, school education, system, pedagogical system.

Підписано до друку 15.12.2004 р. Формат 60х84/16.

Папір офсетний. Гарнітура Times Roman Cyr.

Ум. друк. арк. 1,9. Тираж 100 прим. Зам.

Видавничо-інформаційний центр

Луганського національного педагогічного університету

імені Тараса Шевченка

91001, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2. Тел. (0642) 58-03-20

PAGE 3

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020