.

Особливості мікробіоценозу піхви та імунно-ендокринного гомеостазу у жінок репродуктивного віку з хронічною трихомонадно-хламідійною інфекцією (авторе

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
116 2816
Скачать документ

ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ

АМН УКРАЇНИ

ІЛЮК ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 616-055.2:616.98+612.017.1+612.43

Особливості мікробіоценозу піхви та імунно-ендокринного гомеостазу у
жінок репродуктивного віку з хронічною трихомонадно-хламідійною
інфекцією

14.01.01 – акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ–2004

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН
України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Іванюта Лідія
Іванівна,

Інститут
педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, керівник відділення
реабілітації репродуктивної функції.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

член-кор. АМН і НАН України

Степанківська Галина
Костянтинівна,

Національний медичний
університет ім.О.О.Богомольця МОЗ України, професор кафедри акушерства
та гінекології № 1

доктор медичних наук

Ромащенко Оксана Василівна,

Інститут урології АМН
України, головний науковий співробітник відділу сексології та андрології

Провідна установа: Київська медична академія
післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра акушерства,
гінекології та перинатології.

Захист дисертації відбудеться “ 20 ” квітня 2004 року о
13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 по
захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук за
спеціальностями „Педіатрія”, „Акушерство та гінекологія” при Інституті
педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул.
Мануїльського, 8).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту
педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (м. Київ, вул.
Мануїльського, 8)

Автореферат розісланий “ 28 ” лютого 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
КВАШНІНА Л.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Проблема порушень репродуктивної функції
привертала увагу лікарів-дослідників в усі часи. В умовах демографічної
кризи в Україні, вирішення проблеми неплідного шлюбу набуває особливого
медико-соціального значення.

Ще на початку 20 століття першочергову роль в етіології порушень
репродуктивної функції у жінок відводили запальним захворюванням
внутрішніх статевих органів (ЗЗВСО), які займають провідне місце серед
гінекологічної патології (Г.К.Степанківська та співавт., 1997;
Л.І.Іванюта та співавт., 2000; Ю.П.Вдовиченко та співавт., 2000). В
переважній кількості випадків ЗЗВСО індуковані специфічними екзогенними
мікроорганізмами. Частота генітального інфікування збудниками, які
передаються статевим шляхом має неухильну тенденцію до зростання,
причому частота змішаного інфікування у жінок які мають різноманітні
порушення репродуктивного здоров’я, збільшилась протягом останніх 10
років досліджень вдвічі (В.І.Пирогова та співавт., 1999).

До “класичних” захворювань, що передаються статевим шляхом приєдналися
так звані “хвороби нової генерації”: вірусні захворювання, хламідіоз,
мікоуреаплазмоз, вивченню яких приділяється велика увага. В той же час
трихомоніаз лишається найбільш поширеним інфекційним захворюванням
геніталій (Доповідь дослідницької групи ВООЗ, 1999; Л.І Тихонова, 1999).
Згідно офіційним даним в 2001 році захворюваність на сечостатевий
трихомоніаз займала в Україні провідне місце, складаючи 51,5% в
загальній структурі ІПСШ (Л.Д.Калюжна, 2002). Лише у 10,5% хворих
трихомоніаз перебігає як моноінфекція, в решті випадків це змішаний
протозойно-бактеріальний процес (І.С.Анчупане, 1992).

За даними літератури асоціація Trichomonas vaginalis з Chlamydia
trachomatis є одним з найчастіших сполучень, доказано прямопропорційний
зв’язок між інфікуванням С.trachomatis і T.vaginalis і ЗЗВСО у жінок
(J.D.Oriel et al., 1984; О.К.Погодін, 1997; А.В.Михайлов та співавт.,
2000). Здатність трихомонад до незавершеного фагоцитозу, призводить до
резервування у собі С.trachomatis. Це пояснює високу частоту рецидивів
хламідіозу при нехтуванні належною діагностикою та лікуванням
урогенітального трихомоніазу (Н.М.Овчинніков та співавт., 1975;
Н.І.Щербакова та співавт., 1983).

Асоційовані урогенітальні інфекції, що впливають взаємопосилюючись одна
на одну, викликають значні зміни місцевої і загальної імунної реакції,
призводять до формування анатомічних та функціональних змін органів
репродуктивної системи (Л.І.Іванюта, 1995, 1997; Л.К.Глазкова 1997;
О.В.Ромащенко, 1999). Отже, вивчення змін імунного та ендокринного
гомеостазу при трихомонадно-хламідійній інфекції дасть змогу
використовувати терапевтичні заходи патогенетично і диференційовано.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота є фрагментом наукової тематики “Поєднані форми
неплідності, диференційна діагностика, особливості протікання та
патогенетична корекція” відділення реабілітації репродуктивної функції
жінок ІПАГ АМН України, номер державної реєстрації 0196 Н006280, шифр
теми ВК 20000796.

Мета роботи. Удосконалити лікування порушень репродуктивної функції при
хронічній трихомонадно-хламідійній інфекції у жінок репродуктивного віку
на основі оптимізації методів лабораторної діагностики та вивчення
патогенетичних механізмів гормонально-імунологічних аспектів.

Задачі дослідження:

Вивчити частоту хронічної трихомонадно-хламідійної інфекції при
запальних захворюваннях внутрішніх статевих органів у жінок
репродуктивного віку, в тому числі з неплідністю.

Дати порівняльну оцінку діагностичної значущості мікроскопічного,
ІФА-серологічного і молекулярно-біологічного методу (ПЛР) в діагностиці
хронічної трихомонадно-хламідійної інфекції.

Вивчити типи мікробіоценозу урогенітального тракту у жінок
репродуктивного віку при запальних захворюваннях внутрішніх статевих
органів і визначити особливості перебігу хронічної
трихомонадно-хламідійної інфекції при різних типах мікробіоценозу.

Вивчити стан гіпофізарно-гонадної та імунної систем хворих на хронічну
трихомонадно-хламідійну інфекцією в залежності від фази циклу та типу
мікробіоценозу.

Розробити та оцінити ефективність індивідуалізованих лікувальних
комплексів хронічної трихомонадно-хламідійної інфекції з урахуванням
стану імунно-ендокринного гомеостазу і мікробіоценозу піхви.

Об’єкт дослідження – мікробіоценоз піхви та імунно-ендокринний гомеостаз
у жінок репродуктивного віку з хронічною трихомонадно-хламідійною
інфекцією.

Предмет дослідження – клінічні, мікробіологічні, гормональні та
імунологічні особливості у жінок репродуктивного віку, що
спостерігаються на фоні хронічної трихомонадно-хламідійної інфекції

Методи дослідження – клінічні, інструментальні, молекулярно-біологічні,
біохімічні, метод медичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів.

Вперше в регіоні вивчено клініко-статистичні дані щодо частоти хронічної
трихомонадно-хламідійної інфекції у жінок репродуктивного віку з ЗЗВСО
та у жінок з неплідністю.

Показано, що для виявлення збудників запального процесу, особливо
змішаних інфекцій, потрібно проводити комплексне обстеження хворих з
використанням усіх можливих методів діагностики та матеріалу з усіх
доступних вогнищ інфекції; показано високу чутливість та специфічність
методів ДНК-ампліфікації (ПЛР).

Виділено типи мікробіоценозу піхви, що спостерігаються при різних формах
перебігу хронічної трихомонадно-хламідійної інфекції; вивчено стан
гіпофізарно-гонадної та імунної системи у хворих на хронічну
трихомонадно-хламідійну інфекцію в залежності від форми перебігу
захворювання та типу мікробіоценозу. Розроблено алгоритм: відповідність
типу мікробіоценозу піхви стану імунно-ендокринного гомеостазу.

Розроблено диференційований лікувальний комплекс терапії хронічної
трихомонадно-хламідійної інфекції з урахуванням особливостей
мікробіоценозу та імунно-ендокринного гомеостазу.

Практичне значення отриманих результатів.

Обгрунтовано доцільність комплексного обстеження хворих з хронічними
запальними захворюваннями органів репродуктивної системи з метою
виявлення збудників запального процесу, що дозволяє встановити повний
етіологічний діагноз.

Запропоновано досить простий і зручний алгоритм співставлення типу
мікробіоценозу зі станом гіпофізарно-гонадної та імунної систем при
хронічній трихомонадно-хламідійній інфекції. Алгоритм дозволяє на
підставі лише мікроскопічного дослідження матеріалу з генітального
тракту жінок з хронічною трихомонадно-хламідійною інфекцією визначити
стан імунно-ендокринного гомеостазу та проводити індивідуальну
патогенетичну терапію.

Використання розробленого диференційованого лікувального комплексу
дозволяє знизити частоту ускладнень ЗЗВСО у вигляді неплідності,
покращити умови для подальшого мікрохірургічного лікування, та
допоміжних репродуктивних технологій.

Результати клінічних досліджень впроваджені в роботу гінекологічного
відділення та жіночої консультації пологового будинку № 3 м. Києва,
відділення гінекології № 2 Львівського державного перинатального центру,
жіночої консультації № 1 пологового будинку № 1 м. Херсона, медичної
клініки “МедіаКом” м. Одеси.

Особистий внесок здобувача.

Дисертаційна робота “Особливості мікробіоценозу піхви та
імунно-ендокринного гомеостазу у жінок репродуктивного віку з хронічною
трихомонадно-хламідійною інфекцією” виконана безпосередньо заочним
аспірантом ІПАГ АМН України Т.А. Ілюк. Особистий внесок автора полягає у
виборі напрямку, обсягу і методів дослідження, проведенні клінічного,
гормонального та імунологічного обстеження 130 жінок у динаміці
менструального циклу (50 жінок з хронічною трихомонадно-хламідійною
інфекцією без порушення репродуктивної функції, 50 безплідних жінок з
хронічною трихомонадно-хламідійною інфекцією, 30 здорових жінок
(контрольна група)), узагальненні результатів, їх аналізі, статистичній
обробці даних, обгрунтуванні висновків роботи, а також підготовці
наукових даних до публікації.

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертації
оприлюднені на 2-й міждисциплінарній науково-практичній конференції
“Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика та лікування хламідіозу” (м.
Київ, 2000), 1-й науково-практичній конференції “Епідеміологія,
імунопатогенез, діагностика та лікування ТОRCH-інфекцій” (м. Київ,
2001), 4-й міждисциплінарної науково-практичної конференції
“Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика та лікування
TORCH-інфекцій”, (м. Київ, 2002), 6-й науково-практичній конференції
сексологів і андрологів України, (м. Київ, 2002), конференції молодих
вчених ІАПГ АМН України „Актуальні питання педіатрії, акушерства та
гінекології” (м. Київ, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції
молодих вчених „Вчені майбутнього” (м. Одеса, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 праць, у тому числі 4
статті в наукових медичних журналах, 1 – у збірнику наукових праць, 6 –
в тезах конференцій, 1 – авторське свідоцтво.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 175 сторінках
тексту і складається з вступу, огляду літератури, 7 глав з викладенням
результатів власних досліджень, аналізу отриманих результатів,
висновків, практичних рекомендацій, літературного покажчика. Перелік
літератури включає 269 джерел, які займають 32 сторінки. Робота
ілюстрована 35 таблицями, які займають 10 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкт та методи дослідження. На наявність трихомонадно-хламідійної
інфекції було обстежено 438 жінок з хронічними запальними процесами
геніталій, що звернулись в Херсонський обласний медичний
консультативно-діагностичний центр (ХОМКДЦ) в 1997-1999рр. (ХОМКДЦ в
2000 році реорганізовано в центр діагностики обласної клінічної
лікарні). Для більш детального обстеження виділено 100 жінок
репродуктивного віку з трихомонадно-хламідійною інфекцією та 30 здорових
жінок.

Обстеження на наявність трихомонадно-хламідійної інфекції включало
комплекс методів: 1) мікроскопічне дослідження нативних і фарбованих за
Романовським-Гімза препаратів – зшкрібків слизової уретри, цервікального
каналу та мазків з заднього склепіння піхви (В.Н.Кліменко, 1990;
В.І.Козлова, А.Ф.Пухнер, 1986); 2) визначення в сироватці крові
специфічних антитіл IgM, IgG до Chlamydia trachomatis та IgG до
Trichomonas vaginalis методом імуноферментного аналізу (ІФА) за
допомогою тест-систем „Immunocomb” (Ізраіль) та „Вектор-Бест” (Росія) на
імуноферментному аналізаторі „АКЦІ-01” (Росія) (І.І.Горпінченко,
С.М.Гібнер, 2000; Н.І.Сюч, 2001); 3) визначення ДНК Chlamydia
trachomatis та Trichomonas vaginalis методом полімеразної ланцюгової
реакції (ПЛР) в зшкрібках слизової уретри, цервікального каналу та
вмісті заднього склепіння піхви, осаді першої порції сечі з
використанням видоспецифічних праймерів C. trachomatis та T. vaginalis
фірми „АмпліСенс-100” на ампліфікаторі „Біоком” (Росія) (S.N.Tabrizi et
al., 1997).

Вивчення особливостей клінічного перебігу трихомонадно-хламідійної
інфекції грунтувалося на аналізі анамнезу, скарг пацієнтів, даних
бімануального та ультразвукового досліджень на апаратах “Aloka-SSD 500”
та “Aloka-SSD 1500” в режимі реального часу з застосуванням
трансвагінального датчика (5,0-7,5 МГц) (В.В.Мітьков та співавт., 1997).
Жінкам з неплідністю проводили метросальпінгографію (П.Н.Демідкін,
А.І.Шнірельман, 1980).

Комплексне імунологічне обстеження було проведено до початку лікування,
а також через 3 місяці після його закінчення. Дослідження клітинної
ланки імунітету (CD3+, CD4+, CD8+, CD4+/CD8+, CD22+) проводили методом
спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана (Е-РУК). Визначення
фагоцитарної активності нейтрофілів проводилося методом завершеного
фагоцитозу в прямому візуальному тесті з стафілококом. Визначався
фагоцитарний індекс, фагоцитарне число, розраховувався індекс
завершеності фагоцитозу. В сироватці крові визначався рівень циркулюючих
імунних комплексів (ЦІК) методом преципітації з 3,5% розчином
поліетиленгліколю (А.М.Земсков та співавт., 1999).

Ендокринний гомеостаз оцінювали на підставі ТФД, базальної термометрії,
вивчення вмісту в сироватці крові гонадотропних (Прл, ЛГ, ФСГ) та
стероїдних (П, Е2) гормонів методом ІФА з використанням лабораторних
тест систем Алкор-Біо (Росія). Гормональні дослідження проводили в ранню
фолікулінову, лютеїнову фазу циклу та периовуляторний період.

Результати власних досліджень та їх обговорення. В результаті проведених
досліджень трихомонадно-хламідійну інфекцію діагностовано у 180 (52,6%)
жінок з ЗЗВСО і у 67 (69,8%) пацієнток з неплідністю.

Виділено три групи: 1) 50 жінок хворих на трихомонадно-хламідійну
інфекцію без порушення репродуктивної функції, 2) 50 жінок хворих на
трихомонадно-хламідійну інфекцію з безплідністю, 3) контрольна група –
30 здорових жінок.

При мікроскопічному дослідженні T.vaginalis при першому обстеженні
виявлено у 5 (10,0%) пацієнток першої і 4 (8,0%) другої групи.
Особливістю трихомонад при хронічній трихомонадній інфекції є здатність
до утворення атипових (амебоїдних, амастиготних форм) та допоміжних
ознак трихомоніазу (А.В.Михайлов, та співавт. 2000; И.И.Ильин, 1991;
В.Н.Кліменко, 1990). Амебоїдні трихомонади, допоможні ознаки
трихомоніазу діагностовано у 39 (78,0%) жінок першої і у 35 (70,0%)
другої групи. Мікроскопічне дослідження після провокації запального
процесу дозволило виявити трихомонад ще у 5 (10,0%) жінок першої і 2
(4,0%) другої групи. Отже, при урахуванні атипових форм трихомонад та
допоміжних ознак трихомоніазу та після провокації запального процесу
інфекцію за допомогою мікроскопії діагностовано у 49 (98,0%) жінок
першої та у 41 (82,0%) хворої другої групи (р|i? - " $ & : 0,05).

Гормональний гемостаз після лікування зазнав наступних змін: показники
ФСГ, ЛГ та Прл у жінок 1 групи достовірно знизилися лише у жінок з
дисбіозом піхви (р0,05)). Виявлено помірне, але
достовірне зменшення фагоцитарного числа (2,82(0,35 ум.од. (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020