.

Клініко-морфологічне та гормональне обґрунтування реабілітаційних заходів відновлення репродуктивної функції у пацієнток з синдромом полікістозних яєч

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
108 2611
Скачать документ

міністерство охорони ЗДОРОВ’Я україни

Донецький державний медичний університет ім. М. Горького

Науково-дослідний інститут медичних проблем сім’ї

ЖЕЛЄЗНа ГАННА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 618.11-006.2+615.368+618.1-086

Клініко-морфологічне та гормональне обґрунтування реабілітаційних
заходів відновлення репродуктивної функції у пацієнток з синдромом
полікістозних яєчників

14.01.01 – акушерство та гінекологія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк-2004

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Донецькому державному медичному університеті

ім. М. Горького МОЗ України

Науковий керівник:

чл.–кор. АМН України, доктор медичних наук, професор

ЧАЙКА ВОЛОДИМИР КИРИЛОВИЧ,

директор Науково-дослідного інституту медичних проблем сім’ї МОЗ
України,

завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології ФПО
Донецького

державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

ВОВК ІРИНА БОРИСІВНА,

завідуюча відділенням планування сім’ї та статевого розвитку дітей і
підлітків

Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України

доктор медичних наук, професор

потапов валентин олександрович,

завідувач кафедри акушерства та гінекології Дніпропетровської державної
медичної академії МОЗ України

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця МОЗ України,

кафедра акушерства та гінекології № 1, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “ 10 ” листопада 2004 р. о 1200 год.
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.03 при
Науково-дослідному інституті медичних проблем сім’ї Донецького
державного медичного університету ім. М. Горького (83114, м. Донецьк,
просп. Панфілова, 3).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного
медичного університету ім. М. Горького (83003, м. Донецьк, просп.
Ілліча, 16)

Автореферат розісланий “ 8 ” жовтня 2004 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент
О.М. Рогова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) є однією з
розповсюджених ендокринопатій. Частота даної патології серед
гінекологічних захворювань коливається від 5 до 11 %. У 31–75 % випадків
СПКЯ служить причиною ендокринної безплідності (И.Б. Манухин и др.,
2002; С.К. Роузвиа, 2004). У 31 % хворих, що звернулися для оперативної
лапароскопії з приводу безплідності, виявляється СПКЯ (В.И. Грищенко,
Н.И. Козуб, 2000; В.К. Чайка, И.К. Акимова, 2001). Незважаючи на високу
частоту даного синдрому серед гінекологічних хворих, патофізіологічні
основи СПКЯ до кінця не вивчені. За допомогою традиційного гормонального
обстеження діагностуються виражені порушення фолікулогенезу в яєчниках.
Найважливішою ланкою в патогенез СПКЯ є гіперандрогенія, джерелом якої
можуть бути як яєчники, так і надниркові залози (Е.М. Вихляева, 1997;
З.Ш. Гилязутдинова, И.А. Гилязутдинов, 1998; В.И. Грищенко, Н.И. Козуб,
2000; С.К. Роузвиа, 2004).

На сьогоднішній день склалося уявлення про СПКЯ, як про гетерогенну
патологію, що включає різні клініко-патогенетичні варіанти і потребує
диференційованого підходу до лікування (З.Ш. Гилязутдинова, И.А.
Гилязутдинов, 1998; В.И. Грищенко, Н.И. Козуб, 2000; В.К. Чайка, И.К.
Акимова, 2001). Застосовувані при СПКЯ різноманітні сучасні методи
лікування безплідності часто не враховують особливостей розвитку
патологічного процесу, мають в основному тимчасовий ефект, спрямований
на стимуляцію овуляції, і, в переважній більшості випадків, не приводять
до реалізації генеративної функції (Е.М. Вихляева, 1999; А.В. Чайка,
Е.Н. Носенко, 2001).

В останнє десятиліття розширився арсенал препаратів для консервативної
стимуляції овуляції, модифіковано безліч схем лікування, проте це не
призвело до очікуваних результатів – збільшення частоти настання
вагітності (Е.М. Вихляева, 1999). Група кломіфен-резистентних пацієнток
з СПКЯ є найскладнішою для реабілітації репродуктивної функції. В
останні роки збільшився інтерес до хірургічних способів стимуляції
овуляції. Удосконалення ендоскопічної техніки сприяє мінімальному
інвазивному втручанню, що знижує ризик розвитку злукового процесу та
підвищує імовірність настання вагітності (А.В. Чайка, Е.Н. Носенко,
2001; С.К. Роузвиа, 2004). Проте, вагітність після ендохірургічного
лікування СПКЯ настає лише у 20–63,5 % хворих: протягом перших 6 місяців
у 30 %, 1 року – у 38 %, до 3 років – у 10 %, більше 3 років – у 5 %
випадків від загального числа відновлення репродуктивної функції (А.А.
Пищулин и др., 1999; И.Б. Манухин и др., 2002; В.К. Чайка, И.К. Акимова,
2001).

Впровадження патогенетично обґрунтованих методів лікування безплідності
після ендохірургічної стимуляції овуляції буде сприяти підвищенню
ефективності відновлення репродуктивної функції пацієнток з СПКЯ.
Теоретичною передумовою для розробки таких методів може стати вивчення
взаємозв’язку гормонального профілю та патоморфологічних особливостей
яєчників при СПКЯ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького
державного медичного університету ім. М. Горького та Науково-дослідного
інституту медичних проблем сім’ї. Робота є фрагментом теми „Відновлення
репродуктивного здоров’я жінок з доброякісними пухлинами та
пухлиноподібними утвореннями яєчників шляхом розробки та впровадження
сучасних діагностичних, лікувальних та профілактичних технологій” (№
держреєстрації 0100U006367). Здобувач є виконавцем вищевказаної теми, що
здійснювалася в межах Національної Програми “Репродуктивне здоров’я
2001–2005”.

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування безплідності при
СПКЯ після ендохірургічної стимуляції овуляції шляхом розробки та
впровадження морфологічно та гормонально обґрунтованих методів
реабілітації репродуктивної функції.

Задачі дослідження.

Провести ретроспективне дослідження особливостей клініко-анамнестичних
даних пацієнток з СПКЯ, яким зроблено ендохірургічну стимуляцію
овуляції, у залежності від ефективності лікування безплідності.

Вивчити залежність ефективності лікування безплідності від гормонального
профілю сироватки периферичної крові пацієнток з СПКЯ після
ендохірургічної стимуляції овуляції.

Виявити залежність ефективності відновлення репродуктивної функції при
СПКЯ від патоморфологічних особливостей яєчників.

Розробити, науково обґрунтувати та впровадити патогенетично
обґрунтований метод реабілітації репродуктивної функції жінок з СПКЯ
після ендохірургічної стимуляції овуляції.

Оцінити ефективність розробленого методу лікування безплідності у жінок
з СПКЯ.

Об’єкт дослідження – репродуктивна функція у жінок з СПКЯ після
ендохірургічної стимуляції овуляції.

Предмет дослідження – клінічний, гормональний статус, показники
метаболізму, морфоструктура яєчників у пацієнток з СПКЯ.

Методи дослідження – загальноклінічні, імунорадіометричні,
ультразвукові, морфологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на підставі
ретроспективного аналізу клініко-морфологічних та гормональних даних
визначені фактори ризику безплідності та розроблено алгоритм
прогнозування ефективності ендохірургічного лікування безплідності у
жінок з СПКЯ. Уточнено деякі аспекти патогенезу СПКЯ на підставі
комплексного вивчення гонадотропних і статевих гормонів, стероїдних
гормонів кори надниркових залоз, виявлені багатофакторні кореляційні
зв’язки між вмістом гормонів і морфоструктурами яєчників. Доведено, що
зниження співвідношень 17(-гідроксипрогестерон/кортизон та кортизол/
андростендіон мають високу інформативність для несприятливого прогнозу
відновлення репродуктивної функції після ендохірургічного лікування.
Вперше вивчені особливості морфоструктури полікістозних яєчників у
залежності від функціональної активності фолікулярного апарату яєчників,
що дозволило виділити морфологічні критерії прогнозу відновлення
репродуктивної функції у жінок з даною патологією. Установлено, що після
ендохірургічного лікування несприятливий результат залежить від низького
рівня сексстероїдопов’язуючого білка, прогестерону, фолікулостимулюючого
гормону і високого вмісту андрогенів як яєчникового, так і надниркового
походження на фоні метаболічних порушень – підвищення вмісту інсуліну та
інсуліноподібного фактору росту-1. Розроблено математичну модель
прогнозу ефективності відновлення фертильності після ендохірургічної
стимуляції овуляції при СПКЯ. Показано підвищення частоти настання
вагітності при використанні морфологічно обґрунтованого методу
реабілітації безплідних жінок з СПКЯ після ендохірургічної стимуляції
овуляції.

Практичне значення одержаних результатів. Для лікарів гінекологів і
репродуктологів запропоновані клінічні, гормональні, морфологічні
фактори ризику та прогностична модель ефективності лікування
безплідності у пацієнток з СПКЯ з відновленою після ендохірургічної
стимуляції овуляторною функцією. Розроблено і впроваджено морфологічно
обґрунтований метод реабілітації репродуктивної функції у безплідних
жінок з СПКЯ після ендохірургічної стимуляції овуляції. Розроблені та
впроваджені клінічні рекомендації для лікарів гінекологів,
ендоскопістів, репродуктологів щодо лікування безплідності при СПКЯ.

Теоретичні положення і практичні рекомендації дисертаційної роботи
впроваджені в навчальний процес на кафедрах акушерства, гінекології та
перинатології Донецького державного медичного університету ім. М.
Горького при підготовці лікарів-інтернів і лікарів-курсантів, а також на
курсі спеціалізації та підвищення кваліфікації з ендоскопічної хірургії,
оперативної гінекології. Розроблений метод реабілітації репродуктивної
функції безплідних жінок з СПКЯ після ендохірургічної стимуляції
овуляції впроваджений у роботу центрів лікування безплідності,
гінекологічних і ендохірургічних відділень Донецької області.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведений
патентно-інформаційний пошук і аналіз даних літератури. Проведено
клінічне обстеження пацієнток, накопичення первинної документації,
розроблені карти обстеження пацієнток, збір матеріалу для гормональних і
морфологічних досліджень. Дисертантом проведене фотодокументування
гістологічного матеріалу. Розроблено і впроваджено морфологічно
обґрунтований метод реабілітації репродуктивної функції пацієнток з СПКЯ
після ендохірургічної стимуляції овуляції. Проведено оцінку ефективності
впровадження розробленого способу. Сформульовано висновки, обґрунтовано
практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи
були представлені на науково-практичних конференціях і засіданнях
Донецького наукового товариства акушерів-гінекологів (2000-2003); на
ХІІІ Міжнародному конгресі “Ендоскопія в діагностиці, лікуванні та
моніторингу жіночих хвороб (гінекологія, акушерство, урогінекологія,
онкогінекологія, проктогінекологія)” (Москва, 2000); на III Міжнародній
конференції студентів та молодих вчених “Медицина – здоров’я ХХI
століття” (Дніпропетровськ, 2002); І Євро-Азіатському конгресі
акушерів-гінекологів (Санкт-Петербург, 2004); засіданні Вченої ради НДІ
медичних проблем сім’ї (Донецьк, 2004).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 10 робіт, із них: 6
статей у центральних медичних журналах, затверджених ВАК України, 3 тез
доповідей на конгресах, 1 стаття у збірнику.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена українською мовою на
217 сторінках і складається із вступу, огляду літератури, шести розділів
власних досліджень, аналізу й обговорення отриманих результатів,
висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатку.
Текстова частина викладена на 132 сторінках. Літературний покажчик
включає 198 джерел, з яких 107 – вітчизняних, 91 – іноземних авторів.
Роботу ілюстровано 58 таблицями та 20 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. На І етапі з метою виявлення факторів,
що впливають на ефективність відновлення фертильності, було проведене
проспективне дослідження даних 120 пацієнток з СПКЯ, у яких після
ендохірургічного лікування безплідності відновилася овуляторна функція:
з них 74 (61,7 %) жінки завагітніли (група А) та 46 (38,3 %) не
завагітніли (група Б). Контрольну групу склали 32 пацієнтки з двофазними
овуляторними циклами без ендокринних порушень, прооперованих із приводу
трубноперитоніальної безплідності. Виділивши клінічні, морфологічні та
гормональні фактори ризику персистенції безплідності, ми розробили
модель прогнозу ефективності відновлення фертильності у пацієнток з
СПКЯ.

На ІІ етапі було розроблено схему реабілітації репродуктивної функції
пацієнток з СПКЯ. Застосувавши прогностичну модель, ми відібрали 105
пацієнток після ендохірургічної стимуляції овуляції з високим ризиком
неефективного лікування безплідності: 65 жінкам (група I) застосували
розроблену реабілітаційну схему, 40 пацієнткам (група II) –
загальноприйняту реабілітаційну схему (глюкокортикоїди, дуфастон).

Усім жінкам клінічних груп і груп ретроспективного дослідження проведено
загальне клінічне, гінекологічне та лабораторне обстеження. Вивчено
гінекологічний, акушерський, соматичний, алергологічний та інфекційний
анамнез.

Проведено оцінку масо-ростових даних із визначенням маси тіла (m), росту
(h) та індексу маси тіла (ІМТ) за формулою: ІМТ=m/h2.

Виразність гірсутизму оцінювали за шкалою Галвея-Ферримана, відповідно
до локалізації та площини в 9 гормонозалежних зонах.

Ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого тазу проводили за
допомогою ультразвукового апарата “Kranzbuhler” (Німеччина): визначали
положення матки, оцінювали характер її контурів і внутрішню структуру,
вимірювали розміри матки. Довжину і товщину матки вимірювали при
подовжньому, а ширину – при поперечному скануванні. Звертали увагу на
наявність серединного ехо (М-ехо). При дослідженні яєчників вимірювали
їх лінійні розміри та об’єм.

Лапароскопія виконувалася за стандартною методикою на апаратурі фірми
“Wiest” (Німеччина). Проведено гістологічне дослідження всіх отриманих
операційних матеріалів з використанням методики східчастих зрізів
товщиною 5 мкм за допомогою світлового мікроскопа Olympus BX–40. Усі
резектовані частини та біоптати яєчників фіксували в 10 % розчині
нейтрального формаліну, заливали в парафін. Зрізи фарбували
гематоксиліном і еозином, за ван Гізоном.

Визначали вміст фолікулостимулюючого (ФСГ), лютеїнізуючого (ЛГ)
гормонів, пролактину (ПРЛ), естрадіолу (Е2), прогестерону (П),
тестостерону (Т), кортизолу (К), андростендіону (АС),
17(-гідроксипрогестерону (17?ГП), дегідроепіандростендіону (ДГЕАС),
сексстероїдопов’язуючого білку (ССБ), інсуліну, глюкози,
інсуліноподібного фактору росту-1 (ІПФР-1) у сироватці периферичної
крові. Кров забиралася на 5–7-й день менструального циклу (МЦ).
Визначення гормонів здійснювалося за допомогою стандартних реактивів для
імунорадіометричного дослідження AutoDELFIATM фірми “PerkinElmertm life
sciences” (Фінляндія), стандартних наборів для імунорадіометричного
визначення IMMUNOTECH фірми “А coulter company” (Чеська республіка) і
“Хозрасчетного опытного производства Института биоорганической химии
Национальной академии наук Беларуси” (Республіка Бєларусь). З огляду на
те, що при різних патологічних станах, які призводять до андрогенізації,
виявляються не тільки кількісні зрушення в синтезі гормонів, але і
змінюється якісний характер з перевагою тих чи інших метаболітів, ми
розрахували коефіцієнти 17(ГП/П, 17(ГП/АС, К/АС і 17(ГП/АС.

Математична обробка даних проведена на ЕОМ типу ІВМ PC із застосуванням
електронної таблиці “ЕХСЕL” і методів аналітичної/варіаційної
статистики.

Основні результати дослідження. Вивчення клініко-анамнестичних факторів,
що впливають на відновлення фертильності пацієнток з СПКЯ, показало, що
вік, соціальний статус, антропометричні дані, група та резус-фактор
крові, менархе, вік вступу в статеві відносини, наявність урогенітальних
інфекцій, обтяженість анамнезу запальними захворюваннями статевих
органів, ектопіями шийки матки, мастопатією, гіперплазією ендометрія,
діагностичними вишкрібаннями, а також тривалість МЦ, характер і
тривалість менструацій не мали істотного впливу на результат лікування
безплідності (p>0,05).

Середня кількість МЦ за останній рік у групі А була достовірно вище, ніж
у групі Б (9,1(0,4 проти 7,7(0,5, p0,05).

Дослідження гістоархітектоніки резектованих частин яєчників показало, що
середня товщина білкової оболонки в групі А (0,37(0,04 см) вірогідно
перевищувала таку в групі Б (0,28(0,02 см, p0,05, pБ-К>0,05). В
оточенні фолікулів у пацієнток групи А вірогідно рідше, ніж в групі Б,
реєструвалися склеротичні зміни та тека без лютеїнізації (табл. 1). При
цьому остання в контролі та групі Б зустрічалася приблизно з однаковою
частотою.

Таким чином, якщо склерозування теки фолікулів можна розглядати як
безумовний фактор ризику як СПКЯ, так і неефективного лікування
безплідності, то відсутність в оточенні фолікулів теки без лютеїнізації,
будучи, з одного боку, специфічною рисою гістоструктури яєчників при
СПКЯ, з іншого, свідчить на користь можливості завагітніти.

Дослідження структур регресивної трансформації фолікулів також виявило
неоднозначні закономірності. Інтенсифікація процесів атрезії та
кістозного переродження фолікулів, характерна для пацієнток з СПКЯ,
негативно відображалася і на результаті лікування безплідності.

Таблиця 1

Морфологічні особливості гістозрізів яєчників пацієнток в залежності від
ефективності лікування безплідності

Показник Група А, n=74 Група Б, n=46 РА-БКістозні атретичні тіла (АТ) у яєчниках виявлялися майже у всіх жінок групи Б, в групі А – вірогідно рідше (табл. 1). Проте, оточення АТ у пацієнток із нереабілітованою безплідністю було більш фізіологічним. При порівнянні з групою А у них у 1,9 рази рідше зустрічалася гіперплазія текатканини (ГТТ), зовсім не характерна для здорових яєчників, а тека без лютеїнізації – вірогідно частіше, як і в контролі – у переважної більшості жінок (табл. 1). При всьому структурному розмаїтті фолікулярних кіст (ФК) та їх оточення виражених розходжень між групами А та Б не відзначено. Лише текоматоз в оточенні ФК у пацієнток з нереабілітованою безплідністю зустрічався вірогідно частіше, ніж у жінок, які завагітніли (табл. 1). Жовті та білі тіла у жінок групи Б в порівнянні з групою А відмічалися вірогідно рідше (табл. 1). З метою поглибленого морфофункціонального аналізу показників фолікулярного апарату, ми підрахували частоту різних сполучень регресивних структур фолікулів, виключивши АТ через їх високу частоту при СПКЯ (99,2 %). У 43,8 % гістозрізів здорових яєчників реєструвалися сполучення жовтих, білих тіл і ФК, у 28,1 % – білих тіл і ФК, у 15,6 % – тільки білі тіла, у 12,5 % – сполучення жовтих і білих тіл. У 55,0 % гістозрізів пацієнток з СПКЯ відмічалися тільки ФК, у 20,0 % – білі тілі з ФК, у 8,3 % – білі, жовті тіла та ФК, у 6,7 % – жовті тіла з ФК, у 2,5 % – білі та жовті тіла, у 0,8 % – тільки білі тіла, не відзначено жодної з описуваних структур у 6,7 %. Найтісніше з ризиком безплідності асоціювалися наявність ФК без жовтих і білих тіл та відсутність сполучення білих тіл з ФК (табл. 1). Вивчення коркового шару яєчників показало, що вираженість текоматозу, гіперпластичних процесів, наявність інтерстиціальних клітин (ІК) і функціонально активної теки не впливали на результат лікування безплідності. Виражений склероз вірогідно частіше відзначався у пацієнток з успішним лікуванням, у групі жінок, яким завагітніти не вдалося, він носив помірніший характер (табл. 1). Таким чином, склерозування кори яєчників, будучи фактором ризику СПКЯ, у той же час підвищує ймовірність вагітності після ендохірургічної стимуляції овуляції. Інші тенденції виявлені при вивченні мозкового шару яєчників. Ефективність лікування не залежала від склерозу, текоматозу та гіперплазії. Статистично значима різниця відмічена в ступені зрілості текатканини (розподіл даного показника в групі А був більш фізіологічним) і наявності ІК – обов'язкової гістоструктури мозкового шару здорових яєчників, яка у пацієнток з СПКЯ зустрічалися в 6,5 рази рідше. При цьому всі, крім однієї, пацієнтки з наявністю ІК, завагітніли (табл. 1). Зіставлення даних дослідження мозкового і коркового шарів дозволило висунути припущення, що склероз кори яєчників у пацієнток з СПКЯ є компенсаторним механізмом, спрямованим на захист функціональної активності їх мозкового шару і максимальне заощадження репродуктивного потенціалу. Вивчення морфологічних особливостей яєчників у ракурсі домінування тієї чи іншої гістоструктури в кожному конкретному випадку виявило, що в контролі переважали функціонально активна текатканина (93,8 %) та ІК (59,4 %). У 82,5 % пацієнток з СПКЯ домінували кістозні АТ, у 71,7 % – текоматоз, у 64,2 % – ФК. Дослідження в залежності від результату лікування виявило (табл. 1), що саме ФК набагато частіше переважали в групі Б. При цьому домінування в яєчниках ГТТ у жінок групи А зустрічалося з такою ж частотою, як і в контролі, а в групі Б – жодного разу. Узагальнюючи результати морфологічних досліджень, ми дійшли висновку, що вони є дуже інформативними в плані прогнозування ефективності ендохірургічного лікування безплідності у пацієнток з СПКЯ. Дослідження гіпоталамо-гіпофізарної ланки гормональної регуляції репродуктивної функції жінок з СПКЯ вірогідної різниці в показниках ЛГ, ПРЛ та співвідношення ЛГ/ФСГ між групами А і Б не виявило. Концентрація ФСГ, знижена у пацієнток з СПКЯ в порівнянні з контролем, виявилася вірогідно зниженою і при порівнянні груп А і Б (табл. 2). При цьому, середній рівень ФСГ у пацієнток, що завагітніли, не мав достовірної відмінності від контролю. Вивчення залежності вмісту ФСГ від клініко-морфологічних характеристик, показало, що зниження даного гормону пов’язане з наявністю склерозу в оточенні фолікулів (p(VO 4 ? O akdU F81(4,56 17(ГП, нмоль/л 3,63(0,20 5,33(0,45c 0,0001 2,94(0,35 17(ГП/П 0,42(0,05c 1,25(0,21c 0,0005 0,15(0,02 К/АС 42,07(3,49 26,21(1,92c 0,0001 51,82(4,21 17(ГП/ К 0,009(0,001 b 0,015(0,001c 0,0002 0,007(0,001 Інсулін, ?U/л 3,40(0,25 5,07(0,46c 0,002 2,94(0,32 Інсулін/глюкоза 0,89(0,07a 1,36(0,11c 0,0006 0,69(0,06 ІПФР–1, ?г/л 167,1(7,5 188,7(6,5 0,032 173,8(9,5 Примітка. a, b, c – різниця вірогідна порівняно з контролем для pПри наявності ФК без жовтих і білих тіл, теки без лютеїнізації в оточенні фолікулів, збільшенні числа примордіальних фолікулів, переважанні ГТТ, підвищенні Т призначався дуфастон; при підвищенні співвідношення інсулін/глюкоза, ІПФР-1, наявності вираженої зрілості текатканини в мозковому шарі яєчника, теки без лютеїнізації в оточенні АТ – метформін. При різному сполученні факторів ризику безплідності у жінок з СПКЯ після ендохірургічної стимуляції овуляції нами призначався і дуфастон, і метформін. Застосування розробленого алгоритму реабілітації пацієнток з СПКЯ після ендохірургічної стимуляції овуляції дозволило нам поліпшити ефективність лікування безплідності у порівнянні з традиційним у 3 рази: з 12,5 до 43,1 % (p Перелік умовних скорочень 17(ГП – 17(-гідроксипрогестерон АС – андростендіон АТ – атретичні тіла ГТТ – гіперплазія текатканини ДГЕАС – дегідроепіандростерону сульфат Е2 – естрадіол ІК – інтерстиціальні клітини ІМТ – індекс маси тіла ІПФР-1 – інсуліноподібний фактор росту-1 К – кортизол ЛГ – лютеїнізуючий гормон МЦ – менструальний цикл П – прогестерон ПРЛ – пролактин СПКЯ – синдром полікістозних яєчників ССБ – сексстероїдопов’язуючий білок Т – тестостерон УЗД – ультразвукове дослідження ФК – фолікулярні кісти ФСГ – фолікулостимулюючий гормон PAGE 1 Після операції Гормональне обстеження: стероїдпов’язуючий білок, тестостерон, інсулін, глюкоза, інсуліноподібний фактор росту-1 Преморбідний фон: затримка менструації, первинна безплідність, мимовільне переривання вагітності, гірсутизм в ділянці стегон До операції ОБСТЕЖЕННЯ ВИДІЛЕННЯ ФАКТОРІВ РИзику ( інсулін/ глюкоза ( інсуліноподібний фактор росту-1 тека без лютеїнізації в оточенні атретичних тіл помірна зрілість текаткани в мозковому шарі фолікулярні кісти за відсутністю білих і жовтих тіл відсутність інтерстиціальних клітин у мозковому шарі яєчників тека без лютеїнізації в оточенні фолікулів ( чисельність примордіальних фолікулів Патогістологічне дослідження: чисельність та оточення примордіальних фолікулів; наявність жовтих і білих тіл; зрілість текаткани та інтерстиціальні клітини в мозковому шарі яєчників; наявність та оточення атретичних тіл і фолікулярних кіст; домінуючі гістоструктури яєчників Рис. Тактика ведення пацієнток із СПКЯ після ендохірургічної стимуляції овуляції. БАЗИСНА ТЕРАПІЯ: солкосерил, аскорбінова кислота, лецитин ДУФАСТОН МЕТФОРМІН ЛІКУВАННЯ затримка менструації ( стероїдпов’язуючий білок помірний склероз кори яєчників склероз теки фолікулів текоматоз в оточенні фолікулярних кіст відсутність серед домінуючих гістоструктур гіперплазії текаткани ( тестостерон Рис. 1 Динаміка показників кровоплину в корковому шарі яєчників в залежності від способу ендохірургічної стимуляції овуляції.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020