.

Ренальні ефекти даларгіну (експериментальне дослідження) (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
143 2349
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГІЇ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ

КУКОВСЬКА Ірина Любомирівна

УДК 615.243

Ренальні ефекти даларгіну (експериментальне дослідження)

14.03.05 – фармакологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фармакології і фармації Буковинської
державної медичної академії МОЗ України, м. Чернівці

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Косуба Раїса
Борисівна, Буковинська державна медична академія МОЗ України, професор
кафедри фармакології та фармації

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Громов Леонід
Олександрович, Інститут фармакології та токсикології АМН України,
завідувач відділу нейрофармакології;

доктор медичних наук, професор Горчакова Надія Олександрівна,
Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця (м.Київ), професор
кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології

Провідна установа: Харківський державний медичний університет МОЗ
України, кафедра фармакології та медичної рецептури

Захист дисертації відбудеться “18_” _лютого__ 2004 р. о _15_ годині на
засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01 при Інституті
фармакології та токсикології АМН України

(03057, м.Київ, вул Ежена Потьє, 14).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту фармакології та
токсикології АМН України за адресою: 03057, м.Київ, вул.Ежена Потьє, 14.

Автореферат розісланий “16 ” ___січня_________ 2004 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

Д 26.550.01

кандидат біологічних наук І.В.Данова

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Пріоритетним завданням сучасної фармакології є
створення нових та більш досконале вивчення вже відомих лікарських
препаратів. Все частіше для отримання ефективних та безпечних лікарських
засобів використовують біологічно активні речовини ендогенного
походження. Створений на основі опіоїдних пептидів синтетичний аналог
лейцин-енкефаліну даларгін має широкий спектр фармакологічної
активності, притаманний цим нейропептидам (М.В.Боднарь, 1997; Т.В.Масюк,
1998). Препарат з успіхом використовують при лікуванні ряду захворювань
органів травлення (В.Ф.Булычев, Л.М.Вахрушев, 2000; В.М.Демидов, 2000;
Н.В.Буглак и соавт., 2003; А.О.Лобенко та ін., 2003), в анестезіології
та інтенсивній терапії (В.Д.Слепушкин, 1996; И.Б.Заболотских и соавт.,
2002; А.В.Николаев, В.Е.Войцицкий, 2002), при патології серцево-судинної
системи (В.В.Ежов, 1995; Н.Н.Петрищев и соавт., 2001; Н.В.Нарыжная и
соавт., 2002; А.В.Курята, 2003) та ін. Таку поширеність клінічного
застосування дослідники обґрунтовують метаболітними властивостями
препарату, зокрема, його антиоксидантною дією (А.І.Лучков, 2000;
С.Львова и соавт., 2002; О.А.Лебедько, С.С.Тимошина, 2002; С.С.Ткачук,
2002; В.М.Демидов, М.М.Коробка, 2003; А.І.Ковтун та ін., 2003). У
літературі є повідомлення, що даларгін здатний впливати на
функціональний стан нирок, що може мати певне значення для клінічної
практики. Так, встановлено, що цей препарат може посилювати
сечовиділення (Р.И.Айзман и соавт., 1993; В.Д.Слепушкин и соавт., 1993;
Н.Н.Михайлова и соавт., 1994), однак є дані щодо пригнічення цієї
функції нирок (Ю.Б.Лишманов и соавт., 1983; Ю.Б.Лишманов и соавт.,
1986). Ці суперечливі свідчення не дають змоги зробити остаточний
висновок щодо характеру ренальних ефектів даларгіну. Залишаються
недослідженими залежність дії препарату від уведеної дози, тривалості
застосування, ступеню гідратації організму. Не розкрито механізми
реалізації ренальних ефектів даларгіну як на органному, так і системному
рівнях, участь у цьому процесі натрійуретичних чинників,
мінералокортикоїдів, ренін-ангіотензин-альдостеронової системи,
ейкозаноїдів та ін. Нез’ясованість впливу даларгіну на функцію нирок та
водно-сольовий гомеостаз обмежує його застосування при патологічних
станах, які супроводжуються затримкою води і солей в організмі. Зважаючи
на відомі циркадіанні коливання рівня ендогенних опіоїдів (E.Bailey et
al., 1996; Asai M. et al., 1998; A.Xochimilco, 1998), невиправдано поза
увагою дослідників залишилися питання особливостей хронофармакологічного
впливу даларгіну на організм і діяльність нирок зокрема.

З огляду на те, що даларгін широко застосовується в клінічній практиці,
а вплив препарату на функцію нирок достатньо не з’ясований, актуальним
напрямком досліджень є встановлення його ренальних ефектів.

Зв(язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри фармакології та
фармації Буковинської державної медичної академії: “Вивчення впливу
вазоактивних лікарських засобів (диметилксантини, антагоністи кальцієвих
каналів, тіотріазолін, даларгін та інші) на показники функції нирок та
водно-сольовий обмін” (номер держреєстрації – 01.99.V.001761).

Мета дослідження. З(ясувати характер та механізми ренальних ефектів
даларгіну за різних умов експерименту задля обґрунтування доцільності
його застосування при порушеннях функції нирок.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні
завдання:

Дослідити зміни показників екскреторної та йонорегулювальної функцій
нирок під впливом даларгіну за умов спонтанного діурезу.

Дослідити функціональний стан нирок при одноразовому та повторних
уведеннях препарату в різних дозах за умов модельованої гіпергідратації
організму.

З’ясувати вплив даларгіну на структуру біоритмів функціональної
діяльності нирок і хронофармакологічні особливості його дії.

Встановити залежність ренальних ефектів даларгіну від рівня основних
регуляторів водно-сольового гомеостазу (мінералокортикоїди,
натрійуретичний гормон, ренін-ангіотензин-альдостеронова система,
ейкозаноїди).

Дослідити вплив даларгіну на основні показники водно-сольового
гомеостазу – розподіл води у водних секторах організму, вміст води та
електролітів у тканинах органів.

З?ясувати зв?язок ренальних ефектів даларгіну з його впливом на стан
фібринолітичної та протеолітичної активності тканин організму.

Встановити ефективність застосування даларгіну при експериментальній
гострій нирковій недостатності.

Об(єкт дослідження – білі щурі, йонорегулювальна, екскреторна,
волюморегулювальна функції нирок, показники водно-сольового гомеостазу
та систем тканинного фібринолізу і протеолізу за умов дії синтетичного
опіоїдного пептиду – даларгіну.

Предмет дослідження – зміни функціонального стану нирок у щурів під
впливом даларгіну за різних умов експерименту.

Методи дослідження – фармакологічні, функціональні, біохімічні,
хронобіологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведено, що зміни
функціональної діяльності нирок під впливом даларгіну залежать від дози
препарату, тривалості застосування, ступеню гідратації організму, а
також часу введення впродовж доби. Найбільш помітна діуретична дія
даларгіну виявлена при введенні його в оптимально ефективній дозі –
0,5 мг/кг та за умов збільшення рідини в організмі.

Уперше проведено хронофармакологічні дослідження впливу даларгіну на
функціональний стан нирок. Доведено, що даларгін не порушує фізіологічну
структуру біоритмів діяльності нирок, і найбільш виразно підвищує
екскреторну функцію нирок у нічний період (2000 – 0400).

Уперше з’ясовано ренальні механізми впливу даларгіну на екскреторну
функцію нирок, помірна сечогінна дія препарату переважно обумовлена
збільшенням швидкості клубочкової фільтрації.

Доведено залежність ренальних ефектів даларгіну від стану основних
регуляторів водно-сольового гомеостазу. Зміни функціонального стану
нирок в більшій мірі проявляються при пригніченні активності
мінералокортикоїдів, ренін-ангіотензин-альдостеронової системи,
зменшенні рівня ейкозаноїдів та збільшенні натрійуретичного гормону
(фактора) в організмі.

Уперше виявлено посилення тканинної протеолітичної активності в печінці,
нирках, плазмі крові, сечі та фібринолітичної активності кіркової
речовини нирок, печінки, сечі за умов дії препарату. Встановлено
кореляційний зв’язок між зростанням швидкості клубочкової фільтрації та
посиленням сумарної фібринолітичної активності кіркової речовини нирок
під впливом даларгіну.

Уперше доведено ефективність даларгіну як профілактичного та
лікувального засобу при експериментальній гострій нирковій
недостатності.

Практичне значення одержаних результатів. Проведене дослідження
розкриває нові, раніше невідомі механізми впливу даларгіну на нирки,
залежність його ренальних ефектів від стану регуляторів водно-сольової
рівноваги. М’яка сечогінна дія даларгіну посилюється при зменшенні
активності мінералокортикоїдів (введення спіронолактону),
ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (введення еналаприлу),
зменшенні рівня ейкозаноїдів (введення індометацину), при збільшенні
об’єму рідини в організмі, при повторних введеннях препарату. Даларгін
підвищує фібринолітичну та протеолітичну активність тканин нирок, плазми
крові та сечі, нормалізує функціональний стан нирок при
експериментальній гострій нирковій недостатності. Отримані дані
поглиблюють фармакодинаміку даларгіну і можуть бути використані як
експериментальне обґрунтування клінічного застосування препарату,
зокрема для фармакотерапії порушень функції нирок і водно-сольового
обміну.

За матеріалами досліджень отримано деклараційний патент на винахід
№ 54752А від 17.03.2003 р. “Куковська І.Л., Косуба Р.Б., Роговий Ю.Є.
Засіб для лікування гострої ниркової недостатності”, а також посвідчення
на раціоналізаторську пропозицію “Куковська І.Л., Косуба Р.Б., Роговий
Ю.Є. Застосування даларгіну для лікування гострої ниркової недостатності
в експерименті”, видане БДМА за № 10/02 від 9 січня 2002 р. Окремі
положення наукового дослідження впроваджено в лікувальних закладах
Чернівецької області (Вижницькій ЦРЛ, лікарні швидкої медичної допомоги
м. Чернівців).

Матеріали дисертації впроваджено у навчальний процес і використовуються
у лекційному курсі для студентів та при проведенні практичних занять на
кафедрі фармакології та фармації Буковинської державної медичної
академії, кафедрі фармакології Івано-Франківської державної медичної
академії (акт впровадження від 7.06.2001 р.), кафедрі фармакології з
курсом клінічної фармакології Вінницького національного медичного
університету ім. М.І.Пирогова (акт впровадження від 6.06.2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконані всі фрагменти
експериментальних досліджень, проведені функціональні, біохімічні та
хронобіологічні дослідження, статистичний аналіз і узагальнення
результатів дослідження з встановленням кореляційних зв’язків,
підготовлені наукові роботи до друку, написана та оформлена дисертація,
сформульовані висновки і практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки
дисертаційної роботи оприлюднені та обговорювались на 5-му Міжнародному
медичному конгресі студентів та молодих вчених (Катовіце, Польща, 2000),
2-ій Міжнародній медичній конференції студентів та молодих вчених та
9-му Міжнародному науковому симпозіумі (Люблін, Польща, 2000),
науково-практичній конференції “Нове в етіології, патогенезі і терапії
кардіоміопатії (дилятаційної та гіпертрофічної)” (Харків, 2000), II
Національному з(їзді фармакологів України “Фармакологія 2001 – крок у
майбутнє” (Дніпропетровськ, 2001), VI з(їзді Всеукраїнського лікарського
товариства (Чернівці, 2001), науково-практичній конференції “Актуальні
питання клініко-лабораторної діагностики захворювань людини” (Чернівці,
2001), науково-практичній конференції з міжнародною участю “Сучасні
аспекти хронобіології та хрономедицини” (Чернівці, 2002),
науково-практичній конференції “Вікові аспекти чутливості організму до
ксенобіотиків” (Чернівці, 2002), 70-ій студентській науковій
конференції, присвяченій 10 річниці незалежності України
(Івано-Франківськ, 2001), на розширеному засіданні Чернівецького
відділення асоціації фармакологів України (Чернівці, 2002), підсумкових
наукових конференціях співробітників Буковинської державної медичної
академії 1999–2002 рр.

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 17 наукових робіт,
із них 4 статті у наукових фахових журналах, рекомендованих ВАК України,
та 12 робіт у матеріалах з(їздів, конференцій, отримано 1 патент на
винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 173
сторінках машинопису та включає вступ, огляд літератури, опис матеріалів
та методів дослідження, 4 розділи власних досліджень, аналіз та
узагальнення отриманих результатів, висновки, науково-практичні
рекомендації, список посилань, який містить 366 джерел, в тому числі 262
вітчизняних, 104 зарубіжних. Робота ілюстрована 21 рисунком,
26 таблицями.

основний зміст роботи

Матеріали і методи дослідження. Експериментальні дослідження виконані на
510 білих статевозрілих нелінійних щурах масою 120 – 180 г. Тварин
утримували в умовах віварію на постійному режимі харчування без обмежень
у споживанні води та їжі.

Для виконання дослідів тваринам внутрішньоочеревинно одноразово або
повторно протягом 7 діб вводили даларгін (ЗАТ “БИОЛЕК”, Україна) у
діапазоні доз від 0,01 мг/кг до 1 мг/кг у об’ємі 0,5 мл розчинника на
100 г маси тіла тварин.

Показники діяльності нирок досліджували за умов спонтанного діурезу та
модельованої гіпергідратації організму шляхом уведення тваринам у шлунок
через зонд питної води, гіпотонічного (0,45%) розчину натрію хлориду, а
також внутрішньовенного введення ізотонічного розчину натрію хлориду в
об’ємі 3–5% від маси тіла.

Після об’ємної (волюмо) стимуляції тварин поміщали на 2 год в
індивідуальні клітки для збирання сечі, в якій визначали концентрацію
креатиніну, білку, йонів натрію та калію. Для визначення аналогічних
показників у плазмі крові проводили евтаназію тварин під ефірною
анестезією, кров забирали гепаринізованим шприцем і центрифугували при
3000 об./хв протягом 10 хв.

Концентрацію йонів натрію і калію в плазмі крові та сечі визначали
методом фотометрії полум’я на ФПЛ–1. Концентрацію креатиніну у сечі – за
методом Фоліна, у плазмі крові – за методом Поппера із наступним
колориметруванням зразків на спектрофотометрі КФК–2, концентрацію білка
в сечі – за методом А.П Міхєєвої., І.А.Богодарової (В.М.Магаляс та
співавт., 2001).

Для оцінки змін осмо- та волюморегулювальної функцій нирок під впливом
даларгіну, проводили розрахунки швидкості клубочкової фільтрації,
канальцевої реабсорбції та інших показників (О.Шюк, 1981; С.И.Рябов,
Ю.В.Наточин, 1997).

В окремих серіях дослідів вивчали вплив даларгіну на структуру
хроноритмів екскреторної та йонорегулювальної функцій нирок. Для цього
тваринам через кожні 4 години (800, 1200, 1600, 2000, 2400, 0400)
внутрішньоочеревинно вводили даларгін, контрольним тваринам – розчинник
(воду очищену). Індукували діурез 5% водним навантаженням. Збір сечі та
забір крові здійснювали з 4-годинним інтервалом впродовж доби.
Статистичну обробку результатів досліджень проводили методом
“Косинор-аналізу”. При цьому визначали та аналізували зміни
характеристик мезору, амплітуди, акрофази та форми кривої циркадіанного
ритму (И.П.Емельянов, 1988).

Для дослідження впливу даларгіну на показники діяльності нирок за різної
мінералокортикоїдної активності створювали моделі гіперальдостеронізму
шляхом підшкірного введення протягом 4 днів 0,5% олійного розчину
дезоксикортикостерону ацетату – ДОКСА (АТ “Фармадон”, Росія) в дозі 10
мг/кг та блокади альдостеронових рецепторів шляхом 4-денного
ентерального введення спіронолактону (“Гедеон Ріхтер”, Угорщина) у дозі
20 мг/кг на 1% зависі крохмалю.

Можливу причетність ейкозаноїдів до реалізації ниркових ефектів
даларгіну вивчали після 4-денного введення в шлунок інгібітора синтезу
простагландинів індометацину в дозі 5 мг/кг (А.А.Некрасова та співавт.,
1977).

Для вивчення змін діяльності нирок під впливом даларгіну за умов
зниженої активності ренін-ангіотензинової системи дослідження
проводились після багаторазового введення препарату. Інгібітор
ангіотензин-перетворювального ферменту еналаприл (ТОВ „Фармацевтична
компанія „Здоров’я”, Україна) вводили тваринам у шлунок через зонд в
дозі 10 мг/кг на 1% зависі крохмалю протягом 4 днів до проведення
експерименту.

Натрійуретичну активність плазми крові щурів вивчали методом
біологічного тестування на щурах (Ю.И.Иванов, 1980) і оцінювали по
екскреції йонів натрію як у контрольних тварин, так і на тлі введення
препарату при збільшенні об’єму позаклітинної рідини внутрішньовенним
уведенням 0,9% розчину натрію хлориду в об’ємі 3% від маси тіла.
Активність натрійуретичного гормону (НУГ) виражали в ум.од./мл. За одну
умовну одиницю НУГ приймали таку його кількість, яка здатна в 2 рази
збільшити натрійурез порівняно з контрольними дослідами (Р.Б.Косуба,
1990).

Об’єм внутрішньосудинної рідини у щурів визначали за допомогою синього
Евансу (Т-1824), об’єм позаклітинної рідини – по тіоціанату натрію
(Е.Б.Берхин, Ю.И.Иванов, 1972). Об’єм інтерстиційного сектору
розраховували за різницею позаклітинного та внутрішньосудинного
просторів.

Для визначення вмісту електролітів (Na+, K+) і води в тканинах органів
проводили евтаназію тварин під ефірною анестезією шляхом декапітації,
брали наважки внутрішніх органів (серце, печінка, нирки, тонка, товста
кишка, скелетний м’яз), які висушували до постійної маси в сушильній
шафі при температурі 80о С протягом 3 днів (Е.Б.Берхин, Ю.И.Иванов,
1972). Вміст натрію і калію в тканинах органів визначали згідно
Martorano J. (1958). Загальну воду вираховували по різниці початкової та
після висушування маси тканини органів.

Фібринолітичну активність плазми крові та сечі, а також тканинну
фібринолітичну активність печінки, кіркового, мозкового та сосочкового
шарів нирок визначали по лізису азофібрину з оцінкою сумарної і
неферментативної (інкубація проб у присутності блокатора ферментативного
фібринолізу ?-амінокапронової кислоти) з розрахунком ферментативної
фібринолітичної активності. Стан необмеженого протеолізу плазми крові,
сечі і тканин органів (печінка, нирки) під впливом даларгіну оцінювали
за лізисом азоальбуміну, азоказеїну та азоколу (В.М.Магаляс та співавт.,
2001).

Для вивчення впливу даларгіну на діяльність нирок на моделі гострої
ниркової недостатності, викликаної одноразовим введенням дихлориду ртуті
у дозі 5 мг/кг (сулемова нефропатія), препарат вводили через 24 год
після введення сулеми, або з профілактичною метою – за 3 дні до її
введення.

Результати експериментів статистично оброблені з використанням програми
“Statgrafics”, “Nefr”. Обчислювали середні арифметичні величини (х), їх
стандартні похибки (Sx). Достовірність отриманих змін (р) оцінювали за
t-критерієм Ст’юдента. При необхідності встановлювали наявність чи
відсутність зв’язку між досліджуваними показниками. Для цього проводили
кореляційний аналіз і визначали коефіцієнт лінійного (г) кореляційного
зв’язку. Достовірність кореляційного зв’язку визначали за показником
достовірності коефіцієнту кореляції.

Результати дослідження та їх обговорення

Дослідження впливу даларгіну на функціональний стан нирок та хроноритми
їх діяльності

Проведені дослідження показали, що за одноразового введення даларгіну в
діапазоні доз від 0,01 мг/кг до 1 мг/кг на тлі збільшеного об?єму рідини
в організмі оптимально ефективною виявилася доза 0,5 мг/кг, при якій
діурез зростав у 1,2 раза (р Таблиця 1. Вплив багаторазового (7 днів) введення даларгіну (0,5 мг/кг) на екскреторну та йонорегулювальну функції нирок у щурів за умов гіпергідратації (х(Sx) Показники Контроль (n=10) Даларгін (n=10) р Діурез, мл/2 год/100 г 3,26(0,15 4,04(0,22 0,05

Екскреція К+, мкмоль/2 год/100 г 21,61(3,17 27,59(3,43 > 0,05

Концентрація білка в сечі, мг/л 0,09(0,01 0,02(0,002 0,05

Фільтрована фракція Na+, мкмоль/хв 44,13(3,74 110,54(16,67 0,05

Реабсорбована фракція Na+, мкмоль/хв 44,11(3,74 110,52(16,67 uuoeeUeUeUeUIIAAAAAAAIIII

&

„?`„?

??????????

??????????? ????????$??

???

???

iaaaaE????·«???????

&

)Виявлено, що після багаторазового застосування даларгіну має місце
зростання натрійуретичної активності плазми крові тварин як до об?ємної
стимуляції (у 1,5 раза, р0,05

Концентрація креатиніну в плазмі, мкмоль/л 75,00(7,21 43,90(4,34

p10,05 p20,05 p2>0,05

p30,05 p20,05 p20,05 p2>0,05

p30,05

Реабсорбована фракція Na+, мкмоль/ хв 44,11(3,74 110,52(16,16

p10,05

Дистальний транспорт Na+, мкмоль/2 год 453,76(21,70 592,50(35,59
p10,05

Проксимальний транспорт Na+,

мкмоль/2 год 4,84(0,45 12,67(1,51 p10,05

Екскреція Na+, мкмоль/100 мкл клубочкового фільтрату 0,72(0,12 0,40(0,05

p10,05 p2Введення препарату при сулемовій нефропатії відновлювало процеси реабсорбції в канальцях нирок і запобігало надмірній втраті йонів натрію. Концентрація йонів натрію у сечі зменшувалася в 1,6 раза (p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020