.

Селективна магнітолазерна терапія пізніх променевих ушкоджень м\’яких тканин у онкологічних хворих (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
135 2838
Скачать документ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ОНКОЛОГІЇ

УДК 616-002.17-02:615.061]-08.847.8

Кіхтенко Ігор Миколайович

Селективна магнітолазерна терапія пізніх променевих ушкоджень м’яких
тканин у онкологічних хворих

14.01.23 – променева діагностика, променева терапія

Автореферат дисертації

на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ
України.

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім.. П.Л. Шупика МОЗ
України, кафедра радіології

Захист дисертації відбудеться “ 9 ” червня 2004р. о
1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д
26.560.01 Інституту онкології АМН України (03022, м. Київ, вул.
Ломоносова 33/43).

Автореферат розісланий “ 5 ” травня 2004 р.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту онкології АМН
України (03022, м. Київ, вул. Ломоносова 33/43).

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник
Родзаєвський С.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку променевої терапії
злоякісних новоутворень одним із основних факторів, що негативно
впливають на ефективність лікування, є ушкодження іонізуючим
випромінюванням оточуючих пухлину нормальних тканин. Зміни, які
відбуваються в цих тканинах, спричиняють розвиток ускладнень, що
вимагають тривалого лікування (Bentzen S.M., 1997; Majurin M.L.,1995;
Lazetic B., 1997, Бардычев М.С.зі співав., 1998).

Механізми розвитку місцевих променевих ушкоджень вивчені недостатньо, і
це є головним чинником відсутності патогенетичного лікування та низької
ефективності симптоматичної терапії (Bentzen S.M., 1997; Gurlek A.,
1998), тому актуальність пошуку нових методів і засобів надання допомоги
хворим з місцевими променевими ушкодженнями не викликає сумніву.

Останнім часом активно вивчаються можливості магнітолазерної терапії в
онкологічній клініці, досліджуються радіомодифікуючі властивості
низькочастотного змінного магнітного поля та лазерного випромінювання, а
також їх ефективність при лікуванні місцевих променевих ушкоджень
(Грушина Т.И. 1995; Кабисов Р.К. зі співав., 1996, Каплан М.А. зі
співав., 1995).

Однак визначенню клінічних можливостей магнітолазерної терапії заважає
відсутність загальновизнаного уявлення про механізм їх біологічної дії,
а також апаратури, за допомогою якої можна впливати магнітним полем з
необхідними значеннями індукції на патологічно змінені тканини,
розміщені в середині тіла (Соловьева Г.Р., 1991; Холодов Ю.А., 1998).

Ці обставини і викликали необхідність даного дослідження.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами

Дана робота є частиною наукового напрямку кафедри медичної радіології
Дніпропетровської державної медичної академії. Тема “Розробка та
створення апарату для вивчення радіомодифікуючої дії перемінного
магнітного поля і його впливу на репарацію оточуючих пухлину нормальних
тканин при променевій терапії злоякісних новоутворень”.

Номер державної реєстрації науково-дослідних робіт 0199V001012

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування пізніх променевих
ушкоджень м’яких тканин онкологічних хворих на основі методу селективної
магнітолазерної терапії.

Завдання дослідження.

Визначити експериментальним шляхом характеристики змінного
електромагнітного поля, які мають оптимальний біологічний ефект при
прямій дії на тканинні структури.

Радіонуклідним методом оцінити зміни мікроциркуляції тканин пізнього
променевого

ушкодження, що сталися внаслідок проведення магнітолазерної терапії.

Визначити зміни, що відбуваються з боку больового синдрому, дистального
набряку,

артрозо-артриту і променевого плекситу при магнітолазерній терапії
пізнього променевого ушкодження.

Розробити методику магнітолазерної терапії пізніх місцевих променевих
ушкоджень і

викликаних ними ускладнень.

Вивчити безпосередні результати лікування хворих та визначити показання
і протипоказання для магнітолазерної терапії пізніх місцевих променевих
ушкоджень і викликаних ними ускладнень.

Об’єкт дослідження – зміни в тканинах місцевого променевого ушкодження у
онкологічних хворих, при селективній магнітолазерній терапії із
застосуванням модифікованого нами магнітотерапевтичного апарату “Полюс
– 1”, що дозволяє впливати на патологічне вогнище магнітним полем, із
заданими значеннями магнітної індукції на будь-якій відстані від
поверхні тіла і низькоенергетичного інфрачервоного лазера “Узор”.

Предмет дослідження – ефективність селективної магнітолазерної терапії
місцевих променевих ушкоджень м’яких тканин у онкологічних хворих із
застосуванням модифікованого магнітотерапевтичного апарату “Полюс – 1” і
низькоенергетичного інфрачервоного лазера “Узор”.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у роботі завдань
використано нейрофізіологічні, фізико-технічні, радіонуклідні та
клінічні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Експериментально визначені
показники індукції змінного магнітного поля, які при впливі на окрему
тканинну структуру організму викликають закономірну зміну її
функціональної активності.

Вперше експериментально доведено, що ступінь зміни функціональної
активності окремої гістологічної структури живого організму при
безпосередній дії на неї низькочастотного змінного магнітного поля
залежить від значення магнітної індукції і часу його дії.

Пріоритетним є виявлені якісні відмінності в перебігу місцевих пізніх
променевих ушкоджень та реакції на проведене лікування, що дозволяє
розділити їх на два види – “гарячі” та “холодні”.

Вперше доведена властивість магнітолазерного випромінювання змінювати
ступінь мікроциркуляції в тканинах місцевого пізнього променевого
ушкодження.

Доведена можливість досягнення часткової репарації патологічно змінених
тканин в результаті прямої дії низькочастотного змінного магнітного поля
та лазерного випромінювання на клітинні елементи пізнього місцевого
променевого ушкодження.

Доведена ефективність магнітолазерної терапії як вірогідного засобу
патогенетичного впливу на процеси, що відбуваються в осередку пізнього
місцевого променевого ушкодження.

Практичне значення отриманих результатів. Запропоновано пристрій для
лікування пізніх місцевих променевих ушкоджень, що знаходяться на
будь-якій глибині від поверхні тіла, – модифікований
магнітотерапевтичний апарат “Полюс – 1”.

Розроблена методика магнітолазерної терапії пізнього місцевого
променевого ушкодження м’яких тканин із застосуванням модифікованого
магнітотерапевтичного апарата “Полюс– 1”.

Запропонована класифікація пізніх місцевих променевих ушкоджень за видом
на “гарячі” і “холодні”, що відрізняються характером процесів, які
відбуваються в них та визначають різну тактику лікування хворих.

Запропоновано спосіб радіонуклідної діагностики виду пізнього місцевого
променевого ушкодження.

Запропоновано спосіб радіонуклідного контролю ефективності лікування
пізніх місцевих променевих ушкоджень.

Спосіб радіонуклідної діагностики виду пізнього променевого ушкодження
м’яких тканин впроваджений в обласній клінічній лікарні ім. І.І.
Мечнікова м. Дніпропетровська, а метод магнітолазерної терапії пізніх
місцевих променевих ушкоджень м’яких тканин – у Дніпропетровському
обласному клінічному онкологічному диспансері.

Особистий вклад здобувача. Здобувачем особисто запропоновані ідеї,
сформульовані завдання, визначені методи і засоби їх розв’язання.
Автором експериментально визначені оптимальні біологічно активні
значення магнітної індукції змінного магнітного поля; запропоновано
конструкторське вирішення шляхів модифікації промислового
магнітотерапевтичного апарату; проведені заміри значень магнітної
індукції змінного магнітного поля в робочому об’ємі лабораторного
примірника модифікованого апарата та визначена ступінь однорідності
поля; розроблені способи діагностики ступеня ушкодження тканин на
ділянці пізнього місцевого променевого ураження і контролю ефективності
лікування; запропоновано спосіб радіонуклідної діагностики виду пізніх
місцевих променевих ушкоджень; проведена клінічна та радіонуклідна
діагностика променевих ушкоджень та викликаних ними ускладнень;
обґрунтована методика магнітолазерної терапії осередків пізніх місцевих
променевих ушкоджень і проведене лікування 193 хворих; опрацьовані і
проаналізовані отримані результати.

Вклад співавторів полягав в науково-консультативній і технічній допомозі
проведених досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
подані в доповідях на Республіканській науково-практичній конференції
“Сучасні проблеми променевої діагностики, променевого лікування
передраку та раку молочної залози, раку легень” (Харків, 1996); III
з’їзді з радіаційних досліджень (Москва, 1997); I (установчому) з’їзді
УТТРО (Харків, 1999); II з’їзді онкологів СНД (Київ, 2000 );
Українському Конгресі радіологів (Київ, 2000); II з’їзді УТТРО (Луцьк,
2001), ІІІ з’їзді УТТРО (Донецьк, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 робіт, із них 5
статей, 10 тез доповідей. Одержаний Диплом на наукове відкриття № 198
“Закономерность изменения функциональной активности тканевой структуры
живого организма при воздействии на нее внешнего низкочастотного
переменного магнитного поля”, Патент № 512 України на “Апарат для
магнітотерапії УДМ – 1”.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 118 сторінках
машинописного тексту. Складається з вступу, 4-х розділів (огляд
літератури, розділ загальної методики та основних методів дослідження,
розділ власних досліджень, висновки), списку літератури, у якому вказані
207 наукових джерел (93 вітчизняних, у тому числі країн СНД, і 114
зарубіжних авторів). У дисертації вміщені 22 таблиці та 18 рисунків.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Дослідження полягали в
експериментальному уточненні характеристик змінного магнітного поля, які
мають оптимальний біологічний ефект при прямій дії на тканинні
структури; виборі засобу для здійснення магнітолазерної терапії пізніх
місцевих променевих ушкоджень; радіонуклідної оцінки зміни
функціональної активності тканин променевого ушкодження, що сталися
внаслідок проведення магнітолазерної терапії; вивченні ефективності
магнітолазерної терапії пізніх місцевих променевих ушкоджень і
викликаних ними ускладнень із застосуванням модифікованого
магнітотерапевтичного апарату.

Як модель для визначення значень індукції змінного магнітного поля, що
відповідають оптимальній біологічній активності, взято литковий м’яз
живого щура.

Саме ця експериментальна модель вибрана тому, що: по-перше – на ній
можливо простежити прямий причинно-наслідковій зв’язок між ступінню
зміни функції однорідної тканинної структури цілого живого організму та
локально впливаючого на неї магнітного поля; по-друге – можливістю
екстраполяції отриманих результатів на інші тканинні структури, оскільки
відомо, що механізм трансмембранної кінетики іонів, який обумовлює
м’язове скорочення, є універсальним, для функціонування клітин різних
тканин.

В експерименті використовували спеціально сконструйований нами
випромінювач для локального опромінення литкового м’яза щура магнітним
полем зі ступенем однорідності в робочому об’ємі апарата понад 95%.
Характер просторового розподілу поля випромінювача визначали за
показниками “Тесламетра универсального 43205/1”.

Експеримент проведено на 7 білих щурах Вістар обох статей, масою 200 –
240 г. Досліджували процес скорочення литкового м’яза щура при
безпосередній дії на нього упродовж 15 хвилин змінного магнітного поля
індукцією від 1 до 30 мТл. Реєстрували значення складових м’язового
скорочення.

Під загальним знеболенням (тіопентал – натрію, 5мг/100г маси
інтраперітонеально), вилучали сідничний нерв та накладали на нього
подразнюючі біполярні електроди. Литковий м’яз щура поміщали в просвіт
між випромінювачами, після чого за допомогою голкових електродів
фіксувалися на осцилографі: тривалість латентного періоду (мс),
тривалість викликаного потенціалу дії (мс), амплітуда (мВ) до та під час
впливу магнітного поля. Потім на обмотку збудження випромінювача
подавали електричний струм та установлювали магнітну індукцію
необхідних значень.

Один раз на хвилину електричним подразненням викликали скорочення
пересмужистого м’яза і фіксували значення складових м’язового скорочення
при впливі магнітного поля.

Для визначення змін, що відбуваються в тканинах променевого фіброзу до і
після магнітолазерної терапії, застосовували метод радіонуклідного
дослідження мікроциркуляторного русла, запропонований Lassen і співав.
(1964 р.), у якому замість NaI131 нами використовувався менш токсичний
99mТс – пертехнетат з активністю 1-2 МБк.

Переваги застосування 99mTc пертехнетату для радіонуклідної діагностики
стану мікроциркуляції у запропонованій нами модифікації полягають у
зменшенні променевого навантаження на критичні органи в десятки разів, а
на щитовидну залозу – у сотні разів. Радіонуклід вводили у тканини
променевого ушкодження та неопромінені на протилежній симетричній
ділянці тіла. Реєстрували швидкість евакуації 99mТс – пертехнетату з
вогнища променевого ушкодження та неопромінених тканин.

Реєструючим приладом був фотоемісійний томограф ГКС 301 – Т (“Тамара”).

Для лікування променевих фіброзів використовують магнітотерапевтичний
апарат “Полюс – 1”, який найбільш відповідає вимогам клініки. Проведені
нами заміри напруженості магнітного поля, яку за допомогою нього
вдавалося досягти у тканєеквівалентному фантомі показали, що на відстані
1 – 2 см від поверхні випромінювача вона наближається до нуля. В
зв’язку з цим нами було запропоновано технічне рішення (Патент 512
України на “Апарат для магнітотерапії УДМ-1”) та проведена модифікація,
яка не змінила конструкції апарату “Полюс – 1”, після чого з’явилася
можливість впливати магнітним полем потрібних параметрів на всю глибину
фіброзу.

Магнітолазерну терапію, починаючи з 1988 року проведено у 193 хворих з
пізніми місцевими променевими ушкодженнями м’яких тканин після
комбінованого і комплексного лікування раку молочної залози (РМЗ), раку
шийки матки (РШМ) та захворювань інших локалізацій.

У 128 хворих вона проведена після комбінованого і комплексного лікування
РМЗ з проявами променевого фіброзу, ускладненого больовим синдромом,
вторинним набряком верхньої кінцівки, променевим плекситом плечового
сплетення і артрозо-артритом плечового суглоба. У 42 хворих після
променевого лікування РШМ, ускладненого фіброзом клітковини малого тазу,
з рецидивуючими післяопераційними лімфомами малого тазу, больовим
синдромом, вторинним лімфостазом нижньої кінцівки, артрозо-артритом
тазостегнового суглоба і променевим плекситом попереково-крижового
сплетення. 23 хворих склали групу із пізніми місцевими променевими
ушкодженнями м’яких тканин після променевої терапії пухлин інших
локалізацій (табл.1).

Таблиця 1

Розподіл основних синдромів у хворих із променевими ушкодженнями м’яких
тканин

Локалізація ускладнення Основні синдроми

фіброз біль артроз лімфостаз плексит

Верхня кінцівка 128 128 92 122 78

Нижня кінцівка 42 42 36 42 23

Інші локалізації 23 23 – 3 2

Усього хворих 193 193 128 167 103

При оцінці ступеню тяжкості променевих фіброзів ми керувалися клінічними
проявами поширення променевого ушкодження і характером змін м’яких
тканин.

Поширення фіброзу визначали за площею пошкодження. Ступінь зміни м’яких
тканин оцінювали за станом шкіри, підшкірної клітковини та м’язів з боку
ушкодження, а також за зміною трофіки, рухливості (зміщуваності) м’яких
тканин, поверхневої і глибокої чутливості.

Перший ступінь променевого фіброзу визначали як незначні фіброзні зміни
м’яких тканин в одній із опромінених ділянок. Площа змін у таких
випадках була незначною і не перевищувала 10 – 15 см2. Чітко визначити
межі пошкоджених тканин при першому ступені тяжкості складно через
невираженість дифузійних змін. Шкіра у цих випадках, як правило, була в
нормальному стані, звичайного блідо-рожевого кольору із задовільним
тургором, добре зміщуваною при пальпації. В окремих випадках
спостерігалися слаборозвинуті явища гіпотрофії шкіри і підшкірної
клітковини з гіпер-, гіпопігментацією, сухістю, лущенням, потоншенням,
алопецією. Як поверхнева, так і глибинна чутливості не змінені.

При другому ступені спостерігалися маловиражені променеві зміни без
чітких меж на двох ділянках або одній, але з виявленими змінами м’яких
тканин та порушенням трофіки у вигляді гіпотрофії або індуративного
набряку і чітких меж фіброзу. Площа фіброзних змін збільшилася до 20 –
40 см2. Порушення чутливості виявлялося у вигляді гіперестезій, рідше
гіпоестезій.

При третьому ступені спостерігалися фіброзні зміни у всіх опромінених
зонах; одній або кількох, але великих за площею. М’які тканини набували
значної щільності і при пальпації мали вигляд єдиного фіброзного
конгломерату, утвореного шийно-надключичною, підключичною та пахвовою
ділянками з незміщуваною атрофічною шкірою, телеангіектазіями. Площа
фіброзних змін у тканинах становила 30 – 45 см2 і більше. Поверхнева і
глибока чутливість різко знижена, майже до анестезії. Розподіл хворих за
ступенем тяжкості променевого фіброзу наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Розподіл хворих за ступенем тяжкості місцевого променевого ушкодження

Локалізація ускладнення Ступінь тяжкості променевого фіброзу

I II III

Верхня кінцівка 49 55 23

Нижня кінцівка 18 15 10

Інші локалізації 5 8 10

Усього хворих 72 78 43

Ступінь тяжкості больового синдрому оцінювали залежно від необхідності і
виду знеболюючого засобу, що використовувався.

Легкий – при нечастих нападах болю та епізодичному прийомі хворими
знеболюючих засобів. Помірний – при постійному болі, що посилювався до
нестерпного впродовж доби, примушуючи хворих регулярно й тривало
приймати ненаркотичні анальгетики. Тяжкий ступінь констатувався, коли
постійний, нестерпний біль зменшувався тільки після прийому наркотичних
анальгетиків. Розподіл хворих за ступенем тяжкості больового синдрому
наведено в табл. 3.

Таблиця 3

Розподіл хворих за ступенем тяжкості больового синдрому

Локалізація

ускладнення Ступінь прояву болю

Легкий Помірний Тяжкий

Верхня кінцівка 68 46 14

Нижня кінцівка 18 21 3

Інші локалізації 9 11 3

Усього хворих 95 78 20

Для оцінки лімфостазу користувалися класифікацією, запропонованою І. С.
Селівановим (1985 р.). До першого ступеня відносилися випадки, коли
обвід симетричних сегментів кінцівки при інтермітуючому набряку,
порівняно зі здоровою рукою, не перевищував 2 см. При другому – різниця
обводу симетричних відділів кінцівки становила від 2 до 4 см; третьому –
від 4 до 6 см; четвертому – понад 6 см. Розподіл хворих за ступенем
тяжкості лімфостазу верхньої кінцівки наведено у табл. 4.

Таблиця 4

Розподіл хворих за ступенем тяжкості лімфостазу верхньої кінцівки

Ступінь тяжкості лімфостазу Локалізація лімфостазу

Кисть Передпліччя Плече

I 45 32 24

II 38 39 35

III 24 27 42

IV 15 24 21

Усього хворих 122 122 122

Клінічні дані про хворих на рак шийки матки з набряком нижньої кінцівки
наведені в табл. 5.

Таблиця 5

Розподіл хворих за ступенем тяжкості вторинного набряку нижньої кінцівки

Ступінь тяжкості

набряку Локалізація вторинного набряку

Н/3 гомілки В/3 гомілки Стегно

I 15 12 7

II 13 13 11

III 9 10 15

IV 5 7 9

Усього хворих 42 42 42

Оцінку ступеня тяжкості артрозо-артриту визначали, обчислюючи відсоток
збереженого обсягу руху у плечовому і тазостегновому суглобах з боку
ураження. За 100% приймали кут на який підіймалася та відводилася
кінцівка, суглоб якої був на протилежному боку від зони опромінення.

До першого ступеня відносили випадки, коли обсяг руху в суглобі з боку
ушкодження перевищував 80 % порівняно з контрлатеральною. Другий ступінь
– з обсягом руху в кінцівці з боку ушкодження 50 – 80 %; третій ступінь
– менше 50 %. В таблиці № 6 наведено розподіл хворих за ступенем
тяжкості артрозо-артриту.

Таблиця 6

Розподіл хворих за ступенем тяжкості артрозо-артриту

Локалізація ускладнення Ступінь тяжкості артрозо-артриту

I II III

Верхня кінцівка 36 38 18

Нижня кінцівка 10 16 10

Усього хворих 46 54 28

Тяжкість прояву променевого плекситу оцінювали за неврологічними змінами
в пошкодженій кінцівці. Перший ступінь – при наявності болю в кінцівці
зі зміною чутливості пальців; другий – у разі парестезії пальців, кисті
або кінцівки із зниженням обсягу вільних рухів у сегментах кінцівки;
третій – за парезом кінцівки. Розподіл хворих за станом променевого
плекситу наведено в таблиці №7.

Таблиця 7

Розподіл хворих за ступенем тяжкості променевого плекситу

Локалізація ускладнення Ступінь тяжкості плекситу

I II III

Верхня кінцівка 41 31 6

Нижня кінцівка 13 8 2

Інші локалізації 1 1 –

Усього хворих 55 40 8

Магнітотерапію здійснювали з використанням двох зустрічних полів з
магнітною індукцією у центрі ушкоджених тканин від 12 до 30 мТл,
синусоїдальним струмом частотою 50 Гц. Тривалість опромінення становила
10 – 15 хв. Лазерну терапію виконували низькоенергетичним інфрачервоним
напівпровідниковим лазером “Узор”. Опромінювали в імпульсному режимі при
потужності одного імпульсу 2 Вт і частоті 1500 Гц упродовж 2 хв на кожне
поле. У хворих на РМЗ магнітолазерну терапію здійснювали на пахвову,
під- та надключичну ділянки. У пацієнтів після променевої терапії РШМ –
пахвинно-стегнові ділянки, здухвинну та сакральну. При інших
локалізаціях – ділянки фіброзно змінених тканин. Курс лікування
складався з 20 – 45 сеансів магнітолазерної терапії.

Одержані дані обробляли статистично за Стьюдентом – Фішером.

Результати дослідження і їх обговорення. В результаті проведення
експерименту по вивченню можливостей магнітного поля змінювати
функціональну активність пересмужистого м’яза щура було встановлено, що
магнітне поле індукцією від 1 до 10 мТл не викликало змін у складових
м’язового скорочення. Збільшення магнітної індукції викликало стимуляцію
функції, максимальний прояв якої виявлявся при значенні 15 мТл. Подальше
підвищення індукції нівелювало стимулюючу дію магнітного поля.

Найбільші зміни відбулися в латентному періоді та тривалості потенціалу
дії, які почалися з другої хвилини опромінення й досягли вірогідних
значень, починаючи з сьомої . Результати цих змін наведені в таблиці 8.

Таблиця 8

Зміна латентного періоду та тривалості потенціалу дії

литкового м’язу щура під впливом змінного магнітного поля

Досліджувана

функція Початкове Значення

(M±m) Час реєстрації змін, хвилина

7-ма 15-та

M±m P M±m P

Латентний Період, мс 1,94±0,06 1,47±0,07 РN ^ f ? – ? ¤ ° ? U TH a a ae ae & & & $a$ `„7a$ Oe0”y@ ¬ ?i?\??????? ?? ???\??????? ?? ???\??????? ?? ???\??????? ?? ???\??????? ?? ›kdK ›kd ›kdO „`„ l·–·?·3/4·I·a·?·oaaaaa l ), а з неопромінених тканин залишалась стабільною – 39±3%. Різниця цієї швидкості між вогнищем променевого ушкодження і неопроміненими тканинами стала майже відсутня – 3% (Р>0,5).

Це може свідчити про локальну відповідь тканин променевого ушкодження на
вплив магнітолазерного випромінювання у хворих цієї групи (рис. 1).

Рисунок 1. Зміна швидкості евакуації 99mТс із неопромінених тканин та
тканин фіброзу після магнітолазерної терапії у хворих першої групи

1- швидкість евакуації 99mТс із нормальних тканин до МЛТ

2– швидкість евакуації 99mТс із нормальних тканин після МЛТ;

3– швидкість евакуації 99mТс із променевого фіброзу до МЛТ

4 – швидкість евакуації 99mТс із променевого фіброзу після МЛТ

У хворих другої групи, навпаки, мікроциркуляція і кровообіг у тканинах
променевого пошкодження були знижені. Якщо з осередку фіброзу за увесь
час радіонуклідного обстеження виводилося 36 ± 2 % 99mTc, в
неопромінених тканинах швидкість евакуації була значно вищою – 51 ± 2 %

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020