.

Обґрунтування застосування методу біорезонансної стимуляції в сполученні з препаратом остеогенон у комплексному лікуванні хворих з переломом нижньої щ

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
121 2271
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Українська медична стоматологічна академія

Каладзе Кирило Миколайович

УДК617.51:616-001+616-08:615.83+615

Обґрунтування застосування методу біорезонансної стимуляції в сполученні
з препаратом остеогенон у комплексному лікуванні хворих з переломом
нижньої щелепи

14.01.22 – стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Полтава – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кримському державному медичному університеті

ім. С.І.Георгієвського МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Безруков Сергій Григорович,
Кримський державний

медичний університет ім.
С.І.Георгієвського МОЗ

України, завідувач кафедри
хірургічної стоматології.

Офіційні опоненти:

-доктор медичних наук, професор

Митченок Віктор Іванович,
Українська медична

стоматологічна академія МОЗ
України, завідувач

кафедри хірургічної стоматології
та пластичної хирургії;

-доктор медичних наук, доцент

Гулюк Анатолій Георгійович,
Одеський державний

медичний університет МОЗ України,
завідувач

кафедри хірургічної стоматології.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти

ім. П.Л. Шупіка МОЗ України,

кафедра щелепно-лицевої хірургії.

Захист відбудеться “27” квітня 2004 року о 1100 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при Українській медичній
стоматологічній академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка,
23.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української медичної
стоматологічної академії (36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23).

Автореферат розісланий “24” березня 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Т.О. Дев’яткіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Переломи нижньої щелепи та їх ускладнення являють
собою не тільки медичну, але і значну соціальну проблему. Хворі з
ушкодженнями нижньої щелепи серед усіх травм кісток обличчя складають
72-91%, причому це найбільш працездатна група населення (переважний вік
18-45 років) [Тимофєєв О.О., 1998; Бернадський Ю.І., 1999].

В останні роки відзначається зміна характеру ушкоджень. Вони стають
більш тяжкими, множинними, часто сполучаються з черепно-мозковою травмою
різного ступеня тяжкості [Терещенко Л. П., 1994; Козлов В. О., 1998].

Кількість переломів збільшується в міру зростання транспортних і
побутових травм. Усе це додає проблемі особливу актуальність, що
неодноразово підкреслювалося у вигляді програмних питань на
авторитетних конференціях і з’їздах лікарів-стоматологів [Ярулина З.І.,
1992; Артюшкевич О.С., 1996; Азарченко К.Я., 2001; Біловолоса Р.О.,
2001].

Незважаючи на визначені успіхи, досягнуті в лікуванні переломів нижньої
щелепи, усе ще висока частота їхніх гнійно-запальних ускладнень, яка
коливається в межах від 11 до 37%. Тривалість тимчасової
непрацездатності в хворих з переломом нижньої щелепи складає від 3 до 4
тижнів, а при розвитку запальних ускладнень збільшується в 1,5-2 рази
[Олександров М.М., 1998; Сулейманов А.М., 1999; Дехтяренко Н.О., 2000].

Для подальшого підвищення якості стомато-травматологічної допомоги в
даний час назріла необхідність не тільки в розробці нових засобів більш
точного зіставлення і надійної фіксації кісткових фрагментів. Вимагають
удосконалення методики консервативного лікування і реабілітації цих
хворих, заходи, спрямовані на більш раннє і повноцінне формування
кісткового регенерату, профілактику розвитку травматичного остеомієліту.
З цих позицій залишаються практично невивченими і перспективними
можливості оптимізації умов перебігу процесів репаративного остеогенезу
у хворих з переломом нижньої щелепи шляхом місцевого використання
біорезонансної стимуляції (БРС) та остеотропного препарату остеогенон.

Накопичені на теперішній час відомості, що стосуються результатів
застосування методу біорезонансної стимуляції, свідчать про його
виражений трофічний вплив і посилення відновних процесів у різних
органах і тканинах, скороченні термінів лікування і реабілітації хворих
з переломом нижньої щелепи [Кушнір О.Е., 1999]. Разом з тим, ці дані
вимагають серйозного аналізу та систематизації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження
виконане на кафедрі хірургічної стоматології Кримського державного
медичного університету ім. С.І. Георгієвського та є фрагментом
комплексної науково-дослідної теми кафедри “Оптимізація процесів
загоєння ран обличчя і шиї” (№ держреєстрації 0195U009969). Автор є
безпосереднім виконавцем науково-дослідної роботи.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – підвищити ефективність
лікування хворих з переломом нижньої щелепи шляхом включення в
терапевтичний комплекс біорезонансної стимуляції і препарату
остеогенон.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:

1. Уточнити характерні місцеві і загальні зміни, у хворих з переломом
нижньої щелепи за допомогою додаткових методів дослідження.

2. Вивчити особливості змін клітинного і гуморального імунітету,
макрофагальної функції, структурно-функціональних властивостей кісткової
тканини, мікросудинного русла, а також мембран еритроцитів у хворих з
переломом нижньої щелепи при використанні біорезонансної стимуляції.

3. З позицій результатів імунологічних, реографічних досліджень,
визначення показників міцності кісткової тканини, щільності мембран
еритроцитів оцінити вплив біорезонансної стимуляції, а також
сполученного застосування біорезонансної стимуляції і препарату
остеогенон на місцевий кровообіг і темпи розвитку кісткового
регенерату.

4. Дати клініко-рентгенологічну оцінку ефективності комплексу лікування
хворих з переломом нижньої щелепи при введенні в його склад
біорезонансної терапії і препарату остеогенон. Простежити найближчі і
віддалені результати лікування.

Об’єкт дослідження – зміна імунологічних, біохімічних, реографічних,
денситометричних показників та щільності мембран еритроцитів у хворих з
переломом нижньої щелепи під впливом біорезонансної стимуляції та
препарату остеогенон.

Предмет дослідження – процес загоєння перелому нижньої щелепи в умовах
включення в комплекс лікування біорезонансної стимуляції і препарату
остеогенон.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети поряд із
загальноприйнятими (клінічні, рентгенографічні, статистичні)
використовували імунологічні методи дослідження, визначали: CD – маркери
(CD3+, CD4+, CD8+, CD16+, CD20+); імуноглобуліни класів А, М, G;
циркулюючі імунні комплекси (ЦІК), а також неспецифічні фактори захисту
– лізоцим і комплемент. Досліджували біологічну щільность мембран
еритроцитів. Здійснювали контроль за місцевою гемодинамікою в ділянці
перелому нижньої щелепи (методом реографії). Вивчали властивості
кісткової тканини (денситометричні показники, кількість фосфору і
кальцію в плазмі крові).

Наукова новизна дослідження. Вперше хворим з переломом нижньої щелепи з
метою реабілітації імунної системи і оптимізації регенерації кісткової
тканини було здійснено вплив преформованим фізичним фактором на ділянку
проекції перелому щелепи за допомогою нового методу апаратної
фізіотерапії – біорезонансної стимуляції та у сполученні його з
препаратом остеогенон.

У дисертаційній роботі показано, що вихідний імунний статус хворих з
переломом нижньої щелепи та його зміни в процесі реабілітації
односпрямовані.

Встановлено виражений імунокоригуючий ефект, який виникає у хворих з
переломом нижньої щелепи під впливом біорезонансної стимуляції, що
виявляється достовірним ростом Т-лімфоцитів і їх субпопуляцій,
ліквідацією дисбалансу з боку гуморального імунітету, нормалізацією
рівня ЦІК і неспецифічного фактора захисту – лізоциму.

Дано комплексну оцінку імунного статусу хворих з переломом нижньої
щелепи, що досліджувався на новому методичному рівні з використанням
моноклональних антитіл при різних клінічних характеристиках захворювання
до і після лікування.

Практична значимість одержаних результатів. Розроблений спосіб
лікування з включенням у терапевтичний комплекс методики біорезонансної
стимуляції (на ділянку проекції перелому нижньої щелепи) і препарату
остеогенон дозволяє підвищити його ефективність за рахунок потенціювання
імунокоригуючого ефекту і приросту індексу кісткової тканини. Спосіб
лікування економічно вигідний тому, що вимагає незначних матеріальних
витрат, доступний, не пов’язаний з використанням дорогого устаткування і
медикаментозних засобів, не впливає на психіку потерпілого.

Використання розробленого способу лікування хворих з переломом нижньої
щелепи веде до скорочення числа ускладнень (посттравматичний остеомієліт
– на 5%, посттравматична м’язова контрактура – на 5%). Спосіб лікування
перелому нижньої щелепи із застосуванням біорезонансної стимуляції і
препарату остеогенон впроваджений у роботу хірургічного відділення
Євпаторійської міської стоматологічної поліклініки і Республіканської
клінічної лікарні ім. М.О.Семашка (м. Сімферополь), стоматологічного
відділення Вінницької міської лікарні, другої міської лікарні міста
Кривий Ріг, стоматологічної поліклініки міста Херсон. Матеріали
дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрі хірургічної
стоматології і кафедрі стоматології факультета післядипломної освіти
Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського та
на кафедрі хірургічної стоматології Вінницького державного медичного
університету ім. М.І.Пирогова.

Особистий внесок здобувача. При виконанні дисертації автор особисто
відібрав, проаналізував літературу, яка має відношення до дослідження,
визначив мету і задачі дослідження. Зібрав і систематизував фактичний
матеріал, провів статистичну обробку, аналіз отриманих результатів та
їхню інтерпретацію, сформулював висновки і практичні рекомендації, що
випливають з результатів дослідження. Здійснив впровадження матеріалів
та їхню апробацію. Підготував наукові дані до публікацій і виступів на
конференціях, оформив дисертаційну роботу та автореферат.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
обговорені на І-му (VІІІ) з’їзді стоматологів України (м. Київ, 1999);
на другій науково-практичній конференції “Теорія і практика методу
цілеспрямованої біологічної корекції” (м. Євпаторія, 2000); на
республіканській науково-практичній конференції “Нове в стоматології і
щелепно-лицевій хірургії” (м. Харків, 2001); на міжнародній конференції,
присвяченій 80-річчю Української медичної стоматологічної академії (м.
Полтава, 2001); на третій науково-практичній конференції “Теорія і
практика методу цілеспрямованої біологічної корекції” (м. Євпаторія,
2001). Робота обговорена на розширенному засіданні співробітников
кафедр хірургічної, терапевтичної, ортопедичної стоматології,
стоматології дитячого віку, стоматології ФПО Кримського державного
медичного університету ім. С.І. Георгієвського (м. Сімферополь, 2002),
на засідані апробаційної ради “Стоматологія” при Українськой медичной
стоматологичной академиї (м. Полтава, 2002).

Публікації. Результати досліджень за темою дисертації опубліковані в 11
наукових працях, у тому числі, 7 статей у журналах, ліцензованих ВАК
України, та 3 – у матеріалах науково-практичних конференцій, отриманий 1
деклараційний патент України на винахід № 2002075652.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, огляду
літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 2 розділів власних
досліджень, обговорення результатів дослідження, висновків, практичних
рекомендацій. Список літератури включає 300 джерел (250 кирилецею і 50
латиницею). Дисертація викладена на 158 сторінках комп’ютерного тексту,
містить 16 таблиць, 6 рисунків і 3 витяги з історій хвороб.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Клінічний матеріал дослідження оснований
на аналізі результатів спостережень, проведених у 120 хворих (чоловічої
статі) з переломом нижньої щелепи, що знаходилися на стаціонарному
лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії Республіканської
клінічної лікарні ім. М.О.Семашка (м. Сімферополь) і на амбулаторному
лікуванні в Євпаторійській міській стоматологічній поліклініці.

Усім хворим (n=120) діагноз перелому нижньої щелепи був установлений
на підставі даних клінічного огляду і додаткових методів дослідження. У
групи спостережень ввійшли хворі з найбільш типовою локалізацією
перелому: кут і тіло нижньої щелепи в проекції молярів. Потерпілі, що
мали супутні серцево-судинні, ендокринні та інші соматичні захворювання,
до складу клінічних груп не включалися. Поряд із загальноприйнятим
клінічним обстеженням (загальний аналіз крові, сечі, цукор крові, ЕКГ,
флюорографія органів грудної клітки), пацієнтам призначали консультації
суміжних фахівців (нейрохірурга, отоляринголога, терапевта).

Для обстеження пацієнтів використовували клінічні (опитування, огляд,
пальпація, перкусія) і додаткові методи. У перелік останніх увійшли:
рентгенографія щелеп; імунологічні – виявлення в крові CD-маркерів: CD3+
(T-л), CD4+ (T-х), CD8+ (T-c), CD20+ (B-л), CD16+ (NK-клітини);
визначення ціркулюючіх імуних комплексів; імуноглобулінів класів А, М,
G; вмісту лізоцимув плазмі крові; гемолітичної активності комплементу і
вивчення біологічних властивостей еритроцитів. Здійснювали контроль за
місцевою гемодинамікою (методом реографії). Вивчали властивості
кісткової тканини (денситометричні показники, кількість фосфору і
кальцію в плазмі крові). Отримання матеріалу для дослідження, а також
функціональні виміри проводили на першу та 21 добу лікування.

Імунологічні дослідження. Метод непрямої імунофлюоресценції з
використанням моноклональних антитіл [Метод. рекоменд. МЗУ, 1993].

Для виявлення CD-маркерів (CD3+ (T-л), CD4+ (T-х), CD8+ (T-c), CD20+
(B-л), CD16+ (NK-клітини)) у непрямому імунофлюоресцентному тесті
використовували “скорочену” панель МКАТ. Дослідження субпопуляцій
лімфоцитів методом імунофлюоресценції проводили на імунологічному
аналізаторі МУЛ-93 [Бережна Н.М., 1998; Дранник Г.М., 1999].

Визначення ЦІК за методом Haskowa у модифікації Ю.О.Гриневич,
О.Н.Алфьорова [Гриневич Ю.О., 1981]. Який оснований на селективній
преципітації комплексів антиген-антитіло в 3,75 % розчині
поліетиленгліколя з наступним фотометричним визначенням щільності
преципітату. Результат виражали в одиницях оптичної щільності.

Імуноглобуліни класів А, М, G визначали імуноферментним методом [Engvall
E., 1971].

Визначення активності лізоциму проводили методом дифузії в агаровому
гелі за методом Osserman, Lawlor у модифікації К.А.Лебедєва та
І.Д.Понякіна [Федорцев К.К., 1981]. Принцип даного методу оснований на
здатності лізоциму лізирувати вбиту тест-культуру mіcrococcus
lysodeіktіcus, дисперговану в шарі агарового гелю. Попереднім етапом
реакції є вибір робочої дози ацетонової маси lysodeіktіcus даної серії,
що дає в суміші з агаром досить мутний однорідний шар, що забезпечує
чіткі зони лізису під впливом на нього лізоциму. При цьому чутливість
ацетонової маси mіcrococcus lysodeіktіcus до лізоциму зворотньо
пропорційна її кількості.

Визначення гемолітичної активності комплементу проводили за методом О.О.
Іванова в модифікації К.А.Лебедєва та І.Д.Понякіна [Миколаївський В.В.,
1978]. Для визначення титру комплементу використовували еритроцити
барана, сенсибілізовані гемолізином. По кількості комплементу робили
висновки щодо вираженості гемолізу, які враховували фотометрично.

Вивчення структурно-функціонального стану кісткової тканини проводилося
на першу і 21 добу лікування методом ультразвукової денситометрії
[Камінський В.В., 1999; Корж Н.А., 2002] на апараті “Achіlles+Solo”
(Lunar Corporatіon, Madіsson, WІ, USA), за допомогою якого визначали
наступні параметри: швидкість поширення ультразвуку (ШПУ, м/c);
широкосмугове ослаблення ультразвуку (ШОУ, дб/МГЦ); індекс щільності
кісткової тканини (ІЩ, %).

Визначення біологічних властивостей еритроцитів. Кислотну резистентність
еритроцитів визначали за допомогою фотометра КФК-3-УХЛ-4.2 [Русяєв В.Ф.,
1988; Горлов О.О., 1994; Горлов О.О., 2000].

Механічні та електричні властивості інтактних і дослідних еритроцитів
pеєстрували в день надходження хворого в стаціонар і через 3 тижні після
початку лікування за допомогою кондуктометричного методу [Русяєв В.Ф.,
1989].

Реографічний метод дослідження місцевої гемодинаміки. Реографічні
дослідження у пацієнтів з переломом нижньої щелепи проводили відповідно
до загальноприйнятих рекомендацій [Логинова Н.К., 1982], за допомогою
біполярного реоплятизмографа РПГ-2-02. Проводили якісний і кількісний
аналіз реограми. Контролем служили показники місцевої гемодинаміки,
отримані при обстеженні протилежної здорової сторони.

Статистична обробка результатів. Цифрові показники результатів
лабораторних досліджень приведені в міжнародній системі (СІ) та
оброблені методами варіаційної статистики. Статистичний аналіз проводили
із використанням параметричніх і непараметричних критеріїв (критерій
Ст’юдента, Фишера), а також складих методів статистики – кореляційного
та регресійного аналізів. Статистичну обробку проводили за допомогою ІBM
PC Pentіum ІV, 1000 Hz, MMX, пакета прикладних програм “Anstat”,
статистичного пакета аналізу даних програми Mіcrosoft Excel XP [Лопач
С.М., 2000].

Методи лікування. Усі потерпілі з переломом нижньої щелепи були
розподілені на три групи, у кожній – по 40 хворих:

І (основна) група – хворі з однобічним переломом нижньої щелепи
(чоловічої статі), у комплексі лікування яких була застосована лише
біорезонансна терапія;

ІІ (основна) група – хворі з однобічним переломом нижньої щелепи
(чоловічої статі), у комплексі лікування яких була застосована
біорезонансна терапія та препарат остеогенон;

ІІІ (контрольна) група – хворі з однобічним переломом нижньої щелепи
(чоловічої статі), у комплексі лікування яких застосовувався
загальноприйнятий метод лікування [Бернадський Ю.І., 1998].

Таким чином, під спостереженням знаходилося 120 хворих, чоловічої статі
з переломом в ділянці молярів і кута нижньої щелепи, у віці від 20 до
48 років.

Усім хворим спочатку проводили мануальну закриту репозицію і фіксацію
кісткових фрагментів з використанням дротяних шин із зачіпними петлями
(по Тигерштедту). Зуби встановлювали в прикус і фіксували гумовою тягою.

Біорезонансну терапію проводили за наступною методикою: починаючи з 2
дня, щодня протягом 3-4 днів здійснювали вплив апаратом БРС на
коміркову зону за стандартною методикою. Для впливу застосовували
насадку №3, режим 1, час впливу від 3 до 5 хвилин, тривалість на кожній
позиції 10-30 секунд. З 5 дня впливали не тільки на коміркову зону, але
і на ділянку проекції перелому нижньої щелепи через шкіру. Поступово
збільшували силу (режим 3) і час впливу (до 12 хвилин). Курс лікування
сладав 10 процедур.

Остеогенон (осеїн-гідроксиапатитний комплекс), що вирабляєтся
підприємством “Пьер Фабр” (Франція), використовували для прийому
всередину. Курс лікування препаратом (по 2 таблетки 2 рази на добу)
складав 20 днів.

В ІІІ групі лікування проводили за загальноприйнятою методикою
(шинування, протизапальна терапія, УВЧ-терапія, електрофорез розчину
хлористого кальцію).

Загальна медикаментозна терапія хворих у всіх групах спостережень
складає: цефазолін в/м по 0,5х3 рази на добу, 7 діб; розчин хлористого
кальцію 10% по 1 столовій ложці 3 рази на добу, 20 діб; полівітаміни
“Ундевіт”; діазолін по 0,01х2 рази на добу, 10 діб; анальгетики за
показаннем.

Результати дослідження. Дослідження показали, що у хворих з переломом
нижньої щелепи до початку лікування мала місце депресія Т-системи
імунітету з дисбалансом їхніх субпопуляцій: дефіцитом як CD4+
(19,38±2,4%), так і CD8+ (17,41±1,81%), зниженням імуннорегуляторного
індексу (ІРІ) за рахунок більш вираженого дефіциту CD4+. Ці зміни ми
зв’язуємо з пригниченням імунної системи внаслідок наявності не
саніруваних вогнищ хронічної інфекції, міграцією лімфоцитів у зону
хронічного запалення. Не виключено супресирующий вплив на клони
Т-лімфоцитів підвищеного рівня ЦІК (до 0,08±0,01 ум.од.), що пояснює
наявність зворотної кореляції між CD3+ і ЦІК. У той же час, дефіцит CD3+
– 44,76±2,21%, а також недостатня супресорна активність CD8+ у
сукупності зі зниженням кількості і порушенням регуляторної функції CD4+
супроводжувалися посиленням антитіло – і аутоантитілоутворення, що
проявилося достовірним підвищенням середніх показників ІgА до
2,1±0,27г/л, ІgМ до 1,6±0,2г/л (р ? I 8 h Ae AE E E I I I ? O ? -  eeP u 3 43,875±1,8 8,66±0,3 5,25±2,13 III група 546,008±7,7 563,333±36,03 0,111±0,03 0,12±0,037 32,89±0,81 39,5±2,18 9,05±0,8 7,66±0,33 Примітка. У чисельнику - показники до лікування, у знаменнику - після лікування. Таким чином, результати клінічних, лабораторних і функціональних методів дослідження в хворих з переломом нижньої щелепи, здійснених у першу добу лікування, дозволили знайти істотні порушення з боку імунного статусу, стану кісткової тканини, реологичних властивостей крові і судинного русла, що визначають пригничення трофіки кісткової і м'язової тканини в зоні травми. Останнє обумовлювало необхідність використання лікувальних заходів, спрямованих на усунення виявлених зрушень. Оцінюючи ефективність реабілітаційних заходів, ми враховували клінічні і загальноприйняті лабораторні показники у співвідношенні з перерахованими імунологічними параметрами. У пацієнтів перших двох груп, комплексна терапія яких включала вплив фізичним фактором (БРС) на проекцію перелому нижньої щелепи, виявлена достовірна позитивна динаміка по ряду імунологічних показників, при цьому більш виражена по своїй вагомості у ІІ групі спостережень. У І та ІІ групах, представники яких пройшли з метою імунокорекції курс біорезонансної стимуляції на ділянку проекції перелому нижньої щелепи, зареєстроване достовірне збільшення значень CD3+ (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020